Загальні та галузеві теорії права в міжнародному правовому дискурсі

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

ЗАГАЛЬНІ ТА ГАЛУЗЕВІ ТЕОРІЇ ПРАВА В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВОВОМУ ДИСКУРСІ

Олександр Олександрович Гайдулін,

кандидат філософських наук, кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник Науково- дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г Бурчака НАПрН України

Постановка проблеми. Стаття присвячена нагальній проблемі розмежування та взаємодії різноманітних теорій права, що знаходяться у діалектичній єдності у межах цілісного процесу розвитку класичного правознавства та становлення нових правових теорій, які формуються під ідейним впливом філософії постмодерну. Дана проблематика актуалізувалася під час наукових дискусій, що виникли на тлі осмислення та обговорення фундаментального теоретико-правового дослідження, присвяченого з'ясуванню становлення нового інституту приватного права - інтерпретаційного права (law of interpretation)¹.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Проблеми становлення сучасної системи правових наук та місця в ній теоретико-правового знання знайшли свою детальну розробку у новітніх працях таких українських вчених, як: Л.В. Авраменко, Д.О. Вовк, А.П. Заєць, О.В. Зайчук, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, Н.С. Кузнєцова, Р.А. Майданик, С.І. Максимов, Н.М. Оніщенко, Ю.Ю. Орлов, О.В. Петришин, С.П. Погребняк, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р.О. Стефанчук, В.І. Тимошенко, О.Д. Тихомиров, Є.О. Харитонов, М.В. Цвік та багатьох інших академічних юристів.

Однак проблематика взаємодії загальних, галузевих та міждисциплінарних правових теорій заслуговує на окреме дослідження з огляду на наявні євроінтеграційні процеси зближення вітчизняного теоретичного правознавства та плюралістичних теорій права, що сформувалися в Західній Європі.

Формулювання мети статті. Дане дослідження покликане привернути увагу наукової громадськості до з'ясування всіх системних відносин, що склалися між різними правовими теоріями в контексті міжнародного правового дискурсу та міжнаукових комунікацій різних країн у процесі глобалізації та європеїзації.

Виклад основного матеріалу. Загальновизнаним у сучасній доктрині права є те, що система правового знання за родовими ознаками має багаторівневий характер та надзвичайно розгалужена за видовими ознаками.

Однак у вітчизняній юриспруденції з певних культурно-історичних причин укоренився послідовно моністичний підхід до трактування місця й ролі загальнотеоретичного знання в системі правознавства, що явно контрастує з плюралізмом фундаментальних теорій права в західноєвропейській традиції.

Так, таким єдиним системотвірним ядром системи правових наук у нас визнається саме теорія держави і права, між якою та «іншими юридичними науками існують двосторонні зв'язки». На цій основі цілковито правильно стверджується, що «теорія держави і права тісно взаємодіє з іншими теоретичними юридичними науками»².

Проте, якщо спробувати не зосереджуватися на проблемі генералізації науково-правового знання лише крізь призму субординаційних зв'язків між науковими інститутами різного рівня узагальнення, а подивитися на систему правового знання в більш широкому, глобальному, контексті, то не обійти реальних фактів існування певної множини загальних теорій права, яку можна редукувати принаймні до трьох груп:

1. Теорії, які мають різну національну культурно-правову належність. Приміром загальні теорії права, які можна віднести до романо-германської культурно-правової традиції, істотно відрізняються за базовими концептами від подібних за призначенням теорій, що належать до традиції англо-американського права.

2. Принципово різними є теорії, які претендують на з'ясуванні сутності права, але відрізняються за формами знання - наукові та філософські. Якщо останні містять переважно умоглядні теоретичні конструкції, то перші є максимально праксеологічними, тобто націлені на практичний результат.

3. Однорівневі, у тому числі й загальні, правові теорії є істотно різними за своїм змістом, якщо в їх підґрунтя покладено протилежні наукові парадигми, яких дотримуються представники цих теорій. Приміром гострота ідейних суперечностей постійно зростає в історії науки від класичного до постмодерністського типу раціональності, що призводить до все більшої конкурентності альтернативних теоретичних моделей правової дійсності.

Вітчизняні теоретики права помічають цю загальну тенденцію «плюралізації» теоретико-правового знання і справедливо підкреслюють, що в сучасних умовах глобалізації та культурного різноманіття виникають принципово нові теоретико-методологічні підходи до праворозуміння.

Цей тренд, будучи об'єктивним, торує собі шлях і у вітчизняній «централізованій» системі правової науки, що проявляється у виокремленні з корпусу теорії держави і права окремих теоретичних дисциплін, які раніше були невід'ємною її частиною. Такою окремою теорією, що має загальнотеоретичне походження, вже визнається порівняльне правознавство (компаративна юриспруденція). Хоча при цьому постійно підкреслюється, що між теорію держави і права та порівняльним правознавством все ще зберігаються «глибокі зв'язки» через те, що «на сьогодні ці науки мають багато спільного в цілях та напрямах досліджень».

У цьому ж напрямі дрейфує й правова герменевтика, яка все більше розуміється як певний симбіоз наукової та філософської теорії правового пізнання.

З одного боку, наукова теорія держави і права починає сама позбавлятися свого монополізму через визнання права на існування за іншими теоріями, що претендують на роль загальних у системі юриспруденції, заявляючи про свій «материнський» характер щодо них. Прикладом таких перетворювальних трансформацій правових теорій у бік конвергенції з іншими науковими теоріями є формування таких нових міждисциплінарних утворень, як: (1) теорія економічного аналізу права (law and economics або economic analysis of law), що справедливо визначається економічним імперіалізмом (economic imperialism); (2) правова семіотика; (3) правова синергетика тощо.

У зв'язку з такою демонополізацією науки, що тривалий час виступала в якості єдиної загальної правової теорії, виникає багато проблем у міжгалузевому правовому дискурсі. Це потребує активізації науково- дослідних робіт зі створення відповідних правових терміносистем, у підґрунтя яких мають бути покладені відповідні «мовні конвенції».

За цих умов сучасні провідні представники теорії держави і права доходять оптимістичного щодо європеїзації вітчизняної науки, далекосяжного висновку: «Історія правової науки свідчить, що найсприятливіші умови для її розвитку створює не моністичний підхід з однієї методологічної позиції, а їх плюралізм, який спирається на визнання не тільки можливості, а й доцільності декількох (багатьох) шляхів до пізнання істини. Натомість зіставлення та інтеграція знань, набутих на основі різних методологічних підходів, можуть забезпечити реальну всебічність і зумовлену цим повноту наукового дослідження, а тому лише збагачують правову науку та підвищують цінність її висновків» Загальна теорія права : підручник / О.В. Петришин, Д.В. Лук'янов, С.І. Максимов, В.С. Смородинський та ін. ; за ред. О.В. Петришина. Харків : Право, 2020. С. 18..

Отже, в глобальному, міжнародному контексті загальні теорії права репрезентуються як науково-правові конструкції, що знаходяться у відносинах як конкуренції, так і конструктивної співпраці та взаємодії.

Це насамперед вимагає посилення субординаційного впливу загальних теорій на всі складові системи правознавства. Зокрема таке теоретичне обґрунтування всіх наукових положень здійснюється двома способами: як (1) дедуктивне обґрунтування від загальних до спеціальних положень та (2) індуктивне «логічне узагальнення теоретичних передумов й експериментальних даних» Тимошенко В.І. Особливості фундаментального (теоретичного) дослідження. Науковий вісник НАВС. 2012. № 3 (82). С. 5, 6..

Однак певна децентралізація науково-правових систем підживлює необхідність ускладнення структурної взаємодії як загальних теорій права, так і часткових (галузевих) правових теорій з іншими однорівневими теоріями. Це виявляється в налагодженні відповідного координаційного механізму між складовими таких систем. Саме такий механізм постає все більш визначальним для мультиплікації нових правових теорій, що виникають на стику різних галузей права та наукових «департаментів». Саме це дає підстави для оцінки таких структурних зв'язків як найбільш перспективних та ефективних через те, що вони встановлюють координаційну (горизонтальну) взаємодію. Переконливим прикладом такої теоретичної координації є історичний факт створення національних теорій публічного права в Європі після XVIII ст. саме через відповідні зусилля з боку тогочасних цивілістів Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности / пер. с фр. В.А. Туманова. Москва : Междунар. отношения, 1996. С. 60..

Однак найвища форма «демократизації» системи правового знання - це виникнення зворотних (реординаційних) зв'язків між теоріями різного рівня узагальнення, які передбачають можливість ідейного впливу часткових (галузевих) правових теорій на загальну теорію права «знизу - вгору». Так, висновок цивілістичної теоретичної герменевтики щодо тристадійного характеру правової інтерпретації ставить на порядок денний питання перегляду «усіченого» двостадійного підходу до тлумачення в пострадянській теорії держави і права, який більшою мірою притаманний доктрині публічного права.

Проявом особливого виду реординаційних відносин між правовими теоріями може бути визнана тимчасова субсидіарність галузевих субтеорій щодо загальної теорії права, коли за відсутності метатеоретичного обґрунтування певних новоутворених правових явищ та процесів таке пояснення здійснюється в рамках галузевої теорії до заповнення відповідної прогалини на зальнотеоретичному рівні.

У зв'язку з цим важливо підкреслити, що засновник філософської герменевтики Г.-Ґ. Ґадамер визнавав «показове значення юридичної герменевтики» як субтеорії для герменевтики філософської як метатеоретичної конструкції. Зокрема юридична герменевтика, на думку Ґадамера, розв'язує не часткове герменевтичне завдання, вона нагадує «наукам про дух, про їхній справжній спосіб дій». Цей неординарний факт визначального впливу правового вчення на філософське потребує спеціального дослідження та оцінки в межах сучасної вітчизняної теорії держави і права.

Висновки. За результатами короткого екскурсу в проблему логічними будуть такі висновки:

1. Практично в кожній сучасній правовій системі кількість правових теорій значно більша за множину відповідних галузей та інститутів права. Така множинність притаманна не лише галузевим (частковим) теоріям, а й загальним теоріям права. Це ставить під сумнів визнання лише за теорією держави і права її монопольного становища в системі правових наук. Водночас необхідно мінімізувати можливі ризики. Без відповідного узгодження між різними конкуруючими теоріями ключових термінів і понять у формі «мовних конвенцій» «децентралізована» система правового знання може бути уражена стихією гносеологічного релятивізму.

2. Оновлена в дусі європейської парадигми мислення вітчизняна система правових наук набуде стійкості й продуктивності завдяки оптимальному доповненню дедуктивних та індуктивних субординаційних міждисциплінарних відносин нескінченною множиною зв'язків, що утворюють такі види взаємодії наукових теорій, як координаційна та реординаційна.

3. На основі узагальнення європейського досвіду прогнозується, що за умов такої системної перебудови у вітчизняному правознавстві має відбутися підвищення ролі міждисциплінарних наукових теорій, які є спільними для декількох галузей права, що сприятиме інституалізації об'єктивно нових правоутворень. До таких міждисциплінарних конструкцій має бути віднесена теорія правової інтерпретації, що формується як цивілістична теорія з перспективою перетворення на загальну правову теорію.

правова система міжнародне співробітництво

Гайдулін О.О. Інститут інтерпретації (ius interpretatio = law of interpretation): методологічні засади цивілістичної теорії: монографія: у 2 т. Київ: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, 2020. Т 1. 453 с.; Т 2. 544 с.

Теорія держави і права : підручник / О.В. Петришин, С.П. Погребняк, В.С. Смородинський та ін. ; за ред. О.В. Петри- шина. Харків : Право, 2015. С. 23.

Максимов С.І. Методологічні підходи до дослідження правової реальності. Правова система України: історія, стан, перспективи : у 5 т. Харків : Право, 2009. Т 1. Методологічні і історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. С. 39-71.

Теорія держави і права : підручник / О.В. Петришин, С.П. Погребняк, В.С. Смородинський та ін. ; за ред. О.В. Петри- шина. Харків : Право, 2015. С. 23.

Lazear, Edward P. Economic ImperiaUsmEdward Paul Lazear. National Bureau of Economic Research (NBER) Working Paper 7300. Cambridge, MA 02138, August 1999. 66 p. URL: http://www.nber.org/papers/w7300.pdf

Балинська О.М. Семіотика права як філософсько-правова парадигма: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.12. Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2013. 32 с.; Балинська О.М. Правова комунікація: вербально-біхевіористський підхід: монографія. Львів: ПАІС, 2008. 212 с. ; Балинська О.М. Семіотика права : монографія. Львів. держ. ун-т внутр. справ. Львів: ЛДУВС, 2013. 415 с.

Орлов Ю.Ю., Джужа О.М., Орлова О.Ю. Синергетика та пізнання правових явищ. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2014. № 1. С. 75-90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvknuvs_2014_1_10

Чурпіта Г.В., Бичкова С.С. Основні напрями уніфікації процесуальної термінології. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи : тези доп. ІХ Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. Дню укр. писемності та мови (м. Київ, 22 листопада 2013 р.). Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2013. С. 63-65.

Загальна теорія права : підручник / О.В. Петришин, Д.В. Лук'янов, С.І. Максимов, В.С. Смородинський та ін. ; за ред. О.В. Петришина. Харків : Право, 2020. С. 18.

Тимошенко В.І. Особливості фундаментального (теоретичного) дослідження. Науковий вісник НАВС. 2012. № 3 (82). С. 5, 6.

Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности / пер. с фр. В.А. Туманова. Москва : Междунар. отношения, 1996. С. 60.

Гадамер, Г.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики / пер. с нем. ; общ. ред. и вступ. ст. Б.Н. Бессонова. Москва: Прогресс, 1988. С. 387.

Гайдулін О.О.

Загальні та галузеві теорії права в міжнародному правовому дискурсі

Стаття присвячена важливій проблемі співвідношення різних теорій права в рамках однієї правової системи, що пов'язано з процесом міжнародного співробітництва в правовій сфері. Загальновизнано, що важливим кроком на шляху модернізації системи правових наук є розширення міждисциплінарних зв'язків. Саме з цією метою необхідно разом з субординаційними зв'язками розширювати й координаційні та реординаційні відносини між науковими теоріями. З метою реалізації цієї концепції пропонується приділити увагу розробці теорії інтерпретаційного права.

Ключові слова: система правових наук, загальна теорія права, галузеві правові теорії, теорія інтерпретаційного права.

Гайдулин А.А.

Общие и отраслевые теории права в международном правовой дискурсе

Статья посвящена важной проблеме соотношения различных теорий права в рамках одной правовой системы, что связано с процессом международного сотрудничества в правовой сфере. Общепризнано, что важным шагом на пути модернизации системы правовых наук является расширение междисциплинарных связей. Именно с этой целью необходимо вместе с субординационными связями расширять также координационные и реординационные отношения между научными теориями. С целью реализации этой концепции предлагается уделить внимание разработке теории интерпретационного права.

Ключевые слова: система правовых наук, общая теория права, отраслевые правовые теории, теория интерпретационного права.

Oleksandr Gaydulin

General and Special Theories of Law in International Legal Discourse

The article is devoted to one important problem of the ratio of various legal theories under the same system, which is associated with the process of international cooperation in the legal sphere.

As known the system of legal sciences is not a system of co-ordinate ideas, found at one and the same level. It is a hierarchical structure of superordinate and subordinate theoretical provisions, whose reciprocal relations are illuminated by the structural analysis undertaken by the Pure Theory of Law (Hans Kelsen). The enquiry into the hierarchical structure of the legal system is the main task of this article.

It was generally accepted that the important step towards the modernization of the systems of legal sciences is the expansion of interdisciplinary connections.

It is for this purpose that it is necessary together in subordination links to expand coordinate and rewarding relations between scientific theories. In order to implement this concept, it is proposed to pay attention to the development of the theory of interpretational law. During the creation of the lower-level theory, the higher-level general theory determines the content of the special theory.

According to the concept presented in the study, the Jurisprudence Systems in European countries are directly formed on the basis of: philosophical hermeneutics, philosophy of common sense and the doctrine of European legal interpretivism.

Thus, this paper presents theoretical and methodological frameworks to be taken as a basis of a new civil law interpretation theory elaboration. Such theory is anticipated to become the basic ideas system of private law convergence, in particular Europeanization of contract law, through the coordination of the national legal interpretation institutes.

The proposals stemming from this work directed to to solve the praxeological problems of the legal interpretation efficiency in the context of the Ukrainian private law Europeanization.

Key words: system of legal sciences, general theory of law, Special legal theories, the theory of interpretational law.

Размещено на Allbest.ru