Витоки кримінальної відповідальності за введення в оману в стародавній світовій культурі

Резюме

Гломб Ю.О. Витоки кримінальної відповідальності за введення в оману в стародавній світовій культурі.

У статті представлено витоки кримінальної відповідальності за ст. 384 ККУ, які мають джерелом орієнтири світових релігійні систем. Більшість основних положень чинного кримінального законодавства усіх світових держав ґрунтується на базових релігійних канонах. Відповідальність за неправдиве свідчення передбачалась законами усіх часів і народів. Кримінальне законодавство європейських держав бере свій початок безпосередньо з Біблії, дев'ята заповідь наголошує: «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого». Основне положення буддійської заповіді «відмови від брехні» супроводжує чеснота: чесність і надійність, а в області прав людини: право на людську гідність. В Ісламі лжесвідчення є великим гріхом, оскільки воно сприяє покаранню невинного і безкарності винного.

Ключові слова: неправдиве свідчення, відповідальність за лжесвідчення, введення в оману, неправда.

Резюме

Гломб Ю.А. Истоки уголовной ответственности за введение в заблуждение в древней мировой культуре.

В статье представлены истоки уголовной ответственности по ст. 384 УК Украины, которые имеют источником ориентиры мировых религиозных систем. Большинство основных положений действующего уголовного законодательства всех мировых государств основывается на базовых религиозных канонах. Ответственность за неправдивые сведения предусматривалась законами всех времен и народов. Уголовное законодательство европейских государств берет свое начало непосредственно из Библии, девятая заповедь гласит: «Не произноси неправдиво против ближнего твоего». Основное положение буддийской заповеди «отказа от лжи» сопровождает добродетель: честность и надежность, а в области прав человека: право на человеческое достоинство. В Исламе лжесвидетельство является большим грехом, поскольку оно способствует наказанию невиновного и безнаказанности виновного.

Ключевые слова: неправдивые сведения, ответственность за лжесвидетельство, введение в заблуждение, неправда.

Summary

YuriyGlomb. The origins of criminal liability for misleading in ancient world culture.

Naturally, both religious and philosophical and moral and ethical ideas of worldview are based on the concept of the origin of the world, which is set out in the world's religious scriptures. Any science does not invent anything, but only reveals the phenomena, phenomena, their laws and essence that exist first in nature, in the life of the human community. Jurisprudence, if it claims to be a true science, should do the same: to identify those legal relations that were originally the basis of the functioning of man and humanity.

The fourth commandment of the Buddhist canon mentions: «I accept the rule of teaching to refrain from false words». The main provision of the Buddhist commandment «renunciation of lies» is accompanied by virtue: honesty and reliability, and in the field of human rights: the right to human dignity.

In Muslim countries, whose laws are based on the norms of Islam (Sharia), criminal law is inseparable from religious ones. In Islam, perjury is a great sin, as it contributes to the punishment of the innocent and the impunity of the guilty. The Qur'an says, «Avoid false witness». «On the Day of Judgment, a false witness will not move from his place».

Examining the depths of centuries of civilization and the basic foundations of world law, it is clear that the main content can be formulated as a reminder that, no matter how legal thought develops, the origins of law remain intact and go back to human birth, to the foundations open to humanity at the dawn of its formation and presented in sacred books and the first written monuments.

Key words: false testimony, liability for perjury, misleading, untruth.

Постановка проблеми

Аналізуючи стародавнє світове бачення юридичного поняття «неправдивого свідчення», якомога докладніше розкривається світове бачення багатьох категорій права. Досліджуючи актуальні питання відповідальності за лжесвідчення, що діє до сьогодні, скрупульозно розкриваючи змістовні нюанси, без осягнення яких вони багато в чому постають недолугими, спираючись на весь біблійний матеріал та святі писання інших світових релігій в сьогоденному міжнародному просторі, знайдено переконливі підтвердження спостереженням як в богословських працях, так і в працях правознавців, істориків, філософів, філологів та ін. Важко не бачити серйозність змістовного аналізу і життєву необхідність дослідження в кримінальному праві тих «складових» його сенсу, які висуває світова спільнота. Принаймні, безсумнівно, що в ньому відкривається широке поле для подальших роздумів як над теоретичними проблемами «неправдивого свідчення», так і над практичними питаннями правового регулювання лжесвідчень взагалі. Проблематика теми охоплює найголовніше в сучасному праві, фокусуючи увагу на правах людини і тих механізмах їх забезпечення, якими повинні стати зміст і принципові основи функціонування правової влади. У цьому сенсі треба дотримуватися усталеної сьогодні «історико-правової логіки», розгортаючи правові норми сучасного кримінального права саме в такий послідовності і в такому причинно-наслідковому зв'язку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання досліджуваної проблеми останні роки розглядали такі вчені, як: М.В. Шепітько, М.І. Мельніченко, В.В. Рубцов, Алєксєєва Н.Ю. та інші. Однак відображення змісту багатьох сучасних правових положень, їх основного сенсу, а також змістовного навантаження «неправдивого свідчення» в світовій культурі докорінно не вивчалося.

Формулювання мети статті. Виходячи з цих міркувань, мета даної статті полягає в тому, щоб доцільно розкрити питання кримінальної відповідальності в логіко-історичному порядкові.

Виклад основного матеріалу

Природно, що як релігійні, так і філософські, і морально-етичні уявлення світогляду засновані на концепції виникнення світу, яка викладена в світових релігійних писаннях. Будь- яка наука, нічого не вигадує, а лише виявляє спочатку існуючі в природі, в житті людської спільноти явища, феномени, їх закономірності і суть. Правознавство, якщо воно претендує бути істинною наукою, належить робити те ж саме: виявляти ті правові відносини, які спочатку були основою функціонування людини і людства.

Незважаючи на стрімкий технологічне зростання ХХІ ст. витоки кримінальної відповідальності за ст. 384 ККУ мають джерелом орієнтири світових релігійні систем. Більшість основних положень чинного кримінального законодавства усіх світових держав ґрунтується на базових релігійних канонах. Відповідальність за введення в оману не є винятком. Досліджуючи відповідальність за введення в оману суду або уповноваженого органу, важливо знати, в яких історичних умовах ця відповідальність виникла, в яких соціальних верствах поширювалась і як у віровченні відображалися її прояви, як змінювалася вона у процесі історичної еволюції, в якій формі (віровчення, культ, організаційна, правова, світова структура) існує тепер, яка її роль у житті сучасного суспільства, відносинах людини з людиною, людини із суспільством.

Так, кримінальне законодавство європейських держав бере свій початок безпосередньо з Біблії, де містяться загальнолюдські моральні норми. Одна з десяти заповідей Декалога або Закону Божого (єврейське: ЛПЗ;П_ГПЭД7_, «асерет га-діброт» або o^i_P_Tяl «асерет га-дварим» Электронная еврейская энциклопедия. Десять заповедей. URL: https://eleven.co.il/judaism/commandments-and- precepts/11412/, грецькою фйica Xфjoi;дослівно: деся-

тислів'я) - десяти основних релігійних законів, котрі, за текстом П'ятикнижжя, або Тори, були дані самим Богом Мойсею на горі Синай, наголошує: «Не свідчи неправдиво на свого ближнього» Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Десять заповідей. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Десять_заповіцей, Библия онлайн. Углубленное изучение Библии, анализ текста. URL: https://bible.by/verse/2/14/13/. Дев'ята заповідь, як оповідається, була зафіксована на кам'яних скрижалях. «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого» означало заборону робити неправдивий донос, свідчити неправду на суді, обмовляти, робити наклепи тощо Тофтул М.Г. Сучасний словник з етики : Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. 416 с. С. 111..

Середбіблійних заповідей є звернення, які становлять кістяк сучасного кримінального права: «не свідчи неправдиво на свого ближнього», «не вбивай», «не чини перелюбу», «не кради», «не жадай будинку ближнього твого» тощо ОлішевськийО.В. Джерела православної релігії як основа виділення суспільно небезпечних діянь. Вісник Криміноло-гічної асоціації України. 2014. № 6. С. 62-73. С. 62.. У теократичних державах релігійні норми мають силу закону, є джерелом права і, відповідно, стають правовими, взаємодія з якими забезпечує нормальне існування суспільства. У багатьох випадках норми права, моралі і релігії збігаються між собою, засуджуючи такі небезпечні явища, як крадіжки, вбивства, порушення прав людини тощо^{1 2 3 4 5} Юридичний вісник України. Право і Біблія. URL: https://yvu.com.ua/pravo-i-bibliya/.

Базовий кодекс буддійської етики містить п'ять священних заповідей (Панчашила ДжалсекераУД. Пять основных заповедей буддизма (К 250-летию Буддизма в Бурятии) / пер. с англ., составление, пре-дисловие и примечания С.А. Сидорова. Улан-Удэ: АссоциациялитераторовБурятии, 1991. 22 с. С. 12.; палі: рапса^їіа; санскрит рапса-дЛа, буквально «п'ять чеснот», «п'ять обітниць» або «п'ять заповідей») Harvey, Peter (2007). An Introduction to Buddhism: Teachings, History and practices. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-31333-3. P. 199.. Четверта із заповідей буддійського канону згадує: «Я приймаю правило вчення утримуватися від неправдивих слів» (Мив^аЛаveramanїsikkhapadamsamadiyami). В інших текстових традиціях формат настанов відрізняється за формою: «Як все будди утримувалися від брехливих промов до кінця своїх днів, так і я буду утримуватися від брехливих промов до кінця своїх днів» The Sutra on Upasaka Precepts. Berkeley, Calif.: Numata Center for Buddhist Translation & Research, 1994. 225 p.. Невипадково деякі вчені порівнюють п'ять священних обітниць з принципами прав людини. Основним положенням заповіді «відмови від брехні» супроводжує чеснота: чесність і надійність, а в області прав людини: право на людську гідність. Палійський канон характеризує їх як спосіб уникнути заподіяння шкоди собі та оточуючим Matthew MacKenzie. Buddhism and the Virtues. The Oxford Handbook of Virtue(англ.) / Nancy E. Snow. Oxford University Press, 2017-12-06. Vol. 1. P. 2, 10.. Сформульовані в негативній формі самообмеження доповнюються позитивними якостями і зразками поведінки Gwynne Paul. Buddhist Pancasila. World religions in practice: a comparative introduction. Second edition. Hoboken, NJ, 2017., Wijayaratna, Mohan. Buddhist monastic life : according to the texts of the Theravada tradition. Cambridge [England]: Cam-bridge University Press, 1990. P. 166-167. 190 p., Cozort Daniel. Ethics. The Buddhist World / John Powers. Routledge, 2015. 674 p..

У мусульманських країнах, закони яких ґрунтуються на нормах ісламу (шаріату), кримінально-правові приписи невід'ємні від релігійних. В Ісламі, лжесвідчення є великим гріхом (кабаир), так як воно сприяє покаранню невинного і безкарності винного. Харам, харамний (араб. ) - в шаріаті - греховные деяния, запрещённые в исламе. У Корані сказано: «Ті, що не лжесвідчать» (сура «Фуркан», аят 72), «Уникайте лжесвідчення» (сура «Хадж», аят 30). У хадисі лжесвідчення прирівняне до ширку: «У Судний День лжесвідок не зрушиться з місця, не інакше як йому визначать місце в пеклі». Лжесвідчення є частиною великої брехні: «Не направить Аллах брехуна по справжньому шляху» (сура «Гафір», аят 28) Электронная книга. Коран. URL: https://librebook.me/quran.

Тобто, відповідальність за неправдиве свідчення передбачалась законами усіх часів і народів. Спочатку неправда, як злочин і будь-який аморальний вчинок і гріх, що вимагає спокути, зливалися в одне, пізніше, хоча вони й почали відрізнятися, але каралися одночасно Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Кримінальне право: навч. посіб. / за заг. ред. М.І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2014. 944 с.

С. 44.. Кожен вчений, який вважає себе носієм наукового світогляду або просто є прихильником моральних цінностей, покликаний досліджувати і відкривати в природі і в житті закономірності процесів та понять будь-якої галузі, особливо юридичної, повинен відрізнятися розмаїтістю та багатоаспектністю наукових досліджень. І тоді правові норми будуть не складатися, а відкриватися. Бо сказано: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, - і немає нічого нового під сонцем. Буває таке, про що говорять - дивись, ось це нове, але це було вже у віках, що були перед нас. Нема згадки про перше» (Екклезіяст 1. 9-ІІ) Толковая Библия или Комментарий на все книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета: в 12 т. Санкт-Петер-бург, 1904-1913., Книга Екклезіаста/ пер. Пантелеймона Куліша. URL: http://b.isuspan.com/Bibha_ukr_Kuhsh/21.htm. Це дає можливість побачити спільність світових правових канонів, доповнення один одного та глибше і правильно зрозуміти первісний зміст «неправдивого свідчення».

Висновки

кримінальна відповідальність законодавче релігійне

Провівши дослідження, що веде в глибини століть цивілізації і початкові основи світового права, зрозуміло, що головний зміст можна сформулювати як нагадування про те, що, як би не розвивалася правова думка, витоки права залишаються непорушними і сходять до народження людини, до основ, відкритим людству на зорі його формування й представленим в священних книгах і перших писемних пам'ятках. Основні релігійні норми знаходять відображення у змісті багатьох правових положень, а докорінно основний сенс і зміст поняття «неправдивого свідчення» в світовій культурі здивовує. Тобто, правовий зміст сучасних понять кримінального права висвітлюється через первісний зміст світоглядних позицій як особливості світобудови, як феномен розуму і високих істинно людських засад.

Размещено на Allbest.ru