Моральні цінності в публічних та приватних галузях законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Моральні цінності в публічних та приватних галузях законодавства

Завальна Ж.В. доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Григорян М.Р. студентка 2 курсу юридичного факультету

Анотація

В статті обговорюється обов'язкова наявність моральних цінностей як культурно-соціальної основи для побудови норм приватних і публічних галузей законодавства. Моральні цінності відображені на приватному та публічному рівні. Вони забезпечують соціальну, ідеологічну, культурну основу в різних галузях права, а відповідно дієвість та ефективність правових законодавчих норм в різних сферах життєдіяльності суспільства та держави.

В галузях приватного права моральні цінності є вихідним началом для формування наративів регулювання особистих немайнових прав суб'єктів правових відносин. Причому моральні цінності можуть або чітко бути сформульовані в змісті норми або не мати чіткого формулювання, але всі норми певної галузі законодавства направлені на забезпечення досягнення результату, щоб він був в рамках моральних уявлень даного суспільства, як т наприклад недопущення розлучення із сім'єю.

В приватних галузях права моральні цінності виражаються законодавцем у формі засад, принципів, загальних обмежень, як то визнання недійсним правочину, якщо він протирічить моральним засадам суспільства чи обмеження поведінки батьків, якщо вона виходить за межі загально прийнятої в даному суспільстві поведінки індивідуального або відносно невеликого колективного (сім'я) суб'єкта права.

В публічних галузях права встановлюється способи та заходи направлені на охорону та захист від діянь, які в своїй основі мають порушення не тільки і не стільки норм права, але моральних принципів та цінностей. Особливостями такого моральноправового захисту в публічних галузях права є ті ж цінності, що і в приватних галузях права (життя, здоров'я, воля, честь, гідність тощо), але великих соціальних груп - етносів, нації, окремої народності, людства в цілому.

Ключові слова: мораль, геноцид, торгівля людьми, правопорушення, правова охорона моральних цінностей, правовий захист моральних цінностей.

Annotation

The article discusses the mandatory presence of moral values as a cultural and social basis for building private and public law rules. Moral values are reflected at the private and public levels. They provide a social, ideological, cultural basis in various fields of law and, accordingly, the effectiveness and efficiency of legal legislation in various spheres of society and the state.

In the field of private law, moral values are the starting point for the formation of narratives governing the personal non-property rights of legal entities. And moral values may or may not be clearly articulated in the content of the norm, but all the norms of a particular area of law are aimed at ensuring the achievement of the result so that it is within the moral ideas of society, such as avoiding divorce. In private branches of law, moral values are expressed by the legislator in the form of principles, principles, general restrictions, such as invalidation of the transaction, if it contradicts the moral principles of society or restriction of parental behavior if it goes beyond generally accepted in this social behavior of an individual or relatively small collective (family) of the subject of law.

In the public branches of law, methods and measures are established to protect and defend against acts that are based on violations not only and not so much of the law but of moral principles and values. Peculiarities of such moral and legal protection in public branches of law are the same values as in private branches of law (life, health, will, honor, dignity, etc.), but large social groups - ethnic groups, nations, nationalities, humanity in general.

Keywords: morality, genocide, human trafficking, offenses, legal protection of moral values, legal protection of moral values.

Вступ

Дослідження питань моралі як соціального регулятора правовідносин має тривалу історію. Такий інтерес до цього питання може бути пояснено тим, що для всіх відносин у суспільстві неможливо передбачити всеохоплюване їх регулювання, тому на рівні з правовими засобами регулювання застосовуються інші соціальні регулятори, і, насамперед, моральні норми. Науковці ще в минулому столітті справедливо зазначали, що у відносинах між людьми дуже нелегко встановити обсяги та обмеження прав, оскільки взаємини між ними скоріше виникають на рівні етики і моралі ніж на юридичному рівні. [14] Мораль поєднує в собі такі ціннісні орієнтири і високі ідеали, до яких прагнули люди протягом всієї історії свого існування, а їх бажання жити в «ідеальному» суспільстві з часом тільки посилюється. На жаль, повсякденне життя демонструє нам непоодинокі випадки аморальної поведінки як на рівні індивідуальних, так і на рівні колективних суб'єктів.

Питання, що досліджувались протягом останніх десятиліть про значення моралі та ролі права, про підтримку моральних цінностей державою і суспільством знаходять резонанс у різних галузях права та законодавства і на сьогодні. Чи існують загальні і одвічно моральні істини, охорона та захист яких може виправдати втручання держави? Чи не є моральні цінності революційних режимів тим, що пізніше буде визнаватись злочином політичних режимів? Яким чином моральні норми відображаються в приватних та публічних галузях права та законодавства? Ці та інші питання залишаються відкритими для обговорення.

Моральні цінності виступають основними орієнтирами суспільства для встановлення сталого правопорядку в державі, так само вони стають головними стандартами для визначення напрямків здійснення правового впливу на поведінку суб'єктів в різних сферах життєдіяльності суспільства та держави. Засадничі моральні цінності повинні братись до уваги державною владою при розробці нормативно-правових актів. На сьогоднішній день перед правотворцями стоїть багато невирішених питань наукового, організаційного і технічного плану з приводу розробки регулятивних норм на основі моральних цінностей, а також з приводу правової охорони та захисту моральних цінностей в приватних та публічних галузях права та законодавства.

В зв'язку із цим, актуальним є проведення соціально-філософського та юридичного аналізу проблеми стану права та моралі в суспільстві та наскрізного проникнення моральних цінностей в публічні та в приватні галузі законодавства. Як вже зазначалось проблема вивчення моральі та моральних цінностей для правової науки не нова. Питання щодо сутності та значення права і моралі досліджується у працях таких відомих вчених-правознавців як В. П. Андрущенка, В. А. Бачиніна, Т. В. Бутко, В. Є. Дзівідзінського, О. В. Зайчука, О. В. Козаченка, Н. М. Крестовської, Є. М. Мануйлова, І. Ф. Надольного, Ю. М. Оборотова, Н. М. Оніщенка, Л. Фуллера, М. В. Цвіка та інших. Однозначно цікавим є дослідження Погрібної В.Л. проблеми моральності права та залежності такої характеристики від норм культури в певному суспільстві [17].

Дослідження моралі та застосування принципів моралі в регулюванні відносин здійснюється зарубіжними дослідниками в різних напрямках: історичному, політологічному, теорії права тощо. Іноземні автори досліджують сімейну мораль в історичному розвитку законодавства своїх країн (наприклад, В'єтнаму) і вказують на необхідність такого дослідження для збереження традиційних цінностей народу та побудови захисту прав дітей, жінок і старшого покоління в сучасному сімейному законодавстві [4].

Політологічний аспект із виходом на правове регулювання і значення моральності у сімейних відносинах для всієї держави обговорюється дослідниками США та Великобританії. Сімейна політика держави є центральним предметом дискусії при обговоренні видів та форми сім'ї в США, а також співвідношення відносин між приватними системами цінностей шлюбу та відповідного напрямку державної політики. При цьому дискутуються питання щодо співвідношення державної політики і широкої релігійної бази, філософської або моральної прихильності до певних форм сімейної організації, щодо покладення на державу морального обов'язку вирішення утилітарних проблем суспільства для забезпечення благополуччя дітей [2]. Роль моральних цінностей для державної політики Великобританії досліджується на фоні політичної боротьби двох діючих політичних партій консерваторів та лібералів [5]. Дослідження боротьби між двома ідеологіями показує різницю у політиці, яка показує різний ступінь моральної стурбованості у лібералів і консерваторів відносно до різних соціальних груп (сім'ї, друзів, народу, нації) [7]. Також науковці розглядають підстави виникнення моральних зобов'язань, а також міркують над роллю політичних та правових інститутів в охороні та регулюванні інтимних сімейних відносин і можливого виправдання втручання держави в інтимну сферу [1]. Також проводились дослідження щодо виникнення та виконання публічних зобов'язань та структурування морального судження в особистих відносинах. Було виявлено, що при виконанні ролей, які вимагають неупередженості, особи, які допомагають незнайомцю замість родича, вважаються більш морально досконалими та заслуговують на довіру, ніж ті, які зробили навпаки [6].

Непослідовність законодавчої гілки влади в Україні, розриви між політичними планами влади і законодавчим регулюванням відносин у суспільстві є проблемами, що показують відсутність системності і концептуальності в діях правотворців, так і неможливість обрання ними певного вектора розвитку правової системи. Публічні галузі права розвиваються відірвано від приватноправових. Загальна основа дала б можливість рівномірного та послідовного розвитку всієї правової системи. Такою загальною основою є моральні цінності. Вони на сьогоднішній момент безумовно вводяться у діюче законодавство як в норми публічних галузей права, так і в регулювання приватно-правових відносин. Наукове дослідження моральних цінностей як основи для створення концептуально виваженого правового регулювання та правового захисту приватних та публічних відносин вимагає додаткової уваги, саме в цьому полягає мета даної статті. Завданням статті є дослідження доктринальних положень, законодавчих норм публічного та приватного законодавства та судової практики з питань застосування правових способів та засобів регулювання та захисту відносин заснованих на моральних цінностях .

Методами дослідження стали загально-наукові та правові методи дослідження. Зокрема, на основі аналізу норм діючого законодавства визначалась тенденція введення моральних норм та принципів у приватні та публічні та приватні галузі законодавства. В ході виконання заявленого завдання аналізуються окремі правопорушення - торгівля дітьми та геноцид, що дало можливість виявити особливості законодавчого втілення моральних цінностей в приватні та публічні галузі права. Метод синтезу застосований при підведенні підсумків аналітичної частини дослідження. Історично-правовий метод застосовано при вивченні охорони та захисту моральних цінностей в такому правопорушенні як геноцид. Порівняльно-правовий метод дав можливість охарактеризувати особливості захисту моральних цінностей в ході здійснення такого правопорушення як торгівля дітьми.

Результати

Мораль має велику кількість визначень. Мораллю взагалі вважається спосіб впорядкування відносин між людьми на основі узагальнених культурних та історичних уявлень про ідеали та норми поведінки в суспільстві, що зводяться до розуміння цінності добра. Моральні орієнтири створені задля перетворення та збереження існуючого ладу в такий спосіб, щоб це найбільшою мірою відповідало позитивному душевному стану та поведінці осіб. Моральність вводиться у дію, коли є різниця (реальна чи уявна) між існуючим та належним. За можливості вибору між певними рівнями належного, моральний обов'язок встановлює необхідність надавати перевагу моральній цінності вищого порядку. [ 13, с. 232 - 233].

Людина існує в суспільстві і вибудовує відносини із іншими. Дані відносини перш за все вимірюються і підпорядковуються нормам суспільної моралі. Суспільна мораль становить систему етичних норм, правил поведінки, які склалися в певний історичний період у суспільстві на основі традицій, релігійних, духовних та інших культурних цінностей. Останні своїм змістом мають уявлення про добро, зло, честь, гідність, совість, справедливість, громадський обов'язок тощо [21].

Моральні норми в кодексах окремих суспільних груп (економічних класів, політичних режимів) виражають їх цінності та слугують стандартами, за якими правильність і неправильність поведінки особи оцінюються всередині групи. Норми моральних кодексів встановлюються через поняття морального обов'язку та зобов'язання, яких має дотримуватись та виконувати особа чи група осіб. Суспільна мораль включає в себе норми та принципи, які у вигляді знань та практик поширюються через виховання та інші способи впливів як в цілому в суспільних групах, так і серед індивідів. Питання стоїть про дотримання а виконання даних норм. Окремі члени групи схильні дотримуватися групових норм, коли вони визначаються як моральні, правові. Більше того, особи пояснювали виконання моральних норм, тим, що їх вагомість і правильність є самоочевидною і незаперечною [3].

Пропонуємо розглянути такі моральні цінності як повага до життя, здоров'я, честі, гідності пріоритет сімейного виховання, плекання сімейного тепла та любові батьків. Названі моральні цінності тим чи іншим чином прямо чи опосередковано охороняються та захищаються нормами приватних та публічних галузей законодавства України. Далі пропонується дослідити, які саме особливості правової охорони та захисту моральних цінностей встановлюються українським законодавством при здійснення таких правопорушень як торгівля дітьми і геноцид.

Усиновлення як прикриття торгівлі дітьми

Законодавство України передбачає і усиновлення дитини іноземцем, зокрема це закріплено у Сімейному кодексі України у шостому розділі [22]. За 2017-2020 роки суттєво зменшилася кількість усиновлень іноземцями у 2020 році у порівнянні з попередніми роками. У 2020 році усиновлено 247 дітей, що на 128 дітей менше у порівнянні з 2019 роком [12]. Це викликано тим, що були виявлені, м'яко кажучи, відхилення від позитивної мети усиновлення. Так, аналіз статистичних даних та судової практики показує, що усиновлення іноземцями дітей в України мають не тільки аморальні прояви, а й часто виливаються в дії, які кваліфікуються як злочини. Так, наприклад, 26 липня 1994 року був накладений мораторій на усиновлення українських дітей-сиріт іноземними громадянами. Це було пов'язано з виявленням у цей період випадків масового незаконного усиновлення в Україні. Але попри різні закони щодо покращення цієї ситуації, можна сказати, що стан цієї справи не змінився на краще і зараз.

Торгівля дітьми передбачає продаж чи іншу оплатну передачу «живого товару», а також здійснення щодо них будь-яких інших незаконних угод. Міжнародне законодавство встановлює, що держава має вживати всіх правових та організаційних заходів для запобігання торгівлі дітьми, з якою б метою вона не здійснювалась, а також не допускати отримання невиправданих матеріальних доходів, пов'язаних з усиновленням дітей в іншій країні. Проте корупція та організована злочинність проникли і в цю сферу. Офіційна статистика свідчить, що в Україні зареєстровано понад 100 тисяч сиріт, які є потенційними жертвами торгівлі дітьми. Зазвичай, продажу в інші країни підлягають діти, які не мають батьків або із інших причин позбавлені батьківського піклування. Проте події 90-х рр. XX ст. в Україні свідчать, що сирітство є не обов'язковою умовою. З початку отримання незалежності Україною було вивезено 130 дітей, щодо яких були виявлені факти фальсифікації відмови матерів від своїх дітей, обдурення батьків щодо смерті новонароджених. моральний цінність наратив законодавство

Передання дітей особам для усиновлення за гроші забороняється, оскільки це суперечить і моральним і правовим засадам. Однак особи, які тим чи іншим чином включені в процес усиновлення, нерідко переступають не тільки правові, але й моральні норми. Так з одного боку особи, що мають організовувати правову передачу дитини під усиновлення стають вербувальниками, посередниками, і торговцями, а діти у таких відносинах перетворюються із суб'єкта на об'єкт продажу. Причому такі відносини є доволі небезпечними і для самих дітей, і для всього суспільства. Прослідковується два рівня небезпеки від таких діянь - приватний і публічний. На приватному рівні порушуються моральні цінності поваги до життя, здоров'я, честі, гідності дитини. Публічний рівень небезпеки виражається в тому, що такі діяння здійснюються як правило за наявності в суспільстві високого рівня корупції [9].

Мета, яка переслідується учасниками відносин із передачі дітей під усиновлення є високою і моральною - через усиновлення надати дитині сім'ю та піклування батьків, надати дитині можливість відчути радість дорослішання в люблячій сім'ї. Але під прикриттям усиновлення, юридичного способу встановлення відносин сімейних відносин, здійснюється аморальна діяльність із отримання прибутку незаконним шляхом. Висока моральна ціль принижується. Дитина перетворюється із суб'єкта особистих немайнових відносин в об'єкт продажу - об'єкт майнових відносин.

Так, робимо висновок, що в приватноправовій сфері законодавство зокрема сімейне встановлює норми направлені на відновлення, побудову, забезпечення існування моральних цінностей шляхом встановлення позитивних зобов'язувань, прав та обов'язків, вимог та умов для виконання майбутніми батьками-усиновлювачами. В публічно правовій сфері адміністративне та кримінальне законодавство встановлює норми заборони, обмеження, обов'язки за допомогою яких формуються спеціальні режими, міри та заходи запобігання та виявлення порушення у відносинах усиновлення.

Геноцид

Тоталітарні і авторитарні політичні режими із їх зневажливим ставленням до людини, і, так само, ідеологічно забарвленою культурою поставленою на служіння діючої влади, проголошували нові моральні цінності продиктовані революційною доцільністю, таким чином виправдовували раціональність нових моральних норм. Останні включаючись у діюче законодавство, остаточно підтверджуючи правильність дій влади через виховання, освіту, мас медіа тощо і, таким чином забезпечували законність дій свого політичного режиму.

Відомий в Україні кожному термін «геноцид» походить від грецького «генос» - рід, плем'я й латинського «цедо» - вбиваю, вбивство, нищення [15]. У Конвенціі ООН Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року (пп. d, e статті 2) вказуються дії, які розцінюються як геноцид. Зокрема це такі дії: «...що здійснюються з наміром знищити, повністю чи частково, будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу у вигляді проведення заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в середовищі такої групи, а також дії із насильницької передачі дітей з однієї людської групи в іншу» [20]. Радянське законодавство 30-х років наповнювалось циркулярами та секретними розпорядженнями НКВС СРСР щодо відібрання дітей у «ворогів народу» [23] і розміщення для надання ідеологічно вірного виховання до радянських державних закладів. Причому братів та сестер рекомендувалось розміщувати в різні дитячі будинки, а будь-які відомості не надавати ні батькам ні розлученим братам та сестрам. [10] В Україні радянська влада як найефективніший спосіб винищення українського народу застосувала голод. За даними Управління народногосподарського обліку УСРР, до середини тридцятих років ХХ століття за межі України було вивезено близько 285 тисяч сімей чисельністю майже один мільйон осіб [16]. Керівництво більшовицького тоталітарного режиму «...шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932-1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб.» [18]

Реаліями Голодомору стали надзвичайно велика смертність серед дітей і насильницьке вилучення дітей із сімей. Для спасіння дітей селяни йшли на смерть прориваючись через заслони озброєних більшовиків у міста, де підкидали дітей або ж просто залишали на порогах будівель. Ці діти через «перевантаженість» дитячих будинків найчастіше вмирали на вулицях від голоду й хвороб. [8] Голод, як один із проявів геноциду, став зброєю масового біологічного знищення українців і має важкі історичні, соціальні та культурні наслідки. Знищення голодом цілих сіл та селищ на довгі десятиліття порушило природне відновлення генетичного фонду українців, призвело не тільки до демографічних втрат, а й до морально-психологічних змін у свідомості української нації [16].

У 2010 році було винесено Постанову Апеляційного суду міста Києва, в якій були засвідчені докази, а також аморальні вчинки не тільки винуватих, а й постраждалих, у яких не було іншого вибору для врятування та збереження свого життя [18]. Постанова базується на статті 442 Кримінального кодексу України - геноцид [19]. Дане кримінальне правопорушення має своїм спеціальним об'єктом захист моральних цінностей у вигляді життя, здоров'я, честі, гідності національної, етнічної, расової, релігійної групи. Вище наведена Постанова свідчить про факт застосування публічно-правових засобів захисту, оскільки така можливість прямо передбачена кримінальним законодавством.

Як було наведено вище, геноцид перш за все сприймається як порушення в сфері публічного права. Але на приватно-правовому рівні також виявляються правові засоби охорони моральних цінностей від дій, які розцінюються як геноцид. Як показує аналіз сучасного сімейного законодавства, дії державної влади щодо відібрання дітей у батьків є винятковим заходом і не вітається ні національним [22], ні міжнародним законодавством [11]. Застосування такого заходу як правило, порушує моральні засади суспільства, оскільки зв'язок матері і дитини вважається нерозривним і непорушним.

Висновки

Таким чином, виходячи із вище викладеного, моральні цінності є наскрізними основами для побудови законодавств приватної та публічної сфери права, так і окремих їх норм. Причому, норми приватних галузей права як правило покликані врегульовувати поведінку відповідно до моральних цінностей, а публічно-правові здійснюють охорону та захист цих моральних цінностей в цілому як на рівні держави, так і на рівні міжнародного правопорядку.

Список використаних джерел

1. Jeske D. Moral and Legal Obligations to Support `Family'.

2. Santa Clara L. June Carbone, Symposium, Morality: Public Policy and the Family: The Role of Marriage and the Public. Private Divide, 36 Rev. 267. 1996.

3. Leach C. W., Bilali R., Pagliaro S. Groups and Morality. Chapter 5. Morality as socially shared / APA handbook of personality and social psychology: Interpersonal relations and group processes. Editors: Mikulincer, P. Shaver. American Psychological Association. Volume 2. 2014.

4. Pham Thi Thu Hien, LL.D. Family morality in Vietnam's feudal laws. Vietnam Law and Legal Forum magazine. 4. 2021.

5. Rodger J. Family policy or moral regulation? July 1, 1995.

6. Ryan M. Mc Manus, Max Kleiman-Weiner, Liane Young. What We Owe to Family: The Impact of Special Obligations on Moral Judgment. Psychological Science 1-16. 2020.

7. Waytz A., Iyer R., Young L. et al. Ideological differences in the expanse of the moral circle. Nat Commun 10. 4389 (2019).

8. Верстюк В., Тиліщак В., Юхновський І. Голодомор. Геноцид українського народу 1932-1933 рр.

9. Главацький М. В.. Правові аспекти усиновлення іноземцями українських дітей, які є громадянами України.

10. Гуцула В. Доля дітей «ворогів народу» в СРСР. Збруч. 21 жовтня 2015 року.

11. Декларація прав дитини. Міжнародний документ. 20 жовтня 1959 року.

12. Захист прав дітей є одним із пріоритетів Мінсоцполітики. Урядовий портал: Міністерство соціальної політики.

13. Короткий філософський словник за ред. А.П. Алексєєва. - 2-ге вид., перероб. та дод. Москва: Проспект: ТК Велбі, 2008. 492 с.

14. Кучерук К.І. Мораль як соціальний регулятор сімейних відносин. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 3.

15. Мейс Дж. Геноцид. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / Гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.

16. Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932-1933 років: Свідчення. У 2 кн. / Упор.: О.Веселова, О.Нікілєв; відп. ред. В.Смолій. - К.: ВД «Калита», 2009. - Кн.1. 936 с.; Кн.2. 920

17. Погрібна В.Л. Чи властива праву аморальність? Правовий вплив на неправомірну поведінку: актуальні грані: монографія. За ред. Козаченко О.В. (ред.), Срельцов Є.Л. (ред.)./ Миколаїв: Іліон, 2016. С. 10-13.

18. Постанова апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2010 року. Кримінальна справа № 1-33/ 2010.

19. Постанова апеляційного суду міста Києва за кримінальною справою, порушеною за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках від 13 січня 2010 року.

20. Український інститут національної пам'яті.

21. Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього: Конвенція ООН. Міжнародний документ від 9 грудня 1948 року.

22. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1296-IV.

23. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 року № 2947-III.

24. Спеціальне розпорядження НКЮ від 14 вересня 1932 р. “Про соціальнокласовий підхід при винесенні вироків керуючись постановою від 7 серпня 1932 р.” Борьба с преступностью в Украинской ССР : сб. док. : в 2 т. Київ: КВШ МООП УССР, 1967. Т. 2 : 1926-1967 гг. 1967. 952 с.

Размещено на Allbest.ru