Особливості гелюенергетичних правовідносин в Україні (на матеріалах практики)
Характеристика змісту поняття геліоенергетичних правовідносин, де виявлена значна еколого-природоресурсна складова, яка істотно спрощена і зведена в основному до землекористування. Аналіз врегулювання особливого геліоенергетичного природокористування.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.02.2023 |
| Размер файла | 35,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний університет «Одеська юридична академія»
Особливості гелюенергетичних правовідносин в Україні (на матеріалах практики)
Тетяна Євгенівна Харитонова, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри
Христина Антонівна Григор'єва, доктор юридичних наук, доцент кафедри
Резюме
Харитонова Т.Є., Григор'єваХ.А. Особливості геліоенергетичних правовідносин в Україні (на матеріалах практики).
У статті представлені результати дослідження особливостей геліоенергетичних правовідносин в Україні. Вони формують варіативний комплекс громадських стосунків, врегульованих правом, що виникає при виробництві електроенергії шляхом технологічної трансформації енергії сонця. У геліоенергетичних правовідносинах виявлена значна еколого-природоресурсна складова, яка істотно спрощена і зведена в основному до землекористування. Проте фактичний розвиток таких стосунків вимагає своєчасного перегляду звичних теоретико-методологичних конструкцій з метою їх приведення у відповідність з реальністю і перспективами майбутнього. Зокрема, можна говорити про особливе геліоенергетичне природокористування, що вимагає специфічного врегулювання.
Дослідження здійснене в межах виконання проєкту «Альтернативна енергетика в Україні: шляхи системного законодавчого стимулювання» за фінансової підтримки Національного фонду досліджень України (договір № 30/02/0360 від 28.04.2021 року).
Ключові слова: сонячна енергетика, геліоенергетика, геліоенергетичні стосунки, альтернативна енергетика, зелена енергетика, "зелений" тариф, природоресурсное право, екологічне право.
Резюме
Харитонова Т.Е., Григорьева К.А. Особенности гелиоэнергетических правоотношений в Украине (на материалах практики).
В статье представлены результаты исследования особенностей гелиоэнергетических правоотношений в Украине. Они формируют вариативный комплекс общественных отношений, урегулированных правом, возникающий при производстве электроэнергии путем технологической трансформации энергии солнца. В гелиоэнергетических правоотношениях обнаружена значительная эколого-природоресурсная составляющая, которая существенно упрощена и сведена в основном к землепользованию. Однако фактическое развитие таких отношений требует своевременного пересмотра привычных теоретико-методологических конструкций с целью их приведения в соответствие с реальностью и перспективами будущего. В частности, можно говорить об особом гелиоэнергетическом природопользовании, что требует специфического урегулирования.
Ключевые слова: солнечная энергетика, гелиоэнергетика, гелиоэнергетические отношения, альтернативная энергетика, зеленая энергетика, «зеленый» тариф, природоресурсное право, экологическое право.
Summary
Tatiana Kharytonova, Khrystyna Hryhorieva. Peculiarities of helioenergy legal relations in Ukraine (on practice materials).
This article examines the legal features of the relationship between the use of solar energy for electricity generation. This is a matter of time, as over the last decade in Ukraine there has been a steady trend towards the rapid development of solar energy - a type of renewable energy based on the use of inexhaustible solar energy. Among all types of alternative energy in Ukraine, solar energy has received the most powerful development, far ahead of all others. Since solar energy is a promising type of nature that is insufficiently studied at the doctrinal level and schematically regulated at the legislative level, there is an urgent need to study these energy relations as an objectively existing legal phenomenon. According to the results of scientific research, some conclusions were drawn. It is proved that helioenergy legal relations form a variable set of social relations regulated by law, which arise during the production of electricity through technological transformation of solar energy. A significant ecological and natural resource component has been identified in the solar energy relations, which has been significantly simplified and reduced mainly to land use. However, the actual development of such relations requires a timely revision of the usual theoretical and methodological constructions in order to bring them into line with the realities of today and future prospects. In particular, we can talk about a special solar energy use, which requires specific regulation. The scientific conclusions made should influence the change of the vector of state policy, because, in our opinion, the axis of development of solar energy relations is somewhat shifted. In particular, we are convinced that the efforts of public administration and the legislature should be aimed primarily at expanding the non-profit (utility, household, individual, service) direction of solar energy, bordering on energy conservation and energy efficiency. Instead, the model of protection of solar energy built in the domestic legislation stimulated the formation of commercial solar power plants, located in an arbitrary order under the influence of investment plans based not on the prospects of “green” energy, but on government support.
Key words: solar energy, solar energy, solar energy relations, alternative energy, green energy, “green” tariff, natural resource law, environmental law.
Вступ
Постановка проблеми. Протягом останнього десятиріччя в Україні спостерігається упевнена тенденція до бурхливого розвитку сонячної енергетики - різновиду відновлюваної енергетики, що ґрунтується на використанні невичерпної енергії Сонця. Серед усіх видів альтернативної енергетики в Україні саме сонячна отримала найбільш потужний розвиток, набагато випереджаючи усі інші. Це зокрема підтверджується свіжими статистичним даними, відповідно до яких станом на 1 липня 2021 р. загальні потужності сонячних електростанцій в Україні перевищили 7284 МВт, з яких 933 МВт становлять домашні станції1.
Стрімке масштабування цих відносин в Україні знайшло свій об'єктивний прояв у: а) побудові великої кількості об'єктів сонячної енергетики різної потужності та призначення по всій території держави; б) появі досить чисельної групи спеціальних суб'єктів - представників геліоенергетичного сектору; в) формуванні значної за обсягом судової практики, що склалася у результаті розгляду спорів, які виникають щодо утворення та функціонування об'єктів сонячної енергетики; г) фактичному розвитку окремого виду природокористування - геліоенергетичного.
Оскільки сонячна енергетика є перспективним видом природокористування, що недостатньо вивчений на доктринальному рівні та лише схематично врегульований у законодавстві, сформувалася нагальна потреба у дослідженні цих енергетичних відносин як об'єктивно існуючого правового явища.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Правові проблеми розвитку альтернативної енергетики в Україні стали предметом наукової уваги таких учених, як С.Д. Білоцький, О.В. Гафурова, Х.А. Григор'єва, Г.Д. Джумагельдієва, І.І. Каракаш, К.М. Караханян, О.Б. Кишко-Єрлі, Р.С. Кірін, М.В. Краснова, М.М. Кузь- міна, О.І. Кулик, С.А. Оболєнська, А.В. Павлига, А.В. Пастух, Є.О. Платонова, Е.Ю. Рибнікова, Ю.М. Рудь, О.М. Савельєва, М.В. Чіпко, І.Є. Чумаченко, Т.Є. Харитонова, Г.І. Шматько та інші. Однак попередні дослідження не були спрямовані на комплексний аналіз відносин використання сонячної енергії для виробництва електроенергії. Саме тому в них не застосовувався запропонований методологічний підхід, за якого геліое- нергетичне природокористування розглядається як комплексне явище, що має власну специфіку, а отже, потребує врахування цієї специфіки під час нормотворення та правозастосування.
Формулювання мети статті. У зв'язку з цим метою даної статті є виявлення особливостей правовідносин, що виникають під час використання енергії сонця для виробництва електричної енергії (геліоенергетичні правовідносини), на основі аналізу матеріалів теорії та практики.
Виклад основного матеріалу
Слід зазначити, що на основі активного розвитку сонячної енергетики в Україні сформувалася досить об'ємна та різнорідна судова практика. Аналіз великої кількості судових справ у цій сфері надав можливість виявити деякі закономірності, загальні риси, характерні тенденції. Плідний синтез теоретичних та практичних матеріалів допоміг виділити кілька основних правових особливостей геліоенергетичних відносин, які концентруються передусім в утворенні та функціонуванні об'єктів сонячної енергетики та будуть послідовно проаналізовані нижче.
1. Комплексний характер геліоенергетичних правовідносин, тобто поєднання різнорідних відносин, які мають різногалузеву юридичну природу, однак міцно пов'язані спільною метою - виробництво електроенергії шляхом трансформування енергії сонця. Особливістю є те, що у кожному конкретному випадку набір складових геліоенергетичних правовідносин може бути різним. Наприклад, у випадку будівництва великої сонячної електростанції за межами населеного пункту найбільш активно проявлятимуться такі складові, як земельні, адміністративні, господарські правовідносини. Однак облаштування невеликого об'єкта сонячної енергетики на території власної садиби для приватного користування демонструватиме дещо інший набір складових: зокрема, земельні, цивільні, містобудівні тощо. Залежно від місця розташування сонячної електростанції до складу виникаючих геліоенергетичних відносин можуть додаватися також екологічні, водні тощо. Таким чином, комплексність геліоенергетичних правовідносин демонструє цікаву особливість - варіативний характер.
2. Специфічне землекористування у сфері сонячної енергетики має власні характерні ознаки, варті більш детального вивчення:
а) у сфері сонячної енергетики землі використовуються як територіально-просторовий базис. Доктриною земельного права вже давно обстоюється основна теза про те, що земля як особливий об'єкт права має розглядатися у трьох можливих іпостасях: як об'єкт природи, як засіб виробництва та як територіально-просторовий базис. Для розміщення сонячних панелей та інших необхідних установок геліоенергетиці потрібна саме територія: а) для цих цілей її мало цікавлять природні властивості землі та її якість; геліоенергетичний правовідносини природоресурсний
б) територія має бути незатінена, з вільним доступом до інсоляції (сонячного опромінення); в) бажано пласка або із незначним рельєфом. Залежно від масштабів та потужності запланованого об'єкта сонячної енергетики може бути використано різну за площею територію: від кількох десятих гектара - до сотень гектарів.
Практика доводить, що наразі земельні відносини претендують на роль центральної складової відповідного комплексу геліоенергетичних відносин, і це буде добре помітно у подальшому викладі нашого дослідження. Проте однозначно такий висновок зробити важко, оскільки земельні правовідносини потенційно можуть не виникати - а отже, і не входити до аналізованого варіативного комплексу. Це відбувається у випадку розміщення геліоустановок на інших поверхнях та об'єктах, відмінних від безпосередньо землі - наприклад, на дахах та стінах будинків;
б) часто виникаюча потреба у зміні цільового призначення земельних ділянок. Розвиток сонячної енергетики у вітчизняному варіанті вимагає простору. Це безпосередньо тягне за собою необхідність зміни існуючої структури землекористування з метою «викроювання» земельних площ для будівництва нових сонячних електростанцій. Специфіка геліоенергетики полягає у тому, що вона потребує зайняття земельних ділянок стаціонарними установками та обладнанням, що практично унеможливлює паралельне використання такої землі за іншим цільовим призначенням. Слід зазначити, що науково-технологічні роботи у напрямі вирішення цієї проблеми активно ведуться, а саме: розроблено технології агровольтаїки, які наразі апробуються, удосконалюються та прилаштовуються до промислового використання, а подекуди - вже повноцінно застосовуються. Їх суть полягає у подвійному паралельному використанні земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва та генерування сонячної електроенергії2. Для України це ще перспектива, хоча технологія вже впроваджена у Німеччині, Італії, азійських країнах.
На сьогодні в умовах України у переважній більшості випадків розміщення сонячних електростанцій вимагає зміни цільового призначення земельної ділянки. На основі матеріалів практики можна вказати, що найчастіше для цілей розміщення сонячних електростанцій надаються земельні ділянки: а) за межами населених пунктів; б) сільськогосподарського призначення; в) віднесені до пасовищ.
Цікаво, що деякі рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з метою розміщення на них сонячних електростанцій оскаржувалися в суді з посиланням на пріоритетність сільськогосподарських земель. Так, під час підготовчих процедур, що передували будівництву сонячної електростанції на Миколаївщині, було змінено цільове призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на землі промисловості. При цьому позивачі вважали відповідний наказ Держгеокадастру незаконним, оскільки «матеріали справи не містили жодних доказів необхідності зміни цільового призначення сільськогосподарських земель та їх передачі під розміщення електростанції, зокрема, не було надано доказів відсутності земель гіршої якості, не придатних для сільськогосподарського використання». Однак позиція суду була інша: саме Дер- жгеокадастр визначає придатність земель для сільського господарства, адже це належить до його дискреційних повноважень - а отже, суд не має втручатися у вільний розсуд цього владного суб'єкта3. Слід визнати, що у такий спосіб фактично нівельовано зміст статей земельного законодавства та його принципу щодо пріоритету сільськогосподарського використання. Оцінка доцільності такого кроку вимагає окремих спеціальних досліджень.
Не менш важливим, однак менш обговорюваним залишається питання подальшої («післяенергетичної») долі таких земель: наприклад, після ліквідації сонячної електростанції. Автоматичне повернення такій земельній ділянці правового режиму сільськогосподарської землі викликає юридичні та практичні сумніви. По-перше, відповідного правового механізму чинне законодавство не передбачає. По-друге, за час використання для потреб енергетики така земля піддається впливу, наслідки якого можуть незворотно змінити її властивості. Тобто земельна ділянка після припинення використання для потреб енергетики може бути повернута до сільськогосподарського використання лише у випадку проведення необхідних аналізів і досліджень, за результатами яких має бути підтверджено її придатний для такого використання стан.
Крім того, виникає питання щодо проведення аналогій із будівництвом. Наприклад, щодо доцільності зняття верхнього ґрунтового шару перед будівництвом відповідної сонячної електростанції. Однак однозначно такий крок оцінити важко: з одного боку, це превентивно захищає ґрунт та допомагає йому активно використовуватися за основним призначенням на іншій території; проте, з другого - у випадку ліквідації сонячної електростанції гостро постає проблема відновлення такої землі. Зокрема, у договорах оренди земельних ділянок для будівництва сонячних електростанцій зазначається обов'язок орендаря повернути таку земельну ділянку у стані «не гіршому за той, в якому орендар її отримав у користування»;
в) переважно орендне землекористування. Практика в Україні пішла по шляху укладення договорів оренди, відповідно до яких земельні ділянки державної та комунальної власності передаються інвесторам у користування для розміщення сонячних електростанцій на тривалий строк (зустрічаються договори строком на 10, 30, але найчастіше - на 49 років). Договори оренди землі для потреб геліоенергетики є юридично вразливими найчастіше не через власні недоліки, а через потенційне визначення протиправними та скасування рішень органів публічної влади, відповідно до яких такі договори укладаються. Однак існують випадки визнання договорів оренди земельних ділянок для розміщення сонячних електростанцій недійсними на підставі порушення вимог земельного законодавства під час їх укладення. Для ілюстрації можна згадати справу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між ТОВ «РЕН ЕНЕРГО» та Головним управлінням Держземагенства в Одеській області. Оспорюваний договір оренди землі був укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в силу приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) була обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності4.
На додаток можна вказати на деяку закономірність, яка простежується щодо правових титулів геліоенергетичного землекористування: великі сонячні електростанції переважно функціонують на правах орендного землекористування, тоді як менш значні за потужністю об'єкти тяжіють до розміщення на землях приватної власності;
г) залежність від планування використання земель (містобудівноїдокументації). У межах цієї особливості слід виділити такі основні аспекти.
По-перше, розташування сонячних електростанцій може передбачатися у містобудівній документації регіонального та місцевого рівнів. Подібна практика може свідчити про ґрунтовний комплексний підхід до планування території. У таких випадках інвестор та місцева публічна влада, об'єктивно оцінюючи інтереси держави, громади та бізнесу, зважуючи географічні, фізичні, погодно-кліматичні показники, доходять спільного висновку про доцільність розміщення на певній території сонячної електростанції.
По-друге, незважаючи на вказівки законодавства, зустрічаються випадки зіткнення різних суспільних інтересів. Наприклад, під час будівництва сонячної електростанції біля м. Вознесенськ на Миколаївщині виник спір щодо правомірності використання земельної ділянки. На думку міської ради, будівництво цієї сонячної електростанції займало ділянку разом із дорогою, а тому порушувало інтереси громади міста, оскільки ця дорога традиційно використовується для вивозу сміття на сміттєзвалище. Тобто задоволення енергетичних потреб міста заважало задоволенню потреб у чистоті. За результатами судового розгляду було встановлено, що будівництво сонячної електростанції не порушує інтереси громади м. Вознесенськ5.
По-третє, в окремих випадках існуюча містобудівна документація виступає перешкодою для розміщення сонячної електростанції. Добре ілюструє цю тезу справа за позовом фізичної особи - власника земельних ділянок площею близько 38 га до Полтавської районної державної адміністрації, в якій власник землі оскаржував відмову райдержадміністрації у наданні дозволу на розробку детального плану території з метою розміщення Щербанівської сонячної електростанції «Полтаваенергопарк». Відмова була вмотивована тим, що на схемі планування території Полтавської області відображено перспективний напрям будівництва обхідної автодороги м. Полтави М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка проходитиме через земельні ділянки, що планувалися власником для розміщення сонячної електростанції. Однак, вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відмова є протиправною, оскільки будівництво дороги заплановане, але не розпочате, до того ж вектор її пролягання окреслено орієнтовно та буде додатково уточнюватися6.
По-четверте, особи, заінтересовані в недопущенні побудови сонячної електростанції або припиненні її функціонування, часто будують свою аргументацію саме на порушеннях містобудівного законодавства, особливо - на порушеннях процедурних правил (затвердження детальних планів, забезпечення суспільного обговорення, розміщення вчасних оголошень тощо). Саме тому містобудівна документація може виступати як інструментом захисту сонячних електростанцій від зайвого пресингу, так і приховує в собі безліч можливостей для оскарження правової підстави виникнення відповідних об'єктів альтернативної енергетики.
1. Специфічна взаємодія об'єктів сонячної енергетики із довкіллям (еколого-правовий та природоресурсний аспект). У своїх дослідженнях М.А. Дейнега справедливо підкреслює, що природні ресурси можна розглядати не тільки з позицій «традиційної» класифікації на земельні, водні, лісові ресурси, надра, ресурси рослинного і тваринного світу, а й поділяти на вичерпні та невичерпні. Невичерпні природні ресурси включають, зокрема, кліматичні (енергетичні, теплові та інші)7. Тобто сонячна енергія - це важливий природний ресурс. Хоча він оцінений суспільством та нормотворцем не так високо, як традиційні викопні паливні ресурси, його значення все більше зростає, особливо з огляду на невпинне розширення технологічних можливостей людства.
Ми звикли до того, що використання природних ресурсів чинить антропогенний вплив на довкілля та має негативні наслідки: забруднення, вичерпання, ерозії, деградації тощо. Використання сонячної енергії для виробництва електроенергії якісно відрізняється від змальованого традиційного бачення сучасного природокористування. Так, розміщення сонячних панелей та обладнання, за загальними правилом, не несе в собі відчутних ризиків для довкілля. Зокрема, такої думки притримується і законодавець, який не передбачив у Законі України «Про оцінку впливу на довкілля» необхідність проведення такої оцінки під час планування та будівництва сонячних електростанцій (на відміну, наприклад, від вітро- чи гідроенергетичних станцій). Справедливо зазначити, що незважаючи на те, що прямих загроз навколишньому природному середовищу сонячна енергетика майже не створює, все ж зберігається можливість побічного негативного впливу - зокрема, під час виробництва окремих деталей і обладнання, а також шляхом утворення відходів (наприклад, зламані чи старі сонячні панелі). Це питання ще потребує свого правового регулювання з урахуванням особливостей геліоенергетики.
При цьому дружність сонячної енергетики до природи обумовлює і виявлену особливість вітчизняної судової практики, а саме: відсутність випадків оспорювання утворення чи діяльності сонячних електростанцій на підставі порушення ними екологічного законодавства чи завдання екологічної шкоди. Окремі виявлені спроби подібної аргументації буди оцінені судом як недостатньо обґрунтовані, оскільки не було надано жодних доказів негативного впливу на людей та довкілля8.
Незважаючи на удавану простоту ідентифікації природоресурсного компоненту геліоенергетичних правовідносин, при більш глибокому дослідженні виникають деякі цікаві питання.
По-перше, про складний характер природокористування. Так, фактично під час функціонування сонячної електростанції відбувається паралельне використання двох природних ресурсів: землі та сонячної енергії. Однак через брак спеціальних теоретико-методологічних розробок, які були б спрямовані на врегулювання використання сонячної енергії як особливого природного ресурсу, ця складова геліоенергетичних приро- доресурсних відносин ігнорується. Усе навантаження лягає на традиційну, добре вивчену земельно-правову складову і фактично повністю зводиться до правового регулювання використання землі. Однак це не можна визнати задовільним, оскільки для розміщення об'єктів геліоенергетики не завжди використовується безпосередньо земна поверхня (все частіше для цих цілей прилаштовуються дахи і стіни будинків, поверхні транспортних засобів тощо). Тобто у випадку розміщення сонячних панелей, наприклад, на даху певної будівлі, законодавство взагалі не веде мову про природокористування.
По-друге, питання ідентифікації використання сонячної енергії як різновиду природокористування. У науці екологічного та природоресурсного права багато уваги приділено традиційному поділу природокористування на загальне та спеціальне (Г.В. Анісімова9, М.А. Дейнега10, А.С. Євстігнєєв11, Н.Р. Кобецька, В.М. Комарницький12, І.О. Костяшкін13, О.Г. Котеньов14, М.К. Черкашина15 та інші), чим підкреслена важливість цього питання. Людина використовує сонячну енергію протягом усього свого життя як біологічна істота, адже належний рівень інсоляції необхідний організму для нормальної життєдіяльності. Таке природокористування однозначно ідентифікується як загальне. З цих позицій дуже доречним видається висновок Н.Р. Кобецької про доцільність віднесення права загального природокористування до системи екологічних прав громадян та його регулювання в рамках інституту екологічних прав16. Право загального природокористування характеризується загальнодоступністю, безоплатністю, не вимагає будь-якого спеціального дозволу й закріплення цих ресурсів і служить для задоволення життєво необхідних потреб17. Однак, якщо людина починає використовувати енергію Сонця для виробництва електроенергії, чи залишається таке природокористування у межах загального?
Теорія виділяє кілька характерних рис спеціального природокористування.
По-перше, здійснення на основі дозволу. Так, геліоенергетичні суб'єкти зобов'язані отримати спеціальну ліцензію на виробництво електричної енергії. Однак правову природу такої ліцензії не можна однозначно ідентифікувати як природоресурсний дозвіл. Справа у тому, що в геліоенергетиці нормуванню підлягає не безпосередньо використання природного ресурсу - сонячної енергії, а виробництво кінцевого продукту (електроенергії). Ліцензія спрямована на регламентацію спеціальних умов такого виробництва. Даний методологічний підхід можна пояснити різною метою дозволів у «традиційному» і «нетрадиційному» природокористуванні: якщо у першому основною метою є забезпечення раціонального використання та збереження природних ресурсів, то у другому - забезпечення належного виробництва електроенергії. Таким чином, у геліоенергетиці відсутні безпосередні дозвільні процедури щодо використання сонячної енергії як природного ресурсу.
По-друге, у спеціальне природокористування надається визначена частина природних ресурсів. Безпосереднього виокремлення сонячної енергії як природного ресурсу немає, це відбувається лише шляхом територіальної прив'язки (місця розміщення електростанції) та дозволеної потужності відповідної станції (обсягу використання сонячної енергії).
По-третє, спеціальне природокористування є платним. За цим критерієм аналізоване природокористування теж є нетиповим, адже фактично за використання енергії сонця користувач не платить, навпаки - держава утворює спеціальні умови для того, щоб користувачу було вигідно займатися такою діяльністю, використовувати відповідний природний ресурс з метою виробництва електроенергії.
Отже, навіть схематичний аналіз вказує на те, що використання енергії сонця являє собою досить специфічний вид природокористування, який не легко вписується у існуючий поділ на загальне та спеціальне природокористування та взагалі в універсальні канони природоресурсного права. На нашу думку, це є конкретним підтвердженням слів Н.Р. Кобецької про те, що правовий режим використання природних ресурсів сьогодні зазнає змін та потребує оновлення відповідно до змін соціально-економічної, політичної і правової системи, в тому числі в частині виокремлення нових видів використання природних ресурсів, застосування нових, нетрадиційних для природоресурсного права засобів і форм регулювання18. Тобто геліоенергетичне природокористування цілком відповідає таким новітнім тенденціям розвитку природоресурсного права та заслуговує свого подальшого вивчення у цьому напрямі.
2. Суб'єктні особливості геліоенергетичних правовідносин. Суб'єктна складова аналізованих правовідносин теж демонструє цікаві специфічні риси, адже протягом останніх 20 років в Україні сформувався повноцінний сектор економіки - сонячна енергетика. Слід застерегти від спрощеного уявлення про його суб'єктний склад. Так, він об'єднує не лише безпосередньо компанії - власників сонячних електростанцій - він формує цілу систему різних учасників, кожен з яких виконує власні функції. Можна виокремити три групи спеціалізованих суб'єктів геліоенергетики: а) виробники енергії; б) виробники обладнання; в) суб'єкти забезпечення обслуговування (установка та монтування, ремонт тощо).
При цьому до системи входять також чисельні неспеціалізовані, але не менш важливі інституції. Зокрема, фінансові установи, які формують спеціальні кредитні продукти для інвесторів у сфері сонячної енергетики. Так, в Україні деякі великі банки пропонують особливі умови кредитування для створення власної сонячної електростанції (наприклад, Укргазбанк, програма «ЕКО-Лізинг» від Ощадбанку19 тощо).
Важливу роль у розвитку сонячної енергетики відіграють також органи публічного управління. Аналіз численної практики дає змогу констатувати в цілому значний ступінь сприяння утворенню сонячних електростанцій з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Характерною особливістю сучасної геліоенергетики в Україні слід вказати значну питому вагу малих об'єктів, що належать окремим приватним особам - власникам домогосподарств, які орієнтовані передусім на споживання власно виробленої енергії. Тобто неоднорідність геліоенергетичного сектору посилюється також за рахунок існування різних типів суб'єктів - виробників енергії.
3. Підтримка розвитку сонячної енергетики. У цілому на даний різновид альтернативної енергетики розповсюджуються загальні механізми державної підтримки, передбачені для стимулювання відповідних відносин. Зокрема, можна вказати на кілька найбільш дієвих:
- тарифна: полягає у наданні та оплаті «зеленого» тарифу за вироблену та продану в мережу енергію з відновлюваних джерел (пропонується перехід на аукціонний порядок надання підтримки);
- податкова: відповідно до ст. 197.16.1 ПК України звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаючого обладнання і матеріалів, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріалів для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії.
При цьому поряд із загальнодержавними механізмами підтримки зустрічаються регіональні - спеціалізовані на сонячній енергетиці. Наприклад, досить прогресивним можна вказати компенсаційний механізм підтримки, що зустрічається, зокрема, у Програмі стимулювання населення, ОСББ, ЖБК Житомирщини щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження на 2015-2020 рр., затвердженій рішенням Житомирської обласної ради від 10 вересня 2015 р. № 1576. Згідно з цією програмою приватним особам, які здійснили будівництво сонячної електростанції, надавалося відшкодування частини коштів, витрачених на таке будівництво.
Якщо характеризувати в цілому протекційну політику України у сфері сонячної енергетики, то слід визнати її одновекторність та регресивність. Вони полягають у тому, що система підтримки сконструйована таким чином, що стимулює передусім будівництво великих комерційних геліоенергетичних об'єктів. Водночас це провокує ризики, що неодмінно супроводжують такі проєкти: а) зайняття значних площ землі; б) втрата сільськогосподарських земель; в) зміна ландшафтів тощо.
На нашу думку, основний вектор підтримки має бути спрямований на стимулювання «побутової» сонячної енергетики, яка впритул межує з поняттями енергоефективності та енергозбереження. Станом на кінець 2020 р. майже 30 тисяч українських родин встановили у себе вдома СЕС загальною потужністю 780 МВт, а розмір інвестицій становив 600 млн євро20. Однак середня вартість такого проєкту ще залишається досить значною.
Саме тому, розуміючи прогресивність та перспективність ужиткової, побутової сонячної енергетики, розвинені країни впроваджують цікаві програми підтримки. Наприклад, перший проєкт був запущений ще в 1991 р. у Німеччині «Тисяча сонячних дахів» (згодом був перейменований у «Дві тисячі сонячних дахів»). Подібний проєкт - «100 000 сонячних дахів» - був прийнятий для всіх країн-членів ЄС. У Японії розвиток сонячної енергетики забезпечується програмою «70 000 сонячних дахів», у США - «1 мільйон сонячних дахів»21.
З урахуванням іноземного досвіду та аналізу вітчизняних реалій, на нашу думку, центр тяжіння сонячної енергетики в Україні має бути зміщений: від комерційного промислового виробництва з метою отримання прибутку - у бік здешевлення енергоспоживання на рівні конкретних господарств (будинків, підприємств, транспорту тощо). Такий методологічний підхід стане свого роду запобіжником для паразитарних геліоенергетичних проєктів, єдиною метою яких є заробляння на державній підтримці. Звичайно, після грубого внесення змін до законодавства у 2020 р. «зелений» тариф перестав бути основною приманкою для реалізації масштабних проєктів у цій сфері22, однак така загроза все одно залишається.
Висновки
Отже, за результатами проведеного дослідження можна сформулювати деякі висновки. Так, геліоенергетичні правовідносини утворюють варіативний комплекс суспільних відносин, врегульованих правом, що виникають під час виробництва електроенергії шляхом технологічної трансформації енергії сонця.
У геліоенергетичних правовідносинах виявлено значну еколого-природоресурсну складову, яка суттєво спрощена та зведена здебільшого до землекористування. Однак фактичний розвиток таких відносин вимагає вчасного перегляду звичних теоретико-методологічних конструкцій з метою їх приведення у відповідність із реаліями сьогодення та перспективами майбутнього. Зокрема, можна вести мову про особливе геліоенерге- тичне природокористування, що потребує специфічного врегулювання.
Насамперед такі висновки мають вплинути на зміну вектору державної політики, оскільки, на наш погляд, вісь розвитку геліоенергетичних відносин в Україні дещо зміщена. Зокрема, ми переконані, що зусилля публічного управління та законодавця мають бути спрямовані передусім на розширення некомерційного (ужиткового, побутового, індивідуального, обслуговуючого) напряму сонячної енергетики, що межує з енергозбереженням та енергоефективністю. Натомість побудована у вітчизняному законодавстві модель протекції сонячної енергетики стимулювала утворення комерційних сонячних електростанцій, розміщених у довільному порядку під впливом інвестиційних планів, що зорієнтовані передусім на державну підтримку. шляхом технологічної трансформації енергії сонця. У геліоенергетичних правовідносинах виявлено значну еколого-природоресурсну складову, яка суттєво спрощена та зведена здебільшого до землекористування. Однак фактичний розвиток таких відносин вимагає вчасного перегляду звичних теоретико-методологічних конструкцій з метою їх приведення у відповідність із реаліями сьогодення та перспективами майбутнього.
Література
1. Не «зеленим» тарифом єдиним: у Центральній і Східній Європі почався новий етап розвитку сонячної енергетики. URL: https://ecopolitic.com.ua/ua/news/ne-zelenim-tarifom-iedinim-u-centralnij-i-shidnij-ievropi-pochavsya-novij-etap-rozvitku- sonyachnoi-energetiki-2/
2. Детальніше див.: Павлига А.В. Щодо використання агровольтаїки в Україні: проблематика питання. Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: матеріали міжнародної наук.-практ. конференції (м. Одеса 12-13 лютого 2021 р.). Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2021. С. 44-45.
3. Постанова Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 р. у справі № 489/3874/20. URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/97192480
4. Постанова Вищого господарського суду України 28 січня 2016 р. у справі № 916/3036/14. URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/55340617
5. Рішення Господарського суду Миколаївської області 24 вересня 2019 р. у справі № 915/1298/19. URL: https://reyestr. court.gov.ua/Review/84728083
6. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду 12 квітня 2021 року у справі № 440/7905/20. URL: https://reyestr. court.gov.ua/Review/97141464
7. Дейнега М.А. Природоресурсне право: проблеми формування і розвитку: монографія / за заг. ред. В. М. Єрмоленка. Київ: НУБіП України, 2019. 340 с.
8. Постанова Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 р. у справі № 489/3874/20. URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/97192480
9. Анісімова Г.В. Законодавчі проблеми забезпечення права загального природокористування. Теорія і практика правознавства. 2013. Вип. 1. URL: http://naukajur-academy.kharkov.ua/download/el_zbimik/L2013/Anis.pdf
10. Дейнега М.А. Предмет і система природоресурсного права: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.06. Київ, 2020. 38 с.
11. Євстігнєєв А.С. Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у сфері спеціального природокористування в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.06. Київ, 2019. 32 с.
12. Комарницький В.М. Право спеціального природокористування: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.06. Київ, 2012. 36 с.
13. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. Київ, 2005. 19 с.
14. Котеньов О.Г. Принципи права природокористування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. Харків, 2017. 22 с.
15. Черкашина М.К. Юридичні гарантії права природокористування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. Харків, 2008. 20 с.
16. Кобецька Н.Р. Дозвільне та договірне регулювання використання природних ресурсів в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.06. Київ, 2016. 36 с.
17. Анісімова Г.В. Законодавчі проблеми забезпечення права загального природокористування. Теорія і практика правознавства. 2013. Вип. 1. URL: http://naukajur-academy.kharkov.ua/download/el_zbimik/L2013/Anis.pdf
18. Кобецька Н.Р. Дозвільне та договірне регулювання використання природних ресурсів в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук 12.00.06. Київ, 2016. 36 с.
19. Кредит від Ощадбанк на сонячні електростанції. URL: https://eco-tech.com.ua/cp71383-kredit-vid-oschadbank-na-sony- achni-elektrostantsiyi.html
20. Кострюков С.В. Історико-правові засади становлення сучасної сонячної енергетики. Правові новели. 2021. № 13. С. 75-82.
21. Кузьміна М.М. Розвиток сонячної енергетики в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2014. Вип. 29. Т. 1. С. 183-186.
22. Харитонова Т.Є., Григор'єва Х.А. Енергетичний складник українського Green Deal: аналіз правових передумов. Юридичний науковий електронний журнал. № 2-2021. С. 149-154
23. Григор'єва Х.А. Розвиток альтернативної енергетики як фактор перегляду методологічних засад регулювання аграрних, земельних та екологічних правовідносин. Актуальні правові проблеми інноваційного розвитку агросфери: матер. наук.-практ. конф. (Харків, 20 листопада 2020 р.). Харків, 2020. С. 130-135
24. Караханян К.М. Тенденції розвитку законодавства в сфері альтернативної енергетики в Україні. Juris Europensis Scientia. 2020. № 4. С. 90-95
25. Платонова Є.О. Етапи розвитку законодавства у сфері використання альтернативних джерел енергії в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 8. С. 251-255
26. Чумаченко І.Є. Програми стимулювання розвитку альтернативної енергетики в України: правові проблеми та перспективи. Juris Europensis Scientia. 2020. № 4. С. 96-101.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та зміст правовідносин. Загальна характеристика складових елементів правовідносин. Суб'єкти й об'єкти правовідносин. Поняття змісту та види об'єктів правовідносин. Юридичні факти, як підстава виникнення, зміни та припинення правовідносин.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 07.11.2007Правові гарантії виникнення трудових правовідносин в Україні, загальна характеристика їх учасників та змісту. Підстави та умови, за яких громадянин може реалізувати своє право на зайнятість. Специфічні особливості трудових правовідносин, їх види.
курсовая работа [77,6 K], добавлен 28.05.2015Сутність та зміст цивільних правовідносин як врегульованих нормами цивільного права майнових відносин, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Їх структура та елементи, класифікація та типи. Підстави виникнення, зміни, припинення правовідносин.
курсовая работа [42,1 K], добавлен 04.01.2014Поняття трудових правовідносин, як предмету регулювання Трудового права України. Умови, зміст та підстави виникнення трудових правовідносин. Юридичні факти трудового права: особливості правової природи та способи закріплення, способи деталізації змісту.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 06.02.2011Співпадіння і розбіжності точок зору різних авторів на поняття правовідносин, їх юридичний і фактичний зміст. Класифікація правовідносин за видами, їх суб'єкти та об'єкти, обставини виникнення і припинення. Юридичні факти як передумова правовідносин.
курсовая работа [65,0 K], добавлен 09.01.2011Обставини виникнення і припинення правовідносин. Елементи структури правовідносин. Співпадіння і розбіжності точок зору різних авторів на поняття правовідносин. Вимоги норм права на відносини між різними суб'єктами. Види правовідносин за галузями права.
курсовая работа [43,5 K], добавлен 24.05.2015Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин, їх поняття та види. Особливий вид юридичних фактів у сімейному праві. Види суб’єктів сімейних правовідносин та особливості їх правового статусу. Поняття об’єктів сімейних правовідносин.
дипломная работа [76,2 K], добавлен 05.10.2012Місце правовідносин в системі суспільних відносин. Поняття та ознаки цивільного правовідношення. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, специфіка їх правового регулювання. Зміст, види та елементи цивільних правовідносин.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 12.03.2011Поняття цивільних правовідносин - аналіз та класифікація. Поняття, ознаки, складові частини цивільних правовідносин й підстави їх виникнення. Майнові та особисті немайнові правовідносини. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 04.05.2008Зміни трудових правовідносин працівників прокуратури та підстав, за яких такі зміни можуть відбуватися. Нормативно-правові акти, що регулюють питання зміни трудових правовідносин працівників. Підстави зміни трудових правовідносин працівників прокуратури.
статья [20,5 K], добавлен 14.08.2017Розвиток теорії цивільного права. Ознаки цивільних правовідносин. Класифікація цивільних правовідносин за загальнотеоретичним критерієм. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок. Основна класифікація цивільних правовідносин. Порушення правових норм.
курсовая работа [94,5 K], добавлен 28.05.2019Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин. Елементи цивільних процесуальних правовідносин. Суб'єкти, які здійснюють правосуддя в його різних формах.
курсовая работа [36,1 K], добавлен 08.02.2005Судова практика, спрямована на врегулювання особливостей відкриття провадження в справах, що виникають із кредитних правовідносин. Позови від представництва юридичної особи. Оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в справі.
статья [43,3 K], добавлен 17.08.2017Земельні правовідносини - суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природнім середовищем і врегульовані нормами земельного права. Види земельних правовідносин, аналіз підстав їх виникнення, змін та припинення.
курсовая работа [38,6 K], добавлен 13.06.2012Учасники цивільних немайнових та майнових відносин: фізичні та юридичні особи, права та обов'язки. Класифікація цивільних правовідносин за їх ознаками. Умови і підстави цивільно-правової відповідальності. Речові позови та судовий захист права власності.
контрольная работа [30,8 K], добавлен 01.05.2009Дослідження особливостей та поняття правовідносин в сфері соціального захисту, з’ясування їх правової природи. Елементи, класифікації правовідносин у сфері соціального захисту. Аналіз чинних нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 01.02.2009Правовий статус нотаріуса як обов'язкового суб'єкта нотаріальних процесуальних правовідносин, його порівняльний аналіз із статусом судді в цивільному процесі. Понятійний апарат щодо процесуальних прав та обов'язків нотаріуса, їх законодавче закріплення.
статья [31,7 K], добавлен 14.08.2013Норми законодавства України, особливості притягнення юридичних та фізичних осіб до юридичної відповідальності за правопорушення у сфері рекультиваційних правовідносин. Еколого-правова ситуація здійснення охорони земель та проведення їх рекультивації.
статья [22,4 K], добавлен 14.08.2017Правова природа землекористування. Історія розвитку інституту землекористування на території України. Види землекористування залежно від господарського призначення та суб'єкту користування землею. Сутність правових відносин в галузі землекористування.
курсовая работа [69,0 K], добавлен 23.03.2016Вивчення трактування сім’ї у соціологічному та юридичному розумінні. Сутність та особливості сімейних правовідносин - відносин, що виникають зі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, взяття дітей на виховання. Суб’єкти, об’єкти сімейних правовідносин.
реферат [35,3 K], добавлен 16.05.2010
