Правові засади використання аерофотозйомки для охорони об’єктів культурної спадщини в Україні

Key words: aerial photography, UAV, drones, cultural heritage, monitoring.

Часті повідомлення в засобах масової інформації про руйнування, пошкодження та пограбування археологічних пам'яток, а також критичний стан багатьох пам'яток, зокрема національного значення, свідчать про недоліки та відсутність цілісної системи моніторингу об'єктів культурної спадщини та необхідність вжиття заходів для їх збереження. З огляду на зарубіжний досвід, використання сучасних технологій, зокрема безпілотних літальних апаратів (далі - БПЛА), може виступати одним із потенційних засобів налагодження належного управління сферою охорони об'єктів культурної спадщини.

аерокосмічна зйомка археологічний об'єкт культурної спадщини

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 16.10.2019 р. № 885 «Деякі питання діяльності Міністерства культури та інформаційної політики» (далі - Мінкульт), крім загальних повноважень як формування державної політики, визначення перспектив та пріоритетних напрямків, Мінкульт реалізує й конкретні пам'яткоохоронні повноваження, такі як: затверджує державні норми і правила з питань охорони культурної спадщини; методики і правила дослідження об'єктів культурної спадщини; порядок обліку об'єктів культурної спадщини; подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та змін до нього щодо пам'яток національного значення; оголошує топографічно визначені території або водні об'єкти, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями, тощо [1].

У структурі Мінкульту функціонує Державна інспекція культурної спадщини України, яка серед іншого здійснює контроль за виконанням законодавства у сфері охорони культурної спадщини; нагляд за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування та музеєфікації пам'яток, об'єктів всесвітньої спадщини та інших робіт на них; призначає охоронні заходи у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; забороняє будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об'єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об'єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; приймає рішення про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини; здійснює контроль за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини, тощо [2]. При цьому такий широкий спектр повноважень не відповідає реальному стану охорони об'єктів культурної спадщини.

Так, в Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 рр. підкреслюється як незадовільний стан, що на сьогодні лише 33 відсотки історичних населених місць України мають містобудівну документацію, що відповідає вимогам законодавства. Як наслідок, хаотична забудова історичних населених місць, територій об'єктів всесвітньої спадщини, пам'яток культурної спадщини та історико-культурних заповідників призводить до неминучих втрат істо- рико-культурного потенціалу та нез- балансованого розвитку населених місць [3].

Для з'ясування, що саме заважає реалізувати визначені повноваження, візьмемо до прикладу одне, але ключове - моніторинг об'єктів культурної спадщини, зокрема шляхом ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України та паспортизації. Як зазначає О.А. Пламеницька, за своїм характером реєстр - «це не список пам'яток, це інформаційний банк даних для управління і вироблення державної стратегії, формування наукових програм, фінансування реставрації, створення інфраструктури туризму, організації культурно-просвітницької діяльності» [4]. Натепер функціонування самого реєстру на практиці не представляє значної практичної цінності. Реєстри пам'яток місцевого та національного значення не є інтерактивними, тобто знаходяться на сайті Мінкульту у форматі зжатої папки, що не дає можливості з ними ознайомитись, якщо на комп'ютері немає спеціальної програми по розпаковуванню зжатих файлів. Але навіть після відкриття реєстр становить файл у Шогб-форматі, в якому закріплена назва, дата створення, місцезнаходження, вид, охоронний номер та номер й дата наказу Мін- культу (для місцевого значення) або Постанови КМУ (для національного значення). Інформація про деякі з цих об'єктів не оновлювалась з 2013 р.

В Україні близько 143 тисяч пам'яток, з них 72 тисячі пам'яток археології, понад 52 тисячі - історії, близько 16 тисяч - архітектури і містобудування, майже три тисячі - монументального мистецтва, 350 пам'яток садово-паркового мистецтва. За 13 років діяльності зі створення реєстру до нього було «занесено» лише 6 відсотків пам'яток [4]. Серед основних причин повільного наповнення реєстру деякі автори визначають складну і тривалу процедуру підготовки облікових документів, слабкий кадровий потенціал підрозділів місцевих органів виконавчої влади, що відповідають за охорону культурної спадщини і до повноважень яких належить подання пропозицій щодо занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України [5, с. 5]. Ще у 2013 р. науковцями під час дослідження проблем формування системи моніторингу об'єктів культурної спадщини в Україні наголошувалось на необхідності створення та ведення електронного банку даних з результатами спостережень та оцінки стану об'єктів культурної спадщини [6, с. 61]. Слід підтримати пропозиції В.А. Гнери щодо створення нової системи паспортизації об'єктів археологічної спадщини як новови- явлених, так і вже відомих пам'яток, і запровадити електронну форму їх збереження, що може стати початком створення інтерактивної археологічної карти [7, с. 58].

Крім того, потрібно вказати на відсутність стратегічного бачення щодо використання сучасних технологій у побудові цілісної системи охорони об'єктів культурної спадщини. Розглянемо конкретний приклад. 25 квітня 2021 р. до Київської міської державної адміністрації «Командою пілотів дрона» було подано проєкт № 1300 під назвою «Сканування історичної архітектури», зміст якого полягав у проведенні аерозйомки та відцифруванні якомога більше історичних пам'яток столиці та викладенні їх у відкритий доступ, щоб кожний бажаючий зміг ознайомитися з ними. На виконання проекту передбачалось витратити 1 млн. 886 тис 136 грн., переважна частина яких запланована на закупівлю вартісного устаткування. За результатами експертизи проведеного Департаментом охорони культурної спадщини, було ухвалено висновок про неможливість реалізації проєкту відповідно до положень про громадський бюджет міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.12.2016 р. № 787\1791 зі змінами.

Як результат, протоколом № 9 засідання міської робочої групи з питань громадського бюджету м. Києва від 29.07.2021 р. цей проєкт не був допущений до голосування [8]. В обґрунтування рішення подано такі аргументи [9]: 1) вказана діяльність є виключним повноваженням Департаменту з охорони культурної спадщини, тому виділення коштів на зазначені цілі становитиме нецільове використання бюджетних коштів згідно із ст. 119 Бюджетного кодексу України та й взагалі відсутня прозора економічна складова, що суперечить Закону України «Про публічні закупівлі»; 2) суперечність ст. 11 Положення про громадський бюджет міста Києва [10] з таких ознак: а) проєкт передбачає надання фізичним особам матеріальних благ у будь-якій формі (речей, продуктів тощо); б) проєкт не можливо реалізувати за один рік, бо потрібно відзняти аж 3634 одиниць;

в)проєкт дублює завдання, які передбачені міськими цільовими програмами і плануються для реалізації на відповідний бюджетний рік (рішення Київської міської ради 18.12.2018 р. № 463\6514 «Про затвердження міської цільової програми «Охорона та збереження культурної спадщини м. Києва на 2019-2021 роки» про встановлення інформаційних стендів біля об'єктів культурної спадщини з позначенням туристичних маршрутів). Більше того, на виконання рішення Київської міської ради від 20.12.2016 р. № 774\1778 «Про створення єдиної інформаційної бази пам'яток культурної спадщини», а також Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2021-2023 рр., затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.12.2020 р. № 23\23, функціонує Інформаційно-аналітична система «Майно», в межах якої є шар «Пам'ятки культурної спадщини» [11], що відображає адресу, назву, коротку історичну довідку, реквізити документу про взяття на облік та навіть технічний стан та фото об'єкта культурної спадщини [12].

Слід наголосити, що Про- єкт 1300 не міг перетинатися за змістовною ознакою із продуктом, що запропонований на Інформаційно-аналітичній системі «Майно», оскільки пропонував якісно інший продукт - інтерактивну об'ємну карту об'єктів культурної спадщини, а не сталі фото, які ніяк не відображають зміну стану цих об'єктів. Навіть більше, у процесі обговорення з авторами проєкту можна було б об'єднати зусилля для вдосконалення вже наявних ініціатив міської влади. Проєкт не передбачав передачу жодних матеріальних цінностей, а розкрив статті витрат стосовно закупівлі обладнання, які Департамент міг закупити відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та після завершення про- єкту використовувати для подальшого підтримання моніторингу актуального стану об'єктів культурної спадщини. Вказане дає підстави погодитись із О.А. Пламеницькою, яка стверджує, що наразі ніби існує два Мінкульти: офіційний та так званий «тіньовий», який складається із краєзнавців і активістів, захисників пам'яток, що озброївшись дронами і фотоапаратурою, фактично ведуть паралельну роботу зі створення реєстру [4].

На жаль, модель охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини засобами зйомки безпілотними літальними апаратами поки що живе лише в межах міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам'ятки». Громадська організація «Вікімедіа Україна» звернулась до Мінкульту, а також обласних управлінь культури з проханням надати переліки пам'яток культурної спадщини. З різних джерел організаторами конкурсу було зібрано близько 30 тисяч пам'яток з усіх куточків України. У результаті щорічного конкурсу на найкращі фото цих пам'яток досягається проміжна ціль щодо наповнення Вікісховища фотографіями пам'яток культурної спадщини та основна - сприяння охороні пам'яток культурної спадщини завдяки збиранню інформації про зміну їх стану, актуальний стан та популяризації [13].

Активні процеси руйнування пам'яток як під впливом природніх явищ, так і антропогенних факторів [14; 15], ще більше посилюють питання організації оперативної діяльності з моніторингу їхнього стану та вжиття необхідних заходів. Відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11.03.20l3 р. № 158, передбачено проведення моніторингу стану збереження об'єктів культурної спадщини, що визначається як комплекс організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичне спостереження за станом об'єкта культурної спадщини шляхом збору, обробки та аналізу інформації про стан об'єкта культурної спадщини і території, що охороняється, та тенденції розвитку природних, техногенних та суспільних процесів, що можуть на нього вплинути [16]. Система моніторингу включає постійний, періодичний моніторинг та проведення досліджень. Так, для нашого дослідження інтерес представляє періодичний моніторинг, адже саме він передбачає безпосереднє візуальне обстеження об'єкта культурної спадщини на місці і полягає у зборі, обробці та аналізі інформації про об'єкт культурної спадщини. Згідно з цим наказом вказаний вид моніторингу проводиться районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільської, селищної, міської ради не рідше ніж раз на п'ять років або іншими органами охорони культурної спадщини за потребою. За результатом такого моніторингу складається акт візуального обстеження.

На основі аналізу наявних повідомлень у Інтернеті [17] про проведення обстежень пам'яток слід зробити висновок, що в основному такий моніторинг здійснюється шляхом виходу на місце, де знаходиться пам'ятка. Однак не завжди такий спосіб дає змогу провести детальний огляд та отримати повну картину стану пам'ятки. Наприклад, протягом 2020-2021 рр. колективом молодих вчених НАН України д.ю.н. В.К. Малолітнева (Державна установа «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України»); к.ю.н. А.В. Гурова (Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); к.ю.н. О.О. Малишев (Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); к.і.н. А.В. Борисов (Інститут археології НАН України) у межах виконання наукового проєкту «Правові та організаційні аспекти використання аерокосмічної зйомки для дослідження й охорони археологічної спадщини України» (№ 0120иі00652) було проведено ряд моніторингових робіт на археологічній пам'ятці національного значення Городище літописного Торчеська (с. Оль- шаниця урочище Шаргород). Лише у 2021 р. станом на 9 листопада (через 21 день після збору врожаю) на площі дослідження (28 га) було виявлено сліди від 5156 покопок, які у своїй більшості є результатом діяльності «копачів». Отримати такий детальний результат обстеження вдалося завдяки використанню саме БПЛА. З технічно-організаційної точки зору, враховуючи площу території пам'ятки, отримати такі конкретні цифрові дані простим обходом з фіксацією ямок на карті є складним та довготривалим процесом.

Крім того, є потреба у здійсненні моніторингу з візуальним обстеженням саме на систематичній основі. Наприклад, за результатом моніторингу у межах згаданого про- єкту молодих вчених НАН України у 2020 р. восени було зафіксовано 6913 покопок на території Городища літописного Торчеська. Тобто кожного сезону пам'ятка зазнає значних втрат, масштаби яких вже важко оцінити. Якщо таке візуальне обстеження буде проведено, наприклад, через два роки (Наказ № 158 від 11.03.2013 р. передбачає проведення періодичного моніторингу не рідше одного разу на 5 років), то інформація про попередні пошкодження та поко- пки не буде повною. Таким чином, пропонується розробити та запровадити систему груп ризиків для пам'яток і визначити періодичність проведення візуального обстеження в залежності від того, до якої групи віднесено пам'ятку. Групи ризиків можуть визначатись на основі різних критеріїв та/або їх поєднання (площа території пам'ятки, її місцезнаходження, доступність для обстеження, вплив природніх явищ, прогнозовані способи її пошкодження тощо). Чим більші такі ризики, тим частіше необхідно проводити такий моніторинг.

Організаційні та правові аспекти охорони об'єктів культурної спадщини за допомогою БПЛА

Як уже було окреслено, допомогти досягти такого оперативного та систематичного моніторингу об'єктів культурної спадщини, підтримання інформації про них в актуальному статі та своєчасного реагування на посягання на них могло б використання безпілотних літальних суден. Так, документальне оформлення, ведення реєстрів пам'яток традиційно визнається дороговартісним та вимагає значних людських ресурсів. Як доведено деякими дослідниками, що проводять моніторинг об'єктів культурної спадщини, безпілотні літальні апарати визнаються доступним та надійним способом для огляду місць, у яких знаходяться ці об'єкти, що також сприяє й більш сталому та ефективному, без зайвих втручань способу отримання необхідних даних та документування стану пам'яток. Особливо у місцях, які є важкодоступними [7, с. 52] (в умовах забудови) або небезпечними для людей [18, с. 241]. Використання аерофотозйомки дає змогу отримати значний масив інформації у короткі терміни. Як зазначає В.А. Гнера, «аерофотознімки дозволяють одразу скласти цільну думку щодо пам'яток архітектури чи їх залишків..., постійний моніторинг пам'яток, хоча б раз на три місяці, дозволить більш якісно контролювати зміни у самій пам'ятці» [19, с. 23], що відіграє важливу роль у збереженні пам'яток [20, с. 8].

Використання безпілотних літальних апаратів - це лише одне із джерел наповнення комплексної геоінформа- ційної системи, яка завдяки своєму багаторівневому функціонуванню (локальний, регіональний, національний, міжнародний) має стати основою для вирішення означених проблем. Разом з тим, ряд археологів виділяють

завдання, які вирішує використання цих засобів під час пам'яткоохорон- ної діяльності:1) аерофотозйомка

є базою для складання цифрових планів місцевості в районі археологічних досліджень (на додачу до топографічної зйомки та матеріалів геофізичних досліджень); 2) вона допомагає розпізнати ще не досліджені об'єкти та визначити їх метричні характеристики; 3) результати аерофотограме- тричного дослідження можуть бути використані для створення облікової документації на місцеві пам'ятки археології [19, с. 23; 21, с. 303].

Якщо подивитись інформацію про публічні закупівлі на порталі Ргогогго, слід зробити висновок, що міські, селищні та сільські ради вже активно виступають замовниками квадрокоптерів [22], які можуть бути використані, у тому числі, з метою проведення моніторингу стану збереження об'єктів культурної спадщини. Крім того, здійснюючи пошук інформації про проведені обстеження стану пам'яток, було виявлено випадок використання БПЛА під час моніторингу пам'яток на території Недригай- лівської ради [23]. Однак такі випадки є одиничними і не носять системного характеру.

При цьому у світі вже є приклади успішної інтеграції БПЛА у систему охорони об'єктів культурної спадщини. Цікавим досвідом для нашого дослідження виступає реалізація програми дронів Міністерства культури Республіки Перу, яка була започаткована ще у 2013 р. Лише за два роки команда нанесла на карту більше 500 об'єктів, що дозволило створити стандартизовані записи даних набагато швидшими темпами, ніж це було можливо за часів наземних зйомок [24]. За попередніми тоді оцінками у Перу знаходилось близько 100 тисяч археологічних пам'яток, тому у першу чергу зосередились на об'єктах, де існував значний ризик спричинення шкоди внаслідок буму житлового будівництва (відомий випадок, коли будівельна компанія неподалік від м. Ліма зруйнувала піраміду, якій було понад чотири тисячі років [25]). Як зазначають експерти, за допомогою відповідного програмного забезпечення, уповноважені органи влади навіть можуть накладати одна на одну фотографічні карти об'єкта, створені в різний час, що допомагає надати точні докази, де відбувається руйнація або інші пошкодження пам'ятки [24]. Не зважаючи на те, що тисячі об'єктів вже були у базі даних Міністерства, все одно існувала необхідність у точній візуальній інформації, яка б дозволяла визначати, які території знаходяться під загрозою (їхні точні межі), а також відстежу- вати шкоду, яка вже завдана. Отримати таку інформацію за допомогою звичайних фото з місця важко. Тому було створено лабораторію у будівлі Міністерства культури у складі 8 учасників (включаючи пілотів дронів, водіїв та комп'ютерних спеціалістів). Крім того, було відкрито і регіональні офіси, для яких було придбано відповідну кількість БПЛА, і паралельно проводилось навчання спеціалістів. За допомогою інструментів ГІС та відповідного програмного забезпечення вихідні зображення використовувались для різноманітних цілей у сфері охорони об'єктів археологічної спадщини - від простої документації до оцінки пошкоджень та загроз. Отримані зображення додавали до наявної бази даних Міністерства про археологічні об'єкти з подальшою метою, що отримані 3Ц карти та фотографічні дані будуть у вільному доступі для громадськості. На початку цього проєкту основною ціллю Міністерства з проведення робіт з БПЛА були фіксація стану територій та об'єктів культурної спадщини. Однак пізніше фокус був спрямований і на запобігання пошкоджень людьми пам'яток, коли за допомогою знімків високої роздільної здатності було зафіксовано декілька порушників під час здійснення ними робіт на пам'ятках.

Міністерство сподівалосяь, що використання дронів зможе відігравати і стримуючу роль для окремих компаній та фізичних осіб, які б у минулому могли б уникнути відповідальності за руйнування пам'яток, знаючи, що не має ефективного способу документування їхньої діяльності [26, с. 80-83].

Разом з тим, з боку Міністерства культури України зацікавленості у використанні засобів аерофо- тозйомки задля моніторингу та навіть для виявлення порушень законодавства поки що не вбачається. Складається цілком парадоксальна ситуація, коли у державі зі значними проблемами в сфері обліку об'єктів істори- ко-культурного значення, недостачі кадрового складу щодо його забезпечення, органами влади, до сфери повноважень яких належить охорона культурної спадщини, активно нівелюється можливість використання безпілотних літальних апаратів.

У межах виконання першого етапу проєкту «Правові та організаційні аспекти використання аерокосмічної зйомки для дослідження й охорони археологічної спадщини України» групою молодих вчених у контексті дослідження питань використання даних дистанційного зондування Землі як доказів у вітчизняному судочинстві, вже було наголошено на необхідності надання Державній інспекції культурної спадщини (далі - ДІС) за аналогією з положеннями про Державну екологічну інспекцію України права здійснювати фотографування, звукозапису, кіно- і відеозйомки, зокрема з літальних апаратів та із застосуванням космічних технологій, як допоміжного засобу для запобігання та розкриття порушень законодавства, здійснення контролю за додержанням якого належить до повноважень ДІС [27, с. 118]. Таке право надаватиме можливість оперативного реагування на порушення. Для наведення практичного прикладу знову ж доцільно звернутись до передового досвіду Республіки Перу, де стався інцидент з організацією Greenpeace [28]. Коли у 2014 р. у м. Ліма проходили переговори із захисту навколишнього середовища, активісти Greenpeace розгорнули великий плакат проти змін клімату на всесвітньо відомих лініях Наска поряд із зображенням пташки колібрі. Міністерство культури Республіки Перу обурене таким вчинком, враховуючи, крихкість цієї місцевості, коли навіть туристи можуть оглянути пам'ятку лише з літаків, запустило свій дрон над місцем інциденту. Отримані знімки чітко задокументували контури банера біля зображення колібрі та сліди, які залишили активісти [24]. Використання БПЛА дало змогу Міністерству швидко від- реагувати на порушення та вжити відповідних заходів.

В Україні ДІС була створена з метою забезпечення можливості більш швидко і фахово реагувати на порушення [29]. Саме завдяки використанню БПЛА можна забезпечити таку оперативність, коли необхідно терміново зафіксувати процес пошкодження пам'ятки. Однак у згаданому випадку слід враховувати відповідні правові обмеження у використанні БПЛА. Як і будь-які інші новітні технології, розвиток безпілотної промисловості передбачає певні ризики:

- безпекові, наприклад, при безконтрольному приземленні в громадських місцях, атомних об'єктах, посольствах, туристичних та пам'ятних місцях, що може спричинити пошкодження майна або поранення людей;

- порушення конфіденційності і таємниці особистого життя, адже безпілотники зазвичай містять віде- окамери, мікрофони, різноманітні датчики, серед яких GPS та системи реєстрації місцерозташування осіб. Вони можуть здійснювати польоти над закритими садами, стежити за людьми на вулицях, підраховувати кількість людей, що заходять і виходять з будівель.

Тому в останні роки країни світу запроваджують відповідні правила регулювання використання БПЛА, встановлюючи різні обмеження [30, с. 9-12]. Україна не є винятком.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІ Правил використання повітряного простору, польоти безпілотних повітряних суден масою до 20 кг включно виконуються без подання заявок на використання повітряного простору, без отримання дозволів на використання повітряного простору, без інформування органів управління Повітряних Сил Збройних Сил України та органів об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (ОЦВС), органів Державної прикордонної служби України, органів обслуговування повітряного руху (ОПР) та відомчих органів управління повітряним рухом (УПР) за умови дотримання вимог щодо швидкості (не більше 160 км\год), висоти (від 50 до 120 м), місць польоту (державний кордон, скупчення людей, поблизу пілотованих повітряних суден, спеціально визначені відомчими органами, до яких не належать органи Мінкульту, зони, тощо.) [31].

Порядок отримання дозволів на використання повітряного простору становить собою також чіткий алгоритм отримання від Украероруху інформації про включення заявки на використання повітряного простору до плану використання повітряного простору та повідомлення інших зацікавлених органів. На нашу думку, цей порядок за умови використання безпілотних літальних апаратів публічними органами влади, до відання яких належить охорона об'єктів культурної спадщини, для цілей обліку та моніторингу відповідних об'єктів, можна було б ще більше спростити на підставі внесення відповідних змін до Правил використання повітряних суден та ухвалення міжвідомчих актів. У першу чергу, це має стосуватись ситуацій у разі наявності загрози пошкодження пам'ятки та необхідності оперативного використання БПЛА з метою швидкої фіксації.

Наразі Правила використання повітряного простору України, передбачають необхідність отримання дозволу кожного разу перед здійсненням польоту. При цьому має бути налагоджена система, коли органи охорони культурної спадщини у разі наявності загрози пам'ятці можуть використовувати БПЛА шляхом простого повідомлення про польоти, щоб кожного разу не отримувати дозвіл на польоти. Для спрощення таких процедур є доцільним звернутись до досвіду ЄС, де було прийнято Регламент ЄС 2019/947 щодо правил та процедур експлуатації БПЛА, яким було замінено чинні національні правила в країнах - членах ЄС. Зокрема, привертають увагу вимоги, згідно з якими власник-дронів (оператор) повинен пройти реєстрацію. Тобто реєстрацію проходить саме оператор, а не БПЛА, яких у нього може бути декілька. Реєстрація проводиться один раз на період, визначений уповноваженим органом у країні ЄС. За її результатом оператор отримує реєстраційний номер, який повинен бути обов'язкового відображений на всіх його пристроях (деякі країни дозволяють навіть використання QR-коду [32]). Одночасно такий номер повинен передаватись до спеціальної системи віддаленої ідентифікації (Drone'sremoteidentificationsystem), тобто системи, яка дозволяє без фізичного доступу до БПЛА отримати інформацію про нього у польоті, включаючи його маркування [33]. У ЄС такій реєстрації підлягають всі оператори, які володіють БПЛА вагою більше 250 г, і якщо на літальний апарат встановлено камеру або інший пристрій, який може збирати особисті дані. Така попередня реєстрація та база даних спростить процес отримання дозволу та здійснення контролю за БПЛА.

Порушення встановлених у Правилах використання повітряного простору України вимог може вплинути на допустимість знімків, отриманих в результаті використання БПЛА, як доказів у суді. Тому для полегшення процесу використання БПЛА органам охорони об'єктів культурної спадщини, які виконують польоти у випадках, що не потребують дозволів, є доцільним запровадити механізми контролю за БПЛА, щоб запобігти ненавмисному польоту за межами безпечної області і забезпечити відповідність чинним правилам (наприклад, шляхом запровадження геогорож, що полягає в обмеженні доступу БПЛА через визначення конкретних областей, в яких розроблене програмне забезпечення, та / або апаратне забезпечення БПЛА не працює, навіть якщо пілот скеровує його за межі визначених областей) [30, с. 14]. Це може запобігти випадкам ненавмисного потрапляння на вільні від польотів БПЛА території, що убезпечить такі органи від потенційного порушення правил.

З огляду на наведене вище, слід зробити наступні висновки.

1. Доведено важливість проведення візуального обстеження об'єктів культурної спадщини саме на систематичній основі. У цьому контексті пропонується визначення періодичності проведення моніторингу (візуального обстеження пам'ятки) на основі розробленої системи ранжування об'єктів культурної спадщини за групами ризику - чим вищий ризик, тим частіше необхідно проводити такий моніторинг. Тобто запропоновано встановити залежність періодичності проведення візуального обстеження від групи ризику, до якої віднесено пам'ятку. Такі групи ризику можуть визначатись на основі різних критеріїв та/або їх поєднання, залежно від особливостей пам'ятки, наприклад, площі території пам'ятки, фізичної доступності та природніх умов, в яких знаходиться пам'ятка, найбільш типові прогнозовані види та способи пошкодження пам'ятки та ін.

2. Враховуючи потенційну роль використання аерофотозйомки у забезпеченні охорони об'єктів культурної спадщини на різних етапах, наголошено, що саме використання БПЛА може забезпечити:1) проведення систематичного та оперативного моніторингу стану збереження пам'яток (особливо для певних видів загроз для пам'ятки, зокрема у випадку покопок на території пам'ятки); 2) створення бази даних актуальної фотофіксації стану об'єктів культурної спадщини.

3. Пропонується викласти положення Наказу Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 р., перш за все, що стосуються періодичного моніторингу (частина 4), наступним чином: за результатами такого моніторингу може здійснюватись як наземна фотофіксація та/або відеозйомка стану об'єкта культурної спадщини та території, що охороняється, так і збір даних засобами космо- та аерозйомки (загального вигляду, стану об'єкта в контексті (навколишнім середовищі), найбільш цінних (характерних) елементів об'єкту, наслідків впливу та прояву загроз (дії негативних чинників). Зібрані дані дистанційного зондування об'єкту археологічної спадщини засобами космо- та аеромоніторингу можуть бути представлені як у вигляді «сирих даних», так і у вигляді візуалізацій (фото, схеми, 3Ц моделі, графіки).

4. Пропонується спростити порядок здійснення польотів БПЛА органами охорони об'єктів культурної спадщини для запобігання та оперативної фіксації незаконного проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини та інших порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Література