Становлення та розвиток феноменології муніципалізму: історичні цивілізаційно-локальні підходи до розуміння та визначення

Размещено на http://allbest.ru

Інституту законодавства Верховної Ради України

Становлення та розвиток феноменології муніципалізму: історичні цивілізаційно-локальні підходи до розуміння та визначення

Інна Георгіївна Посторонко, аспірантка

Вступ

Становлення соціально-поведінкових смислів та наративів, а також концептів і нормативної основи місцевого самоврядування (далі - МСВ), як найважливішого прояву феноменології муніципалізму, об'єктивують та актуалізують, а також контекстуалізують проблематику визначення історичних цивілізаційно-локальних підходів до його розуміння та визначення з метою формування уявлення про виникнення, розвиток, вдосконалення й трансформацію парадигми муніципалізму та зростання його ролі і значення на чотирьох рівнях публічного управління - локальному, регіональному і загальнодержавному, - в умовах демократичної правової державності та універсальному рівні, - в умовах глобалізаційних та інтеграційних тенденцій у світі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Треба зазначити, що не зважаючи на досить активні процеси щодо дослідження місцевого самоврядування та системи його суб'єктів та органів, системних і комплексних досліджень саме феноменології муніципалізму практично немає. Основні дослідження в цій сфері вітчизняних фахівців присвячено питанням застосування зарубіжного досвіду реформування місцевого самоврядування, визначення його особливостей, проблем розподілу повноважень між інституціями державного, регіонального, місцевого рівнів у процесі децентралізації - саме вони знайшли своє висвітлення у працях таких вчених, як М. Баймуратов, О. Батанов, І. Бутко, І. Галіахметов, К. Головко, І. Грицяк, В. Гробова, О. Ігнатенко, Н. Камінська, В. Кампо, В. Князєв, В. Кравченко, В. Куйбіда, О. Лазор, О. Лебединська, В. Мамонова, Н. Нижник, М. Орзіх, М. Пітцик, В. Погорілко, О. Прієшкіна, М. Пухтинський, С. Телешун, А. Чемерис, Ю. Шаров, Ю. Шемшученко, О. Яцунська та інших.

Серед сучасних зарубіжних авторів, які аналізують проблеми місцевого самоврядування, можна назвати роботи А. Арата, Е. Аршамбо, А. Боднара, Дж. Буменділа, Е. Геллнера, Р. Дарендорфа, В. Детлінг, Д. Кола, Р. Патнема, С. Ліпсета, Е. Мейєра, Д. де Немура, Б. Нольде, К. Номдена, Ш. Фур'є, О. Оффердала, Ф. Петіт- вілль, М. Портера, К. Ріхтера, Б. Констан де Ребека, О. Ресслера, В. Роккана, П. Сегварі, А. Селигмана, Н. Тідеманн, А. де Токвіля, Е. Томпсона, Ю. Хабермаса, Г. Холліса, А. Шайо, Ф. Шміттера, О. Шпакович, Т. Янсон, В. Ясюнаса тощо.

Наукові розвідки сучасних вітчизняних вчених-муніципалістів М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, Ю.В. Камардіної, Р.М. Хвана, Н.В. Шаповал, що присвячено саме профільній проблематиці, на нашу думку, тільки передують процесам глибокого та ґрунтовного її освоєння, тому феноменологія муніципалізму, як такого, і зокрема, сучасного муніципалізму залишається актуальною і вельми привабливою, причому як з позицій ідеологічних орієнтирів та телеології сучасної демократичної правової державності, доктринальних позицій, так і з позицій її нормативно-правового супроводження і забезпечення.

Тому метою даної статті є дослідження історичних цивілізаційно-локальних підходів до розуміння та визначення феноменології муніципалізму.

Викладення основного матеріалу

Вважаємо за необхідне перед початком дослідження зробити декілька зауважень методологічної властивості, що дасть змогу встановити та визначити його дефінітивну сферу, аксіосферу, соціально-нормативні рівні його функціонування та елементі складові частини.

Отже, у дефінітивному розумінні муніципалізм можна коротко визначити як ідеологію (теорію, доктрину), історію та практику виникнення й самоврядного існування і функціонування територіальних людських спільнот - територіальних громад (далі - ТГ), що природно і об'єктивно формуються, існують, розвиваються та вдосконалюються на відповідній території конкретної держави на локальному рівні соціуму, - в силу того, що саме в такій спільноті людина в змозі реалізовувати свій життєвий цикл - онтогенез - як сукупність послідовних змін з моменту зародження організму й до кінця його життя (для людини онтогенез включає фази: запліднення, зародкового, післязародкового стану і дорослого організму)¹. У цьому ж телеологічному контексті формуються безпосередньо ТГ шляхом виборів та функціонують відповідні органи місцевого самоврядування (далі - ОМСВ), що діють від імені ТГ, скеровуючи свою діяльність на реалізацію інтересів останніх, і з цією метою створюючих системний комплекс комунікативних відносин між суб'єктами публічної влади різного рівнів (державний та самоврядний).

Звідси, не зважаючи на те, що всі фази, зазвичай, територіально відбуваються на рівні локального соціуму, для нас, у контексті дослідження, що проводиться, суттєвий інтерес становить фаза функціонування дорослого організму, що безпосередньо відбувається в рамках ТГ, в умовах МСВ в ординарному стані повсякденності.

Аксіосфера муніципалізму є досить широкою, вона визначена нами як у комплексному, так і у системному ключі, а саме²: а) як соціально-правовий феномен (феноменологічна позиція. - Авт.); б) як концептуальна характеристика стану розвитку МСВ у відповідну епоху, у відповідній державі, або у зарубіжних державах в цілому³ (визначально-ідентифікаційна позиція. - Авт.); в) як ідеологія і практика МСВ у відповідній ТГ (ідеологічно-праксеологічна позиція. - Авт.); г) як вид (форму) суспільної свідомості (колективно-раціональна позиція. - Авт.); ґ) як сфера (форма) соціальної психології (колективно-психологічна позиція. - Авт.); д) як категорія конституційного і муніципального права (доктринально-нормативна позиція. - Авт.); д) як категорія міжнародного публічного права (міжнародно-правова позиція. - Авт.); е) як соціальна реальність (соціально-наявна позиція. - Авт.); є) як правова реальність (нормативно-існуюча позиція. - Авт.); ж) як муніципально- правова реальність (муніципально-ординарна позиція. - Авт.); з) як автономна політико-правова система (автономна владно-нормативна позиція. - Авт.); и) як складовий елемент (частину) національного конституціоналізму (структурно-конституююча позиція. - Авт.); і) як важливий та іманентний елемент демократичної правової державності (елементно-державотворча позиція. - Авт.); ї) як суттєва частина глобального конституціоналізму (глобально-конституююча позиція. - Авт.); й) як системний управлінський комплекс (системно- управлінська позиція. - Авт.); к) як сфера державного управління (державно-управлінська позиція. - Авт.);

л)як самостійно-автономна сфера муніципального управління (муніципально-управлінська позиція. - Авт.);

м)як визначення параметрів сфери повсякденного існування і функціонування людини в межах територіальної спільноти (ординарно-антропологічна позиція. - Авт.); н) як сфера реальної реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків людини (реально-реалізаційна позиція. - Авт.); о) як сфера існування і реалізації муніципальних прав людини (прав, що пов'язані з реалізацією МСВ) (номенологічно-гуманістична позиція. - Авт.); п) як сукупність досвіду в сфері організації та здійснення МСВ у державі (муніципально-праксеологіч- на позиція. - Авт.); р) як відповідна традиція організації та реалізації публічної влади (публічно-видова позиція. - Авт.); с) як сфера децентралізації, деволюції і деконцентрації повноважень публічної влади (компетен- ційно-розмежувальна позиція. - Авт.). Саме тому ми вважаємо, що розгляд сучасного муніципалізму з наведених позицій може сприяти не тільки побудові уявлення про нього як про феноменологічне явище, що володіє поліпредметністю, поліфакторністю, поліфункціональністю тощо, а й про іманентний соціально-нормативний фактор, що напряму впливає на життя кожної людини-члена ТГ - що, безумовно, буде сприяти розвитку системи МСВ у державі та її вдосконаленню на засадах європейських стандартів локальної демократії.

Соціально-нормативні рівні муніципалізму можуть бути визначеними на локальному, регіональному, загальнодержавному, міждержавному, міжнародному, глобальному рівнях.

Елементними складовими частинами муніципалізму можуть бути визначені наступні: історичні, теоре- тико-доктринальні, організаційні, нормативні, міжнародно-правові, глобальні.

Отже, докладніше досліджуючи дефінітивні ознаки муніципалізму, необхідно насамперед звернути особливу увагу на наступні характерологічні риси МСВ, що дають йому можливість сформуватися як соціально-нормативний феномен. Да таких, на наш погляд, належать:

- екзистенційність МСВ - тобто, локальна самоорганізація людей, що формується на основі територіальної ознаки їх спільного проживання, виконує найважливішу життєвоутворюючу роль, - завдяки їй виникає соціальний простір, у межах якого людина здійснює свій життєвий цикл (онтогенез);

- самоорганізація в рамках МСВ - найважливіший телеологічно-функціональний засіб, завдяки якому та на основі якого формується ТГ для реалізації своїх екзистенційних настанов щодо вирішення крізь їх призму стратегічних питань свого існування, функціонування, майбутнього розвитку та трансформації (в разі необхідності) в умовах природно-історичного процесу та в стані ординарної повсякденності на основі нормативних настанов, розроблених державою (саме феноменологія самоорганізації (див. ст. 140 Конституції України⁴) стає основоположним та пріоритетним засобом, що детермінує процеси самодіяльності, самопрояву, самооцінювання, самоідентифікації, самоінституціоналізації, самоконституювання людини (особистості, громадянина) в рамках локального соціуму, а також могутні тенденції спільного існування (зііснуван- ня) та спільного розвитку (зірозвитку) людей, їх груп та асоціацій;

- комунікативність (комунікативна взаємодія) в рамках МСВ - від (лат. соттипісо - спілкуюсь з кимось; соттишсаЬіШ - з'єдную, повідомляю) - основоположний функціонально-цільовий засіб в рамках самоорганізації людей. По-перше, це взаємодія між людьми, під час якої відбувається обмін думками, інформацією, формується ставлення до отриманої інформації, що сприяє взаєморозумінню⁵ (функціональна риса муніципалізму. - Авт.); по-друге, це означає здатність самої людини до спілкування, до встановлення соціальних зв'язків, контактів, до плідної взаємодії з іншими людьми⁶ (характерологічна риса існування людини в межах ТГ. - Авт.).

У психології спілкування - вміння налагоджувати контакти, здатність до конструктивного спілкуванню з іншими людьми⁷. Водночас комунікативність, як сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації⁸ (як важлива складова процесу соціалізації людини в рамках ТГ та в умовах МСВ. - Авт.) в локальному соціумі, що є її природним середовищем існування, тобто в рамках ТГ, - має й іншу сторону прояву у вигляді комунікабельності. Комунікабельність (характерологічно-результативна частина комунікативності людини в межах ТГ. - Авт.), своєю чергою, є:

а)однією з визначальних навичок успішної соціальної взаємодії, що зачіпає як професійні, так і осо- бистісні стосунки;

б)однією з найважливіших особистісних якостей у професіях, які передбачають активне спілкування з іншими людьми, такими як, наприклад, менеджер з продажу, менеджер зі зв'язків із громадськістю, менеджер з персоналу, а також муніципальні службовці, які працюють у відповідних службах муніципалітету, що контактують безпосередньо з населенням-членами ТГ та здійснюють прийом жителів;

в)одна з рис успішної взаємодії - це неупередженість у відношенні до чужих поглядів. Згідно з Тесвальдом і Пуном (Tjosvold і Poon) неупередженість - це психологічна концепція, відповідно до якої люди розглядають погляди і знання інших людей, «при цьому розуміючи, що інші повинні бути вільні у вираженні їхніх поглядів, і що значення знань інших людей має бути визнано»⁹.

Отже, можна стверджувати, що і комунікативність, і комунікабельність лежать в основі складного муніципально-діяльнісного інструментарію, що не тільки виховує людей у дусі муніципалізму, а й забезпечує їх відповідними методологічними знаннями, навичками і вміннями для безконфліктного та оптимального існування й функціонування у територіальній людській спільноті;

- колаборація (співробітництво) в рамках МСВ - найважливіший функціонально-діяльнісний засіб та результат самоорганізації населення - жителів і одночасно членів ТГ. Отже, колаборація - це процес спільної діяльності в будь-якій сфері двох і більше людей або організацій для досягнення загальних цілей, при якій відбувається обмін знаннями, навчання й досягнення згоди¹⁰. На практиці ця діяльність проявляється у створенні соціального простору, функціональної атмосфери, що базується на відповідних організаційних та організаційно-правових засадах, для створення системи взаємодії людей-членів ТГ, метою якої є їх позитивне співробітництво для розв'язання колективних завдань спільного існування в межах такої громади (колаборація сприяє формуванню внутрішньої мотивації для участі жителів-членів ТГ в МСВ).

Як правило, процес колаборації вимагає наявності керівного органу (суб'єкта організації співробітництва. - Авт.). У нашому випадку, ОМСВ, при цьому форма керівництва може бути і громадською (наприклад, органи самоорганізації населення в рамках системи МСВ, інституції громадянського суспільства, різні некомерційні самоврядні організації (НСО) тощо) при співробітництві рівноправних членів децентралізованої спільноти, чим фактично і є ТГ. Вважається, що учасники колаборації можуть отримати більше можливостей досягнення успіху в умовах конкуренції за обмежені ресурси, - на чому сьогодні фактично і базується об'єктивація і актуалізація функціонально-екзистенційної ролі ТГ, що існує в умовах МСВ;

- інтерсуб'єктивізм - від (англ. Intersubjectivity) - означає здатність людини в процесі комунікації встановлювати співвідношення між декількома точками зору - своєї і чужої, тобто враховувати, порівнювати, протиставляти, примиряти різні точки зору на об'єкти і події¹¹, - у рамках МСВ це могутня інтеграційно-об'єднуюча характерологічна риса людини, її груп та асоціацій, що проявляється у формуванні загальних ідеалів, цілей, телеологічних домінант спільного існування в умовах МСВ і формування на цій основі почуття загальної спільності як єдиного соціального суб'єкта (така риса лежить в основі соціосеміотики, пов'язаної з концепцією «Я/Інший» (Me/Other) - отже, поняття інакшості (Otherness і Alterity) в широкому філософському сенсі означає усвідомлення людиною існування автономних об'єктів, що не залежать від її власного «Я», - від індивідуальної свідомості, волі і знань індивіда (Ч.С. Пірс, В. Уелбі, М. Бахтін, Ч. Морріс). Причому інакшість передбачає не тільки протиставлення Я і не-Я, а й неможливість уникнути присутності Іншого, що об'єктивно забезпечується і гарантується колективним характером ТГ. Звідси випливає: а) постійна потреба людини будувати власну ідентичність щодо інших людей і б) така ж потреба в своїй поведінці орієнтуватися на їх точку зору;

- нормативність - виходячи із особливої важливості муніципально-правових відносин для стабільного і оптимального існування та функціонування людини в межах локального соціуму, тобто там, де вона реалізує свій життєвий цикл, держава використовує свої можливості щодо нормотворення в цій важливій соціальній сфері, відповідним чином встановлюючи, коригуючи, відміняючи відповідні правові нормативи щодо здійснення МСВ. Звідси можна виділити конституційно-правовий, законодавчо-правовий, підзаконно-правовий (акти органів виконавчої влади різного рівню) рівні нормативного регулювання МСВ. Враховуючи те, що МСВ, по-перше, виступає відносно самостійним рівнем публічної влади в державі (див. ст. 5 Конституції України); по-друге, воно функціонує в такій суспільній сфері, де відбуваються події, що мають екзистенцій - не значення для існування людини; по-третє, ці події мають дуже мінливий характер, вважаючи на калейдоскопічність, багатоманіття людського життя та груп і асоціацій людей - багато з яких носять типізований та стереотипний характер, - держава для оперативного вирішення питань, що виникають в цьому процесі, наділяє ОМСВ відповідними компетенційними повноваженнями (права, обов'язки та предмети відання) та дозволяє феноменологію локальної нормотворчості, легалізуючи можливість ОМСВ у межах своєї компетенції видавати відповідні нормативно-правові акти нормозастосовчого характеру;

- людиноцентричність у вигляді формування прав людини - стратегічною особливістю муніципалізму виступає визнання того факту, що права людини, якими держава наділяє фізичну особу з метою забезпечення та гарантування її існування й функціонування в межах державно організованого соціуму, - фактично реалізуються на локальному рівні соціуму в межах ТГ, в умовах МСВ і за безпосередньої допомоги ОМСВ, що створюють відповідні умови для продукування особливих екзистенційних намагань і інтересів людини та механізмів їх реалізації у вигляді прав людини. Саме через права людини держава, з одного боку, заявляє про свою демократичність, а з другого, - саме завдяки цьому муніципалізм формує, будує й володіє безпосереднім зв'язком і суттєвим впливом на формування демократичної правової державності та її інституційної структури. Звідси, враховуючи на формування та функціонування системи координат «права людини - локальна спільнота (ТГ) - МСВ - муніципалізм - державність», муніципалізм можна оцінити та ідентифікувати як обов'язковий та іманентний елемент державності, що володіє великим демократичним потенціалом та автономністю для свого існування, розвитку й удосконалення;

- створення правового простору МСВ¹² - наведена ознака виступає логічним результатом різних рівнів нормативного регулювання інституту локальної демократії - конституційно-правового, законодавчо-правового, підзаконно-правового (включаючи як акти органів виконавчої влади, так і локальну нормотворчість ОМСВ різних рівнів) та означає створення загального правового простору, в якому здійснюється МСВ через існування та функціонування ТГ та суб'єктів і ОМСВ, що з нею пов'язані. Такий простір також є особливим нормативним простором публічної влади та публічного управління, де реалізується публічна самоврядна (муніципальна) влада, але він не є замкнутим, а часто-густо перетинається з відповідним простором публічної державної влади у питаннях взаємодії МСВ з органами держави щодо законодавчої регламентації та регулювання окремих аспектів локальної демократії, реалізації делегованих повноважень виконавчої влади, здійснення контролю держави за МСВ тощо;

- статусність - місцеве самоврядування володіє відповідним правовим статусом у державі - в умовах демократичної правової державності це конституційно-правовий статус, що демонструє особливу увагу держави до цього конституційно-правового інституту, визнання його ролі та значення в процесах державотворення, а також визнання ролі й значення ТГ, як територіальної самоорганізації жителів територіальної людської спільноти у самостійному вирішенні важливих питань екзистенційного характеру. Разом із тим треба наголосити на тому, що кожен із суб'єктів та органів МСВ, що входять до його системи, володіє відповідним конституційно-правовим (законодавчим) статусом або має відповідне правове положення в рамках національного законодавства, - саме це дозволяє, по-перше, володіти наведеним суб'єктам та ОМСВ відповідними правами і обов'язками, діяти у відповідних сферах соціального життя, формувати свою правосуб'єктність, реалізувати її згідно з конституційними та законодавчими настановами; по-друге, створювати інституційно-правовий механізм локальної демократії, що суттєво розвантажує публічну державну владу від виконання невластивих для неї завдань; по-третє, формувати та реалізовувати свою правосуб'єктність у відповідних організаційних та організаційно-правових формах; по-четверте, оперативно, компетентно і оптимально вирішувати актуальні питання функціонування ТГ в умовах МСВ; по-п'яте, суттєво наблизити рівень активного соціального управління безпосередньо до членів ТГ, що одночасно підвищує його якість та ефективність, через контекстуалізацію локального управління;

- легальність МСВ і, отже, муніципалізму, міститься у конституційно-правовому і законодавчому визнанні інституту локальної демократії, у створенні визнаної на правовому рівні системи суб'єктів та органів МСВ, формуванні власної компетенційної бази ОМСВ як представницьких, так і законодавчих (на сьогодні у більш ніж 10 тисячах законодавчих актів України містяться права і обов'язки ОМСВ в різних сферах соціального життя, що об'єктивно актуалізує необхідність проведення кодифікаційних робіт. - Авт.), а також у легалізації організаційних і організаційно-правових форм і управлінських методів реалізації МСВ в межах ТГ в ординарних умовах повсякденності;

- легітимність (від лат. legitimus - «згодний із законами, законний, правомірний») МСВ (муніципалізму), на наш погляд, є багатоплановою, бо вона включає в себе не тільки визнання жителями-членами територіальних людських спільнот (у традиційному розумінні - народу) настанов локальної демократії, що легалізовані державою, а передбачає їх активну участь у їх існуванні, функціонуванні, розвитку, вдосконаленні завдяки відповідним соціально-нормативним механізмам. Важливим тут виступає формування певної мотивації у конкретної людини до участі у самоврядних процесах, що, своєю чергою, не тільки підкріплює легітимні засади муніципалізму, а й сприяє формуванню відповідної муніципальної психології у визначенні поведінково-діяльнісних настанов людини-члена ТГ, а в підсумку - і відповідної муніципальної свідомості;

- інтернаціоналізація конституційної реальності - ця складна і суперечлива тенденція сучасного світового розвитку, що формується в умовах правової глобалізації та міжнародної міждержавної інтеграції і означає безпосередній або опосередкований вплив норм і принципів сучасного загального міжнародного права на конституційний правопорядок держав, стає характерною для феноменології муніципалізму, - саме через локальний характер виникнення, формування, прояву, реалізації, охорони, захисту та гарантування прав і свобод людини в межах ТГ та в умовах МСВ в ординарному режимі повсякденності. Отже, можна констатувати, що права людини - це фактично права конкретного члена ТГ - бо, не зважаючи на конституційно-державний рівень їх формулювання та закріплення, вони мають суто локальний характер своєї реалізації у відповідних формах локальної поведінки людини. Одночасно права людини, враховуючи на їх особливу важливість для існування демократичної держави, виступають об'єктом міжнародно-правової регламентації, регулювання та контролю, - звідси формується тенденція інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав.

Наявність ідеологічної бази МСВ, а по суті, феноменології муніципалізму, що включає розуміння, організаційне і нормативне визнання, застосування та теоретичних надбань людства в історичній ретроспективі його розвитку, щодо концепту самоорганізації та відношення до формування, розвитку, просування в суспільну свідомість наукових позицій представників політичної і правової доктрин, беззаперечно, є пов'язаним із визнанням історичної основи профільної феноменології, що включає до себе як наведені вище аспекти, так і багатовікову соціальну практику муніципалізму, що дало змогу продемонструвати його оптимальну продуктивну ефективність у межах людського локального соціуму, конструктивну прийнятність його методів та способів реалізації, що сприяли фактично його легітимації в історії людської цивілізації.

В історичному розвитку феноменології муніципалізму зазвичай виокремлюють його темпорально послідовні етапи і періоди становлення і розвитку:

а)міст-полісів Стародавньої Греції (Еллади);

б)муніципій Стародавнього Риму;

в)Магдебурзького права в європейських містах Середньовіччя;

г)самоврядних структур доби Запорізької Січі;

ґ) земського устрою в Російській Імперії періоду знаходження на посту прем'єр-міністра О.А. Столипіна;

д)в постреволюційний період першої чверті ХХ ст. в Російській імперії у Західній Європі ідей муніципального соціалізму як антиподу соціальних революцій;

е)муніципальних революцій в Європі у другій половині ХХ ст. в рамках міжнародних міждержавних інтеграційних процесів;

є) сучасного європейського муніципалізму;

ж)феноменології «нового муніципалізму», який виникає та продукується переважно в різних державах світу, що розвиваються.

В основу доктринального обґрунтування телеологічної доцільності, управлінської ефективності та соціальної результативності самоорганізації людей, а також релятивістського супроводження муніципалізму треба насамперед покласти теорії локальної демократії у розумінні виникнення інституту МСВ у локальному соціумі з визначенням ініціюючих суб'єктів, учасників такого процесу, а також вказівкою основних статусно-елементних та функціонально-результативних напрямів муніципального реформування. У цьому контексті необхідно звернути увагу на наступні фундаментальні теорії місцевого самоврядування (як їх називають деякі сучасні дослідники, концепції муніципального господарювання)¹³:

а)теорію вільної громади (природних прав громади);

б)громадівську (господарську) теорію самоврядування;

в)державну (державницьку) теорію самоврядування;

г)теорію дуалізму муніципального управління;

ґ) теорію муніципального соціалізму;

д)теорію соціального обслуговування (сервісну).

Теорія вільної громади (або теорія природних прав громади) стала першою теоретичною концепцією, що пояснює сутність МСВ. Її розробляли К.-Ф. Гербер, Г. Аренс, О. Лабанд, Е. Мейер та ін. Вона сформувалася в першій половині XIX ст., та її деякі ідейні основи знайшли відображення в бельгійському, французькому й німецькому праві того часу і сьогодення. В основі концепції лежить природне і невідчужуване право громад на самоврядування, обґрунтування обмеження втручання держави в справи громади. Тому один із ключових відмітних ознак теорії вільної громади - виборність ОМСВ тільки членами громади.

Громадівська теорія самоврядування (суспільно-господарська теорія, господарська теорія), в рамках якої передбачалось розмежування компетенції ОМСВ та державної влади, обґрунтовувала самостійність громади і передбачала зведення урядового нагляду над місцевим самоврядуванням до мінімуму¹⁴.

Засновниками цієї теорії були Р. Моль, О. Ресслер, О. Гірке, А. де Токвіль, А.І. Васильчиков, М.М. Коркунов, В.М. Лешков. Отже, ця теорія в своїй основі виходила із протиставлення громади та держави. І як і перша теорія вільної громади базувалась на постулаті, що держава не повинна втручатися в справи МСВ.

Разом із тим апологети громадівської теорії основу самостійності самоврядування вбачали в розмежуванні громадських і державних інтересів і справ через формування виборної системи територіального представництва. А компетенція самоврядування повинна була включати всі справи місцевої адміністрації, що передаються до місцевого ведення.

Державна (державницька) теорія самоврядування виникає на основі критичного оцінювання суспільної теорії розуміння проблем МСВ. Засновниками цієї теорії є німецькі вчені Л. Штейн і Р. Гнейст. У царській Росії її прихильниками і ідейними натхненниками виступали О.Д. Градовський, В.П. Безобразов, Б.М. Чиче- рін та інші правознавці. Погляди прихильників цієї теорії на природу МСВ, сутність відносин «громада - держава» кардинально відрізнявся від ідейних засад і обґрунтування самоврядних засад прихильниками теорії вільної громади і апологетами громадівської теорії. Згідно з концептуальними основами державницької теорії, самоврядування - одна з форм організації державного управління, всі повноваження у сфері МСВ надано державою і мають джерелом державну владу. Однак, на відміну від центрального державного управління, МСВ здійснюється не урядовими чиновниками, а жителями, які заінтересовані в результатах місцевого управління. Отже, прихильники профільної теорії визнавали, що майже у всіх сферах внутрішнього управління існують не тільки «точки дотику між державними і місцевими інтересами, а й їх органічний зв'язок»¹⁵. І якщо держава покладає на місцеве населення виконання будь-яких завдань, делегує частину повноважень ОМСВ, то це зумовлено не лише міркуваннями доцільності, а й констатацією природного стану, адже «навіть чисто місцеві інтереси є інтересом загальнодержавним, так як добробут жителів у всіх місцевостях складає загальний інтерес держави»¹⁶. Серед характерологічних рис цієї теорії виділяється і те, що ОМСВ є підконтрольними місцевій громаді і державі, а також виразником не тільки державної волі, а й власних інтересів - інтересів громади.

Поява теорії дуалізму (теорії муніципального дуалізму, дуалістичної концепції) (Б.М. Чичерін) пов'язане з констатацією того факту, що жодна з раніше наведених теорій «не відповідає всьому різноманіттю існуючих видів МСВ, так як кожна з теорій зводить в абсолют одну з ознак МСВ. Сучасні процеси суспільного розвитку, пов'язані із загальною глобалізацією, вимагають адекватної реакції в плані збереження в достатній мірі індивідуальних особливостей місцевих громад, територіальних і національних традицій»¹⁷.

Наведена теорія, як і теорія соціального обслуговування (сервісна теорія), виникли і формувалися переважно в останній чверті XX ст. в результаті аналізу концептуальних основ громадівської і державницької теорій самоврядування, спираючись на результати муніципальних перетворень і реформ, що проводяться в різних державах.

Отже, теорія дуалізму виходить з подвійної природи МСВ та орієнтована на збереження самостійності як ТГ, так і державних інтересів. Дуалізм МСВ проявляється в тому, що: а) воно не засновується державою, а визнається і гарантується нею, а звідси розглядається як «природне і невідчужуване право населення» на здійснення повноважень з самостійного і під свою відповідальність вирішення місцевих справ; б) одночасно вирішення питань створення, реорганізації, ліквідації муніципальних утворень, встановлення їх компетенції, визначення повноважень ОМСВ тощо регулюються державою; в) саме державна політика визначає концепцію розвитку МСВ і межі його можливостей; г) разом із тим ОМСВ у процесі своєї діяльності виходять за рамки місцевих інтересів і вирішують певні державні завдання¹⁷.

В основі теорії соціального обслуговування лежать питання соціального обслуговування населення, що є пріоритетним завданням ОМСВ, які своєю діяльністю створюють своєрідну сервісну систему щодо задоволення соціальних потреб жителів-членів ТГ¹⁸. Відповідно до цієї теорії муніципалітети розглядаються як інститут влади в дуже вузькому розумінні і тлумаченні, бо вони є уповноваженими законодавством тільки на надання послуг населенню муніципальних утворень та організацію обслуговування жителів. Отже, основним завданням ОМСВ, на думку прихильників теорії соціального обслуговування, виступає забезпечення добробуту членів ТГ.

Сутність теорії муніципального соціалізму (німецькі соціал-демократи М. Загряцков, М. Курчинський) є більш глибокою, ніж наведені вище теорії, бо володіє відповідними формаційними властивостями - в її основі лежить використання інституту МСВ з метою мирного вростання капіталізму в соціалізм. Зазвичай, вона орієнтована та скерована на істотну демократизацію локального життя через формування ефективного МСВ та забезпечення більш широкої автономії муніципальних утворень. Основна ідея полягає в придбанні пролетаріатом вирішального впливу на процеси формування, становлення та розвиток міської громади через формування муніципалітетів, керованих соціалістами, що представляють передусім робітничий клас як основну частину міського населення, який повинен був стати основним осередком нового соціалістичного суспільства¹⁹.

право самоврядування муніципалізм публічний управління

Висновки

Розгляд характерологічних ознак, історичних форм прояву муніципалізму та його базових теорій у вигляді теорій самоврядування дає змогу зробити декілька важливих висновків, що мають суттєве методологічне та функціонально-парадигмальне значення для визначення історичних цивілізаційно-локальних підходів до розуміння та визначення феноменології муніципалізму, а саме:

- становлення історичних форм муніципалізму (міста-поліси Стародавньої Греції та муніципії Стародавнього Риму) напряму пов'язане з первинними процесами формування державності;

- становлення й розвиток історичних форм муніципалізму логічно і адекватно відображають особливості становлення демократичних форм публічного управління через самоорганізацію людини на різних етапах становлення феноменології загальної і національної державності;

- феноменологія муніципалізму виступала суттєвим детермінантом та каталізатором демократичних державницьких процесів і завдяки своїм нормативним настановам сприяла формуванню демократичних засад правотворення;

- базові теорії МСВ, а по суті муніципалізму, формувалися на засадах доктринальних позицій представників демократичних настанов у державно-правовому спрямуванні світової юриспруденції, в основу яких було покладено визначення основної суб'єктно-об'єктної ролі і місця людини в самоорганізації та системі державного управління, а також визначення пріоритетних підходів до розподілу повноважень між різними рівнями публічної влади (державної та самоврядної);

- базові теорії МСВ збагачують не тільки ідеологію муніципалізму, а й напряму сприяють формуванню його ціннісних орієнтирів, що визначають роль і значення самоорганізації в існуванні людської цивілізації та формуванні системи публічної влади, заснованої на інтересах та потребах людини;

- завдяки базовим теоріям МСВ людством накопичено суттєвий досвід технологічного супроводження і забезпечення (ресурсного, матеріально-фінансового, нормативного, кадрового, організаційно-управлінського, логістичного тощо) муніципально-правових процесів, що базуються на ідеологічних засадах муніципалізму та скерованих на оптимізацію існування і функціонування людини на локальному рівні соціуму для реалізації своїх природних настанов і здійснення свого життєвого циклу;

- не зважаючи на те, що в умовах четвертої промислової революції, яка зараз розгортається на наших очах, в результаті переходу суспільства до інформаційних технологій, на думку К. Шваба, засновника і президента Всесвітнього економічного форуму в Женеві (Швейцарія), виникає суспільство, що сконцентроване само на собі, засноване на індивідуалізації і появі нових форм співпричетності і співіснування спільнот²⁰, - визначення і застосування історичних цивілізаційно-локальних підходів до розуміння та визначення феноменології муніципалізму залишається важливою компонентою його існування і функціонування в сучасних умовах муніципального реформування, що є однією з найважливіших екзистенційно зумовлених тенденцій розвитку демократичної правової державності

Посилання

Сардак С.Е. Життєвий цикл соціально-економічних систем. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2016. № 1. С. 157-169. С. 160.

² Посторонко І.Г. Сучасний муніципалізм: теоретико-доктринальні підходи до розуміння, визначення та легалізації. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2021. № 2. С. 105-115. С. 112-113.

³ Еремян В.В. Современный мексиканский муниципализм: учеб. пособ. Москва: УДН, 1996. 90 с. С. 7.

⁴ Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

⁵ Комунікативність та комунікабельність. URL: https://uchika.in.ua/navchalenij-posibnik-harkiv-nfau-2011-07-k-15-recenzenti- v-o-t.html?page=5

⁶ Комунікабельність. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Комунікабельність

⁷ Mitchell Rebecca and Nicholas Stephen Knowledge Creation in Groups: The Value of Cognitive Diversity, Transactive Memory and Open-mindedness Norms. Electronic Journal of Knowledge Management (University of Sydney, Australia). (2006. Vol. 4. № 1. Р. 67-74). URL: https://academic-publishing.org/index.php/ejkm/article/view/737/700

⁸ Комунікативність. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Комунікативність

⁹ Tjosvold D. Poon M. (1998) “Dealing with scarce resources: openminded interaction for resolving budget conflicts”, Group and organization management, Vol. 23. No. 3. Р. 37-58. Р. 42.

¹⁰ Колаборація. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. URL: https://m.wikipedia.org/wiki/Коллаборация

Интерсубъективность. URL: http://scodis.ru/студентам/пIоссарий/интерсубъективность/

¹² Баймуратов М.О., Кравець О.О. Роль юридичної служби органу місцевого самоврядування в формуванні та функціонуванні правового простору локальної демократії. Одеса: Фенікс, 2018. 328 с.; Баймуратов М.О., Юрченко М.М. Інститут місцевого самоврядування в умовах глобалізації: до визначення доктринальних та нормативних підходів. Південноукраїнський правничий часопис. 2019. № 4. Ч. 2. С. 3-8; Баймуратов М.О. Правовий простір місцевого самоврядування: до визначення пара- метральних ознак. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості: Тези доповідей Третьої щорічної всеукраїнської наук.-практ. конференції (м. Київ, 6 грудня 2019 р.). Київ: ТОВ «ВІ ЕН ЕЙ ПРЕС», 2019. С. 16-25.

¹³ Снісаренко С. Історичний розвиток концепцій муніципального господарювання в країнах Західної Європи та в Україні. URL, : http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2012/2012_02(13)/12ssgzeu.pdf

¹⁴ Свешников М.И. Основы и пределы самоуправления. Опыт практического разбора основных вопросов местного самоуправления в законодательстве важнейших европейских государств. Санкт-Петербург: Тип. В. Безобразова и Ко и Ефрона, 1892. 299 с. С. 244.

¹⁵ Градовский А.Д. Собрание сочинений: в 9 т. Санкт-Петербург: Тип. М.М. Стасюлевича, 1908. Т. 9. VI+599+CCXXXI с. ^{С. 83.}₁₆

¹⁶ Чичерин Б.Н. Курс государственной науки: в 3 ч. Москва: Типо-лит. т-ва И.Н. Кушнерев и К., 1894-1899. Ч. 1. 492 с. ^{С. 375}₁^.₇

¹⁷ Тимофеев Н.С. Местное самоуправление в России: основы и пределы (конституционно-правовые аспекты): автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Москва, 2008. 48 с. URL: http://www.law.msu.ru/doc/timofeev.pdf

¹⁸ Коженко Я.В. Принципы сервисного государства: теоретико-правовой аспект. Современные проблемы науки и образования. 2013. № 2. URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=8467

¹⁹ Тимофеев Н.С. Идейные и научно-теоретические основы местного самоуправления. Муниципальное право России / отв. ред. С.А. Авакьян. Москва: Проспект, 2013. С. 33-43.

²⁰ Шваб К. Четвертая промышленная революция / пер. с англ. Киев: Форс Україна, 2019. 208 с. С. 114.

Резюме

Становлення та розвиток феноменології муніципалізму: історичні цивілізаційно-локальні підходи до розуміння та визначення.

Посторонко І.Г.

У статті обґрунтовується феноменологія муніципалізму, що виступає як важливий та іманентний елемент демократичної правової державності, - у контексті його становлення та розвитку через розуміння та визначення історичних цивілізаційно-локальних підходів.

Ключові слова: місцеве самоврядування, муніципалізм, демократична правова державність, територіальна громада, права людини.

Резюме

Становление и развитие феноменологии муниципализма: исторические цивилизационно-локальные подходы к пониманию и определению.

Постронко И.Г.

В статье обосновывается феноменология муниципализма, выступающего как важный и имманентный элемент демократической правовой государственности, - в контексте его становления и развития через понимание и определение исторических цивилизационно-локальных подходов.

Ключевые слова: местное самоуправление, муниципализм, демократическая правовая государственность, территориальная громада, права человека.

Summary

Formation and development of the phenomenology of municipalism: historical civilization-local approaches to understanding and definition

Inna Postoronko.

The article substantiates the phenomenology of municipalism, which acts as an important and immanent element of democratic rule of law - in the context of its formation and development through the understanding and definition of historical civilizational and local approaches. Consideration of characterological features, historical forms of municipalism and its basic theories in the form of theories of selfgovernment allows us to reach several important conclusions that have significant methodological and functional-paradigmatic significance for determining historical civilization-local approaches to understanding and determining the phenomenology of municipalism. It is proved that the formation and development of historical forms of municipalism logically and adequately reflect the peculiarities of the formation of democratic forms of public administration through human self-organization at different stages of formation of the phenomenology of general and national statehood. It has been established that the phenomenology of municipalism was an essential determinant and catalyst of democratic state processes and, thanks to its normative guidelines, contributed to the formation of democratic principles of law-making. Basic theories of self-government, and in fact municipalism, were formed on the basis of doctrinal positions of representatives of democratic guidelines in the state and legal direction of world jurisprudence, which were based on determining the main subject- object role and place of man in self-organization and public administration. as well as the definition of priority approaches to the distribution of powers between different levels of public authority (state and self-government). Key words: local self-government, municipalism, territorial community, human rights.

Размещено на Allbest.ru