Становлення та розвиток муніципальної правової політики України в контексті подальшого розвитку демократичної правової державності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МУНІЦИПАЛЬНОЇ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Руслан Миколайович Хван, здобувач

Постановка проблеми

Становлення і розвиток в Україні конституційно-правового інституту місцевого самоврядування (далі - МСВ) як рівня публічної - публічної самоврядної (муніципальної) влади (див. ст. 5 Конституції України¹) та важливої форми самоорганізації, самоідентифікації, самопрояву, самоконституювання, самодіяльності, самореалізації, самоздійснення територіальною людською спільнотою - територіальною громадою (далі - ТГ) та людиною-членом такої ТГ та її асоціацій своїх прав на вирішення питань місцевого значення на основі Конституції і законів держави (див. ст. 140 Конституції України), - не тільки детермінують об'єктивацію та актуалізацію розробки муніципальної державної політики, що виступає невід'ємною складовою державної правової політики, а й здійснює цілеспрямований та інституційно-конституюючий вплив на процеси формування, розвитку і вдосконалення демократичної правової державності.

На наш погляд, це зумовлюється високим рівнем методологічного потенціалу самого муніципального права як науки, галузі національного права і національного законодавства, його засадничих принципів, що розкривають внутрішню мотивацію й резерви колективістського потенціалу ТГ та їх членів-жителів відповідних територій держави, що за умов демократичного політичного режиму самостійно визначають форми своєї індивідуальної, групової, колективної життєдіяльності, обираючи їх з переліку таких профільних форм, що накопичені в результаті історично-праксеологічного існування людських спільнот на локальному рівні соціуму, або самостійно формують їх в процесі свого існування і функціонування на локальному рівні соціуму, - здійснюючи свій життєвий цикл. Це має теоретичне і практичне значення для розвитку всієї правової думки в сучасній Україні, бо практично формує відповідну парадигму: а) існування і функціонування ТГ;

б) її системних відносин з органами місцевого самоврядування (далі - ОМСВ), що ними формуються безпосередньо в результаті виборів (представницькі ОМСВ) або в результаті демократичних призначень чи конкурсних процедур (виконавчі ОМСВ), що базуються на мандаті, отриманому ОМСВ від ТГ (електорального корпусу); в) її комплексних відносин з іншими суб'єктами публічної влади, включаючи і суб'єкти публічної державної влади; г) її горизонтально-вертикальних відносин з органами і суб'єктами системи МСВ; ґ) її відносин аналогічного характеру з муніципальними та державними органами зарубіжних держав, включаючи суб'єктів підприємницької діяльності різних рівнів тощо.

Все це об'єктивно та імпліцитно дозволяє ТГ та ОМСВ, що діють від її імені та в її інтересах, вибудовувати спочатку інтуїтивну, а потім телеологічно обґрунтовану належну раціональну методологічну модель високого ступеня узагальнення, яка, своєю чергою, не тільки: а) допомагає розробляти конкретні проблеми правової філософії в руслі певних світоглядних поглядів і вихідних принципів пізнання на прикладі реалізації в державі права на місцеве самоврядування та системного формування інститутів муніципального права, але і б) суттєво поглиблює самоврядні засади демократичної правової державності, що базується на принципах автономії особистості, рівності, свободи, справедливості.

Більш того, враховуючи що у системі МСВ мають прояви такі форми безпосереднього вираження публічної влади, які відсутні або асоціюються з системою влади державної, саме МСВ трансформується:

а) у відповідний простір локальної демократії;

б) у межах якого здійснюється вся гуманітарно-гуманістична діяльність держави, що

в) делегує функціонально-технологічні та управлінсько-наративні функції в цій сфері безпосередньо ОМСВ, завдяки чому

г) не тільки поглиблюється генетичний зв'язок між державним управлінням та МСВ, як двома напрямами, за якими народ здійснює свою публічну владу, а й

ґ) суттєво модифікується державно-правовий інструментарій публічної влади та технологія її реалізації, - а звідси,

д) державна правова політика, що уособлює супроводження та забезпечення реалізації цієї влади у відповідних організаційних та організаційно-правових формах, включаючи і муніципальну правову політику, що формується державою і здійснюється нею з іншими суб'єктами публічної влади, - напряму впливає на феноменологію демократичної правової державності в контексті підсилення самоврядної природи муніципальних інститутів, виокремлюючи місцеві справи із кола загальнодержавних завдань за рахунок формування солідного компетенційного блоку повноважень ОМСВ і надаючи сформованим ТГ ОМСВ адміністративну та фінансову незалежність від уряду, міністерств та інших відомств з метою вирішення ними інтересів ТГ.

Отже, можна констатувати, що зв'язок між становленням та розвитком муніципальної правової політики України і подальшим розвитком демократичної правової державності існує, він носить безпосередній характер та характеризується прямою залежністю. Більш того, зазначена політика виступає органічною частиною демократичних перетворень в суспільстві і державі, що детерміновані профільною феноменологією державності, яка ускладнюється, поглиблюється, структурується та вдосконалюється, синергуючи з державною правовою політикою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Початок профільних досліджень збігся з набуттям Україною державної незалежності, законодавчою, а потім і конституційною легалізацією в суверенній державі інституту місцевого самоврядування та формуванням національної наукової школи муніципального права, представники якої - М.О. Баймуратов, І.П. Бутко, М.І. Корнієнко, М.П. Орзіх, І.М. Пахомов, В.Ф. Погорілко, М.О. Пухтинський, В.Ф. Сіренко, Ю.М. Тодика, О. Фрицький та ін. заклали підвалини для доктринального обґрунтування щодо необхідності розробки та прийняття в державі муніципальної правової політики. Така позиція була посиленою науковими працями Б.П. Андресюка, О.В. Батанова, А.С. Бурлаки, І.А. Галіахметова, К.В. Головко, І.А. Грицяка, В.П. Гробової, І.В. Дробуш, В.М. Кампа, А.А. Коваленка, Т.А. Костецької, В.В. Кравченка, П.М. Любченка, М.В. Оніщука, О.С. Орловського, О.В. Прієшкіної, Н.І. Рудої, Т.С. Смирнової, А.Ф. Ткачука та ін.

Разом із тим проблематика розробки та втілення муніципальної правової політики в Україні залишається розробленою недостатньо, зважаючи на хаотичний та перманентний характер муніципального реформування, що почався практично з моменту набуття Україною державної незалежності в 1991 р.

У наш час кризовий стан сучасної державності та нові глобальні виклики подальшому існуванню людства, що були зумовлені пандемією на захворювання СОУГО-19, не тільки сприяють активізації, трансформації та модифікації задач і функцій національної держави та всієї міжнародної спільноти держав, а й безпосередньо впливають на діяльність ОМСВ, що опинилися на передньому краї боротьби з хворобою, яка не тільки охопила жителів-членів ТГ, а й модифікувала їх життя крізь призму надзвичайних обставин (карантин з локдаунами, карантинні обмеження, що супроводжуються зростанням безробіття, звуженням особистих прав і свобод людини, дистанційною працею, погіршенням забезпечення продуктами першої необхідності тощо). Це, своєю чергою, актуалізувало проблематику муніципальної правової політики держави, що фактично набуває своєї об'єктивізації, контекстуалізації, потребує якісно нового розуміння, наповнення, а також нових механізмів нормативно-законодавчого та управлінсько-технологічного супроводження і забезпечення. Особливо це відчувається не тільки в напрямі вдосконалення загального і конкретного стратегічного управління на індивідуально-колективному, локальному рівнях управління, а й регіональному (внутрішньодержавному), державному, регіональному (зовнішньодержавному), субрегіональному та універсальному номосно-топосних рівнях, коли об'єктивно виникають якісно нові та практично невідомі умови існування та функціонування конкретної людини, її локальних спільнот, регіонів, держав, міжнародної спільноти, людства. Наведене призводить до констатації факту, що дослідження феноменології муніципальної правової політики, її ознак, принципів, елементного складу у співвідношенні зі стратегічними тенденціями формування та розвитку демократичної правової державності виступає не тільки теоретично і доктринально обґрунтованим, а й праксеологічно доцільним, повсякденно актуальним і своєчасним.

Тому метою даної статті виступає дослідження становлення та розвитку муніципальної правової політики України в контексті подальшого розвитку демократичної правової державності.

Виклад основного матеріалу

Розглядаючи основні телеологічні настанови дослідження, що проводиться, вважаємо за потрібне визначити основоположні методологічні засади демократичної державності, що в умовах державно організованого соціуму набуває ознак ще й правової державності. У контексті розуміння семантично-етимологічної термінологічної системи «демократична правова державність» опорним виступає категоріальне поняття «державності». Так, в теорії конституційного права та політологічній науці панує доктринальна точка зору², що визначення державності виступає:

- по-перше, одним із найважливіших напрямів комплексного (системного) вивчення феномена влади, інституту держави, права та інших реалій державної дійсності (визначально-конституюючий фактор. - Авт.);

- по-друге, державність як соціальна реальність і як політико-правова категорія потребує глибокого і всебічного дослідження, адже як за своєю практичною роллю, так і за теоретичною значущостю це є однією з найбільш актуальних проблем існування соціуму та держави (теоретико-праксеологічний фактор. - Авт.);

- по-третє, категорія державності дозволяє дистанціюватися від юридичної догматики та забезпечити панорамне бачення державно-правової реальності у всьому її суперечливому різноманітті (онтологічний фактор. - Авт.);

- по-четверте, даний конструкт дозволяє «... розкрити буття держави і права та з точки зору існування цих феноменів у вигляді теоретичних конструкцій і наукових уявлень, і з точки зору конкретних явищ, подій і фактів виникнення та розвитку держави, права, державно будівництва конкретних країн»³ (конкретно-феноменологічний фактор. - Авт.);

- по-п'яте, в рамках категорії (конструкту) державності забезпечується об'ємне, багатоаспектне бачення таких складних і багатогранних явищ, як держава, державна влада, право (полісемічний фактор. - Авт.);

- по-шосте, як зазначається в юридичній літературі, розробки в цьому напрямі є настільки трудомісткі й необхідні, що окреслюють рамки нової науки, закладають основи нової галузі наукового знання - юридичної політології⁴, центральним розділом якої є теорія державної влади з її змістовними елементами: державної волею, механізмом влади і правом (фактор релятивізму. - Авт.);

- по-сьоме, державність як складна і багатотемна категорія повинна включати насамперед правову систему, яка відображає складний державно-правовий устрій суспільства, його правову організацію, систему публічної влади (державну систему: держава, державний влада і політичну систему) (структурно-предметний фактор. - Авт.);

- по-восьме, правова і політична системи, тісно взаємодіючи в рамках суспільства, утворюють ядро будь-якої державності (інтеграційний фактор. - Авт.);

- по-дев'яте, державність - складна система і цілісний організм, що саморозвивається (системний фактор. - Авт.);

- по-десяте, дефектність одних компонентів державності в обов'язковому порядку відображається на функціонуванні інших. Порушуючи стійкість у розвитку інших блоків і елементів державності, вони здатні викликати стан стагнації і краху всієї системи (детермінаційний фактор. - Авт.);

- по-одинадцяте, у рамках дослідження категорії державності держава виступає як організуюча, системна субстанція, що забезпечує функціонування суспільства як інтегративного цілого (визначально-суб'єктний фактор. - Авт.);

- по-дванадцяте, поняття «державність» дає змогу вивчати і оцінювати всю політичну і державно-правову реальність в цілісному вигляді, а не окремі її компоненти (фактор цілісності. - Авт.);

- по-тринадцяте, не може ставитися питання про заміну концепції держави концепцією державності⁵, хоча часто держава і державність ототожнюються і сприймаються як синоніми⁶, - але державність виступає як дуже складна й багаторівнева система, «різнорівневе ієрархічне, динамічне утворення, в структурі якого є свої системи і підсистеми»⁷ (фактор безальтернативності. - Авт.);

- по-чотирнадцяте, крім основних елементів державності, якими є державна влада, держава, правова система, політична система, в це поняття залучаються і елементи, що виступають у формі зв'язків, відносин, станів, режимів, що формулюють ту велику інфраструктуру, до якої залучаються державно-правова сфера, державно-правове середовище, господарсько-економічна, соціально-культурна життєдіяльність держави, соціуму і особистості (фактор поліпредметності. Авт.);

- по-п'ятнадцяте, елементний склад державності, справляючи вплив на інші частини системи, може мати важливе значення - рівною мірою позитивне і негативне (так, гіпертрофована бюрократії сприяє трансгресії влади, сповільнюючи динаміку соціального розвитку, негативно позначаючись на правової реальності). При цьому структура державності повинна бути гранично об'єктивною, що відповідає умовам дійсності, обґрунтованою і повністю виправданою (елементно-структурний фактор. - Авт.);

- по-шістнадцяте, ускладнення і розвиток державно-правової та політичної реальності на сучасному етапі історичного розвитку викликають необхідність розробки широких категоріальних конструкцій, що дають змогу досягти більш високих рівнів абстракції і забезпечують більш широкі рамки для наукових досліджень. Саме така інтегруюча, комплексна категорія державності - вмістилище державно-правової та політичної реальності в цілісному вигляді⁸ (фактор комплексності. - Авт.).

Отже, можна стверджувати, що феноменологія державності виступає не тільки як вищий рівень теоретичної абстракції, який об'єднує в своїй сукупності і тотальності державу, державну владу, право, правову систему, політичну систему, державну волю тощо, а й могутній функціонально-управлінський механізм, що об'єктивно передбачає наявність низки механізмів, які трансформують феноменологію державності в сферу політико-правової реальності, що має можливості реалізації настанов, що в ній містяться в практичну площину, а це можливо лише за умов існування, формування, розробки та реалізації державної правової політики в різних сферах існування соціуму і держави.

Більш того, якщо оцінювати феноменологію державності в контексті сучасних тенденцій становлення сучасної соціально-демократичної держави, то необхідно сказати про нові якісні характеристики досліджуваної феноменології - її демократичний та правовий характер. Отже, демократична державність, - це така державність, що базується на демократичних принципах формування, побудови і реалізації публічної влади за допомогою різних політичних форм комунікативної взаємодії та створених для цього механізмів врахування суспільної думки. У зазначених умовах демократичної державності об'єктивно підвищується та зростає роль і значення суб'єктів політики - фізичних осіб - громадян (виборців та інших учасників електорального процесу), політичних партій та інших громадських об'єднань, що беруть участь у політичному процесі. А це веде до появи ознак правової державності - структуризації публічної влади, верховенства права (правового закону), пріоритету прав і свобод людини (особистості, громадянина) перед правами держави, гарантування реалізації конституційних прав і свобод людини (особистості, громадянина), появи громадянського суспільства та його інституційної основи тощо.

Наведені процеси, що мають характер принципових засад формування державності, набувають характер тенденцій, що, своєю чергою, формують відповідні функції держави, - реалізація яких повинна носити постійний, належний і телеологічно обґрунтований та нормативно зафіксований характер. Причому останній повинен мати характер нормативного супроводження і забезпечення, що може бути досягнуто за рахунок залучення до виконання цих функцій системного комплексу органів публічної влади держави - на рівні публічної державної - органи законодавчої, виконавчої та судової влади; на рівні публічної самоврядної (муніципальної) - ОМСВ.

Вирішення такого комплексу завдань та напрямів діяльності об'єктивно стає можливим тільки при наявності відповідних правових політик держави у конкретних сферах суспільного життя, що й детермінують функції держави.

Отже, формування державної муніципальної правової політики, враховуючи існування самоврядного (муніципального) рівня публічної влади, є об'єктивним та необхідним, особливо за умов становлення, розвитку і вдосконалення конституційно-правового інституту МСВ.

Звідси можна стверджувати, що:

- по-перше, муніципальна правова політика є невід'ємною та іманентною частиною державної правової політики;

- по-друге, муніципальна правова політика держави є її природною реакцією на конституційну легалізацію та суспільну легітимацію інституту МСВ;

- по-третє, муніципальна правова політика виступає інституційним елементом державної правової політики;

- по-четверте, інституціональний контент муніципальної правової політики обґрунтовує доцільність і правомірність його ототожнення з державно-управлінською діяльністю, що здійснюється з метою створення організаційно-правового середовища, призначеного для втілення в державі інституту локальної демократії у вигляді МСВ та ефективної реалізації повноважень ОМСВ;

- по-п'яте, телеологічні домінанти муніципальної правової політики, що багато в чому не збігаються з функціонально-діяльнісними домінантами публічної державної влади, характеризуються тим, що вони: а) їм не суперечать; б) знаходяться в загальному руслі демократизації публічної влади та гуманізації державного управління; в) мають свої самоврядні настанови та принципіальні засади їх реалізації; г) фактично скеровані на реалізацію й захист прав і свобод конкретної людини на рівні територіальної громади, тобто там, де людина існує та функціонує в умовах МСВ, здійснюючи свій життєвий цикл; ґ) потребують від держави відповідного ресурсного забезпечення; д) здійснюються під патронатом, за нормативного супроводження і забезпечення органів публічної державної влади;

- по-шосте, муніципальна правова політика є організаційно-правовим та поведінково-діяльнісним засобом формування і реалізації одного з найважливіших елементів демократичної правової державності;

- по-сьоме, муніципальна правова політика пов'язана не тільки з юридичними нормами, а й з метаюридичними та квазіюридичними явищами, що формують юридичний простір МСВ, в якому існують та функціонують в ТГ, члени яких - жителі, умовах повсякденності здійснюють свій життєвий цикл.

Стосовно останнього положення, що є методологічно обґрунтованим, доктринально змістовним та праксеологічно підтвердженим, треба зазначити наступне:

- складові елементи державності, будучи взаємопов'язані і інтегровані в цьому понятті, не підміняють, а тісно взаємодіють і взаємодоповнюють один одного. Отже, муніципальна правова політика держави фактично сприяє інтегрованості МСВ в феноменологію державності, роблячи її не тільки одним із ординарних елементів, а й надаючи йому «проривний» характер, зважаючи на високий рівень залучення широких мас населення у самоврядні процеси;

- іманентною особливістю вищих теоретичних абстракцій, до яких належить феноменологія державності, є їх системність, тобто, цілісність і здатність до відбиття логіки їх внутрішньої організації. Отже, муніципальна правова політика держави фактично формує внутрішню логіку державності, бо в її основі лежить необхідність забезпечення реалізації екзистенційних інтересів населення територій держави і в цьому контексті - конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина;

- треба враховувати високий творчій потенціал вищих теоретичних абстракцій, які не ускладнюють, а навпаки - розширюють гносеологічні можливості науки, евристичний потенціал дослідницької діяльності, науково-освітньої підготовки - муніципальна правова політика держави суттєво впливає на інші елементи державності: а) через свій інструментально-діяльнісний характер; б) через свою суттєву людинорозмірність, що її відзначає; в) через свій безпосередній вплив на формування умов існування і функціонування людини та її асоціацій в умовах державно організованого соціуму; г) через свій гуманітарно-гуманістичний потенціал; ґ) через свої телеологічні домінанти, що скеровані на досягнення сталих результатів у існуванні та функціонуванні територіальних людських спільнот як осередків людської цивілізації; д) через її безпосередній вплив на формування інституційної основи громадянського суспільства; е) через свій безпосередній вплив на демократизацію суспільства і держави;

- оскільки державність задовольняє базову потребу суспільства в інтегрованості, організованості й керованості, вона може бути сприйнята як найвища цінність. Отже, муніципальна правова політика держави як організаційно-правовий та поведінково-діяльнісний засіб формування і реалізації одного з найважливіших елементів демократичної правової державності, напряму сприяє інтегрованості, організованості і керованості соціуму і держави з позицій демократичних цінностей та настанов права і правового порядку, а це надає такій політиці суттєвого аксіологічного характеру;

- державність з її відповідним елементним складом не тільки створює соціально-нормативні умови, а й сприяє формуванню конкретних механізмів, що «запускають» в дію соціальні інститути щодо дотримання громадського порядку та скріпленню соціальної системи в життєздатну цілісність, що забезпечує своєю позитивною інтенцією певний рівень соціальної реальності⁹. Отже, муніципальна правова політика держави скерована на формування та дію самоврядних механізмів одного із важливих рівнів публічної влади, що фактично формує, реалізує і забезпечує безпекові аспекти та умови існування державної організації соціуму та широке залучення населення у процеси суспільно-самоврядного та суспільно-державного управління;

- державність в своєму діяльнісному аспекті становить відповідний технологічний процес, нова (сучасна, цивілізаційна) парадигма якого: а) ставить в центр уваги не об'єкти, а комунікативну взаємодію між ними; б) така взаємодія заснована на принципах контекстуалізації, колаборації, інтерсуб'єктивності, синергетики; в) вона акцентує увагу не стільки на стан, скільки на процес; г) сповідує темпорально-обумовлений континуум, що базується на спрямованості часу й необоротності змін; ґ) містить основні принципи діалектики - принцип взаємозв'язку і принцип розвитку, - в таких умовах правові політики держави, включаючи її муніципальну правову політику, що забезпечує функціонування, реалізацію, розвиток та вдосконалення феноменології державності, набувають:

а) іманентного характеру - в аспекті їх обов'язкової наявності й присутності в діяльності держави;

б) ідеологічного характеру - в розумінні визнання державою феноменології МСВ та права на існування ТГ, що володіють власними інтересами, які не збігаються з державними інтересами, але й не суперечать ним;

в) телеологічно обґрунтованого характеру - у формуванні сукупності концептів, принципів, методів, організаційних та організаційно-правових форм, технологічних та логістично-функціональних вертикально-горизонтальних управлінських зв'язків, заснованих на субординації, координації, реординації, - навколо побудови національної моделі МСВ в контексті досягнення стратегічних цілей муніципального реформування в державі;

г) технологічного характеру - в аспекті побудови системи методів та засобів належної реалізації відповідних профільних заходів, що містяться в належним чином формалізованому та затвердженому нормативно-правовому акті, який фіксує основоположні засади муніципальної правової політики;

ґ) нормативного характеру - у контексті формування концептуально-правової бази реформування місцевого самоврядування в результаті зміцнення інституціональної спроможності самоврядних органів через самостійну програмно-проєктувальну діяльність¹⁰;

д) соціально обумовленого напряму та гуманістичної орієнтації - у контексті очікування соціально необхідних результатів;

е) конотаційного навантаження - в аспекті загального напряму діяльності всіх органів публічної влади з метою підтримки у формуванні національного муніципалізму та реалізації завдань і функцій МСВ;

є) наративної формалізації - в аспекті формування індивідуальної, групової і колективної свідомості у сприйнятті муніципального оновлення держави;

ж) міжнародно-правової орієнтації - у контексті відповідності муніципальної правової політики засадам побудови європейської моделі МСВ, що функціонує з дотриманням міжнародних правових стандартів МСВ.

На наш погляд, великого значення у процесі становлення та розвитку муніципальної правової політики України в контексті подальшого розвитку демократичної правової державності набуває філософський підхід. Саме він, на думку І.А. Галіахметова, формує парадигму муніципального права передбачаючи проникненню за допомогою абстрактного мислення в сутність права людини на МСВ, його змістовну частину і форми, причини та закономірності розвитку, з'ясування способу інституціоналізації парадигми муніципального права як юридичного буття, його концепції, осмислення його місця в правовій системі Галіахметов І.А. Парадигма муніципального права України. URL: http://webcache.googleusercontent.com/search?q= cache:CGyXKZn_bhU:irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bm/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe%3FC21COM%3D2%26ШDBN%3DШRN% 26P2mBN%3DTORN%26IMAGE_FILE_DOWNLOAD%3D1%26Image_ffle_name%3DPDF/Vmdu_pr_2013_5_18.pdf - &cd= 2&Ы=гц&й =с1пк&^1=да

¹² Баймуратов М.О., Григор'єв В.А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення і розвитку в Україні: монографія. Одеса: Юрид. літ., 2003. 248 с.. Але водночас наведений підхід дає можливість визначити ініціюючу і актуалізуючу роль планування процесів муніципалізації суспільних процесів; суттєво-блокові та об'єктно-функціональні розділи муніципальної правової політики держави, до реалізації яких можуть бути прив'язані не тільки профільна діяльність органів публічної державної влади, в силу їх власних компетентних повноважень, органи та суб'єкти, що входять до системи МСВ, а й широкі верстви населення, яких слід виховувати у контексті формування муніципальної свідомості, а також по мірі її формування стимулювати до позитивної мотивації для участі в локальній демократії та становлення, формування й інституціоналізації муніципальної психології.

Важливим напрямом дослідження подальшого розвитку феноменології демократичної правової державності в контексті становлення та розвитку муніципальної правової політики України видається розгляд наведених процесів з позицій синергетики. У створенні синергетичної картини світу МСВ відіграє важливу ініціюючу та інтегруючу роль, що підтверджується не тільки процесами його міжнародної легалізації¹², а й зростанням глобалістського потенціалу ТГ¹³. Як зазначав В.І. Шинкарук, «... стає помітною тенденція застосовувати принципи теорії самоорганізації систем (синергетики) до суспільствознавства»¹⁴. Отже, можна стверджувати, що принципи синергетики повинні бути покладені не тільки в муніципальну правову політику держави, де фактично їм і місце, а й можуть бути застосовані при концептуальному баченні, системному розумінні, нормопроєктному формуванні, практичному функціонуванні, подальшому розвитку і перспективному вдосконаленні феноменології демократичної правової державності.

При цьому доктринальне ствердження стосовно того, що до нової парадигми науки ввійшло розроблене синергетикою положення, згідно з яким суперечності є наслідком відкритості та неврівноваженості систем, знаходить своє не тільки теоретичне, а й праксеологічне підтвердження. Бо саме останнє і слід розуміти як найглибше джерело розвитку. Зараз ми є свідками початку процесу прийняття нової парадигми вченими, які працюють у соціогуманітарних науках, у тому числі й у правознавстві¹⁵.

Звідси можна стверджувати, що саме в такому розумінні муніципальна правова політика держави виступає не тільки як одне із суттєвих джерел розвитку в ній феноменології МСВ, а й, одночасно, універсально-технологічним, управлінсько-методологічним та поведінково-настановчим засобом такого розвитку через: по-перше, фіксацію основоположних підходів держави до його розуміння й розвитку; по-друге, визначення відповідної національної моделі МСВ в державі; по-третє, формування відповідних блоків організаційного та організаційно-правового супроводження і забезпечення муніципального реформування; по-четверте, побудову теоретико-праксеологічної та нормативної моделі побудови системи публічної влади в державі тощо.

Також необхідно наголосити на тому, що аналізуючи право і суспільство взагалі потрібно враховувати принципи сучасної парадигми, відповідно до яких суспільство постає частиною матеріального світу, яка відособилася від природи і є формою спільної діяльності людей¹⁶. Такий підхід, що лежить в основі існування і функціонування територіальної спільноти людей - ТГ, що є первинним суб'єктом МСВ, дає об'єктивну можливість розглядати локальну демократію, що заснована на комунікативній взаємодії, - на втілення якої скерована муніципальна правова політика держави, - як систему, що самоорганізовується, самоідентифікується, самовизначається на власній колективістській основі, тобто функціонує і розвивається на власних внутрішніх резервах, через саморегулювання свого життя, власне існування й функціонування, а також власний перманентний розвиток. Отже, можна стверджувати, що по великому рахунку муніципальна правова політика держави є не стільки організаційно-діяльнісним та нормативно-поведінковим виразом перспективного розвитку суспільства, скільки серйозною організаційно-методологічною програмою його саморозвитку. А в контекстуалізації розвитку концепту публічної влади - могутнім засобом її мобілізації на самоорганізацію, глибинну демократизацію, саморозвиток, що базується на використанні внутрішнього потенціалу людини та її асоціацій, включаючи територіальні людські спільноти, а також інституцій громадянського суспільства.

Отже, процес самоорганізації, самодіяльності, самоконституювання, саморозвитку суспільства об'єктивно потребує регламентації та регулювання з метою побудови соціально-нормативної моделі, що може існувати та функціонувати. Найефективнішим засобом цієї регламентації та регулювання виступає право, що в розрізі управлінської діяльності органів публічної влади в контексті її постійності, сталості, регулярності та ефективності виступає як відповідна правова політика, у нашому випадку, - муніципальна правова політика, що володіє тактико-стратегічними настановами, методологічними властивостями, знаходить свій вираз у відповідних заходах організаційного та нормативного характеру, що дає можливість планувати муніципальні процеси в державі з вказівками на їх реалізацію у часі та з номенологією відповідальних органів публічної влади (посадових осіб).

Отже, резюмуючи, можна констатувати, що під муніципальною правовою політикою, що є інструментально-методологічним, організаційно-правовим та поведінково-діяльнісним засобом формування й реалізації одного з найважливіших елементів демократичної правової державності - місцевого самоврядування, треба розуміти концептуальні ідеологічні та нормативні засади, систему методів та засобів організаційного та організаційно-правового характеру, що використовуються органами публічної державної влади з метою формування системи локальної демократії та її нормативно-правового простору¹⁷, супроводження та забезпечення муніципалізації суспільних процесів на локальному рівні існування і функціонування соціуму - ТГ в умовах МСВ.

Висновки

Підбиваючи підсумки положень, що наведені, можна дійти наступних висновків:

- об'єктивація та актуалізація розробки муніципальної правової політики, що виступає невід'ємною складовою державної правової політики і здійснює цілеспрямований та інституційно-конституюючий вплив на процеси формування й розвитку місцевого самоврядування, в умовах якого існують та функціонують територіальні громади, пов'язана з удосконаленням демократичної правової державності;

- актуалізація проблематики муніципальної правової політики держави напряму пов'язана з умовами існування й функціонування державності та міжнародної спільноти держав у кризових умовах, що фактично сприяє її об'єктивізації, контекстуалізації, потребує її якісно нового розуміння, наповнення, а також нових механізмів нормативно-законодавчого та управлінсько-технологічного супроводження і забезпечення;

- в контексті розуміння семантично-етимологічного навантаження термінологічної системи «демократична правова державність», де опорним виступає категоріальне поняття «державності», виявляються суттєві самоврядні настанови, що можуть знайти своє відображення та закріплення в муніципальній правовій політиці в контекстуалізації колективістських засад здійснення публічної влади, доступу людини до реалізації такої влади на різних рівнях соціуму, легалізації прав і свобод людини і громадянина, гуманітарно-гуманістичних параметрів реалізації діяльності держави у багатьох сферах соціального життя;

- формування державної муніципальної правової політики, враховуючи існування самоврядного (муніципального) рівня публічної влади, є об'єктивним та необхідним, особливо за умов становлення, розвитку й удосконалення конституційно-правового інституту МСВ, бо вона: а) виступає невід'ємною та іманентною частиною державної правової політики; б) є її природною реакцією на конституційну легалізацію та суспільну легітимацію інституту МСВ; в) виступає інституційним елементом державної правової політики; г) демонструє свій інституціональний контент через ототожнення з державно-управлінською діяльністю; ґ) своїми телеологічними домінантами багато в чому не збігається з функціонально-діяльнісними настановами публічної державної влади, володіючи відповідними особливостями; д) є інструментально-методологічним, організаційно-правовим та поведінково-діяльнісним засобом формування й реалізації одного з найважливіших елементів демократичної правової державності - місцевого самоврядування;

- під муніципальною правовою політикою треба розуміти концептуальні ідеологічні та нормативні засади, систему методів і засобів організаційного та організаційно-правового характеру, що використовуються органами публічної державної влади з метою формування системи локальної демократії та її нормативноправового простору, супроводження й забезпечення муніципалізації суспільних процесів на локальному рівні існування і функціонування соціуму - ТГ в умовах місцевого самоврядування.

Література

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Геворкян Ваге. К понятию государственности. URL: http://ysu.am/files/02V_Gevorgyan.pdf

3. Аврутин Ю.Е. Государство и право: теория и практика: учеб. пособ. Москва: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. 503 с. С. 3.

4. Открытое государство: пути достижения / отв. ред В.В.Смирнов. Москва: ИГП РАН, 2005. 209 с. С. 12.

5. Затонский В.А. Эффективная государственность / под ред. Малько А.В. Москва: Юристъ, 2006. 286 с. С. 17.

6. Там само. С. 17.

7. Чиркин В.Е. Государствоведение. Москва: Юристь, 2000. 382 с. С.126.

8. Карбонье Ш. Юридическая социология. Москва: Прогресс, 1986. 351 с. С. 276-277.

9. Геворкян Ваге. К понятию государственности. URL: http://ysu.am/files/02V_Gevorgyan.pdf

10. Попович В.В. Концептуальні засади державної муніципальної політики в Україні у контексті європейської інтеграції: дис.... канд. наук з держ. управл.: 25.00.01. Івано-Франківськ, 2014. 175 с. С. 11.

11. Бобровник Д.О. Глобалістський потенціал територіальної громади: теоретичні підходи до визначення. Часопис Київського університету права. 2019. № 2. С. 79-85.

12. Шинкарук В.І. До питання про принципи діалектики як методології суспільствознавства. Філософська і соціологічна думка. 1993. № 9-10. С. 21-29. С. 25.

13. Філософія права: навч. посіб. / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. Київ: Юрінком Інтер, 2000. 336 с. С. 13.

14. Гвоздік О.І. Раціональність: загальна теорія та логіка історії: монографія. Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1994. 114 с. С. 17-18.

15. Баймуратов М.О. Правовий простір місцевого самоврядування: до визначення параметральних ознак. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості: Тези доповідей Третьої щорічної всеукраїнської наук.-практ. конференції (м. Київ, 6 грудня 2019 р.). Київ: ТОВ «ВІ ЕН ЕЙ ПРЕС», 2019. С. 16-25.

Резюме

Хван Р.М. Становлення та розвиток муніципальної правової політики України в контексті подальшого розвитку демократичної правової державності. місцевий політика самоврядування правовий

Метою цієї статті є дослідження доктринальних підходів до процесів становлення та розвитку муніципальної правової політики України в контексті подальшого розвитку демократичної правової державності.

Доведено, що об'єктивація та актуалізація розробки муніципальної правової політики, що виступає невід'ємною складовою державної правової політики та здійснює цілеспрямований та інституційно-конституюючий вплив на процеси формування і розвитку місцевого самоврядування в умовах якого існують та функціонують територіальні громади, - пов'язана з вдосконаленням демократичної правової державності.

Вказується, що актуалізація проблематики муніципальної правової політики держави напряму пов'язана з умовами існування та функціонування державності та міжнародної спільноти держав у кризових умовах, що фактично сприяє її об'єктивізації, контекстуалізації, потребує її якісно нового розуміння, наповнення, а також нових механізмів нормативно-законодавчого та управлінсько-технологічного супроводження і забезпечення.

Ключові слова: демократична правова державність, муніципальна правова політика, правова політика держави, місцеве самоврядування, органи місцевого самоврядування, територіальні громади.

Резюме

Хван Р.М. Становление и развитие муниципальной правовой политики Украины в контексте дальнейшего развития демократической правовой государственности.

Целью этой статьи является исследование доктринальных подходов к процессам становления и развития муниципальной правовой политики Украины в контексте дальнейшего развития демократической правовой государственности.

Доказано, что объективация и актуализация разработки муниципальной правовой политики выступает неотъемлемой составляющей государственной правовой политики и осуществляет целенаправленное и институционально-конституирующее влияние на процессы формирования и развития местного самоуправления, в условиях которого существуют и функционируют территориальные общины, - связаны с совершенствованием демократической правовой государственности.

Указывается, что актуализация проблематики муниципальной правовой политики государства напрямую связана с условиями существования и функционирования государственности и международного сообщества государств в кризисных условиях, фактически способствует ее объективизации, контекстуализации, требует ее качественно нового понимания, наполнения, а также новых механизмов нормативно-законодательного и управленческо-технологического сопровождения и обеспечения.

Ключевые слова: демократическая правовая государственность, муниципальная правовая политика, правовая политика государства, местное самоуправление, органы местного самоуправления, территориальные громады.

Summary

Ruslan Hwan. Formation and development of municipal legal policy of Ukraine in the context of further development of democratic legal statehood.

The purpose of this article is to study doctrinal approaches to the formation and development of municipal legal policy in Ukraine in the context of the further development of democratic legal statehood.

It has been proved that objectification and actualization of the development of municipal legal policy is an integral part of state legal policy and carries out a purposeful and institutional-constitutive influence on the formation and development of local self-government in the conditions of which territorial communities exist and function, - are associated with the improvement of democratic legal statehood. It is indicated that the actualization of the problems of municipal legal policy of the state is directly related to the conditions for the existence and functioning of statehood and the international community of states in crisis conditions, in fact contributes to its objectification, contextualization, requires its qualitatively new understanding, filling, as well as new mechanisms of regulatory, legislative and administrative technological support and support.

In the context of understanding the semantic and etymological load of the terminological system “democratic legal statehood”, where the categorical concept of “statehood” acts as a reference, significant self-governing attitudes are highlighted that can be reflected and consolidated in municipal legal policy in the context of the collectivist foundations of the exercise of public power, human access to the implementation of such power at different levels of society, the legalization of human and civil rights and freedoms, humanitarian and humanistic parameters for the implementation of state activities in many areas of social life.

Key words: democratic legal statehood, municipal legal policy, legal policy of the state, local self-government, local self-government bodies, territorial communities.

Размещено на Allbest.ru