Законодавство про працю та правила охорони праці як "відсильна" норма для правової оцінки діяння (порівняльно-правовий аналіз законодавства України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законодавство про працю та правила охорони праці як "відсильна" норма для правової оцінки діяння (порівняльно-правовий аналіз законодавства України)

АНОТАЦІЯ

Викладаються правові основи та перспективи розвитку трудового законодавства України в світлі правової реформи у державі. Розглянуто визначальні аспекти законодавства України про працю та існуючі вимоги законодавця до охорони найманої праці працівників. Проведено паралелі між нормами трудового та кримінального права. Вказано на необхідність їхнього комплексного застосування у вирішенні дискусійних питань у трудових спорах та конфліктах, у наданні правової кваліфікації у кожній конкретній ситуації, яка виникає між роботодавцем та найманим працівником. Проаналізована та надана оцінка важливості діяльності Міжнародної організації праці, дієвість її програм та їх цілеспрямованість на покращення правової галузі України, щодо регламентації трудових відносин на найближчі 5-10років. Обґрунтована необхідність ефективної співпраці працівників правоохоронних органів та спеціалістів у галузі охорони праці для якісного та об'єктивного виконання завдань кримінального провадження та покращення інноваційної політики України взагалі. Сформовані та наведені пропозиції щодо покращення методики дослідження фактів порушень законодавства про охорону праці. Розкривається значення та місце цих новел у системі трудового та кримінального права у цілому. Зроблені висновки та надані рекомендації щодо узгодженого застосування норм чинного законодавства у практичній діяльності спеціалістів відповідної галузі. Привернуто увагу на необхідність подальшої наукової співпраці вчених, спеціалістів у галузі матеріального та процесуального права.

Ключові слова: трудове право, кримінальне право, охорона праці, правила, працівник, правопорушення, спеціаліст.

El. N. Dombrovska.

LABOR LEGISLATION AND LABOR PROTECTION RULES AS A «STRONG» NORM FOR THE LEGAL EVALUATION OF AN ACT

The article describes the legal foundations and prospects for the development of the labor legislation of Ukraine in the light of the legal reform in the country. The author considered the defining aspects of the labor legislation of Ukraine and the existing requirements of the legislator for the protection of hired labor of employees. Parallels are drawn between the norms of labor and criminal law. The necessity of their complex application in solving debatable issues in labor disputes and conflicts, in providing legal qualifi cations in each specifi c situation that arises between an employer and an employee is indicated. The author of the article also analyzed the important activities of the International Labor Organization. She established the effectiveness of her programs and their focus on improving the legal field of Ukraine, regarding the regulation of labor relations for the next 5-10 years. In the article, the author substantiates the need for effective cooperation between law enforcement offi cers and specialists in the fi eld of labor protection for the qualitative and objective performance of the tasks of criminal proceedings and the improvement of the innovative policy of Ukraine in general. Proposals for improving the methodology of investigation of violations of labor protection legislation were formulated and given. The meaning and place of these novels in the system of labor and criminal law as a whole is revealed. Conclusions were made and recommendations were given regarding the coordinated application of the norms of the current legislation in the practical activities of specialists in the relevant fi eld. The author emphasizes the need for further scientifi c cooperation of scientists, specialists in the field of substantive and procedural law.

Keywords: labor law, criminal law, labor protection, rules, employee, offense, specialist. розслідування кримінальне правопорушення трудове право

Постановка проблеми

У незалежній Україні боротьба зі злочинністю, притягнення до кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, здійснюються на основі найсуворішого та неухильного дотримання законів. У своїй сукупності законодавчі норми про правила охорони праці та норми кримінального права, що регулюють правові наслідки порушення останніх, становлять нерозривну та невід'ємну частину єдиного права держави, яка служить завданням охорони сучасного суспільства та державного ладу, демократичної системи господарства та всіх форм власності, особистості, а також трудових прав громадян від незаконних посягань та правопорушень. У вказаній статті буде здійснена спроба надати оцінку виконаній роботі щодо вирішення загальносвітових завдань та досягнення мети в галузі трудового законодавства України та країн Європи, наочно зображено дієвість заходів політики та програм Міжнародної організації праці в частині захисту прав у світі праці, заохочення гідної праці, посилення соціального захисту та зміцнення діалогу з Україною з питань праці. Оскільки під час Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2015 року гідна праця та чотири напрями Програми гідної праці - створення робочих місць, соціальний захист, права у сфері праці та соціальний діалог - стали невід'ємними елементами нового Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року, що, у свою чергу, підтримано і урядом України [1].

Специфічність та унікальність розслідування кримінальних правопорушень проти виборчих, трудових та інших індивідуальних прав і свобод людини і громадянина, а також проти безпеки виробництва вимагають від судових та правоохоронних органів розроблення нових методик щодо збирання доказової бази вчинення вказаних правопорушень та удосконалення чинних норм трудового та кримінального законодавства щодо боротьби із кримінальною протиправною поведінкою посадових осіб-правопорушників у відношенні підлеглих працівників, з метою подальшого невід'ємного використання вказаних норм та методик у проведенні ефективного розслідування, збору доказової бази, у встановленні та притягненні винних осіб до відповідальності, а також з'ясуванні істини за наслідками вирішення «спірних» трудових питань, що не уявляється можливим без суворого дотримання процедури законності. У цьому і полягає актуальність проблеми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проведений аналіз [1-10] показав, що вчені та практики неодноразово досліджували та надавали власні коментарі чинному законодавству України про працю, з метою його роз'яснення та покращення застосування на практиці; спеціалісти надавали власне бачення щодо формування правил охорони праці, а правоохоронні органи, опираючись на останні дослідження, формували власну методику по збиранні доказової бази та проведенні слідчих дій. Проте розгляд законодавства про працю та правил охорони праці з позиції «відсильної» норми для правової оцінки діяння вимагає свого детального дослідження та аналізу.

Мета статті - на підставі проведеного теоретичного аналізу та власного практичного досвіду розглянути визначальні аспекти законодавства про працю та правила охорони праці як «відсильну» норму для правової оцінки діяння та вирішенні правового «конфлікту» у галузі трудового права, а також обґрунтувати ефективність комплексного використання норм різних галузей права (зокрема, трудового та кримінального) з урахуванням їх органічної та правової єдності у вирішенні певних трудових спорів; акцентувати увагу на необхідність ефективної співпраці працівників правоохоронних органів та спеціалістів у галузі охорони праці для якісного та об'єктивного виконання завдань кримінального провадження та покращення інноваційної політики України взагалі.

Виклад основного матеріалу

Правове становище особи у нашій державі, що визначається Конституцією України та іншими законами, характеризується широкими демократичними правами та свободами. Так, «молода» правова держава України своїм правовим та економічним векторним напрямком на країни Європейського Союзу закладає фундамент гарантії громадянам можливості повною мірою користуватися своїми демократичними правами та свободами. Цей «напрям» здійснює для величезної більшості населення фактичну та реальну можливість користуватися та реалізувати у найбільш широкому значенні та обсязі свої демократичні права та свободи.

Широка програма спеціальних правових та економічних заходів, рекомендована для України країнами Європейського Союзу, спрямована на забезпечення зростання добробуту всіх верств населення, створення більш сприятливих умов для праці та відпочинку, для всебічного розвитку здібностей та творчої активності громадян України та країн Європи.

Додатковими гарантіями демократичних прав та свобод громадян України є тру- дове та кримінальне законодавство України, які охороняють особу, її права та інтереси від незаконних на них посягань.

Надаючи великого значення трудовій та кримінально-правовій охороні демократичних прав і свобод особи, Кримінальний кодекс України (далі КК України) виділяє спеціальні розділи: «Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших індивідуальних прав і свобод людини і громадянина» (Розділ V) та «Кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва» (Розділ Х) [2].

До кримінальних правопорушень проти трудових прав громадян КК України відносить суспільно небезпечні діяння, родовим (спеціальним) об'єктом яких є основні права громадян, встановлені Конституцією України [3].

Норми про кримінальні правопорушення проти трудових прав громадян охороняють частину основних прав громадян, встановлених Конституцією України.

Суспільно небезпечні посягання на інші конституційні права та свободи особистості, передбачені в інших розділах КК України, оскільки пов'язані із заподіянням шкоди іншим важливим інтересам сучасного суспільства.

Так, правопорушення проти трудових прав громадян у сучасному суспільстві - є явищем не досить рідкісним у практиці наших судів. Найбільш важливими у практичному відношенні є норми про кримінальну відповідальність за грубе порушення законодавства про працю (стаття 172 КК України), грубе порушення угоди про працю (стаття 173 КК України), невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат (стаття 175 КК України), а також порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України).

Так, працівником, згідно із Законом України «Про охорону праці», - є особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом) [4].

Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 172 КК України «Грубе порушення законодавства про працю», є трудові права громадян.

Об'єктивна сторона виражається у незаконному звільненні працівника з роботи, невиконання рішення суду про поновлення на роботі чи інше суттєве порушення законодавства про працю.

Так, звільнення працівника з роботи, відповідно до чинного законодавства України, буде незаконним, якщо воно виконане без згоди профспілки (якщо воно потрібне згідно із законом) або без передбачених законом підстав - стаття 252 Кодексу законів про працю України [5].

Невиконання рішення суду про відновлення на роботі буде правопорушенням за умови, якщо рішення суду набуло чинності.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що його діяння порушує трудові права потерпілого, які охороняються законом, і бажає цього. Незаконне звільнення з роботи буде правопорушенням за умови, якщо воно здійснюється винним із особистих спонукань (з помсти за критику, з бажання звільнити посаду для знайомого тощо). Інші форми порушення законодавства про працю становлять правопорушення незалежно від характеру мотивів та цілей винного.

Суб'єктом ж зазначеного правопорушення може бути лише посадова особа.

Відповідно до статті 271 КК України «Порушення вимог законодавства про охорону праці» це правопорушення є порушенням посадовою особою правил з техніки безпеки, промислової санітарії чи інших правил охорони праці, якщо це порушення могло спричинити нещасні випадки з людьми або інші тяжкі наслідки або спричинило заподіяння тілесних ушкоджень, втрату працездатності чи смерть.

Так, Міжнародна організація праці (далі МОП) - спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світовоївійни - Організації Об'єднаних Націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами дев'яти країн (Бельгії, Куби, Чехословаччини, Франції, Італії, Японії, Польщі, Великої Британії та США) для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці - виходить із того, що всесвітнє оздоровлення та полегшення умов праці - одне з важливих завдань підйому народного добробуту. На виконання цієї «програми» наше суспільство витрачає величезні суми на впровадження сучасних засобів техніки безпеки та забезпечення санітарно-гігієнічних умов, що усувають виробничий травматизм та професійні захворювання. В цих умовах факти порушення правил охорони праці мають бути вкрай нетерпимими. Оскільки вони є результатом несумлінного ставлення окремих посадових осіб до своїх обов'язків щодо безпеки умов праці [6].

Окрім того, на цей час МОП здійснює понад 1000 програм технічного співробітництва більш ніж у 80 країнах світу. Пріоритетними напрямками технічного співробітництва є реалізація програми гідної праці на національному рівні, реформування трудового законодавства, впорядкування трудових відносин і вирішення спорів, зміцнення потенціалу організацій роботодавців та профспілок при укладанні колективних договорів [7].

Програми гідної праці є основною системою планування надання підтримки МОП державам-членам. Програми розробляються на основі результат-орієнтова- ного підходу, прийнятого в Міжнародній організації праці за основу в плануванні технічного співробітництва. Вони окреслюють середньостроковий план, що спрямовує роботу МОП у країні відповідно до пріоритетів і завдань, розроблених за участю та погоджених з урядами, профспілками та роботодавцями.

Діяльність МОП зосереджується у наступних сферах: викорінення дитячої та примусової праці, гідна праця для жінок та чоловіків, економічний та соціальний розвиток, ліквідація безробіття, рівність та усунення дискримінації, ВІЛ/СНІД у сфері праці, законодавство у сфері праці, трудова міграція, соціальний захист, працевлаштування молоді, безпека на робочих місцях.

Основними цілями МОП є захист прав у світі праці, заохочення гідної праці, посилення соціального захисту та зміцнення діалогу з питань праці. МОП, як міжнародна організація, відповідає за розроблення міжнародних стандартів у сфері праці і здійснює нагляд за їх дотриманням. На сьогодні членами МОП є 187 держав. Основними органами МОП є Міжнародна конференція праці, Адміністративна рада та розташований у Женеві постійний Секретаріат - Міжнародне бюро праці [7].

Саме тому, на нашу точку зору, порушення правил охорони праці - найбільш небезпечне з усіх явищ будь-якого виробничого процесу, небезпечна дія (або бездіяльність) проти трудових прав громадян, оскільки вона зазвичай пов'язана із заподіянням незворотної шкоди здоров'ю працівника. Враховуючи практичне значення кримінально-правових норм щодо відповідальності за порушення правил охорони праці, їх «відсильний» характер до норм трудового законодавства, Пленум Верховного Суду України видав спеціальну постанову про судову практику у справах цієї категорії [8]. Вона застерігає суди України від недооцінки суспільної небезпеки порушень правил охорони праці та дає вказівки щодо низки питань застосування трудового та кримінального законодавства.

Так, об'єктом кримінального протиправного діяння щодо порушення правил охорони праці є право працівників на безпечні умови праці. Потерпілим від вказаного правопорушення можуть бути робітники, службовці та працівники сільського господарства, які постійно або тимчасово працюють на підприємстві, будівництві або в установі, а також студенти та учні, які проходять виробничу практику.

У тих випадках, коли внаслідок порушення правил техніки безпеки завдано шкоди здоров'ю працівників, які не пов'язані із виробництвом, винні в залежності від характеру протиправних діянь, несуть відповідальність за статтями про посадові правопорушення або правопорушення проти особи.

Об'єктивна сторона цього суспільно небезпечного діяння полягає у порушенні посадовцем правил з техніки безпеки, промислової санітарії чи інших правил охорони праці, у настанні чи можливості настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. У випадку настання зазначених наслідків - необхідний причинний зв'язок між ними та діями винної особи.

Що ж має на увазі законодавець, коли «відсилає» нас до трудового законодавства щодо визначення правил З техніки безпеки?

Так, згідно із статтею 1 Закону України «Про охорону праці», охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [4].

Правила з техніки безпеки, за визначенням Білецького С.В., - це правові норми, що передбачають заходи із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Останні вміщують обов'язкові вимоги, яким повинні задовольняти підприємства в цілому, виробничі приміщення, всі види обладнання й технологічні процеси з точки зору безпеки праці. За сферою застосування розрізняють єдині (міжгалузеві) правила, наприклад, «Єдині правила безпеки при підривних (вибухових) роботах», та галузеві, наприклад, «Правила безпеки у вугільних та сланцевих шахтах»[9].

Правила промислової санітарії, згідно Технічної енциклопедії, - це загальнообов'язкові правила поведінки, які утворюють систему соціальних, технічних і гігієнічних заходів, метою яких є забезпечення на виробництві безпечних і здорових умов праці [10].

Під іншими правилами охорони праці теоретики та практики кримінального права та трудового законодавства України використовують широке тлумачення диспозиції статті 27 Закону України «Про охорону праці», де законодавцем до категорії «інші правила» віднесено усі нормативно-правові акти з охорони праці, а саме: правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання [4].

Стаття 271 КК України щодо визначення ознак діяння містить бланкетну, т.б. «відсильну» диспозицію до трудового законодавства України, що, у свою чергу, вказує на тісний взаємозв'язок норм різних галузей права - зокрема трудового та кримінального, наголошує на взаємодоповнюваності та ефективності такого правового тандему.

Правила з техніки безпеки, промислової санітарії та інші правила охорони праці встановлені законами України, спільними наказами різних міністерств, правилами (інструкціями) профспілок, іншими нормативними актами та нормами міжнародного права, які ратифіковані Верховною Радою України. У зв'язку з цим обвинувачення за статтею 271 КК України передбачає точне зазначення тих правил, які порушені посадовцем.

Так, правила охорони праці можуть бути порушені посадовцем шляхом дії (прискорення роботи з відступом від безпечної технології та інш.) та частіше - шляхом бездіяльності (невиконання обов'язку інструктувати робітників з техніки безпеки, неогорожу небезпечних частин рухомих механізмів та інш.). Конкретний зміст дії чи бездіяльності, що становить порушення правил охорони праці, залежить від характеру порушеного правила охорони праці, специфіки виробництва та обсягу повноважень винного щодо забезпечення умов праці.

Водночас порушення посадовою особою правил охорони праці, яке не спричинило та за обставин справи не могло спричинити зазначених у статті 271 КК України наслідків, не утворює кримінального правопорушення. У такому разі можлива дисциплінарна відповідальність.

На нашу думку, інспекторам та посадовим особам, які проводять відповідну перевірку, необхідно акцентувати увагу на ретельному та всебічному дослідженні у кожному випадку наявності причинного зв'язку між допущеним порушенням правил охорони праці та техніки безпеки та наслідками чи можливістю їх настання. Так, кримінальна протиправність виключається, якщо виробнича травма чи інший шкідливий наслідок настали з вини самого потерпілого чи іншого працівника, чи якщо допущені посадовцем порушення правил охорони праці не пов'язані із цими наслідками.

Окрім того, законодавець охоплює порушення правил охорони праці та техніки безпеки, які вчинені у будь-якому місці, у тому числі на гірничих підприємствах, будівництвах та вибухонебезпечних цехах. Якщо, однак, порушення правил техніки безпеки при виконанні гірських, будівельних і вибухонебезпечних робіт спричинило притаманні лише для цих підприємств суспільно небезпечні наслідки (наприклад, обвал гірських порід, будівлі, що будується, вибух і т.п.), то воно може перерости у правопорушення проти громадської безпеки (Розділ ІХ КК України) чи проти довкілля (Розділ УІІІ КК України).

Внутрішня сторона діяння або психічне ставлення посадової особи до вчиненого ним суспільно небезпечного діяння та її наслідків характеризується складною формою вини, а саме: порушення правил техніки безпеки або інших правил охорони праці відбувається навмисне або з необережності, а до шкідливих наслідків, що настали, або таких, що могли настати, має місце необережність у вигляді самовпевненості чи недбалості. Якщо тяжке тілесне ушкодження чи смерть постали результатом умисного «поміщення» життя чи здоров'я потерпілого у безпосередню небезпеку шляхом порушення посадовцем правил охорони праці, то винний підлягає відповідальності за більш тяжке правопорушення - за відповідне умисне кримінальне правопорушення проти особи.

Суб'єктом кримінально караного діяння може бути посадова особа, відповідальна за дотримання правил охорони праці, службова особа підприємства, установи, організації або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності. Так, відповідальність за порушення правил охорони праці та техніки безпеки можуть нести лише ті посадові особи, на яких у силу їхнього службового становища або за спеціальним розпорядженням покладено обов'язок з охорони праці та дотримання правил техніки безпеки на відповідній ділянці роботи або контроль за їх виконанням.

Посадова особа, відповідальна за дотримання правил охорони праці, не звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона неофіційно передовірила свої функції іншому працівникові, внаслідок чого було послаблено контроль за безпекою виробництва та настали шкідливі наслідки, зазначені у статті 271 КК України.

У тих випадках, коли порушення правил охорони праці та техніки безпеки допущені іншими посадовими особами, скоєне з урахуванням обставин справи може розглядатися як посадовий злочин (недбалість, зловживання службовим становищем).

Водночас, на нашу думку, порушення правил техніки безпеки робітниками та іншими «непосадовими» особами, що спричинило заподіяння смерті або тілесних ушкоджень іншим працівникам, має кваліфікуватися як кримінальне правопорушення проти особи.

Просте порушення правил охорони праці, на наш погляд, має місце тоді, коли воно не спричинило, але могло спричинити нещасні випадки з людьми (можливість загибелі хоча б одного працівника, заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень тощо) або інші тяжкі наслідки (можливість втрати працездатності одним чи декількома працівниками тощо). Така правова кваліфікація буде обґрунтована, якщо зазначені наслідки порушення правил охорони праці не настали завдяки випадковим обставинам.

Як висновок до статті зазначимо, що, на нашу думку, специфічність та унікальність розслідування кримінальних правопорушень проти трудових та інших індивідуальних прав і свобод людини і громадянина, а також проти безпеки виробництва вимагають від судових та правоохоронних органів розроблення нових методик щодо збирання доказової бази вчинення вказаних правопорушень та удосконалення чинних норм трудового та кримінального законодавства щодо боротьби із кримінальною протиправною поведінкою посадових осіб-пра- вопорушників у відношенні підлеглих працівників, з метою подальшого невід'ємного використання вказаних норм та методик у проведенні ефективного розслідування, збору доказової бази, у встановленні та притягненні винних осіб до відповідальності, а також з'ясуванні істини за наслідками вирішення «спірних» трудових питань.

Зважаючи на наявність недоліків у цій сфері правової та трудової діяльності, вважаємо за актуальні подальші дослідження відповідної спрямованості, адже останні створюватимуть перспективи теоретичних та практичних напрацювань та сприятимуть розв'язанню проблемних питань на цьому напрямку.

Література

1. Рамкова програма партнерства між урядом України та ООН на 2018-2022 роки. [Електронний ресурс] : https://ukraine/in.org (дата звернення: 15.07.2022).

2. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2001, № 2526, ст.131. (редакція станом на 30.06.2022) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada. gov.ua (дата звернення: 15.07.2022).

3. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30,- ст. 141. (редакція станом на 01.01.2020) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada. gov.ua (дата звернення: 15.07.2022).

4.Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-ХІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 49, ст.668. (редакція від 16.06.2022) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 15.07.2022).

5. Кодекс законів про працю України. Затверджено Законом № 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50,- ст. 375. (редакція станом на 17.06.2022) [Електронний ресурс] : http://zakon.rada. gov.ua (дата звернення: 15.07.2022).

6. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. [Електронний ресурс]: https:// uk.wikipedia.org (дата звернення: 15.07.2022).

7.International Labour Organization (Міжнародна організація праці). Офіційний сайт. [Електронний ресурс]: www.ilo.org (дата звернення: 15.07.2022).

8. Пленум Верховного Суду України. Постанова «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» від 12.06.2009 № 7. [Електронний ресурс]

Размещено на Allbest.ru