Засади формування державної політики у сфері охорони здоров’я в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Львівська Політехніка", м. Львів

Засади формування державної політики у сфері охорони здоров'я в умовах воєнного стану

Химич Оксана Володимирівна

кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри адміністративного та

фінансового менеджменту

Анотація

надзвичайний ситуація громадський здоров'я

Одними з ключових пріоритетів держави, які повинні впроваджуватися системою охорони здоров'я є охорона, збереження та зміцнення здоров'я населення. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну створило критичне навантаження на національну система охорони здоров'я, як на національному, так і регіональному та місцевому рівнях. Актуальність та необхідність вивчення засад формування державної політики у сфері охорони здоров'я в умовах воєнного стану є актуально та важливою.

У Львівській області ситуація ускладняється через міграцією населення, як за рахунок внутрішньо переміщених осіб, які перемішуються із зон повномасштабних бойових дій, так і міграції місцевих медичних працівників, за рахунок їх мобілізації та переведення на інші робочі місця, а також за рахунок виїзду закордон. Зусилля з відновлення мають бути зосереджені насамперед на трансформації системи охорони здоров'я відповідно до потреб громадян та наявних державних ресурсів, щоб вона була здатна не лише забезпечити громадян якісною та своєчасною медичною допомогою догляду, але також готовий реагувати на надзвичайні ситуації різного характеру.

За останні чотири роки в Україні реалізовано низку масштабних заходів з цифровізації сфери охорони здоров'я. У статті представлено основні модулі та компоненти електронної інтегрованої системи спостереження за захворюваннями. Визначено, що у сучасних умовах необхідно створювати групи швидкого реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я - це багатопрофільні команди, підготовлені та оснащені з метою швидко відреагувати на надзвичайну ситуацію у сфері громадського здоров'я у координації з більш широкою структурою реагування на надзвичайні ситуації. Представлено характерні особливості груп швидкого реагування. Розглянуто оперативну діяльність груп швидкого реагування. Для більш чіткого розуміння сутності ідеї для стартапу, представлено її складові, які необхідно враховувати, коли формується сама ідея: короткий опис її сутності, розуміння формат її реалізації, методу її монетизації. Виокремлено три важливі завдання, які потрібно виконати стартаперу на початковій стадії проєкт, тобто зародженні ідеї, а саме: визначити напрям, сферу діяльності стартапу, визначити потенціалу ринку, визначити потреби клієнта. Визначення цих трьох напрямів та розуміння їхньої сутності дасть можливість стартаперу на стадії зародження ідеї її протестувати.

У статті представлено послідовність дослідження і методів визначення ринкових потреб та інтересів споживачів. Також наведено автором існуючи та відомі методи пошуку ідей для стартапу.

Відзначено, досліджуючи тематику пошуку ідей для стартапу та сучасні виклики, те, що ідея має бути спрямована на визначення та розуміння проблеми, яка існує в споживача, і як її вирішує продукт стартапу.

Ключові слова: охорона здоров'я, групи швидкого реагування, державна політика.

Khymych Oksana Volodymyrivna PhD, Associate Professor of Department of Administrative and Financial Management, Lviv Polytechnic National University Lviv

The principles of state policy formation in the field of health protection under the conditions of marital state

Abstract

One of the key priorities of the state, which must be implemented by the health care system, is the protection, preservation and strengthening of the population's health. Russia's full-scale invasion of Ukraine has created a critical burden on the national health care system, both at the national, regional and local levels. The relevance and necessity of studying the foundations of the formation of state policy in the field of health care in the conditions of martial law is relevant and important.

In the Lviv region, the situation is complicated by population migration, both due to internally displaced persons moving from full-scale combat zones, and migration of local medical workers, due to their mobilization and transfer to other workplaces, as well as due to departure abroad. Recovery efforts should be focused primarily on the transformation of the health care system in accordance with the needs of citizens and available public resources, so that it is able not only to provide citizens with quality and timely medical care, but also to be ready to respond to emergency situations of various nature.

Over the past four years, Ukraine has implemented a number of large-scale measures to digitize the healthcare sector. The article presents the main modules and components of the electronic integrated disease surveillance system. It has been determined that in modern conditions it is necessary to create groups of rapid response to emergency situations in the field of public health - these are multidisciplinary teams, trained and equipped to quickly respond to an emergency situation in the field of public health in coordination with a wider structure of response to emergencies situations The characteristic features of rapid response groups are presented. The operative activity of rapid response groups was considered. For a clearer understanding of the essence of an idea for a startup, its components are presented, which must be taken into account when the idea itself is formed: a brief description of its essence, an understanding of the format of its implementation, the method of its monetization. There are three important tasks that a startup must perform at the initial stage of a project, that is, the birth of an idea, namely: determine the direction and scope of the startup, determine the market potential, and determine the client's needs. Determining these three directions and understanding their essence will give a startup at the nascent stage of an idea the opportunity to test it.

The article presents the sequence of research and methods of determining market needs and interests of consumers. The author also provides existing and known methods of finding ideas for a startup.

Researching the topic of finding ideas for a startup and modern challenges, it was noted that the idea should be aimed at defining and understanding the problem that the consumer has and how the startup's product solves it.

Keywords: health care, rapid response teams, public policy

Постановка проблеми

Одними з ключових пріоритетів держави, які повинні впроваджуватися системою охорони здоров'я є охорона, збереження та зміцнення здоров'я населення. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну створило критичне навантаження на національну система охорони здоров'я, як на національному, так і регіональному та місцевому рівнях. Це пов'язано не тільки з масовим руйнуванням закладів охорони здоров'я, а й з підвищення попиту на різні види медичної допомоги та послуг, які до війни не були пріоритетними серед населення громадян, а також на посилення моніторингових досліджень об'єктів навколишнього середовища, біологічних матеріалів, та готовності до реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я внаслідок можливих хімічних, радіаційних, ядерних загроз, масових інфекційних захворювань, неінфекційних отруєнь, тощо.

Із перших днів повномасштабної війни Росії проти України Львівщина стала гуманітарним хабом. Львівщина стала однією із областей, яка забезпечила прийом внутрішньо переміщених осіб (ВПО). У зв'язку із розміщенням значної кількості ВПО у приватному секторі важко оцінити загальну кількість та структуру наявного населення на Львівщині. А це важливо при розрахунку статистичних показників, пов'язаних із здоров'ям. Таким чином можна стверджувати про важливість та актуальність дослідження формування засад державної політики у сфері охорони здоров'я в умовах воєнного стану та пошуку вирішення нових проблем, які виникають.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Тематика дослідження формування державної політики у сфері охорони здоров'я в умовах воєнного стану набула значної популярності серед науковців.

Наприклад, Д.Г. Гавриченко [1] довів, що пандемічні явища та воєнний стан в Україні стали факторами, які змінюють поточні завдання та впливають настратегічні пріоритети для системи охорони здоров'я. Так, Т.В. Лобода і В.М. Михальчук [2] визначили, що серед основних сфер відповідальності публічного управління в системі охорони здоров'я виокремлюють наступні: якісне надання медичних послуг; вдосконалення системи управління організацією медичних послуг; забезпечення належної нормативно-правової системи в медичній сфері; адаптація сектору охорони здоров'я до зовнішніх умов середовища. Жовнірчиком Ю. та іншими обґрунтовано визначення та охарактеризовано основні напрями трансформації системи публічного управління сферою охорони здоров'я в Україні в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації проти України, а саме: мінімізація гендерного розриву серед кадрового складу сфери охорони здоров'я; удосконалення державного механізму надання психологічної допомоги населенню; удосконалення механізмі ввзаємодії між органами публічної влади сфери охорони здоров'я і волонтерським рухом; вироблення механізму регулювання надання медичної гуманітарної допомоги; переорієнтація на внутрішнього виробника медичної продукції та послуг і лікарських засобів.

Аналіз досліджень демонструє, що тема є актуальною та потребує детальнішого вивчення. Залишається не вирішеним питання засад формування державної політики у сфері охорони здоров'я в умовах воєнного стану та пропозиція шляхів ефективної її реалізації.

Мета статті - дослідження засад формування державної політики у сфері охорони здоров'я в умовах воєнного стану та пропозиція шляхів ефективної її реалізації.

Виклад основного матеріалу

З початку війни було прийнято низку законодавчих актів [4,5], якими було внесено зміни до трудового законодавства України. Зокрема, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ [6] зі змінами та доповненнями (далі - Закон) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.

Тобто, у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, що врегульовані зазначеним Законом. Важливо зазначити, що цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність з дня його припинення або скасування, крім частини 3 ст. 13 Закону.

Протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без урахування норм ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. На підставі цієї норми за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, не більше 15 календарних днів на рік, але доки триватиме воєнний стан, така відпустка може надаватися хоч на весь цей період.

Відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою надається:

без обмеження її тривалості, але в період дії воєнного стану;

будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодження роботодавцем;

не є обов'язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання.

Ефективності сприятиме перебудова системи охорони здоров'я з урахуванням сучасних реалій відновлення кадрового потенціалу, що є основою для відновлення країни від наслідків війна. Зусилля з відновлення мають бути зосереджені насамперед на трансформації системи охорони здоров'я відповідно до потреб громадян та наявних державних ресурсів, щоб вона була здатна не лише забезпечити громадян якісною та своєчасною медичною допомогою догляду, але також готовий реагувати на надзвичайні ситуації різного характеру.

Пандемія СОУГО-19 виявила слабкі сторони системи охорони здоров'я та реагування на надзвичайні ситуації, а також у деяких випадках відсутність національних, регіональних і місцевих планів і процедур готовності до надзвичайних ситуацій [3].

Міністерство охорони здоров'я України створило Центр громадського здоров'я, що поклало початок трансформації системи охорони здоров'я в країні. За останні чотири роки в Україні реалізовано низку масштабних заходів з цифровізації сфери охорони здоров'я [1].

В системі епіднагляду запрацювали:

електронна інтегрована система спостереження за захворюваннями (ЕЛІССЗ) призначена для зміцнення контролю і профілактики захворювань людини і тварин у межах Єдиної концепції охорони здоров'я та Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005р.;

програма Go.Data - це інструмент для збору польових даних, який фокусується на інформації про випадки (включаючи лабораторний компонент, госпіталізацію та інші змінні через форму розслідування) та контактні дані (включаючи подальше спостереження за контактами);

- ТеггаЬаЬ - лабораторна інформаційна управлінська система, яка надає змогу прискорити внутрішньолабораторні процеси з суттєвим скороченням впливу “людського фактору”.

ЕЛІССЗ оперує даними про випадки захворювання та їх розслідування, агрегує дані з відповідним зразком, пов'язує лабораторні дані з випадками захворювань. Система збирає та розподіляє дані, повідомляє про події в режимі близькому до реального часу.

Таблиця 1. Основні модулі та компоненти електронної інтегрованої системи спостереження за захворюваннями (ЕЛІССЗ)

Забезпечує доступ з комп'ютерів, веб та мобільних пристроїв у захищеному режимі, що дозволяє об'єднати різні рівні та установи національної системи нагляду за захворюваннями.

Міжнародні медико-санітарні правила (ММСП-2005) обумовлюють необхідність створення країнами можливостей для боротьби зі спалахами захворювань, іншими подіями у сфері громадського здоров'я хімічної чи радіологічної природи, в тому числі здатність швидко реагувати на такі події (1). Групи швидкого реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я (далі ГШР) - це багатопрофільні команди, підготовлені та оснащені з метою швидко відреагувати на надзвичайну ситуацію у сфері громадського здоров'я у координації з більш широкою структурою реагування на надзвичайні ситуації. Використовуючи міждисциплінарний підхід, ГШР можуть бути ключовим активом у системі реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я країни та бути задіяними на всіх етапах реагування на спалах та інші події у сфері громадського здоров'я [3].

Хоча історично ГШР, або аналогічні таким групам підрозділи, брали участь у заходах із реагування на спалахи, не було документально підтвердженого систематичного та стандартизованого підходу щодо їхнього створення та управління, який би максимально підвищив потенціал їхньої оперативної діяльності під час НС (2-6). Крім того, проблеми ГШР, пов'язані з укомплектуванням багатопрофільним персоналом, веденням реєстру спеціалістів, навчанням та розробкою стандартних операційних процедур (СОП), призводили до критичних затримок реалізації заходів реагування на спалахи. Це підкреслює життєво важливу необхідність превентивного планування ГШР для забезпечення швидкої та ефективної стратегії реагування на спалах та інші події у сфері громадського здоров'я (6).

Склад членів ГШР має бути гнучким і зданим реагувати на зростаючі потреби процесу реагування на спалах та інші події у сфері громадського здоров'я, і включає як розгортання окремих членів ГШР, так і розгортання цілої групи. В ідеалі, в процесі створення ГШР використовують міждисциплінарний підхід, і їхні члени повинні володіти наступними характерними особливостями:

Мобільність: Члени ГШР є тим ресурсом, який можна розгортати, які здатні активізувати діяльність на сайті виникнення надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров'я.

Своєчасність: члени ГШР можуть своєчасно реагувати відповідно до конкретної надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров'я.1

Компетентність: учасники ГШР мають відповідний профільний досвід та різноманітні навички, необхідні для вирішення загальних надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров'я у своїй країні.

Скоординованість: як один із компонентів розширеної стратегії реагування на надзвичайні ситуації, діяльність ГШР узгоджується із загальними пріоритетами реагування на надзвичайні ситуації та координується з відповідними стейкхолдерами.

Оперативну діяльність ГШР можна розділити на два етапи: неекстрений етап і екстрений етап (рис. 1). Циклічний характер цих процесів підкреслює необхідність надання безперервної підтримки, необхідної для функціонування ГШР навіть в умовах неекстреної ситуації. Загалом, розробка стандартної операційної процедури (СОП) для обох етапів, укомплектування персоналом, ведення реєстру спеціалістів, готовність реагувальників, навчання та відпрацювання навиків ГШР відбувається під час неекстреного етапу; в той час як процеси активації ГШР, попереднього розгортання, розгортання та після розгортання відбуваються під час етапу надзвичайної ситуації. Під час активної фази надзвичайної ситуації процеси, які окреслені для цих двох етапів можуть перетинатися, особливо в тих країнах, які не мали функціональної ГШР до початку надзвичайної ситуації.

ГШР повинні бути включені як компонент більш широкої стратегії реагування на надзвичайні ситуації. Найважливіші елементи цього, що забезпечуватимуть основу для впровадження та підтримки ГШР, можуть включати:

підрозділ з координації дій під час надзвичайних ситуацій, тобто програму управління надзвичайними ситуаціями у сфері громадського здоров'я з використанням системи управління інцидентами (СУІ) або системи, еквівалентної для країни, а також елементи функціонуючої системи охорони громадського здоров'я (наприклад, система епіднагляду, мережа лабораторій тощо).

У випадках, коли ці фундаментальні процеси все ще розвиваються, створення ГШР може успішно прогресувати до того часу, допоки виявлятимуться та враховуватимуться ці прогалини в СОП для ГШР.

Рис. 1. Оперативну діяльність Групи швидкого реагування

Рекомендується, щоб особа або група осіб, які займаються питаннями управління та координації ГШР, забезпечували її ефективне створення та подальше надання їй підтримки впродовж неекстреного періоду, з тим щоби ГШР була дієздатною та готовою реагувати під час надзвичайної ситуації. Кількість персоналу, необхідного для управління та забезпечення діяльності готової до розгортання ГШР, залежить від розміру самої ГШР (тобто кількості її членів), та від того, чи використовується система «за викликом» та чи потребує вона підтримки, а також від того, чи була попередньо наявною підтримка підрозділу з координації дій під час надзвичайних ситуацій в країні.

Менеджмент ГШР необхідно включити до більш розгорнутої стратегії реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я та, в ідеалі, управлінський склад ГШР має входити до складу підрозділу з координації дій під час надзвичайних ситуацій (тобто програми управління надзвичайними ситуаціями у сфері громадського здоров'я з використанням системи моніторингу інцидентів або аналогічної для країни системи). За відсутності активного реагування на надзвичайну ситуацію, менеджмент ГШР, під час неекстреного етапу, може відповідати за планування, укомплектування персоналом, формування реєстру спеціалістів, навчання та відпрацювання набутих знань, щоби підготувати членів ГШР до ефективного та дієвого реагування на інцидент.

Управлінський склад ГШР відповідає за управління задіяними членами ГШР та координацію їхньої діяльності із службами реагуванням на надзвичайні ситуації, що забезпечують більш масштабне реагування на надзвичайні ситуації.

Під час реагування на надзвичайні ситуації, якщо цього ще не було зроблено, менеджмент ГШР, в ідеалі, має бути розміщено в національному підрозділі з координації дій під час надзвичайних ситуацій. Якщо в країні використовуються Система управління інцидентами, ГШР часто розмішують в операційному відділі, яка підпорядковується цьому відділу по ланцюжку підпорядкування, проте це може змінюватися в залежності від розміру спалаху та наявної структури реагування.

Основне завдання менеджменту ГШР під час реагування - це забезпечити оперативну підтримку членам ГШР, щоб вони могли зосередитися на застосуванні свого технічного досвіду в польових умовах (див. Рисунок 3). Під час реагування, менеджмент ГШР самостійно або за участі ключових осіб, які приймають рішення, можуть бути відповідальними за:

Визначення та відбір членів для включення до ГШР.

Надання та/або забезпечення підтримки для ГШР, в тому числі логістична підтримка, технічне керівництво та експертиза, обладнання та людські ресурси.

Забезпечення виконання групою швидкого реагування встановлених процесів перед розгортанням, під час розгортання та після розгортання.

Сприяння процесу комунікації між ГШР та підрозділом з координації дій під час надзвичайних ситуацій.

Моніторинг заходів з реагування ГШР, що забезпечує скоординований підхід та відповідність пріоритетам реагування.

З метою максимального підвищення ефективності роботи окремої управлінської особи або команди з управління ГШР загалом, рекомендується наступна характеристика управлінського персоналу ГШР:

Належна обізнаність щодо системи координації дій з реагування на надзвичайні ситуації (наприклад, Національна система управління інцидентами або аналогічні національні системи).

Повноваження приймати ключові рішення щодо пріоритетів та діяльності ГШР.

Повноваження затверджувати фінансування та закуповувати матеріали та обладнання для членів ГШР.

Повноваження приймати кадрові рішення, в тому числі запроваджувати дисциплінарні стягнення, коли це необхідно.

Екстрений етап операцій ГШР починається з попередження про потенційний спалах і включає процеси до, під час та після реагування на спалах. Процеси перед розгортанням відносяться до підготовчих заходів етапу розгортання, які зазвичай відбуваються в штабі з реагування на надзвичайні ситуації (наприклад, Центрі екстреної допомоги або аналогічному національному центрі). Процеси розгортання починаються, коли члени ГШР виїжджають на місце події та закінчуються, коли ГШР демобілізується та повертається до штаб-квартири. Процеси після розгортання відбуваються в штабі з реагування на надзвичайні ситуації після повернення члена(ів) ГШР.

Активація ГШР. Перехід від неекстреного до екстреного етапу операції ГШР часто починається з попередження про потенційну загрозу для здоров'я населення та прийняття рішення про активацію ГШР. Активація ГШР може потребувати значних ресурсів, тому критерії прийняття рішень щодо активації ГШР, в ідеалі, повинні бути окреслені в СОП із активації ГШР до виникнення спалаху. Процес активації може включати наступні аспекти.

Верифікація сповіщення;

Тригери надзвичайної ситуації;

Органи охорони здоров'я або юрисдикція;

Фінансування;

Рівень ризику.

Затримки у прийнятті рішення щодо запровадження заходів реагування стосовно деяких захворювань можуть призвести до значного інфікування або передачі інфекції серед населення, а також швидко перевантажити місцевий потенціал реагування. Тому головна мета процесів перед розгортанням полягає в тому, щоби швидко підготувати та оснастити членів ГШР для безпечного та ефективного реагування на місцевості.

Регулярна ефективна комунікація має вирішальне значення для координації дій з реагування. Безпосередня комунікація між членами групи може сприяти скоординованій командній роботі на місцях, а зв'язок з підрозділом з координації дій під час надзвичайних ситуацій може сприяти кращій загальній координації заходів реагування. Координація зусиль ГШР з реагування передбачає визначення того, яка інформації дозволена для обміну з іншими на місцях, участь у зустрічах щодо координації дій, які проводяться на місцях, та співпрацю з іншими партнерами з реагування, зокрема.

Для забезпечення координації, чіткі механізми звітування та очікування можуть сприяти ефективній комунікації всередині групи, а також з керівництвом ГШР та підрозділом з координації дій під час надзвичайних ситуацій. У протоколах звітування ГШР необхідно зазначати, хто в ГШР надаватиме інформацію, які важливі інформаційні елементи включено до звіту, коли звітувати та як звітувати.

На додаток до результатів опитування та аналізу після виконання операції, вирішальне значення мають моніторинг та оцінювання операцій ГШР для визначення успіхів, а також виявлення проблем, які виникли на всіх етапах реагування. Активності, інструменти та результати моніторингу та оцінки можуть використовуватися для відстеження внутрішніх програмних заходів, а також впливу діяльності ГШР на готовність до реагування на надзвичайні ситуації, процес розгортання та відповідь на самий спалах. Крім того, звітування перед керівництвом сприятиме розумінню цінності потенціалу ГШР, його впливу та витрато-ефективність його безперервного фінансування чи підтримки. Крім того, результати моніторингу та оцінки, а також підведення підсумків після розгортання та заходи реагування після аналізу виконання певної операції/діяльності мають сприяти вдосконаленню процесу планування та дій.

Висновки

Отже, за результатами дослідження можна зробити висновки, що існує необхідність створення груп швидкого реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я з метою удосконалення державної політики у сфері охорони здоров'я у воєнний стан. Визначено характерні особливості груп швидкого реагування, А також складові оперативної діяльності груп швидкого реагування. Подальшими напрямами дослідження можуть стати основи організації і функціонування державної установи у сфері охорони здоров'я в умовах воєнного стану.

Література

1. Гавриченко Д.Г. Трансформація пріоритетів розвитку системи охорони здоров'я України в умовах воєнного стану. Наукові перспективи. 2022. № 5. С. 23.

2. Лобода Т.В., Михальчук В.М. Відповідальність в публічному управлінні в сфері охорони здоров'я у воєнний час. Інвестиції: практика та досвід. 2022. № 9-10. С. 110-115.

3 Жовнірчик Ю., Долот В. та Антонов А. Основні напрями трансформації системи публічного управління сферою охорони здоров'я в Україні в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації проти України. Державне управління та регіональний розвиток. 2022. № 16. С. 443-465.

4. Про схвалення Стратегії розвитку імунопрофілактики та захисту населення відінфекційних хвороб, яким можна запобігти шляхом проведення імунопрофілактики, на період до 2022 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації: розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1402-р. https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1402-2019-%D1%80#Text.

5. Про схвалення Концепції розвитку системи громадського здоров'я: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1002-р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2016-%D1%80#Text.

6. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану: Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text.

References

1. Havrychenko, D.G. (2022). Transformation of the development priorities of the health care system of Ukraine in the conditions of martial law. Scientific perspectives, (5), 23 [in Ukrainian].

2. Loboda, T.V., & Mikhalchuk, V.M. (2022). Responsibility in public administration in the field of health care during wartime. Investments: practice and experience, (9-10), 110-115 [in Ukrainian].

3. Zhovnirchyk, Y., Dolot, V., & Antonov, A. (2022). The main directions of the transformation of the system of public management in the sphere of health protection in Ukraine under the conditions of the state of martial and the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. Public Administration and Regional Development, (16), 443-465 [in Ukrainian].

4. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy “Pro skhvalennia Stratehii rozvytkuimunoprofilaktyky ta zakhystu naselennia vid infektsijnykh khvorob, iakym mozhna zapobihty shliakhom provedennia imunoprofilaktyky, na period do 2022 roku ta zatverdzhennia planu zakhodiv schodo ii realizatsii”: vid 27 lystopada 2019 roku, No 1402- r [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On approval of the Strategy for the development of immunoprophylaxis and protection of the population from infectious diseases that can be prevented by immunoprophylaxis for the period up to 2022 and approval of the action plan for its implementation» from November 27, 2019,No 1402-r]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-2019-%D1%80#Text [in Ukrainian].

5. Rrozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy “Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytkusystemy hromads'koho zdorov'ia”: vid 30 lystopada 2016 roku, No 1002-r [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On approval of the Concept of development of the public health system” from November 30, 2016, No1002-r]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2016-%D1%80#Text [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrayiny Pro orhanizatsiyu trudovykh vidnosyn v umovakh voyennoho stanu vid 15.03.2022 № 2136 IX [Law of Ukraine On the Organization of Labor Relations in Martial Law dated March 15, 2022 No. 2136-IX]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru