Сучасний стан та проблематика системи державного регулювання туристичної галузі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМАТИКА СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Прокопенко Тетяна Петрівна,

здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії,

Міжрегіональна Академія управління персоналом, м. Київ

Анотація

Відмічено, що державно-управлінським пріоритетом для України варто визначити конструювання внутрішнього туризму та ефективізацію прийому іноземних мандрівників. У свою чергу, виїзний туризм радше соціальний феномен, що надає можливість громадянам України вільно перетинати кордон із туристичною метою. Державне регулювання даної сфери не є імперативним. Доведено, що законодавчий базис України у сфері туризму є широким та розгалуженим його представлено сегментарними та суміжними актами вітчизняного законодавця (в т.ч. цивільного та господарського).

Робота організаційно-економічних способів туристичного впливу гальмується глобальними безпековими загрозами (спочатку COVID-19, далі повномасштабне вторгнення РФ в Україну) так, застосування методу «цінового стимулювання» іноземного туриста на часі неактуальне, а на внутрішньому ринку може не справити ефекту через суттєву втрату дохідності громадян та стрімку девальвацію національної валюти гривні.

Соціально-економічні чинники туристичної політики України на рівні державного управління, за ідеальною моделлю, повинні продукувати туризмопопит шляхом інфраструктурної, маркетингової та РR-підтримки окремих туристичних точок. Активність внутрішнього та в'їзного туризмів України основа наповнення місцевих та державних бюджетних фондів України.

Відзначено, що проблематика державного регулювання розвитку туризму в Україні має не лише гуманітарний інституційно-законодавчий, але й економічний характер. Діяльність Міністерства інфраструктури України, (якому підпорядковується ДАРТ Державне агентство розвитку туризму), навіть до введення воєнного стану Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 та повномасштабної агресії РФ проти України не вирішувало питань недостатнього фінансування, бюджетування та асигнування туристичної сфери України. Ідеологічно, відновлення туристичної інфраструктури повинне відбуватися за рахунок державних та місцевих бюджетів. Владно-урядовим апаратом не здійснено спроб інвестиційної координації з фізичними та юридичними особами (інвесторами) задля розвитку в'їзного та виїзного вітчизняного туризмів.

Ключові слова: державне регулювання туризму, туристична інфраструктура, в'їзний та виїзний вітчизняний туризм, повномасштабна агресія РФ проти України, формування загальнонаціональної туризм-культури.

Abstract

Prokopenko Tetyana Petrovna, Candidate of Higher Education, Doctor of Philosophy, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv.

THE CURRENT STATE AND PROBLEMS OF THE SYSTEM OF STATE REGULATION OF THE TOURIST INDUSTRY OF UKRAINE.

It was noted that the construction of domestic tourism and the efficiency of the reception of foreign travelers should be determined as a state management priority for Ukraine. In turn, outbound tourism is rather a social phenomenon, which provides the opportunity for citizens of Ukraine to freely cross the border for the purpose of tourism. State regulation of this area is not mandatory. It has been proven that the legislative base of Ukraine in the field of tourism is wide and extensive it is represented by segmental and related acts of the national legislator (including civil and economic ones).

The work of organizational and economic methods of tourist influence is hampered by global security threats (first COVID-19, then the full-scale invasion of the Russian Federation in Ukraine) yes, the use of the method of «price stimulation» of foreign tourists is currently irrelevant, and in the domestic market it may not have an effect due to significant loss of citizens' income and rapid devaluation of the national currency the hryvnia.

Socio-economic factors of tourism policy of Ukraine at the level of state administration, according to the ideal model, should produce tourism-demand through infrastructural, marketing and PR support of individual tourist spots. The activity of domestic and inbound tourism in Ukraine is the basis for filling the local and state budget funds of Ukraine.

It was noted that the issue of state regulation of tourism development in Ukraine has not only a humanitarian, institutional and legislative nature, but also an economic one. The activities of the Ministry of Infrastructure of Ukraine, (which reports to DART the State Tourism Development Agency), even before the introduction of martial law by Presidential Decree No. 64/2022 of February 24, 2022 and the full-scale aggression of the Russian Federation against Ukraine, did not resolve the issues of insufficient funding, budgeting and allocation of the tourism sector of Ukraine. Ideologically, the restoration of tourist infrastructure should take place at the expense of state and local budgets. The government apparatus has not attempted investment coordination with individuals and legal entities (investors) for the development of inbound and outbound domestic tourism.

Keywords: state regulation of tourism, tourist infrastructure, inbound and outbound domestic tourism, full-scale aggression of the Russian Federation against Ukraine, formation of national tourism-culture.

Постановка проблеми

Система державного регулювання туристичної галузі України є досить розгалуженою. Серед застосованих нормативно-правових документів виділяємо профільні Закон України «Про туризм» № 324/95-ВР від 15.09.1995 р. (у редакції від 16.10.2020 р.) та Закон України «Про курорти» № 2026-III від 05.10.2000 р. (у редакції від 16.10.2020 р.), а, також, сегментовано-дотичні акти правотворчості Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-УШ від 02.03.2015 р. (у редакції від 19.08.2022 р.), Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21.01.1994 р. (у редакції від 01.01.2022 р.), ПКМУ Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України № 57 від 27. 01. 1995 р., Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та ін.

Досліджуючи проблематику туристичного регулювання в Україні, варто відзначити часткову нееефективність додаткових механізмів державного регулювання як-от Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 р., ухвалену Кабінетом Міністрів України 16.03.2017 р. (далі Стратегія-2026, або Документ) [1]. Стратегією-2026 визначені методологічні, стратегічні та цільові завдання туристичної галузі України серед яких: туризм-активація та туризмостандартизація, відповідно вимог та стандартів ЄС; підвищення конкурентного вітчизняного туристичного середовища на засадах його «маркетологізації»; формування передумов інфраструктурно-фінансового забезпечення туристичної галузі України відповідно концепції сталого щорічного фінансування з державного бюджету України тощо.

Однак, на практиці реалізація положень підсегменту «Дорожня карта та напрями реалізації Стратегії» уповільнюється через відсутність реальних державно-управлінських, економічних та інформаційно-маркетингових важелів впливу на вітчизняну туристичну галузь. Документ визначає законність, прозорість та конституційність пріоритетами реалізації Стратегії2026, не надаючи предметно-планової концепції впровадження туристичних нововведень (пп.1 п.4 Розділу IV Стратегії-2026). Фактично, на виконання окреслених положень та сегментарних неузгодженостей, відповідно до ПКМУ «Питання утворення деяких центральних органів виконавчої влади» № 995 від 04.12.2019 р. [2] було створено ДАРТ Державне агентство розвитку туризму, що спрямовує та координує державну туристичну та курортну політики України, відповідно до нормативних та євроінтеграційних основ урядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аспекти вітчизняної туристичної стратегізації розкриваються крізь призму теоретичних та методологічних основ її державного регулювання.

Сучасний стан та проблематика системи державного регулювання туристичної галузі України залишається предметом наукових досліджень багатьох вітчизняних вчених. Зокрема як зазначає О. Мельниченко, держава впливає на туризм-сферу України опосередковано так, Закон України «Про туризм» № 324/95-ВР від 15.09.1995 р. (у редакції 16.10.2020 р.) визначає сутність, специфіку та алгоритм туристичної сатисфакції [3]. Туристично-потоковий аспект вітчизняного державного регулювання туризм-сфери формує позитивний, або негативний, відсотковий показник відвідуваності основних культурно-історичних, рекреаційних, лікувально-оздоровчих пам'яток (т. зв. «міжнародне туристичне сальдо»).

Мета роботи - дослідження особливостей сучасного стану та проблематики системи державного регулювання туристичної галузі України.

Виклад основного матеріалу

Державно-управлінським пріоритетом для України варто визначити конструювання внутрішнього туризму та ефективізацію прийому іноземних мандрівників. У свою чергу, виїзний туризм радше соціальний феномен, що надає можливість громадянам України вільно перетинати кордон із туристичною метою. Державне регулювання даної сфери не є імперативним.

Відзначимо, що із введенням на території України воєнного стану Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 р. положення Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21.01.1994 р. (у редакції від 01.01.2022 р.) зазнали суттєвих змін в області виїзду за межі державного кордону України з туристичною метою. Де-факто, виїзний туризм в Україні на часі у стані «гроггі».

Загалом, саме збройна агресія РФ проти України стала причиною гальмування економіко-туристичної розбудови України. Деякі положення Стратегії-2026, Закону України «Про туризм» та Закону України «Про курорти» на часі неможливо реалізувати. По-перше, Україна не є безпечною туристичною дестинацією; по-друге, обмеження на кшталт комендантської години, заборони відвідування заповідних, лісових зон та імовірність нанесення ракетних ударів по об'єктах цивільної інфраструктури виступають чинниками туристичної стагнації.

За таких умов державно-управлінський апарат України повинен впроваджувати формально-засобовий вплив на вітчизняну туристичну сферу. Трактування позицій К. Жадько [4], А. Мельника та І. Чапліч [5] дозволяють дійти висновку щодо прямої залежності туристичної сфери України від державного управління, що, трансформуючись, перетворюється у «непряме, проактивне державне регулювання вітчизняної туристичної сфери».

Водночас, питання механізмів впливу вітчизняних профільних та позапрофільних державно-владних та місцево-самоврядних органів на сферу туризму є філософською категорією. Так, Л. Марценюк пропонує поділяти акцепти туристичної регуляції в Україні на законодавчі, організаційно-економічні, соціально-економічні та інформаційні [6].

Пристосування даних доктринальних підходів до умов сьогодення дозволяє сформувати нижченаведені авторські погляди.

По-перше, законодавчий базис України у сфері туризму є широким та розгалуженим його представлено сегментарними та суміжними актами вітчизняного законодавця (в т.ч. цивільного та господарського).

Робота організаційно-економічних способів туристичного впливу гальмується глобальними безпековими загрозами (спочатку COVID-19, далі повномасштабне вторгнення РФ в Україну) так, застосування методу «цінового стимулювання» іноземного туриста на часі неактуальне, а на внутрішньому ринку може не справити ефекту через суттєву втрату дохідності громадян та стрімку девальвацію національної валюти гривні [7].

Соціально-економічні чинники туристичної політики України на рівні державного управління, за ідеальною моделлю, повинні продукувати туризмпопит шляхом інфраструктурної, маркетингової та PR-підтримки окремих туристичних точок. Активність внутрішнього та в'їзного туризмів України основа наповнення місцевих та державних бюджетних фондів України. Відповідно положень пп. 10.2.2. ст. 10 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (у редакції від 03.09.2022 р.) [8], туристичний збір віднесений до категорії місцевих податків. У свою чергу, відповідно до пп. 268.2.1 ст. 268 Податкового кодексу України, обов'язок щодо сплати туристичного збору покладений на туристів-громадян України та туристів-іноземців без виключення. Знову-таки, рамковий формат соціально-економічного механізму державного регулювання туризму в Україні на часі не працює через збройну агресію РФ, що загрожує рекреаційно-відпочинковій галузі України інфраструктурно, економічно та стратегічно. туризм інфраструктура інформаційна політика

Аспекти державної інформаційної політики в галузі туризму України передбачають тісну роботу органів влади та ЗМІ щодо просування вітчизняного туристичного відпочинку. ДАРТ (Державне агентство розвитку туризму), спрямовуючи та координуючи державну туризм-курортну політику як центральний орган державної влади. В умовах воєнного стану, що діятиме в Україні до перемоги у війні з РФ, стимулювання внутрішнього туризму шляхом проведення маркетингово-рекламних кампаній набуває особливого змісту.

Демонстрація національно-туристичного колориту України та експансіювання вітчизняної туризм-культури шляхом двостороннього галузевого діалогу із ЄС ключі до повоєнної соціально-економічної відбудови, де чільне місце посідає державно-управлінська стратегізація інформування потенційних туристів.

Потрібно зауважити, що своєчасне виконання державно-управлінським апаратом України вищенаведеного «квартету туристичної регуляції» здатне забезпечити належні обсяги інвестиційних надходжень до державного бюджету України.

Повертаючись до державно-управлінської туристичної проблематики, доцільно зупинитися на стагнаційних аспектах вітчизняної курортної сфери крізь призму Закону України «Про курорти». Адже бюрократизм нормативного документа ускладнює алгоритм визнання територій природного фонду державними та місцевими курортами, а також потребує значних часових, матеріально-технічних та людсько-ресурсних витрат. При цьому, неотримання рекреаційною територією статусу «курорт» юридична підстава неконтекстного використання ресурсно-природничого потенціалу [9].

Задля нівелювання наведених законодавчих колізій, Верховною Радою України від 02.05.2019 р. був опублікований Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про курорти» № 10269. У пояснювальній записці до Проєкту зазначалося, що метою документа є гармонізація вітчизняного туристично-курортного законодавства щодо функціонального статусу «потенційно курортних» територій, а також інституційне забезпечення (визначення відповідальних органів) щодо курортного планування, попередньо-проєктного землевпорядкування, використання курортного потенціалу рекреаційних територій України [10]. Проєкт був відкликаний 29.08.2019 р.

Натомість, до профільного Закону України «Про курорти» у редакції від 16.10.2020 р. були внесені зміни до ст. 36 (державний кадастр природних територій курортів України) та ст. 37 (державний кадастр природних лікувальних ресурсів України). Так, ч. 3 ст. 36 та ч. 3 ст. 37 Закону України «Про курорти» геопросторові дані, метадані та сервіси були включені до курортного та лікувального держкадастру України, відповідно [11]. Як бачимо, жодних видозмін щодо послаблення статусної бюрократизації курортно-рекреаційних територій України законодавцем не здійснено.

Зауважимо, що проблематика державного регулювання розвитку туризму в Україні має не лише гуманітарний інституційно-законодавчий, але й економічний характер. Діяльність Міністерства інфраструктури України, (якому підпорядковується ДАРТ Державне агентство розвитку туризму), навіть до введення воєнного стану Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 та повномасштабної агресії РФ проти України не вирішувало питань недостатнього фінансування, бюджетування та асигнування туристичної сфери

України. Ідеологічно, відновлення туристичної інфраструктури повинне відбуватися за рахунок державних та місцевих бюджетів. Владно-урядовим апаратом не здійснено спроб інвестиційної координації з фізичними та юридичними особами (інвесторами) задля розвитку в'їзного та виїзного вітчизняного туризмів.

Зазначені колізії туризм-забезпечення варто врахувати у процесі повоєнного відновлення України.

Розглядаючи інституційно-розвиткову проблематику туризму в Україні, до найсуттєвіших чинників її гальмування варто віднести саме несприятливий інвестиційний клімат. Причинами цього є негативний рекреаційно-відпочинковий та оздоровчо-інфраструктурний іміджи України [12]. Питання недостатньої клієнтоорієнтованості додатковий негативний туристично-курортний чинник, що гальмує наповнення державних та місцевих бюджетів. Відтак, виникає прецедент відсутності ролі туризму України як соціально-економічного двигуна.

Похідною від зазначеної проблематики для України є нераціональне та неповноцінне використання потенціалу «зеленого туризму». Відзначимо, що ані профільними нормативно-правовими актами, ані «екологічним» Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 р. (у редакції від 10.07.2022 р.) не окреслено даної дефініції. На офіційному веб-сайті Верховної Ради України можна знайти два Проєкти Закону про сільський та сільський зелений туризми 4299 від 23.10.2003 р. [13] та 5206 від 05.03.2021 р. [14], відповідно. Жодна із версій документу не була схвалена для повноцінного нормативного застосування.

На Рис. 1 зображений ланцюг доктринального, нормативного, економіко-соціального та супутньо-дотичного гальмувань державного регулювання розвитку туризму в Україні.

Рис. 1 Чинники гальмування державного регулювання туризм-сфери України (теоретичний, законодавчий та економічний аспекти)

Висновки

За науково-доктринальними поглядами, державно-управлінське трактування туризм-галузі в Україні можна реалізувати через формування загальнонаціональної туризм-культури. Для цього необхідна злагоджена робота органів державної влади, органів місцевого самоврядування та закладів вищої освіти [15]. У даному контексті, доцільно згадати спільний проєкт ДАРТ і Міністерства культури та інформаційної політики України Концепцію Державної цільової програми «Мандруй Україною» (2021 р) [16]. Її мета просування національного туризм-продукту серед населення та іноземних туристів. Концепція покликана підвищити статус України як конкурентоспроможної туризм-дестинації на ринку світових туристичних послуг. В умовах військової агресії РФ більшість вищезазначених постулатів складно реалізувати: причинами є економічні, інфраструктурні, безпекові та соціальні загальнодержавні збитки, а, також, зміщення державно-управлінських пріоритетів убік підвищення обороноздатності.

Супутня проблематика державного регулювання туризм-сфери в Україні полягає у неефективній реалізації органами влади профільної регулятивної функції. У спільному дослідженні стану вітчизняного туризм-регулювання, Н. Опанасюк та А. Охріменко відзначили, що сертифікаційно-ліцензійна діяльність даної галузі щодо приватних туристичних операторів є колізійною та здійснюється за аналогією права та закону із використанням положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-УШ від 02.03.2015 р. (у редакції від 19.08.2022 р.) та частково положень ст. 12 та ст. 14 Господарського кодексу України щодо ліцензування господарської діяльності державою [17].

Окрім вищеокреслених питань, на державно-управлінському рівні, наразі, не здійснено спроб гармонізувати та спростити вітчизняне бюджетно-фінансове, податкове (Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України) та митно-прикордонне законодавства (Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21.01.1994 р. у редакції від 01.01.2022 р.; ПКМУ Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України № 57 від 27. 01. 1995 р.) задля бюрократичного спрощення юридико-економічного механізму державного туристичного контролю та нагляду (контролююча функція).

У свою чергу, контролююча функція вітчизняного державно-владного апарату у сфері туризм-послуг, виявляючись у захисті прав та інтересів учасників галузевих туристичних відносин, кореспондує демократично-правовим, соціальним та людиноцентристським принципам держави Україна, означеним у ст. 1, ст. 3 та ст. 6 Основного закону Конституції України [18].

Власне, функція державного контролю та нагляду у сфері туристичної діяльності має ознаки точкової диверсифікації. Наприклад, положення Закону України «Про туризм» та Закону України «Про курорти» не враховують туристичні агенції (далі ТА) та туристичних операторів (далі ТО) як повноцінних суб'єктів в'їзних та виїзних туристичних поїздок. Так, обов'язки туристичних операторів встановлені ст. 5, ст. 15 та ст. 20 Закону України «Про туризм», а їх права опосередковано визначені лише у ст. 24 Закону, де законодавець за нормативною аналогією відносить ТО до суб'єктів туристичної діяльності. Профільного нормативного акту, що регулював би діяльність ТА та ТО, в Україні взагалі не наявно [19].

Крім того, додаткових державно-управлінських допрацювань потребує аспект захисту українських туристів під час здійснення виїзного туризму. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про туризм», держава вживає необхідних заходів задля реалізації прав та інтересів мандрівників-громадян України закордоном. Дане положення кореспондує ст. 13 Закону (безпека в галузі туризму), проте, за своїм змістом воно є статично-декларативним, адже не визначає алгоритму практичної реалізації даної норми органами галузевої юрисдикції (Міністерство інфраструктури України, Державне агентство розвитку туризму) [20].

Література

1. Розпорядження КМУ № 168-р від 16.03.2017 р. Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2017-%D 1%80#T ext

2. Постанова КМУ № 995 від 04.12.2019 р. Питання утворення деяких центральних органів виконавчої влади // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995-2019-%D0%BF#Text

3. Мельниченко, О. Теоретико-методологічні основи державного регулювання туризму: Державне будівництво, 2010. -- № 2. -- 11 с.

4. Жадько, К. Понятійне визначення механізмів державного управління міжнародним туризмом: Держава та регіони, 2008. -- № 4. -- с. 119 125.

5. Мельник, І., Чапліч, А. Перспективи розвитку вітчизняного туризму в умовах євроатлантичної інтеграції: Вісник ХНУ, 2009. -- № 1. -- с. 76 80.

6. Марценюк, Н. Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні: Економічний вісник, 2015. -- № 3. -- с. 76 82.

7. Барвінок, Н. Вплив глобальних безпекових факторів на розвиток міжнародного туризму в Україні: Veda a perspektivy, 2022. -- № 4 (11). -- с. 139 151.

8. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (у редакції від 03.09.2022 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2755-17#Text

9. Кульчицький, С. Туристично-рекреаційна галузь в Україні: стан, проблеми, оцінка перспектив: Україна: події, факти, коментарі: Київ, 2019. -- № 18. -- с. 62 73.

10. Пояснювальна записка до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про курорти» № 10269 від 02.05.2019 р. // Офіційний веб-сайт Ліга Закон // Режим доступу: https://ips.ligazakon.net/document/GH7X900A

11. Закон України «Про курорти» № 2026-III від 05.10.2000 р. (у редакції від 16.10.2020 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2026-14#Text

12. Тарасюк, Г., Мілінчук, О. Розвиток вітчизняного туризму в контексті світових туристичних тенденцій: Науковий вісник УжНУ, 2016. -- № 7 (3). -- с. 127 131.

13. Проєкт Закону про сільський та сільський зелений туризм 4299 від 23.10.2003 р. // Офіційний веб-портал Верховної Ради України // Режим доступу: http://w1 .c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=4299&skl=5

14. Проєкт Закону про сільський та сільський зелений туризм 5206 від 05.03.2021 р. // Офіційний веб-портал Верховної Ради України // Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71321

15. Іванова, В. Розвиток туризму як територіальний аспект розвитку економіки: інформаційна підтримка: Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні та світі: II Міжнародна науково-практична конференція, Луцьк Світязь, 2017. -с. 84 86.

16. ДАРТ. Розпочинається громадське обговорення проєкту Концепції Державної цільової програми «Мандруй Україною» (09.04.2021) // Офіційний веб-сайт ДАРТ // Режим доступу: https://www.tourism.gov.ua/blog/rozpochinaietsya-gromadske-obgovorennya-proiektu- koncepciyi-derzhavnoyi-cilovoyi-programi-mandruy-ukrayinoyu

17. Опанасюк, Н., Охріменко, О. Державне регулювання туризму в Україні: правові форми, засоби та моделі: Перспективи розвитку туризму в Україні та світі: управління, технології, моделі, 2018. -- с. 17 37.

18. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. (ред. від 01.01.2020 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254% D0%BA/96-%D0%B2%D 1%80#Text

19. Опанасюк, Н., Охріменко, А., Попович, С. Правове регулювання туристичної діяльності в контексті реформування законодавства України про туризм: Journal «ScienceRise: Juridical Science», 2021. -- № 3 (17). -- с. 9 17.

20. Механізми державного управління регіональним розвитком / О. М. Непомнящий, О. А. Дєгтяр // Менеджер. 2018. № 1. С. 165-170.

References

1. Rozporjadzhennja KMU № 168-r vM 16.03.2017 r. Pro shvalennja Strategu rozvitku turizmu ta kurortiv na period do 2026 roku // VMomosti Verhovno'i Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/168-2017-%D1%80#Text

2. Postanova KMU № 995 vM 04.12.2019 r. Pitannja utvorennja dejakih central'nih orgarnv vikonavcho'i vladi // VMomosti Verhovno'i Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995-2019-%D0%BF#Text

3. Mel'nichenko, O. Teoretiko-metodologіchnі osnovi derzhavnogo reguljuvannja turizmu: Derzhavne budAnirtvo, 2010. -- № 2. -- 11 s.

4. Zhad'ko, K. Ponjatijne viznachennja mehanіzmіv derzhavnogo upravlmnja mіzhnarodnim turizmom: Derzhava ta regmni, 2008. -- № 4. -- s. 119 125.

5. Mel'nik, І., Chapbch, A. Perspektivi rozvitku vrichiznjanogo turizmu v umovah єvroatlantichnoї mtegracu: Vdnik HNU, 2009. -- № 1. -- s. 76 80.

6. Marcenjuk, N. Problemi ta perspektivi rozvitku turizmu v Ukra'id: B^nom^n^ vdnik, 2015. -- № 3. -- s. 76 82.

7. Barvmok, N. Vpliv global'nih bezpekovih faktoriv na rozvitok mrahnarodnogo turizmu v Ukra'id: Veda a perspektivy, 2022. -- № 4 (11). -- s. 139 151.

8. Podatkovij kodeks Ukrami № 2755-Vl vM 02.12.2010 r. (u redakcu vM 03.09.2022 r.) // VMomosti Verhovno'i.' Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text

9. Kul'chic'kij, S. Turistichno-rekreacyna galuz' v икгаїпі: stan, problemi, ocmka perspektiv: Ukrama: podu, fakti, komentari: Kriv, 2019. -- № 18. -- s. 62 73.

10. Pojasnjuval'na zapiska do ргоєкш Zakonu Ukrami «Pro vnesennja zmm do Zakonu Ukrami «Pro kurorti» № 10269 vM 02.05.2019 r. // Oficynij veb-sajt L^a Zakon // Rezhim dostupu: https://ips.ligazakon.net/document/GH7X900A

11. Zakon Ukrami «Pro kurorti» № 2026-Ш vid 05.10.2000 r. (u redakdї vid 16.10.2020 r.) // VMomosti Verhovno! Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-14#Text

12. Tarasjuk, G., MUmchuk, O. Rozvitok vrichiznjanogo turizmu v konteksti svriovih turistichnih tendency: Naukovij vdnik UzhNU, 2016. -- № 7 (3). -- s. 127 131.

13. Ргоє^ Zakonu pro sn's'kij ta snykij zelenij turizm 4299 vM 23.10.2003 r. // Oficynij veb-portal Verhovno'].' Radi Ukraїni // Rezhim dostupu: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_2?pf3516=4299&skl=5

14. Ргоє^ Zakonu pro sіl's'kij ta sfiyky zelenij turizm 5206 vM 05.03.2021 r. // Oficynij veb-portal Verhovno! Radi Ukrami // Rezhim dostupu: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=71321

15. Ivanova, V. Rozvitok turizmu jak teritoriarnij aspekt rozvitku ekonomdi: mformacyna pMtrimka: Problemi ta perspektivi rozvitku turizmu v Ukra'd ta svd: II Mdhnarodna naukovopraktichna konferencya, Luc'k Svfijaz', 2017. -- s. 84 86.

16. DART. Я^росМпає^а gromads'ke obgovorennja ргоєки Koncepcii Derzhavnoi cil'ovo'i programi «Mandruj Ukrainoju» (09.04.2021) // Oficijnij veb-sajt DART // Rezhim dostupu: https://www.tourism.gov.ua/blog/rozpochinaietsya-gromadske-obgovorennya-proiektukoncepciyi-derzhavnoyi-cilovoyi-programi-mandruy-ukrayinoyu

17. Opanasjuk, N., Ohrimenko, O. Derzhavne reguljuvannja turizmu v Ukraini: pravovi formi, zasobi ta modeli: Perspektivi rozvitku turizmu v Ukra'ini ta sviti: upravlinnja, tehnologii, modeli, 2018. -- s. 17 37.

18. Konstitucija Ukra'ini № 254k/96-VR vid 28.06.1996 r. (red. vid 01.01.2020 r.) // Vidomosti Verhovnoi Radi // Rezhim dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

19. Opanasjuk, N., Ohrimenko, A., Popovich, S. Pravove reguljuvannja turistichnoi dijal'nosti v konteksti reformuvannja zakonodavstva Ukraini pro turizm: Journal «ScienceRise: Juridical Science», 2021. -- № 3 (17). -- s. 9 17.

20. Mehanizmi derzhavnogo upravlinnja regional'nim rozvitkom / O. M. Nepomnjashhij, O. A. Dєgtjar // Menedzher. 2018. № 1. S. 165-170.

Размещено на Allbest.ru