Державна політика у сфері суспільно-економічного життя як критерій дій української влади в умовах розвитку інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика у сфері суспільно-економічного життя як критерій дій української влади в умовах розвитку інформаційного суспільства

Дацій Олександр Іванович доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри фінансів, банківської та страхової справи, Міжрегіональна академія управління персоналом

Анотація

Визначено проблеми державної влади в системі управління комунікаціями та просування інформації по ним. Проведено аналіз праць, що присвячені вивченню нових можливостей публічного управління в умовах розвитку інформаційного суспільства. Встановлено, що невизначеність цілеорієнтованих критеріїв якості життя у суспільній справі призводить до великих помилок у соціальній, економічній політиці, розпорошує людський капітал, деконцентрує соціальну енергію у вирішенні головних питань розвитку. Доведено тезу про утопічність соціальної революції в сучасних умовах в Україні. Визначено якість життя у якості головного критерію людського розвитку в Україні.

Відмічено, що глибокі інституційні перетворення вимагають часу, а соціальна революція за означенням - швидка й кардинальна їх зміна. Отже, ті, що проектують соціальну революцію, беруть на себе непосильне завдання, яке, принаймні, не може вкластися в часові рамки „революції”. А безстрокова, перманентна революція втрачає будь-який сенс, адже вона не відрізняється від „еволюції”. Звідси можна підтримати висновок, що "соціальна революція як кардинальна і відносно швидка заміна соціальних інституцій, що переводить суспільну систему у нову якість - це скоріше міф, аніж історична реальність. Вона базується на утопічному сподіванні на можливість швидкого створення суспільної системи за ідеологічним проектом, не враховує реального співвідношення ролі людського задуму, з одного боку, і спонтанних змін та еволюційного реформаторства, з іншого, у процесах суспільної трансформації".

Зазначено, що спрямованість і зусилля держави в напрямку оптимістичних соціальних перспектив дають позитивний результат, якщо у результаті основним є підвищення рівня якості життя. У соціальних перспективах України однією з основних проблем залишається проблема убогості і бідності, яка має свою специфіку та визначає диспропорції у розвитку балансу якості життя між різними верствами населення або відсутність концентрації соціального капіталу у напрямку соціального розвитку суспільства. Працьовитість, дисциплінованість, освіченість українських людей відзначають практично всі іноземні інвестори в якості переваг української економіки. Проблема бідності в Україні викликана нерівністю прибутків і відсутністю закріплених законодавством можливостей збільшення прибутків при посиленій праці і високому рівні освіти.

Ключові слова: державна влада, інформаційне суспільство, управління комунікаціями, якість життя.

Abstract

Datsiy Oleksandr Ivanovich Doctor of Economic Sciences, Professor, Honored Worker of Education of Ukraine, Head of the Department of Finance, Banking and Insurance, Interregional Academy of Personnel Management

STATE POLICY IN THE SPHERE OF SOCIO-ECONOMIC LIFE AS A CRITERIA FOR THE ACTIONS OF THE UKRAINIAN GOVERNMENT

IN THE CONDITIONS OF THE DEVELOPMENT OF THE INFORMATION SOCIETY

The problems of state power in the system of managing communications and promoting information on them are identified. An analysis of works devoted to the study of new possibilities of public management in the conditions of the development of the information society was carried out. It was established that the uncertainty of goal-oriented quality of life criteria in public affairs leads to big mistakes in social and economic policy, disperses human capital, and deconcentrates social energy in solving the main issues of development. The thesis about the utopian nature of the social revolution in modern conditions in Ukraine has been proven. The quality of life is defined as the main criterion of human development in Ukraine.

It was noted that deep institutional transformations require time, and a social revolution by definition is a quick and radical change in them. Therefore, those who project a social revolution take on an overwhelming task, which, at least, cannot fit into the time frame of the "revolution". And an indefinite, permanent revolution loses all meaning, because it does not differ from "evolution". From this, we can support the conclusion that "social revolution as a radical and relatively quick replacement of social institutions, which transforms the social system into a new quality, is more of a myth than a historical reality. It is based on the utopian hope of the possibility of quickly creating a social system according to an ideological project, not takes into account the real ratio of the role of human design, on the one hand, and spontaneous changes and evolutionary reformation, on the other, in the processes of social transformation."

It is noted that the direction and efforts of the state in the direction of optimistic social prospects give a positive result, if the main result is an increase in the quality of life. In the social perspectives of Ukraine, one of the main problems remains the problem of destitution and poverty, which has its own specificity and determines disproportions in the development of the balance of the quality of life between different layers of the population or the lack of concentration of social capital in the direction of social development of society. Hardworking, disciplined, and educated Ukrainian people are noted by almost all foreign investors as advantages of the Ukrainian economy. The problem of poverty in Ukraine is caused by the inequality of incomes and the lack of opportunities to increase incomes established by legislation with increased work and a high level of education.

Keywords: state power, information society, communications management, quality of life.

Постановка проблеми

публічне управління інформаційне суспільство

Проблема кризових явищ управління державою на сучасному етапі пов'язана вже не просто з пагубними технологіями, але з відсутністю системи єдиних напрямків і обмежень діяльності, визначених і збалансованих на різних рівнях і в різних сферах мірою життя. Розвиток України пов'язаний з глобальними тенденціями розвитку світової цивілізації, боротьбою за лідерство в неї, так і з сучасними домінуючими внутрішніми ситуаціями, що визначають логіку внутрішнього розвитку. Тому сучасні державні управлінці діють неадекватно не тільки через відсутність професіоналізму, але і ще через відсутність знання міри життя природи, людини, суспільства.

Розвиток науки і соціальних технологій дозволяє сучасним представникам влади на всіх її рівнях успішно застосовувати насильство за допомогою психічного і фізичного придушення. людина, що заважає, визначається як перешкода, що усувається. Проблема насильницьких технологій набуває особливої гостротипри застосуванні високого рівня знань про управління комунікаціями і просування інформації по ним (технології перекручування інформації).

Аналіз останніх публікацій за проблематикою. Різні аспекти розвитку інформаційного суспільства проаналізовано в українській і російській літературах у працях І.Ю. Алексєєвої, М.С. Демкової, Т.А. Берези, Л.В. Березовець, О.Л. Вартанової, С.Т. Кара-Мурзи, А.В. Колодюка, І.Б. Колиушко, В.І. Лисицького, Л.Г. Мельника, І.С. Мелюхіна, А.І. Ракитова, Г.Л. Смоляна, Д.С. Черешкіна, А.А. Чернова та ін.

Мета статті - проаналізувати процес зростання якості життя як критерій дій української влади в умовах розвитку інформаційного суспільства.

Виклад основного матеріалу

Ще у 1973 році у США вийшла книга видатного американського соціолога й футуролога, засновника концепції постіндустріального (інформаційного) суспільства Д. Белла (1919-2011 рр.) «Прихід постіндустріального суспільства» [1], яка викликала великий інтерес до теми й мала широкий позитивний резонанс. Ця праця стала підсумком осмислення тих процесів, що відбувалися в економіці й суспільному житті Сполучених Штатів у повоєнні десятиріччя (Друга світова війна). Книга містить глибокий аналіз основних тенденцій у зміні співвідношення секторів суспільного виробництва, становленні економіки послуг, формуванні наукового знання як самостійного елемента виробничих сил. У ній оцінюються роль і місце постіндустріального суспільства в загальній картині соціального прогресу. Цілісна концепція вибудовується Беллом на підставі аналізу гігантського фактологічного матеріалу, в полеміці з представниками різноманітних напрямів економічної й соціологічної думки.

Для людства інформація перетворилася на глобальний невичерпний ресурс. Його інтенсивне засвоєння, а також виникнення нових вражаючих можливостей публічного управління - характерні риси, що вирізняють нову епоху.

Інформація також у всьому світі розглядається і як один з головних економічних ресурсів, сутність якого свого часу розкрили численні вчені. Польський філософ та економіст А. Шафф писав: «Суспільство інформатики створює умови для щасливого життя людства; воно знімає з порядку денного те, що досі було причиною поганої якості життя мас -- потребу... створює можливості для повної реалізації особистості, звільняючи людину від важкої фізичної, а також монотонної розумової праці, забезпечуючи її вільним часом для саморозвитку й величезним прогресом знання» [2, с. 331-332].

Головний методологічний принцип вчення відомого канадського філософа, філолога, еколога засобів комунікації й теоретика впливу артефактів як засобів комунікації Маршалла Маклюена (1911-1980 рр.) можна сформулювати так: духовний і матеріальний прогрес людства визначають не знаряддя праці або освоєння природи, не економіка, політика чи культура, а технологія соціальної комунікації, тобто комунікаційні канали, якими володіють люди [3].

Завдяки інформаційним технологіям постіндустріальне суспільство відрізняється від своїх попередників зміною терміну тривалості різних соціальних процесів. Приміром, рівень і якість освіти членів суспільства змінюються швидше за технології; також швидше проходить процес змін стереотипів масової поведінки, ніж співвідношення сил держав або час проведення реформ.

Регенерація соціального капіталу після «великого розриву» з традицій- ними нормами (релігії або ієрархічного устрою) вимагає відтворення за допомогою дискусій, доказів, культурних аргументів або культурних війн [4, с. 340]. П. Бурдьє виділяє три типи політичного капіталу: той, що заснований на світогляді конфесій; той, що грунтується на формалізованих режимах потсмонархічного типу; та позиковий політичний капітал, що спирається на довіру [5, с. 208]. Соціальний оптимізм зростає в процесі розвитку й укріплення соціального капіталу в тому ступені, у якому соціальний капітал із потенційного переходить у практичний розвиток міри життя суспільства. Тому проект оптимістичного розвитку з державної політики, як ієрархічного детермінування, розростається до історичного сценарію в умовах цілеорієнтації соціального капіталу у формуванні громадянського суспільства в цілому і мережних структурах зокрема. Це положення є вірним і відносно глобальних процесів, тому у Програмі розвитку ООН у якості трьох основних опор співробітництва визначаються сприяння розвитку, інвестиції у розвиток людини, прибуток від яких вимірюється людським потенціалом; міжнародна торгівля, як каталізатор розвитку людини при обмеженні несправедливого обміну; безпека від використання насильства [6, с. 2-3]. До цього ж прогрес не зводиться лише до покращення здоровя і освіти, підвищення доходів, але й складається з росширення можливостей вибору лідерів, що впливають на державні рішення і обмін знаннями [7, с. 1].

Невизначеність цілеорієнтованих критеріїв якості життя у суспільній справі призводить до великих помилок у соціальній, економічній політиці, розпорошує людський капітал, деконцентрує соціальну енергію у вирішенні головних питань розвитку.

При використанні цих систем розрахунків, які мають методологічні помилки, відбувається, на думку С.Г. Кара-Мурзи, «ефект Піаже», втрата принципу збереження величини або кількості, який як інструмент міри «складає необхідну умову будь-якої раціональної діяльності» [8, с. 118]. Тому порівняння рівня життя відбувалось (а часто-густо і відбувається) за побічними, не життєвоважливими показниками, при зневажанні суспільних амортизаторів. Іншим недоліком використання лише кількісних показників, без з'ясування сутнісних детермінант якості життя, є відмова від концепції базовості економічної сфери у топіці суспільства, що є невірним, тому що добробут суспільства та заможність особистості у кінцевому рахунку базується на праці.

Тому використання окремих макропоказників або мікропоказників частогусто не враховують або втрачають ідею завзятої праці, вже в цьому знижуючи цінність ідеї добробуту народу. У цьому контексті доцільним є розгляд зміни структури вартості зробленого сукупного продукту, аналіз якої дуже вдало зробили В.О. Лісічкін та Л.О. Шелєпін. Постіндустріальне суспільство країн Заходу (для нього використовуються також терміни: інформаційне суспільство, суспільство споживання, сучасний капіталізм) має специфіку, яка пов'язана з виходом на перший план інформації, наука стає безпосередньою виробничою силою, економіка набуває надскладний характер. Основою економіки постіндустріального суспільства стало одержання надлишкової прибавочної вартості, що виникає за рахунок зниження витрат виробництва на окремій групі підприємств, тому для одержання постійного прибутку повинні постійно впроваджуватися все нові і нові випереджальні технології. Принцип одержання максимального прибутку на основі надлишкової прибавочної вартості постійно поширюється на всі сфери життя суспільства, тому виникло «суспільство споживання», в якому створюються нові предмети споживання і навіть потреби («індустрії мод, кумирів, «зірок») [9, с. 11-15.].

Саме зміна структури вартості виробленого сукупного продукту визначила домінанту духовно-культурного та наукового фактору розвитку суспільства, при цьому його основною тенденцією стає конкуренція за якість життя. Ці положення визначають також економічне підґрунтя реалізації людської потреби у самореалізації, або гармонізацію ступенів волі, якщо прийняти класифікацію суспільного прогресу В.М. Мініної. В її концепції виділяється три типи суспільного прогресу згідно трьом ступеням розвитку волі: волі як міри оволодіння стихійними силами природи, волі як міри оволодіння стихійними соціальними силами (соціальної волі) і волі як міри оволодіння людиною власними силами (волі особистості). Відповідно цьому, перший тип прогресу обумовлений в більшій мірі природною детермінацією, другий -- соціальною, третій -- біосоціальною. Головними факторами соціального прогресу є незворотний характер розвитку продуктивних сил, у якому домінує висхідна лінія (соціальна сутність прогресивних змін в продуктивних силах суспільства складається у вдосконалюванні здатності людини до праці), а також еволюція матеріальної і духовної культури і зростання її ролі в організації соціально- економічного і соціально- політичного життя суспільства [10, с. 21].

Тому «світ постіндустріального суспільства вимагає нових моделей соціальної організації». Потреба в інформації зростала й зросте швидше, ніж виробляється сама інформація. Зростаючий брак інформації та розвиток ринкових відносин -- разом є стимулом до революційних змін у царині інформаційних і комунікаційних технологій -- основи сучасної соціотехнічної революції.

Нині використовується термін "соціальна революція". Андрій Єрмолаєв вважає, що Україну "чекає другий етап соціальної революції". "З революцією і демократією можна жартувати, тому що революція і демократія наносять удар. На жаль, нас чекає другий етап соціальної революції, який буде куди більш жорстким, ніж події Майдану. І нести відповідальність будуть ті політичні сили, які зараз реставрують старий режим в новій оболонці". На його думку, "на хвилі злиднів, голоду і революційної рефлексії в Україні можливі соціальні бунти, які очолять нові радикальні лідери без серйозної політичної позиції". "Щоб цього не сталося, необхідно уникнути соціальних потрясінь цієї зими, провести найглибшу конституційну реформу (що включає, в тому числі, децентралізацію) і перезавантажити національну владу" [11].

Концепцію «соціальної революції» як швидкого революційного (читай - насильницького) переоблаштування суспільства, на яку покладалися більшовики, свого часу піддав гострій критиці Микола Бердяєв. Він писав про необхідність нагадати їм “про ту остаточно з'ясовану істину, наукову та філософську, що соціальна революція в строгому сенсі слова взагалі неможлива, її ніколи не було і ніколи не буде. У цій області слово «революція» можна вживати тільки алегорично, лише в дуже розширеному сенсі. .. .Зміна соціальної тканини суспільств завжди є тривалий молекулярний процес; вона залежить, з одного боку, від стану продуктивних сил, від економічної творчості, промислової та сільськогосподарської, з іншого - від незримих змін у людській психіці» [12].

Глибокі інституційні перетворення вимагають часу, а соціальна революція за означенням - швидка й кардинальна їх зміна. Отже, ті, що проектують соціальну революцію, беруть на себе непосильне завдання, яке, принаймні, не може вкластися в часові рамки „революції”. А безстрокова, перманентна революція втрачає будь-який сенс, адже вона не відрізняється від „еволюції”. Звідси можна підтримати висновок, що "соціальна революція як кардинальна і відносно швидка заміна соціальних інституцій, що переводить суспільну систему у нову якість - це скоріше міф, аніж історична реальність. Вона базується на утопічному сподіванні на можливість швидкого створення суспільної системи за ідеологічним проектом, не враховує реального співвідношення ролі людського задуму, з одного боку, і спонтанних змін та еволюційного реформаторства, з іншого, у процесах суспільної трансформації" [13] .

Узагальнюючи досвід інформатизації нашої країни, порівнюючи його з досвідом інших розвинених інформаційних держав, зважаючи також на те, що Україна не залишається осторонь глобалізаційних процесів, можна стверджувати, що вона має всі шанси достойно вийти на світовий рівень і побудувати власне інформаційне суспільство, відповідно до соціальних стандартів.

Конкуренція країн у людському розвитку по-суті стає боротьбою за більш високий рівень якості життя, що поступово стає системним критерієм оптимістичної перспективи розвитку суспільства. Всі інші фактори є підсистемними або свідчать про залежність соціальної перспективи від центризму проблеми усталеності суспільства і збалансованості усталеного людського розвитку.

Висновки

публічне управління інформаційне суспільство

На сьогодні якість життя є критерієм людського розвитку в Україні. Дії влади мають бути цілеспрямовані на зниження рівня бідності населення і виступати одним із найважливіших критеріїв розвитку міри життя України. Вирішення проблеми бідності є вирішенням оптимального співвідношення політики соціального захисту - субсидіарності стимулювання підприємницької активності, державного вирівнювання в оплаті праці бюджетників.

Література

1. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Д. Белл // Сучасна зарубіжна філософія. - К., 1996. - С. 194-251.

2. Политология : Уч. мет.пос. / В.С. Пусько, Т.В. Богомолова, И.В. Волкова и др. / под ред. В.С. Пусько. - М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2008. - 363 с.

3. "Марш алл Маклу ей" [Елеотройний ресу рс] / Режим доступу:

йЦр://ик.'Мкірейіа.огд/'Мкі/Маршалл_Маклуен.

4. Фукуяма Ф. Великий разрыв /Ф. Фукуяма; Пер. с англ. подобщ. ред. А.В. Александровой. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. - 474 с.

5. Бурдье П. Соцоологояпололоко. Пер. с фр. /Сост., общ.ред. и предисл. Н.А. Шматко. М.: Зосіо-Ьодоз, 1993. - 336 с.

6. Доклад о развитии человека 2005. Международное сотрудничество на перепутье: Помощь, торговля и безопасность в мире неравенства. /Пер. с англ. -- М.: «Весь мир», 2005. Опубликовано для Программы развития Организации Обьединенных Наций (ПРООН). -416 с.

7. Доклад о развитиичеловека 2010. Реальноебогатствонародов: пути к

развитиючеловека /Пер. с англ.; ПРООН. - М.: Издательство «Весь Мир», 2010.-244 с.

8. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - К.: Оріяни, 2003. -500 с.

9. Лисичкин В.А., Шелепин Л.А. Третья мировая (информационно- психологическая) война. - М.: Инстатут социально-политических исследований АСН, 1999.-304 с.

10. Минина В.Н. Методология социального программирования. Специальность 22.00.08 - социология управлення. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора социологических наук. - СПб., 1999. - 36 с.

11. Єрмолаєв А. Нас чекає другий етап соціальної революції, який буде жорсткіший за Майдан [Електронний ресурс] / А. Єрмолаєв / Режим доступу: http://ukr.segodnya.ua/politics/pnews/27.10.2015.

12. БердяевНиколай. Духовные основы русской революции [Электронный ресурс] / НиколайБердяев // Собр. соч. в 4 т. - Париж: YMCA-Press, 1990 / Режим доступа: http: / / www. krotov.info/berdyaev/ 1918/rev_08. html.

13. Колодій А. Про феномен революції в контексті сучасності /А. Колодій // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2014. - № 5. - С. 133-143. - http:// filos.lnu.edu.ua/ bulletin_philosophy/ ua/docs/visnyk05/ visnyk05.pdf

References

1. Bell D. PriHd postindustrial'nogo suspU'stva / D. Bell // Suchasna /агиЬі/Бпа filosofija. - K., 1996. - S. 194-251.

2. Politologija : Uch. met.pos. / V.S. Pus'ko, T.V. Bogomolova, I.V. Volkova i dr. / pod red. V.S. Pus'ko. - M.: MGTU im. N.Je. Baumana, 2008. - 363 s.

3. "Marshall Makluen" [Elektronnij resurs] / Rezhim dostupu: http:// uk.wikipedia.org/ wiki/Marshall_Makluen.

4. Fukujama F. Velikij razryv /F. Fukujama; Per. s angl. podobshh. red. A.V. Aleksandrovoj. - M.: OOO «Izdagel'stvo AST», 2003. - 474 s.

5. Burd'e P. Sociologija politiki. Per. s fr. /Sost., obshh.red. i predisl. N.A. Shmatko. M.: Sosio-Logos, 1993. - 336 s.

6. Doklad o razvitii cheloveka 2005. Mezhdunarodnoe sotrudnichestvo na pereput'e: Pomoshh', torgovlja i bezopasnost' v mire neravenstva. /Per. s angl. -- M.: «Ves' mir», 2005. Opublikovano dlja Programmy razvitija Organizacii Ob'edinennyh Nacij (PROON). -416 s.

7. Doklad o razvitii cheloveka 2010. Real'noe bogatstvo narodov: puti k razvitiju cheloveka/Per. s angl.; PROON. - M.: Izdatel'stvo «Ves' Mir», 2010.-244 s.

8. Kara-Murza S.G. Manipuljacija soznaniem. - K.: Orijani, 2003. -500 s.

9. Lisichkin V.A., Shelepin L.A. Tret'jamirovaja (informacionno- psihologicheskaja) vojna. - M.: Instatut social'no-politicheskih issledovanij ASN, 1999.-304 s.

10. Minina V.N. Metodologijasocial'nogoprogrammirovanija. Special'nost' 22.00.08 - sociologija upravlennja. Avtoreferat dissertacii na soiskanieuchenojstepeni doktora sociologicheskih nauk. - SPb., 1999. - 36 s.

11. Crmolaev A. Nas chekae drugij etap social'noi revoljucii, jakij bude zhorstkishij za Majdan [Elektronnij resurs] / A. Єrmolaev / Rezhim dostupu: http://ukr.segodnya.ua/politics/ pnews/27.10.2015.

12. Berdjaev Nikolaj. Duhovnye osnovy russkoj revoljucii [Jelektronnyj resurs] / NikolajBerdjaev // Sobr. soch. v 4 t. - Parizh: YMCA-Press, 1990 / Rezhim dostupa: http: //www. krotov.i nfo/berdyaev/ 1918/rev_08. html.

13. Kolodij A. Pro fenomen revoljucii v konteksti suchasnosti /A. Kolodij // Visnik L'vivs'kogo universitetu. Filosofs'ko-politologichni studi'i. - 2014. - № 5. - S. 133-143. - http:// filos.lnu.edu.ua/ bulletin_philosophy/ ua/docs/visnyk05/ visnyk05.pdf

Размещено на Allbest.ru