Протидія ризикам та загрозам в бізнесі: організаційно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протидія ризикам та загрозам в бізнесі: організаційно-правовий аспект

Захарчук Андрій Савович

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри правового забезпечення безпеки бізнесу, Державний торговельно-економічний університет, м. Київ

Анотація

В пошуках ідентифікації факторів, що мають деструктивний вплив і негативні наслідки на бізнес-середовище, необхідно враховувати наступне: а) будь-яка діяльність, або бездіяльність, які можна кваліфікувати як «загроза», як правило мають за мету отримання певної вигоди, пов'язаної з економічною дестабілізацією та порушенням прав суб'єктів господарювання, що, в кінцевому підсумку, завдає матеріальної та фінансової шкоди корпорації; б) загрози несуть в собі порушення чинного законодавства і направлені на задоволення інтересу певних юридичних чи фізичних осіб.

Основним критерієм визначення масштабів загрози, при веденні бізнесу, є прогнозування потенційних чи реальних збитків. До загроз варто відносити фактори, які створюють ризики для ведення бізнесу. Такими можуть бути чинники об'єктивного (наприклад, явища природи: землетрус, повінь, ожеледиця, інфекційні хвороби) та суб'єктивного (наприклад, недобросовісна конкуренція, порушення законодавства, технологій, моральні та етичні принципи ведення бізнесу) характеру. При цьому загрози суб'єктивного характеру можуть виникати як в корпоративній системі (внутрішні), так і поза її межами (зовнішні).

В процесі господарської діяльності компанії можуть обмежити права людини шляхом використання примусової праці, дискримінацію співробітників, обмеження права приватної власності або забруднення навколишнього середовища.

В останні роки в бізнес-середовищі України сформувалось відчуття «кадрового голоду». Поступово усвідомлюючи, що найбільшу цінність становить працівник, бізнес робить перші кроки в напрямку підготовки та збереження висококваліфікованих кадрів.

Наприкінці 2019 року людство поринуло в безпрецедентну кризу світового масштабу, яка породила величезну кількість ризиків.

Порушення традиційного ритму життя призвело до протиріччя з такими нормами Конституції України як свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати територію України, за окремим винятками, встановленими законодавчо, право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

17 березня 2020 року набув чинності Закон № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Зміни, внесені у частину другу статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», де карантин визнано обставинами форс-мажору. Фактично були нейтралізовані ризики та загрози пов'язані з карантином: суб'єкти господарської діяльності, які не могли виконувати договірні зобов'язання в умовах форс-мажору, мали право, повідомивши своїх контрагентів у письмовій формі, призупиняти діяльність.

Ключові слова: ризики, загрози, права людини, корпорація, бізнес-середовище, карантин, форс-мажор.

Abstract

Zakharchuk Andrei Savovich Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Legal Security of Business, State University of Trade and Economics, Kyiv

COUNTERACTION TO RISKS AND THREATS IN BUSINESS: ORGANIZATIONFL AND LEGAL ASPECT

In order to identify the factors that have a destructive impact and negative consequences on the business environment, the following should be taken into account: a) any activity or inaction that can be classified as a "threat" related to economic destabilization and violation of the rights of economic entities, which, ultimately, causes material and financial damage to the corporation; b) threats are violations of applicable law and are aimed at satisfying the interests of certain legal entities or individuals.

The main criterion for determining the scale of the threat in doing business is to predict potential or actual losses. Threats include factors that create risks to doing business. These can be objective (for example, natural phenomena: earthquakes, floods, ice, infectious diseases) and subjective (for example, unfair competition, violations of law, technology, moral and ethical principles of doing business). At the same time, threats of a subjective nature can arise both in the corporate system (internal) and outside it (external).

In the course of their business, companies may restrict human rights through the use of forced labor, discrimination against employees, restrictions on private property rights or pollution.

In recent years, the business environment of Ukraine has formed an awareness of "staff shortage". Gradually realizing that the greatest value is the employee, the business is taking the first steps towards training and retaining highly qualified personnel.

At the end of 2019, humanity plunged into an unprecedented global crisis, which created a huge number of risks.

Violation of the traditional rhythm of life has led to contradictions with such provisions of the Constitution of Ukraine as freedom of movement, free choice of residence, the right to leave Ukraine, with certain exceptions established by law, the right to proper, safe working conditions, wages not lower than .

On March 17, 2020, the Law № 530-IX of March 17, 2020 “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine Aimed at Preventing the Occurrence and Spread of Coronavirus Disease (COVID-19)” entered into force. Amendments made to the second part of Article 14-1 of the Law of Ukraine "On Chambers of Commerce and Industry in Ukraine", where quarantine is recognized as a force majeure. The risks and threats posed by quarantine were effectively neutralized: businesses that could not perform their contractual obligations under force majeure had the right to suspend their activities by notifying their counterparties in writing.

Keywords: risks, threats, human rights, corporation, business environment, quarantine, force majeure.

Постановка проблеми

протидія ризик загроза бізнес правовий

Специфічні риси українського суспільства в пост-радянський період характеризуються такими соціально-небезпечними явищами як корупція, «тіньова» економіка, відсутність, на законодавчому рівні, врегульованого механізму відносин власності, які, безумовно, не можуть не впливати на зміст підприємницької діяльності та виникненню ризиків і загроз.

При цьому, в Україні не сформувалась культура управління корпоративними ризиками. Через те, більшість вітчизняних підприємців не готові до створення підрозділів, діяльність яких пов'язана з аналізом та попередженням ризиків та загроз, а вдаються до відповідних заходів в разі їх настання чи в разі безпосередньої загрози корпоративній безпеці.

Становленню системи ризик-менеджменту зумовлене відсутністю професіоналів з достатнім рівнем теоретичних знань і, найважливіше - з досвідом використання цих знань на практиці. Як наслідок, загрози бізнес - середовищу не до кінця усвідомлені акціонерами та державою.

Крім того, внаслідок приховування та наданням недостовірної інформації, пов'язаної зі звітністю про результати господарської діяльності, виникають ризики відповідних санкцій з боку державних органів.

Тому особливої уваги потребує питання, пов'язане з аналізом причин виникнення ризиків та загроз і протидії їм в частині нормативно-правового забезпечення підприємницької діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Варто зазначити, що серед вітчизняних науковців, сферою інтересів яких є дослідження підприємницької діяльності, не сформувалось єдиного розуміння змісту феномену «ризик» та «загроза». Разом з тим, можна констатувати, що терміни «ризик» та «загроза» зумовлені порушенням механізму відносин суб'єктів господарювання. Доведено [1, 2] , суб'єкт господарської діяльності зазнає матеріальних втрат, фінансових збитків та, в цілому, погіршення економічного становища.

При цьому варто зазначити, що не лише серед науковців, а й в бізнес - середовищі та серед юристів-практиків, сформувалось [3, 4, 5, 6, 7] усвідомлення небезпеки ризиків та загроз, їх змісту та механізму попередження.

На протязі ХХ ст., внаслідок процесів глобалізації, значно посилився вплив недержавних інституцій, зокрема бізнес - середовища, на людину, як суб'єкта власних прав. Тому політика держави в сфері захисту прав людини, узгоджена з міжнародно - правовим контекстом, покликана забезпечити захист прав людини від зловживань бізнес - середовища. Разом з тим, в процесі господарської діяльності, компанії можуть обмежити права людини через використання примусової праці, дискримінацію співробітників, обмеження права приватної власності або забруднення навколишнього середовища.

Тому, цілком логічною, постає проблема, пов'язана із покладанням, державою на бізнес, відповідальності за дотримання прав людини.

Основоположні нормативно - правові акти, що мають регулювати діяльність корпорацій в сфері захисту прав людини розроблені [8, 9] ООН В правових актах Ради Європи зазначено[10], що розширюються суб'єктність у сфері захисту прав людини. Тепер уже не лише держава, а й бізнес, зобов'язаний забезпечувати реалізацію прав та свобод індивіда [11].

Мета статті зумовлена актуальністю проблеми та полягає в з'ясуванні механізму виникнення та протидії ризикам та загрозам в бізнес-середовищі.

Виклад основного матеріалу

В працях вітчизняних науковців знаходимо багатоманіття підходів пов'язаних із з'ясуванням змісту понять «ризик» та «загроза». Сформувалось розуміння того, що ризик, як явище, призводить до негативних для підприємства наслідків; або, ризик може спричинити як негативні так і позитивні наслідки.

В пошуках ідентифікації факторів, що мають деструктивний вплив і негативні наслідки на бізнес-середовище, необхідно враховувати наступне: а) будь-яка діяльність, або бездіяльність, які можна кваліфікувати як «загроза», як правило мають за мету отримання певної вигоди, пов'язаної з економічною дестабілізацією та порушенням прав суб'єктів господарювання, що, в кінцевому підсумку, завдає матеріальної та фінансової шкоди корпорації; б) загрози несуть в собі порушення чинного законодавства і направлені на задоволення інтересу певних юридичних чи фізичних осіб.

Основним критерієм визначення масштабів загрози, при веденні бізнесу, є прогнозування потенційних чи реальних збитків. Якщо вплив певного внутрішнього чи зовнішнього чинника, пов'язаного із завданням збитків, не буде сприйматися як загроза, то це призведе до значних втрат людських, фінансових, технічних та інших ресурсів. До загроз варто відносити фактори, які створюють ризики для ведення бізнесу. Такими можуть бути чинники об'єктивного ( наприклад, явища природи: землетрус, повінь, ожеледиця, інфекційні хвороби ) та суб'єктивного ( наприклад, недобросовісна конкуренція, порушення законодавства, технологій, моральні та етичні принципи ведення бізнесу ) характеру. Доведено [1, с. 149], що загрози суб'єктивного характеру можуть виникати як в корпоративній системі (внутрішні), так і поза її межами (зовнішні).

Зовнішні - певний зміст відносин, на які суб'єкти господарської діяльності не в змозі вплинути, але можуть їх прогнозувати та врахувати у власній діяльності.

Внутрішні - відносини, коли бізнес середовище має можливість безпосереднього впливу на їх виникнення та своєчасне виявлення й запобігання негативних наслідків. Внутрішні загрози можуть проявлятися у формі дій або бездіяльності акціонерів, співробітників та менеджменту.

Сучасне ( модерне, постіндустріальне ) суспільство, характеризується різнобарвною соціальною структурою, а середній клас є основою громадянського суспільства. В той же час, економічним базисом громадянського суспільства виступає приватна власність. Інститут приватної власності конституюється як складова невідчужуваних природних прав людини, гарант свободи й рівності суб'єктів суспільних відносин. Цей механізм функціонує об'єктивно, незалежно від прагнень індивіда чи держави.

В правовій системі країн Європейського Союзу, право приватної власності, що має витоки з римського права, посідає провідне місце. Роджер Пілон, віце-президент юридичного відділу інституту Като, вважає [12], що «...право власності є основою всіх прав через те, що власність дає людям свободу». Завдяки інституту приватної власності, людина реалізує власні таланти чи наміри. Тому порушення права власності призводить до порушення особистої свободи та місця індивіда в житті суспільства.

Разом з тим, в процесі господарської діяльності, компанії можуть обмежити права людини шляхом використання примусової праці, дискримінацію співробітників, обмеження права приватної власності або забруднення навколишнього середовища.

В 2018 році, на Форумі ООН з бізнесу та прав людини, у вступному слові Верховного комісара ООН з прав людини Мішеля Бачелет зазначено [7, с. 61-62], що незалежно від того, як держава забезпечує захист прав людини, бізнес зобов'язаний їх поважати. Більше того, при умові, якщо уряди не виконують своїх зобов'язань щодо захисту прав людини, підприємцям необхідно додатково проявляти належну обачність щодо їх реалізації.

На сьогодні не знайшла своєї актуалізації доктрина соціальної відповідальності корпорації перед власними працівниками. Корпорація прагне, перш-за-все, до вирішення нагальних проблем сьогодення. Лише в останні роки в бізнес-середовищі України сформувалось усвідомлення «кадрового голоду». Поступово усвідомлюючи, що найбільшу цінність становить працівник, бізнес робить перші кроки в напрямку підготовки та збереження висококваліфікованих кадрів. Доведено [3, с. 56], що не лише рівень заробітної плати, а й соціальні критерії та цінності, поступово стають сферою внутрішньої політики корпорацій.

Наприкінці 2019 року людство поринуло в безпрецедентну кризу світового масштабу, яка породила величезну кількість ризиків. Паніка, що охопила світ в перші місяці пандемії СОУГО - 19, була одним із тих чинників, що зумовив зменшення темпів розвитку економіки (через згортання довгострокових проектів і зменшення притоку інвестицій).

З метою збереження здоров'я суспільства, було запроваджено обмеження діяльності як державних, так і міжнародних інституцій, в сфері економіки, політики, та культури. Зокрема, частково обмежена, а, іноді, й призупинена, діяльність малого та середнього бізнесу, а великий бізнес зазнав суттєвих економічних втрат. Виникли труднощі з діяльністю навчальних закладів, а також дискусії щодо форми отримання правової освіти.

На індивідуальному рівні ці обмеження пов'язані з тим, що громадяни залишали помешкання лише з метою придбання продуктів харчування, чи для вигулу домашніх тварин. В період пандемії СОУГО-19 була обмежена можливість спілкування з друзями та родичами.

При цьому, уряди усіх країн були свідомі того, що зазначений стан речей зумовлений необхідністю збереження життя та здоров'я громадян, оскільки, в довгостроковій перспективі, життя людини, в порівнянні з прибутками - безцінне.

В Україні, через зарегульованість і, одночасну неврегульованість діяльності державних органів, постійно порушуються права людини, що проявляється в необхідності суб'єктам господарської діяльності, якщо до цього не були надані необхідні документи, заново реєструватися. Натомість, службовці, проводячи перевірки, не враховують ситуацію, пов'язану з пандемією, через що державні органи накладають штрафи на суб'єктів господарської діяльності.

В Україні неврегульованість законодавством про працю, в умовах карантинних обмежень, поставила перед роботодавцями низку проблем, зміст яких полягав у наступному: а) відправляти робітників у відпустку; б) зменшити працівникам зарплату; в) звільнити.

Порушення традиційного ритму життя призвело до протиріччя з такими нормами Конституції України як свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати територію України, за окремим винятками, встановленими законодавчо, право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Як наслідок, виникли ризики по'вязані з інформаційною безпекою та можливостями поширення дезінформації.

У вітчизняній науковій літературі та в середовищі юристів-практиків, сформувалось [3; 6] бачення об'єкту загроз, типу загроз та механізму попередження ризикам.

Важливим елементом, в механізмі реалізації заходів з корпоративної безпеки, є з'ясування суб'єктів, які мають займатись її створенням. Власне, можемо виділити три категорії учасників механізму попередження загроз та ризиків: перша- забезпеченням безпеки займається керівництво компанії або створений в компанії комітет чи рада з безпеки; друга - забезпеченням безпеки займається зовнішня організація (аутсорсинг безпеки); третя - змішаний з двох перерахованих вище.

Але запропоновані організаційно-правові заходи та ресурси корпорації не убезпечать її від ризиків та загроз, якщо не будуть врегульовані, на загальнодержавному рівні, відносини, пов'язані з захистом та реалізацією прав та інтересів всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

З прийняттям Верховною Радою України у 1992 р. Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», в Україні розпочався процес формування системи захисту від недобросовісної конкуренції. На сьогодні вона включає в себе розгалужену систему нормативно-правових актів (Закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції»). Контрольні функції у цій сфері здійснює Антимонопольний комітет України.

Варто зазначити, що загальні принципи протистоянню недобросовісній конкуренції знаходять своє відображення (ст. 13) [13], (ст. 5) [14] у Цивільному та Господарському кодексах України.

В Україні діє розгалужена система спеціально уповноважених суб'єктів антикорупційної політики, основне завдання яких полягає в запобіганні та протидії корупції. Зокрема, центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, є Державне бюро розслідувань. На нього покладено функції досудового розслідування злочинів, вчинених вищими посадовими особами, службовцями НАБУ, прокурорами .

Ключовим органом антикорупційної політики, з огляду на повноваження суб'єктів, на яких поширюється антикорупційне законодавство, в контексті його моніторингу та забезпечення, є Національне агентство з питань запобігання корупції.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України та підтримує державне обвинувачення.

Таким чином, в Україні створено дієвий механізм в боротьбі з корупцією. Він базується на ефективному законодавстві, жорсткому механізмі притягнення до відповідальності, електронному та прозорому урядуванні та чіткою позицією громадськості щодо несприйняття корупції.

Карантин, у зв'язку з поширенням коронавірусу, став для бізнесу непередбачуваною реальністю. 17 березня 2020 року набув [15] чинності Закон № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямований на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19)». Зміни внесені у частину другу статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» де карантин визнано обставинами форс-мажору. Фактично були нейтралізовані ризики та загрози пов'язані з карантином: суб'єкти господарської діяльності, які не могли виконувати договірні зобов'язання в умовах форс-мажору, мали право, повідомивши своїх контрагентів у письмовій формі, призупиняти діяльність. Бізнес-середовищу рекомендувалось [16], з метою врегулювання відносин, внести доповнення в договори про перенесення термінів виконання зобов'язань.

Узагальнюючи зазначимо, що стабільний розвиток вітчизняного бізнес- середовища, в умовах транзитного суспільства та кризи, викликаної пандемією СОУГО-19, можна забезпечити при умові належної уваги держави до ризиків та загроз породжених зазначеними факторами.

Висновки

Ризики, які виникають в процесі підприємницької діяльності, не лише неминучі, але несуть в собі певний позитивний аспект, оскільки спонукають суб'єктів господарювання до подальшого вдосконалення механізму захисту їх прав та інтересів. Як наслідок, суб'єкт господарської діяльності зазнає матеріальних втрат, фінансових збитків та, в цілому, погіршення економічного становища.

Об'єктом загроз можуть бути: фінанси, персонал, репутація власників, топ-менеджменту та самої компанії, активи, технології та бізнес - процеси.

Євроінтеграційні процеси сприяли реформуванню правової системи України у відповідності до європейського законодавства. На наш погляд, з 2014 року були здійснені кроки пов'язані зі зміною законодавства та його імплементацією в правовий простір Об'єднаної Європи.

Доведено [ 17 ], що концепція позитивних зобов'язань держави, зумовлена діалектичним поєднанням правових норм Європейської конвенції про захист прав людини та принципу «верховенства права» яку ЄСПЛ розглядає як «один з основоположних принципів демократичного суспільства», що, своєю чергою, відповідає змісту Конвенції.

В процесі господарської діяльності, компанії можуть обмежити права людини через використання примусової праці, дискримінацію співробітників, обмеження права приватної власності або забруднення навколишнього середовища.

Тому, цілком логічною, постає проблема, пов'язана із покладанням на бізнес відповідальності у сфері збереження прав людини.

Література

1. Франчук В.І. Загрози корпоративній безпеці як об'єкт дослідження. Актуальні проблеми економіки. №9(99). 2009. С. 148-154.

2. Жигірь А.А. Різновиди підприємницьких ризиків та їх класифікація. Ефективна економіка: електрон. наук. фах. вид. №4. 2012. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=1063 (дата звернення: 02.02.2022).

3. Шира Тарас. Концептуальні засади забезпечення корпоративної безпеки підприємств. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. № 2. 2019. с. 51-56.

4. Катамадзе Г. Фіскальна безпека України - чи спроможні забезпечити? URL: https://lb.ua/blog/grigol_katamadze/474027_fiskalna_bezpeka_ukraini-chi.html (дата звернення: 02.02.2022)

5. Корпоративна безпека для власників бізнесу в сучасних умовах. К.: ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ»», 2018, 276 с.

6. Корпоративна безпека бізнесу, для чого вона потрібна або чи потрібна вона взагалі бізнесу?: веб-сайт. URL: https://colares.ua/ua/news/korporativna-bezpeka-biznesu- dlya-chogo-vona-potribna-abo-chi-potribna-vona-vzagali-biznesu (дата звернення: 25.01.2022)

7. Уварова Олена Олександрівна. Бізнес і права людини: навчальний посібник /О.О. Уварова, К. О. Буряковська. Харків, 2019. 148 с.

8. Руководящие принципы предпринимательской деятельности в аспекте прав человека. Нью-Йорк, Женева. 2011. IV с. 47 с. URL: https://www.ohchr.org/Documents/ Publications/GuidingPrinciplesBusinessHR_ru.pdf (дата звернення: 05.02.2022)

9. Бизнес и права человека во время пандемии COVID-19. URL: https://www.ohchr.org/Documents/Issues/Business/BusinessAndHR-COVID19_ru.pdf (дата звернення: 05.02.2022)

10. Рекомендация Комитета министров государствам-членам по правам человека и предпринимательской деятельности. (Принята Комитетом министров 2 марта 2016 г. на 1249-м заседании заместителей министров). URL: https://search.coe.int/cm/Pages/result_ details.aspx?Obj ectID=09000016805c1ad4

11. Florian Wettstein, Elisa Giuliani, Grazia D. Santangelo, and Gьnter K. Stahl. International Business and Human Rights: A Research Agenda. 39 р. URL: https://research- api.cbs.dk/ws/portalfiles/portal/58219777/grazia_santangelo_et_al_international_business_and_ human_rights_acceptedversion.pdf (дата звернення: 05.02.2022)

12. Pilon R. Property rights and the Constitution. Cato Institute. 2017. №8/16. URL: https://www.cato.org/cato-handbook-policymakers/cato-handbook-policy-makers-8th-edition- 2017/property-rights-constitution (дата звернення: 17.01.2022)

13. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. URL:

https://ips.ligazakon.net/document/T030435?an=845057 ст. 13. (дата звернення: 03.02. 2022)

14. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003. № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 5. (дата звернення: 03.02. 2022)

15. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні». Відомості Верховної Ради України. 1998, № 13, ст. 52.

16. Карантин, як форс-мажор: веб-сайт. URL: https://kiev-chamber.org.ua/uk/74/ 2009.html?gclid=EAIaIQobChMIwqTh0fW69QIVlOd3Ch2ouwZnEAAYASAAEgKEL_D_BwE (дата звернення: 27.01.2022)

17. Європейська Конвенція з прав людини з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів №11 14, з Протоколами №1, 4, 6, 7, 12, 13. 63 с. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Convention_UKR.pdf (дата звернення: 05.02. 2022)

References:

1. Franchuk, VI. (2009). Zagrozi korporativmj bezped jak obkkt doshdzhennja [Threats to corporate security as an object of research]. Aktual'm problemi ekonomlki - Actual problems of the economy, 9(99), 148-154 [in Ukrainian].

2. Zhigu', A.A. (2012). Riznovidi p^rkm^d^ rizikrv ta ih klasifikadja [Types of entrepreneurial risks and their classification]. Efektivna ekonomlka - Efficient economy, 4. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1063 [in Ukrainian].

3. Shira, Taras (2019). Konceptual'm zasadi zabezpechennja korporativnot' bezpeki pkprkmstv [Conceptual principles of ensuring corporate security of enterprises]. Ekonomichnij chasopis Shtdnoevropejs'kogo nadonal'nogo umversitetu mem Lest Ukramki - Economic journal of Lesya Ukrainka East European National University, 2, 51-56 [in Ukrainian].

4. Katamadze, G. Fkkal'na bezpeka Ukrami - chi spromozhm zabezpechiti? [Fiscal security of Ukraine - are we able to provide it?]. lb.ua/blog Retrieved from https://lb.ua/blog/grigol_ katamadze/474027_fiskalna_bezpeka_ukraini-chi.html [in Ukrainian].

5. Korporativna bezpeka dlja vlasnikrv dznesu v suchasnih umovah [Corporate security for business owners in modern conditions]. K.: TOV «PIDPRTCMSTVO «VI EN EJ»» [in Ukrainian].

6. Korporativna bezpeka dznesu, dlja chogo vona potribna abo chi potribna vona vzagah bknesu? [Enterprise Business Security, Why Do Businesses Need It or Do Businesses Need It at All?]. colares.ua Retrieved from https://colares.ua/ua/news/korporativna-bezpeka-biznesu-dlya- chogo-vona-potribna-abo-chi-potribna-vona-vzagali-biznesu [in Ukrainian].

7. Uvarova, Olena Oleksandrivna (2019). Biznes i prava ljudini [Business and human rights]. Harkiv [in Ukrainian].

8. Rukovodjashhie principy predprinimatel'skoj dejatel'nosti v aspekte prav cheloveka [Guiding principles of entrepreneurial activity in the aspect of human rights]. N'ju-Jork, Zheneva. www.ohchr.org Retrieved from https://www.ohchr.org/Documents/Publications/GuidingPrinciples BusinessHR_ru.pdf [in Ukrainian].

9. Biznes i prava cheloveka vo vremja pandemii COVID-19 [Business and human rights during the COVID-19 pandemic]. www.ohchr.org Retrieved from https://www.ohchr.org/ Documents/Issues/Business/BusinessAndHR-COVID19_ru.pdf [in Ukrainian].

10. Rekomendacija Komiteta ministrov gosudarstvam-chlenam po pravam cheloveka i predprinimatel'skoj dejatel'nosti. (Prinjata Komitetom ministrov 2 marta 2016 g. na 1249-m zasedanii zamestitelej ministrov) [Recommendation of the Committee of Ministers to member states on human rights and entrepreneurial activity. (Adopted by the Committee of Ministers on March 2, 2016 at the 1249th meeting of deputy ministers)]. search.coe.int Retrieved from https://search.coe.int/cm/Pages/ result_details.aspx?ObjectID=09000016805c1ad4 [in Ukrainian].

11. Florian Wettstein, Elisa Giuliani, Grazia D. Santangelo, and Gьnter K. Stahl. International Business and Human Rights: A Research Agenda. 39 r. URL: https://research- api.cbs.dk/ws/portalfiles/portal/58219777/grazia_santangelo_et_al_international_business_and_hum an_rights_acceptedversion.pdf [in English].

12. Pilon, R. Property rights and the Constitution. Cato Institute. 2017. №8/16. Retrieved from https://www.cato.org/cato-handbook-policymakers/cato-handbook-policy-makers-8th-edition- 2017/property-rights-constitution [in English].

13. Civil'nij kodeks Ukraini [Civil Code of Ukraine]. (n.d). ips.ligazakon.net Retrieved from https://ips.ligazakon.net/document/T030435?an=845057 st. 13 [in Ukrainian].

14. Gospodars'kij kodeks Ukraini [Economic Code of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text st. 5 [in Ukrainian].

15. Zakon Ukraini «Pro torgovo-promislovi palati v Ukraini» [The Law of Ukraine "On Chambers of Commerce and Industry in Ukraine"]. Vidomosti VerhovnoiRadi Ukraini - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 13, 52 [in Ukrainian].

16. Karantin, jak fors-mazhor: veb-sajt [Quarantine as force maj eure]. kiev-chamber.org.ua Retrieved from https://kiev-chamber.org.ua/uk/74/2009.html?gclid=EAIaIQobChMIwqTh0fW69QI VlOd3Ch2ouwZnEAAYASAAEgKEL_D_BwE [in Ukrainian].

17. Cvropejs'ka Konvencija z prav ljudini z popravkami, vnesenimi vidpovidno do polozhen' Protokoliv №11 14, z Protokolami №1, 4, 6, 7, 12, 13. 63 s. [The European Convention on Human Rights as amended in accordance with the provisions of Protocols No. 11 14, with Protocols No. 1, 4, 6, 7, 12, 13. 63 p.]. www.echr.coe.int Retrieved from https://www.echr.coe.int/Documents/ Convention_UKR.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru