Щодо деякий проблем організації та проведення всеукраїнського референдуму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо деякий проблем організації та проведення всеукраїнського референдуму

Лук'янішин Олексій Олегович студент 3 курсу 2 групи факультету адвокатури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Рубежов Богдан Сергійович студент 3 курсу 10 групи факультету адвокатури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Анотація

Конституцією України закріплено здійснення влади народом через виборні представницькі органи, а також безпосередньо шляхом референдуму. Проведення референдуму передбачено на всеукраїнському та місцевому рівнях. У даній статті досліджується чинне законодавство, яким регулюється референдарний процес, зокрема положення Основного Закону та Закону України "Про всеукраїнський референдум". Зосереджено увагу на процедурі проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, участь органів державної влади у цьому процесі, зокрема: Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Президента України та Центральної виборчої комісії. Досліджено також предмет всеукраїнського референдуму та проблемні питання, які стосуються зміни території України як предмета всеукраїнського референдуму, що відповідно до Закону про всеукраїнський референдум може бути здійснено шляхом ратифікації міжнародного договору. Водночас, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2014 N° 3-рп/2014 передбачає право громадян на самовизначення, яке може бути реалізовано шляхом всенародного референдуму. Таким чином, констатується наявність неузгоджених питань між позицією КСУ та законодавчим актом.

У статті підкреслюються новели, які відрізняють новий Закон від попередніх. Окремо розглядаються дискусійні положення Закону, які привертали увагу наукової спільноти ще за часів розробки законопроекту і щодо яких не було враховано законодавцем застережень. Це стосується можливості втрати чинності законом або окремими його положеннями внаслідок всеукраїнського референдуму, заборони проводити референдум двічі на рік, електронного голосування та процедури ініціювання всеукраїнського референдуму, яка на думку авторів своїми вимогами не відповідає сучасним реаліям і ускладнює проведення референдуму за народною ініціативою. референдум законодавство всеукраїнський

Lukyanishyn Oleksii Olegovich, student of the 3rd year of the 2nd group of the Faculty of Advocacy, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

REGARDING SOME PROBLEMS OF ORGANIZING AND HOLDING THE ALL-UKRAINIAN REFERENDUM

The Constitution of Ukraine enshrines the exercise of power by the people through elected representative bodies, as well as directly through a referendum. The holding of the referendum is foreseen at the all-Ukrainian and local levels. This article examines the current legislation that regulates the referendum process, in particular the provisions of the Basic Law and the Law of Ukraine "On the All-Ukrainian Referendum". Attention is focused on the procedure for holding a national referendum on people's initiative, the participation of state authorities in this process, in particular: the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine and the Central Election Commission. The subject of the All-Ukrainian referendum and the problematic issues related to the change of the territory of Ukraine as the subject of the All-Ukrainian referendum, which according to the Law on the All-Ukrainian Referendum can be implemented by ratifying an international treaty, are also studied. At the same time, the decision of the Constitutional Court of Ukraine dated March 20, 2014 No. 3-рп/2014 provides for the right of citizens to self-determination, which can be implemented through a national referendum. Thus, the presence of inconsistent issues between the position of the KSU and the legislative act is ascertained.

The article emphasizes novelties that distinguish the new Law from the previous ones. The debatable provisions of the Law, which attracted the attention of the scientific community even during the drafting of the draft law and regarding which the legislator's reservations were not taken into account, are considered separately. This concerns the possibility of the law or its individual provisions becoming invalid as a result of the all-Ukrainian referendum, the ban on holding a referendum twice a year, electronic voting, and the procedure for initiating an all- Ukrainian referendum, which, according to the authors, does not meet modern realities by its requirements and makes it difficult to hold a referendum on popular initiative.

Постановка проблеми. Наукова проблема, дослідженню і вирішенню якої присвячено статтю, полягає в необхідності аналізу законодавчого регулювання проведення всеукраїнського референдуму відповідно до нового Закону України "Про всеукраїнський референдум". Даний нормативно- правовий акт набрав чинності лише минулого року і на практиці не був використаний. Теоретичне дослідження процедури проведення всеукраїнського референдуму дозволить знайти недоліки та у подальшому їх виправити, щоб забезпечити дієвий механізм реалізації положень Закону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Станом на сьогодні розроблено наукове підґрунтя для дослідження референдуму та процедури його проведення. Його дослідниками є О. Скрипнюк, В. Федоренко, І. Магновський, В. Погорілко, В. Клочок та інші. До кола їх уваги відносяться конституційно-правові питання стосовно інституту референдуму, але більшість досліджень науковців було проведено ще до прийняття Закону. Враховуючи якісні зміни в українському законодавстві в останній час, постає завдання систематизувати доробок учених-правників та проаналізувати оцінки Закону сучасними фахівцями.

Мета статті. Необхідно провести аналіз основних положень Закону, виокремити проблеми організації і проведення всеукраїнського референдуму та запропонувати шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні триває процес становлення громадянського суспільства та побудови правової української держави, незважаючи на численні перепони. Надзвичайно важливою складовою демократії є участь народу у вирішенні подальшої долі держави. У Конституції України народ визнано носієм суверенітету та єдиним джерелом влади. Основний Закон нашої країни передбачає здійснення народом влади через представницькі органи на державному та місцевому рівнях, а також безпосередньо. Згідно із статтею 69 Конституції народне волевиявлення може здійснюватись через вибори, референдуми та інші форми безпосереднього народовладдя [1].

За допомогою референдуму громадяни мають можливість вирішувати найбільш важливі соціальні, економічні, політичні питання, а також вирішувати ключові проблеми у міждержавних стосунках. Гарантією цього права є забезпечення нормативного процесу референдуму, який набув поширення лише у минулому столітті, коли внаслідок поступового встановлення демократичних режимів по всьому світу народи отримали право впливати на владу та майбутнє своїх країн. Свідченням ефективності референдуму є його активне використання у світі. Так, лише 2020 року у різних країнах світу було проведено два десятки референдумів. Лідером у референдарному процесі залишається Швейцарія, яка провела їх тричі за рік [2]. Подібна тенденція зберіглась і у 2021 році. У Швейцарії протягом минулого року чотири рази проводились національні референдуми, на які загалом було винесено 6 питань за народною ініціативою та 7 факультативних органами державної влади. Питання стосувались зменшення розміру податків, пандемії СоуМ-19, одностатевих шлюбів, захисту довкілля та боротьби з тероризмом [3].

Конституція України передбачає проведення місцевого та всеукраїнського референдумів, але до сьогодні, вже десять років, нормативно- правове регулювання місцевого референдуму відсутнє, загальні положення про нього містяться лише у Конституції та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Проект Закону про місцевий референдум було зареєстровано 19 травня 2021 року, вже більше півроку він опрацьовується комітетами ВРУ. 18 лютого 2022 року відбулась його презентація. Громадськість було ознайомлено з основними положеннями, рекомендаціями Венеційської комісії та позиціями провідних науковців-правників. Дискусійними на сьогодні залишаються предмет місцевого референдуму, чи можна буде виносити одне або декілька питань, також питання щодо інформаційного забезпечення місцевого референдуму та підвищення правової обізнаності населення, роль місцевих органів виконавчої влади, джерела фінансування, зниження або скасування кворуму у 50%, який за сучасних умов досягти вкрай важко та інші питання. Таким чином, нині вирішення територіальною громадою важливих питань шляхом місцевого референдуму залишається неможливим, але роботи над відповідним законопроектом тривають.

11 квітня 2021 року набрав чинності Закон України "Про всеукраїнський референдум". Новий закон дозволяє виносити на референдум лише одне питання, на відміну від попередніх законів про референдум, які дозволяли декілька питань. Референдум не може проводитись одночасно з черговими та позачерговими загальнодержавними виборами, черговими місцевими виборами. Предметом референдуму можуть бути питання про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції України; питання загальнодержавного значення; питання про зміну території України, а також про втрату чинності законом України або окремими його положеннями. Не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму питання, що суперечать положенням Конституції України та іншим нормативно-правовим актам, питання, спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету та територіальної цілісності України. Не можуть виноситися на референдум і питання податків, бюджету, амністії, а також ті, що перебувають у віданні органів правопорядку, прокуратури чи суду.

Вважаємо доречним зосередити увагу щодо питання про зміну території України. У даному випадку мається на увазі ратифікація міжнародного договору про зміну території держави, адже ліквідація незалежності України, порушення державного суверенітету та територіальної цілісності не допускаються. У юридичній позиції Конституційного Суду України у рішенні від 20.03.2014 № 3-рп/2014, згідно з яким одностороннє самовизначення частини громадян та зміна території України не допускаються, тобто, питання зміни кордонів за умов самовизначення частини населення країни може вирішити лише весь український народ шляхом всеукраїнського референдуму. Таким чином, Закон не передбачає права громадян на самовизначення і не дозволяє використати всеукраїнський референдум для вирішення цього питання, тому дане питання потребує узгодження.

Участь громадян у голосуванні є добровільною, голосування є таємним, і кожна особа має право проголосувати лише один раз.

Відповідно до Конституції України всеукраїнський референдум щодо затвердження змін до розділів І, ІІІ, ХІІІ Основного Закону призначається Президентом України. Всеукраїнський референдум щодо зміни території України призначається Верховною Радою України. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою проголошується Президентом України. Контроль щодо відповідності Конституції України питання всеукраїнського референдуму здійснює Конституційний Суд України.

У новому Законі втілено конституційні положення про всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Референдум за народною ініціативою проголошується Президентом України на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області. На всеукраїнський референдум за народною ініціативою можуть бути винесені питання загальнодержавного значення або про втрату чинності законом або його положеннями.

Народна ініціатива здійснюється за допомогою збору підписів. Збір підписів організовує та здійснює ініціативна група. Збір підписів під ініціативою щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою триває протягом дев'яноста днів з дня отримання свідоцтва про реєстрацію ініціативної групи.

Ініціативна група всеукраїнського референдуму за народною ініціативою формується на зборах громадян України, у яких беруть участь не менше 300 осіб. Не пізніше ніж за п'ять днів до дня проведення зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою їх організатори повинні письмово повідомити Центральну виборчу комісію про дату, час, місце і мету зборів. На збори направляються представники ЦВК. Кожен учасник зборів реєструється та посвідчує факт участі власним підписом. Також на зборах формулюється питання, яке планується винести на референдум. Питання повинно бути обгрунтованим відповідно до Закону. Ініціативна група повинна складатись з не менш як 60 громадян, які мають право голосу. Також на зборах затверджується текст законопроекту про втрату чинності законом України або окремими його положеннями, який не можу бути змінений після свого затвердження.

Внаслідок зборів складається протокол, до якого додаються письмові згоди учасників ініціативної групи щодо їх згоди на участь в ній, рішення зборів про призначення уповноваженого представника ініціативної групи та його згода на займання цієї посади. Протягом десяти днів з дня проведення зборів ці документи надаються ЦВК. Далі ЦВК розглядає отримані документи та приймає постанову про реєстрацію ініціативною групи або вмотивовану відмову в реєстрації (через порушення положень цього Закону або неконституційність питання). У разі виявлення ознак невідповідності питання Конституції України ЦВК призупиняє процес реєстрації групи, звертається до Президента України із клопотанням про направлення до Конституційного Суду України конституційного звернення щодо конституційності питання. Для вирішення цього питання КСУ залучає до участі в конституційному провадженні представника або представників ініціативної групи всеукраїнського референдуму. У разі визнання питання відповідним Конституції процес реєстрації продовжується.

Позитивним нововведенням стало віднесення до виключної компетенції КСУ перевірки на відповідність Основному Закону питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум. Суд надає за зверненням Президента України або щонайменше сорока п'яти народних депутатів України висновки про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою. До конституційної судової реформи 2016 року перевірку питання на конституційність здійснювали Президент України або ЦВК, внаслідок чого український народ не міг винести на всеукраїнський референдум важливі для суспільства питання. Нові зміни у законодавстві сприяють утвердженню конституційної демократії в Україні.

Ініціативна група формує власний фонд, за рахунок коштів якого виготовляються підписні листи, на яких громадяни України із правом голосу ставлять свої підписи, зазначають необхідну інформацію. Збір підписів здійснюють члени ініціативної групи. Після закінчення збору підписів, ініціативна група рахує загальну кількість підписів, складає протокол та передає документи ЦВК. Після отримання комісією документів вона їх перевіряє протягом 14 днів з дня закінчення строку для збирання підписів. Якщо ЦВК виявить недостатню кількість підписів, вона приймає відповідну постанову, а також про припинення ініціативи. Ці постанови ініціативна група має право оскаржити.

У разі, якщо підписи було зібрані у достатній кількості згідно із законодавством, ЦВК не пізніше наступного дня після прийняття рішення про підсумки збору підписів під ініціативою проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою передає таке рішення Президенту України.

Всеукраїнський референдум проводиться в загальнодержавному окрузі з всеукраїнського референдуму, що включає всю територію України та закордонний округ з всеукраїнського референдуму.

Для підготовки, організації і проведення всеукраїнського референдуму використовуються територіальні виборчі округи, що утворюються для підготовки, організації і проведення загальнодержавних виборів та існують на постійній основі. Для підготовки і проведення голосування та підрахунку голосів використовуються звичайні, спеціальні і закордонні виборчі дільниці. Також організовується електронне голосування на відповідному ресурсі, спеціальна дільниця з електронного голосування.

ЦВК займається виготовленням та отриманням бюлетенів, за допомогою яких буде відбуватись голосування. Голосування відбувається з 8 до 20 години, після чого рахуються голоси, складаються протоколи. Згодом документи передаються окружній комісії з всеукраїнського референдуму, а далі - ЦВК. Центральна виборча комісія на своєму засіданні не пізніш як на десятий день з дня голосування встановлює результати всеукраїнського референдуму та складає відповідний протокол на основі отриманих документів, не пізніш як на п'ятий день після цього офіційно оголошує на своєму засіданні результати всеукраїнського референдуму та своє рішення.

Після офіційного оголошення результатів референдуму затверджений на всеукраїнському референдумі закон протягом п'яти днів оприлюднюється у встановленому законом порядку. Прийнятий закон датується днем проведення референдуму і зазначається про його прийняття всеукраїнським референдумом.

Закон, який було схвалено народом на всеукраїнському референдумі, щодо внесення змін до розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституції України або закон про ратифікацію міжнародного договору, що передбачає зміну території України, набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено у законі, але не раніше дня офіційного оприлюднення.

Прийнятий на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою закон України про визнання таким, що втратив чинність, закону України або окремих положень закону України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Питання, не підтримане виборцями на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, може бути повторно винесено на референдум за не раніше як через рік з дня офіційного оголошення результатів всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Закон України або окремі його положення, що втратили чинність за результатами всеукраїнського референдуму, не можуть бути прийняті Верховною Радою України у тій самій редакції протягом трьох років з дня втрати ними чинності.

Питання загальнодержавного значення, яке було підтримано громадянами, є обов'язковим для виконання відповідними органами державної влади, їх посадовими особами.

У разі, якщо для реалізації рішення Українського народу щодо підтримки питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі потрібно прийняти закон, Кабінет Міністрів України протягом шести місяців з дня офіційного оголошення результатів референдуму зобов'язаний подати до парламенту законопроект на виконання рішення Українського народу про підтримку такого питання, а Верховна Рада України - розглянути внесений законопроект.

Рішення, дії чи бездіяльність, пов'язані з ініціюванням всеукраїнського референдуму, процесом всеукраїнського референдуму, можуть бути оскаржені до відповідної комісії з всеукраїнського референдуму або до суду ^[4].

Закон, незважаючи на ретельну роботу над ним, на нашу думку, не є бездоганним.

Викликає питання процедура втрати чинності законом або окремими його положеннями відповідно до п.4 ч. 1 ст. 3 Закону. Практика деяких країн Європи свідчить про те, що в них скасування закону можливе лише невдовзі після його прийняття, до того, як він стане повноцінною складовою правової системи держави. У нашому ж випадку закон може бути скасовано, але ж альтернативи надано не буде, тобто, може виникнути ситуація, коли частина суспільних відносин просто не буде врегульована деякий час. Народний депутат В. Сюмар разом зі своїми колегами акцентувала увагу на тому, що референдум підміняє таким чином парламент, і це призведе до численних маніпуляцій [5]. Деякі політологи, зокрема Дмитро Сінченко, зазначають, що можливістю скасувати будь-яке законодавче рішення можуть скористатись олігархи, якщо воно їм не вигідне. "Маючи в руках національні телеканали, олігархи успішно формуватимуть громадську думку щодо будь-якої законодавчої ініціативи" [6]. Автори поділяють думку генерального директора Комітету виборців України Олексія Кошеля, що цим можуть скористатись в умовах війни ворожі спецслужби, метою яких стане внесення розколу до суспільства та розбрату за допомогою референдуму з провокаційних та безперспективних за своєю суттю запитань, які можуть стосуватись скасування декомунізації або окремого статусу для російської мови. Такі питання підтримки більшості не отримають, але численні дискусії у соціумі породять [6].

До цього слід додати реалії, за яких ухвалюються закони, кожен з яких є компромісом, досягнутим між різними політичними силами. Чи буде можливість швидко досягнути спільної точки зору у процесі розробки нового закону - сумнівно. Разом з рішенням про проведення референдуму, ми вважаємо, слід розробляти і новий закон, який, у разі успішного результату референдуму, зможе замінити попередній.

Також Закон не містить конкретної заборони проводити два, три і більше референдумів на рік. Враховуючи складність процедури проведення референдуму навряд-чи вдасться провести декілька референдумів, але у даному випадку недобросовісні ініціатори можуть створити перешкоди для проведення референдуму іншою ініціативною групою. У акті наявна заборона ініціювання декількох всеукраїнських референдумів з одного питання, що також може бути використано як перешкоду. Недобросовісні ініціатори не назбирають потрібних підписів, але справжня ініціативна група буде чекати не менш як три місяці. Аналізуючи ініціативи за 2021 рік на веб-сайті ЦВК, можна припустити що подібні випадки вже наявні, бо ініціативні групи створюються з однакових питань, але підписи у достатній кількості не зібрані. А після проходження часу на збір підписів, створюється нова ініціативна група з аналогічного питання, яка теж не зможе зібрати підписи. Уже втретє реєструються ініціативні групи з абсолютно однакових питань в однаковій кількості, і вже двічі вони не зібрали потрібну кількість підписів [7].

Не слід забувати вартість проведення референдуму, яка, за словами Р. Стефанчука, може сягати двох мільярдів гривень [8]. Якщо навіть припустити можливість проведення двох референдумів на рік, то це буде не найкращим наслідком для державного бюджету.

Електронне голосування, за допомогою якого особа може взяти участь у референдумі, безумно є зручним та сучасним для громадян. Але яким чином можна буде забезпечити вільне, добровільне та особисте голосування за межами виборчої комісії'? Факти тиску та підкупу у даному випадку буде вкрай важко встановити. Про такі ризики зазначає і Магнус Ліллестрьом, який радить враховувати досвід європейських країн у запровадженні систем електронного голосування, зокрема Естонії. У цій країні запобіжником примусового голосування під натиском або підкупу є можливість виборця змінити свій вибір за допомогою електронного голосування або на виборчій дільниці, а також безпечна ідентифікація виборця в режимі онлайн. Але це можливо лише за умови розробки і створення надійної електронної системи, яка буде захищена від фальсифікацій з боку зловмисників [9]. Представник Д.Ковриженко акцентує увагу, що впровадження електронного голосування у країнах світу явку виборців значно не підвищило і багато зусиль розробників цієї системи не змогли побороти недовіру громадськості до такого виду голосування. Так, Німеччина, Великобританія та Голландія після тестувань системи відмовились від її масового використання [10]. Крім цього, Венеційська комісія (ще на момент розробки закону) у своєму висновку радила взагалі виключити положення про електронне голосування, адже це складний процес і має бути детально визначений у окремому акті. Але український законодавець не прислухався, тому сьогодні електронне голосування залишається неврегульованим [11].

І вважаємо потрібним висловитись щодо процедури ініціювання всеукраїнського референдуму, яка зазначена у ч.2 ст. 72 Конституції України. Для ініціювання слід зібрати 3 мільйони підписів не менш як в 2/3 областей і не менш як по 100 тисяч підписів в кожній області. Населення більше ніж половини областей України складає близько мільйона осіб, або на 100-200 тисяч осіб перевищують цю цифру [12]. У даному випадку слід зібрати підписи кожної десятої людини у цих областях. Збір підписів триває 90 днів, і підписи надаються на листі лише у паперовому вигляді, що виключає можливість підтримки ініціативи за допомогою електронного носія.

Таким чином, кожного дня потрібно збирати в середньому 33 тисячі підписів. Ми маємо сумнів, що ініціатори зможуть організувати роботу членів ініціативної групи для збору такої кількості підписів. Але таку можливість мають політичні групи з високим рівнем організації, які володіють у достатній кількості фінансовими і людськими ресурсами. Тому, на нашу думку, у даному випадку виключна роль в процесі роботи ініціативної групи належатиме владі, яка може і допомогти, і створити перепони, адже якщо добровольці допустять хоча б одну помилку у документації, ЦВК може їм легко відмовити у референдумі.

Крім цього, дані вимоги щодо кількості необхідних підписів було розроблено 25 років тому, коли населення України перевищувало 51 мільйон осіб. Сьогодні ж, за найоптимістичними оцінками населення скоротилось на 10, а то й більше, мільйонів осіб [13]. Тобто населення скоротилось як мінімум на 20%, що повинно виявитись у зменшенні кількості підписів. Для оцінки зменшення чисельності населення слід також врахувати наслідки повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, внаслідок чого загинули тисячі військових та цивільних, мільйони українців виїхали до інших країн, але точні дані, на які можна буде спиратись, з'являться лише після Перемоги. Вирішення даного питання полягає у прийнятті ВРУ відповідного законопроекту, який згодом буде винесено на всеукраїнський референдум, і за умови підтримки більшості громадян, до Конституції буде внесено зміни, і відповідно, до Закону "Про всеукраїнський референдум".Висновки

Таким чином, на базі досліджених матеріалів, можна впевнено сказати, що чинний сьогодні Закон України "Про всеукраїнський референдум" є безумовним досягненням сучасності, адже він забезпечує участь громадян у вирішенні важливих питань держави і суспільства, надає можливість внести зміни до розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституції України. Останнє є найбільш важливою умовою інтеграції України до європейської спільноти, адже лише шляхом всеукраїнського референдуму можливий вступ України до НАТО, що дозволить існування на території військових баз альянсу, а також забезпечить вступ України до Європейського Союзу у подальшому майбутньому. Закон регулює весь процес від початку до фіналу, враховує помилки минулого та поради європейських партнерів, але і він має недоліки. Основними з них є: можливість скасування нормативно-правового акту за відсутності іншого, який його замінить. Тобто, цей недолік сприяє дестабілізації правової системи країни, виникненню прогалин у законодавстві. Цим можуть скористатись і олігархи, і ворожо налаштовані країни. На нашу думку, слід встановити чітку умову скасування закону - наявність йому заміни.

Наступним недоліком є заборона ініціювання декількох всеукраїнських референдумів з одного питання. Практика свідчить по фактичне блокування народної ініціативи недобросовісними громадянами. Це питання потребує детального вивчення, тому що у разі, якщо дозволити одночасно декілька ініціатив з одного питання, це може призвести до перенавантаження ЦВК та інших органів, а якщо залишити поточну редакцію, то блокування буде і надалі продовжуватись.

У Законі не заборонено проводити два референдуми на рік, що не виключає таку можливість. Враховуючи високу вартість проведення референдуму, це може мати погані наслідки. Тому, на нашу думку, слід встановити, що всеукраїнський референдум може бути проведено лише раз на рік.

Електронне голосування є важливим досягненням сьогодення і його слід впроваджувати, зокрема в референдарний процес. Але водночас ця система містить багато ризиків, які можуть нівелювати лише надійна система та законодавство, яке буде враховувати досвід інших країн. Дані вимоги можуть забезпечити Верховна Рада України як законодавчий орган та компетентні органи виконавчої влади, зокрема Міністерство цифрової трансформації України. Тому надзвичайно важливо врахувати рекомендації Венеційської комісії та розробити окремий закон, який зможе регулювати електронне голосування і під час виборів, і під час референдуму.

Отже, не слід законодавцеві зупинятись на початому, прийняті закони слід редагувати, аби уникнути зловживань із боку влади та різних політичних сил, надати народові ефективні механізми реалізації свої волі. Але, безумовно, жодний теоретичний аналіз Закону не зможе виявити усі недоліки краще, аніж його практичне застосування.

Література

1. Конституція України [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

2. Золотарьова Я. Референдуми-2020 у світі: де і що вирішували [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.oporaua.org/blog/vybory/referendum/22759-referendumi- 2020-u-sviti-de-i-shcho-virishuvali

3. Chronologie Volksabstimmungen 2021 - 2022 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.bk.admin.ch/ch/d/pore/va/vab_2_2_4_1_2021_2030.html

4. Закон України "Про всеукраїнський референдум" [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1135-20#Text

5. Коломиец В., Шевчук И. Рада окончательно приняла закон о референдуме. Что он предусматривает? [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://hromadske.ua/ru/posts/rada- okonchatelno-prinyala-zakon-o-referendume-chto-on-predusmatrivaet

6. Ліскович М. Закон про референдум є: плюси та мінуси [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3178662-zakon-pro-referendum-e- plusi-ta-minusi.html

7. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.cvk.gov.ua/vibory/vseukrainskiy-referendum-za-narodnoyu-initsiativoyu-2021 -roku.html.

8. Стефанчук про референдум: Це не безкоштовна забавка, його вартість - 82 мільярди [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric- polytics/3181099-stefancuk-pro-referendum-ce-ne-bezkostovna-zabavka-jogo-vartist-2-milardi.html

9. Ліллестрьом М. Переваги та ризики електронного голосування та онлайн-гол осування [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://decentralization.gov.ua/news/12905

10. Требор И. Референдум от Зеленского: изменение территории, 100 миллионов на агитацию и онлайн-риски [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://delo.ua/econonomyandpoliticsinukraine/referendum-po-zelenski-izmenenie-territorii-po-369609/

11. Баконіна О. Законопроект про референдум: "за" чи "проти"? [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://jurliga.ligazakon.net/news/197648_zakonoproekt-pro-referendum-za-chi-proti

12. Населення України [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://index.minfin.com.ua/reference/people/

13. Населення [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ operativ/operativ2007/ds/nas_rik/nas_u/nas_rik_u.html

14. References:

15. Konstytutsiia Ukrainy. [Constitution of Ukraine] Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

16. Zolotarova Ya. Referendumy-2020 u sviti: de i shcho vyrishuvaly. [Referendums-2020 in the world: where and what was decided] Retrieved from https://www.oporaua.org/blog/vybory/ referendum/22759-referendumi-2020-u-sviti-de-i-shcho-virishuvali [in Ukrainian].

17. Chronologie Volksabstimmungen 2021 - 2022. Retrieved from https://www.bk.admin.ch/ch/d/pore/va/vab_2_2_4_1_2021_2030.html [in German].

18. Zakon Ukrainy "Pro vseukrainskyi referendum". [The Law of Ukraine "On the All- Ukrainian Referendum] Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1135-20#Text [in Ukrainian].

19. Kolomyets V., Shevchuk Y. Rada okonchatelno pryniala zakon o referendume. Chto on predusmatryvaet? [The Rada finally adopted the law on the referendum. What does it provide?] Retrieved from https://hromadske.ua/ru/posts/rada-okonchatelno-prinyala-zakon-o-referendume- chto-on-predusmatrivaet [in Russian]

20. Liskovych M. Zakon pro referendum ye: pliusy ta minusy. [There are pros and cons to the referendum law] Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3178662-zakon- pro-referendum-e-plusi-ta-minusi.html [in Ukrainian].

21. Vseukrainskyi referendum za narodnoiu initsiatyvoiu 2021. [All-Ukrainian referendum on people's initiative 2021] Retrieved from https://www.cvk.gov.ua/vibory/vseukrainskiy- referendum-za-narodnoyu-initsiativoyu-2021 -roku.html [in Ukrainian].

22. Stefanchuk pro referendum: Tse ne bezkoshtovna zabavka, yoho vartist - 82 miliardy. [Stefanchuk on the referendum: This is not free fun, its cost is 82 billion] Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3181099-stefancuk-pro-referendum-ce-ne- bezkostovna-zabavka-jogo-vartist-2-milardi.html [in Ukrainian].

23. Lillestrom M. Perevahy ta ryzyky elektronnoho holosuvannia ta onlain-holosuvannia. [Advantages and risks of electronic voting and online voting] Retrieved from https://decentralization.gov.ua/news/12905 [in Ukrainian].

24. Trebor Y. Referendum ot Zelenskoho: yzmenenye terrytoryy, 100 myllyonov na ahytatsyiu y onlain-rysky. [Referendum from Zelensky: change of territory, 100 million for campaigning and online risks] Retrieved from https://delo.ua/econonomyandpoliticsinukraine/referendum- po-zelenski- izmenenie-territorii-po-369609/ [in Russian].

25. Bakonina O. Zakonoproekt pro referendum: "za" chy "proty"? [Referendum bill: "for" or "against"?] Retrieved from https://jurliga.ligazakon.net/news/197648_zakonoproekt-pro- referendum-za-chi-proti [in Ukrainian].

26. Naselennia Ukrainy. [Population of Ukraine] Retrieved from https://index.minfin.com.ua/reference/people/ [in Ukrainian].

27. Naselennia. [Population] Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/ operativ2007/ds/nas_rik/nas_u/nas_rik_u.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru