Роль засобів масової комунікації в сучасному публічному управлінні: виклики та перспективи

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Кафедра міжнародних відносин та політичного консалтингу (за сумісництвом)

Відділ аспірантури та докторантури

Роль засобів масової комунікації в сучасному публічному управлінні: виклики та перспективи

Дабіжа В.В. к. держ. управління доцент

Анотація

Статтю присвячено узагальненню підходів щодо викликів та загроз, притаманних поширенню інформації через засоби масової комунікації та їх врахування у сучасному публічному управлінні. Авторка зосереджує свою увагу на характеристиці масової інформації з точки зору публічного управління, виокремлюючи такі її особливості як: оперативність; здатність охоплювати своїм впливом велику кількість споживачів; можливість за допомогою сучасних технологій відображатися на громадській думці, настроях тощо. В ході дослідження з'ясовано, що всі зазначені особливості масової інформації несуть у собі потенціал загроз не лише для стабільності функціонування державних інститутів, але й для національної безпеки. Ключовими загрозами можна вважати дезінформацію та залежність держави від інформаційних трендів.

Наведено приклади вдалих та невдалих дезінформаційних кампаній. Встановлено, що дієвим інструментарієм протидії дезінформації є активна інформаційна політика держави, налагодження відкритості органів державної влади, невпинного інформування населення про їх діяльність.

З урахуванням залежності сучасної демократичної держави від сформованої інформаційними трендами громадської думки, наголошено на необхідності для державних органів формувати належний імідж, причому не лише серед споживачів своїх послуг, але й серед власного персоналу.

Акцентовано увагу на потребі подальших досліджень проблематики інформаційної просвіти громадян (що має включати підвищення їх загальної інформаційної компетентності, підвищення рівня освіти, поширення критичного підходу до сприйняття інформації), а також методології протидії фейкам та міфам. Додаткової уваги заслуговує феномен інформаційних ідолів, або ж персон-ньюсмейкерів. Вкрай важливою є розробка механізму взаємодії з такими персонами на національному та міжнародному рівнях, з метою реалізації державної інформаційної політики.

Ключові слова: інформація; засоби масової інформації; засоби масової комунікації; політичні комунікації; інформаційний шум; дезінформація; формування громадської думки; імідж; органи державної влади; національна безпека.

Abstract

The role of mass media in modern public administration: challenges and prospects

Dabizha V.V., Candidate of Sciences in Public Administration, Uead of the postgraduate and doctoral studies department, Аssociate professor of the Department of international relations and political consulting (part-time), Open International University of Human Development "Ukraine"

The article is devoted to the generalization of approaches to the challenges and threats inherent in the dissemination of information through the media and their consideration in modern public administration. The author focuses on the characteristics of the media in terms of public administration, highlighting its features such as: speed of the information; the ability to reach a large number of consumers; the ability to use modern technology to reflect on public opinion, sentiment, etc. The study found that all these features of the media have the potential to threaten not only the stability of state institutions, but also national security. Disinformation and the state's dependence on information trends can be considered key threats.

Examples of successful and unsuccessful disinformation campaigns are given. It has been established that an effective tool for counteracting misinformation is an active information policy of the state, establishing openness of public authorities, and constantly informing the population about their activities.

Given the dependence of the modern democratic state on the public opinion formed by information trends, it is emphasized the need for public authorities to form a proper image, not only among consumers of their services, but also among its own staff.

Emphasis is placed on the need for further research on the issues of information education of citizens (which should include increasing their general information competence, raising the level of education, spreading a critical approach to information perception), as well as methodologies to counter by the fakes and myths. The phenomenon of information idols or personal newsmakers deserves additional attention. It is extremely important to develop a mechanism for interaction with such persons at the national and international levels, in order to implement state information policy.

Keywords: information; media; mass media; political communications; information noise; misinformation; formation of public opinion; image; public authorities; National security.

Постановка проблеми

Становлення інформаційного суспільства, інтенсифіковане поширенням сучасних телекомунікаційних технологій та зростанням доступності електронних пристроїв, що підтримують роботу додатків соціальних мереж (на кшталт Facebook) і месенджерів (на кшталт Viber, Telegram, WatsApp тощо), формує в Україні та світі нову архітектуру інформаційного простору. Тотальна інформаційна проникність не лише відкриває колосальні можливості для саморозвитку, спілкування і розширення світогляду, але загострює більшість існуючих у суспільстві проблем, особливо - в умовах війни проти нашої держави.

Повномасштабному військовому вторгненню на територію нашої держави передували вісім років порушення територіальної цілісності та ведення проти України гібридної війни, що включала потужну інформаційно- пропагандистську складову.

У таких умовах особливої гостроти набувають питання дієвості політичних комунікацій та підтримання високого рівня публічного адміністрування в цілому. Налагодження ефективних політичних комунікацій вимагає врахування особливостей функціонування засобів масової комунікації, зокрема - детального аналізу їх недоліків та потенційних загроз.

І хоча останніми роками і спостерігалася певна увага науковців до ролі засобів масової комунікації у сучасному публічному управлінні, наразі нагальною є потреба узагальнення тенденцій у цій сфері - як в Україні, так і за кордоном.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні теоретичні засади політичних комунікацій були закладені дослідженнями Н. Вінера, К. Шеннона, У. Уівера та інших вчених, а також філософськими соціологічними й лінгвістичними розвідками А. Моля, А. Тоффлера, А. Турена, Г. Блумбера, Д. Белла, Дж. Гелбрейта, Д. Рісмена, М. Бубера, Н. Лумана, Р. Якобсона, Т. Ньюкомба, Т. Парсонса, Ф де Сосоюра, Ю. Хабермаса та багатьох інших теоретиків.

Безпосередньо питання становлення та розвитку форм, методів та механізмів політико-комунікаційної складової державних органів як категорії державно-управлінської науки, а також їх практичного інструментарію, у своїх працях досліджували і розробляють такі науковці, як: Е. Афонін, Л. Балабонова, А. Балашов, Б. Бакуменко, М. Білинська, В. Дрешпак, І. Колосовська, С. Колосок, Є. Романенко, О. Руденко, Г. Ситник, О. Пархоменко-Куцевіл, Т. Федорів, Т. Ярової та інші.

Водночас, зростання інформаційного тиску на нашу державу, поширення соціальних мереж і месенджерів, як носіїв комунікативного простору та необхідність визначення потенціалу інформаційних загроз і шляхів протидії їм, обумовлюють актуальність даного дослідження.

Метою статті виступає огляд викликів та загроз, притаманних поширенню інформації через засоби масової комунікації та їх врахування у сучасному публічному управлінні.

Виклад основного матеріалу

Держава спрадавна виступала активним суб'єктом інформаційної діяльності, орієнтуючи свої зусилля на організацію суспільних процесів та контроль за ними. Вже на світанку нашої ери влада Риму публікувала інформаційне видання «Acta diurna populi Romani» (щоденні події римського народу), а з поширенням демократії необхідність інформувати громадськість та налагоджувати з нею зворотній зв'язок, набули особливої гостроти.

У сучасному державотворенні раціональне застосування механізму політичних комунікацій дозволяє долати протиріччя, які ускладнюють демократизацію суспільства (бюрократизм влади, маніпулювання громадською думкою, недовіра органів влади до громадських організацій, низький професійний рівень чиновників тощо). Свого часу авторка вже акцентувала увагу на ролі масової інформації у політичному процесі, зазначаючи її значущість як фактору порозуміння, зближення, консолідації суб'єктів політики, узгодження інтересів різних суспільних груп всередині кожної конкретної країни і суверенних держав на міжнародній арені. Перелічені можливості масової інформації обумовлено тими об'єктивними властивостями, які їй притаманні: по-перше, оперативністю; по-друге, здатністю охоплювати своїм впливом велику кількість споживачів; по-третє, доступністю отримання та психологічними властивостями, а саме - можливостями за допомогою сучасних технологій відбиватися на громадській думці, настроях тощо [1]. Водночас, усі перелічені властивості масової інформації несуть у собі потенціал загроз не лише для стабільності функціонування державних інститутів, але й для національної безпеки у найширшому її розумінні. Спробуємо детальніше зупинитися на них.

Оперативність інформації, що розповсюджується сучасними засобами масової комунікації, зокрема такими як соціальні мережі та месенджери, є визначальною ознакою сучасного світу. Можливість передавати величезні об'єми інформації на протилежний бік планети вивела нашу цивілізацію на новий рівень розвитку. Та водночас, оперативність інформації загострює загрозу поширення як інформаційного шуму, так і відвертої, або ж прихованої дезінформації.

У найбільш загальному розумінні інформаційний шум є комунікаційним бар'єром, що виникає внаслідок надлишковості, слабкої структурованості, неправильного кодування поданої інформації, а також дублювання інформації без критичної перевірки й уточнення, що призводить до передавання і поширення спотворених даних [2]. На переконання більшості дослідників, оптимальним способом нейтралізації негативних впливів інформаційного шуму є забезпечення функціонування зворотного зв'язку - від реципієнта до комунікатора [1]. Однак, такий підхід є застосовним лише у випадку зацікавленості комунікатора у зниженні рівня інформаційного шуму.

Що ж стосується дезінформації, вона не обов'язково є наслідком цілеспрямованих ворожих дій. Дезінформація може виступати побічним ефектом від не надто доброчесної комерційної рекламної діяльності (наприклад у випадку, коли рекламодавець відверто підтасовує статистичні дані, результати досліджень, фізичні чи хімічні показники, з метою позиціювання унікальності того чи іншого продукту). При цьому, в комерційній сфері, у випадку доведення факту недостовірної реклами, рекламодавцеві загрожує покарання, і мова йде не лише про судову практику країн ЄС [3] але і про вітчизняні реалії [4]. Звісно ж, далеко не завжди випадкова дезінформація несе в собі загрозу. У комерційній сфері випадкова дезінформація може не лише не мати відверто негативних ефектів, а й давати позитивний результат. Яскравим прикладом такого випадку є відома історія з популяризацією у західному світі шпинату. У 1870 році німецький хімік Еріх фон Вольф, в ході публікування в медичному журналі інформації про вміст заліза в листі шпинату, помилково розмістив десяткову крапку, таким чином завищивши показник у десять разів (вказавши 35 мг заліза на 100 г листя шпинату замість реальних 3,5 мг заліза). Цю помилку, яку не виправляли майже 70 років, використали не лише автори коміксів та мультфільмів про «моряка Попая» (Elzie Crisler Segar by New York Journal) [5] але й виробники консервованого шпинату, в результаті чого у масовій свідомості набула поширення думка про надзвичайну корисність шпинату, а його споживання серед дітей і молоді набуло значної популярності.

Незалежно від природи походження дезінформації, наслідки її поширення можуть бути вкрай негативними для суспільства. Однак, подеколи, навіть цілеспрямована і добре організована дезінформація дає ефект протилежний від бажаного. Особливо ймовірним є такий результат дезінформації, яка надто очевидно суперечить загальнодоступним даним, і таким чином може бути легко перевірена навіть пересічним користувачем мережі Internet. загроза масовий інформація публічний адміністрування

Так, зокрема, багаторічна пропаганда концепту «загрози українських націоналістів» та цілеспрямоване плямування пам'яті І. Мазепи, С. Бандери й інших історичних постатей, чия діяльність суперечила інтересам тих чи інших державних утворень, з якими ототожнює себе сучасна РФ (в уявлені її керівництва) призвели до зростання інтересу громадськості як до особистостей І. Мазепи та С. Бандери, так і до подій історії національно-визвольної боротьби українського народу в цілому, що покращило рівень поінформованості й значно посилило патріотичні настрої українців [6]. А потужна інформаційна кампанія проти України, що передувала повномасштабному вторгненню на територію нашої держави та виступала його пропагандистським супроводом, викликала переважно проукраїнську реакцію як мільйонів пересічних громадян у десятках розвинених країн світу [7], так і сотень відомих особистостей, які долучилися до підтримки України не лише інформаційно, але й технічно, фінансово та політично [8; 9]. Окрім того, від офіційної позиції агресора відвернулася значна кількість російських громадян [10; 11]. Зрештою, на переконання РНБО України, навіть ФСБ вже визнає, що РФ програє інформаційну війну проти України [12].

Звісно ж, це аж ніяк не принижує роль у протидії антиукраїнській дезінформації з боку належної інформаційної політики України та наших союзників. Усвідомлення важливості послідовної інформаційної політики є характерною рисою всіх західних демократій. Практично в усіх країнах Європейського Союзу наявні міністерства чи агентства державного регулювання, на які покладено функції із забезпечення активної взаємодії органів державної влади з громадськістю [13]. А в США функціонує Департамент оборони, в якому зайнято близько 3 тис. фахівців PR-профілю та комунікативних технологій. У структурі Державного департаменту США є навіть окреме бюро суспільних справ (Bureau of Public Affairs), у складі якого наявні офіси по зв'язках із пресою, із реалізації громадянських проектів, аналізу громадської думки та стратегічного планування комунікативних процесів [14]. Останніми роками у вітчизняному політичному просторі також невпинно зростало усвідомлення важливості роботи з інформацією. Усі органи державної влади інформують українців і світ в цілому, про події, що відбуваються в нашій державі, державотворчі процеси, зміни в законодавстві. Далеко не перший рік активно функціонують офіційні сайти Офісу Президента України [15], Верховної Ради України [16], Кабінету Міністрів України [17], десятків органів державної влади і їх підрозділів.

Не лишається осторонь активної інформаційної політики і безпекова сфера. Так, зокрема, відповідно до Закону України «Про національну безпеку України» (п.4 ст.10 «Громадський нагляд»), значна роль у реалізації інформаційної безпеки України відводиться належному інформуванню громадськості: «з метою систематичного інформування суспільства про діяльність сектору безпеки і оборони України, забезпечення обґрунтованості рішень державних органів з питань національної безпеки і оборони, про стан виконання заходів розвитку сектору безпеки і оборони періодично, але не рідше ніж раз на три роки, органами сектору безпеки і оборони видаються «Білі книги» або інші аналітичні документи (огляди, національні доповіді тощо) [18]. При цьому такі документи містять не лише узагальнену інформацію про стан Збройних сил України та їх реформування, але й окреслюють тенденції до покращення інформаційної діяльності.

Зокрема, за даними «Білої книги 2021», проведені заходи оборонної реформи, серед іншого, дали змогу протягом року: укласти низку міжнародних договорів з іноземними партнерами з питань розвитку військово-технічного співробітництва, постачання, ремонту (модернізації) озброєння, боєприпасів, військової техніки, кібернетичного захисту, обміну інформацією; сформувати у новостворених органах військового управління та у військових частинах рівня бригада (полк) підрозділи зв'язків з громадськістю, що значно посилило комунікаційні спроможності Збройних Сил; організувати щоденний медіа моніторинг для протидії інформаційному деструктивному впливу з боку противника [19]. В цілому ж про дієвість обраного інструментарію розвитку стратегічних комунікацій свідчить той факт, що за рік чисельність аудиторії основних джерел офіційної інформації про Міноборони та Збройні Сили значно збільшилася і налічує вже понад 4 млн осіб [19]. І хоча завдання укладачів ускладнюється необхідністю збереження балансу між інформаційною відкритістю органів безпеки і оборони та збереженням державної таємниці, наявні результати їх роботи можна оцінити позитивно.

Здатність масової інформації охоплювати своїм впливом велику кількість споживачів також є дуже вагомими фактором, що концентрує на собі увагу дослідників. Розвинені західні суспільства стають дедалі більш залежними від сформованої трендами громадської думки про ту чи іншу подію, ту чи іншу людину, ту чи іншу державу. То ж не дивно, що вслід за сучасними корпораціями державні органи також почали перейматися формуванням належного іміджу, причому не лише серед споживачів своїх послуг, але й серед власного персоналу [20]. Доволі слушною в даному контексті вважаємо думку Т. Нагорняк, яка тлумачить імідж держави як сукупність раціональних та ірраціональних представлень, що не дає глибокого уявлення про державу, натомість апелюючи до образів, стереотипів, метафор чи символів, які уособлюють в собі лише якусь її частину або напрям розвитку [21]. Розуміння важливості врахування емоційної складової сприйняття інформації великими масами людей, приводить нас до усвідомлення наступної особливості масової інформації - можливості за допомогою сучасних технологій відбиватися на громадській думці, настроях тощо.

Окремої уваги, в контексті поширення масової інформації у сучасному інформаційному просторі соціальних мереж та месенджерів, на думку авторки, заслуговує феномен інформаційних ідолів, або ж персон-ньюсмейкерів (буквально - створювачів новин), таких як Ілон Маск (Elon Musk), Марк Цукерберг (Mark Zuckerberg). Кожне їх висловлювання, опубліковане у Twitter впливає на поведінку сотень мільйонів людей по всьому світу, призводячи до коливання курсів акцій, вартості криптовалют, зміни ставлення до політичних подій. Особливо ж піддається такому впливу та частина громадян, яка є найменш інформованою, або ж навпаки, переобтяженою інформаційним шумом.

І в цьому контексті надзвичайної гостроти набуває проблематика інформаційної просвіти громадян, що стосується, зокрема, їх підготовленості до повноцінної реалізації прав на інформацію. При цьому варто врахувати, що мова йде не лише про складність користування електронними інформаційними ресурсами, на чому кілька років тому вже акцентували увагу окремі вітчизняні дослідники [22]. Адже з кожним роком навики користування мобільними застосунками, месенджерами та іншими електронними інструментами стають дедалі поширенішими. Мова йде радше про потребу підвищення загальної інформаційної компетентності громадян, підвищення рівня освіти, протидії фейкам та міфам, поширення критичного підходу до сприйняття інформації.

Висновки

З точки зору публічного управління, масова інформація характеризується рядом особливостей: оперативністю; здатністю охоплювати своїм впливом велику кількість споживачів; можливістю за допомогою сучасних технологій відображатися на громадській думці, настроях тощо. Всі вони несуть у собі потенціал загроз не лише для стабільності функціонування державних інститутів, але й для національної безпеки у найширшому її розумінні.

Оперативність інформації, що розповсюджується сучасними засобами масової комунікації, зокрема такими як соціальні мережі та месенджери, є визначальною ознакою сучасного світу. Та водночас, оперативність інформації загострює загрозу поширення як інформаційного шуму, так і відвертої, або ж прихованої дезінформації. Дієвим інструментарієм протидії дезінформації є активна інформаційна політика держави, налагодження відкритості органів державної влади, невпинного інформування населення про їх діяльність.

Здатність масової інформації охоплювати своїм впливом велику аудиторію та можливість за допомогою сучасних технологій відбиватися на настроях населення, призводить до дедалі більшої залежності держави від сформованої інформаційними трендами громадської думки. Такий стан справ обумовлює необхідність для державних органів формувати належний імідж, причому не лише серед споживачів своїх послуг, але й серед власного персоналу.

Подальшу увагу дослідників варто зосередити на проблематиці інформаційної просвіти громадян - підвищення їх загальної інформаційної компетентності, підвищення рівня освіти, поширення критичного підходу до сприйняття інформації, а також методології протидії фейкам та міфам. Окремої уваги також заслуговує феномен інформаційних ідолів, або ж персон-ньюсмейкерів. Вкрай важливою є розробка механізму взаємодії з такими персонами на національному та міжнародному рівнях, з метою реалізації державної інформаційної політики.

Література

1. Дабіжа Віра Василівна Політико-комунікаційна складова політичної культури демократичного суспільства в системі публічного управління України: дис... канд. наук з державного управління. Спец. 25.00.02 «Механізми державного управління». Київ. 2021. 222 с.

2. Воронка, Г.В. (2014). Інформаційний шум у довідкових виданнях. Обрії друкарства, (1), 89-95.

3. The labelling of a foodstuff must not mislead the consumer by giving the impression that a particular ingredient is present, even though it is not in fact present. Press Release No 64/15 Luxembourg, 4 June 2015.

4 Рішення № 97135657, 24.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

5. Spinach, Iron and Popeye: Ironic lessons from biochemistry and history on theimportance of healthy eating, healthy scepticismand adequate citation. By Dr Mike Sutton. Internet Journal of Criminology. 2010. 34 р.

6. Василь Лизанчук. Комунікативна синергія українських національнихцінностей в контексті російської гібридної війни. ISSN 2078-7324. Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. 2021. Випуск 49. С. 224-247.

7. Марія Моісеєва. Акції на підтримку України проходять в різних країнах світу. Відео. 24 лютий, 2022.

8. Elon Musk. Starlink service is now active in Ukraine. More terminals en route. (Starlink тепер доступний для України. Більше терміналів у дорозі). 27 feb. 2022 г. Twitter

9. Оскароносні зірки Голлівуду, що підтримали нашу країну у війні Росії проти України. 13 березня 2022.

10. Putin Is the Only Leader They've Known. And They're Done With Him. By Uliana Pavlova. Politico

11. У багатьох російських містах тривають акції протесту проти війни, яку почала Росія проти України. 03.03.2022 Укрінформ

12. ФСБ визнає, що РФ програє інформаційну війну проти України - РНБО. Уніан. 05.06.22.

13. Яровой Т.С. Теоретико-методологічні засади функціонування лобізму в Україні в інтересах громадянина, суспільства, безпеки держави. Київ: «ВидавництвоЛюдмила», 2019, 384 с.

14. The American Voter А. Campbell, P.E. Converse, W.E. Miller, D.E. Stokes. 2nd ed. Chicago, 2013. 407 р.

15. Президент України. Офіційне інтернет-представництво.

16. Верховна Рада України. Офіційний вебпортал парламенту України

17. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України.

18. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 р. 2469-VIII Офіційний вебпортал парламенту України

19. Біла книга 2021: Оборонна політика України. Київ. Міністерство оборони України. 2022. 124 с.

20. Інформаційне забезпечення діяльності органів прокуратури України: адміністративно-правовий аспект: монографія. Науково-теоретичне видання / О.Ю. Амелін. Київ: «Видавництво Людмила», 2021. 224 с.

21. Нагорняк Т.Л. Брендинг територій як державна та регіональна політика: Монографія. Донецьк. Вид-во «Ноулідж» (Донецьке відділення), 2013. 367 с.

22. Романенко Є.О. Публічна комунікація як засіб транспарентності державного управління. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. 2014. Вип. 1. С. 15-26.

References

1. DaHzha, V.V. (2021). Polіtiko-komunіkacіjna skladova pohtichnoi kul'turi demokratichnogo suspn'stva v sistemі pubhchnogo upravhnnja Ukraini [Political and communicational component of the political culture of a democratic society in the system of public administration of Ukraine]. Candidate's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

2. Voronka, G.V. (2014). Informacijnij shum u dovіdkovih vidannjah [Information noise in reference publications]. ОЬгії drukarstva - Frontiers of printing, (1), 89-95.

3. The labelling of a foodstuff must not mislead the consumer by giving the impression that a particular ingredient is present, even though it is not in fact present. Press Release No 64/15 Luxembourg, 4 June 2015.

4 Rishennja №97135657, 24.05.2021, Dmpropetrovs'kij okruzhnij admіnіstrativnij sud [Decision No. 97135657, 05/24/2021, Dnipropetrovsk District Administrative Court]

5. Spinach, Iron and Popeye: Ironic lessons from biochemistry and history on theimportance of healthy eating, healthy scepticismand adequate citation. By Dr Mike Sutton. Internet Journal of Criminology. 2010. 34 r.

6. Vasil', Lizanchuk (2021). Komumkativna sinergya ukrains'kih nacіonal'nihcіnnostej v konteksti rosys'koi gjbridnoi vyni [Communicative synergy of Ukrainian national values in the context of the Russian hybrid war]. ISSN 2078-7324. Vіsnik L'vrvs'kogo umversitetu. Serija Zhurnahstika - Bulletin of Lviv University. Journalism series, 49, 224-247 [in Ukrainian].

7. Marya, Moіseєva. Akcn na pіdtrimku Ukraini prohodjat' v riznih krainah svhu [Actions in support of Ukraine are held in different countries of the world].

8. Elon Musk. Starlink service is now active in Ukraine. More terminals en route. (Starlink teper dostupnij dlja Ukraini. BU'she termіnalіv u dorozі). 27 feb. 2022 g. Twitter

9. Oskaronosm zmki Golhvudu, shho pіdtrimali nashu krainu u vym Rosn proti Ukraini [Oscar-winning Hollywood stars who supported our country in Russia's war against Ukraine].

10. Putin Is the Only Leader They've Known. And They're Done With Him. By Uliana Pavlova. Politico

11. U bagat'oh rosijs'kih mistah trivajut' аксії protestu proti vijni, jaku pochala Rosija proti Ukraini [Protest actions against the war started by Russia against Ukraine continue in many Russian cities].

12. FSB viznae, shho rf prograe informacijnu vijnu proti Ukraini - RNBO [The FSB admits that the Russian Federation is losing the information war against Ukraine - the NSDC].

13. Jarovoj, T.S. (2019). Teoretiko-metodologichni zasadi funkcionuvannja lobizmu v Ukraini v interesah gromadjanina, suspil'stva, bezpeki derzhavi [Theoretical and methodological principles of functioning of lobbying in Ukraine in the interests of the citizen, society, and state security]. Kiiv: «Vidavnictvo Ljudmila» [in Ukrainian].

14. The American Voter / A. Campbell, P.E. Converse, W.E. Miller, D.E. Stokes. 2nd ed. Chicago, 2013. 407 r.

15. Prezident Ukraini. Oficijne internet-predstavnictvo [President of Ukraine. Official online representation].

16. Verhovna Rada Ukraini. Oficijnij vebportal parlamentu Ukraini [Verkhovna Rada of Ukraine. Official website of the Parliament of Ukraine]

17. Urjadovij portal. Cdinij veb-portal organiv vikonavchoi vladi Ukraini [Government portal. The only web portal of executive authorities of Ukraine].

18. Zakon Ukraini “Pro nacional'nu bezpeku Ukraini” [The Law of Ukraine “On the national security of Ukraine”]. (n.d).

19. Bila kniga 2021: Oboronna politika Ukraini [White Paper 2021: Defense Policy of Ukrain]. Kiiv. Ministerstvo oboroni Ukraini

20. Amelin, O.Ju. (2021). Informacijne zabezpechennja dijal'nosti organiv prokuraturi Ukraini: administrativno-pravovij aspect [Information support for the activities of the prosecutor's office of Ukraine: administrative and legal aspect]. Kiiv: «Vidavnictvo Ljudmila»

21. Nagornjak, T.L. (2013). Brending teritorij jak derzhavna ta regional'napolitika [Branding of territories as a state and regionalpolicy]. Donec'k. Vid-vo «Noulidzh» (Donec'ke viddilennja) [in Ukrainian].

22. Romanenko, Є.O. (2014). Publichna komunikacija jak zasib transparentnosti derzhavnogo upravlinnja [Public communication as a means of public administration transparency]. Zbirnik naukovih prac' Nacional'noi akademii derzhavnogo upravlinnja pri Prezidentovi Ukraini - Collection of scientific works of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 1, 15-26. [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru