Порушення основоположних прав людини внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у 2022 році та механізми притягнення воєнних злочинців до юридичної відповідальності

Складною залишається й ситуація з правом громадян на освіту. Подібно закладам охорони здоров'я, заклади освіти на тимчасово окупованих РФ територіях і в районах бойових дій в Україні зазнали руйнувань. За інформацією Міністра освіти і науки України С. Шкарлета із початку військової агресії й до 14 квітня в Україні було повністю зруйновано 88 навчальних закладів, частково зазнали пошкодження 869 закладів, 33 заклади вищої і професійної вищої освіти залишили місця дислокації і переїхали для організації освітнього процесу на інші території України [46]. Окрім того, на окупованих територіях РФ в примусовому порядку запроваджує викладання в школах для громадян України російською мовою, за російськими навчальними програмами і підручниками.

Порушення основоположних прав і свобод людини, а також умов їх реалізації, гарантування та захисту, виявило іще одну рельєфну тенденцію щодо масового порушення права громадян України на «безпечне осіле життя». Таке право людини безпосередньо не унормоване ні в міжнародних, ні в національних правозахисних актах. Об'єктивність його існування зумовлена, на нашу думку, дієвістю всіх міжнародних гарантій основоположних прав і свобод людини. Адже, дотримання основоположних прав і свобод людини створює умови для її безпечного та комфортного життя на найбільш зручній для її проживання території.

Гіркими плодами майже кожної війни є вимушені переселенці та біженці. З останніми демократичний світ добре знайомий і до 2022 року, за результатами воєн в Іраку, Лівії та Сирії. Військова агресія РФ проти України породила масштабі потоки тимчасово переміщених осіб і біженців. На початку травня 2022 р. кількість біженців з України за різними оцінками сягнула 5,6 млн. людей, а внутрішньо переміщених осіб, переважно в західні регіони України, становить понад 7 млн. громадян. Відтік людського капіталу з України через порушення згадуваного права громадян на «безпечне осіле життя» і, відповідно, зменшення ринку праці та податкової бази через військову агресію РФ, є очевидним. Разом із українцями, які до війни працювали за кордоном через трудову міграцію (за різними оцінками від 4 до 7 млн. чол.), громадяни, які покинули Україну через військову агресію РФ, за приблизними підрахунками, можуть становити до четверті від всього населення України.

Вище наведені положення про масові грубі порушення прав і свобод громадян України, які складають цивільне населення, що не бере безпосередньої участі в бойових діях із російською армією, не вичерпують порушень РФ міжнародних законів і звичаїв війни щодо військовополонених, а також поранених і хворих військових.

Як відомо, Женевська конвенція 1949 р. визначає, що, «з особами, які не беруть активної участі у воєнних діях, зокрема з тими особами зі складу збройних сил, які склали зброю, а також тими, які припинили участь у воєнних діях у зв'язку з хворобою, пораненням, триманням під арештом чи з будь-якої іншої причини, поводяться за будь-яких обставин гуманно, без будь-якої дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, релігії чи вірування, статі, походження, чи майнового становища, чи будь-якими іншими аналогічними критеріями.

Із цією метою заборонено зараз і надалі вчиняти стосовно зазначених вище осіб такі дії: а) насилля над життям та особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури); захоплення заручників; с) наругу над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; ф засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії визнані цивілізованими народами як необхідні» [30].

З часу військової агресії РФ в Україну не залишилось фактично жодної заборони, яка б не була порушена російськими комбатантами. Так, за даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, РФ грубо порушує ст.ст. 17, 19, 20, 21, 22, 24-27, 29-31, 46, 48, 69-71 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Зокрема, омбудсманом було встановлено, що взятих у полон у Маріуполі, орієнтовно 19-20 квітня поточного року, українських військовослужбовців полку «Азов» було піддано нелюдському поводженню та катуванням. Принаймні один із військовополонених, попередньо задокументований на фото російських окупантів, був убитий, а фото його тіла відправлено матері [40].

Омбудсманом встановлені й інші факти жорстокого поводження та катування українських військовополонених окупантами. Так, «під час етапування військовополоненим вдягали на голову мішок або замотували очі скотчем, руки зв'язували. У полоні українців катували - погрожували вбивством, били та принижували. Одному над головою випускали черги з автомата. Інший розповів, що чеченці змусили його сидіти дві години з мішком на голові поруч з увімкненою бензопилою, якою погрожували відрізувати пальці та руки. Ще одному стріляли у голову холостими патронами, імітуючи страту» [41].

На жаль, війна породжує все нові й нові випадки порушення РФ міжнародного гуманітарного права і міжнародних законів і звичаїв ведення війни, як воєнні злочини, які порушують основоположні права та свободи людини. Аксіоматично, що непокараний злочин повторюватиметься знову й знову. Тому, уже нині, до завершення війни, ключовим питанням є питання забезпечення юридичної відповідальності РФ за військову агресію проти України і за воєнні злочини, скоєні на території України.

Іще в кін. XIX ст. постулатним стало положення про невідворотність відповідальності за порушення права війни. Зокрема, П. Казанський писав: «Якщо право війни не дотримується самою державою, проти неї застосовуються репресалії (воєнні репресалії).

... Якщо винними виявляються окремі держави, кожен із воюючих має право судити і карати їх по своїм власним законам» [23, с. 426].

Після Другої світової війни механізми міжнародної відповідальності за військову агресію та воєнні злочини були удосконалені. Так, Статут ООН, прийнятий у 1945 р., запровадив такі її головні органи, як Генеральна Асамблея, Рада Безпеки і Міжнародний суд. Таким чином, були створені інституції, уповноважені для виконання Статуту ООН як в частині запобігання військової агресії та притягнення держав-агресорів до політичної відповідальності (Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН), так і для притягнення до юридичної відповідальності за порушення міжнародного права і злочини проти миру (Міжнародний суд ООН або Міжнародний суд справедливості ООН (UN International Court of Justice)). Утім, значного ефекту на міжнародному рівні від діяльності останньої інституції не відбулося. Вона продовжує здійснювати переважно політико-правові функції ООН.

Водночас, значний вплив на формування міжнародної кримінальної юстиції мали Нюрнберзький і Токійський процеси, які засудили воєнних злочинців нацистської Німеччини і мілітаристської Японії. Але, в умовах «холодної війни» питання про створення постійного міжнародного кримінального суду не підіймалось. Після початку війни у колишній СФРЮ (з 1991 р.) і геноциду в Руанді (1994 р.) Рада Безпеки ООН створила ad hoc два спеціальних міжнародних трибунали щодо розслідування воєнних злочинів під час відповідних воєнних конфліктів. Утім, кількість злочинів проти людяності в світі збільшувалась і міжнародна спільнота демонструвала прагнення не лише щодо їх політичного осуду, а й щодо притягнення воєнних злочинців до кримінального покарання. У 1998 р. 120 держав світу підписали Римський статут про створення Міжнародного кримінального суду.

Із 2002 року Міжнародний кримінальний суд (International Criminal Court) зі штаб-квартирою в Гаазі почав свою діяльність. Він не є органом ООН, хоча має право порушувати провадження за зверненнями Ради Безпеки ООН, і наділений статусом незалежної міжнародної організації. Міжнародний кримінальний суд проводить розслідування та судові процеси щодо фізичних осіб, яким пред'явлене звинувачення щодо тяжких злочинів проти людяності (геноцид, воєнні злочини тощо) в планетарних масштабах.

У зв'язку з тим, що на сьогодні України не ратифікувала Римський статут, 1 березня 2022 року Польща та Німеччина, а вслід за ними іще понад 40 держав світу-підписантів Римського статуту звернулися з позовом про вчинення РФ на території суверенної України акту військової агресії та скоєння воєнних злочинів, які порушують основоположні права людини. При цьому, Україна здійснює послідовні кроки щодо притягнення РФ до відповідальності у Міжнародному кримінальному суді. Так, 4 травня 2022 р. Верховна Рада України прийняла та направила на підпис Президентові України Закон про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом.

Тим самим, Парламент та інші державні органи забезпечують реалізацію стратегічного курсу Глави держави на притягнення держави-агресора до кримінальної відповідальності на міжнародному рівні. Як відомо, у своєму виступі стосовно злочинів проти людяності в Бучі Президент України В. Зеленський відзначив:

«Я ухвалив рішення про створення спеціального механізму правосуддя в Україні для розслідування та судового розгляду кожного злочину окупантів на території нашої держави. Суть цього механізму - спільна робота національних та міжнародних фахівців: слідчих, прокурорів та суддів. Цей механізм допоможе Україні та світу притягнути до конкретної відповідальності осіб, які розв'язали або будь-яким чином брали участь у цій страшній війні проти українського народу та у злочинах проти наших людей» [47].

Україна також використовує й потенціал інших міжнародних судів, у першу чергу, Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, ЄСПЛ зреагував на звернення України від 28 лютого 2022 р. і вже 1 березня 2022 р. видав наказ про припинення РФ нападів і бомбардувань цивільних об'єктів в Україні. Очевидно, що незважаючи на виключення РФ зі складу ПАРЄ, а також послідовною політикою держави-агресора щодо невизнання дії на своїй території рішень ЄСПЛ, цей авторитетний міжнародний суд залишається важливою інституцією для захисту та відновлення порушених внаслідок військової агресії РФ прав і свобод людини,

Відзначимо, що на сьогодні Президент України і його Офіс, спільно з Верховною Радою України, Міністерством юстиції України, Міністерством закордонних справ і іншими центральними органами виконавчої влади, реалізують і інші важливі кроки щодо притягнення російських окупантів до відповідальності за злочини в Україні та розроблення й впровадження дієвого механізму відшкодування збитків держави, а також поновлення порушених прав і свобод людини. Цей механізм має комплексний характер і не вичерпується задіянням потенціалу лише Міжнародного кримінального суду та ЄСПЛ.

Так, заступник глави Офісу Президента України А. Смірнов відзначає потребу створення з залученням держав-союзників (т.з. «антипутінської коаліції» спеціального міжнародного трибуналу, який би був представлений, бажано в Україні, а) спеціальним воєнним трибуналом, який був би повноправним і кваліфікованим у оцінці доказів і фактів агресії та міг би засудити військово-політичне керівництво держави-агресора і б) спеціальним трибуналом (комісією, арбітражем) з питань компенсацій, який би зміг компенсувати Україні за рахунок конфіскованих і заморожених за кордоном активів РФ всі збитки, які держава, територіальні громади і пересічні українці зазнали внаслідок агресії [48; 49]. Системний підхід щодо забезпечення невідворотного покарання воєнних злочинців і поновлення та відшкодування порушених ними прав і свобод громадян України, а також відшкодування безпрецедентних збитків Українській державі та територіальним громадам, є важливою складовою перемоги України, яка формується з перших тижнів війни.

Висновки та перспективи подальших розробок

Підводячи підсумки цього дослідження, відзначимо, що не зважаючи на поступальний рух Західної цивілізації з XVII ст. до XXI ст. в напрямку визнання права війни і права миру та абсолютної цінності прав і свобод людини, які можуть частково обмежуватись, але не скасовуватись і тим більше брутально нехтуватися й порушуватися під час війн, військова агресія, безпідставно розпочата РФ проти України 24 лютого 2022 р., наглядно демонструє можливість регресу міжнародного гуманітарного права та безкарного скоєння масових жорстоких воєнних злочинів у центрі Європи у XXI ст.

Зазначене вимагає невідкладної ревізії та вдосконалення існуючих, але недостатньо ефективних на сьогодні, на прикладі військової агресії РФ проти України, міжнародних механізмів гарантій миру, міжнародного гуманітарного права та захисту основоположних прав і свобод людини. Удосконаленню, на наш погляд, підлягають і конвенційні (удосконалення Статуту ООН і інших міжнародних договорів), та інституційні (перегляд механізмів прийняття та забезпечення виконання рішень ООН і її органів - Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки і Міжнародного суду) міжнародні механізми. Щодо останніх перспективною вбачається відмова від механізму консенсуального прийняття рішень, або запровадження механізму усунення постійних членів зазначених органів ООН за грубе порушення Статуту ООН, зокрема - за вчинення вій При цьому, відмовлятися від використання потенціалу та авторитету ООН, на наше переконання, зарано. Альтернативи ООН на сьогодні не існує, а політичні резолюції її органів є важливою передумовою притягнення РФ до кримінальної відповідальності за скоєні нею воєнні злочини.

Заслуговує на увагу міжнародної спільноти також ініціатива України щодо створення спеціального трибуналу, який визнає вину держави-агресора за порушення права війни в Україні. Перспективність такого трибуналу з військової агресії в Україні не перекреслює важливість розслідування Міжнародним кримінальним судом воєнних злочинів в Україні. У цьому контексті важливим, до створення спеціального трибуналу в Україні, є збір доказів і фактів воєнних злочинів РФ, спрямованих на порушення міжнародного гуманітарного права та основоположних прав і свобод людини на тимчасово окупованих територіях України і в районах ведення РФ активних бойових дій.

Діяльність Офісу Генерального Прокурора, Національної поліції України, а також українських і зарубіжних (Франція, Нідерланди, Словаччина і ін.) судових експертів (судово-медична, балістична, вибухо-технічна, будівельна, автотоварознавча і ін.), спрямована на забезпечення доказової бази для Міжнародного кримінального суду про скоєння РФ воєнних злочинів в Україні, є важливою умовою невідворотності покарання воєнних злочинців. До того ж, взаємодія органів досудового слідства та судових експертів України і держав-учасниць ЄС є важливими практиками реалізації зовнішньополітичного курсу на євроінтеграцію.

Список використаних джерел

1. История в энциклопедии Дидро и Д'Аламбера. Пер. с примеч. Н.В. Ревуненковой. Под общ. ред. А.Д. Люблинской. Ленинград: «Наука», 1978. 312 с.

2. Вильсон В. Государство. Прошлое и настоящее конституционных учреждений. С приложением текста важнейших конституций. Перевод под ред. А.С. Ященко. С предисл. М.М. Ковалевского. С прилож. текстов важнейших констит. Москва: Изд. В.М. Саблина, 1905. XLVII, 569, 166 с.

3. Дайси А.В. Основы государственного права Англии. Введение в изучение Английской конституции. Пер., дополненный по 6 англ. изд. О.В. Полторацкой. Под ред. проф. П.Г. Виноградова. Изд. второе. Москва: Типогр. Т-ва И.Д. Сытина, 1907. VIII, 671 с.

4. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина. Пер. с нем. А.Э. Вормса, 3-е изд., дополн. Москва: Типограф. И.Д. Сытина, 1906. XX, 86 с.

5. Шиллинг Ф.А. Естественное право или философия права. Пер. с нем. под ред. М. Капустина. Москва: В Типогр. В. Грачева и комп., 1862. IV, 156 с.

6. Головатий С. Про людські права. Лекції. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. 760 с.

7. Fedorenko W. Ochrona praw i wolnosci cziowieka we wspoiczesnej Ukrainie: w poszukiwaniach optymalnego modelu. Problemy realizacji regionalnych standardow ochrony praw cziowieka w praktyce ustrojowej panstw. Torun: Wydawnictwo Adama Marszika, 2015. S. 523-530.

8. Федоренко В.Л. Конституційні права і свободи людини та їх гарантування й захист в Україні: монограф. Київ: Вид-во Ліра, 2020. 138 с.

9. Федоренко В.Л. Конституційне право України. Підручник. До 20-ої річниці Конституції України та 25-ої річниці незалежності України. Київ: Вид-во «Ліра», 2016. 616 с.

10. Конституційне право України: підручн. / Т.М. Слінько, Л.І. Летнячин, Ф.В. Веніславський та ін.; за заг. ред. Т.М. Слінько. Харків: Право, 2020. 592 с.

11. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. Київ: ЮрінкомІнтер, 2003. 336 с.

12. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободилюдини та громадянина: Навчальний посібник. Харків: Факт, 2001. 440 с.

13. Корнієнко П.С. Конституційні основи правозахисної діяльності в Україні: моногр. Київ: Видавництво Ліра-К, 2018. 348 с.

14. Fedorenko W. Problem ochrony praw czlowieka w warunkach rewolucji oraz konfliktow wojennych.Ochrona praw cziowieka w wymiarze uniwersalnym. Akcjologia -instytucje - nowe wyzwania - praktyka. Red. naukowa J. Jaskiernia, K. Sprzyszak. Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek, 2017. S. 73-79.

15. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права. Пер. с латин. А.Л. Саккетти. Под общ. ред. С.Б. Крылова. Москва: Госуд. изд. Юрид. лит., 1956.867 с.

16. Кант И. Вечный мир. Философский очерк. Пер. студ. С.М. Роговина и Б.В. Чредина. Под ред. проф. Л.А. Камаровскаго. Москва: Типогр. Т-ва И.Д. Сытина, 1905. XXIV, 73 с.

17. Базинер Р. Неприкосновенность частной собственности в междурнародных войнах. Историко-критическле исследование по междурнародному морскому праву. Одесса: Типогр. П. Францова, 1870. [1], 108 с.

18. Даневский В.П. Пособие по изучению истории и системы международного права. Выпуск II-й. Харьков: Типограф. А.Н. Гусева, 1892. IV, 178 с.

19. Эйхельман О. Военное занятие неприятельской страны. Рассуждение по международному праву. Москва: Типограф. Т. Рысь, 1880. II, 226 с.

20. Эйхельман О. Хрестоматия русского международного права. Часть вторая. Киев: Типограф. В.И. Завадзкого, 1889. XX, 582 с.

21. Ивановский И.А. Женевская конвенция 10/22 августа 1864 г. Положительный международный закон об участи больных и раненых воинов во время войны. Киев: В Университ. Типограф. (І.І. Завадзкого), 1884. II, 190 с.

22. Ивановский И.А. Женевская конвенция 10/22 августа 1864 г. и право войны. Речь произнесенная на акте в Императорском Новоросийском Университете. Одесса: Тип. Окр. Шт. Од. Воен. Окр., 1891. 106 с., II.

23. Казанский П. Учебник международного права публичного и гражданского. 2-е изд. лекций, на правах монограф. Одесса: Типо-литограф. Штаба Одесского Военного Округа, 1904. ШП; 534 с.

24. Каченовский Д. Курс международного права. Часть первая. Харьков: В Университ. типографии, 1863. LXVШ, 120 с.

25. Стоянов А.Н. Очерки истории и догматики международного права. Лекции читан. 1873/74 акад. Году в Харьковском ун-те. Харьков: В университ. типогр., 1875. X; 742 с.

26. Гефтер А.-В. Европейское международное право, с измин. и дополн. для русского перев. Автором и предисл. проф. Ф.Ф. Мартенса. Пер. К. Таубе. С.-Петербург: В типогр. В. Безобразова и комп., 1880. XVI, X, 454 с., 133 с.

27. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. Том II. Санкт-Петербург: Типография Минист. Путей Сообщения (А. Бенке), 1883. XII, 563 с.

28. Загальна декларація прав людини: прийнята та проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. № 217 А (ІІІ). Офіційний вісник України. 2008. № 93. Ст. 3103.

29. Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду / Офіційний портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text.

30. Конвенція ООН про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях 1949 р. Офіційний вісник України. 2010. № 62. Ст. 2180.

31. Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі, підписана 18 жовтня 1907 р. у Гаазі. Офіційний вісник України. 2017. № 2. Ст. 67.

32. Бауэр С.У. История Древнего мира: от истоков цивилизации до падения Рима. Пер. с англ. В. Гончарова, Н. Тартаковской. Москва: АСТ, 2014. 988, [4] с., іл.

33. Руссо Ж.Ж. Мысли женевского философа. Пер. с франц. [М.А Прокоповича-Антонского]. Москва: В Типогр. С. Селивановского, 1804. [8], 300 с.

34. Дейвіс Н. Європа: Історія. Пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко. Київ: «Основи», 2014. 1464 с.; іл.

35. Fedorenko V., Nesterovych V. «SoftLaw» in the Mechanism of the International and National Protection of the Constitutional Electoral Rights. Krytyka Prawa. Niezalezne studia nad prawem, tom 12, nr 3/2020. S. 178-195.

36. Виступи Держсекретаря Ентоні Блінкена і Міністра оборони Ллойда Остіна перед журналістами, які супроводжують їх у поїздці / Посольство США в Україні. URL: https://ua.usembassy.gov/uk/secretary-antony-j-blinken-and-secretary-lloyd-austin-remarks-to-traveling-press/.

37. Ukraine: civilian casualty update 6 May 2022 Update to the Human Rights Council on Ukraine / Office of The High Commissioner for Human Rights. URL: https://www.ohchr.org/en/news/2022/05/ukraine-civilian-casualty-update-6-may-2022.

38. Станом на ранок 2 травня з початку російського вторгнення в Україні загинуло 219 дітей, постраждало 405 / Офіційний веб-сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. URL:https://ombudsman.gov.ua/news_details/stanom-na-ranok-2-travnya-z-pochatku-rosijskogo-vtorgnennya-v-ukrayini-zaginulo-219-ditej-postrazhdalo-405.

39. Ukraine: civilian casualty update 21 April 2022 Update to the Human Rights Council on Ukraine / Office of The High Commissioner for Human Rights. URL: https://www.ohchr.org/en/news/2022/04/ukraine-civilian-casualty-update-21- april-2022.

40. Заява Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо катувань та вбивства українських військовополненних / Офіційний веб-сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. URL: https://ombudsman.gov.ua/news_details/zayava-upovnovazhenogo-verhovnoyi-radi-ukrayini-z-prav-lyudini-shchodo-katuvan-ta-vbivstva-ukrayinskih-vijskovopolonenih.

41. Уповноважений: російська федерація катує українських військовополненних / Офіційний веб-сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. URL: https://ombudsman.gov.ua/news_details/upovnovazhenij-rosijska-federaciya-katuye-ukrayinskih-vijskovopolonenih.

42. Уповноважений: зґвалтування стало іще однією зброєю рашистської армії проти мирного населення на тимчасово окупованих територіях/ Офіційний веб-сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. URL: https://ombudsman.gov.ua/news_details/upovnovazhenij-zgvaltuvannya-stalo-shche-odniyeyu-zbroyeyu-rashistskoyi-armiyi-proti-mirnogo-naselennya-na-timchasovo-okupovanih-teritoriyah.

43. Федоренко В.Л. Референдум Автономної Республіки Крим 2014: питання правотворчої та правозастосовної практики. Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі: Зб. наук. ст. за матер. II Міжнар. Науково-практ. конф. (м. Житомир, 10 квітня 2014 р.). Житомир, ЖНАЕУ, 2014. С. 21-24.

44. Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року / Законодавство України. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_157/card6#Public.

45. Війна в Україні: Ляшко назвав кількість зруйнованих та пошкоджених лікарень / Інформагентство УНІАН. URL: https://www.unian.ua/health/viyna-v-ukrajini-lyashko-nazvav-kilkist-zruynovanih-ta-poshkodzhenih-likaren-11805300.html.

46. В Україні зруйновані 88 закладів освіти, 33 змінили регіон / Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3457308-v-ukraini-povnistu-zrujnovani-88-zakladiv-osviti-33-zminiH-region.html.

47. Час зробити все, щоб воєнні злочини російських військових стали останнім проявом цього зла на землі - звернення Президента України / Офіційне інтернет-представництво Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/news/chas-zrobiti-vse-shob-voyenni-zlochini-rosijskih-vijskovih-s-74053.

48. Андрій Смирнов: «Довівши акт агресії, можнапритягнути до юридичної відповідальності особисто голову РФ Путіна. Цеможливо» / Lb.UA. URL: https://lb.ua/news/2022/05/02/515419_andriy_smirnov_dovivshi_akt.html.

49. Світ підтримує ініціативи України, спрямовані на притягнення Росії до відповідальності за злочини, скоєні в нашій державі - Андрій Смирнов / Офіційне інтернет-представництво Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/news/svit-pidtrimuye-iniciativi-ukrayini-spryamovani-na-prityagne-74721.

References

1. Liublinskaya, A.D. (Eds.). (1978). Istoriia v entciklopedii Didro i D'alambera [History in The Encyclopedia of Diderot &d'Alembert].(N.V. Revunenkova, Trans). Leningrad: «Nauka» [in Russian].

2. Wilson, V. (1905). Gosudarstvo. Proshloe i nastoiashchee konstitutcionnykh uchrezhdenii. S prilozheniem teksta vazhneishikh konstitutcii [State. Past and present of constitutional institutions. With the text of the most important constitutions attached].A.S. Iashchenko (Eds.). Moscow: Izd. V.M. Sablina[in Russian].

3. Dicey, A.V. (1907). Osnovy gosudarst- vennogo prava Anglii. Vvedenie v izuchenie Angliiskoi konstitutcii [Fundamentals of public law in England. An Introduction to the Study of the English Constitution]. (O.V. Poltoratckasya, Trans). P.G. Vinogradov (Eds.). Moscow: Tipogr. T-va I.D. Sytina[in Russian].

4. Jellinek, G. (1906). Deklaratciia prav cheloveka i grazhdanina [Declaration of the rights of man and citizen].(A.E. Vorms, Trans). (3rded.).Moscow: Tipograf. I.D. Sytina [in Russian].

5. Schelling, F.A. (1862). Estestvennoepra- voilifilosofiiaprava [Philosophy of Natural Law]. (M. Kapustin, Trans). Moscow: V Tipogr. V. Gracheva i komp. [in Russian].

6. Holovatyi, S. (2016). Pro liudskiprava [On human rights]. Kyiv: DukhiLitera [in Ukrainian].

7. Fedorenko, W. (2015). Ochrona praw i wolnosci czlowieka we wspolczesnej Ukrainie: w poszukiwaniach optymalnego modelu. Problemy realizacji regionalnych standardow ochrony praw czlowieka w praktyce ustroj- owej panstw. Torun: Wydawnictwo Adama Marszika, 523-530 [in Polish].

8. Fedorenko, V.L. (2020). Konstytutsiini prava i svobody liudyny ta yikh harantuvannia y zakhyst v Ukraini [Constitutional human rights and freedoms and their guarantee and protection in Ukraine]. Kyiv: Vyd-voLira[in Ukrainian].

9. Fedorenko, V.L. (2016). Konstytutsiine pravo Ukrainy [Constitutional law of Ukraine]. Kyiv: Vyd-vo «Lira» [inUkrainian].

10. Slinko, T.M., Letniachyn, L.I., Venislavskyi, F.V., et al.(2020). KonstytutsiinepravoUkrainy [Constitutional law of Ukraine].T.M. Slinko (Eds.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

11. Kolodii, A.M., Oliinyk, A.Yu. (2003). Pravaliudyny i hromadianyna v Ukraini [Human and civil rights in Ukraine]. Kyiv: YurinkomInter[in Ukrainian].

12. Kushnirenko, O.H., Slinko, T.M. (2001). Prava i svobody liudyny ta hromadianyna [Rights and freedoms of man and citizen]. Kharkiv: Fakt [in Ukrainian].

13. Korniienko, P.S. (2018). Konstytutsiini osnovy pravozakhysnoi diialnosti v Ukraini [Constitutional bases of humanrights activityin Ukraine].Kyiv: VydavnytstvoLira-K [inUkrainian].

14. Fedorenko, W. (2017). Problem ochrony praw czlowieka w warunkach rewolucji oraz konfliktow wojennych. J. Jaskiernia, K. Sprzyszak (Eds.). Ochrona praw czlowieka w wymiarze uniwersalnym. Akcjologia -insty- tucje - nowe wyzwania - praktyka, 73-79 [in Polish].

15. Grotcii, G. (1956). O pravevoiny i mira. Triknigi, v kotorykh obiasniaiutsia estestvennoe pravo i pravo narodov, a takzhe printcipy publichnogo prava [On the right of war and peace. Three books explaining natural law and the law of nations, and the principles of public law]. (A.L. Sakketti, Trans). S.B. Krylova (Eds.). Moscow: Gosud. izd. Iurid. lit. [in Russian].

16. Kant, I. (1905). Vechnyimir. Filosof- skiiocherk [Eternal peace. Philosophical essay]. (S.M. Rogovina i B.V. Chredina, Trans). L.A. Kamarovskiy (Eds.). Moscow: Tipogr. T-va I.D. Sytina [in Russian].

17. Baziner, R. (1870). Neprikosnovennost chastnoi sobstvennosti v mezhdurnarodnykh voinakh. Istoriko-kriticheske issledovanie po mezhdurnarodnomu morskomu pravu [Inviolability of private property in international wars. Historical and critical research on international maritime law].Odessa: Tipogr. P. Frantcova [in Russian].

18. Danevskii, V.P. (1892). Posobie po izucheni iuistorii i sistemy mezhdunarodnogo prava [A guide to the study of the history and system of international law].(Vols. 2). Kharkov: Tipograf. A.N. Guseva [in Russian].

19. Eikhelman, O. (1880). Voennoe zaniatie nepriiatelskoi strany. Rassuzhdenie po mezhdunarodnomu pravu [Military occupation of an enemy country. Discourse on international law]. Moscow: Tipograf. T. Rys [in Russian].

20. Eikhelman, O. (1889). Khrestomatiia russkogo mezhdunarodnogo prava [Chrestomathy of Russian international law].(Vols. 2). Kiev: Tipograf. V.I. Zavadzkogo [in Russian].

21. Ivanovskii, I.A. (1884). Zhenevskaia konventciia 10/22 avgusta 1864 g. Polozhitelny i mezhdunarodnyi zakon ob uchastii bolnykh i ranenykh voinov vo vremia voiny [Geneva Convention 10/22 August 1864 Positive international law on the fateofsickandwo unded soldiers-duringthewar]. Kiev: V Universit. Tipograf. (LL Zavadzkogo) [inRussian].

22. Ivanovskii, I.A. (1891). Zhenevskaia konventciia 10/22 avgusta 1864 g. i pravovoiny. Rech proiznesennaia na akte v Imperatorskom Novorosiiskom Universitete [Geneva Convention 10/22 August 1864 and the law of war. Speech delivered at the act at the Imperial Novorossiysk University]. Odessa: Tip. Okr. Sht. Od. voen. Okr. [in Russian].

23. Kazanskii, P. (1904). Uchebnik mezhdunarodnogo prava publichnogo i grazhdanskogo [Textbook of international public and civil law]. (2nded.). Odessa: Tipo-litograf. Shtaba OdesskogoVoennogo Okruga [in Russian].

24. Kachenovskii, D. (1863). Kurs mezhdunarodnogo prava [Course of international law]. (Vols. 1). Kharkov: V Universit. tipografii[in Russian].

25. Stoianov, A.N. (1875). Ocherki istorii i dogmatiki mezhdunarodnogo prava. Lektciichitan. 1873/74 akad. Godu v Kharkovskomun-te [Essays on the history and dogmatics of international law. Reading lectures. 1873/74 acad. A year in Kharkov]. Kharkov: V universit. tipogr. [in Russian].

26. Gefter, A.-V. (1880). Evropeiskoe mezhdunarodnoe pravo [European International Law]. (K. Taube, Trans). Saint-Peterburg: V tipogr. V. Bezobrazova i komp. [in Russian].

27. Martens, F. (1883). Sovremennoe mezhdunarodnoe pravo tcivilizovannykh narodov [Modern international law of civilized peoples]. (Vols. 2). Saint-Peterburg: Tipografiia Minist. PuteiSoobshcheniia (A. Benke) [in Russian].

28. Zahalna deklaratsiia prav liudyny, pryiniata ta proholoshena rezoliutsiieiu Hen- eralnoiAsamblei OON vid 10 hrudnia 1948 r. № 217 A (III) [Universal Declaration of Human Rights: adopted and promulgated by UN General Assembly Resolution of December 10, 1948 № 217 A (III)]. (2008). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 93. Art. 3103 [in Ukrainian].

29. Statut Orhanizatsii Obiednanykh Natsii i Statut Mizhnarodnoho Sudu [Charter of the United Nations and the Statute of the International Court of Justice]. (2005). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text [in Ukrainian].

30. Konventsiia OON pro polipshennia doli poranenykh i khvorykh u diiuchykh armiiakh 1949 r. [UN Convention on the Amelioration of the Condition of the Woundedand Sickin Armed Forces]. (2010). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy-Official Gazette of Ukraine, 62. Art. 2180 [inUkrainian].

31. Konventsiia pro zakony i zvychai viiny na sukhodoli, pidpysana 18 zhovtnia 1907 r. u Haazi. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Convention on the Laws and Customs of War on Land, signed October 18, 1907 in The Hague]. (2017). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy-Official-GazetteofUkraine, 2. Art. 67 [in Ukrainian].

32. Bauer, S.W. (2014). Istoriia Drevnego mira: ot istokov tcivilizatcii do padeniia Rima [The History of the Ancient World]. (V. Goncharov, N. Tartakovskaya, Trans). Moscow: AST[in Russian].

33. Rousseau, J.J. (1804). Mysli zhenevsk-ogo filosofa [Thoughts of the Genevan philosopher]. (M.A. Prokopovich-Antonskiy, Trans]. Moscow: V Tipogr. S. Selivanovskogo [in Russian].

34. Davies, N. (2014). Yevropa: Istoriia[Europe: History]. (P. Tarashchuk, O. Kovalenko, Trans). Kyiv: «Osnovy» [in Ukrainian].

35. Fedorenko, V., Nesterovych, V. (2020). «SoftLaw» in the Mechanism of the International and National Protection of the Constitutional Electoral Rights. Krytyka Prawa. Niezaleznestu dia nad prawem, 12(3), 178-195 [in English].

36. Vystupy Derzhsekretaria Entoni Blinkena i Ministra oborony Lloida Ostina pered zhurnalistamy, yaki suprovodzhuiut yikh u poizdtsi [Speeches by Secretary of State Anthony Blinken and Secretary of Defense Lloyd Austin to Accompanying Journalists]. (2022). ua.usembassy.gov. Retrieved from https://ua.usembassy.gov/uk/secretary-ant- ony-j-blinken-and-secretary-lloyd-austin- remarks-to-traveling-press/ [in Ukrainian].

37. Ukraine: civilian casualty update 6 May 2022. (2022). www.ohchr.org. Retrieved fromhttps://www.ohchr.org/en/ news/2022/05/ukraine-civilian-casualty-update-6-may-2022.

38. Stanom na ranok 2 travnia z pochatku rosiiskoho vtorhnennia v Ukraini zahynulo 219 ditei, postrazhdalo 405 [As of the morning of May 2, 219 children have been killed and 405 injured in Ukraine since the beginning of the Russian invasion]. (2022). ombudsman.gov.ua. Retrieved from https:// ombudsman.gov.ua/news_details/stanomna-ranok-2-travnya-z-pochatku-rosijskogo-vtorgnennya-v-ukrayini-zaginulo-219-ditej-postrazhdalo-405 [in Ukrainian].

39. Ukraine: civilian casualty update 21 April 2022 Update to the Human Rights Council on Ukraine. (2022). www.ohchr.org. Retrieved from https://www.ohchr.org/en/news/2022/04/ukraine-civilian-casualty-update-21-april-2022 [in Ukrainian].

40. Zaiava Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady z prav liudyny shchodo katuvan ta vbyvstva ukrainskykh viiskovopolnennykh [Statement of the Verkhovna Rada Commissioner for Human Rights on Torture and Murder of Ukrainian Prisoners of War]. (2022). ombudsman.gov.ua. Retrievedfrom https://ombudsman.gov.ua/news_details/ zayava-upovnovazhenogo-verhovnoyi-radiukrayini-z-prav-lyudini-shchodo-katuvan-ta-vbivstva-ukrayinskih-vijskovopolonenih [inUkrainian].

41. Upovnovazhenyi: rosiiska federatsiia katuie ukrainskykh viiskovopolnennykh [Commissioner: Russian Federation Tortures Ukrainian Prisoners of War]. (2022). ombudsman.gov.ua. Retrieved from https://ombudsman.gov.ua/news_details/upovnovazhenij-rosijska-federaciya-katuye-ukrayinskih-vijskovopolonenih [inUkrainian].

42. Upovnovazhenyi: zgvaltuvannia stalo ishche odniieiu zbroieiu rashystskoi armii proty myrnoho naselennia na tymchasovo okupovanykh terytoriiakh [Commissioner: Rape has become another weapon of the racist army against civilians in the temporarily occupied territories]. (2022). ombudsman. gov.ua. Retrieved from https://ombudsman.gov.ua/news_details/upovnovazhenij-zgval-tuvannya-stalo-shche-odniyeyu-zbroyeyu-rashistskoyi-armiyi-proti-mirnogo-naselen-nya-na-timchasovo-okupovanih-teritoriyah [in Ukrainian].

43. Fedorenko, V.L. (2014). Referendum Avtonomnoyi Respubliki Krim 2014: pitannya pravotvorchoyi ta pravozastosovnoyi praktiki. Suchasni tendenciyi rozbudovi pravovoyi derzhavi v Ukrayini ta sviti [Referendum of the Autonomous Republic of Crimea 2014: issues of law-making and law enforcement practice. Current trends in the rule of law in Ukraine and the world]: II Mizhnar. Naukovo-praktychna konferentsiia II International Scientific practice. conf. (pp.21-24)/ Zhitomir: «ZhNAEU» [in Ukrainian].

44. Konvenciya pro zahist kulturnih cinnostej u vipadku zbrojnogo konfliktu (1954) [Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict, 1954] / ZakonodavstvoUkrayiny. Verhovna Rada Ukrayiny-Legislation of Ukraine. Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

45. Viina v Ukraini: Liashko nazvav kilkist zruinovanykh ta poshkodzhenykh likaren [The war in Ukraine: Lyashko named the number of destroyed and damaged hospitals]. (2022). www. unian.ua. Retrieved from https://www.uman. ua/health/viyna-v-ukrajini-lyashko-nazvav- kilkist-zruynovanih-ta-poshkodzhenih-likaren-11805300.html [inUkrainian].

46. V Ukraini zruinovani 88 zakladiv osvity, 33 zminylyrehion [In Ukraine, 88 educational institutions were destroyed, 33 changed the region]. (2022). www.ukrinform.ua. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-soriety/3457308-v-ukraini-povnis-tu-zrujnovani-88-zakladiv-osviti-33-zminili-region.html [inUkrainian].

47. Chas zrobyty vse, shchob voienni zlochyny rosiiskykh viiskovykh staly ostannim proiavom tsoho zla na zemli - zvernennia Prezydenta Ukrainy [It's time to do everything to make the war crimes of the Russian military the last manifestation of this evil on earth - the address of the President of Ukraine]. ('2022).www.president.gov.ua. Retrieved from https://www.president.gov.ua/news/chas-zrobiti-vse-shob-voyenni-zlochini-rosijskih-vijskovih-s-74053 [inUkrainian].

48. Andrii Smyrnov: «Dovivshy akt ahresii, mozhna prytiahnuty do yurydychnoi vidpovidalnosti osobysto holovu RF Putina. Tsemozhlyvo» [Andrei Smirnov: “Having proved the act of aggression, it is possible to bring to justice personally the head of the Russian Federation Putin. It is possible”]. (2022). lb.ua. Retrieved from https://lb.ua/news/2022/05/02/515419_andriy_smirnov_dovivshi_akt.html [inUkrainian].

49. Svit pidtrymuie initsiatyvy Ukrainy, spriamovani na prytiahnennia Rosii do vidpovidalnosti za zlochyny, skoieni v nashii derzhavi - Andrii Smyrnov [The world supports Ukraine's initiatives aimed at bringing Russia to justice for crimes committed in our country - Andriy Smirnov]. (2022). www.president. gov.ua. Retrieved from https://www.president.gov.ua/news/svit-pidtrimuye-iniciativi-ukrayini-spryamovani-na-prityagne-74721 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru