Теоретичні засади розвитку потенціалу місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет міського господарства

імені О.М. Бекетова

Теоретичні засади розвитку потенціалу місцевого самоврядування

Лях Юлія Іванівна доктор філософії, старший викладач кафедри менеджменту і публічного адміністрування

Анотація

Місцеве самоврядування є однією з найважливіших засад демократичного устрою держави, покликана забезпечувати ефективне місцеве управління. Показники ефективності включають у себе, зокрема, використання потенціалу певної територіальної громади. Досвід попередніх років свідчить, що централізоване державне управління в Україні, розподіл повноважень виконавчої гілки влади на різних рівнях управління було неефективним. Реформи децентралізації спонукали перехід до нової моделі розвитку територій із взаємодіями «знизу-вгору». Незважаючи на значні успіхи України у процесі створення нових організаційно-територіальних громад, слід наголосити на необхідності збільшення власної доходної бази бюджетів органів місцевого самоврядування для забезпечення фінансової самостійності при виконанні ними своїх функцій. В умовах бюджетної децентралізації в Україні органи місцевого самоврядування працюють над ефективним використанням делегованих повноважень та розкриттям фінансового потенціалу територіальних громад з метою збільшення надходжень до місцевих бюджетів та збільшення фінансування публічних послуг на місцевому рівні. Відмічено, що у системі місцевого самоврядування вирішується низка найактуальніших і найскладніших проблем розвитку, серед яких можна виділити такі, як наукове прогнозування та ресурсне обґрунтування напрямів стратегічного розвитку; запровадження узгоджених інноваційних системних механізмів управління; підвищення інтенсивності і якості управлінської та інших видів діяльності; визначення заходів, засобів, інструментів і механізмів управлінського впливу задля досягнення цілей розвитку та ін. Місцеве самоврядування може реально оцінити ресурсну спроможність громади та визначити її економічні, соціальні, екологічні та інші пріоритети розвитку. Теоретичне значення слова «потенціал» може відображати можливості, наявні сили чи ресурси, резерви, здатність управляти та досягати цілей. Теоретичний аналіз довів, що розвиток потенціалу місцевого самоврядування є важливим чинником, який забезпечує добробут у певній територіальній громаді.

Ключові слова: потенціал, розвиток, місцеве самоврядування, територіальні громади.

Abstract

Liakh Yuliia Ivanivna Doctor of Philosophy, Senior Lecturer of the Department of Management and Public Administration, O. M. Beketov National University of Urban Eco^my in Kharkiv, Marshal Bazhanov St., 17, Kharkiv, 61002, tel.: (057)707-31-09, https://orcid.org/0000-0002-0477-1772

THEORETICAL BASIS OF LOCAL GOVERNMENT CAPACITY DEVELOPMENT

Local self-government is one of the most important foundations of the democratic system of the state, designed to ensure effective local governance. Performance indicators include, in particular, the use of the capacity of a certain territorial community. The experience of previous years shows that the centralized state administration in Ukraine, the distribution of powers of the executive branch of government at different levels of administration was ineffective. Decentralization reforms prompted a transition to a new model of territorial development with "bottom- up" interactions. Despite the significant successes of Ukraine in the process of creating new organizational and territorial communities, it is necessary to emphasize the need to increase the own revenue base of budgets of local self-government bodies to ensure financial independence in the performance of their functions. In the conditions of budget decentralization in Ukraine, local self-government bodies are working on effective use of delegated powers and disclosure of the financial capacity of territorial communities in order to increase revenues to local budgets and increase financing of public services at the local level. It was noted that the system of local self-government solves a number of the most urgent and complex development problems, among which one can highlight such as scientific forecasting and resource justification of strategic development directions; introduction of agreed innovative system management mechanisms; increasing the intensity and quality of management and other activities; determination of measures, means, tools and mechanisms of managerial influence in order to achieve development goals, etc. Local self-government can realistically assess the community's resource capacity and determine its economic, social, environmental and other development priorities. The theoretical meaning of the word «capacity» can reflect opportunities, available forces or resources, reserves, the ability to manage and achieve goals. The theoretical analysis proved that the development of the capacity of local self-government is an important factor that ensures well-being in a certain territorial community.

Keywords: capacity, development, local self-government, territorial communities.

Постановка проблеми. Основою розвитку місцевого самоврядування є визначення й використання його потенціалу, який відіграє значну роль у забезпеченні соціального добробуту мешканців відповідної громади. Набрання чинності Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» у 2014 р. ініціювало процес децентралізації та сприяло розширенню джерел доходів та влади територіальних громад.

Територіальні громади - як основний суб'єкт суспільних відносин, вирішують питання щодо шляхів забезпечення їх ефективної діяльності не лише в найближчій, а й у довгостроковій перспективі за рахунок наявного ресурсного потенціалу та можливостей. Більшість громад намагаються ефективно використовувати створені можливості і виявляють велику зацікавленість у розвитку власного потенціалу. Адже від того, наскільки ефективно вони зможуть організувати свою діяльність за рахунок мобілізації всіх ресурсів, залежить забезпечення сталого соціально-економічного розвитку адміністративних територій в системі місцевого самоврядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців, які займалися питанням ресурсного забезпечення місцевого самоврядування, загальних принципів діяльності органів місцевого самоврядування варто звернути увагу на О. Бобровську, Т. Крушельницьку, М. Латиніна, У. Мальцева, В. Булавинець, В. Петренко, В. Кузьмина та інших. Однак, незважаючи на безперечну наукову та практичну значимість результатів наукових досліджень, слід зазначити, що деякі положення функціонування органів місцевого самоврядування досі недостатньо розроблені, зокрема питання щодо розвитку його потенціалу.

Метою статті є теоретичний аналіз сучасного стану та розвитку потенціалу місцевого самоврядування в Україні, який може бути використаним органами місцевого самоврядування для реалізації своїх цілей і перспективних завдань.

Виклад основного матеріалу. Шлях до розвитку територій регіонів і громад починається з реформування місцевого самоврядування, а саме з оцінки можливостей щодо самозабезпечення і саморозвитку, створення умов повного задоволення потреб населення та активізації його продуктивної сили. З цієї позиції доходи від економічної діяльності розглядаються здебільшого не як кінцева мета, а як можливість у розширенні вибору людей в таких принципово важливих галузях як здобуття освіти, професійний розвиток, зміцнення здоров'я, економічна та громадська зайнятість, які спрямовуються на розвиток і підтримку людської особистості тощо.

Саме системою місцевого самоврядування згенеровуються можливості та ресурси регіону, визначаються базові потреби населення і ступінь їх задоволення, необхідні поточні стратегічні зміни, обираються і реалізуються інноваційні методи, механізми і інструменти впливу на забезпечення якості життя. В системі місцевого самоврядування вирішується низка найактуальніших і найскладніших проблем розвитку, серед яких можна виділити такі, як наукове прогнозування та ресурсне обґрунтування напрямів стратегічного розвитку; запровадження узгоджених інноваційних системних механізмів управління; підвищення інтенсивності і якості управлінської та інших видів діяльності; визначення заходів, засобів, інструментів і механізмів управлінського впливу задля досягнення цілей розвитку та ін.

Зазначене потребує зосередження уваги на цій надскладній і відповідальній за розвиток усього регіону системі, одночасно зі структурною перебудовою його галузей, інфраструктури і відновленням навколишнього середовища.

У радянські часи були інші соціальні цінності, територіальні громади були замінені керованими компартією радами, а самоврядування було ліквідоване. Навіть на місцевому рівні тоталітарний режим не міг терпіти самоврядування. В таблиці 1 представлена періодизація формування та реалізації державної політики щодо розвитку місцевого самоврядування в Україні.

З прийняттям Конституції України 26 червня 1996 року було відновлено територіальну громаду в Україні. Так, у ст. 140 закріплено наступне: «Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» [1].

Таблиця 1

На рис. 1 представлені органи місцевого самоврядування в Україні. Територіальну організацію можна сприймати як самостійний компонент соціально-економічної системи. На підставі цього виділимо відмінні ознаки території від інших рівнів системи:

територія постає як цілісна система, на яку однаково впливають територіальні, соціальні, політичні, галузеві (виробничі) фактори, які, у свою чергу, призводять до необхідності створення комплексних стратегій розвитку;

територія характеризується виявленням та використанням на ній ресурсного потенціалу, отже, більша частина потенціалу прив'язана до території; територія є предметом прив'язки населення, що певною мірою поєднує в собі інвестиційну та соціальну привабливість території [2].

Рис. 1 Органи місцевого самоврядування в Україні

Перспективи функціонування системи місцевого самоврядування багато в чому пов'язані з ефективним використанням наявних у її розпорядженні ресурсів. Традиційно ресурсом вважають певний набір можливостей. У теорії менеджменту ресурси - це те, що безпосередньо поступає на «вхід» системи, їх можна визначити як активний потенціал ресурсів (він має певні результати). Крім того, є пасивний ресурсний потенціал, може бути реалізований при відповідній його трансформації соціально-економічною системою у місцевому самоврядуванні у разі зміни потреб у зовнішньому та внутрішньому середовищі території.

Для з'ясування ролі місцевого самоврядування в розвитку територій, його потенціал доцільно визначити, на думку авторів [з], як сукупність територіальних ресурсів і ресурсів інститутів місцевого самоврядування, сукупність елементів різної природи, шляхи та інструменти їх взаємодії, після активізації яких буде забезпечене виконання основної функції місцевого самоврядування - досягнення цілей розвитку територіальної громади в контексті ноосферної концепції. Потенціал місцевого самоврядування - це ідеологічна, правова, формальна структура, в якій «активізуються» інші види ресурсів розвитку. На місцевому рівні державного управління визначають такі елементи ресурсного потенціалу:

- людський потенціал - чисельність населення, професійний і кваліфікаційний склад працездатного населення, їх інтелектуальний рівень і здібність до навчання й розвитку, можли-вості для навчання та підвищення кваліфікації персоналу;

природно-ресурсний потенціал - створені природою матеріальні ресурси, доступні для використання на рівні сучасних або майбутніх технологій; територіальний громада місцевий самоврядування

фізичний потенціал - створені людиною елементи соціальної та промислової інфраструктури, виробничі потужності, енергетичний потенціал (у зв'язку зі зростаючим його значенням можна розглядати як окремий потенціал) тощо;

фінансовий потенціал - обсяг можливих власних фінансових ресурсів юридичних і фізичних осіб, які можуть бутизалучені в обіг (включаючи банківський, фондовий, іпотечний ринки) та обсяг можливих залучень із зовнішнього середовища: кредити, позики, іноземна допомога;

техніко-технологічний потенціал - рівень упровадження сучасних досягнень науково-технічного прогресу і технологій в основних галузях функціонування території;

інформаційний потенціал - можливий обсяг інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище території, джерелаі нформації й технічні можливості її отримання, обробки, передачі та використання [з].

Фінансовий потенціал є основою фінансової спроможності та економічного зростання територіальних громад в Україні та має визначальну роль у забезпеченні суспільного добробуту жителів громади. Прийняття Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» у 2014 році започаткувало процес децентралізації та сприяло розширенню джерел доходів і владних повноважень територіальних громад.

Фінансовий потенціал відображає фінансову спроможність суб'єктів щодо участі у створенні матеріальних благ і наданні послуг та характеризується сукупністю тих засобів, джерел, запасів або фінансових можливостей, якими володіє суб'єкт і які можуть бути використані для реалізації конкретних цілей та завдань. О. Тулай вважає, що фінансовий потенціал держави є сукупністю наявних і потенційних фінансових ресурсів органів державної влади і місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання всіх форм власності та домогосподарств, що формуються, розподіляються і використовуються за участю людського потенціалу у соціальній сфері, економіці, сфері охорони навколишнього природного середовища для забезпечення сталого людського розвитку [4, с. 92]. Фінансовий потенціал є передумовою розвитку та динаміки, які досягаються не лише за рахунок наявних ресурсів, а й невикористаних можливостей. Тобто, «фінансовий потенціал» тісно пов'язаний із «можливістю», однак за своєю суттю фінансовий потенціал визначається не лише сукупністю фінансових ресурсів і можливостей, а й їхньою органічною єдністю. Саме тому, з огляду на вищезазначене, фінансовим потенціалом територіальної громади доцільно вважати сукупність наявних і потенційних джерел фінансових ресурсів, які органи місцевого самоврядування можуть залучати за допомогою бюджетного, інвестиційного, кредитного та грантового механізмів для забезпечення ефективного функціонування громади.

Місцеве самоврядування сприяє формуванню місцевого бюджету, так, територіальна громада має власний фінансовий потенціал і може залучати потенційні джерела фінансових ресурсів. Фінансовий потенціал територіальних громад можливо максимально розширити та використати, якщо:

створити наглядовий орган за дотриманням трудового законодавства для виявлення тіньової зайнятості та незаконних виплат заробітної плати, здатних призвести до збільшення ПДФО в доходах місцевих бюджетів;

забезпечити належний контроль органів місцевого самоврядування за своєчасною реєстрацією договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних осіб, що також сприятиме збільшенню доходів місцевих бюджетів;

застосувати диференційований підхід до встановлення ставки єдиного податку за видами діяльності, що відповідає річному доходу підприємця, це позитивно вплине на бізнес-середовище громади та частково усуне ухилення від сплати єдиного податку;

збільшенню місцевих надходжень сприятиме забезпечення органами місцевого самоврядування належного контролю за своєчасною реєстрацією договорів оренди земельних ділянок, що перебувають в особистій власності, орендарями-платниками індивідуального податку 4 категорії;

створення сприятливого середовища для залучення приватного капіталу та стимулювання потенціалу механізму державно-приватної співпраці на місцевому рівні;

налагодити комунікацію між органами місцевого самоврядування, бізнесом та суспільством, ґрунтуючись на запровадженні відкритої регуляторної платформи, що позитивно вплине на інвестиційну привабливість регіону;

налагодити ефективну співпрацю із зарубіжними та вітчизняними установами (грантодавцями) з метою набуття досвіду та навичок підготовки проектних заявок та необхідних документів;

орієнтація створення адміністративного апарату території як своєрідного резерву до створення ресурсного забезпечення, що безпосередньо впливає збільшення фінансових ресурсів територіальних громад;

зміцнення фінансового потенціалу територіальних громад за рахунок використання такого невичерпного ресурсу, як прибутки від утилізації побутових відходів [5].

Таким чином, органи місцевого самоврядування, які зацікавлені в розвитку і підвищенні якості життя своїх мешканців, мають ефективно використовувати фінансовий потенціал територіальної громади шляхом пошуку резервів зростання як обсягів податкових надходжень, так і залучення грантових, кредитних та інвестиційних коштів у бюджет громади. Максимальне використання фінансових можливостей громади також неможливе без залучення людського капіталу та створення умов для його розвитку.

Потенціал розвитку створюється трьома основними чинниками:

система заходів державного регулювання розвитку місцевого самоврядування;

політика та стратегія розвитку місцевого самоврядування;

поєднання ресурсного потенціалу i процесів його використання органами місцевого самоврядування [7].

Таким чином, ресурсний потенціал місцевого самоврядування є основним чинником, який створює можливості для розвитку місцевевого самоврядування. Проте величина ресурсного потенціалу визначається не тільки кількісними характеристиками відповідних складових ресурсів, але й характером їх взаємодії.

При переході до ринкової економіки, при трансформації території у відкриту систему стає необхідним використання механізмів і інструментів адаптації до постійних змін зовнішнього середовища, впровадження ефективних дій щодо зовнішніх чинників та потрібні відповідні реагування на фактори зовнішнього середовища, все разом це формує ринковий потенціал території.

Ринковий потенціал територіальної громади можна структурувати таким чином:

підприємницький потенціал - наявність підприємницьких структур і приватних осіб, які здатні до інновацій у різних сферах діяльності і можуть забезпечити зростаючі потреби споживачів на внутрішньому та зовнішньому ринках;

маркетинговий потенціал - можливості формування попиту на продукцію територіального соціально-економічного комплексу на внутрішньому і зовнішньому ринках, рівень маркетингових досліджень, імідж і бренд території;

потенціал стратегічних цілей - системний потенціал для визначення і досягнення цілей розвитку території в майбутньому. Слід зауважити, що для досягнення одних перспективних цілей потенціал території, як сукупність можливостей, буде високий, для інших - низький.

У той же час існує й інша взаємозалежність: досягнення одних цілей може привести до приросту потенціалу території, інших - до зменшення потенціалу або навіть руйнування окремих складових потенціалу.

Ринковий потенціал повинен бути виділений у структурі потенціалу території як здатність суб'єктів територіальної громади продукувати і реалізовувати конкурентоздатну продукцію та збільшувати свій вплив у зовнішньому середовищі. В даному контексті ринковий потенціал території необхідно розглядати як поняття, що враховує можливість забезпечення ефективного взаємозв'язку і взаємодії внутрішнього та зовнішнього середовища території, а також здатності оновлення/розвитку разом із змінами зовнішнього середовища. Вважаємо, що розвиток цього потенціалу є необхідною умовою не тільки успішного функціонування в ринковому середовищі, але й розвитку території.

У сучасних умовах економіки основним джерелом успіху (досягнення поставлених цілей) стає сукупність знань, досвіду, навиків конкретних осіб, зв'язки та взаємодія між ними, так званий інтелектуальний потенціал. В. П. Петренко визначає інтелектуальний потенціал, як «прогнозована інтегральна здатність особи чи групи осіб (персоналу організації, підприємства, населення територіальної громади, регіону, країни, нації, людства) до створення нових духовних та матеріальних цінностей» [6, с. 72] .

Основними структурними складовими інтелектуального потенціалу громади є людський, організаційний та споживчий потенціали. У свою чергу, людський капітал включає в себе знання, навики, досвід, здібності, духовні цінності; до організаційного потенціалу належать статут громади, нормативно- правова база,структура управління, організаційна культура, потенціал освітніх і громадських установ; зовнішній (споживчий) потенціал - імідж територіальної громади, конкурентоздатгість, бренд території, представники діаспори тощо [7].

Але інтелектуальний потенціал громади є не простою статичною сумою приведених структурних елементів, а динамічним результатом їх взаємодії, причому механізми взаємодії та їх елементи постійно еволюціонують із розвитком інформаційних технологій.

Слід відмітити, що взаємодія відбувається не тільки між основними складовими інтелектуального потенціалу, але й усередині цих складових. Наприклад, обмін знаннями (людський капітал) сприяє розвитку довіри, як основи ефективної взаємодії між членами громади на майбутнє. Взаємодія між членами громади - є формування і обмін знаннями з питань майбутнього розвитку громади, теоретичних і практичних засад розробки та реалізації стратегії розвитку громади. Людський потенціал є першоосновою формування інтелектуального потенціалу громади. Кожен член громади є носієм певного інтелектуального потенціалу і є потенційним учасником формування інших складових інтелектуального потенціалу громади.

Важливим стає формування знань у молодого покоління щодо майбутнього громади та її розвитку. Доречно в школах запроваджувати факультативи зі стратегічного планування та управління в громадах; вивчати стратегії розвитку громади; формувати в учнях власне бачення розвитку [7]. У сучасних умовах розвитку місцевого самоврядування, значення інтелектуального потенціалу в загальному (системному) потенціалі значно зростає. Розвиток інтелектуального потенціалу безпосередньо повя'заний із забезпеченням розвитку громади (економічний, соціальний, духовний та ін.) і безпекої громади (протидія реальним і потенційним загрозам).

Можна стверджувати, що на певній території, яка володіє необхідними та важливими ресурсами, в межах місцевого самоврядування, необхідно створити такі умови, які б забезпечували їх раціональне та ефективне використання. Тим не менш, недостатньо мати лише ресурси у своєму розпорядженні, повинні бути механізми їх ефективного перетворення. Таким чином, основа розвитку місцевого самоврядування вбачається в оптимальному поєднанні використання наступних чинників: ресурсів (природних, виробничих, кадрових, фінансових та ін); процесів перетворення (технології) та використання ресурсів (попит); синергетичний ефект використання цих комбінацій [8].

Висновки

Розвиток потенціалу місцевого самоврядування є складним, неперервним у часі процесом, його ефективність визначається досягненням поставлених цілей і добробутом населення на відповідній території.

З огляду на вищесказане вважаємо, що розвиток потенціалу місцевого самоврядування напряму пов'язаний із сукупністю внутрішніх та зовнішніх можливостей розвитку територіальної громади фінансового, економіко- виробничого, соціально-інфраструктурного, управлінського, людського характеру формування. Вони можуть бути відтвореними або існуючими наразі та дозволяють забезпечувати соціально-економічний і людський розвиток громади з максимальним задоволенням її потреб.

Однією з основних складових ресурсного потенціалу є фінансова. Вона формується за рахунок власних фінансових ресурсів громади, державних, інвестиційних тощо. Сучасний конкурентний соціально-економічний простір обґрунтовує потребу безперервного розвитку територій за рахунок залучення інвестицій у перспективні сфери місцевої економіки. Так, кожна територіальна громада має власний фінансовий потенціал і може залучати потенційні джерела фінансових ресурсів. Необхідно сформувати сприятливе середовище для залучення приватного капіталу й активізувати потенціал механізму державноприватного партнерства на місцевому рівні.

Навіть після проведення децентралізації в Україні необхідним залишається збільшення доходної бази місцевих бюджетів, забезпечення фінансової незалежності під час виконання органами місцевої влади своїх функцій; закріплення певної частки загальнодержавних податків лише на рівні бюджетів територіальних громад як ще одне джерело доходів місцевих бюджетів. У цю частину можуть входити такі податки, як акцизний збір з вітчизняних товарів, податок на прибуток та ПДВ [9].

У статті також доводиться необхідність розвитку інтелектуального потенціалу громади, пропонуються певні інструменти щодо його зростання та ефективного використання. Подальші дослідження необхідно направити на більш детальне формування інтелектуального потенціалу територіальної громади та створення ефективних механізмів управління його використання.

Література

1. Конституція України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996 р.

2. Мальцев У. В., Філіппова В. Д. Ресурсне забезпечення стратегічного розвитку території. Правові засади організації та здійснення публічної влади: збірник тез ІІІ Міжнародної науковопрактичної інтернет-конференції, присвяченої світлій пам'яті доктора юридичних наук, професора, академіка-засновника НАПрНУ, першого Голови Конституційного Суду України Леоніда Петровича Юзькова (м.Хмельницький, 28 лютого - 2 березня 2020 року). Хмельницький : ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2020. С.236-239.

3. Потенціал розвитку територій: методологічні засади формування і нарощення : монографія / О. Ю. Бобровська, Т. А. Крушельницька, М. А. Латинін [та ін.]; за заг. ред. д. держ. упр., проф. О. Ю. Бобровської. - Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. - 362 с.

4. Тулай О. І. Державні фінанси у забезпеченні сталого людського розвитку : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.08. Тернопіль : ТНЕУ, 2016. С. 92.

5. Булавинець, В. Фінансовий потенціал територіальних громад: сучасний стан і перспективи / Вікторія Булавинець, Наталія Карпишин // Світ фінансів. - 2019. - Вип. 4. - С. 96-110.

6. Петренко В. П. Управління процесами інтелектокористування в соціально- економічних системах: наукова монографія / В. П. Петренко. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. - 352 с.

7. Кузьмин В. М. Структурування потенціалу територіальної громади / В. М. Кузьмин, Х. В. Сусяк // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Економіка і менеджмент. - 2015. - Вип. 11. - С. 177-180.

8. Місцеве самоврядування в Україні: євроінтеграційний шлях : колективна монографія / за заг. ред. Р. М. Плюща. Київ : РІДНА МОВА. 2016. 808 с.

9. Фатюха Н. Г., Тертиця О. А. Сучасний стан та перспективи розвитку місцевих бюджетів в умовах децентралізації / Н. Г. Фатюха, О. А. Тертиця // Ефективна економіка. - 2020. - № 11.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy [The constitution of Ukraine: the law of Ukraine] vid 28 chervnia 1996 r. № 254k/96-VR Verkhovna Rada Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1996.

2. Mal'tsev, U. V. & Filippova, V. D. (2020). Resursne zabezpechennya stratehichnoho rozvytku terytoriyi. Pravovi zasady orhanizatsiyi ta zdiysnennya publichnoyi vlady [Resource support for the strategic development of the territory. Legal principles of the organization and exercise of public power], Zbirnyk tez Ш Mizhnarodnoyi naukovopraktychnoyi internet-konferentsiyi, prysvyachenoyi svitliy pam"yati doktora yurydychnykh nauk, profesora, akademika-zasnovnyka NAPrNU, pershoho Holovy Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny Leonida Petrovycha Yuz'kova (m.Khmel'nyts'kyy, 28 lyutoho - 2 bereznya 2020 roku) - Resource support for the strategic development of the territory. Legal principles of the organization and exercise of public power: collection of theses of the 3rd International Scientific and Practical Internet Conference, dedicated to the bright memory of the Doctor of Legal Sciences, Professor, Academician-founder of the National Academy of Sciences of Ukraine, the first Chairman of the Constitutional Court of Ukraine Leonid Petrovich Yuzkov (Khmelnytskyi, February 28 - 2 March 2020). (pp. 236-239). Khmel'nyts'kyy: Khmel'nyts'kyy universytet upravlinnya ta prava imeni Leonida Yuz'kova [in Ukrainian].

3. Bobrovs'ka, O. Yu., Krushel'ny'cz'ka, T. A. & Laty'nin, M. A (2017). Potencial rozvy'tku tery'torij: metodologichni zasady' formuvannya i naroshhennya. [Potential of territorial development: methodological principles of formation and increase]. Dnipro: DRIDU NADU [in Ukrainian].

4. Tulai, O. I. (2016). Derzhavni finansy u zabezpechenni staloho liudskoho rozvytku. [Public finances for sustainable human development]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

5. Bulavynets, V. & Karpyshyn N. (2019) Finansovyi potentsial terytorialnykh hromad: suchasnyi stan i perspektyvy [Financial potential of territorial communities: current state and prospects]. Svit fmansiv - The world of finance, 4, 96-110 [in Ukrainian].

6. Petrenko, V. P. (2006). Upravlinnia protsesamy intelektokorystuvannia v sotsialno- ekonomichnykh systemakh. [Management of processes of intellectual use in socio-economic systems].Ivano-Frankivsk: Nova Zoria [in Ukrainian].

7. Kuzmyn, V. M., & Susiak, Kh. V. (2015). Strukturuvannia potentsialu terytorialnoi hromady. [Structuring the potential of the territorial community]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Ekonomika i menedzhment - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Series: Economics and management, 11, 177-180 [in Ukrainian].

8. Plyushch, R. M. (Eds.). (2016). Mistseve samovryaduvannya v Ukrayini: yevrointehratsiynyy shlyakh [Local self-government in Ukraine: European integration path]. Kyiv: RIDNA MOVA [in Ukrainian].

9. Fatiukha, N. H. & Tertytsia, O. A. (2020). Suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku mistsevykh biudzhetiv v umovakh detsentralizatsii [Current state and prospects for the development of local budgets in conditions of decentralization]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, 11.

Размещено на Allbest.ru