Адміністративно-процедурні аспекти служби військового капеланства в Україні: проблеми та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-процедурні аспекти служби військового капеланства в Україні: проблеми та перспективи

Ігнатченко Ірина Георгіївна кандидатка юридичних наук, доцентка, доцентка кафедри адміністративного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

Статтю присвячено вивченню адміністративно-процедурних аспектів Служби військового капеланства в Україні.

Зазначено, що діяльність релігійних організацій на території України в умовах військової агресії рф проти України, повинна здійснюватися в умовах духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, з метою сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів. Ці положення зазначені, зокрема, у Рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року, введеного у дію Указом Президента України «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Тому, виходячи з визначень, які містяться у науковій літературі, українську національну формулу державно- конфесійних відносин можна назвати «громадянською мобілізацією гідності».

Адміністративно-процедурні питання законодавчого регулювання державно-конфесійних відносин, зокрема через їх прояв у Службі військового капеланства набувають особливої актуальності. Проте зазначені проблеми у науковій, юридичній, а саме адміністративно-правовій літературі майже не розглядалися.

Проаналізовано законодавчий процес відродження та становлення Служби військового капеланства у правовому полі в Україні. Визначено поняття та ознаки правового статусу військового капелана. Охарактеризовано провадження з видачі мандата на право здійснення військової капеланської діяльності, як особливий вид адміністративної процедури (його суб'єкти та стадії); такий мандат розглянуто як специфічний адміністративний акт.

Зроблено висновки про те що перспективними питаннями, які необхідно буде розв'язати найближчим часом є запровадження капеланської служби у медичній, освітянській сфері та у пенітенціарній системі. Це є співзвучним необхідності розгляду багатьох суспільно-значущих законодавчих ініціатив у публічному адмініструванні соціально-культурною сферою, зокрема у галузі свободи думки, совісті та релігії, які висуваються різними суб'єктами, зважаючи на їх підтримку з боку як релігійних організацій різних конфесійних напрямків, так і з боку держави, з метою спільного захисту національної безпеки України та суспільної злагоди.

Ключові слова: державно-конфесійні відносини в Україні, військовий капелан, Служба військового капеланства, адміністративна процедура, адміністративне провадження, мандат на право здійснення військової капеланської діяльності.

Abstract

Ihnatchenko Iryna Heorhiivna Ph.D. in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Administrative Law, Yaroslav the Wise National Law University

ADMINISTRATIVE AND PROCEDURAL ASPECTS OF MILITARY CHAPLAINTY SERVICE IN UKRAINE: PROBLEMS AND

PROSPECTS

The article is devoted to the study of administrative and procedural aspects of the Military Chaplaincy Service in Ukraine.

It is noted that the activity of religious organizations on the territory of Ukraine in the conditions of military aggression of the Russian Federation against Ukraine should be carried out in conditions of spiritual independence, prevention of division in society on religious grounds, with the aim of promoting the consolidation of Ukrainian society and protection of national interests. These provisions are specified, in particular, in the Decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated December 1, 2022, put into effect by the Decree of the President of Ukraine «On certain aspects of the activities of religious organizations in Ukraine and the application of personal special economic and other restrictive measures (sanctions)». Therefore, based on the definitions contained in the scientific literature, the Ukrainian national formula of state-confessional relations can be called «civil mobilization of dignity».

Administrative-procedural issues of legislative regulation of state-confessional relations, in particular due to their manifestation in the Military Chaplaincy Service, are gaining special relevance. However, the mentioned problems were hardly considered in the scientific, legal, namely administrative and legal literature.

The legislative process of the revival and formation of the Military Chaplaincy Service in the legal field in Ukraine is analyzed. The concept and signs of the legal status of a military chaplain are defined. The procedure for issuing a mandate for the right to carry out military chaplaincy activities is characterized as a special type of administrative procedure (its subjects and stages); such a mandate is considered as a specific administrative act.

Conclusions were made that the introduction of chaplain service in the medical, educational and penitentiary sectors is a promising issue that will need to be resolved in the near future. This is consistent with the need to consider many socially significant legislative initiatives in the public administration of the sociocultural sphere, in particular in the field of freedom of thought, conscience and religion, which are put forward by various subjects, taking into account their support from both religious organizations of various denominations, and on the part of the state, with the aim of joint protection of Ukraine's national security and public order.

Keywords: state-confessional relations in Ukraine, military chaplain, Military Chaplaincy Service, administrative procedure, administrative proceedings, mandate for the right to carry out military chaplaincy activities.

Постановка проблеми

Останнім часом у світі спостерігається процес пошуку нових оптимальних моделей побудови державно-конфесійних відносин у вимірі триєдиної системи «людина-держава-церква». При цьому у сучасних юридичних та соціологічних дослідженнях особливо йдеться про «відродження релігії у сучасному світі», як розширенні можливих сфер впливу релігійних організацій та їх представників на суспільні відносини у державі, яке супроводжується законодавчим визнанням відповідних прав та обов'язків останніх [1, c. 15-79] . Однак це відродження відбувається під державним контролем на підставі державно-партнерських відносин [2], коли релігійні інститути не вимагаючи владних повноважень у державі, займають у ній «певне місце» і підтримку з боку інститутів публічного адміністрування в умовах повсюдної релігійної плюралізації, де на глобальному рівні жодна релігія не займає домінуючу позицію.

Така ситуація є характерною і для сучасної України ще з часів Українського Майдану та Революції гідності. Тому українську національну формулу державно-конфесійних відносин можна назвати «громадянською мобілізацією гідності» [1, с. 253-264], що особливо важливо наразі в умовах воєнного стану.

Виходячи з положень рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного у дію Указом Президента України, діяльність релігійних організацій на території України в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, повинна здійснюватися в умовах духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, з метою сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів [3].

Україна є секулярною державою, у якій церква і релігійні організації формально відокремлені від держави. Але це не означає, що останні позбавлені права вступати у публічно-правові відносини на рівні держави, політичної системи або громадянського суспільства. Таким чином, відносини, що виникають у державно-церковній сфері не можуть трактуватися як суто приватно-правові. Тобто особам різних конфесій не заборонено бути учасниками публічно-правових відносин, в умовах релігійного плюралізму та свобод, демонополізації традиційних релігій та деетнізації вірувань.

Протягом останніх років релігійні організації активно долучаються до публічно-правової сфери нашої держави через інститут капеланства (у військовій, освітній, медичній та пенітенціарній сферах), просвітницьку роботу серед соціуму задля профілактики деліктної поведінки в його середовищі [4, с. 25].

Проведені наразі дослідження співвідношення секуляризації і десекуляризації у процесі формування права й функціонування правової системи сприяють «вирішенню низки проблем загальної теорії держави і права, а також покращенню якості й ефективності правотворчої, правореалізаційної та правозастосовної діяльності» [5, с. 17].

Таким чином, адміністративно-процедурні питання законодавчого регулювання державно-конфесійних відносин, зокрема через їх прояв у Службі військового капеланства набувають особливої актуальності. Проте зазначені проблеми у науковій, юридичній, а саме адміністративно-правовій літературі майже не розглядалися.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначеною вище та іншою проблематикою у сфері державно-конфесійних відносин останнім часом займалися такі вчені, як-от: А Баурмейстер, В. Борисова, І. Дахова, О. Лаврик, Х. Казанова, О. Мельничук, В. Піддубна та інші.

Деякі вчені особливу увагу приділяли питанням адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні (В. Чорнописька) [4] або характеристиці секулярізації та десекулярізації правових систем релігійного типу (Ю. Піх) [5].

Інші дослідники приділяли увагу вивченню саме капеланської діяльності, переважно через досвід зарубіжних країн. Серед них: Адаховська, Ю. Кривенко, П. Колєсов, С. Скуріхін, А. Стрелецький, Т. Челпанова та інші. Ю. Бураков, М. Долганова, Л. Владиченко, О. Томчук, Чобіт розглядали питання служби військового капеланства в Україні у зв'язку з агресією рф 2014 року.

Визнаючи вагомий науковий внесок зазначених досліджень, слід зазначити, що адміністративно-процедурним питанням Служби військового капеланства в Україні приділялося недостатньо уваги. Це також пов'язано з тим, що у законодавстві України найостаннішим часом з'явилося чимало новел, які потребують наукового аналізу та практичних рекомендацій з приводу їх застосування.

Тому метою даної наукової розвідки є визначення адміністративно- процедурних аспектів Служби військового капеланства в Україні на підставі теоретичних наробок науки адміністративного права та особливостей законодавчого закріплення відповідних норм. Особливу увагу присвячено: (1) аналізу законодавчого процесу відродження та становлення Служби військового капеланства у правовому полі в Україні; (2) визначенню поняття та правовому статусу військового капелана; (3) характеристиці провадження з видачі мандата на право здійснення військової капеланської діяльності, як особливого виду адміністративної процедури (його суб'єктів та стадій); (4) розгляду такого мандата як специфічного адміністративного акта.

Виклад основного матеріалу

25 жовтня 2022 року вперше в умовах героїчного захисту нашої країни від повномасштабної атаки рф в Україні відзначили День військового капелана й видали перші 83 мандати на право здійснення військової капеланської діяльності. У цьому зв'язку Державною службою з етнополітики та свободи совісті (далі - ДЕСС) особливо підкреслено, що капеланство у сучасному вільному світі - це особливий досвід єдності в розмаїтті. Це досвід бути разом і підтримувати одне одного, навіть якщо ви різної віри і молитеся по-різному. Це вміння розуміти, любити, надихати [6].

Поступове відродження інституту військового капеланства в Україні історично пов'язане із початком агресії рф проти України ще з 2014 р. і триває наразі [7; 8].

Принципово новий етап історії військового капеланства в Україні розпочався з прийняттям Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року№667-р «Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії, Державній спеціальній службі транспорту та Державній прикордонній службі» [3]. У цьому документі передбачалося системне запровадження служби військового капеланства у державі. Зокрема, Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури та Адміністрації Державної прикордонної служби надавалося завдання розробити та затвердити відповідно до їхньої компетенції положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії, Державній спеціальній службі транспорту та Державній прикордонній службі, визначивши, що священнослужителі, які запропоновані релігійними організаціями та успішно пройшли відбір, працевлаштовуються з укладенням відповідних трудових договорів у підрозділах відповідних органів, належать до їх персоналу і є військовими священиками (капеланами). Водночас Міністерству соціальної політики доручалося підготувати пропозиції щодо доповнення Класифікатора професій професією, за якою забезпечується душпастирська опіка військовослужбовців і резервістів вищеназваних органів, а тодішньому Міністерству культури - сприяти координації співпраці релігійних організацій з цими органами з питань служби військового духовенства (капеланської служби) [9].

2016 року відповідно до цього Розпорядження Міністерство оборони України своїм наказом затвердило Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України [10]. В цьому Положенні, яке є чинним наразі, встановлені основи побудови останньої, до якої входять різні структурні підрозділи (посадові особи) з питань служби військового духовенства (капеланства) (СВД(К)) та військові священики (капелани) у ЗСУ. Також тут було надане перше в сучасній Україні визначення військових священників (капеланів). Ними є: (а) фізичні особи, (б) які мають духовну освіту, (в) є священнослужителями зареєстрованої в Україні релігійної організації, (г) пройшли відбір та прийняті на роботу на посади працівників у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (ґ) для задоволення релігійних потреб особового складу [10, п. 3].

Окремо відзначені повноваження Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України (РДпО), яка є міжконфесійним консультативно-дорадчим органом, що діє при Міністерстві оборони України, та уповноваженого від релігійних організацій щодо співробітництва зі Збройними Силами України, яким є визначений керівним центром релігійної організації священнослужитель, який відповідає за співробітництво зі Збройними Силами України. Зокрема, такі особи: (1) подають кандидатури священнослужителів на посади військових священиків (капеланів); (2) організовують духовну підготовку військових священиків (капеланів) своєї релігійної організації; (3) подають до СВД(К) інформацію про священнослужителів своєї релігійної організації, які є кандидатами для прийняття на роботу на посади військових священиків (капеланів) тощо.

Таким чином, починаючі з 2016 року капелани діють у ЗСУ та інших органах як цивільні працівники на підставі трудового договору (контракту) з конкретною військовою частиною. Проте регулювання правового статусу військового капелану лише на підзаконному рівні у законодавчому просторі України на той час було явно недостатньо. До того ж, відповідно до норм

міжнародного гуманітарного права, військові капелани традиційно визнаються некомбатантами, тобто особами, які здійснюють лише функції обслуговування та забезпечення відносно бойових дій збройних сил і не мають права самостійно здійснювати подібну діяльність, включаючи застосування зброї, за винятком випадків загрози життя та самооборони. Такий статус капелана у армії є досить логічним і коректним за умови мирного часу, проте він зовсім не відповідає реаліям життя у разі, якщо військові капелани опиняються та перебувають на лінії фронту разом з особовим складом військовослужбовців під час активних бойових дій або в умовах воєнного стану, але не мають при цьому статусу учасників бойових дій.

Ці та інші проблеми зумовили досить тривалий законодавчий пошук універсальної моделі правового статусу військових капеланів, включаючи їхні права, обов'язки та соціальний захист. Таким чином, після неодноразового розгляду та відхиленням Верховною Радою України та її комітетами різних законопроектів, спрямованих на урегулювання відповідних суспільних відносин у цьому сегменті сфери державно-конфесійної діяльності, законотворчий процес наразі успішно завершився прийняттям 30 листопада 2021 року остаточного Закону «Про Службу військового капеланства» [11], який наразі є чинним.

У цьому Законі надано визначення термінів, зокрема: (1) «військова капеланська діяльність» (2) «військовий капелан» [11]. Тобто, вбачається двозначне розуміння інституту військового капеланства (а) у його діяльнісному аспекті, та (б) у суб'єктивному розумінні, як власне тих осіб, які цю діяльність здійснюють - капеланів. Тобто це стосується внутрішнього (змістовного) аспекту досліджуваного інституту, його forum internum.

У зовнішньому формальному аспекті, як прояву forum externum, тобто у площині прояву державно-приватного партнерства у сфері державно- конфесійних відносин, цей інститут знаходить свій вияв у Службі військового капеланства, якою є окрема структура у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України, що

(а) складається з органів управління Служби військового капеланства,

(б) військових капеланів і (в) утворена з метою організації заходів щодо задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей у мирний і воєнний час (п.11, ч.1, ст.1). Вид такої служби залежить від обсягу, характеру та складності заходів щодо задоволення духовно-релігійних потреб в їх органі військового управління, з'єднанні, військовій частині, військовому навчальному закладі, установі чи організації (далі - військова частина). У військовій частині на рівні окремого батальйону функції Служби військового капеланства можуть виконуватися одним військовим капеланом (ч.2.ст.4) [11].

З метою забезпечення міжконфесійної злагоди та порозуміння у сфері організації заходів щодо задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників і членів їх сімей у вищезазначених органах утворюються і діють Міжконфесійні ради з питань військового капеланства, що є міжконфесійними консультативно-дорадчими органами (ст.6) [11].

Військова капеланська діяльність визначається як така, яку здійснюють військові капелани з метою сприяння реалізації конституційного права військовослужбовців, працівників та членів їх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом задоволення їх духовно-релігійних потреб (п.1 ст.1) [11].

Виходячи з узагальненого щодо визначення поняття «військовий капелан» наданого у ст. 1 Закону можна визначити деякі сутнісні характеристики такої особи, які дещо різняться з тими, які закріплювалися у нормативно-правових актах раніше.

По перше, це громадянин України. Такої вимоги не визначено в п.2 ч.1 ст. 1 Закону, на відміну від ч. 1 .ст.7, яка містить саме такі вимоги до військового капелана.

По-друге, така особа повинна в установленому порядку отримати мандат на право здійснення військової капеланської діяльності. Це є новелою цього акту і означає, що віднині ці відносини не регулюються трудовим договором, як було раніше. Але це не означає, що ті військові капелани, трудовий договір з якими (контракт) ще діє, наразі не можуть продовжувати обіймати цю посаду, бо Розпорядження Кабінету Міністрів 2014 року [9] не втратило чинність. Але виникає питання про те, що їх правовий статус суттєво наразі відрізняється від тих осіб, які вже набули чи набудуть такого статусу після прийняття Закону.

По-третє, така особа укладає контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу (виключно на посадах Служби військового капеланства) та здійснює військову капеланську діяльність у підрозділах Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України на підставах та в порядку, передбачених цим Законом. Тобто, тут ми бачимо ще одну новелу Закону, яка опосередковано підтверджує, що військовим капеланом може бути тільки громадянин України, адже входить до офіцерського складу відповідних органів, а також те, що віднині такі особи є військовослужбовцями й мають відповідний статус. Однак, незважаючи на те, що капелани постійно знаходяться разом із іншими військовослужбовцями у різних, навіть найнебезпечніших ситуаціях, в Україні схвалено підхід, щодо того, що вони зазвичай не мають права використовувати зброю. Така позиція відповідає стандартам міжнародного гуманітарного права, а також НАТО, та відображена у законодавчих змінах у Законі [11, п.2., ч.2. Прикінцевих положень], а також у Статуті внутрішньої служби Збройних сил України «Військовий капелан бригади батальйону», де чітко закріплено, що видача зброї та боєприпасів військовим капеланам забороняється [12]. Однак, подібне положення відсутнє щодо Служби військового капеланства у Національній гвардії, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України, що породжує певну законодавчу невизначеність.

Згідно з Положенням про порядок видачі мандата на право здійснення військової капеланської діяльності [13] право на отримання мандата має: (а) громадянин України, (б) який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації, (в) здобув вищу богословську освіту (вимога застосовується з дня набрання чинності ч. 2 статті 7 Закону України «Про Службу військового капеланства» тобто 19 березня 2027 року, згідно із Перехідними положеннями Закону) (г) та кандидатура якого була надана керівним центром (управлінням) відповідної релігійної організації для проходження відповідної підготовки та здійснення військової капеланської діяльності.

Особливої уваги вимагає питання наявності вищої освіти у кандидата на посаду військового капелана, адже така вимога стосується тільки вищої богословської освіти, поняття якої не є до кінця зрозумілим, тим більш, що це положення є поки що тільки перспективним.

Отже, слід зазначити, що вимоги до особи-кандидата на здійснення військової капеланської діяльності є не дуже чіткими і до того ж розпорошеними за різними нормами законодавства.

Суспільні відносини з приводу вступу, проходження та припинення Служби військового капеланства є публічно-правовими (державно- конфесійними) і відображають процес взаємодії органів публічної адміністрації з капеланами, як представниками релігійних організацій. Загальні (матеріальні) засади такої взаємодії встановлені спеціальним Законом «Про Службу військового капеланства» [11]. Проте норми цього закону потребують чіткої правозастосовної (процедурної) регламентації з метою їх реального правового впливу на виникнення, зміну чи припинення вищезазначених суспільних відносин. Окремим важливим адміністративно- процедурним питанням Служби військового капеланства в Україні є провадження з видачі мандата на право здійснення військової капеланської діяльності.

Адміністративна процедура з видачі такого мандата теж є доволі складною. Першою стадією такого провадження є надіслання запитів до ДЕСС про кількість кандидатів від різних релігійних організацій, які мають містити інформацію про розподіл квот конфесійного представництва військових капеланів та загальну чисельність штатних посад військових капеланів (для зайняття 90 відсотків штатних посад - від центральних органів виконавчої влади, що мають військові формування (насамперед, Міністерства оборони України та інших) та Держприкордонслужби, відповідно для 10 відсотків таких посад - від начальників Служб військового капеланства таких органів) (п.4) [13].

На другій стадії ДЕСС за результатами розгляду запиту про кількість кандидатів протягом десяти робочих днів визначає кількість кандидатів на посади військових капеланів від відповідної релігійної організації, формує та надсилає запит до керівного центру (управління) цієї релігійної організації щодо подання кандидатур для проходження відповідної підготовки (ст.8 Закону) та здійснення військової капеланської діяльності (п.5) [13].

Після перевірки документів, поданих у відповідь на такі запити, ДЕСС приймає рішення про виготовлення (відмову, за наявності підстав) мандата військового капелана.

Останнім етапом цього провадження є видача такого мандата (у разі прийняття позитивного рішення) релігійному центру (управлінню) у паперовій чи електронній формі з метою його наступної передачі відповідному кандидату. У разі наявності підстав, передбачених законодавством, ДЕСС припиняє право здійснювати військову капеланську діяльність шляхом відкликання мандата [13].

Отже, в даному випадку слід констатувати наявність особливого прояву адміністративної процедури, яка законодавчо визначається як визначений законом порядок розгляду і вирішення справи (п. 5, ч. 1, ст. 2) [14].

Натомість різновидом, конкретним проявом такої процедури є відповідне адміністративне провадження, як сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках виконанням адміністративного акта (п. 5, ч. 1, ст. 2) [14]. Адміністративним органом, який приймає рішення за результатом розгляду справи тут виступає ДЕСС, як суб'єкт публічної адміністрації у силу своїх повноважень, адресатом - представник релігійної організації (управління), священнослужитель - капелан, який набуває статусу військовослужбовця. Третіми особами, що є заінтересованими у розгляді справи є центральні органи виконавчої влади, що мають військові формування (насамперед, Міністерство оборони України, Національна гвардія та інші) та Держприкордонслужба.

Остаточним специфічним адміністративним актом в цьому провадженні виступає мандат на здійснення капеланської діяльності. Адже адміністративний акт - це рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб) (п. 3, ч. 1, ст. 2) [14]. З огляду на форму такого акта, як саме «мандат», то він є певним чином унікальним явищем у сучасній вітчизняній законодавчій практиці публічного адмініструв ання.

Етимологія терміну мандат походить від лат. mandatum - доручення, від mandare - доручати, довіряти, передавати). Це документ, що посвідчує повноваження особи, органу, установи тощо, яким вони надані, із зазначенням строку дії цих повноважень [15]. З цього можна зробити висновок, що тут підкреслюється особливе правове становище військового капелана, як священнослужителя, який не просто виступає від власного імені, а представляє свою релігійну організацію певної конфесійної приналежності у відносинах з державою.

Проте мандат має всі ознаки адміністративного акта такі як: (а) індивідуальність та конкретність; (б) остаточне значення для вирішення адміністративної справи; (в) односторонність; (г) сфера публічного адміністрування; (ґ) зовнішня дія [16, с. 9].

Висновки

служба військового капеланства

Таким чином, інститут воєнного капеланства та відповідної Служби набуває все більшого значення у процесі створення нової моделі державно-конфесійних відносин в Україні, побудованої на засадах державноприватного партнерства, особливо в умовах воєнного стану. Принципова новація сучасної моделі державно-конфесійних відносин полягає в тому, що держава і церква визнаються як рівноправні суб'єкти державно-церковних відносин, кожен з яких діє в сфері своєї компетенції. При цьому релігійні організації діють в правовому полі держави, а держава не втручається в канонічно визначені справи церкви, забезпечуючи свободу релігії, свободу соціально значущої діяльності церкви та сприятливі умови її морально- просвітницької роботи []. Нова історія законодавчого регулювання зазначеного правового інституту свідчить про значний досвід нашої країни у цьому напрямку та новому розумінні секулярної держави, яке набуває все більшого значення.

Ознаками поняття «військовий капелан» є: (1) належність цієї особи до громадянства України; (2) отримання такою особою мандата на право здійснення військової капеланської діяльності; (3) укладення контракту про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу (виключно на посадах Служби військового капеланства); (4) здійснення військової капеланської діяльності у підрозділах Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України на підставах та в порядку, передбачених законом.

Питання правового статусу військового капелана вимагає подальшого вдосконалення. Воно потребує вирішення цілої низки проблем державно-церковного партнерства, з огляду на удосконалення професійного вишколу військових капеланів, їхньої сертифікації, винайдення оптимального балансу у служінні капелана як військовослужбовця і священика [17].

Адміністративне провадження, пов'язане з виданням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності є особливим видом адміністративної процедури, яке має особливий суб'єктний склад, включаючи, насамперед, ДЕСС як орган публічного адміністрування та інших осіб, які заінтересовані у розгляді справи (релігійні організації (управління)), священнослужителі (капелани).

Такий мандат є специфічним і своєрідним адміністративним актом, адже його прийняття не тільки закріплює повноваження особи на відповідну діяльність, а й підтверджує її представництво на таку діяльність від імені релігійної організації (управління) від якої ця особа буде функціонувати надалі.

Перспективними питаннями, які потребують розв'язання найближчим часом є запровадження капеланської служби у медичній, освітянській сфері та у пенітенціарній системі. Це є співзвучним необхідності розгляду багатьох суспільно-значущих законодавчих ініціатив, які висуваються різними суб'єктами, у публічному адмініструванні соціально-культурною сферою, зокрема у галузі свободи думки, совісті та релігії, зважаючи на їх підтримку з боку як релігійних організацій різних конфесійних напрямків, так і з боку держави, з метою спільного захисту національної безпеки України та суспільної злагоди.

Література

1. Казанова Х. По той бік секулярізації. Пер. з англ. Олексія Панича./ К.: ДУХ I ЛХТЕРА. 2017. 264 с.

2. Mekh Y., Georgiievskyi I., Ignatchenko I.,Maslova I., Kostenko I. Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. REVISTA DE LA UNIVERSIDAD DEL ZULIA. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

3. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»: Указ Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/820/2022#n2. (дата звернення 24.12.20220).

4. Чорнописька В.З. Адміністративно-правові гарантії діяльності релігійних організацій в Україні: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2021. 486 с.

5. Піх Ю.А. Загальна характеристика секулярізації і десекулярізаії правових систем релігійного типу: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2017. 224 с.

6. У день військового капелана видано перші мандати: Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, новини. URL: https://dess.gov.ua/u-den-viyskovoho-kapelana- vydano-pershi-mandaty/

7. Ігнатченко І. Відродження Служби військового капеланства в Україні. Актуальні шляхи вдосконалення українського законодавства : зб.тез наук. доп. і повідомл. ХУІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, практикуючих юристів, аспірантів та студентів (м. Харків, 19 листоп.2022 р.) / Юрид. клініка Нац. юрид. ун-ту ім. Ярослава Мудрого [та ін.]. - Харків : Право, 2022. С.65-69.

8. Ігнатченко І. Актуальні проблеми механізму адміністративно-правового регулювання захисту та гарантування прав на свободу думки, совісті, релігії в Україні. Право і суспільство. 2022. №5. С. 146-154.

9. Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії, Державній спеціальній службі транспорту та Державній прикордонній службі: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №667-р. URL: 1111|.^://хакоп.гас1а.до\'.иа/1а\\ъМ1о\\7677-2014-р#Те\1 (дата звернення 24.12.2022).

10. Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України: Наказ Міністерства оборони України від 14 грудня 2016 року № 685 URL: https://zakon.rada.gov.ua/1aws/show/z0010-17#Te\t (дата звернення 24.12.2020).

11. Про Службу військового капеланства: Закон України від 30 листопада 2021 року № 1915-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/1aws/show/1915-20#Text (дата звернення 24.12.2022).

12. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 року № 548- IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/1aws/show/548-14#Text (дата звернення 24.12.2022).

13. Про затвердження Положення про порядок видачі мандата на право здійснення військової капеланської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 року № 859. URL: https://zakon.rada.gov.ua/1aws/show/859-2022-п#Te\t (дата звернення 24.12.2022).

14. Про адміністративну процедуру: Закон україни від 17 лютого 2022 року № 2073IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/1aws/show/2073-IX#Text (дата звернення 24.12.2022).

15. Нагребельний П. В. Мандат. Енциклопедія сучасної України [електронна версія] / ред. І.М. Дзюба, А. І. Жуковський, , М. Г. Железняк та ін.; НАН України: НТШ. Київ. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. Т. 19. URL: https://esu.com.ua/ search_artic1es?id=63375.

16. Закон «Про адміністративну процедуру»: Посібник для публічних службовців. К.: 2022. 76 с. URL: https://minjust.gov.ua/fi1es/genera1/2022/10/20/20221020092133-70.pdf

17. Зустріч Голови ДЕСС з главою УГКЦ: державно-церковне партнерство URL: https://dess.gov.ua/ho1ova-dess-obhovoryv-z-h1avoiu-uhkts-nyzku-prob1em-derzhavno- tserkovnoho-partnerstva/\

References

1. Kazanova, H. (2017). Po toj bik sekuljarizaci'i [On the other side of secularization]. K.: DUH I LITERA [in Ukrainian].

2. Mekh, Y., Georgiievskyi, I., Ignatchenko, I.,Mas1ova, I., Kostenko, I. (2021). Pub1ic- Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. REVISTA DE LA UNIVERSIDAD DEL ZULIA, 13, 37, 2021, 347-361 [in Eng1ish].

3. Ukaz Prezidenta Ukrami “Pro rishennja Radi nacіona1'noї bezpeki і oboroni Ukrami «Pro okremі aspekti dіja1'nostі rengynih orgarnzacy v Ukra'im і zastosuvannja persona1'nih speclarmh ekonomkhnih ta mshih obmezhuva1'nih zahodw (sankcy)” [Decree of the President of Ukraine “On the decision of the Nationa1 Security and Defense Counci1 of Ukraine "On certain aspects of the activities of re1igious organizations in Ukraine and the app1ication of persona1 specia1 economic and other restrictive measures (sanctions)"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/1aws/show/820/2022#n2 [in Ukrainian].

4. Chornopis'ka, V.Z. (2021). Administrativno-pravovi garantii dijal'nosti religijnih organizacij v Ukraini [Administrative and legal guarantees of the activities of religious organizations in Ukraine]. Doctor's thesis. L'viv: Nacional'nij universitet «L'vivs'ka politehnika» [in Ukrainian].

5. Pih, Ju.A. (2017). Zagal'na harakteristika sekuljarizacii i desekuljarizaii pravovih sistem religijnogo tipu [General characteristics of secularization and desecularization of legal systems of the religious type]. Candidate's thesis. L'viv: Nacional'nij universitet «L'vivs'ka politehnika» [in Ukrainian].

6. U den' vij s'kovogo kapelana vidano pershi mandati: Derzhavna sluzhba Ukraini z etnopolitiki ta svobodi sovisti, novini [n the day of the military chaplain, the first mandates were issued: the State Service of Ukraine for Ethnopolitics and Freedom of Conscience, news]. dess.gov.ua Retrieved from https://dess.gov.ua/u-den-viyskovoho-kapelana-vydano-pershi-mandaty/ [in Ukrainian].

7. Ignatchenko, І. (2022). Vidrodzhennja Sluzhbi vij s'kovogo kapelanstva v Ukraini [Revival of the Military Chaplaincy Service in Ukraine]. Proceedings from XVI'16: XVI Vseukr. naukovo-praktychna konferentsiia vchenih, praktikujuchih juristiv, aspirantiv ta studentiv “Aktual'ni shljahi vdoskonalennja ukralns'kogo zakonodavstva” - The Sixteenth All-Ukrainian Scientific and Practical Conference of scientists, practicing lawyers, graduate students and students “Current ways of improving Ukrainian legislation”. (pp. 65-69). Harkiv: Jurid. klinika Nac. jurid. un-tu im. Jaroslava Mudrogo [in Ukrainian].

8. Ignatchenko, I. (2022). Aktual'ni problemi mehanizmu administrativno-pravovogo reguljuvannja zahistu ta garantuvannja prav na svobodu dumki, sovisti, religii v Ukraini [Actual problems of the mechanism of administrative and legal regulation of the protection and guarantee of the rights to freedom of thought, conscience, and religion in Ukraine]. Pravo i suspil'stvo - Law and society, 5, 146-154 [in Ukrainian].

9. Rozporjadzhennja Kabinetu Ministriv Ukraini “Pro sluzhbu vij s'kovogo duhovenstva (kapelans'ku sluzhbu) u Zbrojnih Silah, Nacional'nij gvardii, Derzhavnij special'nij sluzhbi transportu ta Derzhavnij prikordonnij sluzhbi” [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On the service of military clergy (chaplain service) in the Armed Forces, the National Guard, the State Special Transport Service and the State Border Service”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-2014-r#Text [in Ukrainian].

10. Nakaz Ministerstva oboroni Ukraini “Pro zatverdzhennja Polozhennja pro sluzhbu vijs'kovogo duhovenstva (kapelans'ku sluzhbu) u Zbrojnih Silah Ukraini” [Order of the Ministry of Defense of Ukraine “On the approval of the Regulation on the service of military clergy (chaplain service) in the Armed Forces of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0010-17#Text [in Ukrainian].

11. Zakon Ukraini” Pro Sluzhbu vij s'kovogo kapelanstva” [The Law of Ukraine “On the Military Chaplaincy Service”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/ 1915-20#Text [in Ukraini an].

12. Zakon Ukraini “Pro Statut vnutrishn'oi sluzhbi Zbrojnih Sil Ukraini” [The Law of Ukraine “On the Statute of the Internal Service of the Armed Forces of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text [in Ukrainian].

13. Postanova Kabinetu Ministriv Ukraini “Pro zatverdzhennja Polozhennja pro porjadok vidachi mandata na pravo zdijsnennja vijs'kovoi kapelans'koi dijal'nosti” [The Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On the approval of the Regulation on the procedure for issuing a mandate for the right to carry out military chaplaincy activities”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2022-p#Text [in Ukrainian].

14. Zakon ukraini “Pro administrativnu procedure” [The Law of Ukraine “On administrative procedure”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073- IX#Text [in Ukrainian].

15. Nagrebel'nij, P. V. (2018). Mandat. Enciklopedija suchasno'i Ukraini [Mandat. Encyclopedia of modern Ukraine]. Kiiv: Institut enciklopedichnih doslidzhen' NAN Ukraini Retrieved from https://esu.com.ua/search_articles?id=63375 [in Ukrainian].

16. Zakon «Pro administrativnu procedure [Law "On Administrative Procedure"]. K. Retrieved from https://minjust.gov.ua/files/general/2022/10/20/20221020092133-70.pdf [in Ukrainian].

17. Zustrich Golovi DESS z glavoju UGKC: derzhavno-cerkovne partnerstvo [Meeting of the Head of DESS with the head of the UGCC: state-church partnership]. dess.gov.ua Retrieved from https://dess.gov.ua/holova-dess-obhovoryv-z-hlavoiu-uhkts-nyzku-problem-derzhavno-tserkovnoho- partnerstva/\ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru