Поняття та ознаки насильницьких дій щодо жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах через військові конфлікти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Поняття та ознаки насильницьких дій щодо жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах через військові конфлікти

Тетяна Любімова

доктор освіти в галузі психології, доцент

У статті проаналізовано ознаки насильницьких дій щодо жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах. Представлено класифікацію та ознаки насильницьких дій, вчинених проти жінок. Підкреслено, що складні життєві обставини, наприклад внутрішнє переміщення, втрата близьких і рідних на війні, втрата звичного життя тощо, сильно впливають на віктимізацію жінок. Доведено, що проблема насильства над жінками стоїть досить гостро для України, особливо під час війни.

Метою статті є окреслення ознак насильницьких дій щодо жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах через військові конфлікти.

Висновки з проведеного дослідження підтверджують небезпечність поширення проблеми насильства над жінками для України. Небезпека полягає в тому, що різноманітні прояви насильства та жорстокого поводження із жінками під час військових конфліктів не лише руйнують відносини в родині, стають причиною глибоких психологічних травм, а й є однією з передумов руйнації правових, моральних і духовних засад суспільства. Водночас загальна проблема соціально-психологічної роботи із жінками, які постраждали від насильства, залишається складною. Подальшою актуалізацією цього питання є визначення шляхів запобігання цьому явищу та вдосконалення психокорекційної роботи з такої категорією жінок.

Ключові слова: насильництво, насильницькі дії, ознаки насильства, жінки, які постраждали від насильства, складні життєві обставини, військові конфлікти.

Tetyana Lyubimova, Doctor of Education in the field of Psychology, Associate Professor, Doctoral Student, Interregional Academy of Personnel Management

Concepts and signs of violence against women in difficult life circumstances due to military conflicts

The article analyzes the signs of violent women who find themselves in difficult life circumstances. Classification and signs of violent acts committed against women are presented. It is emphasized that difficult life circumstances, such as internal displacement, loss of loved ones and relatives in the war, loss of usual life, etc., strongly influence the victimization of women. It has been proven that the problem of violence against women is quite acute for Ukraine, especially during the war.

The purpose of the article is to outline the signs of violent acts against women who find themselves in difficult life circumstances due to military conflicts.

The conclusions of the conducted research confirm the danger of spreading the problem of violence against women for Ukraine. The danger lies in the fact that various manifestations of violence and mistreatment of women during military conflicts not only destroy family relationships, cause deep psychological trauma, but are also one of the prerequisites for the destruction of the legal, moral and spiritual foundations of society. At the same time, the general problem of socio-psychological work with women who have sufferedfrom violence remains difficult. The further actualization of this issue is the determination of ways to prevent this phenomenon and improve psychocorrective work with this category of women.

Key words: violence, acts of violence, signs of violence, women affected by violence, difficult life circumstances, military conflicts.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема насильства щодо жінок стає актуальною у зв'язку з тим, що Україна, яка прагне інтегруватися у світову спільноту, має визнати людину та її права своєю головною цінністю. Це також означає, що і жінки, і чоловіки, які відрізняються за біологічними ознаками, повинні бути рівноправними (паритетними) у суспільному контексті. Інтегрування гендерного підходу в державну політику передбачає запобігання дискримінації за ознакою статі в будь-якій сфері суспільного життя.

Зазначимо, що сучасне світове товариство, ґрунтуючись насамперед на загальногуманістичних принципах та керуючись відповідальністю держав перед своїми громадянами, дедалі більше звертає увагу на проблему звільнення міжнародної спільноти від будь-яких проявів насильства. Варто зазначити, що епоха насильства приходить на зміну епосі ненасильства, і навпаки, проте найчастіше суспільство перебуває в цих двох іпостасях свого буття одночасно.

Аналіз останніх досліджень. Питання насильницької поведінки посідають особливе місце в науковому пошуку таких вітчизняних учених, як О. Бандурка, В. Голіна, О. Гумін, A. Долгова, О. Джужа, А. Закалюк, А. Зелінський, В. Кудрявцев, П. Михайленко, Г. Міньковський та багато інших. Вагомий внесок у розроблення проблеми насильства в сім'ї та запобігання йому здійснили А. Блага, В. Брижик, А. Волощук, В. Галунько, Б. Головкін, Т. Журавель, О. Кочемировська, Л. Крижна, К. Левченко, Ю. Лисюк, О. Мартиненко, Ю. Приколотіна, Г Христова, Х. Ярмакі, М. Ясеновська та інші. Питання важливості використання міжнародного досвіду для розвитку національної нормативно-правової бази протидії насильству та надання допомоги постраждалим розглядали такі вітчизняні вчені: О. Бандурка, А. Блага, А. Галай, B. Галай, Л. Головко, М. Качинська, К. Левченко, В. Муранова, С. Проневич та інші [5; 9; 13; 14; 15].

Метою статті є окреслення ознак насильницьких дій щодо жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах через військові конфлікти.

Виклад основного матеріалу дослідження

Проблема насильства щодо жінки є надзвичайно актуальною для України наразі у зв'язку з військовими діями, які розв'язала росія на території нашої держави. Без подолання цього негативного явища неможливо створити сприятливі умови для самореалізації, вільного волевиявлення, розвитку паритетної демократії, реалізації принципу рівних прав, свобод і можливостей для жінок та чоловіків. Найбільше наразі потерпають від насильства жінки, які потрапили у складні життєві обставини.

Останнім часом світове співтовариство приділяє цій проблемі багато уваги. Зокрема, прийнято Декларацію про ліквідацію насильства щодо жінок, проведено Четверту всесвітню конференцію зі становища жінок у Пекіні та інші заходи. До позитиву відносимо те, що Україна є учасницею більшості міжнародних договорів, прийнятих на рівні Організації Об'єднаних Націй, а також конвенцій Ради Європи, які відіграють провідну роль у міжнародному захисті прав людини. Зазначимо, що визнані міжнародні стандарти захисту від насильства, зокрема й Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 11 травня 2011 р. (Стамбульська конвенція) [11], загалом втілені в національному законодавстві України (Стамбульську конвенцію ратифіковано у 2022 р.).

Положення національного законодавства (зокрема, норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 р. № 2229-VIII, Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 р. № 2789-III (втратив чинність) [2], Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. № 1296-IV, Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 р. № 2227VIII) свідчать про те, що державна політика захисту від насильства та інших протиправних дій є одним із пріоритетів державної і правової політики України.

Варто згадати про документ «Платформа дій», у якому зазначено: «Форми насильства за ознакою статі, зокрема побиття, домашнє насильство, сексуальна наруга, сексуальне рабство та експлуатація, міжнародна торгівля жінками й дітьми, примушування до проституції, сексуальні домагання, насильство, зумовлене культурними забобонами, расизмом і расовою дискримінацією, ксенофобією, порнографією, етнічною чисткою, збройними конфліктами, іноземною окупацією, релігійним та антирелігійним екстремізмом і тероризмом, є несумісними з гідністю та цінністю людської особистості, з ними необхідно боротися та викорінювати їх. Необхідно виступати проти будь-яких порушень прав жінки в сучасному суспільстві. Основну роль у цій боротьбі має відігравати уряд, його дії повинні бути скеровані на вироблення чіткої стратегії антинасильницької діяльності в загальнодержавному масштабі, на запобігання будь-яким проявам насильства щодо жінок в особистому й суспільному житті» [7].

У матеріалах Пекінської конференції зазначається, що під терміном «насильство щодо жінок» варто розуміти будь-який здійснений на підставі статевої ознаки акт насильства, який може завдати шкоди фізичному, статевому чи психічному здоров'ю жінки або змусити її страждати. Це також погрози здійснити подібний акт, примушування або свавільне обмеження свободи жінки в суспільному та особистому житті.

У контексті нашого дослідження ми будемо розглядати прояви та ознаки насильницьких дій щодо жінок. Зазначимо, що ця тема є предметом вивчення психології, соціології, конфліктології, кримінології, педагогіки, медичних та інших наук.

На думку філософів і соціологів, проблема насильства завжди набуває особливого значення під час різних політичних, економічних, соціальних змін у розвитку кожного суспільства. На шляху утвердження статевої рівності в суспільстві, різних його організаційних структурах, забезпечення прав та основних свобод людини суттєву перешкоду становлять прояви насильства. Як соціальне явище воно інтегроване в культуру народів багатьох країн світу. Насильство при цьому розглядається із залученням дуже різних понять.

Зокрема, різні прояви насильницької злочинності детально досліджували як закордонні, так і провідні сучасні українські науковці фахівці з психології, кримінології, кримінального права та інших наук, а саме: К. Бартол, Л. Франк, С. Абельцев, А. Закалюк, М. Коржанський, О. Костенко, Л. Крижна, В. Навроцький, В. Шакун та інші. Тож термін «насильство над жінками» став невід'ємним елементом усіх сфер життєдіяльності суспільства.

На переконання М. Легенької, насильство щодо жінок є одним із головних порушень прав людини, причини якого пов'язані з нерівним розподілом ресурсів і повноважень між жінками та чоловіками [4].

Окрім безпосередньої шкоди для здоров'я та добробуту постраждалих, насильство має вагомі суспільні наслідки, які вимірюються грошовими, трудовими й нематеріальними втратами, виявляються у формі поточних, довготривалих або відкладених ефектів.

Економічні втрати внаслідок насильства щодо жінок розподіляються між різними представниками суспільства, включно із самими потерпілими, членами їхніх сімей та кривдниками, роботодавцями, які несуть збитки внаслідок непрацездатності працівників, а також між державними та громадськими організаціями, що надають послуги жертвам, страховими фондами й бюджетами різного рівня, платниками податків та економікою країни загалом.

Непрямі витрати пов'язані з психологічними наслідками насильства, що можуть призводити до стресових розладів, впливати на дітей, які стали свідками таких випадків, ускладнювати сімейні стосунки та погіршувати якість життя постраждалих. Наразі складно оцінити їх в економічному еквіваленті [4].

Як стверджує О. Гумін, сьогодні відбуваються глибокі процеси соціалізації, які істотно підвищують рівень самооцінки жінки. Крім того, чинники домашнього насильства підсилюють також зовнішні обставини: вживання наркотиків, дія засобів масової інформації, які провокують агресивну поведінку чоловіків, синдром участі у війнах і посттравматичний стрес. Не останнє місце відведене й культурологічним чинникам сильного чоловіка [14].

Таким чином, насильство над жінками нерозривно пов'язане зі злочинністю та агресією, подекуди навіть відбувається взаємозаміна цих термінів. Тож розглянемо наукові підходи до визначення понять «насильство», «насильницька злочинність», «насильницькі дії» щодо жінок.

Що стосується законодавчого закріплення аналізованої термінології, то у Кримінальному кодексі України, наприклад, законодавець використовує термін «насильство», проте не надає його тлумачення, а інші згадані поняття досить часто використовує непослідовно, допускаючи різне їх тлумачення, або розкриває зміст одного терміна через інші, не розкриваючи при цьому зміст останніх.

З огляду на те, що загальною ознакою, яка поєднує всі протиправні дії у групу насильницьких, є насильство над людиною, саме пов'язаність злочину з насильством, що застосовується в разі їх вчинення, слугує підставою віднесення злочинного діяння до групи насильницьких. Тож боротьба з домашнім насильством і насильством щодо жінок як невід'ємна складова частина забезпечення гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок та чоловіків стала значним кроком у забезпеченні прав людини. Під насильством також розуміють агресивні й ворожі дії стосовно різних особистостей, унаслідок яких об'єкту насильства можуть бути заподіяні шкода, травма чи приниження, а іноді навіть смерть. Такі дії можуть становити фізичне й сексуальне насильство, пошкодження особистого майна та незадоволення базових потреб.

Таблиця 1