Загальна характеристика правовідносин із надання юридичних послуг

Знову постає питання про характер майнових відносин між учасниками (засновниками) та самим адвокатським об'єднанням. Актуальним є й питання про порядок несення цивільно-правової відповідальності за договорами про надання юридичних послуг, в тому числі, що стосується виконання даних договорів адвокатами, котрі не є учасниками об'єднання, а залучаються останнім «зі сторони». В даному випадку, напевне можна застосовувати аналогію закону, тобто правила про субпідряд (ст. 838 ЦК України), але краще було б, якщо подібні норми прямо закріпити в Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Власне, сказане стосується й виконання у такий спосіб договорів, укладених адвокатськими бюро.

Вирішення цих проблемних питань не можна здійснити в рамках даного дослідження. Організаційно-правові форми створення адвокатських бюро та адвокатських об'єднань заслуговують на окреме повноцінне наукове дослідження. Для цілей даного дослідження ми будемо виходити з того, що відповідальність за невиконання (неналежне виконання) договору про надання юридичних послуг перед замовником буде нести особа, яка безпосередньо укладала із замовником такий договір.

Окрім фізичних осіб-неадвокатів, адвокатів, адвокатських бюро та адвокатських об'єднань виконавцями юридичних послуг нерідко виступають юридичні особи (так звані «юридичні фірми»), в штаті яких працюють і адвокати і фізичні особи, які не мають такого статусу. Найчастіше «юридичні фірми» за своєю організаційно-правовою формою є товариствами з обмеженою відповідальністю. Договори про надання юридичних послуг укладаються від імені таких «юридичних фірм», а тому питання несення ними відповідальності чи виконання обов'язків за іншими правовими санкціями не породжує особливих проблемних питань, оскільки в даному випадку ми маємо справу з цілком зрозумілим (за організаційно-правовою формою) учасником цивільних відносин.

Розглянемо права та обов'язки сторін за зобов'язанням з надання юридичних послуг. Оскільки найбільший науково-практичний інтерес для цілей даної роботи мають обов'язки та права виконавця (послугонадавача), основний акцент зробимо саме на них, але не будуть обійдені увагою й обов'язки та права замовника.

Основним обов'язком виконавця юридичної послуги є здійснення відповідних активних дій, які обумовлені предметом даної (конкретної) послуги. Фактична сторона такої поведінки виконавця детально розглядалася вище в матеріалах даного підрозділу, коли піддавалися аналізу норми Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо видів, так званої, правової допомоги. Розглядувані види адвокатської діяльності можна розповсюдити й на випадки надання юридичних послуг виконавцями-неадвокатами, за винятком тих послуг, які пов'язані із захистом осіб у кримінальному судочинстві, де від захисника законом вимагається наявність статусу адвоката.

Ми погоджуємося з висловленою в науці думкою, що предметна активна поведінка виконавця юридичної послуги може мати вигляд операції, низки операцій чи навіть діяльності. Надання юридичних послуг у вигляді здійснення виконавцем одноактних дій навряд-чи є можливим. В той же час, юридичні послуги можуть поділятися на ті де тільки активна поведінка виконавця (операція, низка операцій, діяльність) утворюють предмет даної послуги та на ті, де передбачається отримання певного бажаного результату, тобто ефекту послуги. В останньому випадку предметом послуги буде не сама поведінка виконавця, а її результативність. Слід відразу застерегти, що такий результат матиме не речовий характер, інакше послуги і договори підрядного типу будуть нерозріз - неними. Юридичні послуги першого виду є послугами в класичному розумінні («чисті» послуги), де результат (соціально-правовий ефект) не може гарантуватися виконавцем і не гарантується. Сама поведінка виконавця складатиме тут інтерес замовника. Доки триває поведінка виконавця, доти й споживається дана послуга замовником.

Як згадувалося вище за юридичними послугами навряд-чи можна назвати приклади здійснення виконавцями одноактних дій. Поведінка виконавця, зазвичай, тут характеризується взаємопов'язаністю цілеспрямованих дій (декількох одноактних дій), що мають вигляд операцій. Технологія надання юридичних послуг може бути пов'язана із необхідністю вчинення низки операцій або навіть доволі тривалого їх відтворення - діяльністю. Прикладом діяльності можна назвати договори на «абонентське» обслуговування організацій, де виконавець (як правило теж організація - «юридична фірма») протягом тривалого періоду - нерідко протягом декількох років - надає юридичні послуги, пов'язані з правовим забезпеченням економічної діяльності замовника. Щодо ілюстрації операцій можна пригадати приклади надання замовникові консультацій або складання відповідних процесуальних документів із подальшою участю виконавця в судових засіданнях. В даних прикладах поведінка виконавця як така і є послугою.

В той же час, послуга може завершуватися результатом (ефектом) не речового характеру, що гарантується виконавцем. Складання проектів різноманітних документів буде прикладом даних послуг: договорів, статутів, позовних заяв тощо. Виконавець-юрист може гарантувати складання цих документів щодо відповідності їх вимогам законодавства. Замовника тут цікавить не самі по собі дії зі складання згаданих проектів документів, а їх завершеність (послуги «з ефектом»).

Зрозуміло, що поділ юридичних послуг на «чисті» послуги та послуги «з ефектом» є вельми умовним, але він все ж дозволяє виробити певні диференційовані підходи до проблеми оцінки якості надання юридичних послуг (визначення належності виконання обов'язків виконавцем, як боржником за зобов'язанням з надання юридичних послуг).

Складність оцінки належності надання послуг взагалі та юридичних, зокрема, полягає в тому, що кваліфікації необхідно піддавати поведінку зобов'язаної особи. Це стосується, в першу чергу, послуг в класичному розумінні («чисті» послуги). Послуги «з ефектом (результатом)», про які йшлося вище, вважатимуться належно виконаними за умови досягнення визначеного договором результату (ефекту), що гарантується виконавцем. «Чисті» ж послуги не пов'язані з фіксацією отримання певного результату (ефекту), який може передаватися замовникові. Якість «чистої» послуги не піддається формалізації, оскільки поведінка виконавця має варіативність, яку навіть за одним видом послуг не можна описати в рамках певних стандартів. Відсутність можливості формального описання послуг є однією із їх ознак [31, с. 184-186].

Для питань застосування способів захисту порушених прав (інтересів) замовників юридичних послуг проблема визначення належності зобов'язаної поведінки виконавців є дуже актуальною, оскільки це пов'язано з встановленням факту допущення виконавцем правопорушення.

В спеціальних дослідженнях проблема оцінки якості надання юридичних послуг вже розглядалася, але вирішеною таку проблему навряд-чи можна вважати.

Є.М. Берлін зазначає, що на якісність надання юридичних послуг можуть вказувати наступні обставини. Якщо йдеться про надання консультацій, то показниками належності консультацій є їх повнота та наявність посилань на судову та арбітражну практику. Коли послуга пов'язана з розробкою документів, то в таких документах повинні бути відсутні помилки та неточності, зокрема посилання на застарілі нормативні акти. Проект договору, складений виконавцем в інтересах замовника, має містити переваги замовника перед його контрагентом [32, с. 25-26].

Н.В. Козлова вказує, що єдиним критерієм належності поведінки виконавця юридичних послуг є досягнення вигідного для клієнта процесуального результату [18, с. 51].

А. А-О. Салчак робить акцент на оцінюванні професійної компетентності виконавця, яка включає в себе рівень володіння законодавством, основними тенденціями судової практики, навичками складання процесуальних документів. В той же час, автор підтримує позицію щодо необхідності змішаного підходу в оцінці якості надання юридичної послуги: оцінки власне дій виконавця та результативності таких дій [33, с. 139-152].

Г М. Ярошевська підтримує ідею щодо диференційованого оцінювання належності надання виконавцем юридичної послуги, тобто коли оцінюються послуга за її результативністю, або коли піддається оцінці лише поведінка виконавця як така. Автор відзначає, що можливі випадки змішаного підходу, оскільки за одним і тим же договором може передбачатися досягнення гарантованого виконавцем результату (ефекту) та здійснення поведінки, що не може призводити до певного гарантованого виконавцем результату (ефекту). Також вказується, що найбільшу складність в оцінюванні якості юридичних послуг мають послуги в «чистому вигляді». «Нескінченна варіативність можливих дій виконавців не дозволяє формалізувати (стандартизувати) належність їх надання. Цього неможливо здійснити ні на рівні нормативних вимог закону, ні у рамках конкретного договору, що укладається між виконавцем і замовником. Так, виконавець (скажімо, адвокат), який береться вести справу замовника в суді, наперед може передбачати тільки загальну технологію (процедуру, процес) ведення справ даної категорії. Передбачити всі варіанти своєї поведінки за даною справою виконавець (незважаючи навіть на свій значний досвід) принципово не може, оскільки йому доведеться корегувати надання послуг залежно від обставин її надання: поведінки самого замовника, поведінки його контрагента (опонента), з яким ведеться спір, зміну законодавства тощо. Звідси, виводиться й неможливість формального закріплення в договорі, а тим більше в законодавстві, чітких критеріїв належності надання юридичної послуги» [28, с. 132-133].

Далі Г.М. Ярошевська пропонує оцінювати якість надання юридичних послуг через призму їх відповідності принципам професійної діяльності адвокатів, закріпленим в Правилах адвокатської етики: дотримання законності, домінантності інтересів клієнтів, конфіденційності, компетентності та добросовісності та ін. Дані принципи, на думку автора, мають бути розповсюджені «не тільки на адвокатську професійну діяльність, але й на випадки надання юридичних послуг іншими суб'єктами» [28, с. 133].

На наш погляд, подібна позиція заслуговує на підтримку. Вимоги принципів адвокатської діяльності можуть мати універсальне значення, а тому їх доцільно розглядати в якості загальних орієнтирів надання юридичних послуг будь-якими виконавцями, тобто не тільки адвокатами. Втім, в матеріалі даного дослідження ми не проводимо змістовної характеристики цих принципів, оскільки вони будуть використані нами при описанні правопорушень, допущених виконавцем через неналежне надання юридичних послуг. Тобто поведінка виконавця описуватиметься шляхом вказівки на невідповідність згаданим принципам, що дозволить навести ознаки правопорушень, від негативних наслідків яких захищатиметься замовник юридичної послуги.

Висновки. На підставі проведеного дослідження можна констатувати, що предметна поведінка адвоката (іншого суб'єкта), який за договором, укладеним з іншою особою, надає консультації з правових питань, складає проекти документів (договорів, статутів, процесуальних документів тощо), здійснює функції захисника в суді чи в інших органах, має ознаки виконання договірних зобов'язальних обов'язків з надання послуги. В системі категорій цивільного права подібні відносини мають позначатися терміном «послуга», а договір, що породжує такі відносини - «договір про надання юридичних послуг». Відповідно, самі зобов'язальні відносини будуть йменуватися: «зобов'язання з надання юридичних послуг». Існуючі в окремих законодавчих актах України термінологічні позначення - «правова допомога», «договір про правову допомогу» - слід визнати неточними та такими, що суперечать категоріям основного акту цивільного законодавства України (ЦК України).

Договір про надання юридичних послуг є непоімено - ваним у ЦК України договором. Нормативні положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що стосуються договору «про правову допомогу», не мають універсального характеру, оскільки вони визначають надання юридичних послуг лише при здійсненні адвокатської діяльності (адвокатами, адвокатськими бюро чи адвокатськими об'єднаннями).

За вимогами цивільного законодавства істотною умовою договору про надання юридичних послуг можна назвати лише умову про предмет. Умови про строк та ціну можуть мати значення істотних лише за волевиявленням сторін даного договору.

На договірні відносини з надання юридичних послуг, незалежно від статусу виконавця послуг (діє він як адвокат, чи без такого статусу), розповсюджуються загальні положення ЦК України про зобов'язання (глави 47 - 51), про договори (глави 52-53) та про послуги (глава 63).

Надання юридичних послуг фізичними особами, в тому числі й адвокатами, та юридичними особами («юридичними фірмами») з певною організаційно - правовою формою, чітко визначеною законодавством України, не викликає проблем щодо встановлення особи, яка буде нести відповідальність у разі неналежного надання юридичних послуг. Тут діють загальновідомі положення цивільного права про відповідальність фізичних та юридичних осіб. Разом з тим, надання юридичних послуг адвокатськими бюро та адвокатськими об'єднаннями породжую достатньо багато науково-практичних проблем, пов'язаних із несенням такими суб'єктами цивільно-правової відповідальності, оскільки в законодавстві не закріплено чіткого визначення організаційно-правової форми даних юридичних осіб. Вирішення зазначених проблем не можна здійснити в рамках цього дослідження та вимагає окремої уваги.

Література

1. Кройтор В.А. Принципи цивільного судочинства та їх система: проблеми сучасної теорії та практики: монографія. Харків: Право, 2020. 672 с.

2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 року №5076-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/5076-17#Text.

3. Богославець В.М. Договори про надання правових послуг: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. К., 2008. 19 с.

4. Богославець В. Цивільно-правова характеристика кола суб'єктів надання правової допомоги. Підприємництво, господарство і право. 2007. №7. С. 44-47.

5. Вільчик Т Б. Співвідношення понять «правова допомога» та «правові (юридичні) послуги» в юридичній науці та законодавстві України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2013. №6-2, том 1. С. 26 - 29.

6. Гнатів О.М. Поняття правової допомоги за законодавством України. Науково-практична інтернет-конференція 24.02.2012. Секція №3. URL: http://Legalactivity.com.ua/index.php? option=com_content&view=article&id=230% 3a12022321&catid=37% 3a-3&itemid=54&lang=ru.

7. Колєсніков О.М. Правова природа договору з надання правової допомоги. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2007. Вип. 37. С. 280-285.

8. Хмелевська Н.В. Розмежування понять «правова допомога» та «юридична допомога» як основа цілісної системи правової допомоги. Вісник Академії адвокатури України. 2012. Число 3 (25). С. 143-149.

9. Чебаненко А.М. Правова допомога і правові послуги - дві великі різниці. Закон і Бізнес. 2001. №7. С. 25-28.

10. Ярошевська Г М. Договір про надання юридичних послуг: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. К., 2014. 19 с.

11. Підлісний Є. Договори про надання юридичних послуг. Правовий тиждень. 2009. №16. С. 9-15.

12. Салчак А.А. Договор об оказании юридических услуг: особенности гражданско-правовой ответственности его участников: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. М., 2006. 21 с.

13. Музюкин Д.В. Правовое обеспечение рынка юридических услуг: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. Томск. 2007. 29 с.

14. Теньков С. Договір про надання юридичних послуг: особливості правового регулювання (огляд судової практики). Вісник Податкової служби України. 2005. №44. С. 54-57.

15. Про соціальні послуги: Закон України від 17 січня 2019 року №2671-VIM. URL: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/2671-19#Text.

16. Сидтикова Л.Б. Возмездное оказание консультационных услуг (консалтинг) в сфере аудита, инжиниринга, правовых (юридических) услуг. Юрист. 2006. №12. С. 57-62.

17. Ильина Т И. Обязательства по оказанию правовых услуг в Российской Федерации: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. М., 2007. 22 с.

18. Козлова Н.В. Договор возмездного оказания правовых услуг. Законодательство. 2002. №4. С. 50-53.

19. Кононенко В.П. Особливості формування системи безоплатної правової допомоги у Великій Британії, США та Ізраїлі. Адвокат. 2007. №3. С. 29-33.

20. Кратенко М.В. Договор об оказании юридической помощи в современном гражданском законодательстве: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. Томск, 2005. 30 с.

21. Романенков А.Ф. Соотношение и приминение понятий квалифицированой юридической (правовой) помощи и юридической услуги в научных исследованиях и правоприминении. URL: http://ak-femida.ru/publ.

22. Стаматіна М.В. Поняття та сутність безоплатної правової допомоги в Україні: URL: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z726_page_17.html.

23. Мирзоєв Г. «Адвокаты оказывают людям помощь, а не услуги». URL: http://www.smi.ru/interviews/47/.

24. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 року №3460-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3460-17#Text.

25. Ромовська З.В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс: підручник. К.: Атіка, 2005. 560 с.

26. Академічний тлумачний словник української мови. URL: http://sum.in.ua/s/dopomogha.

27. Степанов Д.И. Кто будет платить и кому платить не будут (к вопросу о разработке порядка оплаты юридических услуг). Хозяйство и право. 2002. №1. С. 58-65.

28. Ярошевська Г.М. Договір про надання юридичних послуг: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. Х., 2014. 167 с.

29. Глотов М. Чи може адвокат бути підприємцем? URL: http://www.cvu.com.ua/ua/view.php? id=787.

30. Головань І.В. Командне адвокатське об'єднання. Скоро сімнадцять. URL: http://www.uba.ua/documents/doc/i_golovan_speech.pdf.

31. Степанов Д.И. Услуги как объект гражданских прав. М.: Статус, 2005. 349 с.

32. Берлин Е.М. Законодательное регулирование качества правовых услуг. Право и экономика. 2002. №5. С. 24-27.

33. Салчак А. А-О. Договор об оказании юридических услуг: особенности гражданско-правовой ответственности его участников: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03. М., 2006. 197 с.

Размещено на Allbest.ru