Забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-правовими засобами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-правовими засобами

Інна Миколаївна Короленко, аспірантка Київсько- го університету права НАН України*

Резюме

Короленко І.М. Забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-правовими засобами.

У статті здійснено дослідження особливостей виявлення проблем у кримінально-правовому забезпеченні епідемічної безпеки в Україні і пошук шляхів їх вирішення. Вказано на недостатній рівень захисту епідемічної безпеки у нормах чинного Кримінального кодексу України. На рівні законодавства необхідно виробити ефективні засоби впливу, які дозволять притягу- вати винну особу до кримінальної відповідальності за порушення встановлених правил в умовах виникнення епідемічних загроз. Зазначено, що пріоритетними напрямами забезпечення епідемічної безпеки має стати стимулювання особистої відпо- відальності людини за формування безпекового середовища, утвердження в суспільстві культури безпеки.

Ключові слова: епідемічна безпека, національна безпека, епідемічне благополуччя населення, загроза зараження небез- печною хворобою, кримінальні правопорушення проти епідемічної безпеки, біобезпека.

Summary

Inna Korolenko. Ensuring compliance with the rules of epidemic safety by criminal law.

Ensuring compliance with the rules of epidemic safety by criminal law The article examines the peculiarities of identifying prob- lems in the criminal law of epidemic security in Ukraine and finding ways to solve them. The insufficient level of protection of epidemic safety in the norms of the current Criminal Code of Ukraine is pointed out. At the level of legislation, it is necessary to develop effective means of influence that will bring the perpetrator to justice for violating the established rules in the face of epidemic threats. It is noted that the priority areas of epidemic security should be to stimulate personal responsibility for the formation of a safe environment, the establishment of a culture of security in society. епідемічна безпека кримінальний кодекс

Given the current situation in the world, every country, including Ukraine, must develop a mechanism that will ensure the max- imum level of epidemic security at the national level. That is why the spread of security literacy and legal education of the population, raising awareness of all segments of the population about actions in emergencies is of great importance. Epidemic well-being of the population is a state of health of the population and human environment in which morbidity rates are at an established level for the area, living conditions are favorable for the population, and the parameters of environmental factors are within the sanitary norms. To ensure compliance with anti-epidemic measures, the Criminal Code of Ukraine provides for criminal liability for the most socially dangerous illegal acts in this area.

Biosafety and biosecurity is a relatively new field of scientific knowledge that is mainly used to protect workers in the environ- ment around them from the spread of biological material used in scientific and other research. Biosafety is the prevention, reduction and elimination of the impact of hazardous biological factors (agents) on humans, animals, plants and the environment, while biosecu- rity is measures aimed at preventing the loss, theft or misuse (bioterrorism) of microorganisms, biological materials (bioagents) or infor- mation. Biosafety is one of the most important components of Ukraine's environmental and national security. Currently, the country tends to increase the negative impact of biological factors on the population and the environment, the possibility of threats of biological origin associated with the development of modern biotechnology and the emergence of synthetic biology, bioterrorism, lack of clearly defined genetic engineering procedures, etc.

It is stated that safe conditions for humans - a state of the environment in which there is no danger of harmful effects of human factors on humans, is a state of the environment in which there is no harmful effects of human factors on human health and there are opportunities to ensure normal and restoration of the broken functions of an organism.

Key words: epidemic security, national security, epidemic well-being of the population, threat of infection with dangerous dise- ase, criminal offenses against epidemic security, biosafety.

Постановка проблеми

Враховуючи ситуацію, яка зараз склалася у світі, кожна країна, у тому числі й Україна, повинна виробити механізм, який забезпечить максимальний рівень епідемічної безпеки на націо- нальному рівні. Саме тому, поширення безпекової грамотності та правового виховання населення, підвищен- ня обізнаності всіх верств населення щодо дій у надзвичайних ситуаціях має неабияке значення. Епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприят- ливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами. Для забезпечення дотримання протиепідемічних заходів КК України передбачає кри- мінальну відповідальність за найбільш суспільно небезпечні протиправні діяння у зазначеній сфері1.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питаннями епідемічної безпеки та проблем її забезпечен- ня займалися такі вчені, як В.С. Батиргареєва, Н.О. Гуторова, А.С. Беніцький, Н.В. Глинська, Т.А. Денисова, С.О. Книженко, Т.О. Михайліченко, А.В. Ландіна, Н.О. Рингач, М.І. Хавронюк та інші. Наразі в Україні, попри наявність значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середови- ща та в інших сферах, що стосуються громадського здоров'я, до цього часу відсутні спеціальні норми, спро- можні забезпечити кримінально-правову охорону епідемічної безпеки в Україні, зокрема, існує необхідність посилення кримінальної відповідальності за підробку та використання документів, що стосуються прове- дення профілактичних щеплень проти особливо небезпечних інфекційних хвороб. Однак не висвітленими залишається низка питань, зокрема, забезпечення дотримання правил епідемічної безпеки кримінально-пра- вовими засобами.

Формулювання мети статті

З огляду на викладене метою цієї статті є визначення особливостей кри- мінально-правового забезпечення епідемічної безпеки України.

Виклад основного матеріалу

Аналіз криміногенної ситуації, стану епідемічної безпеки, загроз соці- ального та воєнного характеру на фоні кардинальних трансформацій, оцінки готовності сил і засобів громад- ської безпеки та цивільного захисту свідчать про наявність ряду загроз, негативних тенденцій та проблем. Враховуючи ситуацію, яка зараз склалася у світі в умовах пандемії, Україна повинна виробити певний меха- нізм, що забезпечить максимальний рівень епідемічної безпеки на національному рівні. Проблемним зали- шається недостатній рівень культури безпеки життєдіяльності населення та, як наслідок, низька його обіз- наність щодо правил поведінки під час виникнення різних надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій, а також низька активність населення й інститутів громадянського суспільства у здійсненні заходів цивільного захисту. Ускладнюють формування і реалізацію ефективної державної політики у сферах громад- ської безпеки та цивільного захисту фактори організаційно-інституційного характеру.

Питання забезпечення епідемічної безпеки у сучасних умовах виникнення реальної загрози здоров'ю населення усієї планети набувають особливої актуальності як на міжнародному, так і на національному рів- нях. Причому дана проблема виходить за межі однієї основної галузі - медичної, оскільки ситуація вимагає застосування не лише, медичних, а й соціальних, і правових, і економічних заходів. Тому на забезпечення епідемічної безпеки спрямовується робота переважної більшості галузей у державі. При цьому глобальна (світова) епідемічна безпека залежить від того, як буде забезпечена ця сфера у кожній окремо взяті країні і наскільки ефективно будуть застосовуватися протиепідемічні заходи у кожній окремо взятій країні. Врахо- вуючи ситуацію, яка зараз склалася у світі, кожна країна, у тому числі й Україна, повинна виробити певний механізм, який забезпечить максимальний рівень епідемічної безпеки на національному рівні. Це вимагає розробки цілої низки загальнодержавних та індивідуальних заходів у різних сферах життя. І дієвість вказа- них заходів у сфері епідемічної безпеки покликана забезпечити саме юридична галузь державної політики2. Аналіз норм Особливої частини КК України показав, що він містить лише дві норми, які передбачають відповідальність за порушення епідемічної безпеки. Одна з них міститься у Розділі І «Злочини проти основ національно безпеки України» КК України - це ст. 113 «Диверсія», яка встановлює відповідальність за вчи- нення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на поширення епідемій. Друга норма включена у Роз- діл ХІІІ «Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх анало- гів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення» - ст. 325 «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням», яка встановлює відповідальність за порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань. Суспільно небезпеч- ним порушення епідемічних норм та загроза поширення епідемії за вказаними нормами є лише у тому випадку, якщо це загрожує або існуванню держави, або поширенням захворювання та смертю людей. Усі інші випадки порушення протиепідемічних норм не є кримінально караними. Це приводить до висновку, що передусім на рівні законодавства потрібно виробити ефективні засоби впливу, які дозволять відповідно до вчиненого притягувати особу до кримінальної відповідальності за порушення встановлених правил в умовах виникнення епідемічних загроз. Якщо таких засобів впливу не буде, то правила виявляться не дієвими, що

зрештою може призвести до подальшого поширення епідемічних загроз3.

Епідемічна безпека у цілому розуміється як складова національної безпеки, на що вказує ряд дослідників4.

Це пояснюється тим, що саме санітарно-епідеміологічний нагляд, який здійснюється у межах забезпечення епідемічної безпеки, покликаний забезпечувати функції щодо розробки, прийняття та реалізації пев- них рішень у сфері забезпечення належних умов життя суспільства.

У Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, затвердженій 29 червня 2021 р., зазна- чається, що протягом 2020 і 2021 рр. надзвичайної небезпеки набув фактор пандемій та біологічних загроз, зокрема:

1) поширення пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, стало одним із основних факторів впливу на економічні процеси та безпекову ситуацію в державі. Крім прямих негативних наслідків - значної кількості загиблих та постраждалих від медико-біологічної надзвичайної ситуації державного рівня, непрямим наслідком пандемії стало відволікання від роботи вели- кої кількості правоохоронців, які разом з медичними працівниками забезпечують протиепідемічні заходи;

2) пандемія виявила системні проблеми у сфері охорони здоров'я, біобезпеки та соціального захисту, недостатню готовність до реагування на таку медико-біологічну надзвичайну ситуацію. Біобезпека та біоза- хист - відносно нова сфера наукових знань, які в основному використовуються для того, щоб убезпечити працівників то середовище навколо них від поширення біологічного матеріалу, що використовується під час наукових та інших досліджень. Біобезпека - це попередження, зменшення та елімінація впливу небезпечних біологічних чинників (агентів) на людей, тварин, рослин та на навколишнє середовище, тоді як біозахист - заходи, спрямовані на попередження втрати, викрадання або використання з небезпечною метою (біотеро- ризм) мікроорганізмів, біологічних матеріалів (біоагентів) або інформації. Біобезпека є однією з найважли- віших складових екологічної та національної безпеки України. Нині в країні існує тенденція до посилення негативного впливу біологічних чинників на населення та довкілля, можливість виникнення загроз біологіч- ного походження, пов'язаних з розвитком сучасних біотехнологій та появою синтетичної біології, проявами біотероризму, відсутністю чітко визначеної процедури провадження генетично-інженерної діяльності тощо5.

Подальший перебіг пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та можливі спалахи інших інфекційних хвороб призводять до зростання показників смертності й інвалідності, негативно впливають на економічний розвиток, зайнятість та рівень життя населення, що може викликати посилення соціальної напруги, а також на фоні поширення радикальних настроїв в умовах скрутного матеріального становища населення та його депресивних настроїв унаслідок тривалих карантин- них обмежень - до масштабні акції протесту, які можуть переростати в масові порушення громадського порядку та провокувати інші правопорушення. Також, варто зазначити, що широкий розвиток Інтернет-тор- гівлі лікарськими засобами під час пандемії COVID-19 призвів до збільшення обігу незаконної фармацев- тичної діяльності, появи на ринку великої кількості контрабандних, неякісних, а також фальсифікованих лікарських засобів. Україна, дозволивши у 2020 р. здійснення електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами, не вжила жодних заходів щодо правової охорони публічного здоров'я від незаконної фармацевтич- ної діяльності. Онлайн торгівля лікарськими засобами, на відміну від їх продажу в умовах аптеки, характе- ризується більш високим ризиком здійснення такої діяльності особами, які не мають відповідного дозволу, а також потрапляння на ринок фальсифікованих, неякісних, незареєстрованих або контрабандних лікарських засобів. Ризик псування лікарського засобу виникає також під час доставки його пацієнту із застосуванням послуг кур'єра або поштових сервісів, оскільки для переважної більшості ліків встановлені певні умови збе- рігання. Враховуючи зазначені обставини, дистанційна торгівля лікарськими засобами та їх доставка паці- єнту потребують відповідного правового регулювання й контролю за додержанням його вимог. Тому пер- спективними для подальшого наукового дослідження є питання щодо криміналізації незаконної фармацев- тичної діяльності в Україні, а також створення міжнародного механізму обміну інформацією та протидії такій діяльності, що здійснюється з використанням мережі Інтернет6.

Висновки

Безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, за якого відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину, це стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь- який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і від- новлення порушених функцій організму.

Пріоритетними напрямами забезпечення епідемічної безпеки має стати стимулювання особистої відпо- відальності людини за формування безпекового середовища, утвердження в суспільстві культури безпеки, наукова обґрунтованість підходів до формування безпекового середовища, комплексний підхід до формуван- ня безпекового середовища, створення безпечних умов життєдіяльності людини, розбудова ефективної сис- теми цивільного захисту, ефективність взаємодії суб'єктів формування та реалізації державної політики у сфері громадської безпеки і цивільного захисту, інститутів громадянського суспільства та приватного секто- ру для досягнення цілей цієї державної політики.

Література

1 Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. № 27. Ст. 218

2 Ландіна А.В. Проблеми кримінально-правового забезпечення епідемічної безпеки в умовах пандемії. Університетські наукові записки. 2020. № 3-4 (75-76). С. 78-85.

3 Ландіна А.В. Епідемічна безпека як об'єкт кримінально-правової охорони. Актуальні питання державотворення в кон- тексті сучасних цивілізаційних викликів: зб. тез доповідей учасників Всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конференції (м. Чер- каси, 26-27 листопада 2020 р.). Черкаси: Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова, 2020. 316 с.

4 Холостова А.М. Становлення системи державного управління санітарно-епідеміологічним наглядом як складової сус- пільної безпеки в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2014. № 2. URL: https://bit.ly/2RQyKp7

5 Основи біобезпеки (екологічний складник): навч. посіб. / Л.П. Новосельська, Т.Г. Іващенко, В.П. Гандзюра, О.П. Кулі- нич; за заг. наук. ред. д.б.н. О.І. Бондаря. Київ, 2017. 180 с.

6 Гуторова Н.О. Чорний онлайн ринок лікарських засобів під час пандемії COVID-19: правові засоби протидії. Форум права. 2021. № 3. С. 15-24.

Размещено на Allbest.ru