Окремі зауваження щодо регламентації повноважень дізнавача в кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі зауваження щодо регламентації повноважень дізнавача в кримінальному провадженні

Андрій Валерійович Мельник, аспірант Національного університету "Одеська юридична академія"*

Резюме

Мельник А.В. Окремі зауваження щодо регламентації повноважень дізнавача у кримінальному провадженні

У статті досліджено проблематику регламентації повноважень дізнавача у кримінальному провадженні. Зроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України, зокрема, до ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 38, п. 1 ч. 2 ст. 39-1, ч. 1 ст. 92, ст. 133, ч. 3, 4 ст. 176, ч. 3 ст. 179, ч. 6 ст. 180, ст. ст. 223, 224, 246 КПК.

Ключові слова: кримінальне провадження, кримінальне правопорушення, кримінальний проступок, дізнавач, повноваження дізнавача.

Summary

Andriy Melnyk. Some remarks on the regulation of the powers of the coroner in criminal proceedings

The Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter - the CPC of Ukraine) in 2012 defined the features of simplified proceedings for criminal offenses. However, only on November 22, 2018, the draft law "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine Concerning Simplification of Pre-trial Investigation of Certain Categories of Criminal Offenses" was adopted № 2617-VIII. And only on July 1, 2020, the relevant Law of Ukraine came into force.

However, it should be noted that the amendments were somewhat fragmentary and not comprehensive without taking into account European standards on clarity, clarity, consistency, efficiency, effectiveness and proportionality of the law. For example, the logic of the legislator is not clear, who does not call the coroner the subject of criminal procedural evidence, because according to Part 1 of Art. 92 of the CPC of Ukraine "the burden of proving the circumstances provided for in Article 91 of this Code, except as provided in part two of this article, rests with the investigator, prosecutor and, in cases established by this Code - the victim." In our opinion, it should be noted that the burden of proof also rests with the investigator.

We come to the conclusion that it is necessary to make changes and additions to certain provisions of the current CPC of Ukraine on the regulation of the powers of the coroner in criminal proceedings, in particular, to Part 4 of Art. 38, item 1 part 2 of Art. 39-1, part 1 of Art. 92, art. 133, part 3, art. 176, part 3 of Art. 179, part 6 of Art. 180, Art. 223, 224, 246 of the CCP.

In addition, in accordance with Part 2 of Art. 9 of the CPC of Ukraine, the prosecutor, the head of the pre-trial investigation body, the investigator are obliged to thoroughly, fully and impartially investigate the circumstances of criminal proceedings, identify both those that expose and those that justify the suspect, accused, and mitigating circumstances whether they aggravate his punishment, provide them with a proper legal assessment and ensure the adoption of lawful and impartial procedural decisions. We believe that all these tasks are undoubtedly entrusted to the coroner in criminal proceedings. Making appropriate changes and additions to Part 2 of Art. 9 of the CCP is also inevitable.

Key words: criminal proceedings, criminal offense, criminal offense, coroner, coroner's powers.

Постановка проблеми. Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) 2012 р. було визначено особливості спрощеного провадження щодо кримінальних проступків. Дво або тричленна класифікація кримінальних правопорушень уже давно функціонує в багатьох європейських країнах. Тому і в Україні для створення особливих процедур розслідування, що сприяли б пришвидшенню розгляду проваджень, зменшенню витрат на розслідування, підвищенню ефективності судочинства і розвантаженню слідства, до Верховної Ради України неодноразово після визначення КПК України 2012 р. особливостей спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, подавались законопроєкти з метою впровадження кримінальних проступків. Однак тільки 22 листопада 2018 р. було прийнято законопроєкт "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 2617-VIII1. І лише 1 липня 2020 р. набув чинності відповідний Закон України, яким зрештою було внесено значні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, пов'язані із запровадженням інституту кримінальних проступків. З цього моменту кримінальні правопорушення де-юре і де-факто поділяють на злочини та кримінальні проступки, а виняткове право на розслідування кримінальних правопорушень поряд зі слідчими отримали дізнавачі у формі дізнання, що має особливий (спрощений) характер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання досліджуваної проблеми розглядалися в багатьох працях вітчизняних учених, зокрема, А.А. Васильєва, А.Р. Гавриш, О.П. Горпинюк, І.О. Зінченко, О.В. Таран, О.С. Тарасенко, та інших. дізнавач кримінальний проступок

Формулювання мети статті. Виходячи з цих міркувань, мета даної статті полягає в тому, щоб напрацювати окремі пропозиції щодо доповнення й удосконалення положень чинного Кримінального процесуального кодексу України в частині повноважень дізнавача у кримінальному провадженні.

Виклад основного матеріалу. Із 1 липня 2020 р. в Україні нарешті почав функціонувати інститут кримінальних проступків. Згідно з ч. 2 ст. 12 Кримінального кодексу України (далі - КК України) кримінальним проступком є передбачене КК України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 3 КПК України дізнавач - службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, у випадках, установлених КПК України, уповноважена особа іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків.

Однак слід зауважити, що внесення змін було дещо фрагментарним та не комплексним без врахування європейських стандартів щодо чіткості, ясності, послідовності, ефективності, результативності та пропорційності закону. Передусім слід наголосити, що у Конституції України така юридична категорія, як "кримінальний проступок" не вживається, а вживається поняття "злочин" (наприклад, ст. ст. 60, 62, 76, 92 Конституції України)2. Низка неузгодженостей зі статтями Конституції України, КПК України, іншими нормативно-правовими актами спричиняють проблеми правозастосовного характеру, вказують на окремі проблеми регламентації цього кримінально-процесуального інституту. Тому визначення та дослідження шляхів удосконалення чинного законодавства, зокрема, щодо регламентації повноважень дізнавача в кримінальному провадженні - актуальне питання наукового і практичного характеру.

Певна неузгодженість окремих положень КПК України прослідковується, на нашу думку, наприклад, у такому. Відповідно до ч. 2 ст. 40№ КПК дізнавач уповноважений: 1) починати дізнання за наявності підстав, передбачених КПК; 2) проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених КПК; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, установлених КПК, відповідним оперативним підрозділам; 4) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;

5) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 6) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 7) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК 3.

Паралельно відповідні зміни, що узгоджуються з регламентованими повноваженнями дізнавача, було внесено, наприклад, до ст. 132 КПК (щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження), ст. 291 КПК (щодо складання обвинувального акту слідчим, дізнавачем), ст. 477 КПК (щодо початку кримінального провадженням у формі приватного обвинувачення слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого).

Однак відповідних змін, що узгоджувались би з регламентованими повноваженнями дізнавача, не знаходимо у ч. ч. 3, 4 ст. 176 КПК ("слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора"), незважаючи на те, що під час досудового розслідування кримінальних проступків застосовуються такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та особиста порука (ст. 299 КПК). А також ч. 3 ст. 179 КПК та ч. 6 ст. 180 КПК не містять вказівки на повноваження дізнавача щодо здійснення контролю за виконанням особистого зобов'язання та особистої поруки.

Не знаходимо необхідних змін і у чинній редакції ст. ст. 223, 224, 246 КПК в контексті вимог до проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що не узгоджується зі ст. 300 КПК, де законодавець зазначає, що під час досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПК, та негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені ч. 2 ст. 264 та ст. 268 цього КПК.

Так, однією з характерних рис діяльності дізнавача є подібність його повноважень з повноваженнями слідчого. Дізнавач вправі навіть здійснювати більший перелік слідчих (розшукових) дій і водночас обмежений у проведенні багатьох негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 300 КПК України). Передбачається можливість проведення під час досудового розслідування кримінальних проступків таких негласних слідчих (розшукових) дій, як здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. Передбачається можливість до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку проводити такі процесуальні дії, як відбирання пояснення для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку, проведення медичного освідування, отримання висновку спеціаліста, що має відповідати вимогам до висновку експерта, зняття показання технічних приладів і технічних засобів у провадженнях щодо вчинення кримінальних проступків, які мають функції фотоі кінозйомки, відеозапису, чи засобів фотоі кінозйомки, відеозапису, вилучання знарядь і засобів вчинення кримінального проступку, речей і документів, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей. З огляду на це не зрозумілою є логіка законодавця, який не називає дізнавача суб'єктом кримінально-процесуального доказування, адже згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України "обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого". На нашу думку, слід обов'язково вказати, що обов'язок доказування покладається також і на дізнавача.

Також законодавець чітко вказує на повноваження дізнавача, коли йдеться про загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК), але не надає дізнавачу право на виклик особи, що мало б бути передбачено у ст. 133 КПК України.

Погоджуємося з думкою про те, що практика вказує на необхідність створення груп дізнавачів 4. Так, наприклад, у практиці Деснянського районного суду м. Києва слідчі судді визнають процесуальними доказами постанову про створення групи інспекторів дізнання (справа № 754/13574/205; справа № 754/131666).

Тому вважаємо, є потреба законодавчо регламентувати можливість створення таких груп для виконання завдань кримінального провадження та з цією метою доповнити ч. 4 ст. 38 КПК України, вказавши, що досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою, а дізнання здійснюють дізнавачі одноособово або групою дізнавачів. Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 39-1 КПК України слід також доповнити, вказавши, що до повноважень керівника органу дізнання належить визначати дізнавача (дізнавачів), який здійснюватиме дізнання, а у випадках здійснення дізнання групою дізнавачів - визначати старшого групи дізнавачів, який керуватиме діями інших дізнавачів. Таким чином, внесення відповідних змін і доповнень буде, на нашу думку, практично виправданим та логічно узгоджуватиме положення ст. ст. 2, 38, 39-1, 40-1 КПК України.

Висновки

Доходимо висновку про необхідність внесення змін та доповнень до окремих положень чинного КПК України щодо регламентації повноважень дізнавача в кримінальному провадженні, зокрема, до ч. 4 ст. 38, п. 1 ч. 2 ст. 39-1, ч. 1 ст. 92, ст. 133, ч. 3, 4 ст. 176, ч. 3 ст. 179, ч. 6 ст. 180, ст. ст. 223, 224, 246 КПК.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно й неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Вважаємо, що усі ці завдання безперечно покладаються і на дізнавача в кримінальному провадженні. Внесення відповідних змін і доповнень до ч. 2 ст. 9 КПК є також неминучим.

Література

1 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень: Закон України від 22 листопада 2018 р. № 2617-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 2617-19#Text

2 Конституція України від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

3 Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text

4 Гавриш А.Р. Досудове розслідування кримінальних проступків: основні аспекти. Південноукраїнський правничий часопис. 2021. № 1. С. 172-180.

5 Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 р. № 754/13574/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/92543155

6 Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 р. № 754/13166/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/92422265

Размещено на Allbest.ru