Законодавче забезпечення права інтелектуальної власності в Україні та інших державах: порівняльний аспект

Размещено на http://allbest.ru

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького

Законодавче забезпечення права інтелектуальної власності в Україні та інших державах: порівняльний аспект

Віктор Анатолійович Іващенко, доктор юридичних наук, доцент

Aртем Семенович Koлісник, кандидат юридичних наук, доцент

Олена Анатоліївна Кульбашна, кандидат юридичних наук,

старший викладач

Вступ

Постановка проблеми. Забезпечення права власності суб'єкта на свої інтелектуальні продукти (вина ходи, корисні моделі, твори, товарні знаки тощо) завжди було важливим, але водночас складним напрямом державної політики.

Особливої актуальності ця проблема набула останніми роками, коли науково-технічний розвиток, що набуває над швидких темпів, сприяє розповсюдженню практично буд-якої інформації необмеженому колу суб'єктів. Причому ІТ-технології надають можливість обігу інформації не лише на державному, а й на міжнародному рівнях.

Тому захист та законодавче забезпечення прав інтелектуальної власності набуває виключного значення як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях. Адже процеси глобалізації сприяють тому, що обмін інформацією здійснюється з високою швидкістю і точністю, а це в свою чергу збільшує вірогідність вчинення кримінальних правопорушень, що порушують право інтелектуальної власності, і у цій сфері.

На підтвердження актуальності обраного напряму дослідження можна відзначити і наявність міжнародних нормативно-правових актів, покликаних врегульовувати сферу права інтелектуальної власності, а також перспективи подальших розробок у цій сфері.

Так, зокрема, на міжнародному рівні це право регламентується Міжнародною конвенцією про захист літературних і художніх творів від 1886 р. (із змінами, внесеними 1967 р.), Всесвітня конвенція про авторське право від 1952 р. (вступила в силу у 1955 р.), Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода ТРІПС). Охорона ж інтелектуальної власності на міжнародному рівні забезпечується діяльністю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі - ВОІВ), Світової організації торгівлі (далі - СОТ) і Організації об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (далі - ЮНЕСКО).

На національному рівні практично у кожній державі є спеціальні нормативно-правові акти чи окремі норми, що регламентують і право інтелектуальної власності, і його охорону. Та законодавче забезпечення права інтелектуальної власності вимагає постійного удосконалення, що зумовлено розвитком технологій, глобалізаційними процесами, а також виникненням нових способів порушення цього права.

Ці аргументи доводять доцільність компаративістського дослідження забезпечення права інтелектуальної власності у законодавстві України та інших країн. У даному дослідженні буде здійснюватися порівняння законодавства у сфері забезпечення права інтелектуальної власності України та країн Європи, що зумовлено сучасними євроінтеграційними процесами.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Враховуючи актуальність вказаної теми, проблеми, пов'язані із забезпеченням права інтелектуальної власності, стали об'єктом досить великої кількості наукових досліджень. Зокрема, серед українських дослідників, які вивчали питання законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності слід назвати таких авторів: Є.А. Булат, Н.В. Бочарова, B.С. Дроб'язко, Р.Є. Еннан, Я.О. Іолкін, Ю.М. Капіца, М.В. Ковальова, О.О. Ковальчук, П.В. Коломієць, Л.Т. Комзюк, Р.А. Майданик, І.М. Маліновська, Г.О. Михайлюк, Ю.О. Медвідь, Н.М. Мироненко, Н. Москалюк, П.Ф. Немеш, О.П. Орлюк, М.Ю. Потоцький, Л.І. Работягова, Т.В. Романюк, С.К. Ступак, М.І. Стреля, В.Б. Харченко, Л.Р. Щерба, В.В. Форманюк, Т.В. Ярошевська та ін.

Потрібно відмітити роботи таких вчених, як Ю.М. Капіца, який вивчав особливості законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності в Європейському Союзі на сучасному етапі1; Р.Є. Еннана, який обрав предметом свого дослідження особливості правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності у Європейському Союзі з метою встановлення передумов та розвитку законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності ЄС в умовах глобалізаційних та уніфікаційних процесів2; Н.В. Бочарової, яка досліджувала сучасні тенденції розвитку законодавства в сфері інтелектуальної власності в країнах Європи з точки зору їх порівняння в умовах інформаційного суспільства та глобалізації3 та інших дослідників.

Але, незважаючи на наявність такої кількості досліджень законодавчого забезпечення та охорони права інтелектуальної власності, у тому числі й компаративістських аспектів, все ж, враховуючи динамічність законодавчого врегулювання даного інституту, порівняння національних законодавств у сфері забезпечення вказаного права вимагає більш детального підходу та практичних висновків.

Формулювання мети статті. Враховуючи зазначене вище, метою даного дослідження буде здійснення порівняльного аналізу законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності в Україні та інших краї нах.

Виклад основного матеріалу

Дослідження окремих юридичних інститутів з точки зору їх зіставлення і порівняння - це не проста констатація факту наявності їх у різних країнах та способу їх законодавчої регламентації. Компаративістські дослідження одночасно сприяють і вирішенню наявних проблем, і виявленню та вирішенню нових, оскільки вивчення зарубіжного законодавства дає можливість глибше зрозуміти право своєї країни, які чітко проявляються у ході порівняння з іншими відповідними нормативно-правовими акта- ми4.

Загальні міжнародні стандарти регламентації права інтелектуальної власності у загальному вигляді закріплені у Загальній Декларації прав людини, яка містить положення про те, що «кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких він є». В Україні це положення відображено у Конституції і сформульовано наступним чином: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41); громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матері альних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності - кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом (ст. 54).

Поняття права інтелектуальної власності закріплене у ст. 418 Цивільного кодексу: «право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом». У юридичній літературі право інтелектуальної власності визначається по суті так само: право власності на певну категорію результатів інтелектуальної діяльності, що, з одного боку, заслуговують правової охорони, а з іншого боку, мають інтелектуальний, творчий характер (не продукт інтелектуальної діяльності)5. І це право власності на певний інтелектуальний продукт законодавчо закріплене і чітко регламентоване у чинних нормативно-правових актах України. Зміст майнових та немайнових прав інтелектуальної власності визначається такими нормативно-правовими актами України, як ЦК (Книга четверта «Право інтелектуальної власності»), Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 29 листопада 2018 р., Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р., Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про правову охорону географічних зазначень» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р., Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 р. та деякими іншими документами. Тобто, чинне законодавство України має досить розгалужену систему забезпечення права інтелектуальної власності. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності передбачено у виді штрафу, виправних робіт або позбавлення волі строком до трьох років (до шести років у разі вчинення кваліфікованого злочину).

Законодавством окремих країн так само регламентується право інтелектуальної власності, а також забезпечують його правовий захист шляхом встановлення відповідальності за його порушення. І нормативне забезпечення права інтелектуальної власності у різних країнах має свої особливості. авторський інтелектуальний кримінальний право

Так, в Італії право інтелектуальної власності регламентується також досить великою кількістю нормативно-правових актів. До них належать передусім Конституція Італійської Республіки (ст. ст. 9, 33, хоча прямо в цих нормах вказане право не визначається); Цивільний кодекс, у якому регулюванню прав інтелектуальної власності присвячено Розділи ІХ «Право на результати інтелектуальної діяльності і промислові винаходи» та Х «Конкурентне право та об'єднання» Книги V «Комерційні права»; Кодекс промислової власності; Закон про авторське право та деякі інші. Стаття 2575 ЦК Італії по суті дає визначення поняття авторського права, яке є основним об'єктом захисту в сфері інтелектуальної власності - це результат творчої діяльності, що належить до науки, літератури, музики, образотворчого мистецтва, архітектури, театру та кіно, незалежно від способу і форми вираження6. За порушення прав інтелектуальної власності за законодавством Італії призначається покарання у виді відшкодування збитків, штрафів та конфіскації контрафакту.

Великий досвід у сфері законодавчого забезпечення прав інтелектуальної власності має Німеччина, до того ж і спеціальний закон у цій сфері було прийнято відносно недавно. Так, Закон «Про захист авторських прав» ФРН, який було прийнято 1 січня 2017 р., врегульовує відносини у сфері прав інтелектуальної власності відповідно до вимог сучасного міжнародного законодавства у цій сфері та з урахуванням потреб інформаційного суспільства в умовах гармонізації законодавства. Цим законом встановлюється виключне право автора надавати/не надавати дозвіл на доступ до своєї продукції, визначає умови для дозволу на відтворення творів, а також забезпечує правовий захист та спеціальні заходи для відновлення порушених прав інтелектуальної власності7. Натомість цей закон є досить жорстким щодо визначення складу порушення у сфері авторських прав, чим було викликано незадоволення у суспільстві. Покаранням за порушення прав інтелектуальної власності може бути штраф, а також позбавлення волі строком до п'яти років8.

Забезпечення прав інтелектуальної власності у Великобританії також має свої особливості. Насамперед тут також визнається виключне право автора на продукти своєї творчої діяльності. Основним нормативно-правовим актом Великобританії у сфері прав інтелектуальної власності є Закон «Про авторське право, дизайни та патенти», що вступив у силу 1 серпня у 1989 р. Відповідно до цього закону саме автор отримує моральні та економічні права на свій витвір. Також авторське право визнається невідчужуваним і триває до кінця життя і протягом 70 років після смерті автора9. Крім того, тут у 2010 р. було прийнято ще один нормативно-правовий акт, що регулює відносини у досліджуваній сфері - Закон «Про цифрову економіку», що покликаний забезпечувати авторське право у мережі Інтернет10.

Чинним законом, що регулює відносини у сфері авторського права у Швейцарії, є Федеральний закон про авторське право 1992 р., який у 2008 р. було приведено у відповідність до міжнародних нормативно-правових актів у сфері забезпечення прав інтелектуальної власності. У відносинах у сфері прав інтелектуальної власності тут також ключовим є саме право автора (особистісний характер права інтелектуальної власності), а строки авторського права на продукт інтелектуальної діяльності аналогічні до тих, що визначені у відповідному законодавстві Великобританії (за винятком права власності на програми для електронно-обчислювальної техніки - 50 років з дня смерті автора)11.

В Латвійській Республіці у 2000 р. було прийнято Закон «Про авторське право». Однією із відмінних особливостей цього закону є те, що авторські права виникають у той період, коли продукт інтелектуальної діяльності автором ще не визнаний закінченим. Крім того, покарання за порушення прав інтелектуальної власності у виді штрафів є досить значним. Строк дії права автора на об'єкти інтелектуальної власності аналогічний до цих же строків у вказаних вище країнах - 70 років з дня смерті автора12.

Регулювання відносин у сфері прав інтелектуальної власності в Литовській Республіці забезпечується Законом Литви «Про авторське право» від 1999 р. Право інтелектуальної власності згідно із законодавством тут також має особистісний характер, а строки давності на об'єкти інтелектуальної власності встановлюються аналогічні до зазначених вище - 70 років з дня смерті автора. Натомість захист моральних прав у даній сфері регулювання у часі не обмежена13.

У Туреччині права інтелектуальної власності забезпечуються законом «Про авторське право № 5846 про авторські права на інтелектуальні та художні твори», який було прийнято ще у 1951 р. У 1995 р. та у 2001 р. у це законодавство було внесено зміни з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів14. Права інтелектуальної власності тут також мають особистісний характер і складаються із економічних і моральних прав.

Законодавство Франції, яке визначає та забезпечує захист прав інтелектуальної власності, вважається одним із найбільш розвинених у світі. Однією з особливостей у забезпеченні вказаної сфери є кодифікація законодавства, що регулює відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю, що зумовило створення Кодексу законів про інтелектуальну власність від 1992 р. Цим законодавством закріплюються права інтелектуальної власності, серед яких перевага надається саме моральним правам над матеріальними (хоча на практиці так відбувається не завжди), а тому права інтелектуальної власності належать до особистісних. Строки давності, що визначаються у даному кодексі, аналогічні до тих, що визначаються у відповідному законодавстві інших країн Європи - 70 років з моменту смерті автора. А тому, як вказується, ці права, будучи моральними, визнаються безстроковими15.

Висновки

Таким чином, у результаті аналізу зарубіжного законодавства у сфері забезпечення права інтелектуальності власності доходимо висновку про виключну важливість врегулювання даної сфери, оскільки переважна більшість країн має спеціальний нормативно-правовий акт, покликаний регулювати відносини у сфері інтелектуальної власності.

У кожній із обраних для даного дослідження європейських країн чинні спеціальні закони, що регламентують відносини у сфері прав інтелектуальної власності (закони про авторське право), які мають спільні риси: авторські права визнаються особистісними правами, що надає перевагу моральному праву автора над економічним; це зумовлює те, що права інтелектуальної власності визнаються безстроковими (відповідно до норм міжнародного законодавства у цій сфері регулювання авторські права чинні протягом 70 років з моменту смерті автора продукту інтелектуальної діяльності); за порушення прав інтелектуальної власності може бути призначене покарання у виді штрафу чи позбавлення волі на певний строк.

Натомість, незважаючи на подібність, закони, що регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності, у кожній країні мають свої особливості, серед яких потрібно відзначити Францію, в якій відповідне законодавство є кодифікованим - тут діє Кодекс законів про інтелектуальну власність.

Порівняно з іншими країнами в Україні право інтелектуальної власності, окрім спеціального закону, забезпечується більшою кількістю нормативно-правових актів, що, натомість, не робить більш ефективним застосування цих норм на практиці.

І хоча національне законодавство України вже є досить сформованим, все ж урахування досвіду держав із великим досвідом у сфері забезпечення прав інтелектуальної власності є необхідним з метою подальшого вдосконалення захисту цих прав та підвищення якості практичного застосування законодавчих норм.

Це у свою чергу сприятиме впровадженню в Україні міжнародних стандартів законодавчого забезпечення прав інтелектуальної власності як особистих невід'ємних прав людини.

Дане дослідження, присвячене порівняльному аналізу законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності в Україні та державах Європи, не вичерпує обраної проблематики, а відкриває перспективу подальших пошуків у цій сфері.

Посилання

1. Капіца Ю.М. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу: формування, інститути, напрями розвитку. / Центр досліджень інтелектуальної власності та трансферу технології НАН України. 2-е вид. Київ: Академперіодика, 2020. 664 с.

2. Еннан Р.Є. Правове регулювання відносин інтелектуальної власності у Європейському Союзі: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.0.03. Одеса, 2010. 22 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/1166/Еннан.pdf?sequence=1&isAl- lowed=y

3. Бочарова Н.В. Законодавче забезпечення права інтелектуальної власності в країнах Європи (порівняльно правовий аналіз). Українсько грецький міжнародний науковий юридичний журнал «Порівняльно правові дослідження». 2009. № 2. С. 118-123. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/18391/22-Bocharova.pdf?sequence=1

4. Ландіна А.В. Відповідальність за незаконне переміщення предметів через кордон за зарубіжним та українським кримі- нальним законодавством. Наукові праці: науково-методичний журнал. Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. Вип. 171. Т. 183. Юриспруденція. Соціологія. С. 13-17. С. 13.

5. Захист прав інтелектуальної власності: норми міжнародного і національного законодавства та їх правозастосування: практичний посібник. Київ: «К.І.С.», 2007. 448 с. с. 18. URL: http://www.nsj.gov.ua/files/1378882678IPR%20Manual%20UKR.pdf

6. Работягова Л. Кодифікація інтелектуальної власності в Італії. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2013. № 3. С. 20-28. С. 20-21.

7. Дроб'язко В. Закон Німеччини про регулювання авторських прав в інформаційному суспільстві. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2014. № 1. С. 3-6. С. 3.

8. Кобзар Т.С., Курганова Д.Р. Захист права інтелектуальної власності: вітчизняний та зарубіжний досвід: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції (ДДУВС, 24 листопада 2017 р.). URL: https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/2570/ 1/39.pdf

9. UK Copyright Law. April 2000. URL: https://copyrightservice.co.uk/copyright/p01_uk_copyright_law

10. Кобзар Т.С., Курганова Д.Р. Захист права інтелектуальної власності: вітчизняний та зарубіжний досвід: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції (ДДУВС, 24 листопада 2017 р.). URL: https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/2570/ 1/39.pdf

11. Swiss copyright law. URL: https://web.archive.org/web/20060519110058/http://www.swiss-copyright.ch/E/

12. Copyright Law. URL: https://web.archive.org/web/20160304112526/http://portal.unesco.org/culture/en/files/39650/1251283 8073la_copyright2007_en.pdf/la_copyright2007_en.pdf

13. LAW ON COPYRIGHT AND RELATED RIGHTS. URL: https://web.archive.org/web/20160106050547/http://portal.unesco. org/culture/en/files/39651/12512889683lt_copyright_1996_2008_en.pdf/lt_copyright_1996_2008_en.pdf

14. LAW ON INTELLECTUAL AND ARTISTIC WORKS. URL: https://web.archive.org/web/20081002004207/http://www. euromedaudiovisuel.net/Files/2007/05/10/1178834218365.pdf

15. Ясечко С.В. Розвиток вчення щодо деяких особистих нематеріальних прав у країнах Європи. URL: http://webcache. googleusercontent.com/search?q=cache:illjlHRGg-cJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/2922+&cd=15&hl=ru&ct=clnk&gl=ua

Резюме

Законодавче забезпечення права інтелектуальної власності в Україні та інших державах: порівняльний аспект

Іващенко В.А., Колісник А.С., Кульбашна О.А.

У статті здійснено порівняльний аналіз законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності в Україні та інших країнах. Було з'ясовано, що порівняно з іншими країнами в Україні право інтелектуальної власності забезпечується більшою кількістю нормативно-правових актів, але урахування досвіду держав у сфері забезпечення прав інтелектуальної власності є необхідним для подальшого вдосконалення захисту цих прав, що сприятиме впровадженню в нашій країні міжнародних стандартів у вказаній сфері. Дане дослідження відкриває перспективу подальших пошуків у сфері захисту інтелектуальної власності в Україні.

Ключові слова: право інтелектуальної власності, законодавча регламентація, права людини, порівняльний аналіз.

Summary

Legislative support of intellectual property rights in Ukraine and other countries: comparative aspect

Victor Ivashchenko, Artem Kolisnyk, Olena Kulbashna.

The article presents a comparative analysis of the legislative support of intellectual property rights in Ukraine and other countries. Ensuring the ownership of the subject of its intellectual products (inventions, utility models, works, trademarks, etc.) has always been an important but complex area of public policy. This problem has become especially relevant in recent years, when scientific and tech- nological development, which is gaining momentum, contributes to the dissemination of virtually any information to an unlimited number of actors.

It was found that the vast majority of countries have a special legal act to regulate intellectual property relations. In each of the selected European countries for this study, there are special laws governing relations in the field of intellectual property rights (copy- right laws), which have common features: copyright is recognized as a personal right, which gives precedence to the moral right of the author over economic; this means that intellectual property rights are recognized as perpetual (in accordance with international law in this area of regulation, copyright is valid for 70 years from the date of death of the author of the intellectual property product); Infringement of intellectual property rights may be punishable by a fine or imprisonment for a specified period. On the other hand, despite the similarities, the laws governing intellectual property relations in each country have their own characteristics, including France, where the relevant legislation is codified.

Compared to other countries in Ukraine, the right to intellectual property, in addition to a special law, is provided by a larger number of regulations, which, in turn, does not make more effective application of these rules in practice. Although the national legislation of Ukraine is already well established, taking into account the experience of countries with extensive experience in ensuring intellectual property rights is necessary in order to further improve the protection of these rights and improve the quality of practical application of legislation. This, in turn, will contribute to the introduction in Ukraine of international standards for the legal protection of intellectual property rights as personal inalienable human rights.

This study does not exhaust the selected issues, but opens the prospect of further research in this area.

Key words: intellectual property law, legislation, human rights, comparative analysis.

Размещено на Allbest.ru