Форми взаємодії органів публічної влади з громадськістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Національної гвардії України

Форми взаємодії органів публічної влади з громадськістю

Васильковський Олександр Тимофійович старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, підполковник

м. Харків

Анотація

У статті досліджено форми взаємодії органів публічної влади з громадськістю. З'ясовано, що серед практичних форм взаємодії органів публічного управління з громадськістю, як контакти представників органів публічного управління з лідерами громадських об'єднань і організацій, асоціацій, суспільно-політичних рухів, конфесійних спільнот і т. д., безперервність яких перетворює дану форму в один з пріоритетних напрямків взаємодії.

Доведено, що для отримання оцінки діяльності посадових осіб, рішень органів державного управління та місцевого самоврядування, згідно з вітчизняним законодавством, застосовується опитування громадської думки - плебісцит, різні варіанти якого відомі ще з античних часів. Однак у вітчизняній практиці зазначений механізм народовладдя має досить обмежене, близьке до факультативного значення.

Визначено, що до індивідуальних форм взаємодії органів публічної влади з громадськістю відносяться: громадянські ініціативи; голосування на виборах; звернення; контакти представників органів публічного управління з лідерами громадських об'єднань і організацій, асоціацій, суспільно-політичних рухів, конфесійних спільнот і т. д.; опитування громадської думки. Колективістські форми: зустрічі з громадськістю, публічні слухання, управлінське консультування, громадська експертиза, переговори і посередництво, з'їзди громадських і суспільно-політичних об'єднань, асоціацій, професійних спілок. Завдячуючи інтенсивному процесу цифровізації з'явились нові форми комунікації та відповідно взаємодії. Поява таких понять як електронний уряд, електронна демократія, електронне громадянське суспільство, мережева спільнота, мережеве суспільство та мережева держава, надало можливість розвитку наступних форм взаємодії органів публічного управління з громадськістю: електронні петиції, онлайн голосування; надання державних послуг через інтернет-портал; онлайн електронні приймальні; онлайн спілкування у соціальних мережах; онлайн-конференції, форуми та флешмоби.

Ключові слова: публічне управління, громадськість, інфомаційно-комунікативні технології, взаємодія, форми взаємодії.

Abstract

Vasylkovskyi Oleksandr Tymofiiovych Senior Lecturer of the Department of Social and Humanitarian Disciplines, Lieutenant Colonel, National Academy of the National Guard of Ukraine, Kharkiv

FORMS OF INTERACTION OF PUBLIC AUTHORITIES WITH THE PUBLIC

The article examines the forms of interaction of public authorities with the public. It was found out that among the practical forms of interaction between public administration bodies and the public, such as contacts of representatives of Public Administration bodies with leaders of Public Associations and organizations, associations, socio-political movements, confessional communities, etc., the continuity of which turns this form into one of the priority areas of interaction.

It is proved that to obtain an assessment of the activities of officials, decisions of State Administration and local self - government bodies, according to domestic legislation, a public opinion poll is used-a plebiscite, various variants of which have been known since ancient times. However, in Russian practice, this mechanism of democracy has a rather limited, close to optional significance.

It is determined that individual forms of interaction between public authorities and the public include: civil initiatives; voting in elections; appeals; contacts of representatives of Public Administration bodies with leaders of Public Associations and organizations, associations, socio-political movements, confessional communities, etc.; public opinion polls. Collectivist forms: meetings with the public, public hearings, management consulting, public expertise, negotiations and mediation, congresses of public and socio-political associations, associations, trade unions. Thanks to the intensive digitalization process, new forms of communication and interaction have emerged. The emergence of such concepts as e-Government, e-democracy, e-Civil Society, Network Community, Network Society and network state, provided an opportunity to develop the following forms of interaction between public administration bodies and the public: electronic petitions, online voting; provision of public services through an internet portal; online electronic reception rooms; online communication in social networks; online conferences, forums and flash mobs.

Keywords: Public Administration, public, information and communication technologies, interaction, forms of interaction

Постановка проблеми. Однією з найважливіших умов прискорення соціально-економічного розвитку будь-якої сучасної країни є реформування системи публічного управління. Однак по ряду пріоритетних напрямків роботи тільки починають здійснюватися. Насамперед, це стосується заходів, спрямованих на оптимізацію взаємодії органів органів публічної влади з громадськістю та розвиток форм участі громадянського суспільства у розробці та прийнятті рішень органів виконавчої влади.

Характер розвитку управлінських і соціально-економічних процесів в Україні, відображає в даний час загальносвітові кризові тенденції, періодична нездатність державного апарату отримувати інформацію від суспільства і адекватно на неї реагувати, загострення недовіри між владою і громадянами, впевненість значної частини членів суспільства в тому, що існуюча офіційна структура публічного управління не тільки не сприяє консолідації загальнонаціональних інтересів, а й реалізації різних індивідуальних інтересів і потреб, розчарованість населення діями влади через низьку соціальну орієнтованість держави і декларативність проголошуваних цілей і завдань, надмірна бюрократизація державних органів, високий рівень корупції, нехтування інтересами суспільства - вимагають розвитку нових, більш цілісних, перспективних та ефективних форм взаємодії між державою і громадськістю. Неможливо створити атмосферу взаємної довіри між суспільством і владою, якщо як і раніше громадяни не будуть розуміти, де, як і чому народжуються ті чи інші державні рішення. У зв'язку з цим зберігає своє значення наукова і практична проблема пошуку оптимальних форм взаємодії органів публічного управління з громадськістю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню особливостей взаємодії органів публічного управління з громадськістю присвячена низка публікацій. Серед них слід виділити праці таких вчених, Телешун С. О. [1], Гаєва Н.П. [2], Дніпров О.С. [3], Коврига О.С. [4], Романенко Є. О. [5], Колосовька І. [6], Кресіна І.О. [7], Манжола П.Г. [8] та ін. Разом з тим зважаючи на складність і багатогранність проблеми залишається ще багато теоретичних і практичних прогалин в її дослідженні. Зокрема, недостатньо розкритою є форми взаємодії органів публічного управління з громадськістю.

Метою статті є узагальнення основних форм взаємодії органів публічного управління з громадськістю та надання пропозицій з їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Залежно від політичної орієнтації, поведінки, ступеня активності суб'єктів можуть існувати різні форми взаємодії [2, С. 485]. Це може бути співпраця, коли партнери по взаємодії сприяють один одному, активно сприяють досягненню цілей, або протиборство, коли партнери протидіють один одному. Також існують ухилення від взаємодії, односпрямоване сприяння, коли один з учасників ухиляється від взаємодії, а інший сприяє досягненню або індивідуальних цілей іншого, або спільних цілей. До форм політичної взаємодії відносять і односпрямовану взаємодію, тобто один з партнерів перешкоджає досягненню цілей іншого, а другий ухиляється від взаємодії з першим.

Можливо виділити пріоритетні форми взаємодії органів публічного управління з громадськістю, не тільки висвітливши їх типологічні ознаки, а й проаналізувавши конкретні проблемні аспекти реалізації в практиці розвитку і діяльності громадських об'єднань.

Серед практичних форм взаємодії органів публічного управління з громадськістю необхідно розглянути такий різновид, як контакти представників органів публічного управління з лідерами громадських об'єднань і організацій, асоціацій, суспільно-політичних рухів, конфесійних спільнот і т. д., безперервність яких перетворює дану форму в один з пріоритетних напрямків взаємодії.

Інші традиційні форми взаємодії органів публічного управління та громадян зобов'язані своєю появою традиції плебісцитарної демократії. Для отримання оцінки діяльності посадових осіб, рішень органів державного управління та місцевого самоврядування, згідно з вітчизняним законодавством, застосовується опитування громадської думки - плебісцит, різні варіанти якого відомі ще з античних часів. Однак у вітчизняній практиці зазначений механізм народовладдя має досить обмежене, близьке до факультативного значення. Застосовуючись насамперед на місцевому рівні і маючи рекомендаційний характер, він в певній мірі здатний донести до органів публічного управління вимоги громадської думки.

Відзначимо, що перераховані вище форми взаємодії в більшій мірі припускають індивідуальний контакт громадян або їх представників та адміністративно-управлінського апарату. У вітчизняних умовах завдяки стійкості пріоритету колективістського початку у вітчизняній політичній культурі особливу значимість набувають організаційно-правові форми взаємодії органів публічного управління з об'єднаннями, асоціаціями і спільнотами громадян. місцевий самоврядування влада петиція

До таких відносять: зустрічі з громадськістю, публічні слухання, управлінське консультування, громадську експертизу, переговори і посередництво, з'їзди громадських і суспільно-політичних об'єднань, асоціацій, професійних спілок.

Оцінка реального змісту перерахованих варіацій державно- громадянського діалогу в сучасній Україні доводить поширення на практиці фіктивних та імітаційних форм взаємодії між державою і суспільством.

Зустрічі з громадськістю, як показує практика, можуть створювати видимість «участі», не представляючи собою реальне «залучення» в державне управління. Збори, зустрічі, конференції (збори делегатів) не завжди дозволяють громадськості реально впливати на рішення органів влади [1, с. 120]. Для цього, на думку авторів, існують об'єктивні передумови: недосконалість механізму політико-правового реагування влади на звернення громадян; складність репрезентативності думок і настроїв локальних і місцевих спільнот, від імені яких виступають громадські активісти; окремі спроби місцевих адміністраторів підмінити вираження реальної громадянської позиції за рахунок проявів лояльності з боку залежних від влади категорій і груп населення.

Однією з форм участі громадян і організацій у виробленні рішень прийнято вважати публічні слухання, але найбільш часто вона застосовується в сфері діяльності представницьких органів та їх апаратів, хоча органи виконавчої влади мають право, а в деяких випадках зобов'язані також виносити проекти своїх рішень на публічні слухання [3, С. 27]. Особливо необхідно відзначити, що ініціаторами публічних слухань повинні бути не тільки органи влади, а й громадяни та громадські організації.

Управлінське консультування. В ході реформування робляться практичні кроки з демократизації практики управлінського консультування. Проблемою є вибір ефективних форм управлінського консультування. В якості ефективних форм консультативної органів публічного управління з інститутами громадянського суспільства можливо рекомендувати:

створення спільних з інститутами громадянського суспільства робочих груп;

включення представників інститутів громадянського суспільства до складу дорадчих органів при державних органах виконавчої влади;

створення громадських рад для спостереження за реалізацією цільових програм;

опрацювання питань забезпечення доступу громадських некомерційних організацій до конкурентних процедур, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, та ін.

Кроком вперед могло б бути відновлення колишньої практики консультативних рад в органах виконавчої влади. Завдання таких рад - давати органам виконавчої влади рекомендації щодо конкретних проблем. У них доцільно включати найширший спектр груп населення.

Громадська експертиза. У системі організаційно-правових форм участі громадян у державному управлінні все більшого значення набуває громадська експертиза рішень органів виконавчої влади. Так, екологічні громадські об'єднання мають право рекомендувати своїх представників для участі в державній екологічній експертизі, проводити громадську екологічну експертизу (стає юридично обов'язковою після затвердження її результатів органами державної експертизи); вимагати призначення державної екологічної експертизи і т. д.

Останнім часом розширюється практика проведення незалежної експертизи проектів нормативних правових актів із залученням саморегулівних організацій.

В Україні також слід формувати нові механізми публічних консультацій органів публічного управління з інститутами громадянського суспільства при підготовці проектів нормативних правових актів та іншого роду рішень, що демократизують практику громадянської участі в державній управлінській діяльності. Кожне соціально значуще рішення виконавчих органів доцільно пропускати через механізм громадського узгодження, що включає в себе вивчення громадської (професійної) думки, громадську експертизу і т. д. Проведення експертизи на замовлення відповідного державного органу незалежними саморегулівними організаціями, центрами, інститутами тощо визнається науковою громадськістю найбільш об'єктивним методом апробації управлінських рішень.

З усіх питань, що стосуються зміни якості життя громадян, - екологія, охорона здоров'я, соціальна допомога і підтримка, особиста безпека і т. д. - проведення громадської експертизи має стати обов'язковим, що вимагає закріплення у всіх правових актах соціального законодавства.

Органи публічного управління зобов'язані:

інформувати громадян про підготовку проектів рішень такого роду;

створювати умови для проведення професійної громадської експертизи;

доводити до громадян результати експертизи та прийняті з урахуванням експертних рекомендацій рішення.

Переговори, і посередництво. У сфері ведення виконавчої влади багато таких «незручних» питань, які вимагають переговорно-посередницьких форм: війна, безробіття, зубожіння населення, поширення соціальних хвороб, наркоманія, СНІД (ВІЛ-інфекція), пандемія COVID-19 і т. д.

Переговори практикуються навіть на рівні уряду, коли розбіжність цілей зацікавлених сторін дуже велика, між ними сильна недовіра та значне число зацікавлених сторін. З цих причин не можуть принести результатів ні контакти з «ключовими персонами», ні збори (слухання), ні консультативні ради органів.

Форми, призначені для отримання громадської підтримки та схвалення. Органи публічного управління розглядають заяви громадян, приймають рішення і забезпечують необхідні умови для проведення мітингів, вуличних походів, демонстрацій та інших масових заходів. Публічні заходи можуть проводитися як на підтримку дій і рішень виконавчої влади, так і проти них.

Практика державних органів виробила набір юридичних прийомів і засобів, з одного боку, що забезпечують свободу проведення масових заходів як способу демонстрації своєї волі і думок, а з іншого - не допускають порушення законів, громадського порядку і т. д.

Таким чином, публічне виявлення вимог, інтересів, думок громадян завжди «в інтересах» органів публічного управління, незалежно від того, який їх зміст: pro або contra.

Публічні заходи громадян - конституційне питання. Відносини, пов'язані з їх проведенням, повинні регулюватися законом [4, С. 110].

До числа форм, що забезпечують підтримку публічної влади, слід віднести і з'їзди громадських об'єднань, професійних асоціацій, профспілок та ін., які акумулюють громадську думку, в тому числі про рішення і дії органів виконавчої влади, формулюють окремі положення і рекомендації для виконавчої влади.

Також потрібно відзначити форми взаємодії органів публічного управління та громадськості, які ініційовані громадськістю. Так одним з важливих засобів функціонування громадянського суспільства є ініціативи громадян - індивідуальні або групові. Власне кажучи, громадяни реалізують своє громадянство, тобто статус членства в громадянському суспільстві через незалежну, активну і відповідальну участь у суспільному процесі - через включення громадян в управління суспільством і державою.

Громадянська участь застосовується в різних контекстах - від політичних кампаній до розвитку спільноти інтересів. Громадянська активність виражається в небайдужому ставленні до існуючих проблем суспільства [5, с. 24]. Основним чинником громадянської активності слід назвати те, що, як інтелектуальна, так і орієнтована на конкретні дії, участь створює соціальні та політичні зв'язки в спільноті. У процесі взаємодії люди бачать себе невід'ємною частиною спільноти, в якій громадянська взаємодія посилюється. Громадянська участь - це засіб досягнення демократичних цінностей: рівності та чуйності. Також можна стверджувати, що громадянська активність дозволяє накопичувати соціальний капітал - ресурси, які індивід або група отримують з відносин взаємного знайомства, визнання і співпраці. Участь у політичному житті спрямована на стимулювання дій людей у процесі прийняття суспільних рішень.

Громадянська активність як форма активності суспільства, яка спрямована на реалізацію соціальних інтересів, виступає каталізатором участі громадян у суспільній діяльності. Громадянська активність - невід'ємна властивість громадянського суспільства, один із проявів розумної і цілеспрямованої діяльності людей. Вона вибудовується з урахуванням різних факторів: встановлених правил і норм, розвитку соціальних інститутів, існуючих модних тенденцій і т. д., в тому числі враховується розвиток технологій і техніки. Нові механізми участі розширюють дії ініціативних громадян. Поява мережі «Інтернет», віртуальної реальності забезпечило створення нових форматів прояву громадянської активності, відбувся поділ суспільно-політичної активності в реальному житті і в мережі «Інтернет». Тривалий час обидва зазначених напрямки в Україні розвивалися рівномірно, проте останнім часом спостерігається зниження проявів громадянської активності в реальному житті при поступальному зростанні популярності в мережі «Інтернет».

Громадянська участь має на увазі під собою інтереси всіх верств суспільства, які повинні бути представлені в політичному процесі і, безсумнівно, враховуватися при прийнятті рішень, а також залучення громадян в обговорення і розробку політичних, соціально-економічних, культурних програм і проектів.

Однією з найважливіших форм громадянської участі є різноманітні громадянські ініціативи. Так, наприклад, навіть у країнах зі стабільною демократичною системою за допомогою громадянської участі може компенсуватися неефективність системи представництва у забезпеченні реалізації спільних інтересів, рівності громадян та їх доступу до впливу на політичний процес. При цьому важливо відзначити, що поряд з реальними формами громадянської участі, що дозволяють говорити про громадянський контроль і партнерство (громадські та експертні ради, спільні робочі групи і т. д.), влада часто вдається до імітації громадянської участі, або, в кращому випадку, до простого інформування громадян [6, С. 162]. Громадянська участь особливо важлива при вирішенні місцевих проблем, що стосуються, наприклад, ЖКГ, охорони здоров'я, стану навколишнього середовища, шкільної та дошкільної освіти, рівня зайнятості і т. д., до розгляду яких політичні лідери і державні чиновники іноді підходять, не маючи детальної інформації і не відчуваючи конфлікт «зсередини». У будь-якому випадку, розосередження влади відбувається тому, що громадяни беруть на себе відповідальність за прийняття рішень, а не через те, що носії влади вирішили поділитися нею.

Така форма громадянської участі, як голосування на виборах, є однією з важливих у демократичному суспільстві. В даному випадку яскраво проявляється громадянськість, як політична позиція, яка характеризує свідомий інтерес до суспільно-політичних процесів. Суттєво ефективнішою може бути політична участь у передвиборчих кампаніях. Так, масові акції у виборчий період можуть привернути увагу ЗМІ та вплинути на прийняття політичних рішень [7, с. 31].

Також вплив на взаємодію органів публічного управління та громадськості надає наявність Закону України «Про звернення громадян». Інститут звернень громадян до органів влади являє собою одну з форм безпосередньої участі громадян в управлінні, у вирішенні громадських і державних справ, це - спосіб громадян відновити і захистити порушені права. Звернення є одним з ключових джерел інформації для влади, який корисний при вирішенні питань господарського, державного та соціально-культурного розвитку, а також містить відомості про ті процеси, які відбуваються в суспільстві. Ключова мета даного інституту полягає в забезпеченні механізму реалізації права громадян на звернення до державних органів та органів місцевого самоврядування на практиці [8, С. 13]. Право на звернення виступає в якості одного з ефективних способів усунення ймовірних порушень правопорядку, це-один із засобів запобігання порушень закону. Відповідно, деякі завдання краудсорсингу та інституту звернень громадян порівнянні, так як вони припускають взаємодію публічної влади і громадян.

Особливе місце серед методів і форм взаємодії органів публічного управління з інститутами громадянського суспільства займають звернення, що приймаються недержавними об'єднаннями, колективами, зборами з ініціативи громадських активістів. Вони покликані відображати думку широких верств населення і соціальних груп локального масштабу. Маючи загалом факультативний характер вони повинні бути використані виконавчо- розпорядчими та представницькими органами виконавчої влади для виявлення значущих та актуальних суспільно-політичних проблем. Великі можливості дана форма відкриває в поєднанні з інформаційними технологіями, які дозволяють органам публічного управління та їх підрозділам адекватніше представляти потреби громадян і збільшують можливість оперативного отримання інформації від громадських асоціацій.

Тим самим в ідеалі інформатизація взаємодії органів публічного управління з громадськістю дозволяє скоротити традиційно існуючу дистанцію між владою і народом в нашій країні. Відкритість і гласність органів як виконавчої, так і законодавчої влади продовжують залишатися принциповим питанням демократизації сучасної України.

Інформатизація породила нові можливості комунікації - впливу і взаємодії, які відкриваються перед органами публічного управління та інститутами громадянського суспільства, в першу чергу, завдяки ЗМІ та мережі «Інтернет». Концепція інформаційного суспільства стала основою теорії інформаційної демократії, заснованої на поширенні та контролі інформації. Інформація в сучасному світі стає ресурсом влади, і контроль над засобами комунікації означає контроль над суспільством.

Таким чином, електронна демократія має на увазі залученість громадськості в обговорення і прийняття колективно вироблених рішень, що стосуються суспільно-політичних питань, а також винесення проблем на обговорення самими громадянами, пропозиція ними ініціатив і самоорганізацію за допомогою електронно-мережевих засобів.

Отже, в рамках взаємодії органів публічного управління з громадськістю ми виділяємо державні та громадянські інтернет-ініціативи.

Слід диференціювати інституціолізовані та не інституціолізовані форми електронної демократії: до перших віднесемо всі офіційно регламентовані форми участі; до других - стихійні онлайн-спільноти та мережеву активність неформального характеру.

Таким чином, у взаємодії органів публічного управління з громадськістю в мережі «Інтернет» має місце бути комунікація «зверху» (проекти, ініційовані владою для громадян), «знизу» (проекти, ініційовані громадянами), і горизонтальна (обмін політичною інформацією між користувачами) комунікація.

До громадянських ініціатив можна віднести всі проекти, організовані як окремими користувачами, так і структурами громадянського суспільства незалежно від державних органів.

Висновки

Узагальнено форми взаємодії органів публічного управління з громадськістю, такі як: контакти представників органів публічного управління з лідерами громадських об'єднань і організацій, асоціацій, суспільно-політичних рухів, конфесійних спільнот і т. д.; опитування громадської думки; зустрічі з громадськістю, публічні слухання, управлінське консультування, громадську експертизу, переговори і посередництво, з'їзди громадських і суспільно- політичних об'єднань, асоціацій, професійних спілок. Також потрібно відзначити форми взаємодії органів публічного управління та громадськості, які ініційовані громадськістю: громадська участь; ініціативи громадян - індивідуальні або групові; звернення громадян.

Сьогодні роль громадськості у державному управлінні поступово змінюється. Нагальне завдання науки державного управління «формування» знань і методів розвитку постійної співпраці між органами публічного управління та громадянським суспільством.

Таким чином, для ефективної взаємодії органів публічного управління з громадськістю, включаючи вдосконалення її форм і механізмів, потрібні фундаментальні інституційні передумови, включаючи високий рівень демократичних прав і свобод, підкріплені послідовною державною політикою, що гарантує самоорганізацію громадян для відстоювання спільних інтересів і цілей.

Література

1. Взаємодія держави і суспільства в процесах публічної політики: наук. розробка / авт. кол.: С. О. Телешун, І. В. Рейтерович, С. В. Ситник та ін. Київ: НАДУ, 2013. 44 с.

2. Гаєва Н. П. Форми взаємодії органів державної влади і об'єднань громадян. Органи державної влади України: монографія / за ред. В. Ф. Погорілка. Київ : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. С. 483-505.

3. Дніпров О.С. Діалог органів державної виконавчої влади та громадянського суспільства. Вісник національного університету “Львівська політехніка”. 2015. № 825. С. 26-30.

4. Коврига О.С. Взаємодія органів державної влади з громадськістю в системі державного управління України. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського: Серія "Державне управління" 2020. Том 31 (70). № 2. С.109-114.

5. Козаков В.М., Рашковська О.В., Ребкало В. А., Романенко Є. О., Чаплай І. В. Державно-громадянська комунікація: шлях від кризи до взаємодії: монографія. Київ: ДП «Вид. дім «Персонал», 2017. 288 с.

6. Колосовька І. Формування ефективної моделі партнерства інститутів публічної влади та громадського суспільства. Ефективність державного управління. Зб. наук. праць. 2015. Вип. 45 С.161-166.

7. Кресіна І.О., Скрипнюк О.В., Коваленко А.А. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії: монографія / ПАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ: Логос, 2007. 314 с.

8. Манжола П.Г. Форми участі громадськості у діяльності органів влади та прийнятті політичних рішень. Стратегічні пріоритети. 2007. № 4. С. 13-14.

References

1. Teleshun, S.O., Reiterovych, I.V., Sytnyk, S.V. (2013). Vzaiemodiia derzhavy i suspilstva v protsesakh publichnoi polityky [Interaction of the state and society in the processes of public policy]. Kyiv: NADU, [in Ukrainian].

2. Haieva, N. P. (2002). Formy vzaiemodii orhaniv derzhavnoi vlady i obiednan hromadian. Orhany derzhavnoi vlady Ukrainy. [Forms of interaction between state authorities and associations of citizens. bodies of state power of Ukraine]. Kyiv: In-t derzhavy i prava im. V.M. Koretskoho NAN Ukrainy, [in Ukrainian].

3. Dniprov, O.S. (2015). Dialoh orhaniv derzhavnoi vykonavchoi vlady ta hromadianskoho suspilstva. [Dialogue of state executive authorities and civil society]. Visnyk natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika” - Bulletin of the National University “Lviv Polytechnic”. Vol. 825. 26-30. [in Ukrainian].

4. Kovryha, O.S. (2020). Vzaiemodiia orhaniv derzhavnoi vlady z hromadskistiu v systemi derzhavnoho upravlinnia Ukrainy. [Interaction of state authorities with the public in the system of Public Administration of Ukraine]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho: Seriia "Derzhavne upravlinnia" - Academic notes of the V. I. Vernadsky Tauride National University: Series "Public Administration". 31 (70). 109-114. [in Ukrainian].

5. Kozakov, V.M., Rashkovska, O.V., Rebkalo, V. A., Romanenko, Ye. O., Chaplai, I. V. (2017). Derzhavno-hromadianska komunikatsiia: shliakh vid kryzy do vzaiemodii. [Public-civil communication: the path from crisis to interaction]. Kyiv: DP «Vyd. dim «Personal». [in Ukrainian].

6. Kolosovka, I. (2015). Formuvannia efektyvnoi modeli partnerstva instytutiv publichnoi vlady ta hromadskoho suspilstva. [Formation of an effective model of partnership between public authorities and civil society institutions]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. Zb. nauk. prats. - Efficiency of Public Administration. Sat. scientific works. 45. 161-166. [in Ukrainian].

7. Kresina, I.O., Skrypniuk, O.V., Kovalenko, A.A. (2007). Derzhava i hromadianske suspilstvo v Ukraini: problemy vzaiemodii. [State and civil society in Ukraine: problems of interaction]. Kyiv: Lohos. [in Ukrainian].

8. Manzhola, P.H. (2007). Formy uchasti hromadskosti u diialnosti orhaniv vlady ta pryiniatti politychnykh rishen. [Forms of public participation in the activities of government bodies and political decision-making]. Stratehichni priorytety. - Strategic priorities. 4. 13-14. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru