Державна політика та правові механізми забезпечення кібербезпеки України: ретроспектива та сучасність

Размещено на http://allbest.ru

ННІ Публічного управління та державної служби

Заскока Юрій Вікторович аспірант

кафедр глобальної та національної безпеки

м. Київ

Анотація

У статті за допомогою ретроспективного аналізу досліджено процес розвитку державної політики та правових механізмів забезпечення кібербезпеки України та окреслено сучасні тенденції їх розвитку. Сформульовано актуальні напрями вдосконалення державних правових механізмів забезпечення кібербезпеки України.

У статті наголошується що вперше питання забезпечення інформаційної безпеки в регуляторних правових актах України з'являються у 90 -х роках ХХ століття: закони «Про інформацію» та «Про захист інформації в інформаційних та телекомунікаційних системах», але вони або мали загальний характер, або локалізували вимоги щодо захисту доступу до інформаційних систем на відомчому рівні.

Протягом перших двох десятиліть ХХІ століття в Україні формується правових механізм забезпечення інформаційної та кібербезпеки, коли приймаються стратегічні документи держави у цих сферах, а також забезпечується інтеграція до української нормативно-правової бази деяких актів законодавства ЄС у сфері телекомунікацій та кібербезпеки.

Наголошується на тому, що допомогу Україні у побудові національної системи кібербезпеки здійснюють західні партнери - США, країн НАТО та держав-членів ЄС. Результатом чого стало те, що сучасна Україна інтегрована в глобальну кібер-екосистему».

Робиться висновок проте, норми права в сфері інформаційної безпеки забезпечують реалізацію управлінських механізмів в даній сфері життя, встановлюють відповідні правові режими, які мають стати дієвими інструментами державного управління в досліджуваній сфері.

У рамках європейської інтеграції, основною метою якої є корекція основних функцій держави, мають бути створені умови для розвитку інформаційних свобод, окреслені стратегічні орієнтири впровадження стандартів НАТО, політика інститутів громадянського суспільства України має реалізовуватися із залученням нових організаційних структур та використанням механізму реалізації норм адміністративного права суб'єктами інформаційної безпеки.

Ключові слова: державна політика, правові механізми, кібербезпека, кіберзахист, сектор безпеки та оборони, Стратегія кібербезпеки України.

Abstract

During the first two decades of the 21st century, a legal mechanism for ensuring information and cyber security is being formed in Ukraine, when strategic state documents in these areas are adopted: "Doctrine of Information Security of Ukraine", "Cyber Security Strategy of Ukraine", the Law of Ukraine "On the Basic Principles of Ensuring Cyber Security of Ukraine", decree of the President "On urgent measures to strengthen the state's capabilities in the field of cyber security." And integration of some EU legislation in the field of telecommunications and cyber security into the Ukrainian legal framework is also ensured.

Вступ

Постановка проблеми. До 2014 р. питання інформаційної безпеки та кіберзахисту, безумовно, займали визначене місце в системі забезпечення національної безпеки України, але не були пріоритетними. Нормативно-законодавча база та забезпечення інфраструктури інформаційної безпеки залишалися недостатньо розвиненими.

З кардинальною зміною напрямів державної політики України після «Революції Гідності» 2014 року та парадигми внутрішньої та зовнішньої політики, провідними у державній політиці України в цілому та у сфері національної безпеки, зокрема, стали аспекти протидії інформаційним та кіберзагрозам з боку Російської Федерації, протистояння російській інформаційній агресії, що велася в рамках гибридной війни проти України. Як заявив голова Держспецзв'язку України Валентин Петров в ході презентації національної інформаційної кампанії з кібербезпеки в березні 2020 р., Україна знаходиться «на передовій боротьбі з розумним, оснащеним, швидким і агресивним ворогом» [1]. Акцент на забезпеченні національної безпеки в інформаційній сфері та кіберпространстві ініціював корінне реформування нормативно-правової бази, а також досить масштабну перебудову системи державного управління України в цій сфері та створення її принципово нової структури.

У контексті протидії російській пропаганді на загальнонаціональному рівні відмінною рисою державної політики та створеної національної системи інформаційної та кібербезпеки України став тісний взаємозв'язок суб'єктів державної та недержаної системи забезпечення інформаційної та кібербезпеки, тобто була налагоджена широка громадська підтримка та розвиток механізмів державно-приватного партнерства.

Протягом згаданого періоду Україна формує державну політику, нормативно-правову базу та інфраструктуру в сфері кібербезпеки під егідою стратегічного партнерства зі США та НАТО та з урахуванням процесів інтеграції в європейську систему безпеки. Базовими нормативно-правовими актами України, регламентуючими основні принципи та напрямки державної політики у сфері кібербезпеки, декларована пріоритетність застосування та впровадження європейських і світових практик і стандартів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На важливість актуалізації системних досліджень публічно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки України, на необхідність підвищення ефективності публічної політики у цій сфері вказують численні теоретичні дослідження вітчизняних вчених. Над проблемами теорії та практики публічної політики забезпечення інформаційної безпеки України плідно працювали та працюють такі дослідники, як: С.Гончар, Р.Марутян, О.Карпенко, В.Шеломенцев,

І.Діордіца, Д.Мінін, О.Климчук, М.Камчатний, О. Манжай, В. Бурячок, В. Пашорін, С.Мельник, О.Тихомиров, О.Лєнков, О.Зозуля, М.Шевченко та ін. Але в роботах цих авторів недостатньо уваги приділено особливостям інституційних змін в процесі становлення та розвитку правових механізмів забезпечення кібербезпеки України, їх ретроспективного аналізу, контексту вивчення та зарубіжного досвіду у цій сфері. Отже, дослідження особливостей державної політики та розвитку правових механізмів забезпечення інформаційної та кібербезпеки України є достатньо актуальним і не можна вважати вичерпаними.

Мета статті. Автор статті ставить за мету дати ретроспективний аналіз розвитку державної політики та правових механізмів забезпечення кібербезпеки України та окреслити сучасні тенденції їх розвитку. Сформулювати актуальні напрями вдосконалення державних правових механізмів забезпечення кібербезпеки України.

Виклад основного матеріалу

Вперше питання забезпечення інформаційної безпеки в регуляторних правових актах України з'являються у 90 -х роках ХХ століття. Закони «Про інформацію» та «Про захист інформації в інформаційних та телекомунікаційних системах» були першими нормативними актами незалежної України, що регулювали сферу інформаційної безпеки, але вони або мали загальний характер, або локалізували вимоги щодо захисту доступу до інформаційних систем на відомчому рівні. Безпосереднє відношення до формування державної політики інформаційної безпеки мала ратифікація Україною у 2005 р. «Конвенції про кіберзлочинність (ETS N185)». Згідно з ухваленим законом про ратифікацію Конвенції, Міністерство внутрішніх справ призначалося органом державної влади уповноваженим розслідувати злочини пов'язані з комп'ютерними системами та даними.

Загальні підходи державної політики у сфері інформаційної безпеки вперше були окреслені з прийняттям в липні 2009 р. на виконання рішення Ради національної безпеки та оборони України від 21 березня 2008 р. («Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України») [4], Доктрини інформаційної безпеки України[2], затвердженої указом Президента України від 8 липня 2009 р. № 514. Доктрина визначала національні інтереси в інформаційній сфері, мету, завдання, принципи та механізми формування та реалізації державної інформаційної політики.

У ході радикальної зміни внутрішнього політичного ландшафту після зміни влади в Україні після «Революції Гідности» у 2014 році, попередні підходи до національної безпеки та регуляторної бази у сфері інформаційної безпеки були переглянуті. Як зазначають українські експерти, значним недоліком попередньої системи кібербезпеки України було те, що, при її створені, українських фахівців, разом із експертами з ЄС, НАТО та Туреччини, консультували російські спеціалісти, завдяки чому захист кіберпростору, розроблений спільно з основним джерелом загрози - російськими спецслужбами, не міг бути ефективним та виконати свої функції із захисту інформаційного простору України. Серед інших регуляторних актів, визнаних суперечливими новим напрямком національної політики України в галузі інформаційної безпеки, у червні 2014 року був скасований Указ президента України від 8 липня 2009 р № 514, яким було затверджено нову Доктрину інформаційної безпеки.

З урахуванням геополітичного курсу України, державна політика України у сфері інформаційної безпеки повинна була відповідати курсу на європейську інтеграцію. Формування та вдосконалення нормативно-правової бази велося відповідно до плану заходів щодо імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014-2017 роки. З метою наближення законодавства України до законодавства ЄС, зокрема, забезпечувалася інтеграція до української нормативно-правової бази деяких актів законодавства ЄС у сфері телекомунікацій -- за напрямами «Реалізація європейської політики у сфері аудиту інформаційної безпеки (кібербезпеки)» та «Наближення політики технічного регулювання України до законодавства ЄС щодо доступу радіообладнання та телекомунікаційного термінального обладнання на національний ринок». Принцип відповідності нормативно-правових актів законодавству ЄС ставився у пріоритет і при розробці всіх законів та підзаконних актів у сфері інформаційної безпеки, які приймалися після 2014 р. правовий інформаційний законодавство кібербезпека

Нова Доктрина інформаційної безпеки України була прийнята Радою національної безпеки та оборони України 29 грудня 2016 року (затверджено Президентським указом від 25 лютого 2017 р. № 47/2017)[6]. Вона визначала національні інтереси в інформаційній сфері, мету, завдання, принципи та механізми формування та впровадження державної інформаційної політики, враховуючи нові пріоритети внутрішньої та зовнішньої державної політики з урахуванням «інноваційних підходів до формування системи захисту та розвитку інформаційного простору України в умовах глобалізації вільного обігу інформації»[6]. Серед пріоритетних напрямків державної політики в Доктрині відзначали створення та розробку структур, відповідальних за інформацію та психологічну безпеку, забезпечуючи стандартизацію та об'єднання програмних та апаратних рішень для потреб держави, розробки технологічної інфраструктури забезпечення інформаційної безпеки України та її захисту «насамперед від терористичних та диверсійних посягань».

Пріоритет із забезпечення кібербезпеки об'єктів критичної інформаційної інфраструктури також був відзначений у новій версії «Військової доктрини України», прийнятої Радою національної безпеки та оборони України 2 вересня 2015 року та затвердженим президентським указом у вересні 2015 року[8].

У березні 2016 р. рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 р., затвердженим Указом Президента від 15 березня 2016 р. № 96/2016, було прийнято «Стратегію кібербезпеки України»[10], що визначила пріоритетні напрями розвитку національного потенціалу та компетенцій у цій сфері. Серед ключових завдань Стратегія визначала розвиток безпечного та надійного кіберпростору, створення національної системи кібербезпеки, у тому числі із залученням громадських організацій та організацій приватного сектору, вироблення державної політики та нормативно-правової бази у сфері кібербезпеки, досягнення сумісності з відповідними стандартами ЄС та НАТО, забезпечення кіберзахисту державної інформаційної інфраструктури та об'єктів критичної інфраструктури, створення системи підготовки кадрів у сфері кібербезпеки, розвиток можливостей правоохоронних органів у боротьбі з кіберзлочинністю, розвиток міжнародного співробітництва у сфері кібербезпеки. Стратегія також декларувала і мету -- створення «активного кіберзахисту», що передбачає реалізацію політичних, технічних та інших заходів, що забезпечують розширення можливостей держави для запобігання та відображення загроз у кіберпросторі. Задля реалізації положень Стратегії кібербезпеки приймалися щорічні плани заходів, конкретизувалися межі та терміни здійснення цільових показників.

З 2018 року основні цілі, напрями та принципи державної політики у сфері кібербезпеки, а також повноваження та обов'язки державних органів у цій сфері також регламентуються Законом України від 05.10.2017 р. №2163-УШ «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» (набрав чинності 9 травня 2018 р.)[5]. У своїх основних положеннях Закон певною мірою дублював положення «Стратегії кібербезпеки України», але в ньому набули певної конкретизації пріоритетні питання у даній сфері. При цьому цей закон не регламентує сферу захисту інформації, що становить державну таємницю, а також інформації в соціальних мережах та приватних електронних ресурсах у мережі інтернет. Закон визначає основні принципи забезпечення кібербезпеки України, юридичні та організаційні основи захисту життєво важливих інтересів особи та громадянина, суспільства та держави, національних інтересів України в кіберпросторі, регулює положення про національну Система кібербезпеки, її основні суб'єкти, їх повноваження та основні принципи координації діяльності для забезпечення кібербезпеки. Окремо закон вказує на впровадження найкращих європейських та світових практик та стандартів у регуляторній сфері. У зв'язку з цим слід зазначити, що основні положення закону «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» розроблено та прийнято з урахуванням відповідності Директиві ЄС 2016/1148 для мережевих безпеки та інформаційних систем у Європейський Союз.

Також законом №2163-VIII визначено основні суб'єкти національної системи кібербезпеки, таки як Рада національної безпеки та оборони України та її робочий орган - Національний координаційний центр кібербезпеки, Держспецзв'язок України, Національна поліція, Служба безпеки України, Міністерство оборони та Генштаб ЗС України, розвідувальні органи, Національний банк України, окреслено їх функції та сфери відповідальності. Окремо прописувалися повноваження та функції безпосереднього забезпечення захисту державних інформаційно-телекомунікаційних ресурсів та систем (попередження кібератак та ліквідація їх наслідків) національної Команди реагування на надзвичайні ситуації у сфері кібербезпеки, що входить до структури Держспецзв'язку України -- CERT.UA (Команда реагування на України / Computer Emergency Response Team of Ukraine). Важливе значення згідно змісту закону №2163-VIII має кібербезпека інформаційних ресурсів критичної інфраструктури України, до якої відносять держустанови, організації у сфері енергетики, електро-, газо-, водопостачання, хімічну промисловість, сільське господарство, харчову промисловість, охорону здоров'я, транспорт, зв'язок та електронні комунікації, комунальне господарство, системи життєзабезпечення, екстрені та аварійні служби, інформаційно-комунікаційні технології, фінансову та банківську сфери, промислово небезпечні виробництва, а також організації, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки. При цьому законом визначено безпосередню відповідальність власників об'єктів інформаційної інфраструктури за їх кіберзахищеність.

На сьогодні реорганізація органами державної влади України нормативно-правової бази у сфері інформаційної та кібербезпеки безпеки з дотримання європейських стандартів, прогресивне вдосконалення застосовних законодавчих актів та програмних документів у цієї галузі триває. У грудні 2019 року, після проведення парламентських слухань, Комітетом з питань цифрової трансформації Верховної Ради України була розпочата розробка нової «Стратегії кібербезпеки України» на період 2020-2025 років. Також профільні комітети Верховної Ради розглядали питання про розробку нових законопроектів «Про кібербезпеку» та «Про захист об'єктів критичної інфраструктури». На додаток до даних законодавчих актів, певні механізми регулювання питань кібербезпеки також були введені безпосередньо рішеннями Ради національної безпеки та оборони України, затверджених президентськими указами.

Закон України Про критичну інфраструктуру був прийнятий в листопаді 2021 року, він визначає, що до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема інформаційні послуги та електронні комунікації[3]. На жаль, закон практично не має положень що роз'яснюють та конкретизиють управлінські механізми регулювання критичної інформаційної та кіберінфраструктури країни та захист її об'єктів.

Першим таким директивним документом було рішення Ради національної безпеки та оборони від 29 грудня 2016 року «Про удосконалення заходів забезпечення захисту об'єктів критичної інфраструктури», затверджені в січні 2017 року Президентським указом № 8/2017. Основним акцентом у рішенні було вкладено додаткові заходи щодо захисту інформаційної інфраструктури, відмінності між державними органами, розвитку в рамках державно-приватного партнерства механізму залучення осіб та юридичних осіб на основі аутсорсингу до завдань кібернетичного захисту державних електронних інформаційних ресурсів, а також для зміцнення контролю над інтернет-трафіком та користувачами (з точки зору інструкцій власникам комп'ютерних даних про фіксацію та зберігання комп'ютерних даних, необхідних для розкриття злочину (на період до 90 днів з можливістю продовження цього періоду до 3 років), запит операторів та постачальників інформації про ідентифікацію користувачів та маршрут передачі інформації.

Наступним важливим кроком став Указ Президента України №923/2019 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 грудня 2019 року «Про невідкладні заходи з посилення спроможностей держави у сфері кібербезпеки»[7]. В його основу був покладений план реформ у сфері кібербезпеки, розроблений в серпні 2019 року робочою групою Ради національної безпеки та оборони України. Серед пріоритетів плану було визначено необхідність розробки комплексного пакету поправок до вітчизняного законодавства у сфері інформаційної безпеки, використовуючи найкращі практики США та країни ЄС: активація державно-приватного партнерства та залучення потенціалу приватного бізнесу, а також заходи щодо зміцнення контролю над інформаційним простором.

У травні 2020 року на 14 -му засіданні Національного координаційного центру кібербезпеки в Раді національної безпеки та оборони України, було анонсовано початок реалізації РНБО України розробленого додаткового комплексу заходів з вдосконаленню системи національної кібербезпеки, включаючи підвищення захисту національних електронних інформаційних ресурсів, посилення захисту персональних даних громадян, а також підвищення ефективності взаємодії між суб'єктами забезпечення кібербезпеки та вдосконалення нормативно-правової бази інформаційної безпеки.

В 2021 році рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року була прийнята Стратегія воєнної безпеки України, в якій наголошується, що сучасне безпекове середовище характеризується посиленням боротьби за ресурси та міждержавної конкуренції із застосуванням різних інструментів, одним з яких є інформаційні, технологічною конкуренцією держав, в тому числі в сфері інформаційних та кібернетичних технологій [9].

Окремо, слід проаналізувати міжнародне співробітництво та зовнішню допомогу Україні у сфері кібербезпеки від західних партнерів - США, країн НАТО та держав-членів ЄС. Надання Україні допомоги у розвитку національних компетенцій у сфері кібербезпеки стало одним із пріоритетних напрямів політики США та НАТО. Серед конкретних механізмів надання допомоги Україні використовуються трастові фонди НАТО та спеціальні програми, які безпосередньо реалізують держструктури США та інших держав- членів НАТО, а також ЄС. У рамках блоку НАТО серед трастових фондів для надання допомоги України в 2014 році було створено Фонд розвитку систем кіберзахисту (NATO Trust Fund Ukraine -- Cyber Defence), контрибуторами якого стали Румунія, Естонія, Туреччина, Угорщина та Фонд модернізації систем командування, управління та зв'язку. Збройних сил України (NATO Trust Fund Ukraine - Command, Control, Communications and Computers (C4)), контрибуторами якого виступили Велика Британія, Данія, Канада, Німеччина, Латвія, Литва, Туреччина та Цивільний бюджет НАТО.

У 2019 році Трастовий фонд Україна-НАТО з питань кібербезпеки був закритий «у зв'язку з виконанням свого завдання», при цьому віце-прем'єром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Дмитром Кулебою заявлялося, що у зв'язку із закриттям трастового фонду стоїть питання про необхідність ініціювання перед НАТО нової програми підтримки кібербезпеки в Україні.

За рахунок коштів трастового фонду НАТО з модернізації систем командування, управління та зв'язку Збройних сил України (NATO Trust Fund Ukraine -- C4), координованого Агентством комунікацій та інформації НАТО (NATO Communications and Information Agency), фінансувалися заходи щодо підвищення їх технічного рівня до стандартів НАТО та забезпечення координації органів державного та військового управління України. За експертними оцінками у рамках цього фонду у період з 2014-2018 рр. за регіональною програмою NATO-Ukraine Regional Airspace Security Program progress було виділено 2,74 млн євро. Зокрема, для забезпечення взаємосумісності систем управління ЗС України зі збройними силами країн -- членів НАТО, за сприяння Агентства НАТО з питань зв'язку та інформації (NACIA) фінансувалося впровадження в системі управління військами стандартизованих програмних засобів забезпечення ситуаційної поінформованості JOCWatch, JCHAT та iGeoSIT.

Системними документами розвитку співробітництва України з НАТО у сфері інформаційної та кібербезпеки також є «Річні національні програми співробітництва Україна - НАТО». Основні заходи в рамках програм, що реалізуються, включають контроль за станом технічного захисту інформації НАТО з обмеженим доступом у державних органах України, взаємодію у сфері моніторингу кібернетичної безпеки з відповідними службами іноземних держав та міжнародними організаціями через Центр реагування на комп'ютерні інциденти CERT-UA.

США, окрім фінансування програм сприяння розвитку потенціалу кібербезпеки Україні через трастові фонди НАТО, основну підтримку надають за власними державними програмами. Найбільшими є програми, що реалізуються по лінії Агентства США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development -- USAID), за якими за період 2014-2017 років. на надання Україні підтримки у забезпеченні безпеки інформаційних систем та можливостей щодо запобігання та реагування на кібератаки було виділено 10 млн дол. У березні 2020 р. USAID було анонсовано виділення 38 млн дол. на новий проект із забезпечення кібербезпеки об'єктів критичної інфраструктури в Україні. Виділені в рамках проекту кошти протягом наступних чотирьох років планується направити, зокрема, на підтримку вдосконалення нормативно-правової бази, підвищення кадрового потенціалу та налагодження державно-приватного партнерства у сфері кібербезпеки в Україні.

Висновок

Держава є головним суб'єктом інформаційної безпеки. Головну роль в ефективності забезпечення інформаційної безпеки має відігравати державна політика та нормативно-правове забезпечення сфери інформаційної безпеки, що регулюють управлінську діяльність суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки. Норми права забезпечують реалізацію управлінських механізмів в різних сферах життя, встановлюють відповідні правові режими, які мають стати дієвими інструментами державного управління в досліджуваній сфері.

У рамках європейської інтеграції, основною метою якої є корекція основних функцій держави, мають бути створені умови для розвитку інформаційних свобод, окреслені стратегічні орієнтири впровадження стандартів НАТО, політика інститутів громадянського суспільства має реалізовуватися із залученням нових організаційних структур та використанням механізму реалізації норм адміністративного права суб'єктами інформаційної безпеки.

Так тісна співпраця з ЄС у сфері інформаційної та кібербезпеки є невід'ємною складовою євроінтеграційного курсу України. Свідченням того, що Україна інтегрована у світове інформаційне співтовариство та європейське співтовариство, є те, що відбуваються процеси її інтеграції в глобальну кіберекосистему.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі автор бачить у аналізі змісту та специфіки формування та розвитку організаційних механізмів забезпечення інформаційної та кібербезпеки України за період незалежності та розробки напрямів їх вдосконалення в сучасних умовах.

1. В Україні презентували запуск інформаційної кампанії з кібербезпеки. URL: https://cyberpolice.gov.ua/news/v-ukrayini-prezentuvaly-zapusk-informaczijnoyi-kampaniyi-z- kiberbezpeky-3988/

2. Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України N 514/2009 від 8 липня 2009 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514/2009#Text

3. Про критичну інфраструктуру: Закон України № 1882-IX від 16 листопада 2021 року.

4. Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України: Указ Президента України N 377/2008 від 23.04.2008. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ n0010525-08#Text.

5. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України № 2163-VIII від 5 жовтня 2017 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text

6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»: Указ Президента України № 47/2017 від 25 лютого 2017 року.

7. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 лютого 2017 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації»: Указ Президента України № 32/2017 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0015525-16#Text

8. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»: Указ Президента України № 555/2015 від 24 вересня 2015 року.

9. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України»: Указ Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021.

10. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про Стратегію кібербезпеки України»: Указ Президента України №447/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4472021-40013

References

1. V Ukra'im prezentuvali zapusk іnformacіjnoї kampam'i z Wberbezpeki [In Ukraine, the launch of an information campaign on cyber security was presented]. Retrieved from cyberpolice.gov.ua https://cyberpolice.gov.ua/news/v-ukrayini-prezentuvaly-zapusk-informaczijnoyi- kampaniyi-z-kiberbezpeky-3988/ [in Ukrainian].

2. Ukaz Prezidenta Штат “Pro Doktrinu іnformacіjnoї bezpeki Штат» [Decree of the President of Ukraine “About the Information Security Doctrine of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514/2009#Text [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrami “'Pro kritichnu mfrastrukturu» [The Law of Ukraine “On critical infrastructure”] [in Ukrainian].

4. Ukaz Prezidenta Ukrami “Pro nevMkladm zahodi shhodo zabezpechennja іnformacіjnoї bezpeki Ukrami” The Decree of the President of Ukraine “On urgent measures to ensure information security of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0010525-08#Text [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrami “Pro osnovm zasadi zabezpechennja kiberbezpeki Ukrami» [The Law of Ukraine “On the main principles of ensuring cyber security of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text [in Ukrainian].

6. Ukaz Prezidenta Ukrami “Pro rishennja Radi nacіonal'noї bezpeki і oboroni Ukrami vM 29 grudnja 2016 roku «Pro Doktrinu іnformacіjnoї bezpeki Ukrami»» [The Decree of the President of Ukraine “The On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated December 29, 2016 "On the Information Security Doctrine of Ukraine"”]. [in Ukrainian].

7. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro rishennja Radi nacional'noi bezpeki i oboroni Ukraini vid 13 ljutogo 2017 roku «Pro zagrozi kiberbezpeci derzhavi ta nevidkladni zahodi z ih nejtralizacii»» [The Decree of the President of Ukraine “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated February 13, 2017 "On threats to the cyber security of the state and urgent measures to neutralize them"”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/ n0015525-16#Text [in Ukrainian].

8. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro rishennja Radi nacional'noi bezpeki i oboroni Ukraini vid 2 veresnja 2015 roku «Pro novu redakciju Voennoi doktrini Ukraini»» [The Decree of the President of Ukraine “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated September 2, 2015 "On the new edition of the Military Doctrine of Ukraine"”] [in Ukrainian].

9. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro rishennja Radi nacional'noi bezpeki i oboroni Ukraini vid 25 bereznja 2021 roku «Pro Strategiju voennoi bezpeki Ukraini»» [The Decree of the President of Ukraine “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated March 25, 2021 "On the Military Security Strategy of Ukraine""”] [in Ukrainian].

10. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro rishennja Radi nacional'noi bezpeki i oboroni Ukraini vid 13 travnja 2021 roku «Pro Strategiju kiberbezpeki Ukraini» [The Decree of the President of Ukraine “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated May 14, 2021 "On the Cybersecurity Strategy of Ukraine"”].(n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://www.president.gov.ua/documents/4472021-40013 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru