Органи конституційного контролю в країнах романо-германської правової сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Органи конституційного контролю в країнах романо-германської правової сім'ї

Рогозін Денис Андрійович студент магістратури факультету приватного права та підприємництва, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Анотація

У статті всебічно розглянуто та проаналізовано питання, що стосуються функціонування так законодавчого забезпечення діяльності органів конституційного контролю держав романо-германської правової сім'ї на приладі її найвпливовіших країн: Італійської Республіки (Конституційний Суд Італійської Республіки), Французької Республіки (Конституційна Рада Французької Республіки) та Федеративної Республіки Німеччина (Федеральний Конституційний Суд Федеративної Республіки Німеччина). Додатково розглянуто особливості функціонування органів конституційного контролю Чеської Республіки (Конституційний Суд Чеської Республіки), як країни, яка не так давно пройшла складний шлях європейської інтеграції, який наразі проходить й Україна. В аналізованих країнах виявлено ключові особливості, які можна реалізувати на практиці в українських реаліх: так в усіх розглянутих органах кількість суддів органу конституційного контролю є меншою, ніж в українському аналогу, що в свою чергу позитивно впливає на вирішення питання щодо економії бюджетних видатків на утримання зазначеного органу. Також слід звернути увагу на те, що в усіх досліджених органах, крім французької Конституційної Ради, наявні досить широкі повноваження щодо вирішення спорів про компетенцію, що мають тенденцію виникати між органами державної влади на одному рівні та між органами місцевого самоврядування та органами державної влади. На даний момент, на основі досліджених вітчизняних нормативно-правових актів, можна зробити висновок, що Конституційний Суд України зазначеними повноваженнями не наділений, що унеможливлює розгляд зазначеним органом такої категорії справ. Надання вітчизняному органу конституційного контролю таких повноважень дозволило б вирішувати такі проблеми швидко та ефективно. Імплементація у вітизняні законодавчі акти, що регулюють діяльність Конституційного Суду України сприяла б економії коштів, які в подальшому можна було б направити у ті сфери, які наразі потребують більшого фінансування.

Ключові слова: компаративістика, конституційний суд, конституційний контроль, Україна, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка, Італійська Республіка, Чеська Республіка.

Rohozin Denys Andriyovych Graduate student of the Faculty of Business Law Yaroslav Mudriy National Law University, Kharkiv

CONSTITUTIONAL CONTROL IN THE COUNTRIES OF THE ROMAN-GERMAN LEGAL FAMILY

Abstract. The article comprehensively considered and analyzed the issues related to the functioning of the legislative support for the activities of the constitutional control bodies of the states of the Romano-Germanic legal family on the basis of its most influential countries: the Italian Republic (Constitutional Court of the Italian Republic), the French Republic (Constitutional Council of the French Republic) and of the Federal Republic of Germany (Federal Constitutional Court of the Federal Republic of Germany). In addition, the peculiarities of the functioning of the constitutional control bodies of the Czech Republic (Constitutional Court of the Czech Republic), as a country that not so long ago went through the difficult path of European integration, which Ukraine is currently going through, are also considered. In the analyzed countries, key features were revealed that can be implemented in practice in Ukrainian realities: for example, in all considered bodies, the number of judges of the constitutional control body is smaller than in the Ukrainian analogue, which in turn has a positive effect on the solution to the issue of saving budgetary expenses for the maintenance of the specified body It should also be noted that all the examined bodies, except for the French Constitutional Council, have fairly broad powers to resolve disputes about competence, which tend to arise between state authorities at the same level and between local selfgovernment bodies and state authorities. At the moment, based on the researched domestic legal acts, it can be concluded that the Constitutional Court of Ukraine is not endowed with the specified powers, which makes it impossible for the specified body to consider this category of cases. Giving the domestic body of constitutional control such powers would allow solving such problems quickly and efficiently. Implementation of the published legislative acts regulating the activity of the Constitutional Court of Ukraine would contribute to the saving of funds, which in the future could be directed to those areas that currently require more funding.

Keywords: comparative studies, constitutional court, constitutional control, Ukraine, Federal Republic of Germany, French Republic, Italian Republic, Czech Republic. конституційний контроль правова сім'я

Постановка проблеми

Одною з найактуальніших проблем, що постали наприкінці ХХ-го сторіччя перед пострадянськими державами та державами Східної Європи після отримання ними реальної незалежності від Радянського Союзу є проблема забезпечення дієвості їхніх новітніх конституцій. При цьому в сучасній теорії конституціоналізму реальність конституції держави безпосередньо пов'язується з наявністю у її правовій системі інституту судового конституційного контролю. Саме тому вже перші кроки на шляху розбудови сучасного конституціоналізму пострадянські держави Східної Європи та СНД направили на створення інституту судового конституційного контролю. При цьому перед ними постало питання про те, яку модель судового конституційного контролю слід реалізувати - притаманну англо- американській чи романо-германській правовій сім'ї. Абсолютна більшість пострадянських держав віддали перевагу романо-гераманській моделі судового конституційного контролю. З вищенаведеного можна зробити висновок, що для застосування у конституційно-правових реаліях нашої країни дуже корисно буде порівняти ключові особливості органів конституційного контролю в Україні та в інших країнах романо-германської правової сім'ї. Ґрунтуючись на цьому, можна буде отримати нові знання та ідеї щодо запровадження в українській системі конституційного контролю новітніх досягнень наших зарубіжних партнерів. [1]

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначена у даній роботі проблема опосередковано розглядалася раніше у низці робіт як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, серед яких можна виділити роботи Пілюка С. В. («Сучасні моделі конституційного контролю»), Ломакіна М. М. («Французька модель конституційного контролю»), Переша І. Є. («З історії конституційного судочинства Чеської Республіки»), Паславської Н. Н. («Становлення та розвиток конституційної юстиції ФРН: історико-правове дослідження»), Машталір Х. В. («Судова система Італійської Республіки: політико-правовий аналіз»), тощо. Саме ці роботи і сформували потужне підґрунтя для написання зазначеної статті. [1-5]

Мета статті полягає у багатосторонньому дослідженні та аналізі організації діяльності органів конституційного контролю в найрозвинутіших країнах романо-германської правової сім'ї, порівняння зазначених аспектів із організацією діяльності органів конституційного контролю в Україні, пошук можливих шляхів удосконалення українського законодавства в цій сфері, з огляду на новітні досягнення зазначених вище країн.

Виклад основного матеріалу

Для реалізації мети зазначеного дослідження, наведеної вище, першочергово слід з'ясувати коло тих країн, системи конституційного контролю яких будуть розглянуті нами. В якості таких держав доцільно обрати найяскравіших та найвпливовіших представників романо-германської правової сім'ї: Французьку Республіку, Федеративну Республіку Німеччина, Італійську Республіку. Всі із зазначених країн, крім іншого, є членами так званої «Великої сімки», що зайвий раз підтверджує високий ступінь розвиненості зазначених держав. Також, у даному досліджені буде проаналізовано й досвід двох інших країн, культурно та ментально близьких до України, які, до того ж, не так давно пройшли складний шлях європейської інтеграції, на якому зараз знаходиться наша країна: Чеська Республіка та Республіка Хорватія. Далі, на основі отриманих знань щодо організації роботи органів конституційного контролю в зазначених країнах, буде проведено узагальнення та акцентовано увагу на ключових позитивних особливостях систем досліджуваних країн, з метою застосування їх у реаліях вітчизняного законодавства.

В першу чергу, звернімо увагу та проаналізуємо ключові особливості системи конституційного контролю, що діє в Україні. Так, звернувшись до положень, викладених у статті 147 Основного Закону України, дізнаємося, що єдиним органом конституційного контролю в нашій країні є Конституційний Суд України (далі - КСУ). Лише КСУ законодавцем надано право та реальна можливість перевіряти на відповідність Конституції будь-який закон або нормативний акт нижчого рівня. [6]

Структурно, склад КСУ формують 18 суддів, що призначаються на 9 років без права повторного обрання. В положеннях Конституції зазначено трьох суб'єктів формування зазначеного органо, що в рівних пропорціях висувають суддів на посади в КСУ. Цими суб'єктами є Верховна Рада України, З'їзд суддів України та Президент України. Згідно положень чинного Закону України «Про Конституційний Суд України», можна виділити три сфери компетенції КСУ:

1. )У випадку отримання конституційного подання, суб'єктами подання якого можуть бути Президент України, мінімум 45 народних депутатів, Верховний Суд, Уповноважених Верховної ради України з прав людини та Верховна Рада АРК, - КСУ може прийняти рішення про визнання певного нормативного акту неконституційним або про офіційне тлумачення певних положень Конституції України.

2. )У випадку отримання конституційного звернення з питань відповідності міжнародно-правового договору положенням Конституції України, ініціювання референдуму за народною ініціативою, здійснення процедури імпічменту Президента України, перевірки законопроекту на відповідність положенням Конституції, а також щодо можливих порушень Верховною Радою АРК норм законодавства України, - КСУ уповноважений винести висновок з цього питання.

3. )У випадку отримання конституційної скарги, суб'єктом подання

якої є виключно фізична особа щодо Закону України, що застосовано щодо неї у судовому рішенні, що не підлягає оскарженню, - КСУ уповноважений винести рішення про конституційність такого закону або окремих його положень та видати забезпечувальний наказ.

Розглянувши ключові особливості, порядок формування та сфери компетентності КСУ, перейдемо до розгляду органів конституційного контрою інших досліджуваних країн. [1, 6-7]

Система конституційного контролю в Італійській Республіці.

Основними джерелами, що регулюють діяльність Конституційного суду Італійської Республіки, є: Конституція Італійської Республіки 1947 року (ст. 123, 127, 134-137), Конституційний Закон від 9 лютого 1948 р. № 1 «Норми щодо незалежності суддів Конституційного суду»; Конституційний Закон від 11 березня 1953 р. № 1 «Норми, що доповнюють Конституцію та належать до компетенції Конституційного суду»; Закон від 11 березня 1953 р. № 87 «Про заснування та функціонування Конституційного суду»; Конституційний закон від 22 листопада 1697 р. № 2 «Зміни до статті 135 Конституції та положень про Конституційний суд», а також інші додаткові положення та загальні правила щодо діяльності Конституційного суду Італійської Республіки. Конституційні закони визначають порядок звернення до Конституційного Суду, форму, строки та гарантії незалежності суддів Конституційного Суду. Звичайні закони визначають положення, якими формується Конституційний суд і регламентують його діяльність.

Згідно положень статей 134 та 75 Конституції Італійської Республіки, компетенція Конституційного суду Італії включає чотири сфери:

1) суперечки щодо конституційності законів та актів, що мають силу закону, першочергово за скаргами держави на закони областей та за скаргами областей на закони держави;

2) вирішення спорів щодо розподілу компетенції між державою та регіонами;

3) винесення рішень за звинуваченнями проти Президента республіки, відповідно до конституційної процедури;

4) вирішення питання щодо допустимості референдуму відповідно до ст. 75, 123 Конституції та конституційного закону від 11 березня 1953 р. № 1.

До складу Конституційного суду входять п'ятнадцять суддів:

Третина суддів призначається вищими магістратами (п. 1, ст. 2 Закону № 87 від 11 березня 1953 р.), причому з п'яти суддів, яких призначають найвищі магістрати, троє -- від Конституційного суду, один -- від Державної ради та один - від Рахункового суду.

Третина суддів призначається парламентом республіки (таємним голосуванням на спільному засіданні обох палат);

Третина суддів призначається Президентом республіки на його вибір, при цьому, указ президента про призначення суддів Конституційного суду обов'язково має бути скріплений підписом голови Ради міністрів.

Такий «змішаний» порядок формування Конституційного суду покликаний забезпечити неупередженість та незалежність суддів, а також дотримання балансу політичних сил у Конституційному суді.

Судді Конституційного суду обираються строком на дев'ять років і не можуть бути обрані повторно. Після закінчення зазначеного терміну суддя повинен залишити свою посаду та скласти повноваження. Продовження повноважень не є можливим навіть на час до вступу на посаду нового судді. Посада судді несумісна з членством у парламенті, регіональній раді, здійсненням юридичної діяльності та з іншою діяльністю, визначеною законом.

У випадку визнання Конституційним Судом закону або іншого акту неконституційним, їх положення перестають діяти з дня наступного за публікацією такого рішення.

Рішення Конституційного суду не підлягають оскарженню.

Крім того, Конституційний суд є одним із центрів розвитку науки італійського конституційного права. Про це свідчать наукові дослідження, які проводяться Конституційним судом у галузі конституційного законодавства, результати яких активно публікуються на офіційному сайті Конституційного суду Італійської Республіки.

Таким чином, можна зазначити, що структурно та за порядком формування Конституційний суд Італії багато в чому схожий із КСУ, однак з італійського органу конституційного судочинства можна взяти приклад щодо зменшення кількості суддів (в Італії їх 15), що в свою чергу значно знизить рівень витрат на утримання судового апарату. Також у позитивному ключі можна відзначити наявність у італійського Конституційного суду повноважень щодо вирішення спорів про компетенцію між державними органами та органами місцевого самоврядування республіки. [2]

Система конституційного контролю у Федеративній Республіці Німеччина.

Окремої уваги заслуговує практика функціонування Федерального Конституційного Суду Федеративної Республіки Німеччина (далі - ФКС ФРН), який має свої традиції та напрацювання у вирішенні питань щодо захисту основ конституційного ладу, зокрема, у здійсненні контролю за конституційністю політико-правових перетворень, багато в чому характерних та характерних і для нашої держави.

Відповідно до ст. 92 Основного Закону Федеративної Республіки Німеччина, ФКС ФРН є Конституційним Судом федерації. Будучи одним із ключових елементів механізму захисту конституції, ФКС ФРН грає двоїсту роль: з одного боку, як незалежний конституційний орган, з іншого - як спеціальний суд у сфері державного права.

ФКС ФРН може розпочати провадження тільки за відповідним клопотанням та приймати рішення дотримуючись виключно положень конституційного права. Хоча ФКС і контролює рішення інших судів, він не входить до інстанційної системи судів ФРН, а лише перевіряє їхні рішення як акти державної влади. Виходячи з цього, неможливо кваліфікувати ФКС ФРН в якості найвищого суду в ієрархії судів Німеччини.

Проте не варто недооцінювати політичне значення ФКС ФРН. Оскільки він в основному приймає рішення з політично спірних питань, його рішення самі по собі є політичними і мають політичні наслідки. Але це не впливає на те, що Конституційний Суд ухвалює свої рішення не з міркувань політичної доцільності, а керуючись лише конституційно-правовими нормами.

Питання, чи є ФКС ФРН конституційним органом, спочатку було предметом дискусії, але сьогодні, особливо завдяки зусиллям самого ФКС ФРН, отримало загальне визнання. Так у статті 1 Закону «Про ФКС» ці положення сформульовані таким чином: «(1) Федеральний Конституційний Суд є самостійним і незалежним, стосовно інших конституційних органів федерації, Судом». Сам ФКС проголосив у спеціальному «Меморандумі про статус» від 27 червня 1952 свій особливий статус конституційного органу і обґрунтував його. Це й відрізняє ФКС ФРН від інших судів, включаючи і Верховні Суди суб'єктів федерації, які такого статусу не мають.

Рішення, які ФКС ФРН приймає у спорах щодо тлумачення та застосування Основного Закону, є обов'язковими до виконання. Таким чином, саме ФКС ФРН зрештою визначає, що мається на увазі в нормах Конституції. ФКС ФРН сам собою не може втручатися, як і може домагатися примусового виконання своїх рішень. Його сила ґрунтується на авторитеті конституції та переконливості власних рішень.

Аналіз історії Федеративної Республіки Німеччина у світлі рішень ФКС ФРН свідчить, що майже всі політично важливі дії, які визначали курс майбутнього розвитку держави, відбито у його судовій практиці. Завдяки розвитку основних прав він значною мірою визначив характер відносин між державою та громадянами, відносини громадян між собою, а разом із цим і суспільне життя загалом.

ФКС ФРН є конституційним органом так само, як і Бундестаг, федеральний уряд та Бундесрат. Федеральний Конституційний Суд ФРН виходить із того, що він має цю ознаку не тільки завдяки нормі, закріпленій у Законі «Про Федеральний Конституційний Суд», а й безпосередньо завдяки Конституції ФРН. Це викладено в «Меморандумі про Статус Федерального Конституційного Суду» таким чином: «ФКС як гарант верховенства Конституції є за текстом і змістом Основного Закону та Закону «Про ФКС» є конституційним органом, наділеним вищим авторитетом»; «як суд він перебуває на рівні, відмінному від рівня інших судів».

Як конституційний орган ФКС ФРН має згідно зі ст. 1 Закону «Про ФКС», багато в чому особливий організаційний статус, порівняно з іншими федеральними судами. Зокрема, для ФКС характерна процесуальна автономія, якою користується також парламент.

ФКС ФРН як конституційний орган має властиві лише йому повноваження:

1. ФКС не закріплений за жодним федеральним міністром і тим більше не підпорядковується жодному міністру і не підлягає службовому нагляду;

2. ФКС ФРН має право формувати власний регламент;

3. за протоколом президент ФКС ФРН знаходиться на п'ятому місці в ієрархії після федерального президента, президента Бундестагу, президента Бундесрату та федерального канцлера.

При цьому, слід зазначити, що поряд із ФКС ФРН, у Німеччині функціонують й суб'єкти конституційного контролю на рівні суб'єктів федерації - конституційні суду земель. Така організаційна структура системи конституційного контролю ФРН багато в чому визначена саме федеративним адміністративно-територіальним устроєм держави, що не є притаманним для України. [3]

Органи конституційного контролю у Французькій республіці.

Органом конституційного контролю Французької республіки, згідно Конституції, виступає Конституційна рада Франції. Неможливо не враховувати ту обставину, що сама Конституційна рада сприйняла ідеї у Федерального Конституційного суду ФРН, що суттєво позначилося на компетенції Ради.

Повноваження Конституційної ради описані у Конституції Франції досить стисло. Так у положеннях статті 61 Конституції описуються лише загальні повноваження цього органу: «Органічні закони до їхньої промульгації та регламенти палат Парламенту до їх застосування мають бути подані до Конституційної ради, яка приймає рішення щодо їхньої відповідності Конституції. З цією метою закони до їхньої промульгації можуть бути передані до Конституційної ради Президентом Республіки, Прем'єр-міністром, головою Національних зборів, головою Сенату, шістдесятьма депутатами або шістдесятьма сенаторами». З тексту Конституції випливає, що повноваження Конституційної ради не є обширними.

Помилковою є думка про те, що лише Конституційна рада має право розгляду законопроектів на відповідність Конституції. Наприклад, Державна рада має право розгляду актів Уряду Франції а також актів Президента на відповідність Конституції. Касаційний суд, який розглядає цивільні і кримінальні справи, під час проведення засідань співвідносить ті чи інші дії учасників сторін з положеннями Конституції Франції.

Підсумовуючи сказане вище, можна з упевненістю сказати, що Касаційний суд, Державна рада, а також Конституційна рада Франції видають свої рішення на основі Конституції країни, що сприяє зміцненню законності та порядку на території п'ятої республіки. Однак, виходячи із наведеного вище, можна припустити, що кожен орган має право по-своєму тлумачити ту чи іншу норму Конституції. Французький учений Мішель Верпо говорить про необхідність надання Касаційному суду та Державній раді належного статусу, який би сприяв жорсткому розмежуванню повноважень цих двох органів влади, тим самим сприяючи утвердженню верховенства рішень Конституційної ради.

Щодо положення Конституційної ради у судовій системі держави, варто зазначити, що цей орган не є судовим органом у чистому вигляді, скоріше - квазісудовим. У загальній ієрархії поряд із Касаційним судом та Державною радою, Конституційна рада має рівне положення. У той же час, конституціоналісти відзначають те, що рада покликана тлумачити Конституцію республіки, а відтак її рішення мають поширюватися на всі судові інстанції, однак у самій Конституції зазначені положення не зафіксовані, що спричиняє конфлікт у тлумаченні Основного Закону, що надається як із боку Конституційної та Державної рад, так і з боку Касаційного суду Французької Республіки.

Таким чином, можна зазначити, що орган конституційного контролю п'ятої Французької Республіки наділений вкрай невеликим обсягом повноважень, у порівнянні із іншими розглянутими у цій статті органами. [4]

Система конституційного контролю в Чеській Республіці. Юридичними основами існування сучасного Конституційного Суду Чеської Республіки є Конституція Чехії 1992 р. (набула чинності 1 січня 1993 р., а також прийнятий 16 червня 1993 р. Закон «Про Конституційний Суд», який конкретизував положення пункту 1 статті 88 Конституції.

Розташований у м. Брно Конституційний Суд Чехії, як справедливо вказують більшість чеських і вітчизняних науковців, є органом конституційного контролю, оскільки має самостійне право приймати рішення, що можуть анулювати будь-який закон, що вже набрав чинності.

Відповідно до положень пункту 3 статті 84 Конституції, суддею Конституційного Суду може Чехії бути призначений громадянин, який має бездоганну репутацію, відповідає вимогам обрання в Сенат (верхню палату чеського парламенту), має вищу юридичну освіту і не менш ніж десятирічний стаж роботи у органах юстиції. Судді призначаються на десять років, за згодою Сенату. При вступі на посаду суддя складає присягу главі держави: «Клянуся своєю честю і совістю, що захищатиму недоторканність природних прав людини та прав громадянина, керуватися конституційними законами та приймати рішення незалежно і неупереджено, відповідно до своїх переконань». Кількість членів Конституційного суду зафіксована законодавцем на рівні 15 суддів.

Функції судді Конституційного Судна несумісні з функціями Президента, члена Парламенту або з будь-якою іншою функцією у системі державної влади та управління Республіки. Суддя наділений імунітетом від кримінальної юрисдикції. Його не можна кримінально переслідувати без згоди Сенату, причому якщо такої згоди верхня палата парламенту не дає, то це означає повне виключення кримінальної відповідальності зазначеної особи. На підставі пункту 2 статті 88 Конституції Чехії, судді мають будувати свою діяльність виключно на конституційних законах (насамперед - Конституції та Конституційному законі № 182), а також на міжнародних договорах Республіки.

До компетенції Конституційного Суду виходячи з положень пункту 1 статті 87 Конституції Чехії, належить ухвалення рішення:

1. щодо скасування законів або їх окремих положень, якщо вони суперечать конституційному закону або міжнародному договору;

2. щодо скасування інших правових актів або їх окремих положень, якщо вони суперечать конституційному закону або міжнародному договору;

3. за конституційною скаргою органів територіального самоврядування про незаконне втручання державних органів у їхню діяльність

4. за конституційною скаргою на рішення та іншу дію органів державної влади, що порушує гарантовані Конституцією основні права та свободи

5. за скаргами на рішення про обрання депутата чи сенатора

6. у разі виникнення сумнівів щодо несумісності функцій депутата чи сенатора;

7. за конституційним обвинуваченням Сенату, висунутим проти Президента республіки, у державній зраді;

8. за пропозицією Президента республіки про скасування постанови Палати депутатів та Сенату щодо неможливості виконання Президентом покладених на нього повноважень;

9. щодо заходів, необхідних для реалізації рішення міжнародного суду, яке є обов'язковим для Чеської Республіки;

10. щодо спорів про розподіл компетенції між державними органами та органами місцевого самоврядування, якщо законом вирішення таких спорів не віднесено до компетенції іншого органу.

Таким чином, сучасний Конституційний Суд Чеської Республіки має досить широку компетенцію, яку не мали його історичні попередники. Це дозволяє, на думку ряду вчених, стверджувати, що цей орган «охороняє не лише конституційність, а й законність».

Політична заангажованість Конституційного Суду Чехії, властива його попередникам, відходить у минуле. Однак окремі його рішення за умов прискореної інтеграції Чехії до Європейського Союзу справедливо критикуються у науковій літературі. Втім, ці нюанси затяжного перехідного періоду не можуть применшити загального поважного ставлення до органу конституційного контролю Чеської Республіки, що сформувалося в народі.

Орган конституційного контролю Чеської Республіки у своїй компетенції має багато чого спільного із органами конституційного контролю України, однак, як і італійський та німецький суди, наділений повноваженнями щодо розгляду спорів про компетенцію. Також звернімо увагу на меншу кількість суддів, ніж в КСУ, що сприяє економії коштів. [5]

Висновки

Проаналізувавши системи та органи конституційного контролю, що існують в Італії, Франції та ФРН, можна зробити висновки про те, що системи конституційного контролю в Італійській та Французькій республіках тяжіють до групи романського права, а Федеральний Конституційний Суд ФРН - до групи німецького права. В той самий час слід відзначити, що система конституційного контролю, закріплена вітчизняною Конституцією наслідує найкращі традиції саме у німецьких колег (так можливість подання фізичною особою конституційної скарги до КСУ запозичено саме з практики функціонування ФКС ФРН.

Однак, при цьому, вітчизняному законодавцю, імовірно, слід застосувати в положеннях законів, що регулюють діяльність КСУ й інші надбання, що сприятимуть економії видатків державного бюджету, які йдуть на утримання зазначеного органу. Так серед розглянутих судів, в українському передбачено найбільшу кількість членів (їх 18), порівняно з іншими країнами. Реалії сьогодення змінились, змінилась й кількість населення нашої країни, звузилась й сфера компетенції КСУ після реформи 2016 року. Все це наштовхує на думку про необхідність зменшення кількості суддів, за прикладом ФРН та Італії, хоча б до 14-15 осіб. Також не зайвим було б наділити КСУ компетенцією щодо розгляду спорів про компетенцію, що виникають між органами державної влади. Таким чином, зазначені реформи змогли б зекономити суттєву кількість коштів, які щороку йдуть з державного бюджету на фінансування діяльності Конституційного Суду. Зазначені кошти, під час дії воєнного стану на території нашої країни, доцільніше було б спрямувати на оборонну галузь, яка наразі є пріоритетною.

Література:

1. Пілюк С.В. Сучасні

2. моделі конституційного контролю / С.В. Пілюк // Форум права. - 2012. - №3. - С. 550-557.

3. Машталір Х.В. Судова система Італійської Республіки: політико-правовий аналіз / Х.В. Машталір // Прикарпатський юридичний вісник. - 2016. - №2. - С. 30-33.

4. Паславська А.Т. Становлення та розвиток конституційної юстиції ФРН: історико- правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / А.Т. Паславська. - Львів : ЛьвНУ, 2015. - 26 с.

5. Ломакін М. Французька модель конституційного контролю / М. Ломакін // Підприємництво, господарство і право. - 2018. - №4. - С. 150-155.

6. Переш І.Є. З історії конституційного судочинства Чеської Республіки / І.Є. Переш // Карпатика. - 2012. - №18. - С. 139-143.

7. Конституція України : станом на 03 березня 2019 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 1996. - №30.

8. Закон України Про Конституційний Суд України : прийнятий 17 лип. 2017 року № 2136-VIII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 2017. - №35.

References:

1. Piljuk S.V. (2012). Suchasni modeli konstytutsiynoho kontrolu [Advanced Models of the Constitutional Control]. Forumprava, 3, 550-557 [in Ukrainian].

2. Mashtalir H.V. (2016). Sudova systema Italiyskoi Respubliky: polityko-pravovyy analiz [Judicial system of the Italian Republic: political and legal analysis]. Subcarpathian Law Herald, 2, 30-33 [in Ukrainian].

3. Paslavska A.T. (2015). Stanovlennya ta rozvytok konstytutsiynoi yustutsii FRN: istoryko-pravove doslidzhennya [Formation and development of the constitutional justice of the Federal Republic of Germany: a historical and legal study]. Extended abstract of candidate's thesis. Lviv: LvNU [in Ukrainian].

4. Lomakin M. (2018). Francuzka model kostytutsiynoho kontrolu [The French model of constitutional control]. Entrepreneurship, Economy and Law, 4, 150-155 [in Ukrainian].

5. Peresh I.E. (2012). Z istorii konsytutsiynoho sudochynstva Cheskoi Respubliky [From the history of constitutional judgement in Czech Republik]. Carpatica, 18, 139-143.

6. Kostitutsiya Ukrainy [Constitution of Ukraine]. (2019, March 03). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

7. Zakon Ukrainy Pro Konstytustiynui Sud Ukrainy : pryiniatyi 17 lyp. 2017 roku № 2136-VIII [Law of Ukraine On the Constitutional Court of Ukraine from July 17 2017, № 2136-VIII]. (2017, July 24). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru