Платформне управління міжрегіональною інтеграцією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Платформне управління міжрегіональною інтеграцією

Корнієвський Сергій Володимирович кандидат наук з державного управління, докторант кафедри державного управління та місцевого самоврядування, Національний технічний університет “Дніпровська політехніка”, м. Дніпро



Анотація

Сьогодні для того, щоб найкраще використати ресурси, які змінюють форму та практику публічного управління, необхідним є створення інфраструктури обслуговування громадян, надання послуг та захист їхніх прав. В реалізації цих функцій величезну роль можуть відігравати сучасні цифрові технології, які ще недостатньо використовуються органами влади. Це зумовлює необхідність активізації досліджень у цій сфері.

Метою статті є аналіз основних засад побудови цифрових платформ та на основі аналізу запропонувати понятійний апарат концепту «державна цифрова платформа управління міжрегіональною інтеграцією» з визначенням її структури та функцій. державна цифрова платформа управління

В сучасних умовах елементами електронного урядування є електронні платформи громадської участі, в яких органи влади встановлюють правила та забезпечують координацію взаємодії громадян, неурядових організацій та бізнесу у процесах прийняття рішень, а електронна платформа виступає майданчиком переговорів та прийняття спільних рішень. Тобто практичним відображенням ідеї електронного урядування з метою трансформації публічного управління стає концепція платформного управління.

Ідея платформного управління пройшла шлях від візіонерського прогнозу щодо майбутнього публічного управління до успішного практичного впровадження у багатьох країнах в якості інструменту публічного управління, в тому числі як механізм реалізації концепції ощадливого уряду.

В основу ідеї покладено надання органами влади представникам громадянського суспільства, бізнесу та окремим громадянам баз даних та додатків спільного використання для вирішення суспільних проблем. На цій основі учасники процесу можуть розробляти власні послуги, що зменшує витрати та час надання послуг, а також дозволяє залучати кінцевих користувачів - представників місцевих співтовариств.

В результаті держава стає рівноправним учасником процесів взаємодії на платформах та виступає як постачальник, або споживач товару, роботи чи послуги, крім того є власником платформи.

Ключові слова: цифрова платформа, державна цифрова платформа, електронне урядування, компоненти цифрової платформи, платформне управління міжрегіональною інтеграцією.



Korniievskyi Serhii Volodymyrovych Candidate of Public Administration, doctoral student of the Department of Public Administration and Local Self-Government of the National Technical University "Dnipro Polytechnic", Dnipro

PLATFORM MANAGEMENT OF INTER-REGIONAL INTEGRATION

Abstract. Today, in order to make the best use of the resources that are changing the form and practice of public administration, it is necessary to create an infrastructure for serving citizens, providing services and protecting their rights. Modern digital technologies, which are not yet sufficiently used by authorities, can play a huge role in the implementation of these functions. This makes it necessary to intensify research in this area.

The purpose of the article is to analyze the basic principles of building digital platforms and, based on the analysis, to propose a conceptual apparatus of the concept "state digital platform for managing interregional integration" with a definition of its structure and functions.

In modern conditions, the elements of e-government are electronic platforms for public participation, in which authorities establish rules and ensure coordination of the interaction of citizens, non-governmental organizations and businesses in decision-making processes, and the electronic platform acts as a platform for negotiations and joint decision-making. That is, the concept of platform management becomes a practical reflection of the idea of electronic governance with the aim of transforming public administration.

The idea of platform management has gone from a visionary forecast about the future of public administration to successful practical implementation in many countries as a tool of public administration, including as a mechanism for implementing the concept of frugal government.

The basis of the idea is the provision by authorities to representatives of civil society, business and individual citizens of shared databases and applications for solving public problems. On this basis, participants in the process can develop their own services, which reduces the costs and time of service provision, as well as allows the involvement of end users - representatives of local communities.

As a result, the state becomes an equal participant in the processes of interaction on the platforms and acts as a supplier or consumer of goods, work or services, in addition, it is the owner of the platform.

Keywords: digital platform, state digital platform, e-government, digital platform components, platform management of interregional integration.



Постановка проблеми

В умовах трансформаційних змін, що тривають в Україні, на тлі збройної агресії Російської Федерації, яка спричинила обмеженість ресурсів, життєво важливим стає зміна підходів до публічного управління. Це стосується не лише власне управлінського впливу, а й надання публічних послуг, взаємодії влади з громадянами, співпраці з бізнесом та третім сектором. Такі зміни здійснюються з метою вироблення оптимальних практик реагування як на потреби трансформації, так і на глобальні виклики. Ресурсні, у тому числі фінансові, обмеження викликають необхідність робити більше з меншими витратами, таким чином, у суспільства виникає підвищена увага до ефективності та продуктивності роботи владних органів.

У публічному управлінні XXI століття виразно виокремлюються дві основні риси. По-перше, державні органи стикаються з безпрецедентним потоком інформації, яку потрібно осмислити, упорядкувати, відфільтрувати, систематизувати, виділивши найважливіше, а потім використовувати у роботі. По-друге, ми живемо за доби глобалізації. З одного боку, це дає безліч переваг, але з іншого - ускладнюються завдання органів влади різного рівня. Щоб найкраще використати сили, що змінюють форму та практику публічного управління, необхідно пам'ятати про основні функції органів влади - створити систему правил і вже в рамках цієї системи передавати якнайбільше повноважень, у тому числі й щодо прийняття рішень, безпосереднім виконавцям. Крім того, необхідним є створення інфраструктури обслуговування громадян, надання послуг та захист їхніх прав. В реалізації цих функцій величезну роль можуть відігравати сучасні цифрові технології, які ще недостатньо використовуються органами влади.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У закордонній науковій літературі є значна кількість робіт, присвячених дослідженню цифрових платформ. Серед авторів цих робіт можна відзначити таких науковців як: Моєр К., Мілард Д., Моазед А., Джонсон Н., Мюгге С., Паркер Д., Алстин М., Санжит Ч., Фаррелл Д., Грейг Ф., Муті І., Елліот Д., Нгуєн С., Тангутурі П., Срничек Н., Гусумано М., Бухін Ж., Катлін Т., Дієтц М. та ін. Останнім часом спостерігається підвищення інтересу до цієї проблематики і серед вітчизняних науковців. Такі вчені як: Січкаренко К. О., Кургузенкова Л. А., Федоренко А. І., Шаповалова О. В., Кохан В. П., Ляшенко В. І., Вишневський О. С., Піжук О. І., досліджують аспекти впровадження цифрових платформ у різні сфери суспільного розвитку, але переважна більшість робіт присвячена використанню цифрових платформ в економіці.

Враховуючи те, що в сучасних умовах організація ефективного публічного управління неможлива без використання цифрових технологій, існує необхідність активізації досліджень у цій сфері.

Метою статті є аналіз основних засад побудови цифрових платформ та на основі аналізу запропонувати понятійний апарат концепту «державна цифрова платформа управління міжрегіональною інтеграцією» з визначенням її структури та функцій.

Виклад основного матеріалу

Традиційно у багатьох країнах процес прийняття політичних рішень здійснювався зверху вниз: рішення ініціювали на найвищих урядових рівнях (міністрами та їхніми радниками, прем'єр-міністром та центральним апаратом уряду), а потім спускалися ієрархічною вертикаллю у відповідні відомства, де опрацьовувалися, здійснювалися та контролювалися. Сьогодні все більше держав розуміють, що вироблення політичних рішень може виявитися ефективнішим, якщо цей процес здійснюватиметься по горизонталі. Частково це розуміння обумовлено тим, що проблеми, з якими стикаються уряди та суспільство, надзвичайно складні та взаємопов'язані більш ніж будь-коли, а їх вирішення потребує спеціальних знань, інформації, досвіду різних міністерств, відомств та широкого кола зацікавлених осіб.

Це розуміння базується на тому, що централізована форма правління, в основі якої лежить бюрократичний контроль, законодавчі норми та традиція вироблення рішень за зачиненими дверима, застаріла. Відкриті мережеві інститути управління майбутнього працюватимуть більш ефективно і легітимно [38].

Вперше прагнення залучити громадськість до прийняття рішень у публічному управлінні офіційно були закріплені у Президентському меморандумі про інформаційну прозорість та відкритий уряд, який був підписаний президентом США Бараком Обамою у 2009 році. У цьому документі зазначається, що взаємодія з суспільством посилює продуктивність роботи уряду та покращує якість прийнятих ним рішень. Суспільство є носієм найрізноманітніших знань, і посадовцям було б корисно навчитися використовувати їх. Також рекомендувалось міністерствам і відомствам надати громадянам Америки розширений доступ до участі у прийнятті політичних рішень та використовувати сукупні знання та професійні компетенції громадян на благо держави. Державні органи стали розвивати інноваційні інструменти, методики та системи для організації взаємодії на всіх рівнях уряду, з некомерційними організаціями, бізнес-структурами та окремими особами [55].

В умовах сьогодення формування ефективної системи публічного управління вимагає постійного удосконалення політичних та економічних інститутів. Раціональні зміни, наскільки складними і неймовірними вони не були б, - необхідні, інакше ці інститути втратять гнучкість і адаптивність, вони не зможуть встояти перед новими та складними соціально-економічними викликами. В наші дні, коли реформування потребують не тільки процеси вибору політичного спрямування, але перш за все методи прийняття політичних рішень, трансформація означає звернення до здібностей, знань і професіоналізму людей і створення інститутів, які вміють керувати і розпоряджатися безцінним людським капіталом.

Досягнення цих завдань неможливо без використання сучасних цифрових технологій. Нові технології, надавши управлінцям та громадянам можливість співпрацювати, прискорюють доступ не лише до інформації, часом надмірної, а й до цінного колективного знання та творчості, необхідної для відбору оптимальних інноваційних пропозицій та рішень.

Вперше дискусії щодо використання цифрових технологій у публічному управлінні почались у 2006 році з появою концепції Digital Era Governance (DEG) [21]. Суть концепції полягала у можливості надання державних послуг громадянам у електронному вигляді та побудові цифрової міжвідомчої взаємодії.

Б. Новек наводить перелік можливостей органів влади різного рівня, які з'являються завдяки використанню нових технологічних рішень, у сфері покращення виробництва суспільних благ та розподілу дефіцитних ресурсів:

- відкритість управління дасть змогу виробляти більші та кращі знання, ніж ті, що виникають у надрах уряду за закритої системи управління;

- ідеї можуть також народжуватися внаслідок ретельного контролю. Принцип «більше очей» допоможе легше виявити збитки, шахрайство та зловживання у державному чи місцевому бюджеті;

- окрім пошуку стимулюючих ідей, відкрите управління також сприяє виявленню різноманітних підходів до вирішення проблем;

- різноманітність також означає розширення кола учасників за рахунок тих, хто раніше не взаємодіяв із урядом;

- відкрита система управління також збільшує кількість учасників процесу управління;

- майданчик відкритого уряду має потенціал залучення фінансових ресурсів. Краудфандинг, при якому люди жертвують невеликі суми грошей на вирішення конкретних проблем, дозволяє державному сектору робити більше з меншими бюджетними витратами, що особливо актуально в обстановці податкових надходжень, що скорочуються;

- відкритість управління дає можливість удосконалити та покращити процеси прийняття рішень [52, с. 20-23].

У той же час уряди знаходять все більше інноваційних оригінальних способів вироблення політики, які стали можливими завдяки досягненням науки та сучасним технологіям.

Використання інформаційних технологій для удосконалення формування державної політики забезпечили появу концепції «електронного урядування» (е-govemаnсе), яка передбачає створення умов та можливостей щодо залучення широкого кола громадян до процесу прийняття та реалізації рішень у публічному управлінні на всіх рівнях влади.

У західній літературі стверджується, що завдяки електронному урядуванню публічні послуги надаються безпосередньо замовнику через використання інформаційних технологій. Склалась усталена думка, що у системі електронного урядування є три види взаємовідносин:

G2C (govemment-to-citizen) - «уряд-громадяни»;

G2B (government-to-business) - «уряд-бізнес»;

G2G (government-to-government) - «уряд - уряд» [58].

У процесі розвитку концепції електронного уряду були запропоновані моделі трансформаційного уряду - «Transformational government» та ощадливого уряду - «Lean government».

Стратегія трансформаційного уряду містила три ключових перетворення:

1. ІТ-сервіси мають бути створені для громадян та бізнесу та надаватись через сучасні скоординовані канали доставки.

2. Уряд повинен перейти до культури спільних послуг та підвищити ефективність їх надання завдяки стандартизації, спрощенню та обміну.

3. Необхідно розширити та поглибити професіоналізм уряду з точки зору планування та управління [62].

Особливість моделі ощадливого уряду полягає у тому, що хоча уряди в основному виробляють нематеріальні продукти та послуги, процеси їх надання можна ідентифікувати, класифікувати, а також мінімізувати та усунути непродуктивні витрати. Це досягається шляхом визначення цінності послуг з точки зору громадянина, що дозволяє покращити потік урядової інформації та скоротити загальний час виконання процесу. Такий підхід також підвищує якість послуг, що зрештою дозволить владі удосконалити рівень обслуговування громадян, одночасно здійснити стійке скорочення своїх операційних витрат, таким чином зменшити тиск на державний та місцеві бюджети [39].

Враховуючи наведене, на наш погляд, сьогодні актуалізується використання нових моделей е-урядування, таких як C2G (ritizen-to- government) - «громадяни-уряд»; B2G (business-to-government) - «бізнес-уряд»; N2G (nonprofit-to-government) - «неурядові організації-уряд» [30].

Рис. 1. Взаємозв 'язок між електронною участю та іншими аспектами управління.

Таким чином з'являється нова частина електронного уряду - електронна участь. Спрощене концептуальне бачення, яке ілюструє взаємозв'язок між електронною участю та іншими аспектами управління представлене на рисунку 1.

Треба наголосити на тому, що використання в публічному управлінні електронних сервісів Е^оуетшепі; та Т^оуегпшепі; спрямоване на вирішення завдань з надання публічних послуг, при цьому громадяни не мають повноважень щодо прийняття рішень. У моделі електронних сервісів Ь- government створюються електронні платформи громадської участі, в яких органи влади встановлюють правила та забезпечують координацію взаємодії громадян, неурядових організацій та бізнесу у процесах прийняття рішень, а електронна платформа виступає майданчиком переговорів та прийняття спільних рішень.

Отже, сьогодні практичним відображенням ідеї електронного урядування з метою трансформації публічного управління стає концепція платформного управління [20; 43; 50].

Ідея платформного управління пройшла шлях від візіонерського прогнозу щодо майбутнього публічного управління [53] до успішного практичного впровадження у багатьох країнах в якості інструменту публічного управління [16; 35], в тому числі як механізм реалізації концепції ощадливого уряду [37].

В основі ідеї є надання органами влади представникам громадянського суспільства, бізнесу та окремим громадянам баз даних та додатків спільного використання для вирішення суспільних проблем. На цій основі учасники процесу можуть розробляти власні послуги, що зменшує витрати та час надання послуг, а також дозволяє залучати кінцевих користувачів - представників місцевих співтовариств [23].

В результаті держава стає рівноправним учасником процесів взаємодії на платформах та виступє як постачальник, або споживач товару, роботи чи послуги, крім того є власником платформи [36].

Досвід впровадження цифровізації публічного управління на основі платформного підходу виявив низку проблемних питань:необхідність послідовного проведення організаційних та технологічних змін [46], неможливість чіткого визначення витрат та ризиків масштабного впровадження цифрових технологій [19], необхідність змін в організаційній культурі [31; 42, с. 5; 46]. Крім того завданнями органів публічного управління у побудові платформ можуть стати удосконалення нормативно-правової бази, набуття нових професійних компетенцій співробітниками, політична та адміністративна підтримка, а також покращення координації зусиль різних відомств та підрозділів при впровадженні інновацій [18, с. 79; 46].

Таким чином, впровадження цифрових платформ вимагатиме від державних органів проведення серйозних правових, організаційних та морально-етичних перетворень [45]. Створення державних цифрових платформ має базуватись на підході, коли рішення приймаються з метою досягнення чітко визначених цілей з урахуванням реалій сьогодення за умови постійної корекції стратегічних планів під дією внутрішніх та зовнішніх факторів і націленістю на відчутний результат для всіх груп споживачів платформних ресурсів та сервісів.

У вітчизняній практиці публічного управління засади електронного урядування загалом та платформного управління зокрема знайшли своє відображення у низці нормативно-правових актів [6 - 10]. Так, у Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації зазначається, що при системному державному підході цифрові технології будуть значно стимулювати розвиток відкритого інформаційного суспільства як одного з істотних факторів розвитку демократії в країні, підвищення продуктивності, економічного зростання, а також підвищення якості життя громадян України. Цифровізація є об'єктом фокусного та комплексного державного управління. Завдяки синергетичному потенціалу соціальних, мобільних, хмарних технологій, технологій аналізу даних, Інтернету речей окремо та в сукупності мають відбутись трансформаційні зміни у державному управлінні та зробити державний сектор ефективним, реактивним, ціннісним.

Серед технологічних концепцій впровадження цифровізації державних установ є такі:

- багатоканальне інформування та залучення громадян - концепція цілісного багатоканального підходу. Завдяки цифровим технологіям макрорівень “громадяни” перетворюється на мікрорівень “конкретний громадянин”, а діяльність “інформування” - у діяльність “залучення”. Управління інформацією та зворотним зв'язком, що передбачає багатоканальне інформування та залучення, надзвичайно важливе саме під час проведення реформ для комунікації, роз'яснень, швидкої адаптації громадян до нових умов;

- цифрові державні платформи - концепція утворення державних органів, орієнтованих на одночасне поліпшення якості послуг, оптимізацію кількості державних службовців та зменшення витрат. “Цифрові” платформи дозволяють вирішувати завдання, підвищувати ефективність, зменшуючи вартість діяльності та час виконання. Державні органи використовують “цифрові” платформи для спрощення та оптимізації внутрішніх процесів, поліпшення взаємодії з громадянами та зменшення витрат.

Також у Концепції визначено, що державне управління України в умовах зростання кількості завдань, ініціатив, проектів та одночасної оптимізації витрат повинне базуватися саме на технологічних та цифрових формах забезпечення його безперебійного функціонування. Крім того, підвищення прозорості та ефективності державних інститутів можливо досягти, зокрема, шляхом уніфікації та стандартизації державних управлінських та ділових процесів, а також використання аутсорсингу для непрофільних функцій [10].

Увага влади до питань впровадження електронного урядування в Україні приносить значні результати. Так, згідно із індексом розвитку електронного уряду (E-Govemment Development Index, EGDI - усереднена оцінка за показниками обсягу та якостіонлайн-обслуговування,стану телекомунікаційної інфраструктури, людського капіталу), який використовувався ООН у дослідженні «Електронний уряд 2020» [24], Україна посідає 69 місце серед 193 держав-учасниць ООН з показником 0,7119. В той же час за показником електронної участі місце України значно вище - 46 місце з показником 0,8095. Індекс розвитку відкритого уряду також високий - 0,8969. Високі показники індексу розвитку електронного уряду в Україні свідчать про значний потенціал держави у сфері впровадження платформного управління у процеси публічного управління загалом та міжрегіональної інтеграції зокрема.

Враховуючи той факт, що платформне мислення виникло та отримало домінуюче положення спочатку на економічних ринках як революційна бізнес- модель, а вже потім знайшло своє відображення у публічному управлінні, ми вважаємо необхідним дослідити підходи до платформного управління у цих різних сферах та визначити відмінності між ними.

Головною відмінністю є те, що приватні платформи направлені на отримання прибутку, а державні платформи спрямовані на отримання більших результатів при менших затрачуваних ресурсах. Державні платформи створюються для управління інноваційними взаємодіями між органами влади, бізнесом та громадянами, залишаючи при цьому за собою функцію узгодження таких взаємодій. Таким чином, формується менший за розмірами державний апарат, який за допомогою платформ співпрацює з зацікавленими сторонами, з метою зниження трансакційних витрат [37].

З метою побудови концепту «платформне управління міжрегіональною інтеграцією» треба детально розглянути теоретичні визначення понятійного апарату у цій сфері: поняття «цифрова платформа», поняття «державна цифрова платформа», класифікація цифрових платформ за типами у відповідності до їх функції, умови існування, загальний устрій тощо.

У таблиці 1 представлені визначення поняття «цифрова платформа», які запропоновані закордонними та вітчизняними вченими.



Таблиця 1

Визначення поняття «цифрова платформа»

№	Автор	Визначення
1	Моєр К.	Гібридна структура, складна інформаційна система, яка дозволяє контрагентам обмінюватися, розширювати чи покращувати цифрові процеси та можливості на благо всіх зацікавлених сторін, які беруть участь у загальній системі цифрових технологій [501.
2.	Мілард Д.	Відкрите середовище та екосистема зі зрозумілим набором змодельованих правил, допоміжних посібників для користувачів, ресурсів та служби підтримки, які стимулюють співпрацю представників усіх референтних груп для створення не лише суспільної цінності, а й цінності для кожного учасника окремо так, як він її розуміє |"471.
3.	Моазед А. Джонсон Н.	Прискорювач обміну цінністю між двома та більше групами користувачів, споживачів та виробників. Вона забезпечує контроль та оцінку результату, а у разі суперечки між постачальником та споживачем може навіть виступити первинним арбітром [48].
4.	Мюгге С.	Сукупність частково або повністю відкритих базових технологій та додаткових активів, які можуть бути використані компаніями та приватними особами для розробки додаткових технологій, продуктів та сервісів. Це цілісна структура, що складається з безлічі важливих компонентів та загальних правил, у тому числі і стандартів функціонування платформи [51].
5.	Паркер Д. Алстин М. Санжит Ч.	Забезпечена високими технологіями бізнес-модель, яка створює вартість, полегшуючи обмін між двома і більше взаємозалежними групами учасників [56].
6.	Фаррелл Д. Грейг Ф.	Повязують працівників або виробників безпосередньо з клієнтами, дозволяють людям працювати коли вони хочуть, продавці отримують оплату одразу після виконання роботи або надання товару, оплата проходить через платформу [57].
7	Муті І.	Комплексний набір компонентів, який забезпечує реалізацію намічених моделей використання, дозволяє розширювати існуючі
		ринки та створювати нові, а також приносить користувачам набагато більше переваг, ніж проста сума складових частин. Платформа включає апаратне, програмне забезпечення та послуги [49].
8.	ОЕСР	Цифровий сервіс, який полегшує взаємодію між двома і більше різними але взаємозалежними групами користувачів (фірмами, фізичними особами), які взаємодіють через сервіс в мережі Інтернет [541.
9.	Елліот Д. Нгуєн С. Тангутурі П.	Група технологій, які використовуються як основа для створення конкретизованої та спеціалізованої системи цифрової взаємодії [13].
10.	Срничек Н.	Цифрова інфраструктура, що дозоляє діяти двом і більше групам користувачів і виконує роль посередника між ними [601.
11.	Світовий банк	Багатосторонній ринок на основі бізнес-моделі, яка допомагає розробникам і користувачам спільно створювати цінності, взаємодіючи один з одним [63].
12.	Європейська Комісія	Підприємство, що діє на двосторонніх (або багатосторонніх) ринках і використовує мережу Інтернет для забезпечення взаємодії між двома і більше окремим групами користувачів [271.
13.	Г ауер А. Гусумано М.	Організаційна основа формування інноваційних екосистем, досягнення вищої конкурентоспроможності та лідерства. При цьому лідерство на платформі базується на намаганні великих компаній перетворити свій бізнес на платформу для побудови бізнесів інших компаній [341.
14.	Бухін Ж. Катлін Т. Дієтц М.	Бізнес-моделі, які дозволяють розміщати на них цифрові продукти, а також цифрові екосистеми, які забезпечують цифровий простір для оперативного задоволення потреб користувачів у режимі реального часу [171.
15.	Піжук О. І. Січкаренко К. О.	Технологічна база для підтримки онлайн-спільнот та один із ключових інструментів цифрової трансформації, що забезпечує інформаційний обмін та транзакції між великою кількістю користувачів. Це сукупність технологічних рішень, які створюють основу для функціонування спеціалізованої системи цифрової взаємодії, знижуючи вартість витрат на транзакції та нівелюючи роль посередника. При цьому учасники є незалежними один від одного [5; 11].
16.	КургузенковаЛ. А. Федоренко А. І.	Двосторонні або багатосторонні ринки з інфраструктурою, яка працює в режимі онлайн та забезпечує здійснення операцій між різними сторонами процесу купівлі-продажу товарів та послуг [2].
17.	Шаповалова О. В.	Технологічне явище, яке визначається через сукупність таких критеріїв: (1) алгоритмізація взаємодії учасників платформи, (2) взаємовигідний характер відносин учасників платформи, (3) питома вага кількості учасників діяльності (масштаб), які використовують платформу, (4) наявність єдиного інформаційного середовища, в якому відбувається взаємодія учасників, і відповідної інформаційно-технологічної інфраструктури, (5) наявність ефекту діяльності у вигляді зниження транзакційних витрат при взаємодії учасників платформи - порівняно з такою ж взаємодією без платформи [121.
18.	Кохан В. П.	Програмні або програмно-технічні засоби, що забезпечують доступ третіх осіб до цифрового середовища, в якому відбувається взаємодія та інша діяльність таких осіб, здійснюється розробка або функціонує їх програмне забезпечення, або реалізуються їх товари, роботи або послуги [1].
19.	Ляшенко В. І. Вишневський О. С.	Бізнес-модель, повністю заснована на високих технологіях, яка створює прибуток за рахунок обміну між двома або більше незалежними групами учасників. У «базовій комплектації» платформи зводять безпосередньо виробників і кінцевих споживачів, які отримують можливість взаємодії без посередників. Також вони дають можливість різним компаніям ділитися інформацією і таким чином суттєво покращувати співпрацю та створювати інноваційні продукти і рішення [4].

Складено автором.

У представлених визначеннях прослідковується декілька загальних рис. По-перше, цифрова платформа розглядається як деяка економічна система (структура): система взаємовідносин, підприємство, гібридна структура, група суб'єктів, бізнес-модель, форма організації, каталізатор економіки, прискорювач обміну, відкрите середовище та екосистема, система алгоритмів та правил. Подруге, цифрова платформа розглядається як деяка інформаційно-програмна система (структура): програмне середовище, інформаційна система, набір програмних та апаратних коштів, парадигма онлайн-сервісів, цифровий двійник.

Як можна побачити у наведених визначеннях цифрових платформ, тільки визначення сформульоване Д. Мілардом відповідає сутності державної цифрової платформи - співпраця представників усіх референтних груп для створення суспільної цінності та цінності для кожного окремого учасника.

Також теоретичний інтерес представляє запропонована П. Евансом та А. Гауером типологізація платформ відповідно до їх функцій:

- транзакційна - продукт, технологія або послуга, що діє як канал (або посередник) між користувачами платформи для полегшення обміну і транзакцій (наприклад, Alibaba, Amazon, Uber, Airbnb, Baidu);

- інноваційна - продукт, технологія або послуга, що слугує певною основою екосистеми інновацій для власних розробок додаткових продуктів, технологій чи послуг іншими компаніями з менш організованою інноваційною системою (наприклад, Windows, Android, Salesforce);

- інтегрована - продукт, технологія або послуга, що одночасно є транзакційною та інноваційною платформами (наприклад, Apple);

- інвестиційні - платформи, що складаються з компаній, які провадять стратегію інвестиційного портфелю платформ у якості холдингу та/або активного інвестора компанії [29].

Цікавим є підхід фахівців Інституту Хендерсона Бостонської консалтингової групи Ю. Веленстейн та У. Шелата, які пропонують класифікацію цифрових платформ за їх моделями, котрі представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Моделі цифрових платформ

Модель цифрової платформи	Сутність цифрової платформи
Децентралізована (AirBnB та ін.)	Власник (постачальник) активу встановлює умови та пропонує актив безпосередньо користувачеві. ЦП зводить між собою агентів та полегшує трансакції в обмін на невелику комісію. Початкові капітальні витрати низькі, але платформа має залучати постачальників для забезпечення адекватного рівня пропозиції
Централізована (Zipcar, Rent the Runway та ін.)	Платформа володіє активом та встановлює ціни. Вона має більший контроль за якістю і стандартизацією, ніж децентралізована платформа, і забирає більшу частку від вартості трансакції, при цьому витрати на масштабування також набагато вищі. Потрібно значний авансований капітал та забезпечення високого рівня ефективності ЦП
Гібридна(Uber, Lyft та ін.)	Власники активів пропонують послугу з ціною та стандартами, встановленими ЦП. Володіння та ризик децентралізовані, а стандартизація та рівень обслуговування централізовані. Як та у випадку з децентралізованою моделлю, початкові витрати низькі та залучення постачальників має вирішальне значення. ЦП також має ретельно керувати своїми відносинами з постачальниками, оскільки вони мають менший контроль, ніж при децентралізованій моделі

Складено автором на основі джерел [15].

Наведені моделі в залежності від типології програмного продукту можуть бути: інструментальними ЦП (в основі знаходиться програмно-апаратний комплекс), інфраструктурними ЦП (в основі екосистема учасників з автоматизації їх діяльності), прикладними ЦП (в основі знаходиться бізнес- модель з ведення господарської діяльності) [11].

Слід зазначити, що архітектура державних цифрових платформ також будується у відповідності до наведених трьох моделей. Але в основі побудови є діюча в тій чи іншій країні система державного управління. У зв'язку з цим ці підходи такі:

- децентралізований: повноваження та відповідальність делегуються окремим контрагентам, які встановлюють власні стандарти, керівні принципи, процедури та процеси;

- централізований: повноваження та відповідальність у прийнятті рішень належать винятково ключовому регулятору, який встановлює правила функціонування та взаємодії для розробки та реалізації стратегій розвитку цифрової платформи;

- змішаний: поєднує елементи як централізованого, так і децентралізованого управління (тут існує безліч варіантів взаємодії, наприклад, центр може делегувати частину повноважень по певній галузі діяльності, може отримувати консультації від контрагентів та ін.).

Здебільшого в основі державних ЦП лежить централізований підхід (до 50%). Частка децентралізованих платформ близько 20% [28].

Також цифрові платформи відповідно до їх функцій можна класифікувати як агреговані, соціальні, навчальні та мобілізаційні [59].

Лук'яненко О. та Нямещук Г. запропонували багатокритеріальну систематизацію платформ, яка представлена в таблиці 3.

Таблиця 3

Систематизація платформ

Ознаки систематизації	Цифрові платформи
Природа походження	Продуктові, технологічні, ринкові
Взаємодія користувачів	Транзакційні, інноваційні, суспільні
Домінуючі технології	Відкриті, закриті
Життєвий цикл	Молоді, зрілі
Власність	Індивідуальна, спільна
Прибутковість	Комерційні, некомерційні
Масштаб функціонування	Глобальні, національні, регіональні, локальні

Складено автором на основі джерел [3].

На думку Т. Айзенмана, Г. Паркера та М. Астліна платформи включають єдиний набір компонентів (обладнання, програмне забезпечення та обслуговуючі модулі із заданою архітектурою) та правил (стандарти, протоколи, політики та контракти з правами та обов'язками), що використовуються у взаємодії. Інструменти та структурні елементи платформи забезпечують членам екосистеми можливості створення потужних додатків, які потім перетворюються на користь для кінцевих користувачів [26].

Оскільки головною метою впровадження цифрових платформ у практику публічного управління є підвищення його ефективності за рахунок залучення великої кількості учасників, функціональна структура такої платформи має мати багаторівневий вигляд. На нашу думку таких рівнів повинно бути чотири. На першому рівні розміщується відкрита державна інформація. Можливість комунікації між референтними групами та органами влади забезпечується на другому рівні платформи. На третьому рівні учасники можуть реагувати на запропоновані для обговорення питання, рангувати їх та висловлювати своє відношення певним чином.



Рис. 2. Функціональні рівні побудови державної цифрової платформи у публічному управлінні.

На останньому - найвищому рівні функціональної структури цифрової платформи має бути система прийняття рішень. Наведена структура представлена на рисунку 2.

Розглядаючи питання архітектури цифрових платформ спочатку необхідно визначитися з тим, що саме розуміється під поняттям «архітектура». На думку М. Маєра, Д. Емері та Р. Хілларда цифрові платформи за своєю сутністю є програмним забезпеченням та відповідно під їх архітектурою можна вважати базову організацію системи, втілену в її компонентах, їх відносини між собою, та їх ставлення з оточенням, а також принципи, що визначають дизайн і розвиток системи. В свою чергу система - це набір компонентів, організований для виконання певної функції або набору функцій [41].

Болдуїн С. та Вудард С. вважають,що платформа - це принцип організації системи, що складається з основного компонента та модульної варіативної периферії [14], або комплементорів. Комплементори - це фірми, які виробляють доповнюючі товари чи послуги, впливають на становище основний компанії та додають цінність для спільних покупців. Така системна архітектура дозволяє генерувати модульні продуктові інновації та досягти масштабування за рахунок мережевих ефектів [44].

Принцип модульності ставить питання про відносини, які вибудовує власник платформи з усією екосистемою учасників. З одного боку, платформа зацікавлена у залученні третіх сторін, що дозволяє нарощувати інноваційний потенціал [33]. З іншого боку, власник платформи має регулювати діяльність третіх сторін. Таким чином, платформа поєднує в собі логіку генеративності, тобто здатності породжувати інновації, та логіку інфраструктурного контролю [22].

Модульна архітектура цифрових платформ дозволяє користувачам відповідно до їх належності підключатися до платформи помодульно, що забезпечує гнучкість і масштабованість платформи [60]. Мінімізація витрат взаємодії між модулями забезпечується стандартизованим інтерфейсом, зокрема API (відкритий програмний інтерфейс), який також здійснює інтеграцію різних модулів [40].

Модульна архітектура передбачає устрій цифрових платформ за принципом стабільного ядра та гнучкої оболонки (периферії). Це сприяє ефективності платформи за рахунок економії на масштабі та принципу замінності [32].

Також важливим компонентом цифрової платформи є зворотній зв'язок від користувачів, який може сприяти збільшенню якості сервісів та прийняттю ефективних рішень [25].

Концептуальна архітектура державної цифрової платформи управління міжрегіональною інтеграцією представлена на рисунку 3.

Враховуючи наведене можна навести такий перелік компонентів цифрової платформи:

1. Ядро та оболонка (забезпечення ефективності використання ресурсів);

2. Програмні компоненти (можливість удосконалення платформи, можливість спільного створення цінностей);

3. Модульна архітектура (можливість підключення учасників різного рівня);

4. Відкритий інтерфейс (сприяє інноваційній поведінці учасників);

5. Відповідний механізм управління платформою (централізований, децентралізований);

6. Зворотній зв'язок із учасниками.

Рис. 3. Модель державної цифрової платформи управління міжрегіональною інтеграцією

Розглянемо більш докладно компоненти державної цифрової платформи управління міжрегіональною інтеграцією, модель якої представлена на рисунку 3.

Ядро платформи - це головна її частина, без якої неможливе існування самої платформи. Вона включає набір основних функцій, необхідних для працездатності платформи. При чому цей набір має бути максимально простим [56, с. 43].

На інформаційному рівні розташовані модулі даних, стану регіонів та модуль об'єктів. Модуль даних забезпечує збір та зберігання неструктурованих даних про регіони та перебіг соціально-економічних процесів, які відбуваються на відповідній території. Дані надходять в автоматизованому режимі від різноманітних зовнішніх постачальників. Такі дані повинні відповідати вимогам, визначеним відповідно до функцій платформи.

Модуль стану регіонів акумулює інформацію про різноманітні аспекти функціонування територій: види діяльності, стан соціально-економічного розвитку тощо. Модуль забезпечує отримання з урахуванням видів економічної діяльності, що реалізуються на ній. Дозволяє отримати комплексне бачення стану соціально-економічного розвитку регіонів у встановленому вигляді.

Модуль об'єктів дозволяє отримати необхідні відомості про окремі об'єкти економічної, соціальної та екологічної підсистем регіональних системних утворень, їх розташування та взаємозв'язки.

На рівнях комунікацій та реагування розташовані модуль доступу та адміністративний модуль. Модуль доступу дає можливість користувачам платформи отримати необхідну інформацію відповідно до встановлених функціями платформи обмежень. Доступ до інформації може бути встановленим відповідно до категорії користувачів платформи: органів влади, представників бізнесу, експертів чи окремих громадян.

Адміністративний модуль забезпечує весь комплекс роботи з інформацією: доступ, пошук, передача, введення, візуалізація, зберігання та захист.

На рівні прийняття рішень є аналітичний модуль та модуль рішень. В аналітичному модулі здійснюється автоматизована обробка даних та інформації, які перетворюються на відомості, необхідні для прийняття публічно-управлінських рішень з встановлення ефективних міжрегіональних зв'язків

Модуль рішень забезпечує можливість вибору найбільш оптимального рішення та здійснити його наочне відображення з метою встановлення зворотнього зв'язку з користувачами платформи, які брали участь у процесі прийняття такого рішення.

Таким чином, державна цифрова платформа управління міжрегіональною інтеграцією є програмним забезпеченням з централізованим механізмом управління, яке створене відповідним центральним органом виконавчої влади, для виконання функцій генерації публічно-управлінських рішень щодо побудови ефективної системи міжрегіональних зв'язків.



Висновки

Отже, в сучасних умовах організація ефективного публічного управління міжрегіональною інтеграцією неможлива без використання цифрових технологій. Перспективним у цій сфері є побудова державних цифрових платформ, які забезпечать створення на їх основі відкритої системи прийняття управлінських рішень.

Цифрова платформа управління міжрегіональною інтеграцією може забезпечити ефективну взаємодію необмеженої кількості учасників (органів влади, представників бізнесу, громадянського суспільства, науковців, експертів та окремих громадян) шляхом отримання ними необхідної інформації для її використання у вирішенні завдань з побудови ефективних міжрегіональних зв'язків.

В основі інформаційної складової державної цифрової платформи управління міжрегіональною інтеграцією є різноманітні відомості про всі регіони України: підприємства, природні ресурси, інфраструктуру, заклади освіти, науки, культури та ін. Ці відомості є базисом для прийняття учасниками платформи ефективних публічно-управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення підготовки управлінських рішень у державній цифровій платформі управління міжрегіональною інтеграцією реалізується через апаратно-програмний комплекс, в якому відбувається автоматизована обробка даних, перетворення їх на відомості, які безпосередньо використовуються для підготовки та прийняття публічно-управлінських рішень.

Використання державної цифрової платформи управління міжрегіональною інтеграцією неможливо без встановленням власником платформи чітко визначених правил функціонування та взаємодії.

Впровадження державної цифрової платформи як інструменту управління міжрегіональною інтеграцією сприятиме підвищенню ефективності публічно- управлінських рішень, зниженню транзакційних витрат на управління, а також забезпечить досягнення нового якісного рівня регіонального розвитку в Україні.



Література:

1. Кохан В. П. (2021). Цифрова платформа як інструмент цифрової економіки. Право та інновації. № 1 (33). С. 29 - 34.

2. Кургузенкова Л. А., Федоренко А. І. (2020). Цифрові платформи як рушійна сила цифрової трансформації економіки. Інформаційні технології у економіці та управлінні. № 1. С.127 - 132.

3. Лук'яненко О. Д., Нямещук Г. В. (2020). Розвиток платформної економіки у глобальному цифровому середовищі. Міжнародна економічна політика. № 1-2 (32-33). С. 27 - 49.

4. Ляшенко В. І., Вишневський О. С. (2018). Цифрова модернізація економіки України як можливість проривного розвитку: монографія. Київ: Ін-т економіки промисловості НАН України. 252 с.

5. Піжук О. І. (2019). Ключові драйвери цифрової трансформації економіки. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Серія : Економічні науки. № 3. С. 38 - 47.

6. Про внесення змін до плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 1072-р. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1072-2013-%D1%80#Text (дата звернення: 27.08.2022).

7. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 р. № 1014-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1014-2011-%D1%80#Text (дата звернення: 27.08.2022).

8. Про схваленняКонцепціїрозвиткуелектронного урядуванняв Україні :Розпорядження КабінетуМіністрівУкраїнивід 13.12.2010 р. №2250-р. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2250-2010-%D1%80#Text (дата звернення: 27.08.2022).

9. Про схваленняКонцепціїрозвиткуелектронного урядуванняв Україні :Розпорядження КабінетуМіністрівУкраїнивід 20.09.2017 р. №649-р. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/649-2017-%D1%80#Text (дата звернення: 27.08.2022).

10. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації : Постанова Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67-р. Дата оновлення 17.09.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80#Text (дата звернення: 27.08.2022).

11. Січкаренко К. О. (2018). Цифрові платформи: підходи до класифікації та визначення ролі у економічному розвитку. Причорноморські економічні студії. Вип. 35 (2). С. 28 - 32.

12. Шаповалова О. В. (2018). Цифрова платформа електронного адміністрування податку на додану вартість. Право та інноваційне суспільство : електрон. наук. вид. № 2 (11). URL: http://apir.org.ua/wp-content/uploads/2018/12/Shapovalova11.pdf (дата звернення: 28.08.2022).

13. Accenture Company (2018) Digital platforms will define the winners and losers in the new economy. Retrieved from: https://www.accenture.com/_acnmedia/PDF-85/Accenture-Digital- Platforms-Pov.pdf.

14. Baldwin C.Y., Woodard C.J. (2009) The Architecture of Platforms: A Unified View. Platforms, Markets and Innovation, Cheltenham, UK: Edward Elgar Publishing.

15. BCG. (2017). Hopping Aboard the Sharing Economy. Retrieved from: https://www.bcg.com/publications/2017/strategy-accelerating-growth-consumer-products-hopping- aboard- sharing-economy .aspx.

16. Brown, A., Fishenden, J., Thompson, M., Venters, W. (2017). Appraising the impact and role of platform models and Government as a Platform (GaaP) in UK Government public service reform: Towards a Platform Assessment Framework (PAF). Government Information Quarterly. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/_j.giq.2017.03.003.

17. Bughin, J., Catlin, T., Dietz, M. (2019). The right digital-platform strategy. McKinsey. Retrieved from: https://www.mckinsey.com/business-functions/mckinseydigital/our-insights/the- right-digital-platform-strategy (дата звернення: 28.08.2022).

18. Chen, Y.-C. (2017). Managing Digital Governance. New York: Routledge.

19. Conradie, P., Choenni, S. (2014). On the barriers for local government releasing open data. Government Information Quarterly. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/_j. giq.2014.01.003.

20. Di Maio A. (2017). Introducing the gartner digital government maturity model 2.0. Gartner Research. Retrieved from: https://www.gartner.com/en/ documents/3 7643 82/introducing- the-gartner-digital-government-maturity-mode.

21. Dunleavy, P., Margetts, H., Tinkler, S. (2006). New Public Management Is Dead - Long Live Digital Era Governance. Journal of Public Administration Research and Theory.

22. Eaton, B., Elaluf-Calderwood, S., Sorensen, C., Yoo, Y. (2015) Distributed Tuning of Boundary Resources: the Case of Apple's iOS Service System. MIS Quarterly: Management Information Systems.

23. Eaves, D., Pope, R., McGuire, B. (2020). Government as a Platform: How Policy Makers Should Think about the Foundations of Digital Public Infrastructure. Kennedy School Review. Retrieved from: https:// ksr.hkspublications.org/2020/01/14/government-as-a-platform- how-policy-makers-should-thinkabout-the-foundations-of-digital-public-infrastructure/

24. E-Government Survey (2020). Digital Government in the Decade of Action for

Sustainable Development. Retrieved from:https://publicadministration.un.org/ egovkb/Portals/

egovkb/Documents/un/2020-Survey/2020%20UN%20E-Government%20Survey%20-%20Russian. pdf.

25. Eisenmann T. R., Parker G., Van Alstyne M. (2011). Platform envelopment. Strategic Management Journal.

26. Eisenmann, T., Parker, G., Alstyne, M. (2008). Opening Platforms: How, When and Why? UK, Edward Elgar Publishing. Retrieved from: https://www.researchgate.net/publication/ 228319695_Opening_Platforms_How_ When_and _Why.

27. European Comission (2015). Public consultation on the regulatory environment for

platforms, online intermediaries, data and cloud computing and the collaborative economy. European Comission web-site:Shaping Europe's digital future. Retrieved from:

https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/news/public-consultation-regulatory-environment- platforms-online-intermediaries -data-and-cloud.

28. European Union (2018). Digital platform for public services. Final Report. DG Joint Research Centre. Retrieved from: https:// joinup.ec.europa.eu/sites/default/files/document/2018- 10/330043300REPJRCDigitalPlatformsBM-D2.5FinalReportv051018.pdf.

29. Evans, P. C., Gawer, A. (2016). The Rise of the Platform Enterprise: A Global Survey. The Center for Global Enterprise. Retrieved from: https://www.thecge.net/app/ uploads/ 2016/ 01/PDF- WEB- Platform- Survey_01_12.pdf.

30. Fang, Z. (2002). E-Government in digital era: concept, practice, and development. International Journal of The Computer, The Internet and Management.

31. Fountain, J. E. (2001). Building the Virtual State. Washington, D.C.: Brookings Institution. 256 p.

32. Garud, R., Kumaraswamy, A. (1995). Technological and organizational designs for realizing economies of substitution. Strategic Management Journal.

33. Gawer A. (2014) Bridging Differing Perspectives on Technological Platforms: Toward an Integrative Framework. Research Policy.

34. Gawer, A., Cusumano, M. A. (2002). Platform Leadership: How Intel, Microsoft, and Cisco Drive Industry Innovation. Boston, MA: Harvard Business School Press. Retrieved from: http://platformleadership.com/articles/ Case%20Folio.pdf.

...