Щодо юридичної відповідальності за порушення у сфері продажу майна боржника в процедурі банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо юридичної відповідальності за порушення у сфері продажу майна боржника в процедурі банкрутства

Тюріна Юлія Євгенівна

аспірантка, Донецький Національний Університет імені Василя Стуса, м. Вінниця

Анотація

Провадження у справах про банкрутство є досить специфічним видом провадження у господарському процесі, оскільки містить особливе відображення традиційних інститутів. Так, одним із інститутів виступає інститут відповідальності, який покликаний забезпечити законність дій учасників провадження у справі про банкрутство. Проблема юридичної відповідальності в цілому займає одне з ключових місць у юридичній науці. Саме юридична відповідальність виступає механізмом забезпечення прав і свобод суб'єктів правовідносин. В даній статті відображена окремі види юридичної відповідальність осіб безпосередньо в процедурі банкрутства, в тому числі відображена відповідальність у сфері продажу майна боржника. Зазначено, що такими особами виступають власники, які своїми протиправними діями зменшили активи боржника, що призвело до фінансової неспроможності підприємства розрахуватися з усіма кредиторами. Крім власників та керівництва боржника, протиправні дії у банкрутстві можуть вчиняти й інші учасники справи про банкрутство. Саме в такому разі актуальним стає інститут відповідальності у процедурі банкрутства. У статті відображен інститут субсидіарної відповідальності, що свою черг є відносно новим правовим інститутом, який з 2018 року почав активно застосовуватися у судовій практиці при розгляді справ про банкрутство. Основною метаю якого є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог. Враховуючи різноманіття процесуальних заходів відповідальності, що можуть бути застосовані в процедурі банкрутства, актуальності набуває класифікація юридичної відповідальності у процедурі банкрутства та відбраження конкретного кола осіб. Крім того, у зв'язку з набуттям чинності Кодекса України з процедур банкрутства проблема відповідальності осіб, що мають відношення до боржника є доволі актуальною. Стаття присвячена дослідженню інституту відповідальності у сфері банкрутства, класифікації відповідальності аналізу наявних видів відповідальності у процедурі банкрутства та конкретизація кола осіб та учасників, що несуть відповідальність у відповідній зазначеній сфері.

Ключові слова: захист прав та інтересів; принципи господарського права; Господарський кодекс України; юридична відповідальність; відповідальність за невиконання договору; договір купівлі-продажу; арбітражний керуючий; керівник боржника.

Abstract

Tyurina Yuliya Evgenivna Postgraduate student of Vasyl Stus Donetsk National University, Vinnytsia

REGARDING LEGAL RESPONSIBILITY FOR VIOLATIONS IN THE FIELD OF SALE OF DEBTOR'S PROPERTY IN BANKRUPTCY PROCEDURE

Bankruptcy proceedings are a rather specific type of proceedings in the economic process, as they contain a special reflection of traditional institutions. Thus, one of the institutions is the institution of responsibility, which is designed to ensure the legality of the actions of the participants in bankruptcy proceedings. The problem of legal responsibility in general occupies one of the key places in legal science. It is legal responsibility that acts as a mechanism for ensuring the rights and freedoms of the subjects of legal relations. This article reflects certain types of legal responsibility of persons directly in the bankruptcy procedure, including reflected responsibility in the field of the sale of the debtor's property. It is noted that such persons are the owners who, by their illegal actions, reduced the assets of the debtor, which led to the financial inability of the enterprise to settle with all creditors. In addition to the owners and management of the debtor, illegal actions in bankruptcy may be committed by other participants in the bankruptcy case. It is in this case that the institution of responsibility in the bankruptcy procedure becomes relevant. The article reflects the institution of subsidiary liability, which in turn is a relatively new legal institution that began to be actively used in court practice in bankruptcy cases in 2018. The main purpose of which is to bring the guilty parties to bankruptcy to additional (subsidiary) liability and to recover in favor of creditors outstanding creditor claims in the liquidation procedure. Taking into account the variety of procedural liability measures that can be applied in the bankruptcy procedure, the classification of legal liability in the bankruptcy procedure and the exclusion of a specific group of persons is gaining relevance. In addition, in connection with the entry into force of the Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures, the problem of liability of persons related to the debtor is quite relevant. The article is devoted to the study of the institution of responsibility in the field of bankruptcy, the classification of responsibility, the analysis of the available types of responsibility in the bankruptcy procedure, and the specification of the circle of persons and participants who bear responsibility in the relevant specified area.

Keywords: protection of rights and interests; principles of economic law; Economic Code of Ukraine; legal responsibility; liability for breach of contract; contract of sale; arbitration manager; the head of the debtor.

Постановка проблеми

юридична відповідальність боржник банкрутство

Загальновідомо, що юридична відповідальність є одним з найбільш дієвих інструментів забезпечення правопорядку і захисту прав та законних інтересів учасників суспільних відносин. Процедура банкрутства та сфера продажу майна боржника не є виключенням. У процедурі банкрутства продаж майна боржника виступає ключовою стадією конкурсного провадження будь-якого суб'єкта підприємництва. Дотримання вимог законодавства при організації та проведенні продажу майна боржника забезпечує задоволення інтересів всіх учасників справи про банкрутство та третіх осіб. Проте порушення, що мають місце у сфері продажу майна у процедурі банкрутства, дії задля особистої вигоди чи вигоди третіх осіб, не тільки заважають досягненню мети продажу майна у процедурі банкрутства, але й можуть призвести до зниження інтересу інвесторів до національного бізнесу.

У Кодексі Україні з процедур банкрутства (надалі - «КУзПБ») містяться положення про юридичну відповідальність арбітражного керуючого (ст. 21), солідарну відповідальність керівника боржника (ст. 34), відповідальність перед особами, які не змогли взяти участь або перемогти на аукціоні (ст. 74) та за недоліки майна, проданого на аукціоні (ст. 89). Ці та інші положення КУзПБ, інших нормативно-правових актів щодо відповідальності у сфері банкрутства потребують аналізу з метою виокремлення саме відповідальності у сфері продажу майна боржника.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інститут юридичної відповідальності став темою досліджень для багатьох вітчизняних учених, серед них такі, як: О. Беляневич, І. Вечірка, С. Жуков, П. Пригуза, В. Радзивілюк та інші. Проте питанням юридичної відповідальності за порушення у сфері продажу майна боржника у процедурі банкрутства у науковій літературі присвячено недостатньо уваги, тому виникає потреба детального дослідження цього питання.

Метою дослідження є наукове осмислення юридичної відповідальності у сфері продажу майна боржника в процедурі банкрутства, конкретизація підстав та суб'єктів, які несуть відповідальність у цій сфері.

Виклад основного матеріалу

На початку дослідження доцільно коротко зупинитися на відповідальності керівника боржника, яка випливає зі ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Дана стаття зобов'язує боржника в особі його керівника у місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про відкриття справи про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами [1].

Застосування субсидіарної та солідарної відповідальності знайшло відображення в судовій практиці. Так, при відкритті провадження у справі про банкрутство за наявності обставин доведення підприємства до банкрутства у разі визнання боржника банкрутом у майбутньому ліквідатор для здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення активів боржника та задоволення вимог кредиторів, зобов'язаний скористатися своїми повноваженнями щодо звернення до господарського суду для застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства щодо винних осіб (постанова Верховного Суду від 9 жовтня 2019 р. у справі № 908/503/17) [2]. Отже, сучасний стан судової практики зумовлює висновок, що ліквідатор зобов'язаний порушити питання про застосування субсидіарної відповідальності до визначеного законом кола осіб за доведення до банкрутства.

Можливість застосування солідарної та субсидіарної відповідальності як виду цивільної відповідальності за порушення законодавства у відносинах банкрутства підтверджується й іншою судовою практикою. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2021 року по справі № 910/2971/20 формує висновок, що солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено [3].

Господарський суд Полтавської області в ухвалі від 09.11.2021 року по справі № 917/1500/18 (917/1932/20) зазначив, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення, а саме: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення [4].

У згаданій ухвалі суду визначено, що об'єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника. Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності в останнього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. І саме тут суд наголошує, що ч. 2 ст. 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії». Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення.

Суб'єктами правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є особи, визначені ч. 2 ст. 61 КУзПБ, зокрема, це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що потягнули наслідки у вигляді, як неплатоспроможності боржника, так відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі. Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).

Таким чином, за певних обставин практика солідарної та субсидіарної відповідальності в банкрутстві поступово переходить до обов'язкового застосування, оскільки це стає обов'язком ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Крім того, встановлення солідарної та субсидіарної відповідальності для осіб, визначених у ч. 2 ст. 61 КУзПБ, має велике превентивне значення, оскільки протиправні дії цих осіб в майбутньому можуть призвести до недостатності або відсутності у боржника активів, чим поставити під загрозу досягнення ліквідаційної процедури банкрутства. Варто зазначити, що солідарна відповідальність також має місце і у відносинах продажу майна боржника, що буде розглянуто нижче.

Аналіз законодавства свідчить, що видом юридичної відповідальності за порушення у сфері продажу майна виступає адміністративна відповідальність, встановлена ст. 16616 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - «КУпАП»). Зокрема, адміністративна відповідальність передбачена за умисне приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікацію, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, у тому числі планів санації чи мирових угод, якщо ці дії вчинені громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди. Санкція цієї статті передбачає накладання штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте, якщо ці дії вчинені розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, то розмір штрафу сягає від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [5].

Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок, що найпоширенішим правопорушенням, що визначається ст. 16616 КУпАП, є умисне приховування майна, відомостей про майно. Прикладом може бути Постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2017 у справі № 206/3842/17, у якій згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, будучи службовою особою суб'єкта господарської діяльності, умисно приховувала майно, відомості про майно та документи юридичної особи, та як наслідок вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 16616 КУпАП. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Враховуючи той факт, що датою вчинення вищезазначеного правопорушення є 05.10.2016, а датою його виявлення - 12.07.2017, тобто дата складання рапорту про виявлення правопорушення, а тому станом на 26.10.2017 спливли строки для накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 16616 КУпАП, тому провадження по справі № 206/3842/17 суддею було закрито [6].

Іншим прикладом, виступає справа Постанова Господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 у справі № 320/103/13-п, ухвалою якого зобов'язано розпорядника майна ОСОБА_2 провести аналіз фінансово- господарської діяльності ТОВ ВБК «Моноліт». Члени комісії за розпорядженням керівництва, а саме ОСОБА_1 не були допущені до огляду майна боржника. Дії ОСОБА_1 направлені на умисне приховування майна, відомостей про майно, а також документів, які відображають господарську та фінансову діяльність в період провадження у справі про банкрутство, завдають великої матеріальної шкоди кредиторам підприємства в розмірі 10,7 млн. грн. \ Таким чином, недопущення до огляду майна боржника, в даному випадку, кваліфікувалися судом за ст. 16616 КУпАП [7].

Отже, адміністративна відповідальність, встановлена за приховування майна, відомостей про майно, передачу майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікацію, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, відіграє важливу превентивну роль для забезпечення можливості збереження майна боржника, формуванні ліквідаційної маси і здійснення продажу майна боржника у процедурі банкрутства.

Самостійної уваги потребує юридична відповідальність арбітражного керуючого як ключової фігури у процедурі банкрутства. У статті 21 КУзПБ передбачено, що арбітражні керуючі несуть за свої дії і бездіяльність цивільно- правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність. Кримінальний кодекс України містить низку статей, за якими може настати відповідальність арбітражного керуючого, зокрема це статті 191, 194, 212, 219, 358, 365-2, 368-4. Але з аналізу практики можна судити, що набагато частіше арбітражні керуючі притягуються до дисциплінарної відповідальності. Законодавством передбачена дисциплінарна відповідальність за винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого. Так, ст. 19 КУзПБ встановлено, що підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема є невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Арбітражний керуючий під час продажу майна боржника визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов'язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону та інші умови, що передбачені статтею 75 КУзПБ.

Перелік стягнень, які можуть застосовуватися до арбітражного керуючого, закріплено ст. 23 КУзПБ, а саме: попередження, догана, тимчасове призупинення права на здійснення діяльності та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також те, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Наприклад, у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/2279/21 від 09.07.2021 року зазначено, що вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого, як суб'єкта дисциплінарного проступку, необхідно довести наявність вини у його рішеннях, діях чи бездіяльності. При цьому, суд зауважує, що грубим порушенням арбітражним керуючим вимог КУзПБ в контексті п. 1 розділу VII Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих № 3928/5, є таке порушення вимог, що призвело до настання незворотних істотно- негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали. Разом з тим, суд зазначає, що поняття грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), Порядком № 3928/5 не визначено, що свідчить про необхідність оцінки порушення, є воно грубим чи не грубим саме під час розгляду подання Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих на засіданні, з урахуванням обставин матеріалів та пояснень осіб, які беруть участь у засіданні. Такий висновок кореспондується з п. 26 Положення про дисциплінарну комісію арбітражних керуючих №2993/5, адже за результатами розгляду порядку денного Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих має право не тільки застосувати до арбітражного керуючого дисциплінарне стягнення, але й відхилити подання структурного підрозділу Мін'юсту чи саморегулівної організації [8].

Вищевикладений висновок суду підтверджує той факт, що адміністративні суди, як правило, не дають оцінку порушенню арбітражного керуючого, посилаючись на висновки дисциплінарної комісії. Отже, постає питання щодо зміни юрисдикції та передачі відповідних спорів на розгляд господарських судів, які безпосередньо застосовують законодавство про банкрутство, проте це питання має бути предметом самостійного дослідження.

Найбільш поширеними обвинуваченнями, на яких ґрунтуються кримінальні справи щодо арбітражних керуючих, є невиплата заробітної плати (ст. 175 Кримінального Кодексу України (надалі - «ККУ»), співучасть у вчиненні злочину (Розділ 6 ККУ «Злочини проти власності»), доведення о банкрутства (ст. 219 ККУ), підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 3684 ККУ). Серед масиву судової практики, слід виокремити справи, за якими кримінальна відповідальність арбітражного керуючого виникає за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 3684 ККУ - підкуп особи, яка надає публічні послуги. Адже, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний додержуватися вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для тієї чи іншої особи, одержання дарунків (пожертв).

Надалі варто зупинитися на аналізі юридичної відповідальності, передбаченої ст. 74 КУзПБ, яка вказує, що при порушенні порядку підготовки та/або проведення аукціону яке перешкодило особі взяти участь або перемогти на аукціоні, порушник зобов'язаний сплатити такій особі відповідний штраф, що встановлений в ч. 1 ст. 74 КУзПБ. Суб'єктами відповідальності виступають посадові особи оператора авторизованого електронного майданчика, винні у порушенні, вони несуть солідарну відповідальність з оператором авторизованого електронного майданчика. Оператор авторизованого електронного майданчика, який сплатив штраф або його частину, має право на зворотну вимогу (регрес) до таких посадових осіб.

Слід вказати, що ст. 89 КУзПБ, встановлено, що особа, у власності якої перебувало майно до продажу на аукціоні, замовник та організатор аукціону не несуть відповідальності за недоліки майна, крім випадків їх умисного приховування. Спільний аналіз положень цієї статті КУзПБ та положень іншого законодавства, зокрема норм Цивільного кодексу України (ст.673 ст.678) дозволяють конкретизувати, що у разі умисного приховування недоліків проданого на аукціоні майна, винна особа буде нести цивільно-правову відповідальність, встановлену за порушення відповідних зобов'язань за договором купівлі-продажу. Оскільки в даному випадку склалися договірні відносини та сторони повинні діяти відповідно до обов'язкових для сторін умов договору, зокрема, відповідно до вимог ч.2 ст.678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення), покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору шляхом його розірвання і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, а продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ч.1 ст.679 ЦК України) [9].

Аналіз практики відносин, які мають місце у сфері реалізації майна боржника, за нормативно-правових актів, якими ці відносини регулюються, дозволяють виділяти господарсько-правову відповідальність як вид юридичної відповідальності при продажі майна боржника в процедурі банкрутства.

Застосування господарсько-правової відповідальності розглядається одним із способів захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин. Основні положення щодо господарсько- правової відповідальності містяться у Господарському кодексі України, а саме главі 24. Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Зокрема, застосування господарських санкцій гарантує захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечує правопорядок у сфері господарювання. Так, принципи господарської відповідальності корелюються з принципами господарського права, які полягають у принципі рівності правового режиму всіх суб'єктів, принципі непорушності права власності (суб'єктами підприємництва забезпечується можливість вільно, на власний розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном) та принципі свободи договору та інше. Про господарсько-правову відповідальність можна вести мову у разі порушень зобов'язань, взятих за договором про надання доступу до електронної торгової системи, який укладається між арбітражним керуючим та оператором авторизованого електронного майданчика. Хоча вищезгадані договори містять положення щодо відповідальності сторін, проте, переважно, відповідні положення містять загальну вимогу, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони (арбітражний керуючий та оператор авторизованого електронного майданчика) несуть відповідальність згідно з цим договором та законодавством України.

Разом з тим, жодна зі сторін не несе відповідальність за повне або часткове невиконання своїх обов'язків у випадку пожежі, повені, землетрусу чи іншого стихійного лиха, масових безпорядків, війни або воєнних дій тощо, що виникли після укладення договору. А форс-мажорні обставини, після підтвердження у порядку, визначеному законодавством, призупиняють, але не припиняють дію договору і не звільняють сторони від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 43 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство, за достовірність інформації, зазначеної в оголошенні про проведення аукціону, та відповідність такої інформації документам, на підставі яких вона внесена, відповідає саме замовник аукціону (арбітражний керуючий) [10].

У зв'язку з цим, в договорах про надання доступу до електронної торгової системи, як правило, зазначається, що оператор авторизованого електронного майданчика не несе відповідальність за повноту та достовірність документів та відомостей, наданих замовником або особою, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні або учасника, що призвело до порушення прав, перешкодило особі взяти участь або перемогти на аукціоні.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що у процедурі банкрутства можуть застосовуватися всі види юридичної відповідальності: адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, цивільно-правова, господарсько-правова залежно від конкретних правовідносин, в яких було допущено правопорушення, суб'єкта відповідальності і самого правопорушення.

Узагальнено коло суб'єктів, які несуть відповідальність за порушення законодавства щодо продажу майна у процедурі банкрутства, це: арбітражний керуючий, керівник боржника (учасники, засновники), оператор електронного майданчика, посадові особи оператора авторизованого електронного майданчика.

Конкретизовано, що арбітражний керуючий залежно від вчиненого правопорушення у сфері продажу майна боржника може бути притягнутий до цивільно-правової, адміністративної, дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Додатково обґрунтовано, що субсидіарна і солідарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним спеціальним видом цивільно-правової відповідальності, і що у сфері продажу майна божника у процедурі банкрутства солідарну відповідальність несуть оператор електронного майданчика та посадові особи за порушення порядку проведення аукціону.

Література:

1. Кодекс України з процедур банкрутства : Закон України від 18 жовтня 2018 р. № 2597-УШ. Офіційний вісник України. 2019. № 34. (Із змінами).

2. Постанова Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 908/503/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. ЦЙ^Ь: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85154508 (дата звернення: 24.09.2022).

3. Постанова Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 910/2971/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. ЦКЬ: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97903200 (дата звернення: 24.09.2022).

4. Ухвала Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 року у справі № 917/1500/18 (917/1932/20). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101178472 (дата звернення: 24.09.2022).

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х. // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/80731-10#Text.

6. Постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2017 у справі № 206/3842/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/70019060 (дата звернення: 24.09.2022).

7. Постанова Господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 у справі № 320/103/13-п. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/28705273 (дата звернення: 24.09.2022).

8. Рішення Черкаський окружний адміністративний суд від 09 липня 2021 року у справі № 580/2279/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98217711 (дата звернення: 24.09.2022).

9. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. №435- IV // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 24.09.2022).

10. Постанова Кабінету Міністрів України «про порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)» [Електронний ресурс] // № 865 від 2 жовтня 2019 р. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/865-2019-%D0%BF#Text.

References:

1. Zakon Ukrat'ni «Kodeks Ukrani z procedur bankrutstva» [The Law of Ukraine “Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures”]. Ofidjnij vlsnik Ukraini - Official Gazette of Ukraine, 34 [in Ukrainian].

2. Postanova Verhovnogo Sudu vM 09.10.2019 roku u spravі № 908/503/17. Єdinij derzhavnij reєstr sudovih rishen' [Resolution of the Supreme Court dated October 9, 2019 in case No. 908/503/17. Unified state register of court decisions]. reyestr.court.gov.ua Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/85154508 [in Ukrainian].

3. Postanova Verhovnogo Sudu vM 15.06.2021 roku u spravі № 910/2971/20. Єdinij derzhavnij reєstr sudovih rishen' [Resolution of the Supreme Court dated June 15, 2021 in case No. 910/2971/20. Unified state register of court decisions]. reyestr.court.gov.ua Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/97903200 [in Ukrainian].

4. Uhvala Gospodars'kogo sudu Poltavs'ko'i oblasti vM 09.11.2021 roku u spravі № 917/1500/18 (917/1932/20). Єdinij derzhavnij reєstr sudovih rishen' [Resolution of the Commercial Court of the Poltava Region dated November 9, 2021 in case No. 917/1500/18 (917/1932/20). Unified state register of court decisions]. reyestr.court.gov.ua Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/101178472 [in Ukrainian].

5. Kodeks Ukraini pro admіnіstrativnі pravoporushennja [The Code of Ukraine on Administrative Offenses] (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/80731-10#Text [in Ukrainian].

6. Postanova Samars'kogo rajonnogo sudu m. Dmpropetrovs'ka vM 26.10.2017 u spravі № 206/3842/17. Єdinij derzhavnij reєstr sudovih rishen' [Resolution of the Samara District Court of Dnipropetrovsk dated October 26, 2017 in case No. 206/3842/17. Unified state register of court decisions]. reyestr.court.gov.ua Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/70019060 [in Ukrainian].

7. Postanova Gospodars'kogo sudu Zaporiz'koї oblasti vM 14.01.2013 u spravi № 320/103/13-p. Єdinij derzhavnij reєstr sudovih rishen' [Resolution of the Economic Court of the Zaporizhzhia region dated January 14, 2013 in case No. 320/103/13-p. Unified state register of court decisions]. reyestr.court.gov.ua Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/28705273 [in Ukrainian].

8. Rishennja Cherkas'kij okruzhnij administrativnij sud vid 09 lipnja 2021 roku u spravi № 580/2279/21.Gdinij derzhavnij reestr sudovih rishen' [Decision of the Cherkasy District Administrative Court from July 9, 2021 in case No. 580/2279/21. Unified state register of court decisions]. reyestr.court.gov.ua Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/982177n [in Ukrainian].

9. Zakon Ukraini “Civil'nij kodeks Ukraini” [The Law of Ukraine “Civil Code of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

10. Postanova Kabinetu Ministriv Ukraini «Pro poijadok organizacii ta provedennja aukcioniv z prodazhu majna borzhnikiv u spravah pro bankrutstvo (neplatospromozhnist')» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the procedure for organizing and holding auctions for the sale of debtors' property in bankruptcy (insolvency) cases"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/865-2019-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru