Публічна політика як фактор формування молодіжних цінностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інституту «Інститут державного управління» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Кафедра управління персоналом та підприємництва

Публічна політика як фактор формування молодіжних цінностей

Статівка Наталія Валеріївна

доктор наук з державного управління

професор, завідувач

Орел Юрій Леонідович

кандидат наук з державного управління, доцент

Покотило Тетяна Василівна

кандидат наук з державного управління, доцент

Анотація

публічний політика молодіжний свідомість

У статті досліджено публічну політику як фактор формування молодіжних цінностей. Визначено, що вплив публічної політики на свідомість і ціннісні структури молодіжної свідомості носить як безпосередній характер шляхом здійснення предметних акцій та інтеракцій, спрямованих на суспільство і дану соціально-демографічну групу, а також і опосередкований характер, який відображає вплив організації державної влади і правлячого режиму на межі і можливості реалізації інтересів суспільства в цілому і молодіжної аудиторії зокрема.

Публічну політику розглянуто як сукупність фронтирних зон, кожна з яких має власне призначення в діалозі цих сторін, що виступають в якості власне політичних акторів. Так, перший фронтир відображає область суперництва різних суспільних сил за прерогативи вищої державної влади; другий - розкриває значення публічних зв'язків у процесі прийняття державних рішень, що впливають на розподіл і перерозподіл суспільних цінностей, благ і ресурсів, а третій - атестує дискурсивну область цих взаємин, концентруючи увагу на змісті та характері обміну ідейно-символічними конструкціями, що використовуються політичними акторами у публічній сфері.

З'ясовано, що ступінь засвоєння молоддю тих або інших ціннісних орієнтирів залежить від результатів троякого впливу: впливу середовищних (макро, мезо і мікро) умов молодіжної життєдіяльності, заданих соціальних місцем розташування; цілеспрямованих дій з боку різних політичних акторів (держави, партій, неприбуткових організацій, неформальних асоціацій та ін.), які реалізують свої проекти, а також відтворення молоддю власних поглядів та ідеалів, які відображають характер інтерпретації нею благо набутого досвіду.

Доведено, що провідна роль в організації цілеспрямованого впливу на молодіжну аудиторію належить державі, яка за рахунок своїх переваг забезпечує собі першість порівняно з конкуруючими з нею акторами.

Ключові слова: публічне управління, публічна політика, політичні процеси, молодь, молодіжна політика, суспільство, взаємодія, ціннісні орієнтації.

Stativka Nataliia Valeriivna Doctor of Public Administration, Professor, Head of Department of Labor Economics and Entrepreneurship of Education and Research Institute of Public Administration of V.N. Karazin Kharkiv National University

Orel Yurii Leonidovych, PhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Department, Economics and Entrepreneurship of Education and Research Institute of Public Administration of V.N. Karazin Kharkiv National University,

Pokotylo Tetiana Vasylivna, PhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Department, Economics and Entrepreneurship of Education and Research Institute of Public Administration of V.N. Karazin Kharkiv National University

Public policy as a factor in the formation of youth values

Abstract

The article examines public policy as a factor in the formation of youth values. It is determined that the influence of public policy on the consciousness and value structures of youth consciousness is both direct in nature through the implementation of subject actions and interactions aimed at society and this sociodemographic group, as well as indirect in nature, which reflects the influence of the organization of state power and the ruling regime on the border and the possibility of realizing the interests of society as a whole and the youth audience in particular.

Public policy is considered as a set of frontier zones, each of which has its own purpose in the dialogue of these parties acting as political actors proper. Thus, the first frontier reflects the area of rivalry between various social forces for the prerogatives of the highest state power; the second-reveals the importance of public relations in the process of making state decisions that affect the distribution and redistribution of public values, goods and resources, and the third - certifies the discursive area of these relations, focusing on the content and nature of the exchange of ideological and symbolic constructions used by political actors in the public sphere.

It was found out that the degree of assimilation of certain value orientations by young people depends on the results of three influences: the influence of environmental (macro, meso and micro) conditions of youth life, set by social location; purposeful actions on the part of various political actors (state, parties, nonprofit organizations, informal associations, etc.), who implement their projects, as well as the reproduction by young people of their own views and ideals, which reflect the nature of their interpretation of the benefits of the acquired experience.

It is proved that the leading role in organizing targeted influence on the youth audience belongs to the state, which, due to its advantages, ensures primacy in comparison with competing actors.

Keywords: Public Administration, Public Policy, political processes, youth, youth policy, society, interaction, value orientations.

Постановка проблеми

Молодь традиційно є однією з найскладніших соціальних аудиторій у сучасному суспільстві. Труднощі соціальної та громадянської ідентифікації молодих поколінь, що впливають на характер їх вбудовування в сформовану тканину суспільних відносин, створюють чималі проблеми для держави і суспільства, які прагнуть вплинути на свідомість, стандарти громадянської активності молодих людей, їх світоглядні принципи і ціннісні уявлення. По суті, молодь є центром тяжіння самих різних соціальних і політичних сил, які прагнуть сформувати у неї власні стандарти в розумінні прав і свобод, можливостей і перспектив національного та індивідуального розвитку. Не випадково під цим тиском, що поєднується з дефіцитом соціального досвіду, молодь демонструє вельми суперечливу гаму суспільно-політичних уявлень, часом, створюють ризики і для держави, і для суспільства в частині збереження наступності позитивних традицій вітчизняного розвитку, зміцнення громадянської відповідальності молодих поколінь, перетворення їх активності у надійне джерело розвитку і прогресу України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні і практичні аспекти публічної політики, політичних процесів, а також державної молодіжної політики розглянуті в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених таких як Габермас Ю. [1], Домбровська С.М. [2], Кастельс М. [3], Куразаєва А., [4], Кньопфель П., [5], Лібанова Е.М. [6], Парсонс В. [7], Шарий В. [8], Чальцева О.М. [9] та ін. Однак, незважаючи на численні дослідження, слід зазначити наявність низки невивчених питань у сфері формування ціннісних орієнтацій молоді. Динамічна конфігурація публічної політики, що відображає динаміку взаємин влади з різними сегментами цього соціального шару, демонструють нові умови та результати ціннісної орієнтації молодого населення країни, що свідчить про актуальність обраної тематики цієї статті

Метою даної статті є дослідження публічної політики як фактору формування молодіжних цінностей та надання пропозицій з удосконалення даного процесу.

Виклад основного матеріалу

З часу введення в науковий обіг концепту публічної політики його теоретичний розвиток містив різні акценти, втім, залишаючи без зміни ядерне значення взаємовідносин держави і суспільства. Так, наприклад, А. Хайденхаймер, Х. Хекло та К. Адамс, виділяли значення результатів, яких досягають «різні уряди» і до яких приводять їх «особливі курси дій або бездіяльності», підкреслювали роль державних акторів [10]; на думку О. Чальцевої, лідируючу роль виконують неурядові некомерційні організації, які організовують діалогічні комунікації держави і суспільства [9, с. 36].

У вітчизняному сегменті наукового знання (в тому числі і з причини різних лінгво-семантичних версій, обумовлених особливостями перекладу цього терміну з англійської мови) публічну політику розуміли і розуміють досить різноманітно. Зокрема, її трактують то як «соціальну», то як «суспільну» або «відкриту» політику, доповнюючи ці родові дефініції супутніми смисловими відтінками [5, с. 65]. Так що, і сьогодні поняття «публічної політики» зберігає відому «неясність і невизначеність». Причому, цифровізація тільки посилює внутрішню невизначеність даного концепту, оскільки в умовах, коли реальність повідомлення може бути імітована за допомогою відповідних технологій, виникає питання політичної суб'єктності. Показово, що сьогодні такі запитання, по суті, відображають логіку розвитку подій, при якій програмні комплекси самі претендують на роль політичного актора, здатного здійснювати самостійну комунікацію), що ще більше ускладнює теоретичну ідентифікацію публічної політики.

Як би там не було, але публічна політика відображає природу відкритих, явлених форм соціально-політичних відносин, що демонструють ті прояви інтересів і думок елітарних і неелітарних верств, які знаходять відповідний формат і масштаб поширення [8, с. 36].

Стосовно до нашого дослідження сказане дозволяє побачити, що гострота внутрішніх і геополітичних конфліктів останнього десятиліття, відображених у публічній політиці, неминуче опосередковує ставлення молоді не тільки до держави і урядового курсу, а й до власних перспектив розвитку, відбиваючись при цьому на всьому спектрі її життєдіяльності [2, с. 25]. Під впливом суспільних конфліктів і подій у сфері публічної політики інтенсивно стираються межі між приватними і суспільними аспектами молодіжної життєдіяльності, трансформуються причини і приводи використання молодими людьми віртуального простору, що є сьогодні чи не основним джерелом набуття нею суспільного досвіду. В останні роки особливими драйверами концентрації уваги української молоді на публічній політиці став цілий ряд знакових для неї політичних подій.

Особливі форми підвищеної уваги молоді до публічної політики проявляються також і у зв'язку з цифровізацією соціально-політичного простору. Через спілкування у блогосфері і месенджерах молоді люди не тільки виробляють у своїх «віртуальних всесвітах» оцінки того, що відбувається в суспільному житті, а й формують різні спільноти, визначають громадянські і соціальні позиції, висувають вимоги до влади та іншим політичним акторам і т. д. відзначимо в цьому зв'язку, що далеко не випадково основоположник концепту «публічної політики» Ю. Габермас підкреслював саме дискурсивну природу даного явища як області соціального життя, де можуть обговорюватися справи, що становлять спільний інтерес, а так само - висуваються актуальні «аргументи», а не усталені «догми і звичаї» [1, с. 36].

Значення публічної політики відображає той факт, що ціннісні орієнтири молоді (будучи глибинними структурами людської свідомості) формуються не стільки в контексті рутинізованих комунікацій, скільки при усвідомленні молодими людьми найбільш значущих для себе проблем і конфліктів, що впливають на їх ставлення до влади (з точки зору визнання нею прав індивіда), суспільству (демонструє ступінь їх згуртованості з іншими), справедливості, перспективам розвитку в даному соціумі і їх співвідношенню з можливостями в інших умовах і т. д.

У цьому контексті публічні процеси (де «на перший план виходять проблеми, що відображають «чутливість і відповідальність уряду», «політичну стабільність і відсутність насильства», «верховенство закону і боротьбу з корупцією»), характеризуючи актуальні зв'язку влади і населення, є об'єктом критичного освоєння молоддю пропонованих державою можливостей презентації та реалізації нею своїх інтересів, правил і обмежень масового дискурсу, а також інших проблем, що підкреслюють реакцію верхів на неідентичні погляди і позиції людей, врахування ними думок своїх опонентів. У цьому сенсі публічна політика в рівній мірі дозволяє молоді зрозуміти своє місце в політичних відносинах держави та суспільства, актуалізувати в своїй свідомості результати дискурсу з найважливіших для неї суспільних проблем (що, в свою чергу, формує механізми трансцензусу приватного в публічне і назад, стираючи внутрішні межі цих сфер її життєдіяльності). В результаті - нехай і рухливі, але, тим не менш - глибинні стани і форми молодіжної свідомості зазнають певних зрушень і змін в результаті реакції на найбільш суттєві, владно значущі процеси і події в публічній сфері.

В цілому, вплив публічної політики на свідомість і ціннісні структури молодіжної свідомості носить як безпосередній (шляхом здійснення предметних акцій та інтеракцій, спрямованих на суспільство і дану соціально- демографічну групу), так і опосередкований (що відображає вплив організації державної влади і правлячого режиму на межі і можливості реалізації інтересів суспільства в цілому і молодіжної аудиторії зокрема) характер.

Враховуючи різноманітне коло завдань, які вирішуються у рамках публічної політики (де в силу цього утворюються різні функціональні комплекси, що сполучають державу і суспільство), слід солідаризуватися з авторами, що пропонують розглядати публічну політику як сукупність якихось фронтирних (позбавлених строго обмеженого обсягу таких комунікацій) зон, кожна з яких має власне призначення в діалозі цих сторін, що виступають в якості власне політичних акторів. Так, перший фронтир відображає область суперництва різних (у тому числі і іллегальних) суспільних сил за прерогативи вищої державної влади; другий - розкриває значення публічних зв'язків у процесі прийняття державних рішень, що впливають на розподіл і перерозподіл суспільних цінностей, благ і ресурсів), а третій - атестує дискурсивну область цих взаємин, концентруючи увагу на змісті та характері обміну ідейно-символічними конструкціями, що використовуються політичними акторами в публічній сфері.

У контексті нашого дослідження продуктивність такого підходу дозволяє зрозуміти різний характер впливу тих чи інших граней публічної політики на ціннісні уподобання молоді. Зокрема, особливості першого фронтиру публічної політики, показуючи співвідношення політичних пріоритетів правлячої меншини з опонуючими йому нормами і поглядами опозиції, створюють загальну рамку відносин держави і суспільства, в межі якої неминуче потрапляє і молодь, що володіє певними інтересами і правами як для презентації своїх вимог, так і впливу (через певні канали і механізми) на центри влади з точки зору оскарження їх панівних позицій.

У цьому сенсі корпус ціннісних уявлень молоді буде, з одного боку, відчувати вплив «сили держави», її здібності панувати, домагатися поступливої поведінки від індивідів на певній території (тим самим демонструючи ті параметри правління, які одночасно характеризують його здатність до законного правління і відношенню до «змагальної» і «конфліктної» політики, що передбачають переплетення конкуренції, колективної дії і участі), а з іншого, вплив опозиційних поглядів, так чи інакше оспорюють позиції носіїв влади і організацію політичного порядку. Одночасно перший фронтир показує і значення для молодіжної свідомості проблеми визнання або невизнання владою її громадянського активізму, ролі в організації державної влади.

Зрозуміло, що з огляду на завдання держави у збереженні законності, справедливості та плюралізму, молодь вироблятиме свої уявлення залежно від розуміння того, чи забезпечують владі з її точки зору основні політичні параметри [4, с. 41]. У цьому ж розрізі молодіжні цінності будуть формуватися і під впливом рішення владою дилеми громадянства і підданства. Відповідним чином укорінення тих чи інших громадянських і політичних пріоритетів молодих поколінь відбуватиметься в атмосфері заохочення або створення владою перешкод для колективних дій і формування молодіжних альянсів, комбінування інституційних і неінституційних, конвенціональних і неконвенційних способів просування її інтересів, Визнання протестів і боротьби за розвиток демократії.

У свою чергу, другий фронтир публічної політики демонструє вплив на ціннісні уявлення молоді реальних практик розподілу суспільних благ, що закладає підстави соціально-економічної стратифікації та демонструє норми соціальної справедливості. Але хоча, на думку М. Кастельса, будь-яке здійснення влади пов'язане з поширенням культурних кодів та інформації, проте, тут акцент робиться на інших істотних аспектах. А саме - на формуванні та трансформації політичної волі тих чи інших суб'єктів, які безпосередньо впливають на розподіл і перерозподіл суспільних ресурсів [3, с. 36].

Тобто в рамках цього фронтиру публічна політика надає на молодь та її ціннісні орієнтири вплив шляхом розробки та реалізації різних проектів (у вигляді партійних і урядових програм, стратегій, експертних рекомендацій і т. д.), які пов'язані з розподілом і перерозподілом суспільних ресурсів і благ. При цьому цілі таких проектів можуть розроблятися автономно без участі населення і бути звернені як на все суспільство в цілому (зачіпаючи при цьому інтереси молоді як складової частини населення), так і на різні верстви населення. Оскільки за своїм змістом такі проекти можуть мати найрізноманітнішу - соціально-економічну, суспільно-політичну, демографічну, ідеологічну та ін. - природу, то їх вплив на молодь буде залежати як від визнання цими гравцями (в першу чергу державою) її значення і ролі, так і ступеня залученості молодих людей в розробку таких цілей. Що в підсумку буде так чи інакше конвертовано в одержувані молоддю блага і ресурси.

У цьому сенсі даний модус публічної сфери показує наслідки світоглядної відповіді молоді на зведення державою адміністративних бар'єрів («скляних стін»), що перешкоджають участі населення і молоді в розробці і прийнятті державних рішень (або ж перекладають на громадян витрати управлінської ієрархії ризики корупції і рент-орієнтованої поведінки чиновників), а також на реальні механізми отримання суспільних благ і ресурсів [6, с. 62]. По суті, в рамках цього фронтиру у молодих людей складається компліментарне або протилежне ставлення до характеру розподілу в суспільстві благ і цінностей, до реалізованим принципам соціальної справедливості, виконання державою своїх соціальних зобов'язань. Оскільки ця арена публічної політики розкриває характер реального цілепокладання (демонструючи і використання державою «договірних» цілей, які передбачають поєднання позицій ключових акторів, часто виключають компроміс між вимогами економічної ефективності і соціальної справедливості), то, як наслідок, саме тут формується той чи інший рівень довіри молодих поколінь до державних інституцій та представників правлячого класу.

Третій фронтир розкриває залежність ціннісних уявлень молодих людей від використовуваних в масовому дискурсі соціальних і громадянських смислів основних суспільних норм, ідеалів, етичних цінностей. З одного боку, цей фронтир являє собою арену конкуренції інформаційно-символічних продуктів, зміст яких підпорядковано досягненню універсальної мети -переконання населення і молоді в правомірності (справедливості, своєчасності, обґрунтованості) висунутих акторами політичних чи інших цілей, і чиї установки і цінності потребують підтримки і громадської популяризації. З іншого боку, цей публічний майданчик демонструє залежність ціннісних уявлень молоді від сумарного впливу конкуруючих один з одним політичних інфопотоків, використовуваних політичними силами інструментів організації дискурсу (переконливої комунікації, маніпулювання, блогінгу, використання нейромереж, голографії, засобах створення аудіо та відеоконтенту, а також інших інструментах офлайн і онлайн комунікації), а також від здібностей самої молоді до адекватного сприйняття масової інформації. Враховуючи ж здатність ЗМІ до поширення відомостей, що значно перевищують життєвий досвід молодих поколінь і їх здатність до критичного погляду на речі (ефект «медіатизації досвіду»), молодь нерідко стає заручником поширення зловмисної ціннісно значущої інформації.

Внаслідок сумарних результатів багатоликих дискурсів у державі трансформуються процедури формування політичного порядку, змінюються політичні норми та різні грані публічної організації влади. При цьому в будь - якому випадку - з урахуванням широкого спектру інструментів підтримки дискурсу - можна говорити про те, що технології прямої комунікації з користувачами вже не є прерогативою однієї лише держави або політичних еліт, як було раніше.

Це важливо мати на увазі, оскільки беручи участь в дискурсивних комунікаціях, молоді люди, як і все населення в цілому, частіше звертають увагу на те, що обговорюється на різних політичних форумах і на те, як це подається у використовуваних ними ЗМІ, а не на те, що робиться урядом. Іншими словами, в першу чергу, молодь реагує на те, як уряди та її опоненти інформаційно «організовують» публічну політику у ставленні до суспільства (контролюють і цензурують інфопотік і споживачів цих відомостей) і як журналісти «думають» і пишуть про політику. Природним вимірником такого інформаційного включення в публічний дискурс з боку молоді також є вимір публічно обговорюваної тематики з точки зору можливостей і планів держави втручатися в її індивідуальне життя. Враховуючи ж, що не за горами і формування індивідуальних «віртуальних усесвітів», здатних спровокувати ризики автономізації виключно індивідуального світосприйняття (заснованого на застосуванні закритого алгоритму, що формує персонально підібрані інтерпретації суспільного і актуального досвіду) і зміни картини світу, такі процеси набувають особливого значення.

Як би там не було, але саме ця арена публічної політики (що використовує особливості візуалізації аргументів і доводів) чи ні у вирішальній мірі формує у молоді її здатність до оціночно-смислової діяльності, самостійної інтерпретації подій і вироблення автономних значень і смислів. Тобто, дозволяє молоді перетворити споживання інформації в самостійну форму громадянської і політичної активності.

Висновки

Раціоналізуючи сказане, можна стверджувати, що ступінь засвоєння молоддю тих або інших ціннісних орієнтирів залежить від результатів троякого впливу: впливу середовищних (макро, мезо і мікро) умов молодіжної життєдіяльності, заданих соціальних місцем розташування; цілеспрямованих дій з боку різних політичних акторів (держави, партій, неприбуткових організацій, неформальних асоціацій та ін.), які реалізують свої проекти, а також відтворення молоддю власних поглядів та ідеалів, які відображають характер інтерпретації нею благо набутого досвіду.

Центральним значенням в цьому питанні мають цілеспрямовані зусилля ключових політичних акторів, які не тільки володіють певними (матеріальними, інформаційними та іншими) ресурсами цілеспрямованого впливу, а й здатні створювати (самостійно або за допомогою різних медіаторів) інформаційно- символічні образи і картини світу, що перетворюються в структурний компонент зовнішнього середовища, що володіє строго спрямованим інтерпретаційним фреймом. Зрозуміло, що всі три джерела ціннісної ініціації інтелектуальної активності молоді знаходяться в певному протиріччі один з одним, множачи тим самим труднощі і ризики вкорінення певних (заданих інтересами влади або їх опонентів) орієнтацій і громадянських пріоритетів.

Проте, зрозуміло, що в повсякденному режимі провідна роль в організації цілеспрямованого впливу на молодіжну аудиторію належить державі, яка за рахунок своїх переваг (контролю за національними мас медіа, прерогативами у встановленні порядку денного та ін.) забезпечує собі - нехай і нестабільну - першість порівняно з конкуруючими з нею акторами.

Література

1. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости: дослідження категорії громадянське суспільство / Пер. з нім. Онишко А. Львів: Літопис, 2000. 319 с.

2. Домбровська С.М., Баглик В.С., Россохатський П.М., Карпеко Н.М. Реалізації державної молодіжної політики в Україні: монографія. Харків: НУЦЗУ, 2018. 198 с.

3. Кастельс М. Інтернет-галактика. Міркування щодо інтернету, бізнесу і суспільства. Київ: “Вид-во “Ваклер“, 2007. С. 129.

4. Куразаєва А., Ніколаєвська А. Моральні орієнтації українського студентства в умовах нестабільного суспільства: монографія. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2012. С. 332-357.

5. Кньопфель П., Ларю К., Варон Ф., Малишева Н. Аналіз і пілотаж публічної політики. Київ: Алерта, 2010. 424 с.

6. Лібанова Е.М. Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти. Київ: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. 248 с.

7. Парсонс В. Публічна політика: вступ до теорії й практики аналізу політики / пер. з англ. О. Дем'янчука. Київ: Видавничий Дім «Києво-Могилянська академія». 2006. 550 с.

8. Формування та реалізація публічної політики в умовах глобалізації: монографія / авт. кол.: В.І. Шарий [та ін.]; за заг. ред. В.І. Шарого. Черкаси: видавець Чабаненко Ю. А., 2018. 192 с.

9. Чальцева О.М. Публічна політика: теоретичний вимір і сучасна практика: монографія. Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2017. 336 с.

10. Heidenheimer A., Heclo H., Adams C. Comparative Public Policy: The Politics of Social Choice in America, Europe and Japan. New York: St. Martin Press, 1990.

References

1. Habermas, Yu. (2000), Strukturni peretvorennia u sferi vidkrytosty: doslidzhennia katehorii hromadianske suspilstvo. [Structural transformations in the sphere of openness: research of the civil society category]. Lviv: Litopys, 2000. [in Ukrainian].

2. Dombrovska, S.M., Bahlyk, V.S., Rossokhatskyi, P.M., Karpeko, N.M. (2018), Realizatsii derzhavnoi molodizhnoi polityky v Ukraini. [Implementation of the state youth policy in Ukraine]. Kharkiv: NUTsZU, 2018. [in Ukrainian].

3. Kastels, M. (2007), Internet-halaktyka. Mirkuvannia shchodo internetu, biznesu i suspilstva. [Internet Galaxy. Considerations about the internet, business, and society]. Kyiv : “Vyd-vo “Vakler“, 2007. [in Ukrainian].

4. Kurazaieva, A., Nikolaievska, A. (2012), Moralni oriientatsii ukrainskoho studentstva v umovakh nestabilnoho suspilstva. [Moral orientations of Ukrainian students in an unstable society]. Kharkiv: KhNU imeni V.N. Karazina, 2012. [in Ukrainian].

5. Knopfel, P., Lariu, K., Varon, F., Malysheva, N. (2010), Analiz i pilotazh publichnoi polityky. [Analysis and aerobatics of Public Policy]. Kyiv: Alerta, 2010. [in Ukrainian].

6. Libanova, E.M. (2010), Molod ta molodizhna polityka v Ukraini: sotsialno-demohrafichni aspekty. [Youth and youth policy in Ukraine: socio-demographic aspects.]. Kyiv: Instytut demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy, 2010. [in Ukrainian].

7. Parsons, V. (2006), Publichna polityka: vstup do teorii y praktyky analizu polityky. [Public policy: an introduction to the theory and practice of policy analysis]. Kyiv: Vydavnychyi Dim «Kyievo-Mohylianska akademiia». 2006. [in Ukrainian].

8. Sharyi, V.I. (2018), Formuvannia ta realizatsiia publichnoi polityky v umovakh hlobalizatsii. [Formation and implementation of public policy in the context of globalization]. Cherkasy: vydavets Chabanenko Yu.A., 2018. [in Ukrainian].

9. Chaltseva, O.M. (2017), Publichna polityka: teoretychnyi vymir i suchasna praktyka. [Public policy: theoretical dimension and modern practice]. Vinnytsia: FOP Baranovska T.P., 2017. [in Ukrainian].

10. Heidenheimer, A., Heclo, H., Adams, C. (1990), Comparative Public Policy: The Politics of Social Choice in America, Europe and Japan. New York: St. Martin Press, 1990. [in English].

Размещено на Allbest.ru