Інноваційні підходи у публічному управлінні

Білик Олена Іванівна,

доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри адміністративного та фінансового менеджменту

м. Львів

Анотація

Основною метою статті є дослідження інноваційних підходів у публічному управлінні. Уряди сьогодні використовують різні методи та техніки, щоб з'ясувати потреби громадян, щоб зменшити розрив між владою та людьми та підвищити суспільну довіру як важливий фактор. Тому в роботі увагу зосереджено на огляді нових розробок публічного управління в рамках викликів і процесу глобалізації та його впливу на очікування громадян. В роботі розкрито суть інновацій і особливості інновацій у публічному управлінні, серед яких визначено такі види як інновації, спрямовані на покращення, цілеорієнтовані інновації, адаптивні інновації, антиципаційні інновації. Цікавим підходом стало представлення інноваційні аспекти державного сектора. Сьогодні громадяни більш-менш задоволені інноваціями в публічному управлінні, однак необхідно регулярно оцінювати досягнення, пов'язані з подальшими інноваціями, та їх здатність впливати на життя громадян і підвищувати їхні очікування. В статті визначено поняття «інновації» і «інновації в публічному секторі». Крім того у статті авторкою представлено критерії інновацій у публічному управлінні, які змінюють традиційне бачення державного управління і трансформують його у публічне управління. Визначено, необхідність створення інноваційних ініціатив в публічному управлінні шляхом створення інноваційних лабораторій та врахування тенденцій цифровізації. Для фундаментальних змін інноваційного характеру управління інноваціями, яке поєднує розробку нових ідей та їх впровадження в організації, здається, пропонує відповідний шлях. Встановлено, що тісна інтеграція інноваційного підрозділу в організацію полегшує впровадження інновацій і приносить такі переваги, як довіра, прозорість, видимість і ефект навчання в організації. Відзначено, що управління інноваціями в публічній сфері переслідує мету постійної та систематичної трансформації, яка сприяє впровадженню міжструктурних і міжпроцесних змін.

Таким чином, ця стаття претендує на те, щоб забезпечити активний підхід досліджень, які можуть зробити конкретний внесок на шляху до подальших інновацій у публічному управлінні та підвищити очікування громадян.

Ключові слова: публічне управління, інновації, уряд, інновації в публічному управлінні, критерії інновації в публічному секторі.

Abstract

Bilyk Olena IvanivnaDoctor of science in public administration, associate professor, professor of the department of administrative and financial management, Lviv Polytechnic National University, Lviv

Innovative approaches in public administration

The main goal of the article is to research innovative approaches in public administration. Governments today use various methods and techniques to find out the needs of citizens to reduce the gap between the government and the people and increase public trust as an important factor. Therefore, the work focuses on the review of new developments in public administration within the challenges and process of globalization and its impact on citizens' expectations. The work reveals the essence of innovations and features of innovations in public administration, among which such types as innovations aimed at improvement, goal-oriented innovations, adaptive innovations, and anticipatory innovations are defined. An interesting approach was the presentation of innovative aspects of the public sector. Today, citizens are more or less satisfied with innovations in public administration, but there is a need to regularly evaluate the achievements of further innovations and their ability to influence citizens' lives and raise their expectations. The article defines the concepts of «innovation» and «innovation in the public sector». In addition, the author's article presents the criteria for innovations in public administration, which change the traditional vision of public administration and transform it into public administration. The need to create innovative initiatives in public administration by creating innovative laboratories and taking into account digitalization trends was determined. For fundamental changes in the nature of innovation, innovation management, which combines the development of new ideas and their implementation in the organization, seems to offer a suitable path. It has been found that the close integration of the innovation department in the organization facilitates the implementation of innovations and brings such benefits as trust, transparency, visibility and the learning effect in the organization. It was noted that the management of innovations in the public sphere pursues the goal of constant and systematic transformation, which promotes the implementation of interstructural and interprocess changes.

Thus, this article claims to provide an active research approach that can make a concrete contribution to further innovation in public administration and raise citizens' expectations.

Keywords: public administration, innovation, government, innovation in public administration, criteria for innovation in the public sector.

Основна частина

Постановка проблеми. Управління інноваціями стає все більш важливим у бізнесі, політиці та державному управлінні. Зміни в економічному середовищі роблять нові бізнес-моделі незамінними, зміна очікувань громадян і компаній щодо держави та непередбачуваних подій вимагають інноваційних концепцій для адаптації дій держави. Інновації в публічному управління відрізняються від інновацій в приватних компаніях, головним чином через специфіку державного управління та той факт, що його послуги не надаються на ринкових засадах.

Особливістю інноваційних проектів у державному секторі є те, що вони вимагають значної юридичної та адміністративної, технічної та організаційної, а також економічної та політологічної підтримки, а отже, являють собою структурну проблему.

Публічне управління є одним із основних інструментів, за допомогою якого реалізуються відносини між державою, громадянським суспільством і приватним сектором.

У цьому відношенні підтримка інноваційних підходів в публічному управління дозволяє досягти вищих цілей розвитку, зокрема економічних переваг, зменшення бідності, гармонії та інституційної стабільності.

Створення стабільного, ефективного, прозорого, професійного та незалежного публічного управління слід розглядати як головний виклик і великий шанс для прискорення процесу європеїзації в багатьох країнах.

Досвід і зростаюча кількість емпіричних досліджень у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, свідчать про те, що процес трансформації є найбільш ефективним і дієвим, коли він відповідає таким критеріям [1]:

• наявністю надійної політики та планування,

• адекватністю та передбачуваністю ресурсів,

• гнучкістю і прозорістю механізмів державної політики

• законодавчим регулюванням.

Однак для того, щоб оцінити очікування громадян щодо пропозиції інноваційного підходу в публічному управління актуалізує це дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні велика кількість науковців і практиків здійснили дослідження сутті інновацій у публічному управлінні. Правові підходи у визначенні сутності функцій публічного управління, як основного підґрунтя до розвитку держави, суспільства і економіки досліджував у своїх працях Бородін І. [2], а визначенню проблем державного регулювання інноваційної діяльності в Україні присвячені праці Чикаренка І. [3]. Велика кількість вітчизняних науковців досліджували механізми впровадження інновацій у державне управління: К Герасимюк, Н. Зелінська [4], С. Попов[5], О. Федорчак[6], Л. Федулова [7]. Питання розвитку і маркетингу інновацій в публічному управлінні як ключових детермінантів довіри висвітлили у своїх працях Височина А., Семенов В., Кириченко К. [8] та ін. Серед іноземних дослідників інновацій у публічному управлінню розглядали через призму вибудовування нових стратегій К. Блінд [9], С. Емре [10], А. Агер [11] та ін. Саме застосування практик та інновацій у публічному управління розвинених країн світу має на сьогодні велике теоретичне і прикладе значення, що сприятиме швидкій інтеграції України у ЄС.

Мета статті. Метою статті є окреслити нові та різні перспективи щодо інноваційних підходів у публічному управлінні та представити переваги управління інноваціями для державного управління.

Виклад основного матеріалу. Хоча уряд все ще займає центральне місце в публічному управлінні, зараз широко визнається, що громадянське суспільство та приватний сектор також відіграють важливу роль у цій сфері. Громадяни більше не сприймають себе як пасивних «споживачів» державних послуг, а як частину рішення для більш ефективного вирішення нових проблем. Поглиблення демократії для надання можливостей не лише для покращеного представництва, але й для більш активної участі та залучення до суспільних справ вимагає інноваційних інституційних механізмів, процесів і політики.

Як наслідок, декілька країн у всьому світі намагаються відновити своє публічне управління та зробити його більш проактивним, ефективнішим, більш підзвітним і особливо більш орієнтованим на надання послуг. Щоб здійснити цю трансформацію, уряди впроваджують інновації у свою організаційну структуру, практику, можливості та те, як вони мобілізують, розгортають і використовують людські, матеріальні, інформаційні, технологічні та фінансові ресурси для надання послуг віддаленим, знедоленим і проблемним людям. Незважаючи на те, що в усьому світі докладають зусиль для пошуку інноваційних шляхів покращення ефективності публічного управління та надання йому можливості ефективно ініціювати, планувати та впроваджувати політику та програми національного розвитку, а також узгоджені міжнародні та регіональні стратегії розвитку, включаючи Цілі розвитку тисячоліття; існує гостра потреба визнати їх і поділитися ними на міжнародному рівні.

У теорії та практиці держав процес інновацій у публічному управлінні розглядається як «постійний процес» і триваюча трансформація». Як постійний процес, інновації публічного управління включають децентралізацію державного управління, спрощення процедур, інформатизацію надання послуг та покращення розвитку людських ресурсів. Отже, інноваційний процес включає механізми, які забезпечать прозорість і підзвітність публічного сектору та механізми залучення збільшення прямих іноземних інвестицій. Інновації державного управління є ключовим інструментом державотворення.

Інновація в державному управлінні - це ефективне вирішення проблем і перешкод. Крім того, інновація - це не закрите та завершене рішення, а відкрите рішення, яке трансформується тими, хто його приймає.

Оновлення державного управління має розпочатися зі спрощення всієї бази, яка регулює функціонування державних структур. Реформи адміністративного законодавства та сумісність адміністративної системи слід вважати основою для інновацій державного управління На сучасному етапі економічна модель, побудована на основі безперервного процесу інноваційного оновлення, не має альтернативи для забезпечення сталого соціально - економічного розвитку. Така модель, на думку експертної спільноти, передбачає наявність як мінімум двох фундаментальних передумов.

По-перше, розвиток економіки та зростання доходів основних верств населення відбувається, насамперед, за рахунок перманентного оновлення та розширення якісних характеристик товарів та послуг, частоти та ефективності інноваційної діяльності.

По-друге, необхідна національна науково-технологічна та промислова база, здатна постійно генерувати інновації та трансформувати їх у продукти, що мають стабільний попит на ринку.

Створення сучасної структури публічного управління, як інструменту держави та громадянського суспільства, вимагає побудови принаймні базової структури цінностей плюралістичної демократії, яка слідує за визнанням неоднорідної структури суспільства та кількості конкуруючих інтересів. Публічна адміністрація має бути відповідальною за свої дії не лише в управлінні державними ресурсами, а й у наданні якісних державних послуг. Повагу до правил і процедур, а саме тих, які спрямовані на покращення управління державними фінансами, необхідно заохочувати та цінувати через культуру заслуг і професійної відповідальності.

Уряди з усього світу повинні реагувати на дедалі складніші вимоги громадян і значні зміни в глобальному середовищі. На національному рівні вони борються з декількома складними соціальними та економічними проблемами, включаючи викорінення бідності, безробіття, погану освітню систему, епідемії здоров'я, погіршення навколишнього середовища та наслідки військових дій. У той же час вони намагаються скорегувати свою політику та навички для ефективної інтеграції у світову економіку.

На думку Юргена Гаушильдтата Ганса Георга Гемюндена, кожна інновація має змістовий вимір (що нового?), інтенсивний вимір (наскільки новий?), суб'єктивний (новий для кого?), процедурний (де починається інновація). і де це закінчується?) і один нормативний (які покращення приносить інновація) вимір[12].

Термін інновація часто асоціюється з чимось новим, руйнівним і швидким. Слід розрізняти інновацію та винахід. У той час як винахід означає винахід або першу появу новинки, інновація - це те, що є результатом винаходу чи ідеї, втілюється в нові процеси, продукти та послуги та приймається.

Інновація також може означати оновлення чогось, що вже існує. Державні інновації - це новий спосіб дій і поведінки з боку держави, який пов'язаний із можливими змінами в законодавстві та організації державних структур. 3 Державний сектор і державне управління переживають технічний прогрес постійні процеси модернізації. Тому також слід враховувати різницю між адаптацією до технічного розвитку або адміністративної модернізації та інноваціями.

Далі термін «інновація» використовується як для продуктів, так і для структурних і процесних інновацій у контексті державного сектора. У цьому сенсі інновації не обов'язково розглядаються як швидкі, руйнівні та нові, а як процес, який впливає на процеси та структури чи реальність управління в довгостроковій перспективі. Інноваційна модель Обсерваторії інновацій у державному секторі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розрізняє чотири аспекти інновацій у державному секторі та служить для визначення цілей інноваційних проектів (рис. 1) [12,13].

публічний управління влада інноваційний

Інновації, орієнтовані на вдосконалення, спрямовані на оптимізацію конкретних практик, результатів і відповідну адаптацію існуючих структур. Адаптивні інновації, з іншого боку, мають на меті забезпечити відповідну відповідь на зовнішні несподівані зміни середовища та багаторазово перевіряти нові підходи для адаптації до змін. Ці два аспекти інновацій часто розглядаються в інноваційних лабораторіях публічного сектору для адаптації до технологічного та суспільного розвитку. Цілеспрямована інновація призначена для підтримки реалізації конкретних цілей і зазвичай починається з бажаного стану, а не з конкретних рішень. Четвертий аспект інновацій у цій моделі називається антиципаційними інноваціями. Він надає ідеї для проактивного вирішення майбутніх викликів і може призвести до появи орієнтованих на майбутнє ідей. Якщо цю модель поєднати з вимірами змісту, інтенсивності та суб'єктивний/процедурний / нормативний виміром, створюється нормативна база, яка може слугувати основою для аналізу інновацій у публічному секторі.

Загалом уряди стикаються з трьома основними викликами.

По-перше, вони повинні діяти та надавати більш широкомасштабні та якісніші послуги з обмеженими ресурсами та обмеженими операційними можливостями. Тобто уряди повинні використовувати свої ресурси та нарощувати потенціал не лише більш ефективно, але й більш творчо, наприклад, залучаючи підтримку приватного сектору та громадянського суспільства у наданні послуг.

По-друге, вони повинні зробити державні установи більш підзвітними, чуйними та ефективними, сприяючи державному управлінню, більш орієнтованому на громадян.

По-третє, і найважливіше, вони повинні більш адекватно реагувати на вимоги громадян щодо більшої участі.

Відгук уряду вважається «судженням громади про те, що система та політичні діячі несуть відповідальність і будуть робити те, що правильно. Через політичні змагання рівень реагування різниться між країнами. Зрозуміле повідомлення для громадськості є передумовою для підзвітного уряду, щоб позитивно вплинути на очікування громадян.

По всьому світу національні та місцеві органи влади впроваджують веб - сервіси, щоб покращити орієнтацію громадян, зменшити бюрократичну тяганину, створити центри «єдиного вікна», зменшити адміністративний тягар на громадян і корпорації та підвищити довіру громадян до уряду.

Інновації державного управління за останні роки впливають на відкритість уряду, ефективність, нові передові послуги, ефективність, прозорість та участь громадян.

Довіра до влади - поняття багатогранне, досить неоднозначне. Він охоплює загальні та системні фактори, такі як легітимність політико - адміністративної системи, а також більш конкретний досвід роботи з урядом та його службами та динамічну взаємодію між ними. З середини 1960-х років громадська довіра до уряду та політичних інститутів зменшується в усіх розвинених індустріальних демократіях. Сьогодні багато громадян не довіряють уряду, тому що вони не вважають його доступним і підзвітним, тому громадяни розчаровані низьким рівнем послуг, що надаються. У цьому сенсі недоліки зосереджені в різних аспектах, таких як: вартість веб-сайтів, новий потік запитів від громадськості, загрози безпеці, веб-сайт не охоплює все населення, а лише ту його частину, яка має доступ до Інтернету. Це особливо проблема в країнах, що розвиваються, де веб-сайти слід розглядати лише як альтернативні засоби комунікації.

Щоб конкретизувати особливості інноваційних проектів у публічному секторі, необхідно розрізняти інновації в управлінні та інновації в науці та бізнесі. Політика встановлює нормативну базу для використання технологій з урахуванням впливу на людей, суспільство та економіку. Держава спеціально просуває технології для досягнення економічних і соціально-політичних цілей. Це стратегічне мислення та дії можна підсумувати девізом «робити правильні речі». Сфери діяльності державних адміністрацій все більше стають проблемами міжвідомчої та міжвідомчої співпраці. Державному управлінню потрібні експериментальні простори для випробування нових підходів до вирішення складних завдань. Будь-яка адміністративна дія має бути юридично легітимована і, отже, слідувати принципу «роби все правильно». Між цими двома парадигмами знаходяться інновації в публічному секторі.

Цілі інноваційних проектів у державному секторі різноманітні та характеризуються складними залежностями та суперечливими цілями. Інноваційні лабораторії^, які широко поширені в державному управлінні, часто переслідують кілька цілей одночасно та охоплюють широкий спектр тем. Вони рідко вирішують вузько визначені питання. Тому, так важливо традиційні ролі уряду та державного управління необхідно пристосувати до нових і майбутніх потреб суспільства в рамках саме публічного управління. Тому необхідно враховувати наступні критерії:

• технології можуть принести інноваційні можливості в державний сектор, покращити взаємодію між урядом і громадянами через спрощення процедур і сприяти відкритому уряду. Перепланування політичних інститутів і переосмислення уряду в більш широкому плані могли б зробити політичні інститути більш інтерактивними та ефективними.

• Політику відкритого уряду можна було б удосконалити й створити чіткі стратегії. Підзвітність, прозорість і справедливість мають бути центральними поняттями демократичних урядів.

• Такі інструменти, якфорсайт і спекулятивний, спільний ісервісний дизайн, можуть удосконалити інноваційні підходи до уряду, працюючи з великою кількістю зацікавлених сторін і громадян.

• Нова організаційна архітектура з меншою ієрархією та інноваційним способом спільного проектування, включаючи ініціативи з громадянами, може залучити людей новими та креативними рішеннями, які зроблять державну адміністрацію більш інноваційною та конкурентоспроможною порівняно з приватним сектором.

• Нові навички для державного управління можуть підвищити його ефективність і кращу підготовленість до майбутнього, а також підвищити креативність для виявлення нових викликів і діяти за допомогою інноваційних підходів.

• Органи державного управління могли б розглянути питання про модернізацію процесів найму, щоб залучити компетентний персонал, які можуть створювати політику нового стилю.

Для реалізацій інноваційних в публічному секторі важливим є застосування досвіду інноваційних лабораторій.

Інноваційні ініціативи в публічному секторі - відомі як інноваційні лабораторії, урядові лабораторії, міські лабораторії, громадянські лабораторії, цифрові центри та інноваційні центри - призначені як відкриті структури для обміну досвідом, передачі знань і спільного створення інновацій. Вони пропонують простір для обміну між учасниками політики, адміністрації, науки, бізнесу та громадянського суспільства, які не зустрілися б за інших обставин. Такі інноваційні ініціативи характеризуються відкритими формами участі, міждисциплінарністю, різноманітністю методологічних підходів і меншою інституціоналізацією. Часто виникає питання про те, як автономні інноваційні ініціативи повинні існувати від їх «материнської організації» і які наслідки це тягне за собою. Тісна інтеграція інноваційного підрозділу в організацію полегшує впровадження інновацій і приносить такі переваги, як довіра, прозорість, видимість і ефект навчання в організації. З іншого боку, небезпеку бюрократії та залежність від «клієнта» можна розглядати як недолік, що, у свою чергу, говорить за встановлення зовнішніх інноваційних ініціатив. Форма організації та ступінь автономності інноваційних ініціатив залежать від мети та бажаних ефектів. Внутрішні чи зовнішні інноваційні лабораторії, аналітичні центри, окремий організаційний підрозділ, який займається темою інновацій, або запровадження міжбізнес-інноваційних процесів - стратегічний розгляд організаційної форми має відбуватися на етапі встановлення цілей. Проте важливо, щоб відповідальність за результати інноваційних процесів та їх впровадження була чітко визначена.

Інноваційні процеси вимагають креативності та можливості для працівників різних ієрархічних рівнів брати участь у розробці нових ідей. Це вимагає змін у культурі спілкування та форматах участі, особливо в ієрархічно структурованих організаціях, щоб співробітники на всіх рівнях ієрархії могли брати участь в інноваційних процесах. Бажана культурна зміна або зміна перспективи, яка розглядається в публічних дебатах як головна мета інновацій у публічному управлінні вимагає свободи та простору всередині адміністрації, яка впроваджується зверху вниз і допомагає формувати її знизу вгору. За допомогою такої організації інновацій може виникнути «ми відчуваємо», яке сприяє бажаним змінам. Емпіричні знання та структури, що обслуговують правову безпеку всередині урядів, повинні бути узгоджені з нетрадиційними інноваційними методами та міждисциплінарними знаннями. Комплексне управління інноваціями має великий потенціал для рамкових умов і викликів державного управління. Управління інноваціями переслідує мету постійної та систематичної трансформації. Це також сприяє впровадженню міжструктурних і міжпроцесних змін. Напередодні інноваційної ініціативи особам, які приймають рішення в політиці та адміністрації, потрібна концепція для визначення вимірних цілей і критеріїв для оцінки досягнення цілей. У ході інноваційного процесу особи, які приймають рішення, потребують кількісних і якісних показників для оцінки переваг як основи для прийняття рішень.

Висновки. Інноваційний процес публічного управління має на меті модернізувати уряди в напрямку зміцнення його потенціалу та зробити їх більш ефективним і підзвітним. Нововведення також впливає на вдосконалення державного управління, створення умов для реалізації державної політики, зменшення дефіциту та сприяння економічному зростанню. Тому роль держави стає більше як «служби», а не «влади». Революція ІКТ впливає на трансформацію відносин громадян з урядом через покращення надання послуг, з одного боку, та спілкування, з іншого. Намір покращити стосунки між урядом і громадянами є ключовим елементом нинішнього інноваційного розвитку електронного уряду. Завдяки зміцненню довіри до уряду та кращій державній політиці легітимність уряду посилюється, що змінює підходи до публічного управління.

Література