Особливості правових форм набуття (реалізації) прав на землю у світлі повоєнних змін до земельного законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Особливості правових форм набуття (реалізації) прав на землю у світлі повоєнних змін до земельного законодавства України

Олена Іванівна Заєць

кандидат юридичних наук, доцент

Каріна Вікторівна Сафонова

студентка

Резюме

набуття реалізація право земля

Заєць О.І. Сафонова К.В. Особливості правових форм набуття (реалізації) прав на землю у світлі повоєнних змін до земельного законодавства України.

У статті зроблено огляд і систематизацію правових форм набуття (реалізації) прав на землю за законодавством, що було прийняте з початку війни в Україні. Серед правових форм, які були загалом передбачені законодавством, але в практичному застосуванні яких не було потреби до війни з РФ, стала реквізиція землі. Започаткований нинішнім законодавством варіант націоналізації майна є новелою українського законодавства. Нові зміни до Земельного кодексу України передбачили варіант отримання земель в оренду зобов'язального характеру. Ряд правових форм набуття прав на землю, як-то приватизація землі, продаж земельних ділянок через земельні торги, призупинили свою реалізацію на час війни.

Ключові слова: правові форми, права на землю, повоєнні зміни, земельне законодавство.

Summary

Olena Zaiets, Karina Safonova. Features of legal forms of acquisition (realization) of land rights in the light of war changes to the land legislation of Ukraine.

The article reviews and systematizes the legal forms of acquisition (realization) of land rights under the legislation adopted since the beginning of the war in Ukraine. The Law of Ukraine of May 12, 2015 “On the legal regime of martial law” among the measures of the legal regime of martial law provides for the forcible alienation of property in private or communal ownership, seizure of property of state enterprises, state economic associations for state needs. martial law in the manner prescribed by law. Thus, the law establishes the possibility of the so-called requisition of land and other property.

The Law of Ukraine of March 3, 2022 “On the Basic Principles of Compulsory Seizure in Ukraine of Objects of Ownership of the Russian Federation and Its Residents” provided for the forcible seizure in Ukraine of objects of property of the Russian Federation and its residents, which means forcible seizure property rights of the Russian Federation and objects of property rights of its residents on the grounds of public necessity (including cases in which it is urgently required by military necessity) in favor of the state of Ukraine on the basis and in the manner prescribed by this law. This legal form is called nationalization in science and practice.

The Law of Ukraine of March 24, 2022 “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Creating Conditions for Ensuring Food Security in Martial Law” provided for three new procedures for acquiring land rights: 1) lease for commodity agricultural production for a period up to one year of agricultural land of state and communal ownership (except for those that are in permanent use of persons who do not belong to state, communal enterprises, institutions, organizations), as well as land plots that remain in collective ownership (we see here introduction of land lease as a mandatory right in contrast to the traditional lease of property, which has repeatedly written about leading scientists of Ukraine); 2) a simplified procedure for the lease for commercial agricultural production of agricultural land of state and communal ownership by their permanent land users and emphyteutists; 3) transfer by tenants and subtenants of lease and sublease rights of agricultural land of all forms of ownership for agriculture.

On May 12, 2022, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law of Ukraine “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine Concerning the Peculiarities of Regulation of Land Relations under Martial Law”, which has not yet entered into force. The law provides for the most efficient provision of land plots of state and communal property for lease to accommodate the production capacity of enterprises relocated from the war zone, without conducting land auctions with restrictions on lease terms.

Key words: legal forms; land rights; war changes; land legislation.

Постановка проблеми

Військова агресія Росії відгукнулася у всіх без винятку сферах життя нашого українського суспільства. Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», введеним в дію Законом України від 24 лютого 2022 р., в Україні введено воєнний стан. Однією з основних складових нашого суспільного життя, що має негайно реагувати на такий серйозний виклик, є законодавчо-правова сфера. І земельне законодавство не стало тут винятком, адже земля і як природний ресурс, і як нерухоме майно разом з іншими природними ресурсами та об'єктами нерухомості опинилася в епіцентрі воєнних дій і військових подій в Україні. На сьогодні законодавець здійснив чимало важливих кроків, аби адаптувати земельне законодавство до нових реалій. Дослідження даного питання дасть змогу розглянути особливості правових форм набуття (реалізації) прав на землю у зазначений воєнний час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми правових засад набуття прав на землю розглядалися в працях вітчизняних вчених, зокрема, А.М. Мірошніченка, М.І. Балаценка, Т.О. Третяка, О.І. Заєць, О.П. Світличного, О.М. Коротун, А.І. Ріпенка, А.Г. Мартина та інших. Але стосуються вони мирного часу. Аналіз же правових форм набуття (реалізації) прав на землю в умовах воєнного стану є новим і нагальним напрямом наукових досліджень. У період збройної агресії, коли держава зменшила свої темпи розвитку, виникли нові складнощі у функціонуванні різних сфер життя, а саме у сфері земельних відносин, тому доцільним буде розібратися, як держава пропонує здійснювати набуття прав на землю у воєнний час. Після оголошення Указу Президента від 24 лютого 2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» органи державної влади були змушені швидко прийняти нормативні акти, які б регулювали важливі питання у цей час. Зокрема, такі: Закон України від 7 квітня 2022 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», Закон України від 3 березня 2022 р. «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», Закон України від 12 травня 2022 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану».

Формулювання мети статті

Метою даного дослідження є аналіз нормативно-правових актів земельного законодавства, які були прийняті з початку війни з Росією по даний час, виокремлення нових правових форм набуття (реалізації) прав на землю та їх науково-практична характеристика.

Виклад основного матеріалу

Свого часу О.І. Заєць було досліджено правові форми набуття (реалізації) прав на землю за тогочасним земельним законодавством України1. Відтоді законодавство у сфері прав на землю та їх набуття значно змінилося. А.М. Мірошниченко обґрунтував можливість і практичну доцільність існування прав на землю зобов'язального характеру, хоча прямо це майже не врегульовано земельним законодавством у вузькому розумінні. На відміну від них права на землю, які прямо передбачені чинним законодавством, є речовими2. Розвиваючи ці науково-практичні ідеї, М.І. Балаценко запропонував наступну систему речових прав на землю: 1) право власності; 2) права на чужі землі, передбачені чинним законодавством: обмежені права власності (право довірчої власності, право оперативного управління, право господарського відання); право володіння чужою земельною ділянкою; права користування чужою землею (право оренди, право постійного користування землею, сервітуту, емфітевзису, суперфіцію); права розпорядження чужою землею (іпотека, податкова застава); право на земельну частку (пай); 3) права на чужі землі, передбачені нормативними актами України та УРСР, які втратили чинність (наприклад, право довічного успадковуваного володіння, право постійного володіння, передбачені ст. 6 першої редакції ЗК УРСР від 18 грудня 1990 р.)3.

Таким чином, набуття (реалізація) прав на землю в сучасних умовах є сукупністю передбачених ЗКУ та іншим законодавством правових форм (способів) передачі земельних ділянок у власність або на різних титулах прав на чужі землі (обмежені права власності, володіння, користування, розпорядження), на титулі зобов'язальних прав фізичним особам, юридичним особам, територіальним громадам та державі, що здійснюються у межах земельних процедурних правовідносин, як матеріальних, так і процесуальних, у результаті яких у цих суб'єктів виникає одне із зазначених прав на землю. Слід зазначити, що в умовах воєнного стану законодавством передбачені нові форми набуття прав на землю, а застосування деяких традиційних форм призупинено.

Згідно з п. 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєн- ного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема, гарантована ст. 41 Конституції України непорушність і недоторканність права власності (в тому числі і на землю) зараз певним чином обмежена. У зв'язку із цим проаналізуємо українське законодавство, яким так чи інакше коригуються правові форми набуття прав на землю в умовах воєнного стану.

Закон України від 12 травня 2015 р. «Про правовий режим воєнного стану» серед заходів правового режиму воєнного стану передбачає: 1) примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку (п. 4 ч. 1 ст. 8 цього Закону). На нашу думку, дану норму слід тлумачити розширено, розуміючи під майном в тому числі і земельні ділянки. Таким чином, законом встановлена можливість здійснення так званої реквізиції землі та іншого майна. Додаткове регулювання цієї правової форми набуття права державної власності на землю передбачене ст. 353 Цивільного кодексу України. Процедурно врегульовує реквізицію Закон України від 17 травня 2012 р. «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», в якому також запроваджуються і дві самостійні процедури, які не є реквізицією; 2) вилучення майна, тобто позбавлення державних підприємств, державних господарських об'єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану; 3) безоплатну передачу комунального майна у державну власність.

На підзаконному рівні це врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р.

№ 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Коротко процедура включає таке: 1) рішення військового командування про примусове відчуження майна; 2) оцінка майна; 3) складання акта за встановленою у зазначеній постанові формою. Такий акт підписується власником майна або його законним представником та уповноваженою особою військового командування й органу, що погодив рішення про примусове відчуження, або військового командування чи органу, що ухвалив таке рішення, і скріпляють печатками військового командування або інших зазначених органів. Присутність власника майна чи обов'язковість його підпису на акті не вимагається, але він має право у будь-який час ознайомитися з актом чи отримати його примірник. З дати підписання акта майно переходить до державної власності4.

Закон України від 3 березня 2022 р. «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» передбачив примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів, що означає примусове вилучення об'єктів права власності Російської Федерації та об'єктів права власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) на користь держави Україна на підставі і в порядку, встановленому цим законом. Ця правова форма отримала в науці і практиці назву націоналізація. Тобто націоналізації підлягає лише майно, яке належить юридичним особам, кінцевим власником яких є російська федерація як держава, тобто в особі відповідних державних органів. Але 1 квітня 2022 р. Верховною Радою України було розширено перелік осіб, які є резидентами РФ і після набрання чинності законом будуть внесені три додаткові категорії, включаючи громадян РФ. Під активами, які будуть вилучати- ся задля подолання наслідків, що були спричинені державою агресором, закон визначає рухоме і нерухоме майно, кошти, вклади у банках, цінні папери, корпоративні права, інше майно (активи), що знаходяться на території України та прямо чи опосередковано належать РФ чи її резидентам5. Земля у даному переліку прямо не називається, але вона належить до категорії нерухоме майно і тому ми можемо її віднести до переліку.

Вилучення відбуватиметься у декілька етапів. Спочатку Кабінет Міністрів України сформує перелік активів і направить ці пропозиції щодо їх вилучення до Ради національної безпеки і охорони України. Наступний етап - РНБО розгляне дані пропозиції та прийме рішення. За погодження РНБО з КМУ відбуватиметься вилучення. І кінцевим етапом є прийняття Верховною Радою України закону про затвердження рішення РНБО та Указу Президента України про вилучення активу6.

Указ Президента України від 11 травня 2022 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 р. “Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”» вперше започаткував процедуру націоналізації майна РФ. Перелік об'єктів, які підлягають націоналізовано, ще не оприлюднено, але проєкт Закону про затвердження зазначеного Указу Президента України вже подано до Верховної Ради. Момент виникнення права власності держави Україна традиційно пов'язується з реєстрацією права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України за поданням Кабінету Міністрів України виключно на підставі Указу Президента, виданого згідно з цим Законом.

Закон України від 24 березня 2022 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» передбачив три нові процедури набуття прав на землю: 1) передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності (ми вбачаємо тут запровадження земельної оренди як права зобов'язального на відміну від традиційної речової оренди, про що неодноразово писали провідні вчені України7); 2) спрощений порядок передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності їх постійними землекористувачами та емфітевтами; 3) передача орендарями та суборендарями прав оренди та суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності для ведення сільського господарства.

Якщо перші два вищезазначені закони закладають лише потенціальну можливість реквізиції, націоналізації та інших подібних форм набуття прав на землю в умовах воєнного стану, то останній закон прийнятий з метою його негайного практичного застосування, оскільки стосується в основному земель сільськогосподарського призначення і їх швидкого залучення до посівної кампанії з метою запобігання продовольчій кризі в Україні. Враховуючи те, що Державний земельний кадастр (далі - ДЗК) і Державний реєстр прав на нерухоме майно (далі - ДР) не працюють у звичайному режимі, на час воєнного стану державна реєстрація договорів здійснюється районною військовою адміністрацією у Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану. І хоча після спливу двох місяців від введення воєнного стану ДР частково почав працювати і відповідний доступ до реєстру був наданий не всім нотаріусам та державним реєстраторам (перелік тих, хто його отримав, можна подивитися на сайті Міністерства юстиції України), державна реєстрація здійснюється за вимогами зазначеного Закону.

Даний закон також коригує деякі традиційні форми набуття прав на землю: призупинено приватизацію землі на період війни (що має бути розповсюджено і на мирний час8); вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до ДР договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності; земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності не проводяться. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЗКУ права на земельні ділянки державної та комунальної власності могли набувати виключно на земельних торгах, але під час дії воєнного стану ця норма призупинена щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності. Введення в дію таких змін було зумовлено неможливістю проведення земельних торгів у даних умовах, адже це довготривалий процес, який вимагає функціонування відповідних органів та є неможливим на відповідних територіях, тому незавершені торги були скасовані, а призначення нових забороняється9.

Договори, які укладаються на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, також зазнали змін. Такі зміни відбуваються щодо умови тривалості такого договору, бо зараз вона становить строк до одного року і положення щодо мінімального строку у сім років поки не діє. При цьому недоліком є те, що орендар скоріш за все не встигне зібрати врожай на відповідній земельній ділянці, тому оцінюючи зміни, які виникли у законодавстві через введення воєнного стану, юристи рекомендують зазначати умови щодо збору вражаю при укладенні договору10. Не весь врожай може встигнути дозріти для збирання у зазначений термін, наприклад, сорти озимої пшениці висаджуються у кінці літа чи початку осені11 і збір відбувається на початку літа, тому для осіб, які будуть використовувати зазначений сорт, термін в один рік є недостатнім. Але таким особам надається право на його збирання, сплативши відповідну компенсацію орендодавцю. Її розмір також визначений Законом.

Згідно з новими положеннями орендар також втрачає можливість на: компенсацію власних витрат для поліпшення земельної ділянки, поновлення договору оренди землі, передачу в суборенду, встановлення земельного сервітуту, зміну угідь земельної ділянки, будівництва на ділянці об'єктів нерухомого майна, закладення багаторічних насаджень, переважне право на купівлю, відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування, поділ та об'єднання, використання для власних потреб та зміну цільового призначення. Важливою фактом також є те, що Законом України від 24 березня 2022 р. після призупинення дії ДЗК були внесені зміни до порядку державної реєстрації земельних ділянок, яка зараз відбувається за іншою процедурою. Незареєстрована земельна ділянка, яка не має кадастрового номеру, згідно з п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗКУ формується без внесення про неї відомостей до ДЗК та присвоєння кадастрового номеру, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Адже зупинення дії ДЗК було необхідним кроком щодо збереження відомостей про землі в межах кордонів України. І хоча з 19 травня 2022 р. частково відновлено роботу ДЗК (постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєн- ного стану»), формування земельних ділянок має відбуватися за вимогами цього закону для врегульованих у ньому форм набуття прав на землю.

Законом України від 24 березня 2022 р. було надано право передавати в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності їхніми постійними користувачами та емфітевтами. Дане положення є нетиповим, адже до введення воєнного стану в Україні для емфітевта можливо було встановити заборону для передачі земель в оренду, коли зараз така заборона не підлягає застосуванню (абз. 3 ч. 4 ст. 102-1 ЗКУ).

Дія ч. 5 ст. 116 ЗКУ про те, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, зараз не підлягає застосуванню щодо права постійних користувачів земель сільськогосподарського призначення передавати земельні ділянки в оренду та зберегти належне їм право постійного користування.

У період воєнного стану договори про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності укладаються в електронній формі та підтверджуються кваліфікованими електронними підписами. У цьому документі можна передбачити оренду декількох земельних ділянок одним орендодавцем, строк такого договору становить один рік і не може бути поновлений чи укладеним на новий, також щодо земельної ділянки, стосовно якої вчиняється даний правочин, якщо вона не містить відомостей про кадастровий номер або їй його не присвоєно, то такий номер не зазначається. Отримання електронного цифрового підпису регулюється Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» та наказом Міністерства цифрової трансформації України від 29 липня 2020 р. № 112 «Про затвердження Порядку ведення реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів» та іншими нормативно-правовими актами. Отже, юридичні й фізичні особи мають звернутися до одного із акредитованих центрів сертифікації ключів і отримати електронний цифровий підпис.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації договору оренди землі у Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 563 внесено зміни у Типовий договір оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220. Ці зміни впроваджують норми, передбачені вищезазначеними законами. Таким чином Уряд адаптував Типовий договір оренди землі до умов воєнного стану.

Верховна Рада України 12 травня 2022 р. прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану», який наразі ще не набрав чинності. Законом передбачено гранично оперативне надання земельних ділянок державної, комунальної власності в оренду для розміщення виробничих потужностей підприємств, що переміщені із зони бойових дій, без проведення земельних торгів із обмеженнями умов оренди. Підприємства, що надаватимуть ділянки, визначатимуться спільним рішенням двох обласних військових адміністрацій. Також встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок, надання їх в оренду для будівництва річкових портів (терміналів), залізничних логістичних центрів відбуватиметься без розроблення документації із землеустрою та затвердженої містобудівної документації, на підставі мотивованого висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури сільської, селищної та міської ради. Землі комунальної власності будуть надаватися в постійне користування для розміщення об'єктів для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб за рішенням виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, але забороняється використання природоохоронних територій, земель природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення для таких цілей. Також закон визначає спеціальні правила реєстрації встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок районним військовими адміністраціями. Міністерство аграрної політики та продовольства України отримає право призупиняти та відновлювати роботу ДЗК, а також встановлювати обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів. Закон встановлює, що спрощена процедура передання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року здійснюється районними військовими адміністраціями12.

Висновки

З початку війни в Україні виникла нагальна потреба швидко оптимізувати правове регулювання земельних відносин. Насамперед це стосується правових форм набуття (реалізації) прав на землю. Серед правових форм, які були загалом передбачені законодавством, але в практичному застосуванні яких не було потреби до війни з РФ, є реквізиція землі. Започаткований нинішнім законодавством варіант націоналізації майна є новелою нашого законодавства. Нові зміни до ЗКУ передбачили варіант отримання земель в оренду зобов'язального характеру. Ряд правових форм набуття прав на землю, як-то приватизація землі, продаж земельних ділянок через земельні торги, призупинили свою реалізацію на час війни.

Примітки

1. Заєць О.І. Набуття прав на землю за земельним законодавством України. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2005. № 11. С. 35-45.

2. Мірошниченко А.М. Земельне право України: підручник. 3-тє вид. Київ: Алерта, 2013. 512 с. С. 193.

3. Балаценко М.І. До питання визначення поняття «Речові права на землю». Журнал східноєвропейського права. 2017. № 44. С. 63-70.

4. Ізвєков В. Примусове відчуження майна під час воєнного стану. URL: https://esquires.ua/primusove-vidchuzhennya-majna-pid-chas-voyennogo-stanu/.

5. Гаврилова О. Що передбачає закон про націоналізацію активів РФ і на кого поширюється його дія? URL: https://pravo.ua/shcho-peredbachaie-zakon-pro-natsionalizatsiiu-aktyviv-rf-i-na-koho-poshyriuietsia-ioho-diia/.

6. Там само.

7. Третяк Т.О. Добросусідство у земельному праві України: монографія. Київ: Алерта, 2019. 368 с. С. 189.

8. Проблеми та перспективи безоплатної приватизації земель громадянами / А.М. Мірошниченко, А.Г. Мартин, А.І. Ріпенко. Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. 2012. № 3-4. С. 4-59. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zemleustriy_2012_3-4_10.

9. Міністерство аграрної політики та продовольстава України. Закон про продовольчу безпеку в умовах воєнного стану: роз'яснення щодо застосування. URL: https://minagro.gov.ua/news/zakon-pro-prodovolchu-bezpeku-v-umovah-voyennogo-stanu-rozyasnennya-shchodo-zastosuvannya.

10. Коломійцева Д.М. Ринок землі в умовах воєнного стану. Проблемні питання майбутнього. URL: https://www.youtube.com/watch?v=HrfIM1ugdRk.

11. Озима пшениця: характеристика, посів, збирання і зберігання. URL: https://bizontech.ua/blog/winter-wheat-characteristics-sowing-harvesting-storage.

12. Укрінформ. Рада ухвалила зміни до земельного законодавства на період воєнного стану. 12 травня 2022 р. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3481633-rada-uhvalila-zmini-do-zemelnogo-zakonodavstva-na-period-voennogo-stanu.html.

Размещено на Allbest.ru