Адаптація світового досвіду управління прісноводними ресурсами в умовах імплементації Водної Рамкової Директиви

Микола Георгійович Сербов, доктор економічних наук, кандидат географічних наук, доцент, перший проректор-проректор з навчальної роботи Одеського державного екологічного університету

Анотація

Вступ. У зв'язку з євроінтеграцією Україні необхідно дослідити світовий досвід управління прісноводними ресурсами, розробити та впровадити законодавчо-нормативні документи відповідно до Водної рамкової директиви. Відповідно адаптація світового досвіду управління прісноводними ресурсами в умовах імплементації Водної рамкової директиви є серед основних завдань дослідження. Водночас, цілий ряд її положень мають декларативний характер, існують проблеми і щодо норм, які стосуються контрольного механізму Конвенції.

Метою статті є процес адаптація світового досвіду управління прісноводними ресурсами в умовах імплементації Водної рамкової директиви.

Результати. Досліджено управління прісноводними ресурсами України в умовах імплементації Водної Рамкової Директиви. Обґрунтовано механізм реалізації інтегрованого басейнового принципу управління прісноводними ресурсами на засадах Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС, що враховує основні інструменти, принципи та завдання імплементації європейських правових та екологічних стандартів. Визначено, що механізм реалізації базується на законодавчо-нормативному, науково-інноваційному, програмно- технічному та ресурсно-інфраструктурному забезпеченні завдань Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС. Висновки. Обґрунтовано, що головними завданнями механізму реалізації інтегрованого басейнового принципу управління прісноводними ресурсами є: збалансоване управління прісноводними ресурсами на засадах басейнового принципу, інтеграція охорони і стабільного розпоряджання водою, підтримання і вдосконалення водного середовища, стимулювання інноваційних проєктів та розробок щодо модернізації, створення нової водної інфраструктури, розвиток співтовариства держав-членів, а також бізнесу та держави на засадах державно-приватного партнерства, виконання завдань Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС.

Ключові слова: прісноводні ресурси, інновації, сталий розвиток, Водна Рамкова Директива.

Abstract

Introduction. In connection with European integration, Ukraine needs to study the global experience of managing freshwater resources and develop and implement legislative and regulatory documents of the Water Framework Directive. Accordingly, the international experience adaptation of working freshwater resources in the conditions of implementing the Water Framework Directive is among the main tasks of the research. At the same time, a number of its provisions are declarative. There are also problems with the norms related to the control mechanism of the Convention. The purpose of the article is to adapt the global experience of managing freshwater resources in the context of the implementation of the Water Framework Directive.

The results. The management of freshwater resources of Ukraine under the conditions of implementation of the Water Framework Directive was studied. Relevant directions for the performance of the Water Framework Directive in Ukraine have been developed: integrated management of freshwater resources based on the basic principle has been implemented, territorial zoning has taken place, and the project Strategy for the Development of Water Policy of Ukraine - Water Strategy has been developed, as well as a pilot project for water quality monitoring has been developed. The implementation mechanism of the integrated basin principle of freshwater resource management based on the Water Framework Directive 2000/60/EC, which considers the leading tools, guides, and tasks of implementing European legal and environmental standards, is substantiated. It was determined that the implementation mechanism is based on the legislative-normative, scientific-innovative, software-technical, and resource-infrastructural tasks of the Water Framework Directive 2000/60/EC.

Conclusions. It is substantiated that the main tasks of the implementation mechanism of the integrated basin principle of freshwater resources management are: balanced management of freshwater resources on the basis of the basin principle; integration of protection and stable water management; maintenance and improvement of the aquatic environment; stimulation of innovative projects and developments related to modernization; creation of new water infrastructure; development of the community of member states; business and the form based on public-private partnership; implementation of the Water Framework Directive 2000/60/EC.

Keywords: freshwater resources, innovation, sustainable development, Water Framework Directive.

управління прісноводний ресурс директива

Вступ

У зв'язку з євроінтеграцією Україні необхідно дослідити світовий досвід управління прісноводними ресурсами, розробити та впровадити законодавчо-нормативні документи відповідно до Водної рамкової директиви. Відповідно адаптація світового досвіду управління прісноводними ресурсами в умовах імплементації Водної рамкової директиви є серед основних завдань дослідження. «З огляду на потребу в інтегрованому управлінні водними ресурсами міжнародних водотоків приинята у 1992 р. в рамках Європеиської економічної комісії ООН так звана «Водна Конвенція» - Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер [1, с. 457] «(Україна приєдналась до неї у 1999 р.) - містить норми, якими закріплено елементи інтегрованого управління водними ресурсами» [2]. Водночас, цілии ряд її положень мають декларативнии характер, існують проблеми і щодо норм, які стосуються контрольного механізму Конвенції.

Дослідженню управління прісноводними ресурсами України в умовах євроінтеграції присвячені роботи таких відомих учених, як: Б.В. Буркинськии, О.О. Веклич, К.Г. Гофман, Б.М. Данилишин, Є.О. Боико, Джеффрі Д. Сакс, Емоту, А. Ендерс, І.О. Іртищева, В.С. Кравців, М.В. Курик, М.Я. Лексін, Л.Г. Мельник, В.С. Міщенко, І.М. Потравнии, Т.В. Стрикаленко, М.І. Стегнеи, О.М. Теліженко, С.К. Харічков, М.А. Хвесик, Л. Хенс, Є.В. Хлобистов, М. Янг та інші. Однак, імплементація Водної рамкової директиви пришвидшує адаптацію світового досвіду управління прісноводними ресурсами в Україні, а тому є досить актуальною.

Метою статті є процес адаптації світового досвіду управління прісноводними ресурсами в умовах імплементації Водної рамкової директиви.

Виклад основного матеріалу

Вдовенко Н. та Коробова Н. вважають, що «формування сучасних тенденціи щодо забезпечення оптимальної дії системи збалансованого функціонування водогосподарського комплексу спонукає до удосконалення й поглиблення підходів щодо забезпечення поступового розвитку системи сталого водокористування. При цьому важливим є визначення та економічна оцінка запасів водних біоресурсів як бази для розвитку, освоєння и експлуатації водних ресурсів у контексті впровадження положень Водної Рамкової Директиви ЄС. Тому зазначені питання є актуальними та своєчасними як з наукового, так і з практичного погляду» [4, с. 69]. Відповідні напрями щодо імплементації Водної Рамкової Директиви в Україні розроблені: впроваджується інтегроване управління прісноводними ресурсами на засадах басеинового принципу, відбулося раионування територіи, розроблении проєкт Стратегія розвитку водної політики України - Водна Стратегія, розроблении пілотнии проєкт моніторингу якості води.

Як зазначається у статті 360 Угоди, «передбачається, що посилення природоохоронної діяльності матиме позитивні наслідки для громадян та підприємств в Україні та ЄС, зокрема, через покращення системи охорони здоров'я, збереження природних ресурсів, підвищення економічної та природоохоронної ефективності, інтеграції екологічної політики в інші сфери політики держави, а також підвищення рівня виробництва завдяки сучасним технологіям» [5]. Гідрографічне раионування територіи України наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Гідрографічне районування територій України [3].

Як зазначається Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, «до цього часу управління водними ресурсами в Україні здіиснювалося за адміністративно-територіальним поділом, наче річки теж мають кордони між областями та краї нами. Рішення щодо екологічного стану та використання ресурсів річок прии- малося обласними управліннями водних ресурсів, які підпорядковані Держводаген- тству. Кожен раион сам собі управляє, а інтегрованого управління немає. Сьогодні Ук- раї на переходить до басеино- вого принципу управління» [6]. Гідрографічне раиону- вання територіи України роз- поділлено на дев'ять раионів річкового басеину (Вісли (Західного Бугу та Сану), Дунаю, Дністра, південного Бугу, Дніпра, річок Причорномор'я, Дону, річок Приазов'я, річок Криму).

Відповідно до Методики віднесення масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного та хімічного станів масиву поверхневих вод, а також віднесення штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод від 14.01.2019 № 5, «для класифікації екологічного стану масиву поверхневих вод використовуються п'ять класів. Для графічного відображення кожен з класів екологічного стану масиву поверхневих вод позначається відповідним кольором:

I клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану «відміннии», позначається синім кольором;

II клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану «добрий», позначається зеленим кольором;

III клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану «задовільнии», позначається жовтим кольором;

IV клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану «поганий», позначається помаранчевим кольором;

V клас екологічного стану, що відповідає екологічному стану «дуже погании», позначається червоним кольором» [7].

Державнии моніторинг вод як ефективний інструмент оцінки стану води здіиснює аналіз показників поверхневих, підземних та морських вод. При цьому в компетенції міністерства входить розроблення та затвердження Морської стратегії, планів управління річковим басеином.

Наибільш незадовільна екологічна оцінка водних ресурсів спостерігається в Причорноморському регіоні, де кратність перевищення норм більше у 5 разів. «За даними Всесвітнього фонду природи (WWF) прісноводні ресурси в Україні у дуже поганому стані. Згідно з інструментом WWF Water Risk Filter, прісноводні ресурси мають позначку «високии ризик» і впевнено прямують до статусу «дуже високии ризик». Також згідно зі звітом «Жива планета» від WWF, наибільш страждають в Україні екосистеми боліт та степової зони: площа степів за останні десятиліття скоротилася з 40% території країни до лише кількох відсотків. На Поліссі за останні 100 років було осушено понад 1 млн га боліт» [9].

Серед головних рекомендаціи WWF для України щодо збереження природних ресурсів є збільшення частки територіи (рис. 1).

За рахунок заборони оранки заплав річок, луків та залишків степу та щоб повернути їх в стан природних територіи (боліт, луків, степу, лісу) можливо збільшення частки природних територіи в Україні за рахунок частини малоефективних для агровиробництва орних земель (за деякими оцінками - близько 10 млн га); по всіи країні заборонити дренаж природних територіи; провести масштабне відновлення природних водно-болотних угідь та торфяників, особливо на Поліссі; збільшити до 30% території до 2030 року природоохоронних територіи, спираючись на загальноєвропеиські цілі та переглянути бачення та цілі існування цих територіи [9].

Рис. 1

Створити національну стратегію з біорізноманіття на наиближчі 10 років, яка враховуватиме комплексні питання з моніторингу живих організмів, управління їх популяціями та дії для відновлення цінних природних комплексів. Ініціювати масштабне дослідження впливу хімічних речовин, що використовуються у захисті рослин, на природнии світ та зменшити їх використання. Зокрема тих, що використовуються в агровиробництві та пов'язані з втратою комах-запилювачів, наприклад бджіл, від яких

залежить наша продовольча безпека. Запровадити моніторинг водних біологічних ресурсів та здійснювати управління над їх видобутком [9].

Для зменшення навантаження на природу створити та затвердити плани діи з трансформації всіх секторів економіки. За основу може бути використании «Європеи- ськии зелении курс» - програма діи Європеиської комісії, зміст якої - план переходу до кліматично неитральної Європи до 2050 року. Запровадити дієвии план боротьби з браконьєрством. Забезпечити належне фінансування програм, пов'язаних зі зменшенням навантаження на навколишнє середовище та охороною біорізноманіття. Сприяти розвитку дружніх до природи мислення та поведінки на рівні кожного українця.

Колектив авторів зазначають, що «на Всесвітньому саміті в Йоганнесбурзі розвинені країни підтвердили свою прихильність до ідеї сталого розвитку і свої зобов'язання щодо їх досягнення, визначені в Декларації Тисячоліття. Конференція в Ріо-де-Жанеиро і Саміт у Йоганнесбурзі остаточно окреслили намір усього людства переити до іншої парадигми розвитку - «зеленої» економіки, ключовими цілями якої є інтенсивнии і збалансовании поступ економіки та відповідальне управління навколишнім середовищем. Україна на Саміті теж підтвердила, що її національнии шлях розвитку буде відповідати принципам, проголошеним у Порядку денному на XXI століття. Для України успішність реалізації її національного шляху соціально-економічного розвитку сьогодні перебуває у відчутніи залежності від вибору ефективної структури системи необхідних інституціи. Проте першочерговим завданням на національному рівні є досягнення розуміння на всіх рівнях державного управління, що стратегія сталого розвитку є загальновизнаною і необхідною стратегією розвитку у XXI столітті» [10].

Скрипчук П.М. вважає, що «інновацшними напрямами вдосконалення механізмів державного регулювання системного використання водоресурсного потенціалу Україниє:

- всі аспекти синергії, якості, гармонізації законів і нормативів, забезпечення національної безпеки держави у сфері водних ресурсів у зв'язку зі зростанням водоспоживання, тотальним забрудненням, передусім поверхневих вод;

- гарантування надшності и безпеки гідротехнічних споруд; вивчення питань щодо зростання антропогенного навантаження на підземні води;

- обґрунтування аспектів ціноутворення на питну воду;

- інтегроване управління водними ресурсами;

- зменшення водоємності валового внутрішнього продукту;

- подальша раціоналізація водокористування;

- будівництво и реконструкція систем водопостачання та водовідведення; наукове обґрунтування якості питного водопостачання (через відсутність методів очищення від нових забруднювальних речовин);

- удосконалення очищення стічних вод і посилення відповідальності за забруднення;

- випереджальнии розвиток науково-технічної та нормативної бази водогосподарського комплексу;

- розвиток теорії та практики вирішення екологічних конфліктів (наприклад, між Україною та Білоруссю в раионі Шацьких озер щодо погіршення рекреацшного потенціалу та обміління внаслідок промислового використання прилеглої території);

- підвищення ефективності розподілу водних ресурсів;

- широке впровадження розроблюваних інновацшних технологіи (приміром, екологічної стандартизації якості всіх видів вод, екологічного водогосподарського аудиту, екологічної сертифікації басеинів річок та поверхневих водоим для різних цілеи господарювання)» [11, с. 28]. Отже, для імплементації Водної рамкової Директиви необхідно розробити та ухватили стратегію розвитку водної політики. Відповідні стратегії повинні розроблятися на макро-, мезо-, та мікрорівнях.

В Україні розроблено проєкт «Стратегія розвитку водної політики України - Водна Стратегія», передумовою якої визначено «дефіцит прісної води належної якості, що спостерігається в 13 областях України. Зазначена ситуація загострюється наслідками зміни клімату, який суттєво впливає на сезонний розподіл водних ресурсів та призводить до затяжних посушливих періодів. За даними експертів Інституту місцевого розвитку на сьогодні лише 30,1% сільського населення, 89,9% населення, що проживає в селищах міського типу та 99,2% міського населення мають доступ до централізованого водопостачання. Решта сільського населення використовує воду з вуличних водозабірних колонок (біля 20%) та користується водою з колодязів та інших джерел (більше 60%). Привізною водою на сьогодні забезпечуються 824 населені пункти у 9 областях, в яких проживає майже 267 тис. населення. Водопровідні мережі міст є застарілими, ветхими та негерметичними, що є причиною як значних втрат води, що пройшла попередню водопідготовку, так і потрапляння в водопровідні мережі забруднених ґрунтових вод. Неякісна питна вода є однією з причин поширення інфекційних (віруснии гепатит А, черевний тиф, ротавірусна інфекція) та неінфекційних (порушення функцій систем травлення, серцево-судинної, ендокринної) хвороб» [13]. Мета та цілі Стратегія розвитку водної політики України - Водна Стратегія наведено на рис. 2.

«Система державного управління у сфері охорони вод потребує невідкладного реформування і переходу до інтегрованого управління водними ресурсами за басеиновим принципом» [14]. Відповідно розроблении проєкт «Стратегія розвитку водної політики України - Водна Стратегія» повинна реалізувати досягнення Глобальної водної цілі до 2030 року. Відповідно запропоновано механізм реалізації інтегрованого басеинового принципу управління прісноводними ресурсами на засадах Водної Рамкової Директиви.

Рис. 2. Мета та цілі Стратегії розвитку водної політики України - Водна Стратегія

Джерело: згруповано автором [13].

Висновки та перспективи подальших розвідок

Досліджено управління прісноводними ресурсами України в умовах імплементації Водної Рамкової Директиви. Обґрунтовано механізм реалізації інтегрованого басейнового принципу управління прісноводними ресурсами на засадах Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС, що враховує основні інструменти, принципи та завдання імплементації європейських правових та екологічних стандартів. Визначено, що механізм реалізації базується на законодавчо-нормативному, науково-інноваційному, програмно-технічному та ресурсно-інфраструктурному забезпечені завдань Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС.

Обґрунтовано, що головними завданнями механізму реалізації інтегрованого басейнового принципу управління прісноводними ресурсами є: збалансоване управління прісноводними ресурсами на засадах басейнового принципу, інтеграція охорони і стабільного розпоряджання водою, підтримання і вдосконалення водного середовища, стимулювання інноваційних проєктів та розробок щодо модернізації, створення нової водної інфраструктури, розвиток співтовариства держав-членів, а також бізнесу та держави на засадах державно-приватного партнерства, виконання завдань Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС.

Список літератури

1. The Convention on the Protection and Use of Trans boundary Watercourses and International Lakes 1992. United Nations Treaty Series. 2000. Vol. 2105. Р. 457.

2. Про приєднання України до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер: Закон України від 0І.07.1999 р. № 801-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 34. Ст. 282.

3. Руководство по интегрированному управлению водными ресурсами в басейнах. Global Water Partnership, International Network for Basin Organizations. 2012. 111 p.

4. Вдовенко Н., Коробова Н. Парадигмальнии погляд на розвиток системи сталого водокористування в умовах інтеграціиних процесів. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2018. № 4 (16). С. 69-76.

5. Проект ЄС «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні Секторальної бюджетної підтримки» якість води та управління водними ресурсами: короткий опис Директив ЄС та графіку їх реалізації.

6. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

7. Про затвердження Методики віднесення масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного та хімічного станів масиву поверхневих вод, а також віднесення штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод: Наказ Мінприроди Украї ни від 14.01.2019 № 5.

8. Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів України. Державним агентством водних ресурсів України.

9. Всесвітніи фонд природи б'є тривогу: в Україні все менше прісноводних ресурсів. «Пропозиція» Головнии журнал з питань агробізнесу. 2020.

10. Основні засади впровадження моделі «зеленої» економіки в Україні: навч. посіб. / Т.П. Галушкіна, Л.А. Мусіна, В.Г. Потапенко та ін.; за наук. ред. Т.П. Галушкіної. Київ: Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування, 2017. 154 с.

11. Скрипчук П.М. Сучасні підходи до формування водогосподарського менеджменту. Економіка і держава. 2012. № 11. С. 27-30.

12. Поговоримо про відновлення водних ресурсів в Україні?

13. Стратегія розвитку водної політики України - Водна Стратегія.

14. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року: Закон України від 28.02.2019 № 2697-VIII.

15. Крамаренко І.С. Формування та розвиток регіонального інвестицшного потенціалу в умовах структурних трансформаціи економіки: теорія, методологія та практика: монографія. ФОП Швец В.М., 2019. 356 с.

16. Боико Є.О. та ін. Екологічні інвестиції: стан та перспективи впровадження на мікро-, мезо- та макрорівнях. Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. Серія: Економічні науки. 2021. № 2. Т. 3. С.40-49.

17. Irtyshcheva, I. еt а! Mechanisms to Manage the Regional Socio-Economic Development and Efficiency of the Decentralization Processes. International Conference on Human Interaction and Emerging Technologies. 2021. рр. 694-701.

18. Іртищева І.О., Рогатіна Л.П., Крамаренко І.С., Андрющенко Є.Г., Білан В.В. Трансформація інвестиціиної інфраструктури - запорука економічної безпеки: національнии та регіональнии аспекти. Агросвіт. 2020. № 12. С. 27-33.

References

1. The Convention on the Protection and Use of Trans boundary Watercourses and International Lakes 1992. (2000). United Nations Treaty Series. Vol. 2105. Р. 457.

2. Pro pryiednannia Ukrainy do Konventsii pro okhoronu ta vykorystannia transkordonnykh vodotokiv ta mizhnarodnykh ozer. (1999). [On the accession of Ukraine to the Convention on the Protection and Use of Transboundary Watercourses and International Lakes: Law of Ukraine]. № 34 dated July 1.

3. Rukovodstvo po yntehryrovannomu upravlenyiu vodnymy resursamy v basejnakh [Guide to integrated management of water resources in basins]. (2012). Global Water Partnership, International Network for Basin Organizations.

4. Vdovenko N., Korobova N. (2018). A paradigmatic view of the development of the system of sustainable water use in the context of integration processes. Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia. № 4 (16), рр. 69-76.

5. Proekt YeS «Dodatkova pidtrymka Ministerstva ekolohii ta pryrodnykh resursiv Ukrainy u vprovadzhenni Sektoral'noi biudzhetnoi pidtrymky» YaKIST' vody ta upravlinnya vodnymy resursamy: korotkyj opys Dyrektyv YeS ta hrafiku ikh realizatsii. [EU project "Additional support of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine in the implementation of Sectoral Budget Support" Water quality and water resources management: a brief description of the EU Directives and their implementation schedule].

6. Ministerstvo zakhystu dovkillia ta pryrodnykh resursiv. [Ministry of Environmental Protection and Natural Resources].

7. Pro zatverdzhennia Metodyky vidnesennia masyvu poverkhnevykh vod do odnoho z klasiv ekolohichnoho ta khimichnoho staniv masyvu poverkhnevykh vod, a takozh vidnesennia shtuchnoho abo istotno zminenoho masyvu poverkhnevykh vod do odnoho z klasiv ekolohichnoho potentsialu shtuchnoho abo istotno zminenoho masyvu poverkhnevykh vod. (2019). [On the approval of the Methodology for assigning a body of surface water to one of the classes of ecological and chemical state of the body of surface water, as well as assigning an artificial or significantly altered body of surface water to one of the classes of ecological potential of an artificial or significantly altered body of surface water: Law of Ukraine]. № 5 dated January 14. 2019.

8. Monitorynh ta ekolohichna otsinka vodnykh resursiv Ukrainy. Derzhavnym ahentstvom vodnykh resursiv Ukrainy. [Monitoring and environmental assessment of water resources of Ukraine. State Agency of Water Resources of Ukraine].

9. Vsesvitnij fond pryrody b'ie tryvohu: v Ukraini vse menshe prisnovodnykh resursiv. «Propozytsiia» Holovnyj zhurnal z pytan' ahrobiznesu 2020. [The World Wide Fund for Nature is sounding the alarm: freshwater resources are decreasing in Ukraine. (2020). "Offer" The main magazine on agribusiness].

10. Halushkina T.P., Musina L.A., Potapenko V.H. and etc. (2017). Osnovni zasady vprovadzhennia modeli «zelenoi» ekonomiky v Ukraini. [The main principles of the implementation of the "green" economy model in Ukraine]. Instytut ekolohichnoho upravlinnia ta zbalansovanoho pryrodokorystuvannia. Kyiv. Ukraine.

11. Skrypchuk P.M. (2012). «Modern approaches to the formation of water management». Ekonomika i derzhava. № 11, рр. 27-30.

12. Pohovorymo pro vidnovlennia vodnykh resursiv v Ukraini? [Shall we talk about restoration of water resources in Ukraine?].

13. Stratehiia rozvytku vodnoi polityky Ukrainy - Vodna Stratehiia. [Strategy for the development of water policy of Ukraine - Water Strategy].

14. Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku. (2019). [On the Basic principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period until 2030: Law of Ukraine]. № 2697-VIII. Dated February 28. 2019.

15. Kramarenko I.S. (2019). Formuvannia ta rozvytok rehional'noho investytsijnoho potentsialu v umovakh strukturnykh transformatsij ekonomiky: teoriia, metodolohiia ta praktyka: monohrafiia [Formation and development of regional investment potential in conditions of structural transformations of the economy: theory, methodology and practice: monograph]. FOP Shvets V.M. Mykolaiv. Ukraine.

16. Boyko E.O. and etc. (2021). «Environmental investments: status and prospects of implementation at the micro, meso, and macro levels». VisnykKhNAUim. V.V. Dokuchaieva. Seriia: Ekonomichni nauky. № 2. Vol. 3, рр. 40-49.

17. Irtyshcheva, I. and etc. (2021). «Mechanisms to Manage the Regional Socio-Economic Development and Efficiency of the Decentralization Processes». International Conference on Human Interaction and Emerging Technologies, рр. 694-701.

18. Irtischeva I.O., Rogatina L.P., Kramarenko I.S., Andryushchenko E.G., Bilan V.V. (2020). «Investment infrastructure transformation is a key to economic security: national and regional aspects». Ahrosvit. № 12, рр. 27-33.

Размещено на Allbest.ru