Правові проблеми анонімності та ідентифікації в цифровому середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові проблеми анонімності та ідентифікації в цифровому середовищі

Марія Яшарова

кандидат юридичних наук, доцент кафедри інтелектуальної власності та приватного права, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

Катерина Аксьонова

магістр інтелектуальної власності, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

Анотація

ХХІ століття є великим поштовхом розвитку інформаційних технологій, які звичайно стали невід'ємною частиною нашого життя і тому виникає актуальність дослідження правових підходів та засад щодо врегулювання відносин пов'язаних з анонімністю і ідентифікацією фізичної особи у цифровому середовищі, у тому числі, право на приватністі і захист персональних даних осіб.

Розвиток системи захисту персональних даних є доволі актуальним і цікавим дослідженням на сучасному етапі для українського суспільства, а також аналіз національного законодавства та міжнародний досвід щодо анонімності та ідентифікації осіб у цифровому середовищі у втручання в приватне життя фізичних осіб у мережі "Інтернет".

Науковці щоразу звертають увагу на впровадження в законодавство чітких та конкретних положень щодо контролю користувачів над власними даними, а це вкрай важливий крок до оптимізації в цій сфери права.

Найбільш проблемним питання з стрімким розвитком інформаційних технологій є захист персональних даних, які дуже тісно пов'язано з захистом прав та свобод людини, а також захистом прав на приватне життя, що вимагає створення дієвої системи захисту персональних даних відповідно до міжнародних зобов'язань нашої країни, які пов'язані із європейською інтеграцією нашої держави. персональний законодавство анонімність

Дискусійним питання є також теоретичні питання щодо вивчення дієвого правового механізму захисту прав суспільства у цифровому середовищі, а саме проблем щодо відповідальності за порушення обігу персональних даних в мережі "Інтернет" юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, у тому числі, кіберзлочиності та її протидії.

Правові проблеми анонімності та ідентифікації у цифровому середовищі будуть потребувати подальших досліджень та наукових дискусій з метою запровадження дієвих механізмів захисту і обігу даних осіб в мережі "Інтернет" в національному законодавство.

Ключові слова: цифрові права, мережа "Інтернет", інтернет речей, конституційні права людини, право на приватність і захист персональних даних, захист прав людини, соціальні мережі.

Maria Yasharova

Candidate of Law Sciences, Associate Professor of the Department of Intellectual Property and Private Law,

National Technical University of Ukraine "Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic

Institute"

Kateryna Aksonova

Master of intellectual property, National Technical University of Ukraine "Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"

LEGAL ISSUES OF ANONYMITY AND IDENTIFICATION IN THE DIGITAL ENVIRONMENT

The ХХІ century is a great impetus for the development of information technologies, which have naturally become an integral part of our lives, and therefore there is an urgency to study legal approaches and principles regarding the regulation of relations related to anonymity and identification of a natural person in the digital environment, including the right to privacy and protection of personal data of individuals.

The development of the personal data protection system is quite relevant and interesting research at the current stage for Ukrainian society, as well as the analysis of national legislation and international experience regarding the anonymity and identification of individuals in the digital environment in the intervention in the private life of individuals on the Internet.

Scientists always pay attention to the implementation of clear and specific provisions in the legislation regarding the control of users over their own data, and this is an extremely important step towards optimization in this area of law.

The most problematic issue with the rapid development of information technologies is the protection of personal data, which is very closely related to the protection of human rights and freedoms, as well as the protection of the right to privacy, which requires the creation of an effective system of personal data protection in accordance with the international obligations of our country, which are related to the European integration of our country.

Theoretical questions regarding the study of an effective legal mechanism for the protection of society's rights in the digital environment are also a topic of discussion, namely, problems related to liability for violations of the flow of personal data on the "Internet" network of legal entities and individual entrepreneurs, including cybercrime and its countermeasures.

Legal problems of anonymity and identification in the digital environment will require further research and scientific discussions in order to introduce effective mechanisms for the protection and circulation of personal data on the "Internet" network in national legislation.

Keywords: digital rights, the "Internet" network, the Internet of Things, constitutional human rights, the right to privacy and protection of personal data, protection of human rights, social networks.

Постановка проблеми. Складно уявити життя без сучасних технологій, тому що кожного дня мільйони і мільярди людей користуються мережею "Інтернет", сьогодні таке цифрове середовище є не лише важливим джерелом інформації а й способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Але у свою чергу, інтернет-середовище з легкістю відслідковує інформаційну активність будь-якої особи, тобто доступність розміщених у мережі даних робить їх надзвичайно вразливими, що, в свою чергу, зводить до мінімуму навіть вірогідність існування приватності. Для компаній, які надають послуги з використання програмного забезпечення на сучасних гаджетах, ідентифікація користувачів - буденність, де анонімності немає місця. Інформація про користувачів активно збирається, обробляється та зберігається такими компаніями, саме тому гостро стоїть не тільки питання ідентифікації та анонімності даних користувачів, а і вірогідності потрапляння таких даних до зловмисників. Проаналізувавши наукові здобутки вчених в цій сфері, можна сказати, що досі у правовій доктрині не існує єдиного підходу щодо повного розуміння визначення термінів "персональна інформація", "особисті дані" або "конфеденційна інформація"

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Правовим проблемам анонімності та ідентифікації у цифровому середовищі було присвячено низку наукових праць та досліджень українських науковців, зокрема Братасюк О., Ментух Н., Ісаков М., Паркулаб В., Костенко О., Мудрицька К., але розкриття питання правових проблем анонімності та ідентифікації в цифровому середовищі здійснювалось опосередковано через призму інших неоднозначних питань правового регулювання мережі "Інтернет".

Метою статті це правовий аналіз підходів щодо врегулювання інформаційних відносин у цифровому середовищі пов'язаних з анонімністю та ідентифікацією фізичної особи у цьому просторі, а також для забезпечення інформаційної безпеки фізичної особи в тому числі і у випадках порушення таких прав.

Виклад основного матеріалу. З розвитком сучасних цифрових технологій, збільшення об'єму та способу поширення інформації у сучасному світі, пов'язані з проблемою анонімності в цифровому середовище і тому багато науковців акцентують увагу щодо збереження такої конфіденційності на рівні етичних, правових, технологічних або психологічних аспектів абсолютної анонімності у цифровому середовище неможливо. Мільйони людей реєструються, створюючи свої особисті облікові записи, на тисячах платформ кожної години, залишаючи там неймовірно великий об'єм персональних даних та іншого роду особистої інформації, тому феномен занепокоєності конфіденційністю в мережі - не дивина. Мотиви анонімності в цифровому середовище відрізняються від фізичного середовища, а саме не лише оприлюднення наприклад творчих результатів під псевдонімом або анонімно, а й інші обирати віртуальні проекції соціальної ролі яку у фізичній реальності не наважиться. І тому анонімність в мережі Інтернет розглядається перш за все як право на повагу до приватного життя та реалізацію на свободу слова.

До того ж, продукти буденного життя сучасної людини стають все розумнішими. Технології, які відносяться, наприклад, до категорії "розумний дім", маючи доступ до мережі та інших подібних гаджетів, можуть з легкістю відслідковувати діяльність особи, яка їх використовує, у тому числі відправляти таку інформацію третім особам.

Цифрове середовище дозволяє швидко та зручно реалізувати фізичний особі своїх прав і свобод, що, у свою чергу, робить його надважливим інструментом у сучасних демократичних процесах. За допомогою мережі "Інтернет" українці можуть забезпечувати низку своїх конституційних прав у будь-який час доби і дня, таких як, наприклад, право на: свободу думки і слова; на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державними справами; проводити збори, мітинги і демонстрації; володіння, користування і розпорядження своєю власністю; підприємницьку діяльність; працю; страйк; відпочинок; охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; освіту, і даний список не є вичерпним [1]. Все вищезазначене у сучасних реаліях реалізовується і забезпечується як за допомогою мережі "Інтернет", так і за допомогою надбань "Інтернету речей".

В нашій країні право на повагу до приватного та сімейного життя є фундаментальним правом кожної людини. Ст. 32 Конституції України встановлює, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, та забороняє збирати, зберігати, використовувати конфіденційну інформацію про особу без її згоди. Тобто мається на увазі, що кожна особа має право на анонімність, а саме передбачає заборону використання приватної інформації без згоди її особи-володільця. Що ж до випадків, при яких можливе зберігання, використання та поширення такої інформації без згоди особи, то вони мають нести безпосередню чітку мету і бути лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Також в національному законодавстві в контексті невтручання у приватне життя та персональні дані громадян зазначається в ЗУ "Про захист персональних даних" частково визнає право на забуття. Особливо місце в національному законодавстві в контексті невтручання у приватне життя та персональні дані громадян займає ЗУ "Про захист персональних даних", зокрема частково визнає право на забуття. А саме, право суб'єкта персональних даних дозволяти їй вимагати за певних умов видалення своїх особових даних із загального доступу через пошукові системи, тобто посилань на ті дані, які, на її думку, можуть завдати їй шкоди або якщо ці данні обробляються незаконно чи є недостовірними.

Для дослідження питання анонімності та ідентифікації людини у цифровому середовищі варто також приділити увагу законодавчому визначенню поняття "персональні дані", хто є їх володільцем та який саме порядок передбачений для обігу вищевказаних даних.

Наразі в Україні відносини, пов'язані із захистом персональних даних регулюються на підставі Закону України "Про захист персональних даних" який і надає необхідне для дослідження визначення. Таким чином, до персональних даних відносяться відомості, чи їх сукупність, про фізичну особу, яка ідентифікована або, за допомогою яких, її можна конкретно ідентифікувати. При цьому, попри те, що володільцем персональних даних є виключно фізична особа, як вбачається із законодавчого визначення, і яка є безпосереднім суб'єктом персональних даних, їх розпорядниками можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні особи, які можуть обробляти такі дані від імені володільця. Слід також звернути увагу, що володільцям персональних даних надано право визначати безпосередньо мету, склад та процедуру обробки таких даних. При цьому наразі не існує законодавчого визначення переліку персональних даних, тож фактично ними можуть бути навіть ваші релігійні або ж політичні переконання, які висловлені в мережі [5].

Суб'єкт персональних даних може реалізувати своє право на невтручання у його особисте життя знеособивши свої персональні дані. У цифровому середовищі реалізувати це право надскладно, оскільки мережа "Інтернет" влаштована так, що те, що у неї потрапляє залишається там назавжи. Ваш випадково "злитий" номер телефону або ж стара персональна сторінка у соціальній мережі, навіть після їх видалення, будуть "гуляти" чи то у вигляді скріншотів, чи то у текстовому вигляді по різним сайтам і вишукувати їх і повністю видалити вдається неможливою місією.

Повертаючись до конституційного формулювання "в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини" у світлі права на приватність фізичної особи у мережі "Інтернет" слід зазначити, що саме поняття "приватність" не має достатньої популярності в українському законодавстві. Незважаючи на конституційні положення, які прямо вказують на вичерпний перелік підстав для втручання у таке право, норми, які мали б встановлювати чіткі формулювання та регламентування способів, обсягів та випадків втручання у приватне життя фізичних осіб, відсутні. У зв'язку з чим виникають численні порушення цього права в юридичній практиці. Що ж до цифрового середовища, то, зважаючи на особливості мережі "Інтернет", а саме - відсутність єдиного нормативно-правового регулювання, інтернаціональність і величезну швидкість поширення інформації всередині, тобто, легкість відслідковування нашої інформаційної активності, то доступність даних, розміщених в ній, робить їх надзвичайно вразливими, що, у свою чергу, зводить до мінімуму вірогідність існування "мережевої приватності фізичної особи".

Щодо положення про анонімність, то в законодавстві є застереження, що органи державної влади можуть вдатися до заходів, завдяки яким особу буде розкрито, наприклад, останнім часом ми можемо почути новини про те, як коригувальників ворожого вогню притягують до відповідальності за допомогою кіберполіції, яка знаходить злочинців за допомогою мережі "Інтернет" та їх персональних даних. Вищевикладене цілком відповідає конституційному формулюванню "в інтересах національної безпеки".

Працівники на своєму робочому місці мають також беззаперечне право на цифрову анонімність, у тому числі, їх ідентифікація повинна відбуватись в межах норм, визначених національним законодавством і тому, роботодавці, у разі використання заходів цифрового спостереження за робітниками, зобов'язані повідомляти про такі заходи [7]. На нашу думку, у вищевикладене положення необхідно внести деякі уточнення, у разі, якщо його втілення з'явиться у вітчизняному законодавстві. По-перше, вищевказане повідомлення повинно бути пред'явлене, з обов'язковим отриманням згоди працівника, ще до того моменту як особу буде піддано таким заходам, оскільки, якщо цього прямо не передбачити, можуть виникати різночитання даної норми, у тому числі, з'явиться фундамент для порушення прав. По-друге, чітко вказати які саме дані роботодавець має право відслідковувати, у тому числі передбачити порядок обробки цієї інформації у спеціальному законодавстві. Слід зазначити, що навіть при наявності вищевказаного цифрового спостереження за робітниками, обов'язок роботодавця зберігати конфіденційність приватної електронної кореспонденції та спілкування працівників зберігається і є непорушним [7].

Без повного розуміння, з правової точки зору, що саме являє собою мережа "Інтернет" говорити про анонімність та ідентифікацію у цифровому середовищі неможливо. Наразі визначення поняття мережа "Інтернет" ми можемо побачити у Законі України "Про електронні комунікації". Таким чином, відповідно до п.54 ст.1 вищевказаного Закону, мережа "Інтернет" - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз'єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами [4]. Дане визначення підтверджує вищенаведену тезу, що мережа не має єдиного правового регулювання, проте, має відповідати тільки певному протоколу, який визначається міжнародними стандартам. Вищевказане визначення також містить поняття "інформаційна система загального доступу", що, відповідно до положень вказаного вже вище закону, означає сукупність телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних [4]. Виходячи з вищевикладеного можна сказати, що мережа "Інтернет" є сукупністю певних фізичних об'єктів - результатів сучасних технологій, які утворюють умови для використання не фізичних інтелектуальних надбань людини, наприклад, створені комп'ютерні коди.

Зважаючи на вищевикладене, слід приділити увагу феномену Індустрії 4.0 - "Інтернет речей". Вказане поняття вперше було запропоновано у 1999 році засновником дослідницького центру AutoID Center в Массачусетському технологічному інституті Кевіном Ештоном [10]. Даний феномен передбачає застосування побутових речей, які мають доступ до мережі "Інтернет", обладнані технічними засобами та мають можливість контролюватись власником девайсу у повсякденному житті. Якщо технології "Інтернету речей" такі як, наприклад, "розумний дім" чи то засоби особистого здоров'я, поки що тільки набирають популярність в Україні, то смартфони, персональні комп'ютери, ноутбуки та планшети наразі є у кожного як окремого громадянина, так і на робочих місцях підприємств, установ та організацій всіх форм власності. Дані девайси створюють корпорації, вкладаючи в них певні технічні характеристики, які дозволяють оброблювати та передавати персональні дані користувачів по всьому світу іноді сотні разів на добу.

Нараз технологічні побутові речі у правовій площині регулюються законодавством у сфері товарообороту, маючи при цьому статус звичайного товару [10]. Проте, розглядаючи дані технології з боку анонімності та ідентифікації користувачів, особливо знаючи, що більшість з них має доступ до мережі, можна сказати про неоднозначність механізмів захисту персональних даних від несанкціонованого доступу, оскільки, як вже зазначалось вище, кожна компанія, коли продає відповідні гаджети, встановлює свій порядок про те, які дані і яким чином оброблюються, зберігаються та передаються. Це є беззаперечною прогалиною у правовому регулюванні при продажі результатів Індустрії 4.0, як мінімум через те, що вищевказані технології походять на товар тільки за фізичною ознакою при цьому увага до їх технологічності виражена тільки у ціні.

Як вже було зазначено вище, мережа "Інтернет" не має центрацізованого управління, єдиних правил використання чи порядку доступу. До того ж, глобальність мережі та відсутність обов'язку для отримання дозволу на використання надає надшвидку можливість для комунікації невизначеному колу осіб, у зв'язку з чим говорити про чіткість та однорідність правового регулювання мережі "Інтернет" та відносин, які пов'язані з анонімністю та ідентифікацією користувачів всередині, певною країною ми не можемо.

Як вже було зазначено вище, Інтернет-ресурси чи компанії, які надають технічні послуги для використання мережі, зазвичай встановлюють свої правила зберігання, обробки та передачі персональних даних користувачів. Таким чином, політикою конфіденційності Microsoft передбачено, що, у разі використання користувачем операційної системи Windows 10, він за замовчуванням повідомляє компанії всі дані від відкритих вкладок у браузері до тексту набраної на клавіатурі [11,12]. Такі дані можуть використовуватись для пропонування, наприклад, таргетованої реклами користувачу, проте, виключати можливість зламу та крадіжки накопичених даних про дії користувача не можна.

Говорячи про обробку персональних даних Інтернет-ресурсами можна сказати таке. Користувач браузера Google, коли відкриває домашню сторінку, автоматично передає сайту своє місцезнаходження, версію операційної системи і самого браузера. Роблячи пошуковий запит, користувач також передає дані про те звідки та куди відбувається перехід, ці дані запам'ятовуються браузером, та, в подальшому, також використовуються при підборі персональної реклами [13]. Користуючись різного роду браузерами, користувачі часто відвідують сторінки своїх соцмереж, електронних банків, пошти, ресурсів з надання медичних послуг, у тому числі ресурсів, де зберігаються особисті документи. У всіх вищенаведених прикладах зберігаються важливі для життя особи персональні дані, тож у разі зламу або ж їх витоку, у руках правопорушника з'являється майже необмежена можливість як для різного робу маніпуляцій чи шантажу конкретної особи, так і для крадіжки грошових коштів або ж вчинення інших незаконних дій з персональними даними користувача.

Враховуючи шалену популярність у сучасному світі соціальних мереж, які також встановлюють свої внутрішні правила використання ресурсу, можна сказати таке. Використовуючи сервіси компанії Meta, користувач повідомляє про всі дані, які він здійснює на своїй сторінці та загалом на платформі, від логіна та пароля до зображень, переписок, інших матеріалів, навіть, якщо вони видалені, компанії. Дані про активність користувача в соціальній мережі, у тому числі відмічені чи найчастіше переглядаємі пости, запам'ятовуються, обробляються та отримують пріоритет для показу, у тому числі, це стосується реклами [14].

Об'єм контенту та рекламних компаній в соціальних мережах та на інших ресурсах з кожним днем збільшується. Аза Раскін (розробник інтерфейсів компанії Mozilla, автор Firefox Panorama) в документальному фільмі про соціальні мережі заявив: "Оскільки ми не платимо за продукти, якими ми користуємося, за них платить рекламодавець і йому продають - нас" [16]. Якщо ви не платите за товар, значить, ви є товар. Якщо говорити більш конкретно, для рекламодавців Інтернет-ресурсів, наші персональні дані, у тому числі увага, поведінка в мережі, інформація про відвідувані сторінки, наші хоббі - товар. Дану тезу слід не залишати без уваги та пам'ятати кожному хто користується мережею "Інтернет".

Досить часто ми чуємо з новин про крадіжки великих баз даних саме з сервісів Meta, які в подальшому продаються на просторах "даркнету". Такі дані включають в себе всю повідомлену сервісу інформацію від користувача таку як ім'я, прізвище, номер телефону, адреса електронної пошти та інші персональні дані особи [17,18]. Навіть, якщо людина у мережі користується псевдонімом і сховала від очей інших користувачів персональну інформацію, у сервісів Meta є до неї доступ, незважаючи на бажання особи приховати ці дані. Вищеперерахованих персональних даних достатньо шахраям також задля маніпулювання користувачами з метою отримання, наприклад, грошей вже в реальному світі.

Зважаючи на вищевикладене, можна зробити проміжний висновок, що для компаній, які надають послуги з використання програмного забезпечення на сучасних гаджетах, ідентифікація користувачів - буденність, де анонімності немає місця. Може здатись, що така передача даних проводиться незаконно, чи без відома особи, дані якої передаються та обробляються, проте, це далеко не так. Починаючи користуватись будь-яким сервісом, купуючи та включаючи вперше будь-який сучасний девайс, у кожного на екрані з'являється вікно з текстом, та поки користувач не поставить відмітку "згоден" він не зможе користуватись можливостями пристрою чи окремого сайту. Даний текст як раз і містить положення, які було перераховано вище. Тож, вкрай важливо, як фізичним так і юридичним особам, ще на моменті реєстрації на будь-якому сервісі в мережі ознайомлюватись з правилами його використання, не надавати надлишкову інформацію, яку не потребує сервіс, та використовувати, за наявності такої можливості, двохетапну авторизацію та інші способи захисту своєї сторінки в мережі "Інтернет".

Оскільки, як ми вже зазначили вище, мережа "Інтернет" в цілому, ні у якій країні світу поки що не вважається ані суб'єктом, ані об'єктом права, правове регулювання його не визначено та доступ до якого мають люди по всьому світу, визначити та прослідкувати, хто саме, та з якою метою краде відомості майже неможливо. До того ж, факт крадіжки відомостей та їх подальший перепродаж, на нашу думку, це половина глобальної проблеми. Серйозні наслідки настають вже в момент, коли відомості потрапили до особи, яка має за мету незаконну наживу. Тільки в окремих та виключних випадках правоохоронним органам вдається виявити та притягнути до відповідальності таких осіб, проте, як вже було зазначено вище, наразі це майже неможливо через ті самі особливості мережі "Інтернет".

Так, наприклад, моніторингом з незаконного поширення персональних даних було виявлено такі випадки: екс-правоохоронець з Полтавщини продавав інформацію з обмеженим доступом із закритих державних та комерційних баз даних. Зловмисник торгував закритою інформацією, якою володіли правоохоронці та державні органи, а також банківські установи та оператори мобільного зв'язку. Зокрема, базами даних Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової служби, Державної міграційної служби, Державної фіскальної служби, Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України. Мешканець Одеси продавав у мережі персональні дані 42 мільйонів іноземців. Кожна з його баз даних коштувала 1 000 доларів [15].

Відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" повноваження з питань захисту персональних даних покладено на Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (далі - Уповноважений). Відповідно до статті 25 вищевказаного Закону Уповноважений може отримувати скарги від фізичних і юридичних осіб з питань захисту персональних даних, проводити відповідні перевірки на підставі звернень, отримувати та мати доступ до необхідної для виконання своїх завдань інформацію, у тому числі видавати обов'язкові для виконання вимоги про запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних з можливістю подальшого їх видалення, зміни або знищення [5]. Також, Уповноважений має право притягувати до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних за статтею 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає відповідальність за ухилення від державної реєстрації бази персональних даних, невиконання вимог Уповноваженого, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення осіб про всю, передбачену законом, інформацію, яку має знати суб'єкт персональних даних та інші правопорушення, які передбачені диспозицією статті 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення [3].

Висновки

Законодавці, на нинішньому етапі розвитку, повинні поставити собі за мету постійно вдосконалювати національні нормативно- правові акти, зважаючи на швидкість впровадження в суспільне життя сучасних технологій, появою нових загроз та викликів для суспільства, оскільки, на нашу думку, дана сфера діяльності наразі є стратегічно важливою для успішного розвитку держави надалі. Впровадження в законодавство чітких та конкретних положень щодо контролю користувачів над власними даними це невеликий, проте вкрай важливий крок до оптимізації даної сфери права.

Вітчизняне законодавство має відповідати міжнародним стандартам, держава має сприяти розвитку та функціонуванню безпечних технологій у будь-якій сфері, особливо Інтернет-технологій, та захищати людей від шкідливих Інтернет-сервісів, як це передбачає та ж сама Будапештська конвенція про кіберзлочинність [8].

І взагалі наші персональні дані постійно обробляються, ідентифікуючи нашу особу, місцезнаходження та іншу інформацію, можуть передаватись третім особам, що у свою чергу майже виключає можливість анонімно знаходитись в Інтернет-просторі. На підставі наших дій створюються рекламні пропозиції, які ми бачимо кожного дня та формується спеціальний контент. З іншого боку ніхто не захищений від крадіжки персональних даних, даний факт повинен побуджати кожного ретельно слідкувати за своєю інформацією, яку він надає цифровим сервісам. Кожен повинен мати право на приватне та сімейне життя в мережі "Інтернет", куди входить захист персональних даних і повага до конфіденційності кореспонденції і спілкування людей по всьому світу. Зважаючи на те, що сучасному суспільстві мережа "Інтернет" є одним з найпотужніших та найважливіших джерел знання та реалізації своїх прав громадянами, відсутність ефективної системи захисту цифрових прав людини, проблеми впровадження сучасних норм законодавства Європи в національне та відсутність ефективних систем захисту персональних даних в мережі "Інтернет" створює та буде створювати в подальшому перешкоди для розвитку держави загалом, а також наражати на небезпеку громадян.

Література

1. Конституція України від 28.08.1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D 1 %80Text.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/435-15Text.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року. URL: https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/80731-10#Text.

4. Про електронні комунікації: Закон України від 16.12.2020 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20/ed20220914.

5. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 року. URL: https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/2297-17#Text.

6. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80#Text.

7. Рекомендації CM/Rec(2014)6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо Посібника з прав людини для інтернет-користувачів та пояснювальний меморандум. ULR: https://rm.coe.int/16802e3e96.

8. Конвенція про кіберзлочинність від 23.11.2001 року. URL: http s ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/994_575#Text.

9. Developing Policy at ICANN. URL: https://www.icann.org/policy.

10. Б.Ю. Жураковський, І.О. Зенів Технології інтернту речей: Навчальний посібник КПІ ім. Ігоря Сікорського 2021 рік. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/42078/1/ Zhurakovskyi_B_Zeniv_Tehnologii_internet_rechey.pdf.

11. Політика конфіденційності Microsoft. ULR: https://privacy.microsoft.com/ru- ru/privacystatement.

12. Умови використання Microsoft. ULR:https://www.microsoft.com/en-us/legal/terms-of-use.

13. Політика конфіденційності Google. ULR: https://policies.google.com/privacy?hl=uk.

14. Meta Policies. ULR: https://transparency.fb.com/ru-ru/policies/.

15. Звіт моніторингу порушення цифрових прав за листопад 2021 року. ULR: https://www.ppl.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0% BA%D1 %81 -%D0%B7%D0%B0-%D0%BB%D0%B8%D 1%81%D 1%82%D0%BE%D0%BF% D0%B0%D0%B4-2021 -%D 1%80%D0%BE%D0%BA%D 1%83.pdf.

16. Jeff Orlowski The Social Dilemma 2020. ULR: https://www.netflix.com/ua-ru/title/81254224.

17. Aaron Holmes 533 million Facebook users' phone numbers and personal data have been leaked online. ULR: https://www.businessinsider.com/stolen-data-of-533-million-facebook- users-leaked-online-2021-4#:~:text=533%20million%20Facebook%20users'%20phone,data%20 have%20been%20leaked%20online&text=The%20personal%20data%20of%20over,a%20low% 2Dlevel%20hacking%20forum.&text=Security%20researchers%20warn%20that%20the,imperson ate%20people%20and%20commit%20fraud.

18. Miklos Zoltan Web Scrapers Claim to Possess and Sell Personal Data on 1.5 Billion Facebook Users on a Hacker Forum. ULR: https://www.privacyaffairs.com/facebook-data-sold-on-hacker-forum/.

19. References:

20. Konstitucija Ukra'ini vid 28.08.1996 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80o Text.

21. Civil'nij kodeks Ukra'ini vid 16.01.2003 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/435-15o Text.

22. Kodeks Ukra'ini pro administrativni pravoporushennja vid 07.12.1984 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text.

23. Pro elektronni komunikacii: Zakon Ukra'ini vid 16.12.2020 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20/ed20220914.

24. Pro zahist personal'nih danih: Zakon Ukraini vid 01.06.2010 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text.

25. Pro Upovnovazhenogo Verhovnoi Radi Ukraini z prav ljudini: Zakon Ukraini vid 23.12.1997 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80#Text.

26. Rekomendacii CM/Rec(2014)6 Komitetu ministriv Radi Cvropi derzhavam-chlenam shhodo Posibnika z prav ljudini dlja internet-koristuvachiv ta pojasnjuval'nij memorandum. ULR: https://rm.coe.int/16802e3e96.

27. Konvencija pro kiberzlochinnist' vid 23.11.2001 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_575#Text.

28. Developing Policy at ICANN. URL: https://www.icann.org/policy.

29. B. Ju. Zhurakovs'kij, I.O. Zeniv Tehnologii interntu rechej: Navchal'nij posibnik KPI im. Igorja Sikors'kogo 2021 rik. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/42078/1/ Zhurakovskyi_B_Zeniv_Tehnologii_internet_rechey.pdf.

30. Politika konfidencijnosti Microsoft. ULR: https://privacy.microsoft.com/ru-ru/privacystatement.

31. Umovi vikoristannja Microsoft. ULR:https://www.microsoft.com/en-us/legal/terms-of-use.

32. Politika konfidencijnosti Google. ULR: https://policies.google.com/privacy?hl=uk.

33. Meta Policies. ULR: https://transparency.fb.com/ru-ru/policies/.

34. Zvit monitoringu porushennja cifrovih prav za listopad 2021 roku. ULR: https://www.ppl.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%B5% D0%BA%D 1%81 -%D0%B7%D0%B0-%D0%BB%D0%B8%D1%81%D 1%82%D0%BE%D0% BF%D0%B0%D0%B4-2021 -%D 1%80%D0%BE%D0%BA%D 1%83.pdf

35. Jeff Orlowski The Social Dilemma 2020. ULR: https://www.netflix.com/ua- ru/title/81254224.

36. Aaron Holmes 533 million Facebook users' phone numbers and personal data have been leaked online. ULR: https://www.businessinsider.com/stolen-data-of-533-million-facebook- users-leaked-online-2021-4#:~:text=533%20million%20Facebook%20users'%20phone,data%20 have%20been%20leaked%20online&text=The%20personal%20data%20of%20over,a%20low%2 Dlevel%20hacking%20forum.&text=Security%20researchers%20warn%20that%20the,impersona te%20people%20and%20commit%20fraud.

37. Miklos Zoltan Web Scrapers Claim to Possess and Sell Personal Data on 1.5 Billion Facebook Users on a Hacker Forum. ULR: https://www.privacyaffairs.com/facebook-data-sold- on-hacker-forum/.

Размещено на Allbest.ru