Інформаційна відкритість органів публічної влади як основний принцип електронного урядування: адміністративно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційна відкритість органів публічної влади як основний принцип електронного урядування: адміністративно-правовий аспект

Завада Р.С.

аспірант ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Анотація

Стаття присвячена дослідження інформаційної відкритості органів публічної влади як основного принципу електронного урядування в контексті адміністративно-правового розуміння.

Інформаційна відкритість органів публічної влади виступає одним з основних принципів електронного урядування, що передбачає доступ громадськості до публічної інформації, відкритість інформації органів державної влади та місцевого самоврядування. Вагомість впровадження відкритості інформації полягає в тому, що вона створює легітимізацію публічних органів і влади загалом, тобто формує довіру до державних інституцій.

Мотивовано, що дотримуючись принципів відкритого урядування органи публічної влади демократичних держав використовують потенціал цифрових технологій для оприлюднення публічної інформації про функціонування органів влади, для збору інформації про потреби громадськості та погодження адміністративних рішень з представниками громадянського суспільства. Ці зусилля щодо посилення прозорості органів управління мають покращити підзвітність громадськості та забезпечити сприйняття громадянами діяльності публічної влади, включаючи довіру до них та оцінку ефективності.

Відкриття державних даних виступає важливим демократичним механізмом, являє собою зміну парадигми того як публічна влада формує свої відносини з громадськістю. Важливо, що відкритість даних має супроводжуватися доступністю необроблених даних, першоджерел, а не висновків що подані державними службовцями.

Information openness of public authorities is one of the main principles of electronic governance, which provides public access to public information, openness of information of state authorities and local self-government. The importance of the introduction of information openness lies in the fact that it creates the legitimization of public bodies and authorities in general, that is, it builds trust in state institutions.

It is motivated that, adhering to the principles of open government, the public authorities of democratic states use the potential of digital technologies to publish public information about the functioning of authorities, to collect information about the needs of the public and agree administrative decisions with representatives of civil society. These efforts to increase the transparency of governance bodies should improve public accountability and ensure citizens' perception of the activities of public authorities, including trust in them and evaluation of effectiveness.

It has been proven that the legal policy of overcoming threats to public health and other socio-political crises is formed on the openness of information about decisions of a state- management and administrative-organizational nature. At the time of the informational hybrid war, the significant risks of the information society, the required principle of the functioning of electronic government in the public-management sphere is to ensure the principle of openness of information.

The opening of state data acts as an important democratic mechanism, it represents a paradigm shift in how public authorities form their relations with the public. It is important that the openness of data should be accompanied by the availability of raw data, primary sources, and not conclusions submitted by public officials.

Keywords: e-governance, openness of information, public authorities, openness of public data, legitimacy.

Вступ

Постановка проблеми. Адміністративна реформа є вагомим чинником трансформації сфери державно-владних відносин. Для забезпечення реформування публічної сфери задіяний синергетичний механізм багатьох галузей знань, у тому числі державного управління, адміністративного права, міжнародних відносин та ряду технічно-інформаційних наук. Проте саме правова політика, що визначається на державному рівні вказує на основні фактори функціонування та розвитку всієї державної влади, її інституцій та зовнішніх гарантій, що її забезпечують.

Вагомим механізмом реального, а не декларативного забезпечення реформування публічно- владних відносин та сфери державного управління є розвиток електронного урядування. Саме цей механізм на нормативному рівні визнаний одним з першочергових пріоритетів реформування системи державного управління, про що зазначено у цілій низці нормативно-правових актів. До прикладу згадаємо Указу Президента України від 12 січня 2015 р. № 5 “Про Стратегію сталого розвитку “Україна-2020” чи Концепцію розвитку електронного урядування в Україні, що схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2017 р. № 649-р.

Забезпечення принципу відкритості передбачає не тільки нормативність цієї вимоги, але й її реальне забезпечення як на рівні органів державної влади, так і місцевого самоврядування, тому дуже важливо дослідити праксіологічний прояв цього принципу в публічно-правовій сфері.

Стан дослідження. Останнім часом електронне урядування та електронні публічні послуги аналізуються на рівні різних галузей права доволі активно, зокрема слід відмітити доробки Ю. Г. Барабаша, О. М. Бориславської, Н.П. Бортник, О. В. Бондаренко, І. М. Жаровської, В. С. Куйбіди, І.О. Личенко, Н. В. Мішиної, В. В. Шамрая, В. А. Шатіло та інших.

Проте новітній аспект електронного урядування має широкі перспективи, є змінним і часто правове регулювання не вспіває за швидким розвиток технологічних можливостей. Вказане зумовлює потребу додаткового аналізу визначеної проблематики.

Метою статті є дослідження інформаційної відкритості органів публічної влади як основного принципу електронного урядування в контексті адміністративно-правового розуміння.

Результати

Реформа публічного управління відповідно до європейських стандартів вимагає впровадження принципів «доброго врядування» («good government»), одним з елементів якого є покращення доступу громадськості до публічної інформації, відкритість органів державної влади та місцевого самоврядування. Реалізація доброго врядування - це надання якісних державних послуг. Таким чином, вимоги до державних службовців та публічних інституцій неминучі. Забезпечити ефективність публічного управління можливо через використання потенціалу електронного урядування, який з розвитком інформаційного суспільства є невичерпним.

Дотримуючись принципів відкритого урядування органи публічної влади демократичних держав використовують потенціал цифрових технологій для оприлюднення публічної інформації про функціонування органів влади, для збору інформації про потреби громадськості та погодження адміністративних рішень з представниками громадянського суспільства. Ці зусилля щодо посилення прозорості органів управління економічною, соціально-культурною, адміністративно-політичною діяльністю та міжгалузевого управління мають покращити підзвітність громадськості та забезпечити сприйняття громадянами діяльності публічної влади, включаючи довіру до них та оцінку ефективності.

На думку представників іноземної правової школи позитивні заплановані результати можуть стати ефективними, лише якщо громадяни вірять, що публічній інформації можна довіряти [1]. В час інформаційної гібридної війни, значних ризиків інформаційного суспільства, поширення кіберзлочинів та інших загрозливих факторів інформаційного простору, вагомим принципом функціонування електронного урядування у публічно-управлінській сфері є забезпечення принципу відкритості інформації. Варто погодитися у вказаному контексті з І. Жаровською у тому, що нині «Україна перебуває в стані зовнішньої агресії, інформаційна війна відбувається на всіх напрямках, в тому числі і в політичній сфері» [2, с.186].

Вагомість впровадження відкритості інформації полягає в тому, що вона створює її легітимації, тобто формує довіру до органів публічної влади та органів місцевого самоврядування з боку громадян.

В час критичних суспільних змін особливо вагомо не порушувати визначений принцип. Влада не може бути закритою навіть в час критичних соціально-політичних трансформацій, якщо вказане прямо не впливає на її безпеку та територіальну цілісність, не порушує можливість реалізації основних функцій держави. Звернемося до прикладу позитивної практики. Пандемічна загроза, яку нещодавно переживало все суспільство в багатьох випадках становила виклик для публічного управління та правової системи, оскільки як заходи протидії загрози громадському здоров'ю призводили до обмеження прав та свобод громадян та невизначеності публічної інформації. Більшість держав зайняли категоричну позицію і публічні рішення з приводу проти епідеміологічних заходів мали патерналіський, примусовий характер і не передбачали широкого громадського обговорення чи інформаційної відкритості. На противагу, уряд Норвегії обрав інший підхід, та порівняно з багатьма іншими країнами, Норвегія успішно справилася з кризою. Дослідники доводять, що це зумовлено високим рівнем довіри до державних органів, доброю економічною ситуацією. Основою цього стала належна комунікація та суттєвий рівень участі громадян у прийнятті критичних рішень, інформаційна відкритість влади на кожному етапі нормотворчого процесу [3].

Багато інших держав не використали потенціал відкритості публічно-владної сфери, що в свою чергу стало якщо не основним, то вагомим фактором соціально-владних проблем. В цьому контексті звернемося до аналізу функціонування органів місцевого самоврядування Китайська Народна Республіка. Науковці у галузі права цієї країни доводять, що деякі органи місцевого самоврядування все ще покладаються на традиційну адміністративну систему, яка заважає їм прийняти достатню відповідь на спалах COVID-19. Для сприяння механізму державного управління в управлінні надзвичайними ситуаціями у сфері охорони здоров' я не було вжито три ключові заходи. По-перше, органи місцевого самоврядування не використовували інформаційні-комп'ютерні технології для створення більш прозорого інформаційного механізму. Вільний потік інформації міг би попередити всіх зацікавлених сторін про можливі надзвичайні ситуації та відкриті урядові дані могли б сформувати базу для транскордонної співпраці. По-друге, більш комплексна готовність громадської охорони здоров'я до надзвичайних ситуацій є конструктивною для місцевих органів влади для прийняття якісних і негайних рішень. Вказане не було здійснено, знову ж таки через закритість публічно-владної інформації, що вагома для суспільства. Така підготовленість повинна чітко визначати відповідальність залучених установ на основі ретельної оцінки їхньої кваліфікації та можливостей. По-третє, місцева влада повинна мати на увазі, що ефективне врядування вимагає більшого, ніж виконавчі функції, засновані на командно-контрольних діях. Необхідно розвивати вміння працювати зі зовнішніми суб'єктами правовідносин поза бюрократичною системою [4].

Отож, адміністративно-правова політика відкритості потребує як потенціалу управління, так і легітимності управління. Організаційні заходи, а також легітимність урядових органів впливатимуть на ефективність управління кризою. Головний висновок полягає в тому, що не існує оптимальної формули для гармонізації конкуруючих інтересів і напруженості для подолання невизначеності та неоднозначних урядових структур. Гнучкість і адаптація влади через застосування принципу відкритості є ключовими активами, які обмежені політичним, адміністративним і ситуаційним контекстом.

Важливо тут передбачити достовірність публічної інформації, тобто суттєвою є довіра до джерела інформації. Громадяни мають доступ до широкого кола інформації. Під впливом значної кількості фейкових новин і цифрової дезінформації поширюється недовіра громадян до всієї інформації, у тому числі тієї, що виходить від офіційних джерел. Достовірність контенту пов'язана з сприйманою якістю, точністю та актуальністю самої інформації. Слід передбачити додавання інформації про доступність і джерело даних, що може створити довіру до інформації публічно- владного характеру. Достовірність джерела означає ступінь довіри комунікатору щодо наданої інформації.

Вважається, що надання лише інформації про ефективність роботи органів публічної влади є недостатнім для підвищення довіри громадян, тоді як інформація про доступність даних надає достовірність інформації, де можна очікувати позитивних результатів щодо ставлення громадян до інформації. Принцип відкритості має супроводжуватися доступністю необроблених даних, першоджерел, а не висновків що подані державними службовцями. Громадяни можуть самостійно аналізувати дані, вказане також демонструє, що держава довіряє громадянам при використовувати дані для інших цілей. Таким чином, доступність даних можна розглядати як сигнал, який представляє обіцянку якості, яку громадяни повинні прийняти з вірою. Отже, громадяни більше довіряють публічній інформації про виконання, якщо вони мають доступ до вихідних даних.

Відкриті урядові дані стосуються публічної інформації, що відкрита для громадськості з метою підтримки та реалізації великих демократичних цілей. Сучасна ідеологія прагне до радикальних демократичних перетворень шляхом використання цінності даних для суспільства за допомогою трьох принципів: відкритості, участі та співпраці. Таким чином, відкриття державних даних не є кінцевою метою, скоріше це дуже важливий демократичний механізм для сприяння залученню громадян до боротьби з відкритими урядами та надання їм допомоги. Це являє собою зміну парадигми того як публічна влада формує свої відносини з громадськістю.

В цій сфері є належні міжнародно-правові рекомендації. Створення восьми принципів відкритих даних після зустрічі тридцяти активістів відкритого уряду в Севастополі в 2007 році. Ці вісім принципів, відомі як Севастопольські принципи, та включають вимогу щоб дані були: і) повними, іі) основними, ііі) своєчасними, iv) доступними, v) машинно-оброблюваними, vi) недискримінаційними, vn) непатентованими і vrn) безліцензійними.

Згодом другою важливою віхою стало підписання лідерами G8 Хартії відкритих даних у 2013 році [5]. Цілі цієї Хартії чітко визначені в її п'яти принципах: і) відкриті дані за замовчуванням; іі) якість і кількість; ііі) придатний для використання всіма; tv) оприлюднення даних для покращення управління; v) оприлюднення даних для інновацій. Хартія вимагає від урядів, що підписали Хартію, публікувати у вільному доступі детальні відкриті дані, які є машиночитаними для аналізу даних, зв'язування та поглибленого аналізу. Принципи Міжнародної хартії відкритих даних затверджені Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних [6].

Аналіз науковців показав, що наявність інформації не вказує на її відкритість. До прикладу візьмемо ґрунтовне дослідження фахівців з Великобританії. Великій Британії уряд публікує свої дані на веб-сайті data.gov.uk, щоб громадськість могла їх знайти, переглянути, завантажити та запитати. Дослідники вказали на значну кількість інформації, проте для найпопулярнішої вибірки наборів даних лише 15% є відкритими з точки зору звичайного громадянина, більшість опублікованих державних ресурсів на веб-сайті є інформаційними, а не детальними даними [7].

Висновки

Інформаційна відкритість органів публічної влади виступає одним з основних принципів електронного урядування, що передбачає доступ громадськості до публічної інформації, відкритість інформації органів державної влади та місцевого самоврядування. Вагомість впровадження відкритості інформації полягає в тому, що вона створює легітимізацію публічних органів і влади загалом, тобто формує довіру до державних інституцій.

Доведено, що правова політика подолання загроз громадського здоровя та інших соціально- політичних криз формуватися на відкритості інформації про рішення державно-управлінського та адміністративно-організаційного характеру. В час інформаційної гібридної війни, значних ризиків інформаційного суспільства затребуваним принципом функціонування електронного урядування у публічно-управлінській сфері є забезпечення принципу відкритості інформації.

Відкриття державних даних виступає важливим демократичним механізмом, являє собою зміну парадигми того як публічна влада формує свої відносини з громадськістю. Важливо, що відкритість даних має супроводжуватися доступністю необроблених даних, першоджерел, а не висновків що подані державними службовцями.

Список використаних джерел

електронне урядування публічна влада інформаційна відкритість

1. Shlomo M., Minchuk Y. The Relevance and Reliability of Performance Information for Accountability:A Survey Experiment Exploring Citizens' Views. PublicAdministration. 2020. Vol. 98(1). P. 140-58.

2. Жаровська І. М. Електронне голосування: до дискусії щодо можливості впровадження в Україні Публічне право. 2019. № 1. С. 183-188.

3. Christensen T., L^greid P. Balancing Governance Capacity and Legitimacy: How the Norwegian Government Handled the COVID-19 Crisis as a High Performer Public Administration Review 2020. Vol. 80, Is.5. P. 774-779

4. Gao X., Yu J. Public governance mechanism in the prevention and control of the COVID-19: information, decision-making and execution, Journal of Chinese Governance, 2020. Vol. 5:2 Р. 178-197

5. G8 Open Data Charter. Policy paper. 2013. URL: https://opendatacharter.net/g8-open-data- charter/

6. Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних: постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 835. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/248573101

7. Wang V., Shepherd D. Exploring the extent of openness of open government data - A critique of open government datasets in the UK. Government Information Quarterly. 2020. Vol. 37, Is. 1.

Размещено на Allbest.ru