Правова охорона та захист культурної спадщини в Україні під час війни 2014 р. - т.ч. як реалізація дихотомічного зв’язку культурних прав людини і обов’язків держави щодо створення гарантій цих прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правова охорона та захист культурної спадщини в Україні під час війни 2014 р. - т.ч. як реалізація дихотомічного зв'язку культурних прав людини і обов'язків держави щодо створення гарантій цих прав

Кудерська Н.І.,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри фундаментальних і приватно-правових дисциплін Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Право народу на самовизначення є основним виявом його правоздатності. Генеральна Асамблея ООН постановила, що це право існує не лише в політичному та економічному вимірі, а й у культурному [1], за якою жодна держава не має права позбавити народи їх національної ідентичності та культурної спадщини. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права встановлює право індивіда на участь у культурному житті. В мирний час в Україні не було сформовано конкретних висновків щодо культурного аспекту права на самовизначення, не визначено конкретних дій держави щодо захисту культурних прав, не встановлено меж та форм наділення індивідів правом на культуру, не досягнуто консенсусу щодо основ та цілей міжнародної концепції в сфері культурної спадщини (далі - КС), відсутнє належне ставлення до охорони і захисту її об'єктів у індивідів, суб'єктів публічної адміністраці, ін. з належним унормуванням. Наслідки такого ми спостерігаємо нині під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну: було знищено або пошкоджено понад 560 матеріальних об'єктів української КС - це музеї, релігійні об'єкти, бібліотеки, ін. [2] Перелік же знищених нематеріальних об'єктів української КС та їх носіїв взагалі не визначений, що дає підстави констатувати їх непоправну втрату...

За час названої агресії, нажаль, відсутні зміни у пам'яткоохоронному законодавстві України для подальшого запобігання зазначеному. Вважаємо за необхідне терміново здійснити належне розкриття правових норм (заходів) Гаазької конвенції про захист культурних цінностей Всі об'єкти культурної спадщини є культурними цінностями, хоча, зазвичай, через помилки перекладу міжнародно-правових актів, на думку автора, в науковій літературі й подекуди в законодавстві зустрічаються інші бачення. в разі збройного конфлікту (1954 р.) [3], зокрема, щодо «спеціального захисту», який поширюється на «обмежене число притулків (сховищ), призначених для збереження рухомих культурних цінностей, центрів зосередження культурних цінностей та інших культурних цінностей, що мають дуже велике значення». На відміну від загального захисту тут застосовується підвищена міра захисту, яка поширюється на культурні цінності, що знаходяться під режимом імунітету відносно воюючих сторін. Цей імунітет виражається не лише в тому, що утримуються «від використання таких об'єктів і цінностей і прилеглих до них ділянок у військових цілях», а і в тому, що утримуються «від будь-якого ворожого акту, направленого проти них» та «будь-яких актів, що можуть привести до їх руйнування чи завдання їм шкоди». Ці притулки (сховища) могли б слугувати за необхідності притулками (сховищами) для цивільного населення! Окрім того, потребують термінового законодавчого визначення всі види юридичної відповідальності за порушення та злочини у пам'яткоохоронній сфері!

Нині вже весь світ зрозумів, що Кремль намагається переписати і свою історію, і історію України, надаючи штучний символізм та знищуючи пам'ятки, пов'язані з історією нашої країни та її народів... Це одне з основних завдань війни 2014 р. - т.ч.! Країна-агресор намагається залишити після себе не лише на окупованих територіях, а й по всій Україні тільки те, що може підійти під вигадану та/або переписану нею «історію Росії»! Нещодавнє введення нею так званого «військового стану» на окупованих територіях нашої країни поставила під загрозу нашу КС та надало законні підстави вивезення його об'єктів! Чи зможе наша країна їх повернути?! Нажаль, в Україні у мирний час належно не відбулася їх реєстрація/ внесення до відповідних реєстрів/списків тощо., більш того, цього не відбулося і після анексії АР Крим, й вторгнення на Донбас у 2014 році, не визначено законодавчо механізм повернення тощо.

Україна має вживати зараз заходи для охорони та захисту всіх об'єктів КС України і своєї історії! Так щодо нематеріальної КС необхідно терміново захистити її носіїв, зокрема, виділити їм для перебування безпечні місця, забезпечити, належно унормувавши, можливість популяризувати їх діяльність, самі їх об'єкти нематеріальної КС тощо [3]. А щодо матеріальної КС, приміром, на виконання вище вказаної Конвенції [4], її Виконавчого регламенту та ІІ Протоколу (1999) до неї по всій території нашої країни за виключенням окупованих теріторій слід, зокрема, належно унормувати в національному пам'яткоохоронному законодавстві та застосувати «відмітний знак» Конвенції для об'єктів КС на теренах України в установленому Конвенцією [4] порядку за кошти ЮНЕСКО. Виконати збір необхідної інформації та окремі роботи з підготовки документації по об'єктах КС тощо в Україні практично могли б набувачі освіти навчальних закладів. Це б сприяло їх патріотичному вихованню, популяризації КС, зроблення та/або розвитку належних національних та місцевих списків/реєстрів її об'єктів, ін.

Названа Конвенція [4] не вимагає від держав-учасниць позначати цим знаком культурні цінності, що не знаходяться під спеціальним захистом - це рішення залишене на їх розсуд. Проте вона зобов'язала їх позначати культурні цінності, що знаходяться під спеціальним захистом, транспорт з культурними цінностями, що знаходяться під спеціальним захистом, а також в екстрених випадках і імпровізовані укриття. Всі три випадки обумовлені щодо військового часу, але, з практичної точки зору, переважно ці позначення готують в мирний час. Приміром, на території колишньої Федеративної Республіки Німеччини було позначено відмітним знаком більш 9000 історичних будівель і центрів, що мають культурні пам'ятки, а також більш ніж 2000 музеїв, архівів, бібліотек і місць археологічних розкопок, ін. [5, с.36-37] В Україні названі позначення культурних цінностей відсутні, але, необумовленість жодним національним нормативно- правовим чи нормативним актом не виключає виконання міжнародних зобов'язань країни щодо такого.

Основою функціонування державної пам'яткоохоронної системи України є законодавчо закріплені положення, за яким об'єкти КС, що знаходяться на її території, охороняються державою, а у багатопрофільному комплексі пам'яткоохоронних заходів - адміністративних, правових, наукових, просвітницьких, технічних, економічних - до першорядних слід віднести передусім законодавче та нормативне регулювання охорони та збереження об'єктів КС на державному рівні, а також обізнаність фахового середовища з міжнародними правовими документами. [6, с. 23] Всі ці заходи мають бути відображені в ухваленій в установленому порядку Верховною Радою України Концепції державної політики щодо КС для забезпечення стійкого розвитку культурної сфери України та спиратися на базові ціннісні принципи світової спільноти, визначені у міжнародно-правових актах щодо КС.

Політика держави щодо охорони та збереження КС, яка має забезпечуватися системою органів публічної адміністрації, повинна формувати відчуття соціальної солідарності, належності індивіда до культурно-історичної спільноти, визначати стереотипи і норми поведінки, забезпечувати зв'язок з рідною землею кожного, місце в історичному ланцюзі поколінь та ін. До введення у 2022 році військового стану в Україні майже півтори тисячі міст і селищ та понад 8 тисяч сіл України мали цінні об'єкти матеріальної КС (на державному обліку перебувало понад 140 тис. пам'яток, хоча їх набагато більше), із них: майже 49,8% - пам'ятки археології, понад 37% - пам'ятки історії, понад 11% - пам'ятки архітектури та містобудування, і понад 2% - пам'ятки монументального мистецтва, науки і техніки, садово-паркового мистецтва, на базі комплексів пам'яток, що мають особливу культурну цінність, в Україні діяло 63 історико-культурних заповідника, третина з яких мала статус національних. При цьому всі питання щодо охорони і захисту КС на національному рівні (!) зосереджувалися в єдиному структурному підрозділі - Департаменті культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України як в мирний час, так і нині. А за міжнародними зобов'язаннями Україна мала створити окремий центральний орган виконавчої влади щодо охорони КС з відповідними владними органами на місцевому рівні!

Малочисельність штату пам'яткоохоронних структур у владних органів є звичною для України, зокрема, й через брак бюджетного фінансування. Нині знову мова йде про скорочення міністерств, а відповідно і їх підрозділів. І в мирний час необхідної розробки пам'яткоохоронного законодавства та здійснення належних заходів з охорони, захисту, збереження тощо КС не було, а під час нинішньої війни тим паче... Варто задуматися, що ми залишимо нашим нащадкам і чи збережемо свою ідентичність, свою історію через таке ставлення до КС владних органів та самих індивідів?! Тут слід підтримати думку О. Івановської: «Україна потрапила під вплив пропаганди РФ ще три сотні років тому» [7]. Здається наше (всіх) ставлення до КС під цим впливом! І це на відміну від самої країни-агресорки, яка під час цієї війни створювала найліпші умови для привласнення нашої КС, неодноразово вносячи зміни до свого законодавства, узаконюючи розграбування, нищення, вивезення тощо об'єктів нашої КС.

КС має виступати гарантією соціальної згуртованості у воєнний час й основою відновлення у післявоєнний період! Вона повинна не лише передаватися майбутнім поколінням, але й охоронятися і захищатися в Україні і під час цієї війни для належної реалізації дихотомічного зв'язку культурних прав людини і обов'язків нашої держави щодо створення гарантій цих прав.

Список використаних джерел

правовий культурна спадщина юридична відповідальність

1. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН: від 20.12.1965 р. № 2131.

URL: avalon .law.yale. edu/ 19thcentury/hague08.pdf (дата звернення: 01.12.2022);

2. Вистояли у Другу світову, але не пережили агресію РФ - знищено або пошкоджено понад 560 об'єктів культурної спадщини України. URL: https://uatv.ua/uk/vystoyaly-u-drugu-svitovu-ale-ne-perezhyly-agresiyu-rf-znyshheno- abo-poshkodzheno-ponad-560-ob-yektiv-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/ (дата звернення: 02.12.2022);

3. Кудерська І.О. Адміністративно-правове забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини України в умовах війни. Інноваційний потенціал та правове забезпечення соціальноекономічного розвитку України: виклик глобального світу: Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. Полт. ін-т економіки і права ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Полтава: ПІЕП. 2022. С. 71-73.

4. Конвенція про захист культурних цінностей в разі збройного конфлікту:від14.05.1954.URL:https://https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_157#Text (дата звернення: 03.12.2022);

5. Кудерська Н.І. Право культурної спадщини України. Спеціальна частина. Підручник: Нац. акад. кер. кадрів культури і мистецтв , Укр. держ. ун -т фінансів та міжнар. торгівлі. Київ. 2015. 274 с.;

6. Акуленко В. І., Анджиєвський В.С. Правова охорона пам'яток історії і культури в УРСР. Київ. 1984. 48 с.;

7. Ивановская Е. Украина попала под влияние пропаганды РФ еще три сотни лет назад. URL: https://www.rbc.ua/rus/travel/elena-ivanovskaya-ukraina- popala-vliyanie-1658482494.html (дата звернення: 03.12.2022).

Размещено на Allbest.ru