Проблеми судової сфери щодо захисту прав громадян

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми судової сфери щодо захисту прав громадян

Корж І.Ф.

доктор юридичних наук

старший науковий співробітник

заступник керівника наукового центру

електронного парламенту та правової інформації

Державної наукової установи

«Інститут інформації, безпеки і права

Національної академії правових наук України»

Анотація

судовий захист порушений право

Одною з ключових ознак демократичного, правового суспільства є право громадян на судовий захист своїх порушених прав і свобод, своїх інтересів. Це один із видів державного захисту прав і свобод людини, громадянина, у відповідності до чого держава бере на себе таку відповідальність та обов'язок.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють зазначене питання, є:

Конституція України, згідно зі статтею 55 якої «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом;

Закон України «Про судоустрій і статус суддів», згідно зі статтею 6 якого усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Дані гарантії ґрунтуються на положеннях статті 2 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права», а також статті 8 «Загальної декларації прав людини», якими передбачено кожній людині право на поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, гарантованих Конституцією або законом.

Право на судовий захист в суді реалізується у двох формах:

особисто самим учасником за допомогою наданих йому процесуальних норм;

за участі захисника - адвоката.

Однак, незважаючи на закріплені в національному законодавстві положення щодо гарантій захисту порушених прав і свобод людини і громадянина, стверджувати що в Україні сформовано належну судову владу, яка надійно забезпечує верховенство права, ще не можна. На сьогодні непоодинокі наявні факти щодо підтверджують, що суди і судді і надалі залишаються корумпованими і залежними від політиків та олігархів. Після падіння комунізму судді не пройшли люстрацію, що дало можливість олігархам і політикам взяти контроль над судовою владою та використовувати її у власних інтересах. З огляду на зазначене на сьогодні рівень довіри населення до судів є найнижчим в Європі та одним із найнижчих в світі - 7% [1].

І це незважаючи на те, що реформа судової влади все-таки була розпочата в 2016 році і яка включала в себе внесення змін до Конституції України та утворення кількох нових інституцій. Реформу загалом було спрямовано на забезпечення незалежності, підвищення рівня довіри та публічної підзвітності судової влади. При цьому деякі аспекти побудови судових систем і роботи суддів країн Європи, а також досвід проведення судових реформ було використати для імплементації у вітчизняне законодавство. Частина нововведень вже поступово втілюється на практиці.

Однак, зазначена реформа не є успішною. Так, новоутворений Верховний Суд в більшості складається з колишніх суддів, з яких 44 судді (23%) - визнані не доброчесними. Кваліфікаційне оцінювання переатестацію решти суддів було провалено. Такі проблеми в більшості спричинені небажанням політичних еліт, в першу чергу, Адміністрації п'ятого Президента Петра Порошенка, зменшувати свій контроль над судовою владою.

Важливу роль у зазначеному зіграв також опір судовій реформі з боку «суддівської корпорації». Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) та Вища рада правосуддя (ВРП) залишили на своїх посадах більшість корумпованих суддів. Як наслідок, довіра до судочинства після реформи залишилась на тому ж рівні. Дисонансом зазначеному слугує факт формування Вищого антикорупційного суду (ВАКС), що був створений за пропозицією громадянського суспільства і за підтримки міжнародних партнерів.

Певні позитивні зміни відбулися в листопаді 2019 року, коли парламент ухвалив законопроєкт № 1008 [2], який постановляв оновити склад органів суддівського врядування за участі експертів, делегованих міжнародними партнерами. Однак, враховуючи його недоліки, тим самим було надано одіозній Вищій раді правосуддя повноваження заблокувати оновлення органів суддівського врядування. Представники старої «суддівської корпорації» змогли заблокувати участь міжнародних експертів в цьому процесі та застопорити реформу. Тут можна згадати і про негативну епопею реформування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і негативні дії Вищої ради правосуддя щодо відмови призначати членів Етичної ради, яка покликана реформувати Вищу раду правосуддя, і дії самої Етичної ради щодо здійснення перевірки членів Вищої ради правосуддя на відповідність її членів критерію професійної етики та доброчесності, що не дозволили до цього часу сформувати склад Вищої ради правосуддя.

Можна також загострити увагу і на проблемах формування Конституційного Суду України, загальновідомої епопеї щодо призначення та звільнення його суддів. З метою врегулювання існуючих процесуальних проблем їх призначення, 12 серпня 2022 року в парламенті було зареєстровано законопроєкт № 7662, яким передбачено удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах [3]. Ним запропоновано створити Дорадчу групу експертів, яка здійснюватиме перевірку всіх кандидатів на посаду суддів Суду і який 06.09.2022 р. був прийнятий у 1-му читанні. Однак, окремі його положення не відповідають рекомендаціям Венеційської комісії, а тому це загрожує виконанню вимог ЄС щодо статусу кандидата для України. Зазначене стосується складу Дорадчої групи, що не відповідає рекомендаціям Венеційської комісії, адже у ньому не передбачена участь представників громадянського суспільства.

В контексті судової реформи багато негативу у суспільстві викликала діяльність Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) та його голови Павла Вовка. Незважаючи на прийняття петиції та внесеного до парламенту відповідного законопроекту про його ліквідацію, а також порушення кримінальної справи щодо Павла Вовка, як кажуть, віз і понині там, тобто, вирішення справи щодо зазначеного застопорилося, а згаданий суд залишається найбільш корупційним судом в Україні.

Зазначимо, що відповідні кроки, необхідні для реформування судової системи України, викладені в Карті судової реформи [4], яка була напрацьована українськими експертами та громадськими організаціями, і на яку державна влада не звертає особливої уваги. Необхідність здійснення судової реформи особливо гостро відчули на собі ветерани-військовослужбовці, митарства яких по судам з метою захисту порушених державною владою прав на отримання достойної пенсії, продовжуються до цього часу. Багато гірких нарікань можна почути від них і щодо недолугих, антиконституційних дій державної влади у сфері їх пенсійного забезпечення, і нерозуміння їхніх проблем, і черствість судових органів при їхньому намаганні добитися справедливості в судах. Все це вказує на все ще далекість національної правової системи щодо її відповідності європейським, демократичним принципам європейського права і на відсутність належного бажання державної влади добитися їх якнайшвидшого впровадження в правове поле і правове життя України.

Отже, і науковці, і практики зазначають, що незважаючи на те, що частина нововведень нині втілено на практиці в життя, частина суттєвих проблем залишається нерозв'язаними [5]. Зокрема:

на критично низькому рівні лишається довіра громадян до суду;

висока політична залежність судів і суддів;

надзвичайно висока завантаженість судів;

невиконання судових рішень, що набуло системного характеру;

політизованість процедури формування суддівського корпусу;

хронічне недофінансування судової влади тощо. Тому всі ці прогалини потребують вирішення та проведення змін, насамперед через прояв політичної волі з боку державної влади.

Проблема реформування судової влади в Україні на сьогодні виявляє свою актуальність, оскільки найважливішими передумовами розвитку громадянського суспільства мають стати якісне, стабільне законодавство та ефективне правосуддя, які здатні реально забезпечувати надійний захист прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави. Тому існує необхідність теоретичного осмислення нового етапу реформування судової системи в Україні, наближення її до міжнародних стандартів для ефективного вдосконалення та реалізації її на практиці. Спрямованість судово-правової реформи передусім повинна обумовлювати максимальне забезпечення принципу верховенства права, а також досягнення соціального ефекту у суспільстві, відновлення довіри до судової влади й створення умов доступного правосуддя.

Список використаних джерел

1. Judicial reform in Ukraine: mission possible? URL: https://rpr.org.ua/wp-content/uploads/2017/02/Renaissance_A4_5JURIDICIAL-REFORM.pdf (дата звернення: 17.11.2022).

2. Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування: проект Закону від 29.08.2019 р. № 1008 / Верховна Рада України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66251 (дата звернення: 17.11.2022).

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах: проект Закону від 12.08.2022 р. № 7662/ Верховна Рада України. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1435099 (дата звернення: 20.11.2022).

4. Карта судової реформи. URL: https://dejure.foundation/judicial-reform-map (дата звернення: 21.11.2022).

5. Сучасні виклики та актуальні проблеми судової реформи в Україні. URL: https://lexinform. com.ua/dumka-eksperta/suchasni-vyklyky-ta-aktualni-problemy-sudovoyi-reformy-v-ukrayini/ (дата звернення: 21.11.2022).

Размещено на Allbest.ru