Деякі міркування щодо проблеми забезпечення прав людини і громадянина в діяльності органів Національної поліції під час дії воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі міркування щодо проблеми забезпечення прав людини і громадянина в діяльності органів Національної поліції під час дії воєнного стану

Казанчук І.Д.

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри адміністративного права

та процесу факультету № 1

Харківського національного університету

внутрішніх справ

У ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 1647-III вказано, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень [1]. У наслідок чого, діяльність правоохоронних органів в умовах воєнного стану полягає у сприянні органам державного управління в забезпеченні правопорядку на певній території.

Варто відзначити, що відповідно до п. 3 Указу Президента України від 24.04.2022 р. за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» [2] на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. Зі змісту цього Указу випливає можливість встановлення у нормах законів України тимчасових обмежень права на невтручання в особисте і сімейне життя, включаючи прав, пов'язаних з обробкою персональних даних.

Крім того, ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» законодавцями доповнено частиною четвертою, яка передбачає, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно з призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Слід зазначити, що з моменту бойових дій на території України Національна поліція докладає системних зусиль у значущій для кожного громадянина України справі - обороні територіальної цілісності держави від збройної агресії, наданні допомоги Збройним силам України у гідній відсічі ворогу, а також забезпеченні публічного порядку та надійної охорони прав і свобод людини й громадянина від будь-яких порушень. Адже відповідно до статті 2 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 565-XI пріоритетне місце займає таке важливе завдання як надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

За таких обставин актуальним є проблема дотримання прав громадян в діяльності Національної поліції. Нажаль, практичне виконання цього завдання, як і реалізація дотримання принципу забезпечення прав і свобод громадян в діяльності поліції через законодавчі зміни опинилася під загрозою. Так, на законодавчому рівні були значно розширені основні повноваження органів Національної поліції України, також визначені додаткові підстави застосування поліцейських заходів. В рамках службової діяльності поліцейський, зокрема, виконує повноваження: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) вживає заходів з метою виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє їх; 3) здійснює прийом екстрених викликів за скороченим телефонним номером 102; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 6) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 7) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; 8) вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я; 9) здійснює у визначеному законодавством порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин; 10) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості; 11) здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями; 12) у межах визначеної законодавством компетенції здійснює розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів, щодо яких є підстави вважати, що вони є предметами, знаряддями чи засобами вчинення адміністративних або кримінальних правопорушень; 13) здійснює адміністративний нагляд відповідно до закону та інші [3].

При цьому, Національна поліція, здійснюючи правоохоронну функцію держави, використовує два основні методи урегулювання соціальних відносин: переконання і примус, одним із складових останнього є адміністративне припинення. Метод переконання в основному реалізується у формі здійснення роз'яснювальної роботи серед населення, наприклад, як діяти у випадку знаходження у місці проживання вибухових приладів. Крім того, переконання передбачає добровільне виконання правових вимог поліцейського, недопущення проявів антигромадської поведінки.

У свою чергу, адміністративний примус - це такий метод соціального регулювання відносин, за якого від імені держави здійснюється зовнішній вплив на поведінку особи в межах законодавства, що ґрунтується на владних приписах, силі. Варто наголосити, що для поліцейської діяльності використання сили чи спеціальних повноважень, тобто примусу, є обов'язковою, системоутворюючою ознакою [4, с. 268]. Заходи адміністративного припинення є найчисленнішими з усіх адміністративно-примусових заходів, які застосовуються поліцією. Вони характеризуються насамперед тим, що їх застосування спричиняється реальною протиправною (в тому числі об'єктивно протиправною) ситуацією і починається в момент, коли вона досягла певного розвитку, тобто коли використання запобіжних заходів стає вже неефективним або й зовсім марним. Заходи адміністративного припинення не відвертають, а безпосередньо припиняють наявні правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи і реальної можливості для подальшого застосування до порушника заходів адміністративного або іншого впливу. Їх поділяють на два види: загальні та спеціальні. До заходів загального характеру відносять: вимога припинити протиправну поведінку, привід, доставлення правопорушника до відділу поліції, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей та інші. До заходів спеціального характеру слід віднести: застосування фізичного впливу, застосування спеціальних засобів, застосування вогнепальної зброї [4, с. 275-277]. Їх нормативне регулювання визначено у ст.ст. 44-46 закону України «Про національну поліцію» [3]. І використовуються вони лише у крайніх випадках, оскільки значно обмежують права та свободи особи та громадянина [5, с. 67].

Проте, саме при застосуванні превентивних поліцейських заходів та заходів примусу частіше за все поліцейські допускають порушення прав і законних інтересів людини і громадянина. Не на користь цьому внесені законодавцями доповнення у Закон України «Про Національну поліцію» - ст. 90-1, згідно з якою під час дії воєнного стану громадський контроль за діяльністю поліції не здійснюється [3]. Тобто під час воєнного стану не може бути річного звіту про діяльність поліції; прийняття резолюції недовіри керівникам поліції; зустрічей з органами місцевого самоврядування та населенням; залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських. На думку багатьох правозахисників відсутність громадського контролю не тільки не сприяє належній реалізації громадянами своїх прав і законних інтересів, але й і сама поліція позбавляється важливого засобу контролю за законністю дій її працівників, покращення поліцейської діяльності. Адже знання працівниками Національної поліції основних прав і свобод громадян та порядку їх реалізації, систематичний контроль з боку громадськості за законністю дій поліції дає їм змогу кожному поліцейському правильно орієнтуватися в порядку застосування заходів переконання та примусу щодо кожного окремого громадянина.

Таким чином, в умовах євроінтеграційних процесів розвитку держави цілком зрозуміло, що діяльність Національної поліції будується та здійснюється за принципом дотримання прав людини, який в свою чергу передбачається та регулюється Конституцією, законами України та відомчими актами. Слід також враховувати, що належний стан забезпечення прав і свобод людини в діяльності Національної поліції в умовах сьогодення зумовлені специфічними умовами несення служби та самим правовим режимом воєнного стану, що вимагає оперативного реагування на порушення норм чинного законодавства, чіткого визначення й виконання повноважень у межах визначених законом вимог і порядку, відновлення громадського контролю за законністю дій поліцейських.

Список використаних джерел

обмеження конституційний право свобода

1. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 28. Ст. 250. (в ред. від 27.04.2022). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text.

2. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.04.2022 № 64/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397.

3. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 565-XII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40, 41. Ст. 379.

4. Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності Національної поліції України: монографія. Гусаров С.М., Салманова О.Ю., Комзюк А.Т., Музичук О.М., Казанчук І.Д. Міністерство внутрішніх справ України; Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків. Факт, 2022. 452 с.

5. Ковалів М.В., Іваха В.О. Діяльність органів поліції в умовах воєнного стану. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки. 2016. № 837. С. 65-70.

Размещено на Allbest.ru