Форми і причини домашнього насильства в Україні. Методи вирішення проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Форми і причини домашнього насильства в Україні. Методи вирішення проблеми

Туровська С.О.

здобувачка вищої освіти СВО бакалавра

спеціальності 081 Право

історичного факультету

Науковий керівник:

Кобернюк В.М.,

кандидат юридичних наук

старший викладач кафедри права та публічного управління

Домашнє насильство присутнє практично у всіх суспільних групах, воно може бути присутнім незалежно від рівня доходів, ступеню освіченості й становища в соціумі, також воно може бути фізичним і психологічним.

Домашнє насильство є діянням (дією чи бездіяльністю) фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, вчинюваним у сім'ї або у межах місця проживання чи поміж особами, які є родичами, або поміж колишнім або теперішнім подружжям, або поміж іншими особами, які спільно проживають (чи проживали) у вигляді однієї сім'ї, проте не перебувають (чи не перебували) в родинних відносинах або в шлюбі поміж собою, незалежно від того, чи проживає (або проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, в тому самому місці, що і постраждала особа, а так само погрози вчинення таких діянь. Таке визначення випливає зі змісту Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [2].

Домашнє насильство виражається у таких формах: 1) економічне насильство - форма домашнього насильства, що полягає в умисному позбавленні житла, одягу, їжі, інших речей, майна, грошей чи документів або змоги користуватися ними, полишення без догляду або піклування, створення перешкод у одержанні потрібних послуг із лікування або реабілітації, заборону на роботу, примус до роботи, заборону на навчання й інші правопорушення економічного змісту; 2) психологічне насильство є формою домашнього насильства, що полягає у словесних образах, погрозах, в тому числі стосовно третіх осіб, переслідування, залякування чи приниження, інші діяння, які спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контролювання репродуктивної сфери, якщо ці дії чи бездіяльність спричинили в постраждалої особи побоювання за власну безпеку або безпеку третіх осіб, викликали невпевненість емоційного характеру, незмогу себе захистити чи завдали шкоди психічному здоров'ю особи; 3) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що полягає у будь-яких діяннях сексуального характеру, вчинених щодо особи, яка є повнолітньою без згоди з її боку чи щодо неповнолітньої не зважаючи на її згоду, чи за присутності неповнолітньої, примус до акту сексуального змісту із третьою особою, а так само й інші правопорушення щодо статевої свободи або статевої недоторканості особи, зокрема вчинені щодо неповнолітнього чи у її присутності; 4) фізичне насильство є формою домашнього насильства, що полягати у ляпасах, стусанах, штовханині, щипаннях, шмаганнях, кусаннях, а так само неправове позбавлення волі, завдання побоїв, вчинення мордування, заподіяннях тілесних ушкоджень різного рівня тяжкості, полишення у небезпеці, ненадавання помочі особі, яка знаходиться у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Насилля у сім'ї належить до найрозповсюдженіших типів порушення прав і свобод людини і громадянина.

7 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [2], що запровадив системний підхід та зафіксовано систему заходів з питань превенції та протидії фізичному, психологічному і сексуальному насильству в сім'ї. Згідно статті 126-1 Кримінального кодексу України [1], за учинення домашнього насильства особа, яка є винною, піддається покаранню у вигляді громадських робіт строком від 150 до 240 годин чи арештом в строк до шести місяців чи обмеженням волі до п'яти років чи позбавленням строком до двох років.

Причини домашнього насильства є результатом системної взаємодії ряду чинників, до яких належать: а) суспільні (напруга, конфлікти, насилля в соціумі; пропаганда в ЗМІ насилля, як моделей поведінки); б) економічні (матеріальні труднощі; брак належних умов життя і водночас - брак умов щодо працевлаштування і заробітку коштів; залежність економічного характеру; відсутність роботи); в) психологічні (певні поведінкові стереотипи); г) педагогічні (брак культури поведінки - юридичної, громадянської, етичної, естетичної, поведінки у сфері праці та економічної поведінки); ґ) суспільно-педагогічні (брак свідомого ставлення до батьківства, сімейних цінностей в соціумі, позитивних моделей сімейного життя на принципах рівності в ґендерній площині, виховання сім'ї, що ґрунтувалось би на правах дитини); д) правові (відношення до насилля як до проблеми внутрішньо сімейного типу, а не як до небезпечного і негативного соціального явища, розгляд членів сім'ї як власності; невисокий рівень правової свідомості); е) політичні (панування ґендерних штампів; низька пріоритетність проблем сім'ї і проблем ґендерної рівності; переважання уваги до материнства і дитинства, але не до сім'ї в цілому; відсутність уваги до чоловіків і батьківства); є) суспільно-медичні (брак репродуктивної культури в громадян, відповідального ставлення до питань в сфері батьківства, роботи сімейних лікарів; зловживання наркотичними речовинами, алкоголізм, агресивність та ін.); ж) медичні та фізіологічні (зміна гормонального фону, швидкості реакцій та обміну речовин; з) приймання лікарських засобів, які є збуджувальними; захворювання нервової системи) [4].

Методи вирішення проблеми домашнього начильства передбачають: 1) стимулювання відмови від мовчання із боку жертв та свідків домашнього насильства. Суспільний тиск є настільки сильним, що ряд потерпілих вбачають у цьому насильстві невідворотне явище і замовчують його. Таке мовчання є сигналом кривднику, що «легалізує» кримінальне правопрушення та засвідчує його безкарність. Тут мовчання є тотожним злочину; 2) інформування кожної людини про її право на вільне від насильства життя, щодо невідворотності покарання за будь-який прояв насильства із часу повідомлення щодо нього, щодо неприпустимість мовчання про факт насильства; 3) інформаційно-просвітницька, превенційна, а також методична робота з питань формування ненасильницьких моделей поведінки; 4) посилення юридичної відповідальності; 5) вжиття заходів місцевою владою та свідками насилля - муніципалітети мають надавати соціальні послуги, готувати спеціалістів, які боротимуться із домашнім насильством та визначати, що за служби із підтримки потерпілих є потрібними регіонові, забезпечити їх формування та роботу [5].

Як зазначає Бухонський С.О., протидія насильству є не тільки суспільною проблемою, але й, головно, проблемою захисту прав і свобод людини та громадянина і, перш за все, прав жінок, що потребує вироблення відповідних юридичних інструментів задля її подолання. Відповідно до даних дослідження, що було проведене вченими, в залежності від матеріального стану ті сім'ї, у яких були факти вчиненого насильства, розподілилися таким чином: низький або дуже низький - 70%; із середнім достатком - 27%; заможні - 3%. Таким чином, вагоме зменшення домашнього насильства пов'язано з подоланням бідності, яка в Україні поширюється [3].

Таким чином, домашнє насильство є застосуванням сили, діянням, що вчиняються в сім'ї, а також погрози вчинення таких діянь. Домашнє насильство може виявлятись у економічній, психологічній, фізичній та сексуальній формах. Домашнє насильство є результатом дії різних причин, до яких відносяться соціальні, педагогічні, медичні, політичні, економічні й правові. Методи вирішення проблеми домашнього насильства включають у себе вжиття ряду заходів, таких як: стимулювання відмови від замовчування домашнього насильства, інформування про право на вільне від насильства життя та покарання за його вчинення, інформаційно-просвітницька і профілактична робота, посилення юридичної відповідальності за домашнє насильство, вжиття на місцевому рівні заходів по боротьбі із домашнім насильством.

Список використаних джерел

домашній насильство жертва свідок

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення 16.11.2021).

2. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text (дата звернення 16.11.2021).

3. Бухонський С.О. Деякі сучасні проблеми протидії домашньому насильству. Правова держава. № 43 (2021). с. 122-135. URL: http://pd.onu.edu.ua/article/view/240989 (дата звернення 16.11.2021).

4. Запобігання та протидія домашньому насильству: Інформаційні матеріали для фахівців, які працюють з дітьми та молоддю в громадах. К.: Держ. ін-т сімейної та молодіжної політики, 2018. 32 с. (Сер. «Бібліотека «Молодіжного працівника». Кн. 5). URL: https://zmr.gov.ua/documents/zapobigannia_ta_protydiia_inf.pdf (дата звернення 16.11.2021).

5. 5 шляхів подолання домашнього насильства. Офіційний сайт благодійної організації "Мережа 100 відсотків життя Рівне". URL: http://www.network.rv.ua/2018/12/03/5-shljahiv-podolannja-domashnoho-nasylstva/ (дата звернення 16.11.2021).

Размещено на Allbest.ru