Окремі питання захисту прав дітей в умовах війни

Размещено на http://allbest.ru

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ В УМОВАХ ВІЙНИ

Кудерська Ірина Олександрівна

доктор філософії права, викладач кафедри інформаційного, господарського та адміністративного права факультету соціології та права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

В Україні під час війни щоденно отримує поранення та гине цивільне населення, порушуються права дітей на життя, на здоров'я, на розвиток, турботу, захист, на проживання в сім'ї, ін. Постають питання: як захистити права дитини за таких умов; чи можливе усиновлення якщо невідомо де батьки дитини і є хоч невеликий шанс, що вони живі; яким чином влаштувати дитину поки буде інформація про її батьків; яким чином повернути дітей яких примусово депортували та ін.

Нині є низка міжнародно-правових актів створених для захисту дітей у ситуаціях збройного конфлікту, зокрема: Конвенція ООН про права дитини (1989); Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (2000, ратифікований Україною у 2004 році); Женевські конвенції про захист жертв війни (1949); Додаткові протоколи до Женевських конвенцій (1977); Конвенція міжнародної організації праці №182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці (1999); Римський статут Міжнародного кримінального суду (2002), Резолюції Ради Безпеки ООН, прийняті в період з 1999 по 2009 роки. Проте в умовах активних бойових дій та у випадку якщо країна агресор ігнорує вимоги міжнародного гуманітарного права, зазначені міжнародно-правові акти належним чином не працюють, що потребує надалі розробки та створення уніфікованого документа на міжнародному рівні, яким було б передбачено за будь-яких умов дієвий механізм захисту прав дітей та який має бути імплементований в національне законодавство країн.

Захист прав дітей, які постраждали від воєнних дій в Україні, здебільшого регулюється Законом України «Про охорону дитинства», яким передбачено, що «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні». [4] Проте на теперішній час законодавчо не закріплено виплати, пільги та ін. таким дітям надалі, що безумовно є необхідним. Наприклад, після Другої світової війни, дітям яким було менше як 18 років були створені державні гарантії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» [5]. Нині необхідно розробити зміни в цей закон з врахуванням необхідності захисту прав дітей, які постраждали від війни в Україні.

Нагальним питанням є захист прав дітей які потребують термінової допомоги: дітей, що залишилися сиротами; дітей, піклувальники чи опікуни, яких загинули; дітей, що стикнулися з воєнними злочинами; дітей, котрі загубилися під час бомбардувань, евакуації з зон бойових дій; дітей, що зникли безвісти; дітей, яких насильно вивезли на територію країни-агресора та які не знають нічого про своїх батьків.

Одним зі шляхів захисту прав дітей-сиріт, дітей, піклувальники чи опікуни, яких загинули є усиновлення. Надання можливості усиновлення в умовах війни є досить дискусійним, оскільки є ризик зловживання статусом усиновителя, названого батька ін. з метою виїзду за кордон та ухилення від виконання військового обов'язку. Також, в умовах воєнного стану досить часто не можливо встановити, що саме відбулося з батьками дитини та усиновлення не здійснюється якщо є надія на успішний розшук і возз'єднання сім'ї. Проте, законодавство що регулює процедуру усиновлення не змінювалося, тому усиновлення має відбуватися на загальних підставах, з урахуванням положень Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 N° 866, Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», від 01.06.2020 №2 585, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», від 08.10.2008 № 905. До дітей, яких можна усиновити належать діти-сироти; діти, позбавлені батьківського піклування; діти, нотаріальну згоду на усиновлення яких надали батьки, і які в обов'язковому порядку перебувають на обліку з усиновлення. Варто зазначити, що в умовах війни отримати перевірені підтвердження сирітства, відсутності у дитини родичів, які мають переважне перед іншими право на її усиновлення, або родичів, які можуть піклуватися про дитину та інші обставини зазвичай є неможливим, а тому таку дитину на облік з усиновлення можуть поставити через певний, тривали строк.

Міністерство соціальної політики України наголошує, що діти, евакуйовані до інших держав внаслідок надзвичайної ситуації, у тому числі діти, яким на території інших держав надано статус біженця, не можуть бути усиновлені, оскільки більшість із них не є сиротами, або немає офіційних підтверджень цьому. Таким дітям має бути наданий тимчасовий догляд для можливого возз'єднання з їхніми сім'ями у майбутньому. [1]

Однією з форм тимчасового прийняття дітей до себе в сім'ю є тимчасове влаштування дітей. Тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитини, розлученої із сім'єю, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини [3]. Дитина, в якої є родичі або інші особи, з якими в неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) та які бажають залишити її на виховання у своїй сім'ї, може перебувати в їх сім'ї до прийняття рішення про влаштування дитини. [3]

Тимчасове влаштування дитини у родину не прирівнюється до усиновлення. За відсутності необхідності в такому, дитина повертається під опіку батьків, інших родичів чи відповідних органів у справах дітей. [3] На нашу думку, за певних умов повернення дитини з тимчасового влаштування до інших родичів чи відповідних органів у справах дітей може порушувати права та інтереси дитини.

Окремим питанням, яке потребує термінового втручання міжнародних організацій, пошуку шляхів вирішення є примусова депортація українських дітей російськими військовими в росію. У росії за різними даними перебуває понад 250 тисяч дітей, яких вивезли під виглядом «евакуації». Відповідно до Конвенції про захист цивільного населення під час війни забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні. [2] Але на практиці, в умовах активних бойових дій країна агресор ігнорує вимоги міжнародного гуманітарного права, спрощує процедуру всиновлення та президент росії навіть підписав указ про спрощений порядок надання російського громадянства дітям-сиротам з України й територій, контрольованих незаконними угрупованнями «ДНР» і «ЛНР», дітям, позбавленим батьківської опіки, що також є діями в напрямку спрощення усиновлення українських дітей, оскільки раніше законодавство росії забороняло усиновлення дітей без російського громадянства [6]. Згідно з Римським статутом, насильницька передача дітей з однієї людської групи до іншої є одним з елементів злочин геноциду. Окрім того, всиновлення дітей без згоди родичів заборонено не тільки нормами Міжнародного гуманітарного права, а ще Конвенцією про права дитини.

Виходячи з вище наведеного необхідно: вдосконалити правове забезпечення охорони прав дитини при процедурі повернення дитини до інших родичів чи відповідних органів у справах дітей з тимчасового влаштування; терміново розробити та прийняти уніфікований документ на міжнародному рівні, яким передбачити дієвий механізм захисту прав дітей навіть за умови ігнорування вимог міжнародного гуманітарного права країною агресором; з залученням міжнародних правозахисних організацій розробити механізм повернення українських дітей на територію України.

право діти сироти піклувальники зловживання усиновлення

1. Дитина втратила батьків: усиновити чи тимчасово влаштувати? URL: https://zib.com.ua/ua/150949.html (дата звернення: 16.05.2022);

2. Конвенція про захист цивільного населення. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#top (дата звернення: 14.05.2022);

3. Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text (дата звернення: 16.05.2022);

4. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#top (дата звернення: 15.05.2022);

5. Про соціальний захист дітей війни: Закон України від 18.11.2004. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2195-15#top (дата звернення: 15.05.2022);

6. Чи продовжує росія вивозити дітей з окупованих територій України на свою. https://www.radiosvoboda.org/a/novyny-pryazovya-deportatsiya-diteymariupol-rosiya-usynovlennya-putin/31877450.html (дата звернення: 01.06.2022).

Размещено на Allbest.ru