Значення неофіційного тлумачення у юридичній практиці

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

ЗНАЧЕННЯ НЕОФІЦІЙНОГО ТЛУМАЧЕННЯ У ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Ляшенко Р.Д.,

кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри правознавства Поліського національного університету

Україна є демократичною державою, а це означає, що для забезпечення реалізації принципу верховенства права, законності, правопорядку, юридичної визначеності важливо, щоб усі суб'єкти правозастосування безпомилково встановлювали зміст правових норм та ухвалювали справедливі рішення з дотриманням принципу правовладдя (верховенства права).

Законодавство України постійно оновлюється, у ньому з'являються нові норми, принципи, юридичні терміни та конструкції. Збільшення кількості нормативно-правових актів суб'єктів публічної влади часто має наслідком низьку їх якість з огляду на дотримання правил юридичної техніки та зумовлює появу юридичних колізій, прогалин і двозначних формулювань. За таких умов важливе значення для юридичної практики має неофіційне тлумачення норм права. Враховуючи те, що суб'єкти офіційного тлумачення не завжди спроможні оперативно реагувати на виклики, зумовлені неточністю або ж загальністю викладення норм права, відтак, для юридичної практики важливого значення набуває саме неофіційне тлумачення норм права.

Проблематика неофіційного тлумачення була предметом вивчення науковців: Ю. Власова, В. Гончарова, Є. Єврафової, А. Зайця, А. Зубенко, О. Капліної, Н. Лепіш І. Настасяк, Н. Пархоменко та ін. Проте, недостатньо уваги приділено ролі та значенню неофіційного тлумачення у юридичній практиці.

І.Ю. Настасяк неофіційне тлумачення визначає, як діяльність державних органів, різних організацій і окремих громадян, спрямовану на з'ясування і роз'яснення змісту обов'язкової волі суспільства, вираженої в нормах права. Як окремий вид юридичної практики, тлумачення припускає наявність суб'єкта (діяча), результат діяльності і сукупність раціональних прийомів діяльності, покликаних забезпечити належний результат [1, с. 52].

До ознак неофіційного тлумачення Г. Саміло відносить: відсутність обов'язковості та юридичної сили; його суб'єктами, як правило, є недержавні органи та організації, наукові та навчальні заклади, фахівці у галузі права; форма вираження - усні чи письмові рекомендації, роз'яснення, поради; не завжди спричиняє юридичні наслідки; значення актів неофіційного тлумачення базується на професійному авторитеті громадян, установ, організацій, що роз'яснюють зміст правових норм [2, с. 93].

Функціональне призначення неофіційного тлумачення виражається в тому, що воно розширює межі розсуду суб'єктів тлумачення і суттєво знижує ступінь потенційної невизначеності та недосконалості змісту правових норм, хоча й акти неофіційного тлумачення не є обов'язковими.

Разом з тим, слід визнати, що достатньо доктринальних правових позицій з часом все ж знаходять своє вираження в нормотворчому процесі, зокрема, більшість рекомендацій та висновків, що є результатом науково-дослідної роботи фахівців у галузі права, знаходять втілення у чинному законодавстві, як у галузях матеріального, так і процесуального права шляхом внесення змін, доповнень та прийняття нових нормативно-правових актів.

Проте, найбільше значення результати неофіційного тлумачення мають для юридичної практики, зокрема, у правозастосовному процесі, об'єктивуючись у судових рішеннях, набуваючи статусу правових позицій суду. Так, залучення до судового процесу експерта у галузі права, що має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права з можливістю надання висновку є своєрідною консультативно-технічною допомогою суддям, яку слід віднести до актів доктринального тлумачення, спрямовану на подолання колізій, заповнення прогалин, що пов'язано із застосуванням аналогії права та аналогії закону. Проте, посилатися на результати неофіційного тлумачення як нормативну підставу для офіційного вирішення справи не слід, адже відповідальність за правильність інтерпретації покладається лише на офіційного суб'єкта правозастосування, а акти неофіційного тлумачення мають вагомий вплив лише у тому випадку, якщо базуються на професіональному авторитеті фахівців або установ, що їх видали.

Н.М. Пархоменко, аналізуючи статистичні дані проведення науково- правової експертизи фахівцями Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, наголошує на поступовому збільшенні кількості випадків, коли суд бере до уваги висновки науково-правової експертизи. З огляду на стан чинного законодавства, тривалість та незавершеність судової реформи, проблему реалізації права пересічних громадян на справедливий суд попит на системне, ґрунтовне неофіційне тлумачення чинного законодавства, на її думку, буде зростати. Використання висновків науково-правової експертизи є одним із додаткових дієвих засобів забезпечення прав і свобод громадян, адже без судового захисту будь-яке право приречене бути декларацією. Сьогодні суди перевантажені, розгляд справ триває понад розумні строки, судді часто є залежними від суб'єктів влади, приблизно 2/3 судових рішень не виконуються. В такій ситуації фаховий аналіз вченим положень чинного законодавства України, з огляду на конкретну життєву ситуацію, може стати дієвим інструментом захисту прав людини часто тоді, коли всі інші засоби, в тому числі і судовий, були неефективними [3, с. 79].

Компетентне неофіційне тлумачення здійснюється суддями, прокурорами, адвокатами, редакціями офіційних юридичних журналів чи газет, кваліфікованими працівниками юридичних служб тощо. Зазначений вид тлумачення здійснюється під час з'ясування та роз'яснення змісту та мети правових норм, що має безпосередній вплив як на нормотворчу, так і правозастосовну діяльність, адже його висновки містять теорії, концепції та ідеї фахівців [4, с. 122], що роз'яснюють та конкретизують зміст норм права при вирішенні юридичних казусів.

Таким чином, неофіційне тлумачення є ядром юридичної діяльності та має важливе значення для юридичної практики. За умов, коли нормативне регулювання правових відносин є фрагментарним, а інколи узагальненим та не дає чіткої відповіді: як діяти в умовах юридичної невизначеності, таку відповідь мають дати фахівці-практики або ж науковці. Особливо вказане стосується надання роз'яснень з питань застосування законодавства компетентними державними органами (міністерствами, відомствами), що потребує вирішення на загальнодержавному рівні шляхом законодавчого прийняття єдиних правил і підходів здійснення нормативного тлумачення.

неофіційне тлумачення норма право

Список використаних джерел:

1. Настасяк І.Ю. Тлумачення правових норм: навчальний посібник. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. 336 с.

2. Саміло Г. Проблеми тлумачення правових норм: навч.-метод. посібник. Запоріжжя. ЗНТУ. 2017. 143 с.

3. Пархоменко Н.М. Науково-правова експертиза: доктринальні та законодавчі виміри. Альманах права. Правова моніторинг і правова експертиза: питання теорії та практики. Випуск 10. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2019. С. 77-82.

4. Осіпчук М.В., Бабков А.В. Професійно-правове тлумачення як один з різновидів неофіційного тлумачення. Правова політика України: історія та сучасність: матеріали II Всеукраїнського науково-практичного семінару (м. Житомир, 8 жовтня 2021 року). Житомир: Житомирська політехніка, 2021. С. 120-- 123.

Размещено на Allbest.ru