Теоретичні аспекти щодо правових проблем захисту прав дитини в Україні в умовах військової агресії

Размещено на http://allbest.ru

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЩОДО ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

Шобей Любов Миколаївна

здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, м. Вінниця, Україна

Наразі сьогодення спіткає проблематика системи захисту прав дітей, що опинилися в умовах військової агресії та конфлікту. Надзвичайно гостро стоїть питання щодо пріоритетної основи правозахисної стратегії дітей, які першочергово стають жертвами війни. Діти - це передусім вразлива категорія населення. Це можна стверджувати, аналізуючи психологічні та психоемоційні особливості дітей. Окрім цього, діти мають невіддільні та невідчужувані права, що закріплено нормативно-правовими актами, а саме у міжнародних та національних документах з прав людини.

Щодо прав дитини - це, перш за все, права людини. Тому захист прав дитини, моніторинг ситуації щодо дотримання цих прав і реагування на випадки як звичайних порушень, так і на випадки порушень через недосконалість законодавства є одним з першочергових завдань як державних органів, до компетенції яких відноситься значна діяльність, так і громадських організацій, волонтерів, громадськості. Основна проблема у цій сфері полягає у відсутності комплексного підходу при врегулюванні питань, пов'язаних із захистом прав дитини. Проблему дітей і війни неможливо вирішувати у відриві від загальної проблеми «держава-війна». Тому політика щодо дітей має бути складовою загальної програми з відновлення територіальної цілісності та програми щодо адаптації переселенців. Саме тому важливим індикатором системності державної політики щодо дітей та проблем, породжених війною, має стати створення відповідного органу, який би відповідав за реалізацію Стратегії відновлення територіальної цілісності України [1, с. 135-137].

Також, зважаючи на це, сучасний етап розвитку людства, зокрема й дитинства, передбачає принаймні в правовому полі регулювання військової агресії за допомогою міжнародних договорів, а саме: Гаазькі конвенції 1899 та 1907 років про закони та звичаї війни, Женевські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи до них 1977 року. Проте, наразі аналіз досягнень в галузі регулювання збройної військової агресії та повномасштабного вторгнення РФ, а також захисту жертв війни, зокрема дітей, як вразливої категорії, сьогодні - у 2022 році є недостатнім. На жаль, у небезпечних умовах опинилося тисячі дітей права яких порушуються, попри встановлені світовою спільнотою захисні бар'єри щодо припинення здійснення військової агресії.

Практика доводить, що численні документи міжнародного гуманітарного права, в тому числі Конвенція про права дитини 1989 р. і Факультативний протокол до неї 2000 р., не є тією нормативною базою, яка забезпечувала б ефективний захист прав дитини під час збройних конфліктів [3, с. 144].

Важливість захисту прав дітей, зокрема в період збройних конфліктів, визначається роллю молодого покоління в життєздатності суспільства та прогнозуванні його розвитку. Прихована проблема будь-якої війни полягає в тому, що під час неї формується нове покоління, виховане на цінностях, актуальних для воєнного часу. Війна не лише популяризує агресію, насильницькі методи розв'язання питань, але й дискредитує норми моралі мирного життя, норми права, компроміс та діалог як засіб досягнення цілей. Негативні наслідки, пов'язані зі збройними конфліктами, є дуже тривалими (фізична та психологічна травматизація, розвиток культури ненависті, знищення сімейних та соціальних зв'язків, загибель батьків та опікунів, зниження якості освіти та, як наслідок, рівня життя у дорослому віці), і спричиняють негативний вплив на майбутні покоління, створюючи зародки для подовження конфліктів або їх повторної появи. [3, с. 145].

В цілому ж захист дитини, її прав від впливу війни, військових дій та насилля в умовах України вимагає вирішення й низки інших питань, які мають стати частиною цілісної стратегії:

1) Підвищити рівень обізнаності щодо положень Факультативного протоколу, Паризьких зобов'язань та керівних принципів, а також інших стандартів захисту прав дітей у військових конфліктах, як серед фахівців (педагогів, медичних працівників, представників збройних сил, державних службовців тощо), так і серед широкої громадськості.

2) З метою забезпечення невідворотності покарання та відповідно до принципів гуманітарного права посилити відповідальність за воєнні злочини проти дітей.

3) Передбачити чітку й недвозначну заборону вербування та залучення дітей до військових конфліктів, шляхом внесення змін до Кримінального кодексу України.

4) Розробити та запровадити в діяльність соціальних служб, центрів медико-соціальної реабілітації дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації, притулків для дітей, закладів освіти, інтернатних закладів, кримінальної міліції у справах дітей за місцем фактичного проживання програми щодо пошуку членів сім'ї, компенсації збитків, соціальної реінтеграції, соціальної та фізичної реабілітації, демобілізації, подолання наслідків психічної травми, а також у забезпеченні правосуддя [3, с. 145].

З огляду на це, світова спільнота повинна дотримуватися єдиної думки та дійти висновку, що міжнародні норми та стандарти є обов'язковими, а також, вони є єдиним важелем захисту вразливих груп, або ж категорій населення, до якого своєю чергою належать й діти. І лише справжнє та неухильне виконання таких правових норм та рекомендацій певною мірою зможе допомогти чіткому дотриманню прав громадян, та особливо дітей.

Також, слід зауважити, що в умовах військової агресії шкода заподіюється найбільш значущим цінностям, основоположним правам дітей, як-от права: на життя, на охорону здоров'я, на захист від усіх форм насильства, на повагу до честі й гідності дитини, на вибір місця проживання, на освіту тощо. Кримінальний кодекс України (далі - КК) не розглядає злочини проти дітей як окрему категорію. Також у ньому немає самостійних складів злочинів, які стосуються захисту неповнолітніх у збройних конфліктах. За таких обставин реагування на злочини проти дітей в умовах війни має здійснюватися в межах тих статей КК, які встановлюють відповідальність за протиправні посягання на неповнолітніх. Ці злочини розміщені в різних розділах Особливої частини КК і стосуються посягань на життя та здоров'я дитини, її волю, честь і гідність, статеву недоторканість, моральність тощо. Вважаємо, що питання кримінально- правового захисту неповнолітніх у тій ситуації, у якій сьогодні опинилася Україна, є недостатньо врегульованим. Всупереч тому, що Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах, а Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 30) прямо забороняє участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, залучення неповнолітніх до такої діяльності досі не криміналізовано [4, с. 191-192].

Отже, зважаючи на вищенаведене, наразі проблема щодо захисту прав дитини в Україні в умовах війни є глобальною. Підтвердженням цьому є недостатність нормативно-правової сили законодавчих актів як держави, так світової спільноти у припиненні жорстокого поводження з дітьми, насильства та вбивств.

захист право дитина війна законодавчий

1. Мазур Г.Є. Правові проблеми дітей України в умовах військової агресії. Право. Вип. 30. Економіка і право: Серія 18. Київ, 2015. С. 134-139.

2. Трестер Ю.О. Міжнародні механізми захисту прав дітей. Державне управління: удосконалення та розвиток. № 9. Київ, 2013. URL: http://surl. li/ccdnw.

3. Черненко А.А. Щодо захисту прав дітей під час збройних конфліктів. Матеріали учасників науково-освітнього круглого столу «Україна майбутнього». Суми, 15-17 вересня 2017 р. C. 144-145.

4. Васильківська І.П. Кримінально-правовий захист неповнолітніх в умовах гібридної війни. Міжнародна безпека в рамках сучасних глобальних викликів. Київ, 2018. С. 188-195.

5. Губерт Ю.Г. Забезпечення та захист прав дітей-сирів Донецької та Луганської областей в умовах воєнного конфлікту 2014-2015 рр. Київ, 2020. С. 211-216.

6. Севрук О.Р. Щодо захисту прав дітей в умовах збройного конфлікту на сході України. Проблеми захисту прав і свобод вимушених переселенців, а також інтересів громадян або держави на тимчасово окупованих територіях та в районах проведення антитерористичної операції. Матеріали міжнародного круглого столу. Київ, 27 жовтня 2016 року. С. 98100.

7. Поцик Л.С., Пампура І.І. Психологічні особливості та правовий захист дітей в період збройного конфлікту. Психологічний журнал. Т. 5. Вип. 11. Київ, 2019.

Размещено на Allbest.ru