Захист прав суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Захист прав суб'єктів господарювання

Лапшин С.А.,

кандидат історичних наук, доцент, заступник декана з наукової роботи факультету права, публічного управління та адміністрування Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Безпалько В.І., здобувач вищої освіти СВО магістра факультету права, публічного управління та адміністрування Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Однією з умов ефективного здійснення господарської діяльності є захист прав її суб'єктів. Наразі є чимало проблем у сфері захисту прав суб'єктів господарювання, які пов'язані, передусім, із недосконалістю і неузгодженістю нормативно-правових актів, суперечливістю господарського законодавства, незаконним втручанням контролюючих органів у господарську діяльність, що негативно позначається на господарюванні та розвитку підприємництва. Тому питання захисту прав суб'єктів господарювання не втрачає теоретичного і практичного значення.

Під захистом прав і законних інтересів суб'єктів господарювання науковці розуміють «діяльність суб'єкта господарювання або уповноваженого державою компетентного органу щодо застосування до особи, яка порушує, не визнає, оспорює право, у встановленому законом порядку забезпечених державним примусом заходів з метою припинення правопорушення, відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права» [1, с. 325]; «сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів та форм, за допомогою яких, при необхідності, забезпечується відновлення чи визнання порушених чи оспорюваних прав, створюються умови для запобігання їх порушенню, усунення перешкод здійснення прав, притягнення правопорушників до відповідальності» [2, с. 7].

Необхідність захисту виникає тоді, коли порушуються права суб'єктів господарювання. За таких умов суб'єкт господарської діяльності може здійснювати захист, обравши відповідну його форму (юрисдикційну і неюрисдикційну) та спосіб (визначені в законі або договорі заходи, за допомогою яких відбувається відновлення порушеного права, припинення порушення і вплив на правопорушника).

Основною формою захисту порушених прав суб'єктів господарської діяльності є судова, яка реалізується через право на позов. Порядок захисту їхніх прав регламентується нормами процесуальних кодексів та інших нормативно- правових актів. захист право суб'єкт господарювання

Наразі спостерігається тенденція до збільшення спорів, які вирішуються судами. Переважно домінуючими є спори майнового характеру: про укладання, зміну та розірвання договорів; про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств або організацій; про банкрутство тощо. Основними причинами звернень суб'єктів господарювання до судів вважаємо: 1) активізацію господарської діяльності в Україні (принаймні до війни); 2) зростання авторитету судів.

У ст. 55 Конституції України вказано, що «кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна» [4, ст. 55]. Відтак, якщо суб'єкт господарювання вичерпає всі можливі національні механізми захисту порушеного права, яке гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколів до неї, то він може подати заяву до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Адже в Конвенції як фізичним, так і юридичним особам гарантуються такі права: на справедливий суд (ст. 6); ніякого покарання без закону (ст. 7); право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13); заборона дискримінації (ст. 14). Крім того, в ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції гарантується право на захист власності.

Практика звернення суб'єктів господарювання із захистом порушених прав до ЄСПЛ є. Так, ЄСПЛ щодо України 25 липня 2002 року виніс рішення, у якому констатував порушення Україною ст. 6 та ст. 1 Протоколу 1 Конвенції та зобов'язав Державу-відповідача у своєму окремому рішенні від 02 жовтня 2003 сплатити заявнику в межах трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним, відповідно до ст. 44 §1 Конвенції, наступні суми: 500 000 євро (п'ятсот тисяч євро) - відшкодування матеріальної шкоди; 75 000 євро (сімдесят п'ять тисяч євро) - відшкодування моральної шкоди; 50 000 євро (п'ятдесят тисяч євро) - відшкодування судових витрат [3].

Закономірно виникає питання - чи впливає організаційно-правова форма суб'єкта господарювання на його можливість звернутися із захистом порушеного права до ЄСПЛ? Науковцями встановлені певні особливості захисту порушених прав суб'єктів господарювання залежно від їхньої організаційно-правової форми в ЄСПЛ. Наприклад, А. І. Педосенко вважає, що «фізична особа-підприємець, як суб'єкт господарювання, може подавати заяву до ЄСПЛ у статусі юридичної особи, якщо її інтереси пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. Якщо фізична особа-підприємець діятиме у статусі фізичної особи, вона може подати заяву про захист її прав, що не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. Інтереси державного унітарного підприємства можна захистити, якщо держава звернеться до ЄСПЛ в порядку статті 33 Конвенції» [5, с. 149].

До основних способів судового захисту прав суб'єктів господарювання В. В. Петруня відносить наступні: визнання судом виданого державним або іншим органом незаконного акту недійсним (повністю або частково); визнання оспорюваного чи невизнаного права; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та інші [2, с.9].

Перелік способів захисту не є вичерпний і залежить від характеру правопорушення і виду порушеного права. Для того, щоб більш ефективно захистити порушене право суб'єкт господарювання має право поєднати декілька способів захисту.

Суб'єкти господарювання мають право використовувати для захисту порушених прав ще й позасудовий захист: адміністративний (звернутися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до Антимонопольного комітету України тощо) чи нотаріальний, або застосувати альтернативні способи (захист третейським судом чи шляхом медіації). Крім того, в господарських відносинах для захисту порушених прав суб'єкт господарювання має право обрати самозахист, який реалізується у формі діяльності або бездіяльності. Різновидом способів самозахисту у сфері господарсько-договірних відносин є оперативно-господарські санкції, які визначені в ст. 235-237 Господарського кодексу України [6, ст. 235-237].

Отже, суб'єкт господарювання має право на захист порушених прав. З цією метою він може використовувати будь-які не заборонені правові форми та способи, за допомогою яких забезпечується відновлення чи визнання порушених чи оспорюваних прав, створюються умови для запобігання їх порушенню, усунення перешкод здійснення прав, притягнення правопорушників до відповідальності. Реалізацію права на захист можна вважати ефективною, якщо в результаті суб'єкту господарювання забезпечується реальне відновлення попереднього становища, визнання права, компенсація збитків, повернення майна тощо.

Список використаних джерел:

1. Господарське право: практикум / А. Г. Бобкова (кер. авт. кол.), Ю. О. Моїсєєв, Ю. М. Павлюченко та ін.; за заг. ред. А. Г. Бобкової. Харків: Право, 2018. 592 с.

2. Петруня В. В. Поняття та система способів захисту прав суб'єктів господарювання: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04; НУ «ОЮА». Одеса, 2019. 20 с.

3. Рум'янцева В. В. Проблеми захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності в господарських судах України. URL: https://minjust.gov.ua/rn/str_1956

4. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 14.

5. Педосенко А. І. Захист прав суб'єктів господарювання у Європейському суді з прав людини. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2021. Серія ПРАВО. Випуск 65. С. 146-151.

6. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22. Ст.144.

Размещено на Allbest.ru