Сучасна концепція національної держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВО «Університет Короля Данила»

СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

Зварич Роман Васильович, доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри права та публічного управління

Каленюк Оксана Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент

професор кафедри права та публічного управління

м. Івано-Франківськ

Анотація

Мета. Мета роботи полягає у визначенні сучасного розуміння теоретико-правової концепції національної держави. Методика. При проведенні дослідження використано наступні теоретичні методи наукового пізнання: метод наукового аналізу; системно-структурний; історико-правовий; аксіологічний; порівняльно-правовий; формально-юридичний та метод узагальнення. Результати. В науковій статті на підставі аналізу актуальних джерел літератури з визначеної проблематики висвітлено процес формування та функціонування сучасної концепції національної держави. Зокрема, обґрунтовано, що сучасні вітчизняні та зарубіжні концепції розвитку національних держав базуються на двох реально існуючих вимірах: національному та наднаціональному. Процес глобалізації в сучасних умовах створює нові форми управління та створює нові підходи до визначення державного суверенітету, але держави як і раніше є основним суб'єктом міжнародно-правових відносин, оскільки створення та функціонування таких суб'єктів, як транснаціональних корпорацій і міжнародних організацій визначається рішеннями держав. Наукова новизна. За результатами дослідження встановлено, що національна держава є політичною організацію суспільства, яка є найвищою цінністю сучасної цивілізації, новітня концепція якої спираються на минуле, сучасне і майбутнє, в її основі закладені ідеї і цінності культур)юї, духовної, історичної, територіальної однорідності та єдиний рівень економічного розвитку. Па сучасному етапі розвитку людської цивілізації національна держава виступає взірцем та еталоном сучасної держави, забезпечуючи розвиток та закріплення демократичних засад суспільства. Стратегічною метою сучасної концепції національної держави на міжнародному рівні має бути національно - державний інтерес, як основний засіб реалізації зовнішньої політики, при цьому, як свідчить сучасна реальність, в першу чергу у військо-оборонній сфері. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути корисні для подальших загальнотеоретичних і прикладних досліджень сучасних проблем формування та функціонування теоретико-правової концепції національної держави. національний правовий держава глобалізація

Ключові слова: національна держава, нація, етнос, народ, національний суверенітет, глобалізація, інтеграція.

Annotation

Roman Zvarych Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Law and Public Administration, Higher Educational Institution «King Danylo University», Ivano-Frankivsk, Ukraina

Oksana Kaleniuk Ph.D in Law, Associate Professor, Professor of the Department of Law and Public Administration, Higher Educational Institution «King Danylo University», Ivano-Frankivsk, Ukraina,

THE MODERN CONCEPT OF THE NATION STATE

Purpose. The purpose of the work is to determine the modern understanding of the theoretical and legal concept of the national state. Method. The following theoretical methods of scientific knowledge were used during the research: the method of scientific analysis; systemic and structural; historical and legal; axiological; comparative legal; formal-legal and method of generalization. The results. In the scientific article, based on the analysis of current sources of literature on a certain issue, the process of formation and functioning of the modern concept of the national state is highlighted. In particular, it is substantiated that modern domestic and foreign concepts of the development of nation states are based on two actually existing dimensions: national and supranational. The process of globalization in modern conditions creates new forms of governance and creates new approaches to determining state sovereignty, but states are still the main subject of international legal relations, since the creation and functioning of such subjects as transnational corporations and international organizations is determined by decisions of states Scientific novelty. According to the results of the study, it was established that the national state is a political organization of society, which is the highest value of modern civilization, the latest concept of which is based on the past, present and future, it is based on ideas and values of cultural, spiritual, historical, territorial homogeneity and a single level of economic development At the current stage of the development of human civilization, the national state acts as a model and standard of the modern state, ensuring the development and consolidation of the democratic foundations of society. The strategic goal of the modern concept of the nation-state at the international level should be the national-state interest as the main means of implementing foreign policy, while, as modern reality shows, primarily in the military and defense sphere. Practical significance. The results of the research can be useful for further general theoretical and applied studies of modern problems of the formation and functioning of the theoretical and legal concept of the national state.

Key words: national state, nation, ethnos, people, national sovereignty, globalization, integration.

Постановка проблеми

Національна держава є одним з яскравих і унікальних політичних явищ сучасної епохи, що являє собою якісно-новий етап розвитку державності в організації публічної влади на початку ХХІ століття. Національні держави існують уже багато років, проте теорія національної держави, як і сама нація, перебуває в постійному розвитку. Поглиблюються як універсальні, так і специфічні для кожного періоду й кожного народу форми розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблемам дослідження національних держав, механізму їх функціонуванню, пріоритетів та особливостей розвитку в сучасних умовах присвячено ряд праць зарубіжних і вітчизняних науковців: Е. Ґелнера, Г. Касьянова, Р. Шпорлюка, Ю. Римаренка, Л. Токаря, В. Воронкової, Р. Войтович, О. Проценко, В. Лісового, А. Колодій, В. Харченко, Л. Климанської, Я. Косминої, А. Свідзінського та ін.

Однак, аналіз останніх досліджень показав, що складність національної проблеми в сучасний період як в теоретичному, так і в практичному аспекті створює неоднозначність, плюралізм підходів серед дослідників та потребує подальшого дослідження проблема визначення сучасної моделі національної держави.

Постановка завдання

Метою статті є визначення сучасного розуміння національної держави на основі аналізу актуальних наукових досліджень з даної проблематики.

Виклад основного матеріалу дослідження

Новітня концепція національної держави звернена не тільки в минуле, а й сучасне та майбутнє. Вона повинна враховувати й ті проблеми, з яких зіткнулося людство на межі ХХ - ХХІ століть, так і кожного історичного періоду, але неодмінно в контексті єдиного державотворчого процесу, даючи аргументоване пояснення як позитивним, так і негативним тенденціям [6, с. 40].

Національна держава в сучасний період - явище модерного часу, колишні держави можна розглядати скоріше як надетнічні. У загальному і найпростішому визначенні національна держава - це держава, кордони якої збігаються з кордонами нації [2, с. xxvii].

Ю. Римаренко, спираючись на результати досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців виділяє три основні підходи до визначення національної держави:

1. В основу розвитку національної держави в майбутньому та на рівні міжнаціональних відносин покладений націоналізм, який цементує сучасні національні суспільства і легалізує їх вимогу в державній владі.

Саме націоналізм концентрує вищу лояльність більшості людей до національної держави, як до існуючої, так і до бажаної. Разом з тим, відмічається, що для національних держав, територія яких знаходиться в безпеці та самі вони вже давно сформовані, націоналізм є реакційним атавізмом примітивної ворожості по відношенню до тих націй, які політично ще не сформувались в національні держави. Для тих народів, чия державність знаходиться в майбутньому, націоналізм є необхідною умовою на шляху до соціального прогресу.

2. Суть другого підходу полягає в тому, що нація на сучасному етапі вже розглядається як застарілий феномен, яка вже не може відігравати значну роль на політичній арені. Це аргументується тим, що нації, які досягли значних успіхів в економіці і культурі, активно переходять на позиції інтернаціоналізму чи космополітизму, оскільки це дає їм можливість розширити ринки збуту як духовно - культурних, так і матеріальних здобутків. Космополітична тенденція майбутнього тісно пов'язується з діяльністю міжнаціональних корпорацій. Вони поступово стають організаторами міжнародного життя народів, які, переслідуючи свої власні інтереси, разом з тим інтегрують їх в єдине людство.

3. Третій підхід зводиться до абсолютного заперечення національної тенденції розвитку в її ізольованому стані і пропонується ідея загальнолюдської єдності, яка повинна згуртувати всі народи на вирішення глобальних проблем планети. Подальший успішний розвиток людства потребує зміни національних вартостей на наднаціональні для успішного функціонування регіонального чи світового уряду [3, с. 5-6].

Отже, опираючись на аналіз вищезазначених підходів, та погоджуючись з думкою автора можна зробити висновок, про те, що сучасні вітчизняні та зарубіжні концепції розвитку національних держав базуються на двох реально існуючих вимірах: національному та наднаціональному.

З позиції національного аспекту державу можна розглядати як власну державу певного етносу, народу, що збудився до політичного життя, трансформує етнос в цілісний етнополітичний організм, який здатний відстоювати свою гідність, свої інтереси та світобачення (національну ідею) поміж інших народів. Така держава надає нації нової якості, завершуючи процес її етнокультурної консолідації та започатковуючи процес національної консолідації на державній основі.

Коли мова йде про національну державу, то це поняття не можна співставляти з «націо-» або «етнократією», тобто держава, в якій існує етнонаціональна нерівноправність, а влада перебуває в руках тільки однієї, корінної нації, а інші етносоціальні групи усунені від державного управління або їх доступ до влади обумовлений певними вимогами щодо їх політичної позиції.

Виходячи з цього у науці політології сформульоване наступне визначення: «національна держава» - це таке політично організоване в межах певних кордонів суспільство, яке утворилося внаслідок політичного самовизначення окремого етносу (або в деяких випадках поліетнічного народу), що консолідується в політичну націю, здобуває незалежність і створює суверенну владу на своїй етнічній території [5, с.329].

З точки зору етнічного підходу держави можна класифікувати на багатонаціональні та національні.

Багатонаціональні - це складні імперські чи федеративні держави на етнічній території та в складі яких проживає багато народностей, частина з яких є сформованими націями, що володіють державністю з обмеженим суверенітетом (Російська Федерація, США, Індія та ін.)

Державу, яка утворилася внаслідок політичного самовизначення певного народу та є уособленням його інтересів можна віднести до національної. Вона може бути моноетнічною, якщо її формування відбулося на основі одного етносу, що трансформувався в націю (Японія) чи поліетнічною (більшість розвинених демократичних держав Світу). Поліетнічну можна визначити державу, де від самого початку в націота державотворенні брали участь різноманітні відірвані від свого кореня етнічні групи, а також такі, де ініціатором і основним носієм державності на перших порах виступав один етнос, що самовизначився політично (або головна нація, яка дала назву державі), але поруч з ним в державі є численні представники інших етнічних груп, або національних меншин, відірваних від своїх націй територіально. Після здобуття державою незалежності вони консолідуються з головною нацією в політичну націю на засадах спільного громадянства. Тому, іноді такі держави називають національними з поліетнічним складом населення. До числа таких держав відноситься і Україна [5, с. 329].

Питання про майбутнє національної держави у сучасному мінливому середовищі стає центральним у контексті глобалізації. Окремі дослідники прогнозують, що глобальні сили стають настільки сильними, що вони можуть поставити під питання подальше існування окремих національних держав. Параметри політичної глобалізації визначаються кризою потенціалу окремих держав, зростанням проблем планетарного масштабу, ролі міжнародних організацій, виникненням нової політичної культури, процесів “розмивання ” і “девальвації статусу суверенної держави й послаблення централізованих інститутів державної влади [4, с. 334].

Отже, процес глобалізації в сучасних умовах створює нові форми управління та створює нові підходи до визначення державного суверенітету, але держави як і раніше є основним суб'єктом міжнародно-правових відносин, оскільки створення та функціонування таких суб'єктів, як транснаціональних корпорацій і міжнародних організацій визначається рішеннями держав.

Необхідно також зазначити, що на сьогоднішньому етапі розвитку людської цивілізації держави не в змозі самостійно вирішити глобальні проблеми сучасності без ефективного співробітництва в загальносвітовому масштабі.

З огляду на це, Р. Войтович виділяє два ідеальних типи транснаціонального співробітництва держав, у яких відбувається демонтаж національної автономії з тим, щоб поновити та розширити національний суверенітет:

1. Наглядові держави. Скориставшись новими кооперативними можливостями, вони можуть перетворитися на держави-фортеці, де на першому плані стоять безпека, військова могутність, а свобода та демократія відіграють другорядну та допоміжну роль.

2. Відкриті світові держави. Вони борються не тільки проти терору, але й проти його причин, змістом їх політики є розв'язання глобальних проблем, які національні держави самостійно вирішити не в змозі. Відкриті світові держави як новий тип держав зумовлюють необхідність поєднувати національне самовираження з відповідальністю за інших людей як усередині, так і поза національними кордонами. Основною метою такого типу держав є звільнити від національної вузькості самовизначення, зробити його відкритим щодо інтересів людства [і, с. 75].

Аналізуючи даний аспект, можна стверджувати - глобалізація - це якісно новий етап розвитку людської цивілізації, що є невідворотним та необхідним у світовому державотворенні, однак держави в даному процесі повинні здійснювати політику не втративши своєї державності та національної самобутності.

Що стосується процесу національного державотворення в Україні, то необхідно відмітити, що з одного боку він відбувається за складних умов економічного та геополітичного характеру, а з іншого - за умов національного миру та спокою. Відродження державності відбувається разом з формуванням сучасної національної свідомості, утвердження почуття національної гідності всіх етносів України [7, с. 158].

З відродженням Української держави почався новий період в історії українського народу, адже здобувши незалежність, Україна отримала можливість безпосереднього спілкування з іншими державами, стала суб'єктом міжнародного життя, включилася в глобальні процеси.

Інтеграція є магістральним напрямком розвитку європейського континенту, який в третьому тисячолітті визначить ситуацію в самій Європі та її місце в світі. Інтеграція до європейських структур є стратегічною метою України, адже є найкращим способом реалізації національних інтересів побудови економічно розвинутої демократичної держави, зміцнення її позиції у світі.

Висновки

Таким чином, проведений аналіз даної проблеми дає підстави зробити наступні висновки:

1) національна держава - політична організація суспільства, що є найвищою цінністю сучасної цивілізації, новітня концепція якої спираються на минуле, сучасне і майбутнє, в її основі закладені ідеї і цінності культурної, духовної, історичної, територіальної однорідності та єдиний рівень економічного розвитку;

2) національна держава виступає взірцем та еталоном сучасної держави, забезпечуючи розвиток та закріплення демократичних засад суспільства;

3) стратегічною метою сучасної концепції національної держави на міжнародному рівні має бути національно - державний інтерес, як основний засіб реалізації зовнішньої політики.

Список використаних джерел

1. Войтович Радмила. Місце, роль та функції національної держави в контексті сучасних глобалізаційних процесів. Вісник Нац. Акад. державного управління при Презид. України. 2004. № 2. С. 70-81.

2. Націоналізм: Антологія.2-ге вид. / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. К.: Смолоскип, 2006. xliv - 684 с. («Політичні ідеології).

3. Національна держава: національний і наднаціональний виміри / За ред. Ю. Римаренка. Київ. Донецьк, 1998. 256 с.

4. Політика європейської інтеграції: Навчальний посібник / Під. ред. д.ф.н., проф. В.Г. Воронкової. Київ: ВД «Прфесіонал», 2007. 512с.

5. Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і суспільство / А. Колодій, В. Харченко, Л. Климанська, Я. Космина. Київ: Ельга -Н, Ніка - Центр, 2000. 584 с.

6. Токар Л. Національна держава - мета і покликання. Віче. 2006. № 3,4. С. 40-42.

7. Римаренко Ю.І., Шкляр Л.Є., Римаренко С.Ю. Етнодержавознавство. Теоретикометодологічні засади. Київ: Ін-т. держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 2001. 264 с.

References

1. Voitovych Radmyla. Mistse, rol ta funktsii natsionalnoi derzhavy v konteksti suchasnykh hlobalizatsiinykh protsesiv [The place, role and functions of the national state in the context of modern globalization processes]. Visnyk Nats. Akad. derzhavnoho upravlinnia pry Prezyd. Ukrainy. 2004. № 2. S. 70-81.

2. NATSIONALIZM: Antolohiia. 2-he vyd. [NATIONALISM: Anthology] / Uporiad. O. Protsenko, V. Lisovyi. K.: Smoloskyp, 2006. xliv - 684 s. («Politychni ideolohii).

3. Natsionalna derzhava: natsionalnyi i nadnatsionalnyi vymiry [Policy of European integration: Study guide] / Za red. Yu. Rymarenka. Kyiv. Donetsk, 1998. 256 s.

4. Politolohiia. Kn. Persha: Polityka i suspilstvo. Kn. druha: Derzhava i suspilstvo [Politology. Book The first: Politics and society. Book second: State and society] / A. Kolodii, V. Kharchenko, L. Klymanska, Ya. Kosmyna. Kyiv: Elha -N, Nika - Tsentr, 2000. 584 s.

5. Tokar L. Natsionalna derzhava - meta i poklykannia [The national state is the goal and vocation]. Viche. 2006. # 3,4. S. 40-42.

6. Yu.I. Rymarenko, L.Ye. Shkliar, S.Yu. Rymarenko. Etnoderzhavoznavstvo. Teoretykometodolohichni zasady [Ethno-state studies. Theoretical and methodological principles]. Kyiv: In-t. derzhavy i prava im. V. M. Koretskoho NAN Ukrainy. 2001. 264 s.

Размещено на Allbest.ru