Проблеми реформування системи місцевого самоврядування в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова

Проблеми реформування системи місцевого самоврядування в Україні

Кошляк І.І., аспірант

м. Харків

Анотація

Сучасний етап державотворення в Україні супроводжується викликами й небезпеками глобального й локального характеру та кризовими явищами системи публічного управління. В умовах загострення суспільно- політичної та фінансово-економічної кризи виникає необхідність проведення реформ та підвищення ефективності державного управління на різних рівнях суспільно-політичних відносин, а також прийняття ефективних рішень на місцевому рівні. Очевидно, що забезпечення демократії та соціально-правового розвитку держави на засадах справедливості, прозорості та відкритості передбачає повноцінне функціонування системи місцевого самоврядування, яке в Україні є невід'ємною компонентою системи публічної влади. У статті проаналізовано сутність системи місцевого самоврядування в Україні, визначено її особливості та перспективи розвитку в сучасних умовах суспільно-політичної нестабільності, а також досліджено нормативно-правове й законодавче регулювання діяльності органів місцевого самоврядування. Окреслено основні проблеми процесу децентралізації публічної влади та становлення й функціонування місцевого самоврядування в Україні, серед найбільш вагомих із яких виявлено нечіткість формування повноважень органів місцевого самоврядування та відсутність достатніх обсягів фінансування діяльності органів місцевого самоврядування. Визначено основні форми здійснення місцевого самоврядування в Україні, які поділяються на (1) форми безпосередньої демократії та (2) форми представницької демократії. Доведено вагомий негативний вплив на систему місцевого самоврядування в Україні факторів військового характеру та війни Росії проти України. Запропоновано основні шляхи удосконалення системи місцевого самоврядування в Україні.

Ключові слова: місцеве самоврядування, децентралізація влади, принципи місцевого самоврядування, теорії місцевого самоврядування.

Annotation

Problems of reforming the local government system in Ukraine

Koshlyak I.I., Postgraduate student of Kharkiv National University of the city economy named after O.M. Beketova, Kharkiv

The current state-building stage in Ukraine is accompanied by challenges and dangers of a global and local nature and crisis phenomena of the public administration system. In the conditions of the worsening socio-political and financial-economic crisis, there is a need to carry out reforms and improve the efficiency of state administration at various levels of socio-political relations, as well as to make effective decisions at the local level. It is obvious that ensuring democracy and socio-legal development of the state on the basis of justice, transparency and openness requires the full functioning of the system of local self-government, which in Ukraine is an integral component of the system of public power.

The article analyzes the essence of the system of local self-government in Ukraine, defines its features and prospects for development in modern conditions of socio-political instability, and also examines the legal and legislative regulation of the activities of local self-government bodies.

The main problems of the process of decentralization of public power and the formation and functioning of local self-government in Ukraine are outlined, among the most significant of which the vagueness of the formation of the powers of local self-government bodies and the lack of sufficient funding for the activities of local self-government bodies are identified.

The main forms of local self-government in Ukraine are defined, which are divided into (1) forms of direct democracy and (2) forms of representative democracy. It has been proven that factors of a military nature and Russia's war against Ukraine have a significant negative impact on the system of local self-government in Ukraine. The main ways of improving the system of local self-government in Ukraine are proposed.

Keywords: local self-government, decentralization of power, principles of local self-government, theories of local self-government.

Постановка проблеми

Розвиток України як сучасної демократичної, суверенної та правової держави потребує ефективної системи державного управління, вагоме місце в якій належить органам місцевого самоврядування. Актуалізація потреби успішної реалізації реформи децентралізації, яка спрямована на модернізацію існуючих моделей місцевого самоврядування, та передбачає формування організаційно-правового механізму й активізацію діяльності місцевого самоврядування на засадах європейських й світових стандартів місцевої демократії, особливо загострилася в умовах суспільно- політичної нестабільності 2022 р., зумовленої повномасштабним вторгненням Російської Федерації та територію України та анексією країною-агресором значних українських територій. За таких обставин розвиток системи місцевого самоврядування в Україні характеризується значними проблемами, що доповнюються відсутністю чітких концептуальних критеріїв визначення термінології та механізмів реалізації основних функцій та взаємодії органів державної влади із громадськістю.

Очевидно, що реалізація реформи децентралізації й територіальної організації влади в Україні, розпочата ще у довоєнний період, має певні успіхи, про що свідчить активізація громадської позиції та залучення територіальних громад до участі в процесах управління державними справами. Проте, на сучасному етапі проблема реформування місцевого самоврядування залишається актуальною та необхідною, особливо в напрямку розширення його повноважень та формуванням стійкого матеріально-фінансового підґрунтя для реалізації функцій, завдань та повноважень в інтересах громадян й територіальних громад.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика реформування системи місцевого самоврядування в Україні впродовж усього періоду існування України як незалежної, демократичної і правової держави перебуває в центрі уваги як науковців, так і практиків. Зокрема, варто відмітити значні напрацювання в даному напрямку В. Буряка [1], який місцеве самоврядування вважає специфічною формою реалізації публічної влади, що відрізняється від державної влади та об'єднань громадян й орієнтується на задоволення місцевих потреб, досягнення бажаних інтересів та вирішення конкретних проблем територіальних громад з обов'язковим залученням громадян до управління справами на місцях. Л. Муркович [2], не заперечуючи думки В. Буряка, місцеве самоврядування тлумачить як форму вираження самоорганізації громадян в територіальних громадах.

А. Сезько, Д. Метелиця та Н. Коваль [3, с. 215-218], виявили проблеми проведення реформи децентралізації влади в Україні та розвитку системи місцевого самоврядування. Водночас, Р. Коверя [4, с. 117] виокремив значні проблеми становлення місцевого самоврядування в Україні, що обумовлені дією негативних чинників внутрішнього та зовнішнього середовища.

Х. Ісмаїлов [5, с. 2], наголошує на необхідності продовження процесів проведення реформування системи місцевого самоврядування, що потребує переосмислення існуючих концепцій її розвитку та окреслення стратегічних векторів з урахуванням прагнень України інтегруватися до Європейського Союзу, а С. Андреєв [6] пропонує поступово запроваджувати загальноєвропейські принципи розвитку місцевого самоврядування у вітчизняну практику.

Проте, зважаючи на вагомі наукові напрацювання щодо дослідження й виявлення проблемних аспектів реформування системи місцевого самоврядування в Україні, варто визнати, що в умовах сьогодення існує надто багато невирішених проблем, від яких залежить демократичний розвиток країни. Тому, окреслена проблематика потребує поглибленого вивчення.

Мета статті. Сучасний етап розвитку України характеризується наявністю значних дестабілізуючих чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, вплив яких особливо деструктивним є у відношенні до системи місцевого самоврядування. Тому, дослідження проблемних аспектів реформування системи місцевого самоврядування в Україні набуває особливої гостроти та актуальності.

Виклад основного матеріалу

Реформування системи місцевого самоврядування в Україні являється неминучим процесом на шляху до реалізації прагнень країни успішно інтегруватися до європейського простору. Значні напрацювання в даному напрямку вже зроблено, про свідчить успішна реалізація реформи децентралізації, функціонування органів місцевого самоврядування, створення органів самоорганізації населення та активізація участі громадськості в управлінні державними справами на різних рівнях суспільно-політичних відносин.

Не менш важливим виявляється достатньо вагомий рівень законодавчого та нормативно-правового забезпечення місцевого самоврядування в Україні, а також регламентація у ньому організаційно-правових засад функціонування органів місцевого самоврядування. Зокрема, в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» [7] подано визначення місцевого самоврядування як гарантованого державою права та реальної спроможності територіальної громади самостійно або на підставі відповідальності спеціальних органів чи посадових осіб місцевого самоврядування здійснювати вирішення питань місцевого значення, керуючись нормами Конституції та законів України, а також принципами законності, гласності, народовладдя, правової, організаційної, фінансової, матеріальної самостійності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, судового захисту прав місцевого самоврядування, державної підтримки й надання гарантій місцевому самоврядуванню, підзвітності й відповідальності перед територіальними громадами.

Діяльність органів місцевого самоврядування передбачає виконання їх функцій з урахуванням основних компонент системи місцевого самоврядування, основними із яких є: територіальні громади, сільські, селищні та міські ради, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районних та обласних рад, а також органи самоорганізації населення. Крім того, відповідно до чинного законодавства України, за рішенням територіальної громади міста або міської ради у містах з районним поділом можуть утворюватися районні в місті ради та їх виконавчі органи.

В Конституції України (стаття 140)[8] діяльність місцевого самоврядування визначається як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, які не суперечать нормам Конституції та законів України. Не менш важливою є така ознака Конституції України як закріплення в статті 7 принципу визначення та гарантованості місцевого самоврядування як обов'язкового елемента побудови громадянського суспільства, забезпечення верховенства права, а також дотримання пріоритету прав людини, що абсолютно відповідає положенням статті 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування: «...принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві країни та, за можливості, регламентований Конституцією» [9].

Водночас, Європейська Хартія місцевого самоврядування (стаття 3) [9] дає визначення місцевого самоврядування як права та здатності органів місцевого самоврядування регламентувати й управляти публічними справами в межах чинного законодавства, під власною відповідальністю та в межах інтересів громади, що проживає на відповідній території.

На думку В. Буряк [1], місцеве самоврядування вважається специфічною формою реалізації публічної влади, що відрізняється від державної та об'єднань громадян, а також орієнтується на задоволення місцевих потреб, досягнення бажаних інтересів та вирішення конкретних проблем територіальних громад з обов'язковим залученням громадян до управління справами на місцях.

Частково зазначені положення в Україні реалізовані завдяки поступовому реформуванню системи публічної влади, в рамках якої розвиток децентралізації має ключове значення. Формування сучасного громадянського суспільства враховує активне залучення територіальних громад до управлінських процесів, які здійснюються на місцевому рівні, а також вимагає перегляду ролі місцевого самоврядування в загальній системі організації публічної влади, адже, як зазначає Л. Муркович [2], місцеве самоврядування є формою вираження самоорганізації громадян на нижчому рівні публічного управління, яким відповідно до чинного законодавства України є територіальна громада. Однак, варто виділити значні проблеми реформування місцевого самоврядування в Україні та організації влади за територіальним принципом, що обумовлено недосконалістю системи місцевого самоврядування. Найбільш вагомою проблемою системи місцевого самоврядування є відсутність систематичного моніторингу її стану, що не дозволяє контролювати механізми місцевого самоврядування та їх відповідність чинному законодавству. Говорячи про існуючий стан системи місцевого самоврядування в Україні, можна стверджувати, що більшість посадових осіб органів державної влади й місцевого самоврядування швидше констатують загальний стан справ на різних рівнях управління з акцентом на соціально-економічну складову, але не здійснюють критичного огляду.

Проводячи дослідження в даному напрямку, Р. Коверя [4, с. 117] виокремив дві основні проблеми становлення місцевого самоврядування в Україні:

1) нечіткість формування повноважень органів місцевого самоврядування;

2) відсутність достатніх обсягів фінансування діяльності органів місцевого самоврядування.

Оскільки місцеве самоврядування являється сполучною ланкою у взаємовідносинах між державою і громадськістю, то з метою забезпечення демократичного розвитку держави важливим є швидке вирішення наявних проблем, а також забезпечення участі громадян у вирішенні проблем соціально-економічного й культурно-побутового характеру за участю громадян відповідної територіальної громади. Досягнення бажаного результату значно залежить від свідомості громадськості, адже, як встановив Х. Ісмаїлов [5, с. 2], в Україні, як і в інших країнах пострадянського простору, досі відчуваються залишки централізації, що панувала до набуття Україною незалежності, а старші покоління сучасні реформування сприймають надто опосередковано та критично, що потребує переосмислення існуючих концепцій розвитку системи місцевого самоврядування та окреслення стратегічних векторів її розвитку з урахуванням прагнень України інтегруватися до Європейського Союзу. С. Андреєв [6] стверджує, що для цього необхідно поступово запроваджувати загальноєвропейські принципи розвитку місцевого самоврядування та його позитивну практику, яка сформована у європейських країнах.

Частково прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу реалізовано із набуттям нею у 2022 р. статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Крім того, чинне законодавство, що регулює організаційно-правові засади місцевого самоврядування адаптовано до норм європейського права. Зокрема, в Україні прийнято низку законів та ратифіковано міжнародні договори, що регламентують участь громадськості в управлінні державними справами на місцях. Серед найбільш вагомих нормативно-правових актів варто відмітити:

1) Закон України «Про доступ до публічної інформації» [10];

2) Закон України «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Європейської Хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу місцевого самоврядування» [11];

3) Указ Президента України «Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки» [12].

Керуючись нормами зазначених законодавчих актів, можна стверджувати, що в Україні будується надійне підґрунтя для ефективного функціонування системи місцевого самоврядування, яка являє собою цілісну, функціонально та структурно впорядковану сукупність суб'єктів (територіальні громади, органи самоорганізації населення, представницькі органи місцевого самоврядування, їх посадові особи й виконавчі органи), які функціонують на легальних засадах та реалізовують визначені та регламентовані принципи місцевого самоврядування.

Однак, перехідний період розвитку України, як суверенної та незалежної демократичної держави, не може виключати змін, що відбуваються в суспільстві та впливають на суспільно-політичні процеси. Тому, реформування системи публічної влади є надзвичайно важливим кроком для досягнення бажаних позитивних результатів. В даному контексті реформа децентралізації публічної влади та сталий розвиток місцевого самоврядування являються пріоритетними напрямками державної політики, яка передбачає реалізацію концепції співвідношення людини й громадянина, члена держави, суспільства та територіальної громади, внаслідок чого можливим стане зміна менталітету людини та сприйняття нею відчуття відповідальності за розвиток держави й збереження цінностей.

Водночас, А. Сезько, Д. Метелиця та Н. Коваль [3, с. 215-218], стверджують, що проведена реформа децентралізації поряд із позитивним соціально-економічним ефектом, створює додаткові проблеми для системи місцевого самоврядування, які проявляються в обмеженні повноважень держави здійснювати перерозподіл фінансових ресурсів, акумульованих на місцевому рівні; контролювати процес підготовки та працевлаштування фахівців та підвищувати рівень їх кваліфікації; неврегульованість проблеми розподілу функцій та повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади (рис. 1).

Рис. 1. Основні проблеми процесу децентралізації публічної влади в Україні Джерело: сформовано автором на основі [3, с. 215-218]

З огляду на наявність різних поглядів на розуміння системи місцевого самоврядування в Україні та наділення функціями й відповідними повноваженнями, її сутність трактується в декількох аспектах, зокрема:

1) місцеве самоврядування - це один із вагомих аспектів конституційного ладу країни;

2) місцеве самоврядування - це специфічна форма народовладдя;

3) місцеве самоврядування - це право громадян територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Однак, змушені не повністю погодитися із зазначеними твердженнями, адже вважаємо, що сутність місцевого самоврядування не можна розкрити в повній мірі лише при одержані права територіальної громади самостійно вирішувати справи місцевого значення, а вважаємо, що територіальна громада повинна бути здатною та спроможною реалізувати таке право. Для цього необхідним виявляться дотримання й виконання низки умов, а саме:

1) необхідність чіткого визначення та законодавчого закріплення переліку повноважень, що надаються органам місцевого самоврядування;

2) формування надійної організаційно-правової та фінансово- матеріальної бази;

3) наявність достатніх обсягів фінансово-бюджетних та кадрових ресурсів;

4) залучення громадськості до вирішення питань місцевого значення та врахування її думки при прийнятті управлінських рішень.

Стає очевидним, що трактування сутності системи місцевого самоврядування та визначення її елементів є важким завданням як для науковців, так і для практиків, оскільки саме поняття розглядається в різних площинах, кожна із яких виражається через сукупність певних аспектів, що, своєю чергою, виражаються у формах, перелік та характеристику яких відобразимо на рис. 2.

реформування безпосередній представницький місцевий самоврядування

Рис. 2. Основні форми здійснення місцевого самоврядування в Україні. Джерело: власна авторська розробка

Як бачимо, в Україні поширеними є дві форми здійснення місцевого самоврядування:

1) форми безпосередньої демократії, до яких відносяться місцеві референдуми, вибори, загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання, мітинги, демонстрації, пікетування на місцевому рівні, участь у роботі органів місцевого самоврядування на добровільних засадах;

2) форми представницької демократії, що включають представницькі органи місцевого самоврядування, місцевих голів та органи самоорганізації населення.

Існування значних проблем системи місцевого самоврядування в Україні доводиться оцінками її сучасного стану. Очевидно, що основні із них обумовлені суспільно-політичною та фінансово-економічною нестабільністю. Вважаємо за доцільне на рис. 3 систематизувати системи місцевого самоврядування в Україні.

Істотного дестабілізуючого впливу інститут місцевого самоврядування зазнав в період повномасштабного вторгнення Російської Федерації та територію суверенної України, внаслідок чого значні території країни опинилися під контролем країни-агресора, а виконання функцій органів місцевого самоврядування стало неможливим через втручання в їх діяльність сторонніх осіб. За таких обставин вкрай важливим виявляється забезпечення участі громадян у вирішенні питань місцевого значення.

Крім того, запровадження правового режиму воєнного стану не передбачає припинення діяльності органів місцевого самоврядування, проте, передбачає створення тимчасових державних органів - військових адміністрацій, до компетенції яких відноситься забезпечення дотримання чинного законодавства України та Конституції. А. Муртіщева [14, с. 419] в даному контексті наполягає на необхідності збереження можливостей функціонування усіх інституцій місцевого самоврядування, навіть за умови внесення суттєвих обмежень щодо їх повноважень, адже побудова скоординованої та ефективної системи публічного управління на місцях зі збереженням демократичних та правових засад, є надзвичайно необхідною в умовах тотальної невизначеності.

Рис. 3. Основні проблеми системи місцевого самоврядування в Україні. Джерело: сформовано автором на основі [13]

Р. Коверя [4, с. 116] зазначає, що в умовах воєнного стану на місцеве самоврядування покладаються обов'язки:

1) забезпечувати населення продовольством;

2) здійснювати реєстрацію внутрішньо переміщених осіб;

3) забезпечувати безпечні та належні умови праці на робочих місцях;

4) організовувати освітній процес в умовах невизначеності та підвищеної небезпеки;

5) ліквідовувати наслідки бойових дій та здійснювати відбудову територій.

Очевидно, що за таких обставин перехід політичних й громадських процесів у площину воєнного стану потребує ще більшої уваги щодо ефективності законотворчої діяльності, спрямованої на удосконалення механізмів місцевої демократії.

Першочерговими заходами щодо усунення дестабілізуючих чинників розвитку системи місцевого самоврядування в Україні повинно стати удосконалення інституційного та правового забезпечення механізму сталого розвитку місцевого самоврядування на засадах відкритості, прозорості та підзвітності. Більше того, на сучасному етапі в Україні виникає необхідність формування нової парадигми місцевого самоврядування, що враховуватиме вітчизняні особливості розвитку системи місцевого самоврядування, оскільки встановлено, що в Україні територіальна громада визнана основним суб'єктом місцевого самоврядування, проте не являється юридичною особою та не має юридичної відповідальності. Зазначена особливість потребує поглибленого вивчення та законодавчого врегулювання, а концептуальні засади повинні бути реалізовані через:

1) формування обґрунтованої територіальної основи, спроможної забезпечити ефективну діяльність органів місцевого самоврядування й виконавчої влади в напрямку створення умов та відповідної ресурсної бази для безперешкодного доступу до публічних послуг та забезпечення їх належної якості;

2) забезпечення матеріально-технічної та організаційно-правової бази для здійснення органами місцевого самоврядування власних та делегованих повноважень;

3) дотримання принципу субсидіарності й розмежування повноважень в системі місцевого самоврядування;

4) децентралізацію влади та розмежування відповідних повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади;

5) формування, запровадження та реалізація механізму державного контролю за дотриманням норм та положень чинного законодавства України, рішень органів місцевого самоврядування, а також за забезпеченням якості надання публічних послуг населенню;

6) сприяння інтенсифікації розвитку форм прямого народовладдя шляхом максимального залучення громадськості до процесу прийняття управлінських рішень;

7) перегляд та удосконалення координаційних механізмів діяльності органів виконавчої влади на місцях.

Висновки

Таким чином, проведені дослідження щодо виявлення проблем реформування системи місцевого самоврядування в Україні дали можливість констатувати, що існуючий стан системи місцевого самоврядування характеризується надмірним рівнем нестабільності та невизначеності, що обумовлено дестабілізуючим впливом чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, серед яких суспільно-політична й фінансово-економічна криза, а також війна Російської Федерації проти України. На підставі результатів дослідження встановлено, що система місцевого самоврядування складається із структурних компонент, а її сутність на даному етапі розглядається з точки зору аспектів забезпечення конституційного ладу країни, форми народовладдя та права громадян територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Водночас доведено, що в Україні наявні проблеми становлення інституту місцевого самоврядування, серед яких пріоритетними вважається нечіткість формування повноважень органів місцевого самоврядування та відсутність достатніх обсягів фінансування діяльності органів місцевого самоврядування.

Література

1. Буряк В. Концептуальні основи місцевого самоврядування. Ефективна економіка. 2016. №5.

2. Murkovych L. Territorial community as a subject of local self-government in Ukraine: theoretical aspects: DRIDU NAPA. 2010.

3. Сезько А.С., Метелиця Д.С., Коваль Н.В. Основні проблеми децентралізації в Україні: шляхи їх вирішення. Наукові розвідки з актуальних проблем публічного та приватного права: матеріали ГУ Всеукраїнської науково-практичної конференції (24 квітня 2021 року). Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка. 2021. 222 с.

4. Коверя Р.М. Діяльність органів місцевого самоврядування під час дії воєнного стану. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. №11. С. 415-418.

5. Ismayilov K.J. The Formation and Evolution of local Self-government in Azerbaijan and Modern local Self-government in the post-soviet Countries (Issues of legal regulation). Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. 2018. Vol. 21. Issue 3. P. 1-14.

6. Andreev S. The formation of Institutional Foundations of Local self-government authorities functioning in Ukraine as the entities of civil protection implementation. Journal of Public Administration, Finance and Law. 2015. №2. Р. 181-194.

7. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 №280/97- ВР в редакції від 01.01.2023.

8. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

9. Європейська Хартія місцевого самоврядування. Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи.

10. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 №2939-VL

11. Про ратифікацію Додаткового протоколу до Європейської Хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу місцевого самоврядування: Закон України від 02.09.2014 №1664-VII.

12. Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки: Указ Президента України від 27.09.2021 №487/2021.

13. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету міністрів України від 01.04.2014 №333-р.

14. Муртіщева А.О. Окремі аспекти функціонування органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. Актуальні проблеми приватного та публічного права: матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції присвяченої 93-річчю з дня народження члена-кореспондента НАПрН України, академіка Міжнародної кадрової академії, заслуженого діяча науки України, д.ю.н., професора Процевського О.І. (21 травня 2022 року). Харків, 2022. С. 416-419.

References

1. Buryak, V. (2016). Konceptualjni osnovy miscevogho samovrjaduvannja [Conceptual foundations of local self-government]. Efektyvna ekonomika - Efficient Economy, 5.

2. Murkovych, L. (2010). Territorial community as a subject of local self-government in Ukraine: theoretical aspects: DRIDU NAPA.

3. Sezko, A.S., Metelitsa, D.S., Koval, N.V. (2021). Osnovni problemy decentralizaciji v Ukrajini: shljakhy jikh vyrishennja [The main problems of decentralization in Ukraine: ways to solve them]. Naukovi rozvidky z aktualjnykh problem publichnogho ta pryvatnogho prava: materialy IV Vseukrajinsjkoji naukovo-praktychnoji konferenciji (24 kvitnja 2021 roku) - Scientific research on current problems of public and private law: materials of the 4th All-Ukrainian Scientific and Practical Conference (April 24, 2021). Kyiv: Borys Grinchenko Kyiv University, 222.

4. Koverya, R.M. (2022). Dijaljnistj orghaniv miscevogho samovrjaduvannja pid chas diji vojennogho stanu [Activities of local self-government bodies during martial law]. Jurydychnyj naukovyj elektronnyj zhurnal - Legal scientific electronic Journal, 11, 415-418.

5. Ismayilov, K.J. (2018). The Formation and Evolution of local Self-government in Azerbaijan and Modern local Self-government in the post-soviet Countries (Issues of legal regulation). Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues, 21 (3),1-14.

6. Andreev, S. (2015). The formation of Institutional Foundations of Local selfgovernment authorities functioning in Ukraine as the entities of civil protection implementation. Journal of Public Administration, Finance and Law, 2, 181-194.

7. Pro misceve samovrjaduvannja v Ukrajini: Zakon Ukrajiny vid 21.05.1997 №280/97-VR v redakciji vid 01.01.2023 [On local self-government in Ukraine: Law of Ukraine dated 05/21/1997 No. 280/97-VR as amended on 01/01/2023].

8. Konstytucija Ukrajiny vid 28.06.1996 №254k/96-VR [Constitution of Ukraine dated 28.06.1996 No. 254k/96-VR].

9. Jevropejsjka Khartija miscevogho samovrjaduvannja. Konghres miscevykh ta reghionaljnykh vlad Rady Jevropy [European Charter of Local Self-Government. Congress of local and regional authorities of the Council of Europe].

10. Pro dostup do publichnoji informaciji: Zakon Ukrajiny vid 13.01.2011 №2939-VI [On access to public information: Law of Ukraine dated January 13, 2011 No. 2939-VI].

11. Pro ratyfikaciju Dodatkovogho protokolu do Jevropejsjkoji Khartiji miscevogho samovrjaduvannja pro pravo uchasti u spravakh orghanu miscevogho samovrjaduvannja: Zakon Ukrajiny vid 02.09.2014 № 1664-VII [On the ratification of the Additional Protocol to the European Charter of Local Self-Government on the right to participate in the affairs of the local self-government body: Law of Ukraine dated September 2, 2014 No. 1664-VII].

12. Pro Nacionaljnu strateghiju spryjannja rozvytku ghromadjansjkogho suspiljstva v Ukrajini na 2021-2026 roky: Ukaz Prezydenta Ukrajiny vid 27.09.2021 №487/2021 [On the National Strategy for Promoting the Development of Civil Society in Ukraine for 2021-2026: Decree of the President of Ukraine dated September 27, 2021 No. 487/2021].

13. Pro skhvalennja Koncepciji reformuvannja miscevogho samovrjaduvannja ta terytorialjnoji orghanizaciji vlady v Ukrajini: Rozpoijadzhennja Kabinetu ministriv Ukrajiny vid 01.04.2014 №333-r. [On the approval of the Concept of reforming local self-government and territorial organization of power in Ukraine: Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated April 1, 2014 No. 333-r].

14. Murtishcheva, A.O. (2022). Certain aspects of the functioning of local self-government bodies under martial law [Okremi aspekty funkcionuvannja orghaniv miscevogho samovrjaduvannja v umovakh vojennogho stanu]. Actual problems of private and public law: materials of the IV International scientific and practical conference dedicated to the 93rd anniversary of the birth of the corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine, academician of the International Personnel Academy, Honored Scientist of Ukraine, Doctor of Law, Professor O.I. Protsevsky. (May 21, 2022) - Aktualjni problemy pryvatnogho ta publichnogho prava:materialy IV Mizhnarodnoji naukovo-praktychnoji konferenciji prysvjachenoji 93-richchju z dnja narodzhennja chlena-korespondenta NAPrN Ukrajiny, akademika Mizhnarodnoji kadrovoji akademiji, zasluzhenogho dijacha nauky Ukrajiny, dju.n., profesora Procevsjkogho O.I. (21 travnja 2022 roku). Kharkiv, 416-419. [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru