Роль Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правозастосовної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правозастосовної діяльності в Україні

Завгородній Віталій Анатолійович,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та історії держави і права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, просп. Гагаріна, 26, м. Дніпро, Україна

Мета. Метою статті є з'ясування ролі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правозастосовної діяльності в Україні. Методологія. Теоретичний інструментарій дослідження склали: універсальні гносеологічні принципи пізнання, комплексний, діалектичний, аксіологічний підходи, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання. Зокрема, під час дослідження використовувались такі методи наукового пошуку: аналіз, синтез, індукції, дедукції, структурний, системний. Результати. У підсумку дослідження встановлено, що релевантне врахування правових позицій ЄСПЛ суб'єктами правозастосування в Україні забезпечує дотримання та виконання ними норм Конвенції та Протоколів до неї, а не їх застосування, як це передбачено приписом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», що поширює свою дію на національні суди. Наукова новизна. У роботі вперше обґрунтовано належні форми реалізації конвенційних норм з боку суб'єктів правозастосовної діяльності, а також необхідність урахування правових позицій ЄСПЛ такими суб'єктами. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані для подальших наукових розвідок у цій царині, а також у правозастосовній діяльності суб'єктів, уповноважених на імплементацію рішень Європейського суду з прав людини в національний правопорядок України.

Ключові слова: правозастосовна діяльність, дотримання конвенційних норм, виконання положень Конвенції, тлумачення конвенційних норм, урахування правових позицій Європейського суду з прав людини.

THE ROLE OF THE CONVENTION FOR THE PROTECTION OF HUMAN RIGHTS AND FUNDAMENTAL FREEDOMS AND THE PRACTICE OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS IN PERFORMING LAW ENFORCEMENT ACTIVITIES IN UKRAINE

V.A. Zavhorodnii,

Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Theory and History of State and Law, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs,

Gagarina Avenue, 26, Dnipro, Ukraine

Purpose. The purpose of the article is to clarify the role of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the practice of the European Court of Human Rights in the implementation of law enforcement activities in Ukraine. Methodology. The theoretical toolkit of the study consisted of: universal epistemological principles of cognition, complex, dialectical, axiological approaches, general scientific and special scientific methods of cognition. In particular, the following methods of scientific research were used during the research: analysis, synthesis, induction, deduction, structural, systemic. Results. As a result of the study, it was established that the relevant consideration of the legal positions of the ECHR by law enforcement entities in Ukraine ensures their compliance with the norms of the Convention and the Protocols to it, and not their application, as provided by the prescription of Art. 17 of the Law of Ukraine «On the Execution of Decisions and Application of the Practice of the European Court of Human Rights», which extends its effect to national courts. Originality. The work substantiates for the first time the proper forms of implementation of the convention norms by the subjects of law enforcement activity, as well as the need to take into account the legal positions of the ECHR by such subjects. Practical significance. The results of the research can be used for further scientific research in this area, as well as in the law enforcement activities of subjects authorized to implement the decisions of the European Court of Human Rights into the national legal order of Ukraine.

Key words: law enforcement activity, compliance with convention norms, fulfillment of the provisions of the Convention, interpretation of convention norms, taking into account the legal positions of the European Court of Human Rights.

Постановка проблеми

Правозастосовна діяльність є одним із різновидів юридичної, обов'язковим кінцевим результатом здійснення якої є ухвалення актів застосування норм права. До такої діяльності слід віднести судову, правоохоронну та виконавчо-розпорядчу, які так чи інакше перебувають під впливом практики практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суду Ради Європи, Страсбурзького суду). Системні порушення норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) з боку суб'єктів правозастосовної діяльності, підтвердженням чому слугують щорічні звіти Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, передусім актуалізують питання про чинники, які обумовлюють таку ситуацію.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

конвенція захист право людина європейський

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини були предметом наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних правників, зокрема К.В. Андріанова, Є.С. Алісієвич, А.С. Беніцького, В.Г. Буткевича, О.Ю. Водяннікова, О.В. Девятової, Т.І. Дудаш, Ю.Є. Зайцева, В.А. Капустинського, П.А. Лаптєва, М.В. Мазура, І.С. Мєтлової, В.Т. Маляренко, П.М. Рабіновича, О.В. Соловйова, С.Р. Тагієва, О.І. Тіунова, В.А. Туманова та інших. Водночас питання щодо ролі і значення вищезазначених міжнародних правових феноменів при здійсненні правозастосовної діяльності не знайшло свого однозначного вирішення у правничій науці, а отже залишається предметом дискусії та обумовлює необхідність здійснення подальших наукових розвідок у цій царині.

Постановка завдання

Визначити особливості дотримання норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також урахування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні національної правозастосовної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ключовим суб'єктом правозастосовної діяльності беззаперечно залишаються суди загальної юрисдикції, які відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» наділені повноваженням застосовувати норми Конвенції та практику Страсбурзького суду як джерело права при розгляді справ [і]. Щоправда, в інших чинних нормативно-правових актах передбачено альтернативний підхід до використання практики Суду Ради Європи при здійсненні правосуддя. Так, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини [2].

Вживане в положеннях Кодексу словосполучення «з урахуванням» на перший погляд вказує на рекомендаційний характер норми статті, що дає можливість адміністративним судам не брати до уваги практику Страсбурзького суду при розгляді кожної справи. Проте слід наголосити, що словосполучення «з урахуванням» вживається в тій статті Кодексу, що закріплює принцип імперативного характеру, а отже нормативні приписи щодо необхідності урахування практики (правових позицій) ЄСПЛ носять обов'язковий характер.

Як слушно з цього приводу зауважує В.П. Паліюк, застосування судами загальної юрисдикції України положень Конвенції та практики Євросуду належить до їх професійного обов'язку. Такий висновок ґрунтується на результатах системного аналізу норм чинного законодавства України, незважаючи на відсутність у його тексті дієслова «зобов'язані» [3, с. 135].

Аналіз проведеного у 2018 році моніторингу судових рішень щодо застосування в Україні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) та практики ЄСПЛ дозволив виокремити ті основні причини, які зумовлюють неналежне дотримання та виконання конвенційних норм органами судової влади в їх тлумаченні Страсбурзьким судом: і) при зростанні загальної кількості посилань на конкретні рішення ЄСПЛ та/або правові позиції ЄСПЛ зростає і частка посилань загального характеру (без пояснення значення для конкретної справи і без оцінки їх релевантності предметові судового розгляду); 2) обґрунтованими посилання на практику ЄСПЛ визнаються приблизно у 60% судових рішень, однак не більше 3% проаналізованих рішень з посиланням на практику ЄСПЛ є результатом самостійного мотивованого обставинами конкретної справи вибору судді, а не запозиченням правової позиції вищого суду чи рішень своїх колег; 3) існує проблема «клонування» не зовсім коректних зразків застосування вищими судами практики ЄСПЛ; поширеним є уявлення про універсальну «прецедентність рішень ЄСПЛ» як таких, що дозволяє їх застосовувати у змістовно різних ситуаціях; 4) у багатьох судових рішеннях суддями не враховуються правові позиції ЄСПЛ, що сформовані у справах проти України, і вони обмежуються «формальними» посиланнями на будь-які рішення ЄСПЛ, без урахування наявності усталених оцінок українського закону та практики; 5) проблемою залишається «надмірність посилань» на рішення ЄСПЛ, а також «помилкове» та «маніпулятивне» застосування практики ЄСПЛ [4, с. 51-54].

Вищевикладені результати моніторингу актуалізують ряд важливих питань, відповіді на які дозволять виробити коректний методологічний підхід щодо урахування правових позицій ЄСПЛ у правозастосовній діяльності.

Перш за все, актуальним постає питання про те, чи є посилання на одне, два чи більше рішень (правових позицій) Страсбурзького суду абсолютним підтвердженням їх урахування при правозастосуванні. Відповідь на це запитання є скоріше заперечною, що підтверджується і результатами згаданого моніторингу. А отже, суб'єкт правозастосування має не демонструвати свою «відданість» міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини шляхом посилання на джерело правової інформації (тексти рішень ЄСПЛ), а прагнути через усвідомлення дійсного змісту конвенційних прав і свобод людини в їх тлумаченні Страсбурзьким судом забезпечити виконання конвенційних зобов'язань.

Переконані, що відсутність посилань на рішення ЄСПЛ не є підставою для твердження про неврахування національним судом чи іншим органом державної влади позиції Суду Ради Європи, так само як їх наявність не свідчить про зворотне. Разом з тим якщо уповноважений суб'єкт все ж посилається на результати правотлумачної діяльності ЄСПЛ, він має навести у своєму рішенні сформульовану Страсбурзьким судом правову позицію виключно в аспекті (контексті) саме цієї справи.

Наш висновок підтверджується і умовиводами Т.І. Фулей, яка, досліджуючи застосування стандартів ст. 11 Конвенції щодо свободи мирних зібрань у практиці адміністративних судів, доходить висновку, що іноді суди посилаються на ст. 11 Конвенції та практику ЄСПЛ, однак цитування таких положень не означало їх застосування [5, с. 49].

Вважаємо, що у тих випадках, коли суддя чи інший суб'єкт застосування норм права у своєму рішенні лише згадує про існуючі позиції Суду Ради Європи без пояснення їх значення для конкретної справи, це є нічим іншим, ніж спробою посилити авторитет власного рішення, що у підсумку не відбувається, зважаючи на важливість для сторін справи лише ухвалення справедливого рішення. У свою чергу, масове клонування некоректного урахування практики ЄСПЛ, що було допущене вищими судовими інстанціями, є ілюстрацією ефекту мультиплікації помилок у правозастосуванні.

Неоднозначним вважаємо і питання про те, чи коректно стверджувати про можливість застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як міжнародного договору суб'єктами правозастосовної діяльності, про що йдеться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року № 13. Як зазначається у вказаній постанові, чинні міжнародні договори України застосовуються судами при здійсненні правосуддя, зокрема: ... [6]. Схожу думку з цього приводу висловлює і В.Г. Уваров, який доходить висновку, що у разі, якщо норми Кримінального процесуального кодексу суперечать міжнародному договору України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору, який не суперечить Конституції України [ 7, с. 215].

Зазначений підхід в цілому кореспондується з приписом ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», яким встановлено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору [ 8] .

Однак переконані, що вищевикладені судова та доктринальна позиції потребують корегування з боку нині діючого Верховного суду, зважаючи на таке:

1) міжнародні договори, що ратифіковані Українським парламентом, в методологічному плані слід розподілити на дві групи, одні з яких можуть бути безпосередньо застосовані суб'єктами владних повноважень (наприклад, Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію), а інші не можуть, зважаючи на створення окремої міжнародної інституції, яка має виключні повноваження застосування норм такого договору, що відповідає принципу законності як складової верховенства права, на чому акцентує і сам ЄСПЛ. Як відомо, згідно зі ст. 32 Конве нції всі питання, пов'язані з тлумаченням та застосуванням Конвенції та Протоколів до неї, є юрисдикцію лише Страсбурзького суду. Тому лише Суд Ради Європи наділений повноваженнями ухвалювати рішення про прийнятність скарги, після використання людиною всіх національних засобів юридичного захисту, а також рішення по суті справи, що є актами застосування конвенційних норм;

2) аргументацією на користь цієї позиції є і техніко-юридичний аспект ухвалення рішень Страсбурзьким судом та національними судовими органами в аспекті використання ними юридичного підґрунтя для формулювання резолютивної частини.

Так, наприклад, у рішення по справі «Мельник проти України» від 21.11.2019 ЄСПЛ, керуючись п. 3 та п. 4 ст. 35, ст. 41 Конвенції, оголосив прийнятними скарги заявника за ст. з, 13, п. 1 ст. 6 Конвенції, постановив, що було порушено матеріальний і процесуальний аспект ст. 3 Конвенції, ст. 3 і 13 Конвенції, п. 1 ст. 6 Конвенції та присудив справедливу грошову компенсацію [9] . В той же час Апеляційний суд Дніпропетровської області в постанові від 03 травня 2018 року лише цитує положення статей 1, 6 та 13 Конвенції та правові позиції Страсбурзького суду, сформовані у справах «Осман проти Сполученого королівства», «Круз проти Польщі», «Delcourt v. Belgium», «Bellet у. France», як результат

тлумачення змісту вказаних статей Конвенції, однак у підсумку для ухвалення власного рішення керується ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. 381 -384 ЦПК України [10], що свідчить виключно про застосування норм національного права з урахуванням правових позицій Суду Ради Європи з метою як підсилення власної правової позиції, так і підтвердження дотримання конвенційних положень;

3) положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод загалом встановлено ряд заборон, серед яких катування, примусової праці, дискримінації тощо, а також систему гарантій прав і свобод людини, а отже, зважаючи на положення ч. 1 ст. 15 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про міжнародні договори України», уповноважені суб'єкти при застосуванні норм національного законодавства (матеріальних та/або процесуальних) можуть забезпечити лише дотримання конвенційних норм, тобто не вчиняти дій, заборонених приписами Конвенції та Протоколами до неї, а також їх виконання, тобто здійснити активні позитивні дії, до вчинення яких зобов'язують конвенційні положення, що здійснюється, як правило, шляхом посилання на рішення Суду Ради Європи чи ретрансляції його правових позицій в мотивувальній частині правозастосовних актів;

Аналіз рішень судів України, зокрема їх мотивувальної частини, свідчить, що у переважній більшості судді використовують такі граматичні конструкції: 1) «Зважаючи на усталену судову практику Європейського суду з прав людини... »; 2) «Судом враховано, що у рішенні ЄСПЛ по справі.»; 3) «Враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, ...»; 4) «Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.»; 5) «Слідчий суддя вважає, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, клопотання захисника підлягає.» [11]. Вказані конструкції є ще одним свідченням того, що судді при ухваленні рішень не застосовують конвенційні норми, а ураховують позиції Страсбурзького суду як результат їх тлумачення, що також є додатковим аргументом на підтвердження термінологічної коректності наведеного у довідковій літературі тлумачення слова «враховувати» (брати до уваги, зважати на що-небудь) [12] в його юридичному та пізнавальному (гносеологічному) аспектах.

В аспекті зазначеного слід звернути увагу і на непоодинокі прецеденти самостійного тлумачення конвенційних норм національними судами, чим, з погляду А.А. Яковлєва, створюється власне праворозуміння Європейської конвенції з прав і свобод людини [13, с. 18]. У свою чергу, Є.О. Звєрєвим не тільки не заперечується така можливість, але й пропонується комплексна методика тлумачення міжнародних договорів національними судами, яка враховує особливий статус міжнародних договорів у національній правовій системі, а також положення основних трьох теорій тлумачення [14, с. 4, 11].

В цілому не заперечуючи можливість тлумачення норм міжнародного договору з боку національних судових органів, все ж переконані, що це є допустимим лише в тих випадках коли, як наголошувалося попередньо, не створено окремого наднаціонального органу, наділеного виключним повноваженням здійснення такого тлумачення, яким є і Страсбурзький суд. Відповідно, національні судові органи чи інші суб'єкти правозастосування не можуть перебирати на себе повноваження тлумачення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, аналогічно тому як Верховний Суд не може здійснювати офіційне тлумачення норм Конституції України, що є виключним повноваженням Конституційного Суду України.

Висновки

Все вище викладене дозволяє зробити висновок про те, що релевантне врахування правових позицій ЄСПЛ суб'єктами правозастосування в Україні забезпечує дотримання та виконання ними норм Конвенції та Протоколів до неї, а не їх застосування, як це передбачено приписом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», що поширює свою дію на національні суди. Зазначений умовивід підтверджується такими аргументами: а) виключні юрисдикційні повноваження Суду Ради Європи тлумачити та застосовувати конвенційні норми (ст. 32 Конвенції); б) закріплений у ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародні договори України» юридичний обов'язок Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, інших органів державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечити дотримання і виконання (а не застосування) зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України.

Список використаних джерел

1. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3477-15.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.

3. Паліюк В. П. Загальні питання застосування судами загальної юрисдикції України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2013. № 4 (13). С. 129-142.

4. Аналітичний звіт за результатами моніторингу судових рішень щодо застосування в Україні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Київ, 2018. 60 с.

5. Фулей Т. І. Свобода мирних зібрань: науково-методичний посібник для суддів. Київ: Фенікс, 2014. 112 с.

6. Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні

правосуддя: постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 № 13. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-14.

7. Уваров В. Г. Застосування практики Європейського суду з прав людини та норм міжнародно-правових актів в удосконаленні кримінального судочинства України: монографія / за заг. ред. В. М. Тертишника. Дніпропетровськ: ДДУВС; Ліра ЛТД, 2012. 268 с.

8. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року № 1906- IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15.

9. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 21 листопада 2019 року (заява № 28412/10). URL: https://minjust.gov.ua/m/stattya-3-zaborona-katuvannya.

10. Постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 р.

(справа № 210/3833/15-ц 22-ц/774/891/К/18). URL:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73814301.

11. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua.

12. Ураховувати (враховувати). Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980). URL: http://sum.in.ua/s/urakhovuvaty.

13. Яковлєв А. А. Міжнародно-правове співробітництво у захисті права власності в системі Ради Європи: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. Харків, 2009. 20 с.

14- Звєрєв Є. О. Тлумачення міжнародних договорів національними судами: європейський досвід та українська практика: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2015. 18 с.

References

1. On the execution of judgments and application of the case law of the European Court of Human Rights: Law of Ukraine No. 3477-IV of (2006, February 23). Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3477-15. (in Ukrainian)

2. Code of Administrative Procedure of Ukraine of No. 2747-IV (2005, July 6). Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15. (in Ukrainian)

3. Paliiuk, V.P. (2013). Zahalni pytannia zastosuvannia sudamy zahalnoi yurysdyktsii Ukrainy Konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod [General Questions of Application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms by General Jurisdiction Courts]. Chasopys tsyvilnoho i kryminalnoho sudochynstva, 4 (13), 129-142. (in Ukrainian)

4. Analitychnyi zvit za rezultatamy monitorynhu sudovykh rishen shchodo zastosuvannia v Ukraini polozhen Konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod ta praktyky Yevropeiskoho sudu z prav liudyny (2018) [Analytical report on the results of monitoring of court decisions on the application in Ukraine of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the case law of the European Court of Human Rights]. Kyiv. (in Ukrainian)

5. Fulei, T. I. (2014). Svoboda myrnykh zibran [Freedom of peaceful assembly]. Kyiv: Feniks. (in Ukrainian)

6. On the application of international treaties of Ukraine by the courts in the

administration of justice: Resolution of the Plenum of the High Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases of No. 13 (2014, December 9). Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-14. (in Ukrainian)

7. Uvarov, V. H. (2012). Zastosuvannia praktyky Yevropeiskoho sudu z prav liudyny ta norm mizhnarodno-pravovykh aktiv v udoskonalenni kryminalnoho sudochynstva Ukrainy [Application of the practice of the European Court of Human Rights and norms of international legal acts in the improvement of criminal justice in Ukraine]. Dnipropetrovsk: DDUVS; Lira LTD. (in Ukrainian)

8. On international treaties of Ukraine: Law of Ukraine of No. 1906- IV (2004, June 29). Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15. (in Ukrainian)

9. Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Melnyk v. Ukraine of 21 November 2019 (application no. 28412/10). Retrived from: https://minjust.gov.ua/m/stattya-3-zaborona-katuvannya. (in Ukrainian)

10. Resolution of the Court of Appeal of Dnipropetrovska oblast dated May 03, 2018

(case No. 210/3833/15-ц 22-Ц/774/891/К/18). Retrived from:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73814301. (in Ukrainian)

11. Unified state register of court decisions. Retrived from: http://www.reyestr.court.gov.ua. (in Ukrainian)

12. To take into account (to take into account). Dictionary of the Ukrainian language. Academic explanatory dictionary (1970-1980). Retrived from: http://sum.in.ua/s/urakhovuvaty. (in Ukrainian)

13. Iakovliev, A. A. (2009). International Protection of the right for property in system of the Council of Europe: PhD thesis abstract: 12.00.11. Kharkiv. (in Ukrainian)

i4.Zvieriev, Ye. O. (2015). Interpretation of international treaties by national courts: European experience and Ukrainian practice: PhD thesis abstract: 12.00.01. Kyiv. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru