Конвенційні процедури в кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru

Конвенційні процедури в кримінальному провадженні

М. І. Демура, кандидатка юридичних наук, асистентка кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Демура М. І.

Конвенційні процедури та способи їх реалізації в кримінальному провадженні

У статті досліджується застосування альтернативних способів урегулювання конфліктів у кримінальному провадженні. Такі способи пропонується називати узагальненим терміном - конвенційні процедури кримінального провадження. Стверджується, що конвенційні процедури кримінального провадження - це система диспозитивно-процесуальних елементів кримінального провадження, за яких визначальним фактором стає волевиявлення його учасників, що спрямовано на врегулювання кримінально-правового та кримінального процесуального конфліктів, котрі виникають як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду. Обґрунтовується теза про те, що конвенційні процедури і є проявом диференційованої процесуальної форми, коли засада диспозитивності превалює над засадою публічності.

Ключові слова: конвенційні процедури, домовленості, кримінальне провадження, конвенція, угода, згода, добровільність, диспозитивність.

Демура М. И.

Конвенционные процедуры и способы их реализации в уголовном производстве

В статье исследуется применение альтернативных способов разрешения конфликтов в уголовном производстве. Такие способы предлагается называть обобщенным термином - конвенционные процедуры уголовного производства. Утверждается, что конвенционные процедуры уголовного производства - это система диспозитивнопроцессуальных элементов уголовного производства, при которых определяющим фактором становится волеизъявление его участников, что направлено на урегулирование уголовно-правового и уголовного процессуального конфликтов, возникающих как на стадии досудебного расследования, так и на стадии судебного разбирательства. Обосновывается тезис о том, что конвенционные процедуры и являются проявлением дифференцированной процессуальной формы, когда основа диспозитивности превалирует над основой публичности.

Ключевые слова: конвенционные процедуры, договоренности, уголовное производство, конвенция, соглашение, согласие, добровольность, диспозитивность.

Demura M. I.

Conventional procedures and methods of their implementation in criminal proceedings

In this article we study alternative ways of resolving conflicts in criminal proceedings. We propose to call the use of such alternative methods a generalized term - conventional procedures of criminal proceedings. Conventional procedures include procedures for concluding agreements in criminal proceedings. The principle of discretion and deviation from the principle of publicity also occurs in cases: 1) when the prosecutor refuses to support the prosecution in court (the principle of publicity ceases to operate), and the victim agrees to support the accusation 2) when the investigator or prosecutor conducts an investigation and has the procedural authority to carry it out compulsorily (publicity principle). At the same time, the person being examined expresses a desire to pass the examination voluntarily (the principle of dispositiveness begins to operate and the principle of publicity ceases to apply); 3) when the victim, the defense party expresses a desire to exercise their right to withdraw explanations from the participants in criminal proceedings, the principle of dispositiveness begins to operate, but it is not necessary that the principle of publicity does not work - proceedings). Summing up, the paper determines that the application ofconventional procedures involves the implementation of the principle of dispositiveness and limitation or deviation from the principle ofpublicity. We argue that the convention between the parties is an integral part of the modern civilized process, when the state, represented by bodies and officials, refuses to perform its functions in cases where the parties wish to exercise their rights and powers. The article stipulates that conventional procedures of criminal proceedings are a system of dispositive procedural elements of criminal proceedings, according to which the determining factor is the expression of will of its participants, aimed at resolving criminal and criminal procedural conflicts that arise both at the pre-trial investigation and trial.

Key words: convention procedures, agreements, criminal proceedings, convention, agreement, consent, voluntariness, dispositiveness.

Постановка проблеми. Покарання - це основний спосіб, яким суспільство та спеціально уповноважені органи засуджують особу за вчинення злочинного діяння як прояву порушення норм, що встановлені у відповідній державі. Покарання застосовується від імені та інтересах держави і, як правило, пов'язано із відбуванням у спеціалізованих державних установах. Однак, не завжди покарання, в тому числі, покарання у виді позбавлення волі, є єдиним способом впливу на правопорушника. Тим більше, що наразі беззаперечною є статистика, що більшість правопорушників, що відбули покарання, вчиняють новий злочин. У цьому аспекті, на нашу думку, слід звернути увагу на загальносвітову тенденцію щодо застосування примірювальних процедур, відновного правосуддя, пробаційних програм тощо. Мова йде про застосування альтернатив кримінального покарання. При цьому такі альтернативи закріплюються державою - у законодавчій базі, а застосовуються за власною ініціативою правопорушника (наприклад, угода про визнання винуватості), потерпілого (наприклад, угода про примирення), органів публічного обвинувачення (наприклад, угода про визнання винуватості), суду (призначення програм про- бації) тощо. Застосування таких процедур нами пропонується називати узагальненим терміном - конвенційні процедури кримінального провадження. В рамках цієї статті планується здійснити дослідження таких процедур та визначити їх зміст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Конвенційні процедури наразі не були предметом окремого наукового дослідження. Водночас дотичні до цієї тематики аспекти неодноразово ставали предметом наукового пошуку як серед вітчизняних науковців, так і зарубіжних. Так,

В. М. Трофименко приділив увагу конвенційним процедурам в аспекті диференціації кримінальної процесуальної форми1. М. В. Сіроткіна присвятила свою роботу вивченню теорії та практики реалізації права на компроміс у кримінальному процесі України, здійснила комплексну розробку теоретичних і практичних основ права на компроміс як кримінального процесуального інституту, формування системної концепції права на компроміс у кримінальному процесі України тощо Трофименко В. М. 'Теоретичні та правові основи дифе-ренціації кримінального процесу України' (дис д.ю.н. Харків, 2017)437 Сіроткіна М. В. 'Теорія та практика реалізації права на компроміс у кримінальному процесі України' (дис д.ю.н. Київ, 2021) 497. Є. Г. Васил'єва проаналізувала кримінальний процес в цілому та окрему увагу присвятила конвенціональному методу, що використовується прагматичним типом кримінального процесу Васильева Е. Г. Уголовный процесс: догматико-ак-сиологическое исследование: монография. (Юрлитинформ, 2013)584. Д. В. Маткіна проаналізувала історію, сучасність та перспективи розвитку конвенційної форми судового розгляду Маткина Д. В. Конвенциальная форма судебного раз-бирательства: история, современность и перспективи раз-вития. (Юрлитинформ, 2010) 216. Окрему увагу дослідженню альтеративних способів урегулювання кримінально-правового конфлікту приділяють зарубіжні процесуалісти В. С. Жигуліч, Л. Л. Зайцева, В. І. Самарін Хелльманна У, Балашенко С. А., Зайцевой Л. Л. (ред) Альтернативное разрешение споров в уголовном процессе: учеб.-метод. пособ. (Изд. центр БГУ, 2015) 223. І. А. Тітко в рамках монографічної роботи, присвяченої нормативному забезпеченню та практиці реалізації приватного інтересу в кримінальному процесі України, дослідив угоди як приватноправовий інститут у кримінальному процесуальному праві1.

Метою статті є дослідження конвенційних процедур і способів їх реалізації у кримінальному провадженні.

Виклад основного матеріалу. Словник іншомовних слів визначає «конвенційність», серед іншого, як установлений за договором; такий, що поділяє більшість людей; договірний тощо Тітко І. А. Нормативне забезпечення та практика реа-лізації приватного інтересу в кримінальному процесі України: монографія. (Право, 2015) 448 'Конвенційність: словник іншомовних слів' <https:// www.jnsm.com.ua/cgi-bm/u/book/sis.pl?Article=10026&action =show#:~:text=> (дата звернення: 12.04.2022). Отже, можна сказати, що конвенційні процедури - це процедури, що здійснюються за домовленістю сторін.

В. М. Трофименко визначає, що кримінальна процесуальна політика, в основі якої лежить ідея прав і свобод людини та забезпечення їх ефективного захисту, визначає напрями закріплення диференційованої процесуальної форми, яка, крім загального порядку здійснення кримінального провадження, передбачає також певні консенсуальні процедури, відповідно до яких кримінально-правовий конфлікт знаходить розв'язання у спосіб, що істотно відрізняється від загального порядку і засновується на пріоритетній дії диспозитивності як загальній засаді кримінального судочинства Трофименко В. М. 'Теоретичні та правові основи дифе-ренціації кримінального процесу України' (дис д.ю.н. Харків, 2017)132.

Додамо, що конвенційні процедури і є проявом диференційованої процесуальної форми, коли засада диспозитивності превалює над засадою публічності. Також проявом диференціації процесуальної форми є розвиток процедур відновного правосуддя. Безумовно, до конвенційних процедур можна віднести процедури укладення угод у кримінальному провадженні. Однак, на нашу думку, не тільки угоди у кримінальному провадженні є проявом засади диспозитивності, прикладом конвенційності у кримінальному провадженні. Дія засади диспозитивності і відступлення від засади публічності, відбувається також у випадку, коли прокурор відмовляється від підтримання державного обвинувачення в суді (засада публічності перестає діяти), а потерпілий погоджується підтримувати обвинувачення далі і виявляє бажання скористатися своїми правами (починає діяти засада диспозитивності). Також прикладом може слугувати ситуація, коли слідчий, прокурор проводять освідування і мають процесуальні повноваження здійснити його примусово (дія засади публічності). Водночас особа, яка освідується, виявляє бажання добровільно пройти освідування (починає діяти засада диспозитивності). Ще одним прикладом застосування конвенційних процедур може стати ситуація, коли потерпілий, сторона захисту виявляє бажання на реалізацію свого права щодо відібрання пояснень від учасників кримінального провадження (починає діяти засада диспозитив- ності, але при цьому не обов'язково, щоб засада публічності не діяла - дізнавач, слідчий, прокурор самостійно можуть отримувати показання від учасників провадження). Підсумовуючи викладене, можна визначити, що застосування конвенційних процедур передбачає реалізацію засади диспозитивності й обмеження або відступлення від засади публічності. Хотілося б наголосити, що йдеться саме про відступлення від публічності або зменшення поля її дії, а не порушення цієї засади. Адже порушення засади публічності призведе до порушення процедури кримінального провадження і порушення прав та законних інтересів його учасників.

Продовжуючи дослідження, слід зазначити, що, на наше переконання, введення в кримінальний процес інституту угод започаткувало собою нову сучасну ідеологію: врегулювання кримінально-правових відносин найефективнішим і най- коротшим шляхом, у тому числі й шляхом досягнення конвенції між сторонами. Відносини, за яких досягається особливий вид домовленостей (конвенцій) між сторонами становлять собою окремі процедури кримінального провадження, що покликані врегулювати кримінально-правовий конфлікт. При цьому такі конвенції, як угоди у кримінальному провадженні, спрямовані на врегулювання кримінально-правового конфлікту. У свою чергу, такі конвенції між сторонами, як пропозиція сторони обвинувачення і згода підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні; пропозиція суду і згода потерпілого на підтримання обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення або зменшення його обсягу; пропозиція сторони обвинувачення і згода підозрюваного на звільнення від кримінальної відповідальності; пропозиція слідчого, прокурора і відповідна згода особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, на проникнення до житла чи іншого володіння, спрямовані на подолання кримінального процесуального конфлікту.

Убачається, що виникнення кримінального процесуального конфлікту не завжди зумовлено незаконними діями, суперечками, порушенням процесуальних норм, спірними ситуаціями. На нашу думку, виникнення цього конфлікту пов'язано з особливістю сфери кримінальних процесуальних відносин, коли зустрічаються дві сторони із протилежними інтересами - обвинувачення та захисту.

Науковці зазначають, що «виникнення конфліктів у сфері процесуальних відносин - це об'єктивна закономірність, пов'язана зі змістом, призначенням і структурою самого юридичного процесу, з особистісними якостями його учасників. Характер конфліктної змагальності притаманний усім видам юридичного процесу - кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному. Вони складаються зі стадій, порушення яких стає причиною виникнення конфліктних ситуацій. Особливості динаміки юридичного процесу показують, що практично на кожній стадії є можливість виникнення конфліктних ситуацій. Найбільш наявними є прояви конфліктності у кримінальному процесі, це пов'язано зі специфікою його учасників та з природою злочинних правопорушень - крайньою формою конфлікту» Крівцова В. М. 'Юридичний конфлікт як феномен пра-вової дійсності' (автореф. канд. юрид. наук. Харків, 2005) 12. Отже, конвенція між сторонами покликана, серед іншого, на подолання кримінального процесуального конфлікту, який виникає з моменту внесення відомостей до ЄРДР і триває до остаточного виконання судового рішення. Проте виконання судового рішення не завжди припиняє кримінальний процесуальний конфлікт (наприклад, коли стають відомі факти, що не були відомі раніше, і справа підлягає перегляду за нововиявленими обставинами). Убачається, що як процесуальний конфлікт є невід'ємною частиною процесу, так і конвенція між сторонами є невід'ємною частиною сучасного цивілізованого кримінального процесу, коли держава в особі органів та посадових осіб відмовляється від виконання покладених на неї функцій у випадках, коли учасники відносин бажають реалізувати надані їм законом права та повноваження.

Отже, можна визначити, що конвенційні процедури кримінального провадження - це система диспозитивно-процесуальних елементів кримінального провадження, за яких визначальним фактором стає волевиявлення його учасників, що спрямовано на врегулювання кримінально-правового та кримінального процесуального конфліктів, котрі виникають як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду. конвенційна процедура альтернативний конфлікт

Розглядаючи конвенційні процедури в площині кримінально-правового та кримінального процесуального конфліктів, ми доходимо таких висновків:

якщо говорити про врегулювання кримінально-правового конфлікту, то конвенційними процедурами є домовленості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) на здійснення конвенційних процедур кримінального провадження; домовленості між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим) на здійснення конвенційних процедур кримінального провадження;

якщо говорити про врегулювання кримінального процесуального конфлікту, то конвенційними процедурами є розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за умови отримання згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; підтримання потерпілим обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення або зменшення його обсягу за умови надання потерпілим згоди; звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності за умови його згоди; проникнення до житла чи іншого володіння за умови добровільної згоди особи, яка ними володіє; реалізації / знищення предметів, що є речовими доказами за умови надання згоди власником цих предметів; звернення застави на виконання вироку в частині майнових стягнень за умови згоди заставодавця; проведення освідування, яке супроводжується оголенням, за умови згоди особи, яка освідується; надання пояснень стороні кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за умови згоди особи, яка надає пояснення; притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку на видачу (екстрадицію) для застосування процедури видачі (екстрадиції) за умови згоди особи, яка затримана у зв'язку з її розшуком компетентним органом іноземної держави.

Як і укладення угоди, застосування всіх без виключень конвенційних процедур є можливим тільки за умови, якщо сторони дійшли взаємної домовленості - конвенції. Так, прибуваючи до житла особи без відповідної ухвали суду, слідчий, прокурор запитують власника житла або особу, яка там проживає, щодо дозволу на проникнення. У випадку, якщо згода досягнута, можливе застосування конвенційної процедури. Таким чином, досягнення угоди між сторонами є необхідної передумовою застосування конвенційних процедур. Також можна додати, що волевиявлення має бути добровільним. Примус не має застосовуватися в жодному випадку під час конвенції між сторонами. При цьому слід зазначити, що примус є можливим у випадку, коли конвенції до досягнуто. Так, наприклад, якщо особа, яка підлягає освідуванню, відмовляється пройти його добровільно, таке осві- дування здійснюється примусово (ч. 3 ст. 241 КПК). Однак, не будемо узагальнювати. Не в усіх випадках, коли конвенції між сторонами не досягнуто, має застосовуватися примус. Іноді сторони повертаються до того становища, в якому вони знаходилися до початку проведення домовленостей. Так, у разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості (ч. 6 ст. 469 КПК). У разі відмови заставодавця на звернення застави на виконання вироку в частині майнових стягнень (ч. 11 ст. 182 КПК) учасники повертаються у стан, що передував пропозиції звернення застави на виконання вироку. У випадку відмови потерпілого підтримувати обвинувачення в суді, коли прокурор відмовився від підтримання публічного обвинувачення або зменшив його обсяг (ст. 340), потерпілий та прокурор повертаються у процесуальне становище, яке передувало цій ситуації, а суд закриває провадження.

Висновки

На підставі проведеного дослідження уявляється доцільним застосування альтернативних способів врегулювання конфлікту у кримінальному провадженні називати узагальненим терміном - конвенційні процедури кримінального провадження. Вважаємо, що конвенційні процедури і є проявом диференційованої процесуальної форми, коли засада диспозитив- ності превалює над засадою публічності. На нашу думку, не лише укладення угод є проявом засади диспозитивності у кримінальному провадженні. Дія засади диспозитивності і відступлення від засади публічності відбувається також у випадках: 1) коли прокурор відмовляється від підтримання державного обвинувачення в суді (засада публічності перестає діяти), а потерпілий погоджується підтримувати обвинувачення далі і виявляє бажання скористатися своїми правами (починає діяти засада диспозитивності); 2) коли слідчий, прокурор проводять освідування і мають процесуальні повноваження здійснити його примусово (дія засади публічності). Водночас особа, яка освідується, виявляє бажання добровільно пройти освідування (починає діяти засада диспозитив- ності і припиняє свою дію засада публічності);

коли потерпілий, сторона захисту виявляє бажання на користування своїм правом щодо відібрання пояснень від учасників кримінального провадження (починає діяти засада диспозитив- ності, але при цьому не обов'язково, щоб засада публічності не діяла, адже дізнавач, слідчий, прокурор самостійно можуть отримувати показання від учасників провадження) тощо. Конвенція між сторонами є невід'ємною частиною сучасного цивілізованого процесу, коли держава в особі органів та посадових осіб відмовляється від виконання покладених на неї функцій у випадках, коли учасники відносин бажають реалізувати надані їм законом права та повноваження. Пропонуємо конвенційні процедури кримінального провадження розглядати як систему диспозитивно-процесуальних елементів кримінального провадження, за яких визначальним фактором стає волевиявлення його учасників, що спрямовано на врегулювання кримінально-правового та кримінального процесуального конфліктів, котрі виникають як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду. Враховуючи обмежений обсяг дослідження, не всі питання, що стосуються конвенційних процедур і способів їх реалізації у кримінальному провадженні, були висвітлені. Окремі з них стануть предметом подальший наукових пошуків, зокрема, в подальшому планується розглянути конвенційні процедури в механізмі правового регулювання кримінальних процесуальних відносин, міжнародно-правові основи застосування конвенційних процедур кримінального провадження, гарантії прав учасників кримінального провадження під час застосування конвенційних процедур тощо.

Bibliography

Matkina DV Konventsyalnaia forma sudebnoho razbyratelstva: ystoryia, sovremennost y perspektyvy razvytyia [Conventional form of trial: history, modernity and development prospects]. (Yurlitinform, 2010) 216 (in Russian)

Titko I. A. Normatyvne zabezpechennia tapraktyka realizatsiipryvatnoho interesu v kryminalnomuprotsesi Ukrainy: monohrafiia [Normative support and practice of realization of private interest in criminal process of Ukraine] (Pravo, 2015) 448 (in Ukrainian)

Vasilieva EG Ugolovnyiy protsess: dogmatiko-aksiologicheskoe issledovanie: monografiya [Criminal process: dogmatic and axiological research]: monograph. (Yurlitinform, 2013) 584 (in Russian)

Edited books

Hellmann W., Balashenko S. A., Zaitseva L. L. (red) Alternatyvnoe razreshenye sporov v uholovnom protsesse: ucheb.-metod. posob. [Alternative dispute resolution in criminal proceedings] (Izd. Center of BSU, 2015) 223 (in Russian)

Dissertations Trofimenko VM 'Teoretychni ta pravovi osnovy dyferentsiatsii kryminalnoho protsesu Ukrainy' [Theoretical and legal bases of differentiation of criminal process of Ukraine] (dys d.iu.n. Kharkiv, 2017) 437 (in Ukrainian)

Sirotkina MV Teoriia ta praktyka realizatsii prava na kompromis u kryminalnomu protsesi Ukrainy [Theory and practice of realization of the right to compromise in the criminal process of Ukraine] (dys d.iu.n. Kyiv, 2021) 497 (in Ukrainian)

Thesis abstract

Krivtsova VM 'Iurydychnyi konflikt yak fenomen pravovoi diisnosti' [Legal conflict as a phenomenon of legal reality] (avtoref. kand. yuryd. nauk. Kharkiv, 2005) 21 (in Ukrainian) Websites

'Konventsiinist: slovnyk inshomovnykh sliv' [Conventionality: a dictionary of foreign words] <https:// www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?Article=10026&action=show#:~:text= (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru