Стандарти Ради Європи щодо використання технологій розпізнавання облич у кримінальному провадженні або на кого дивиться око Саурона

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

СТАНДАРТИ РАДИ ЄВРОПИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ РОЗПІЗНАВАННЯ ОБЛИЧ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ АБО НА КОГО ДИВИТЬСЯ ОКО САУРОНА

Ахтирська Наталія Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент

кафедри кримінального процесу та криміналістики

Анотація

Мета. Метою даної статті є аналіз сучасних підходів Ради Європи щодо нормативного врегулювання використання технології розпізнавання облич в кримінальному проваджені з урахуванням широкого поширення такого способу боротьби зі злочинністю. Методика включає аналіз Інструкції Ради Європи з розпізнавання облич від 28 січня 2021 року та Рекомендацій Ради Європи від 18 листопада 2022 року, вивчення досвіду інших держав, оцінку ризиків впровадження даної технології, наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. Результатом дослідження стало визначення основних принципів впровадження національної системи розпізнавання облич, яка безумовно є вкрай необхідною та результативною у діяльності правоохоронних органів та оборонній сфері. Задля забезпечення балансу дотримання прав людини та безпеки суспільства й держави дана система має базуватися на законності, прозорості, темпоральному критерії (визначення часу зберігання зображень), забороні дискримінації (відслідковування за національними, релігійними та іншими критеріями), аудиті та етиці. Практична значимість. Проведений аналіз сучасних міжнародних стандартів та рекомендацій може стати в нагоді при розробці законопроектів щодо впровадження технологій розпізнавання облич (внесення доповнень до Кримінального процесуального кодексу України щодо надання дозволу на розгортання системи розпізнавання облич у певному місці з певною метою та прийняття спеціального закону щодо врегулювання діяльності спеціального національного органу, відповідального функціонування даної системи), щоб запобігти порушенню прав людини. Відсутність практики ЄСПЛ з цього питання (надійшла на розгляд одна заява) потребує ретельного законодавчого опрацювання впровадження нових технологій.

Ключові слова: ідентифікація, технологія розпізнавання облич, дискримінація, стеження, спостереження, прозорість використання інноваційних систем.

Annotation

N. Akhtyrska Candidate of Legal Sciences /PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of Department of Criminal Process and Criminalistics, Educational and Scientific Institute of Law of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

COUNCIL OF EUROPE STANDARDS ON THE USE OF FACIAL RECOGNITION TECHNOLOGIES IN CRIMINAL PROCEEDINGS OR WHO IS THE EYE OF SAURON LOOKING AT

Purpose. The purpose of this article is to analyze the current approaches of the Council of Europe regarding the regulatory regulation of the use of facial recognition technology in criminal proceedings, taking into account the wide spread of this method of fighting crime. The methodology includes the analysis of the Council of Europe Instructions on facial recognition dated January 28, 2021 and the Recommendations of the Council of Europe dated November 18, 2022, the study of the experience of other countries, the assessment of the risks of implementing this technology, the available scientific and theoretical material, and the formulation of relevant conclusions and recommendations. The following methods of scientific knowledge were used during the research: terminological, logical-semantic, functional, systemic-structural, logical-normative. The results. The result of the study was the determination of the main principles of the implementation of the national facial recognition system, which is definitely extremely necessary and effective in the activities of law enforcement agencies and the defense sector. In order to ensure a balance between the observance of human rights and the security of society and the state, this system must be based on legality, transparency, temporal criteria (determining the time of image storage), prohibition of discrimination (tracking based on national, religious and other criteria), audit and ethics. Practical significance. The conducted analysis of modern international standards and recommendations can be useful in the development of draft laws on the introduction of facial recognition technologies (amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the granting of permission to deploy a facial recognition system in a certain place with a certain purpose and the adoption of a special law on regulating the activities of a special national body responsible for the functioning of this system) to prevent human rights violations. The lack of ECtHR practice on this issue (one application was submitted for consideration) requires careful legislative elaboration of the introduction of new technologies.

Key words: identification, face recognition technology, discrimination, tracking, surveillance, transparency of the use of innovative systems.

Постановка проблеми

Діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю потребує належного технічного оснащення та нормативного забезпечення. Використання штучного інтелекту, зокрема, технології розпізнавання облич, набуло широкого використання в країнах Західної Європи та Азії, а наразі впроваджується в Україні. Національна система такої ідентифікації може створити низку ризиків порушення балансу дотримання прав людини та безпеки суспільства, що зумовлює ретельне дослідження досвіду інших держав та міжнародних стандартів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Аналізу даної проблематики присвячена низка досліджень провідних вчених України, зокрема, Ю.П. Аленіна, М.А. Погорецького, Д.Б. Сергєєвої, В.Ю. Шумила, В.П. Шибіка, В.П. Ш Шепітка, М.В. Шепітька та інших науковців, які проводять вивчення проблем використання електронних доказів у світлі практики ЄСПЛ, серед яких Н.М. Ахтирська, О.Ю. Костюченко, М.В. Гуцалюк, В.О. Голубєв, А.В. Скрипник.

Постановка завдання

З урахуванням проведеного дослідження та виявлення ризиків у впровадженні новітніх технологій, які раніше не застосовувались, Рада Європи розробила низку рекомендацій національним органам влади для нормативного врегулювання використання результатів таких систем у кримінальному провадженні. Завданням даної статті є внесення пропозицій щодо ухвалення спеціального закону та удосконалення Кримінального процесуального кодексу України щодо підстав та порядку розгортання системи спостереження з метою ідентифікації, перевірки достовірності одержаних результатів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Відповідно до ст. 6 Загальної декларації прав людини, прийнятій та проголошеній резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності [1], а для цього така особа має бути ідентифікована, тобто має відбутися процес встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Отже концепція «юридичної ідентичності особи» має своїм джерелом дану декларацію. Процес ідентифікації відбувається переважно за допомогою відповідних документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України) та документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист). Введення електронних закордонних та внутрішніх паспортів зумовило необхідність внесення до цих документів відцифрованих відбитків пальців рук особи (для закордонних - обов'язково, а у разі оформлення безконтактного електронного носія паспорта громадянина України - за згодою особи) [2].

Процес інформатизації зумовив доцільність введення поняття електронної ідентифікації, тобто процедури використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи [3]. Законом України «Про електронні довірчі послуги» було введено для ідентифікаційного процесу такі засоби як електронний підпис, електронна печатка, електронна позначка часу.

1 січня 2023 року (частково) набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємне визнання кваліфікованих електронних довірчих послуг та імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері електронної ідентифікації», яким внесені суттєві зміни та доповнення до чинного законодавства задля сприяння ефективності впровадження електронного судочинства. Однією з новел, є, зокрема, заміна в Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському процесуальному кодексі України та Кодексі адміністративного судочинства України терміну «електронний підпис» на «кваліфікований електронний підпис або засоби електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Кваліфікованим електронним підписом визнається удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ст.1) [4]. Це означає, що особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно -телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням «кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи також накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника). Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис, така вимога діє й щодо електронних доказів.

Законом також внесені зміни щодо порядку проведення судового засідання в режимі відеоконференції, зокрема, учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову інформ аційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 3 ст.197 ГПК України). Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а в разі їх відсутності - у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України» (ч. 4 ст. 197 ГПК України).

Ухвалення змін до чинного законодавства, перш за все, скероване на забезпечення доступу до правосуддя незалежно від умов (пандемії, війни, місця перебування особи, можливості надання доказів у паперовому виді та безпосередньої присутності в залі судового засідання), а по друге, на гарантування достовірності наданих доказів та ідентифікацію особи. Втім слід зазначити, що зміни не торкнулись кримінального судочинства. Кримінальний процесуальний кодекс України, на відміну від Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України не містить визначення «електронного доказу», хоча в кримінальних провадженнях широко використовуються такі докази, а також передбачається проведення допиту в режимі відеоконференції. Підписання Україною 30 листопада 2022 року Другого додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність зумовлює потребу розробки законопроекту про внесення змін та доповнень до КПК України щодо використання електронних доказів у кримінальному провадженні та проведення відеоконференцій під час міжнародного співробітництва. Зокрема, запитуюча держава має право запросити, а запитувана держава дозволити одержати показання свідків або експертів в режимі відеоконференції. Під час попередніх консультацій вирішуються питання: яка держава буде головувати (проводити допит); які органи та особи будуть присутні під час проведення допиту; одна чи обидві держави будуть складати присягу, роз'яснювати права та обов'язки експерта; порядок допиту свідка та експерта; порядок належного забезпечення прав свідка та експерта; порядок розгляду заяв про привілеї та імунітет; порядок розгляду заперечень на питання або відповіді; одна чи обидві держави будуть забезпечувати письмовий переклад, усний переклад та транскрибування. Центральні органи міжнародного співробітництва підтримують прямий зв'язок, запитувана держава має право прийняти запит, направлений в електронній формі. Обов'язок забезпечити участь особи, показання якої або заяви запитуються, покладаються на запитувану державу. Деталізація діяльності щодо перекладу свідчить про підвищення вимог до якості зафіксованої інформації, зокрема, виходячи з вимоги щодо транскрибування (від лат. transcribo - переписую), тобто способу запису усного мовлення з метою найточнішого передавання на письмі усіх відтінків вимови (звуків) з тими змінами, яких звук зазнає у процесі м овлення, за допомогою спеціальних графічних знаків. Цю спеціальну систему письма використовують для точного запису звучання слів тієї чи іншої мови незалежно від її графічних та орфографічних норм, тому до транскрибування вдаються, коли виникає потреба позначити звучання слова, відмінне від його написання. Правила проведення відео - конференції за взаємною згодою держав застосовуються для цілей проведення аудіо - конференції, для ідентифікації осіб та об'єктів. Для проведення слідчих дій за участю підозрюваного або обвинуваченого вимагаються додаткові умови та гарантії [5].

Удосконалення законодавства в умовах цифровізації щодо ідентифікації особи потребує приведення Кримінального процесуального кодексу України у відповідність зі стандартами ЄС, зокрема, щодо використання в кримінальному провадженні даних пристроїв з функцією розпізнавання облич. Необхідність законодавчого забезпечення результатів застосування новітніх технологій зумовлюється тим, що у вересні 2022 року в Київській області встановлено та інтегровано в систему «Безпечна Київщина» 1144 камери відеоспостереження, з яких 378 пристроїв з функцією розпізнавання номерних знаків автомобілів. В 2023 році планується встановити 500 камер з можливістю розпізнавання облич. Нові камери допоможуть виявляти диверсійно-розвідувальні групи в тилу, а також збирати інформацію, необхідну для прийняття рішень щодо оборони держави [6]. Це свідчить про впровадження в Україні світового досвіду впровадження таких технологій. Так, у Великобританії все частіше використовують системи розпізнавання облич, світовим лідером визнається Лондон, де встановлено більше 500 тисяч відеокамер, які поєднані в систему, що дозволяє сканувати 300 облич в секунду та порівнювати з базами поліції. Приватні особи також використовують дані системи для власної безпеки, зокрема, шляхом завантаження в приватні відеосистеми для охорони житла зображень злочинців, що оприлюднюються поліцією. У випадку появи такої особи біля помешкання, система розпізнає в реальному часі та сповіщає власника та поліцію [7]. В Берліні наразі проводиться експеримент з камерами, що оснащені технологією розпізнавання облич [8].

Використання технічних можливостей для ідентифікації має значні ризики порушення прав та свобод особи, тому задля запобігання настання негативних наслідків Консультативний комітет Ради Європи з питань реалізації Конвенції про захист фізичних осіб під час автоматичної обробки персональних даних розробив 28 січня 2021 року Інструкцію з розпізнання облич (T-PD(2020)03rev4) [9]. Розпізнавання облич - це автоматична обробка цифрових зображень, що містять обличчя людей для ідентифікації або перевірки цих осіб за допомогою шаблонів обличчя. Конфіденційність інформації біометричного характеру визнана у статті 6 Закону модернізованої Конвенція про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних (2018р.), яка Україною не підписана й не ратифікована. Обробка спеціальних персональних даних, до яких відносяться генетичні дані; персональні дані, що стосуються правопорушень, кримінальних проваджень та засудження, а також пов'язані з застосуванням заходів безпеки; біометричні дані, що однозначно ідентифікують особу; особисті дані, які стосуються расового чи етнічного походження, політичних поглядів, членства в профспілках, релігійних чи інших переконань, здоров'я чи сексуального життя, допускається лише за наявності відповідних гарантій закріплених у законі. Такі запобіжні заходи повинні захищати від порушення прав та свобод особи, та запобігати дискримінації.

Перш за все, процедура розпізнавання облич має відповідати принципу законності. Різні випадки використання даної технології слід класифікувати, а сама обробка спеціальної категорії даних має відбуватися на підставах, визначених в законі. Використання розпізнавання обличчя з єдиною метою визначення кольору шкіри людини, релігійних чи інших переконань, статі, расового чи етнічного походження, віку, стану здоров'я чи соціального стану повинні бути заборонені, якщо законодавством не передбачено належних гарантій, щоб уникнути будь -якого ризику дискримінації. Законодавець має розглянути та вирішити наступні питання: етапи використання технологій розпізнавання обличчя, включаючи створення баз даних; сектори, в яких використовуються ці технології; типи технологій розпізнавання обличчя. Законодавці мають гарантувати, що зображення, доступні в цифровому форматі, не можуть оброблятися для отримання біометричних шаблонів або для їх інтеграції в біометричні системи без конкретної правової підстави для нової обробки, коли ці зображення були спочатку зняті для інших цілей (наприклад, із соціальних мереж).

В ухваленому законі має бути детальне наведення підстав конкретного використання та призначення такої ідентифікації; визначена мінімальна надійність і точність використовуваного алгоритму; тривалість збереження використаних фотографій; можливість аудиту критеріїв; підконтрольність процесу; контрзаходи з метою запобігання порушення прав осіб. Обробка біометричних даних за допомогою технологій розпізнавання обличчя з метою ідентифікації має бути обмежена метою діяльності правоохоронних органів та компетентних органів у сфері безпеки. Закони повинні передбачати чіткі параметри та критерії, які мають бути встановлені для застосування правоохоронними органами системи ідентифікації облич (наприклад, підозра у вчиненні тяжких злочинів або ризик для громадської безпеки). Для того, щоб результати обробки даних були визнані доказами у кримінальному провадженні, має бути забезпечено державами створення незалежного та кваліфікованого механізму сертифікації для розпізнавання обличчя та захист даних, щоб продемонструвати повну відповідність проведених операцій обробки даних. Така сертифікація може бути реалізована за допомогою застосування штучного інтелекту.

Система розпізнавання облич вимагає періодичного оновлення даних. Кожен алгоритм має відсоток надійності розпізнавання, тому видається важливим датувати та фіксувати цей відсоток, щоб спостерігати за його зміною. Якщо його надійність погіршиться, необхідно буде оновити фотографії. Це також дозволить захиститися від наслідків зміни форми обличчя (через старіння, аксесуари тощо). Від ефективності алгоритму залежить надійність використовуваних засобів, на що впливають різні фактори (продуктивність при різному освітленні, надійність при повороті обличчя від камери), що може призвести до одержання хибнопозитивних або хибнонегативних результатів. Має бути забезпечений найвищий можливий рівень надійності, враховуючи, що використання системи розпізнавання обличчя може призвести до дуже значних негативних наслідків для особи. Таємне використання технологій розпізнавання обличчя правоохоронними органами має бути можливим, якщо це є необхідним та пропорційним для запобігання неминучому та значному ризику для громадської безпеки, що вочевидь, потребує судового контролю.

Повинні встановлюватися терміни зберігання даних, які не можуть бути довшими за необхідний для конкретної мети час. Будь-який збій у безпеці даних може мати особливо тяжкі наслідки для суб'єктів даних, несанкціоноване розкриття таких конфіденційних даних не може бути виправлене. Тому повинні застосовуватись жорсткі заходи безпеки, як на технічному, так і на організаційному рівнях. Відповідний орган зобов'язаний вдаватися до заходів для запобігання кібератак. Будь-яке порушення безпеки даних, яке може серйозно порушити права та основні свободи суб'єктів даних повинні бути повідомлені наглядовому органу та, у відповідних випадках суб'єктам даних. Заходи безпеки повинні розвиватися з плином часу та у відповідь на зміну та ідентифікацію загроз уразливості.

Впровадження системи розпізнання облич має формуватися на визнаних в ЄС підходах та організаційних вимогах, зокрема: впровадження прозорої політики, процедури і практики для забезпечення того, щоб захист прав суб'єктів даних був покладний в основу використання технології розпізнавання облич; публікація звітів про прозорість щодо конкретного використання технології розпізнавання облич; проведення процедур аудиту; створення внутрішніх перевірочних комітетів для оцінки та затвердження будь-якої обробки із залученням даних розпізнавання обличчя. Під час підготовки звіту щодо оцінки впливу даної технології на права людини, доцільно не тільки визнати ризики, що виникають внаслідок потенційної обробки, а також розглянути необхідні заходи подолання цих ризиків шляхом вжиття необхідних технічних та організаційних заходів. Доцільно оцінювати правомірність використання цих технологій; вказати, які фундаментальні права зачіпаються під час біометричної обробки; визначити вразливість суб'єктів даних; запропонувати спосіб, завдяки якому ці ризики можна ефективно зменшити. Таку оцінку має здійснювати орган, на який покладено забезпечення функціонування даної системи, або незалежний моніторинговий орган або аудитор, який має відповідний досвід.

Окрім юридичного підґрунтя, використання таких технологій потребує визначення етичного критерію, з огляду на високі ризики, пов'язані з використанням технології розпізнавання обличчя. Комітет Ради Європи пропонує державам створити незалежні консультативні ради з етики, які можуть виконувати консультативні та дорадчі функції, вони можуть залучатися для того, щоб доповнити або підтвердити результати аудиту. Етичні міркування можуть допомогти знайти відповідний баланс між конкуруючими інтересами.

18 листопада 2022 року Комітетом Ради Європи оприлюднено Керівництво щодо національної цифрової ідентифікації (2022 T-PD(202i)2rev9) [10], в якому зазначено, що негативні наслідки застосування національної системи (технології) ідентифікації можуть полягати в дискримінації, ізоляції, маргіналізації, необґрунтованому стеженні та профілюванню, а також можуть призвести до втрати людиною контролю над своєю особистістю та неправомірного використання або крадіжки особи ( з метою використання банківських рахунків тощо). В Преамбулі до обґрунтування Протоколу № 233 про внесення змін до Конвенції про захист фізичних осіб при автоматичній обробці персональних даних вказано, що «гідність людини вимагає при впровадженні технологій автоматичної обробки персональних (біометричних) даних, щоб обличчя не розглядались як просто об'єкти» [11]. З урахуванням наведеного, стандартом Ради Європи є розробка правового механізму щодо забезпечення права осіб на доступ до своїх персональних даних та безоплатне одержання копії персональних даних, що підлягають обробці; права на виправлення неточних даних (безоплатно та без надмірної затримки); права на видалення своїх даних, якщо обробка їх суперечить положенням закону; права на обмеження обробки даних; права на подання скарги в наглядовий орган; права на судовій засіб захисту, забезпечення судових механізмів відшкодування завданої шкоди.

В 2020 році до Європейського суду з прав людини подана перша заява про порушення Європейської конвенції про права людини та основоположні свободи при застосуванні технології розпізнавання облич [12].

Висновки

Отже, впровадження нових технологій ідентифікації осіб за біометричними даними безперечно сприятиме правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю та забезпечить захист інтересів держави, особливо в умовах воєнного стану. Водночас, для дотримання міжнародних стандартів дотримання прав людини при застосуванні національної системи (технології) ідентифікації облич необхідно Україні приєднатися до оновленої Конвенції захисту фізичних осіб при автоматичній обробці персональних даних (2018 р.); розробити законопроект про створення відповідного Національного органу, що здійснюватиме реалізацію організаційних та технологічних заходів у даній сфері, визначити його статус та порядок взаємодії з правоохоронними органами; внести доповнення до Кримінального процесуального кодексу України щодо використання електронних доказів в кримінальному провадженні, зокрема, підстав для таємного розгортання процесу ідентифікації особи в режимі реального часу з використанням штучного інтелекту та критеріїв визнання достовірності результатів даних технологій; прав учасників кримінального провадження на ознайомлення з матеріалами такої ідентифікації, права на оскарження та відшкодування завданої шкоди.

Громадяни переважно мають уявлення про використання сучасних технологій у судочинстві, що сформоване переважно художніми творами. Великої популярності набув роман Дж. Оруела «1984», в якому автор застосував фразу «Великий брат стежить за тобою» при описанні режиму тоталітарної держави. В 1998 США встановили щорічну «Премію Великого Брата» за порушення свободи громадян державою чи компанією. Джон Роналд Руел Толкін у «Володарі перснів» використовує термін «Око Саурона», як символ, метафору, щоб показати, що його герой бачить все, демонструючи свою невпинну пильність. Тому задля уникнення усталеного сприйняття використання системи спостереження без належного законодавчого забезпечення, що викликає виправдану осторогу громадян, доцільно прийняти відповідне законодавство, підвищити обізнаність населення України щодо мети та процедур застосування технологій розпізнавання облич. І коли «Око Саурона» діятиме в межах правової регламентації та продемонструє дієвість та результативність, тоді й сформується довіра громадян та відчуття захисту і безпеки.

Список використаних джерел