Соціально-релігійні цінності сучасної правової системи України

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗВО «Університет Короля Данила»

Соціально-релігійні цінності сучасної правової системи України

Мельникович Михайло Степанович,

доктор філософії за спеціальністю 081 Право,

доцент кафедри права та публічного управління

Мета. Мета роботи полягає у комплексній теоретико-правовій характеристиці впливу соціально-релігійних цінностей на формування і розвиток сучасної правової системи України. Методика. При проведенні дослідження використано При проведенні дослідження використано комплекс загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнання, зокрема: формально-логічний метод; методи аналізу та синтезу; метод порівняльного аналізу; системно-функціональний та метод узагальнення. Результати. В даному дослідженні висвітлено роль соціальних та релігійних цінностей у становленні сучасного типу української правової системи. Зокрема, обґрунтовано, що саме соціально- релігійний вимір є важливий із погляду розбудови правової системи українського суспільства, а відтак важливими є їх гарантії. Держава, у свою чергу, визначає можливості соціально-релігійного розвитку особи та громадянина закріплюючи це в національному законодавстві. В умовах інтеграційних процесів і тотального поширення демократичних спрямувань державно-правового розвитку особливої актуальності набуло й міжнародно-правове регулювання соціально-релігійних цінностей. Наукова новизна. За результатами дослідження встановлено, що соціальні цінності правової системи України накопичуються під впливом геополітичних, економічних, соціокультурних та релігійних факторів. Така внутрішня, діюча в межах конкретної національної культури, система передачі політико-правових цінностей може бути визначена як національна політико-правова традиція. В системі законодавства України досить чітко сформовані положення, що визначають питання свободи віросповідання. Тому, можна констатувати про існування в українській системі права міжгалузевого інституту законодавства, який є основою юридичного механізму забезпечення свободи світогляду та віросповідання. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути корисні для подальших загальнотеоретичних і прикладних досліджень сучасних проблем формування та розвитку національно- правової системи України. релігійна цінність правова

Ключові слова: соціальні норми, релігійні норми, соціально-правові цінності, система законодавства, правова система України

Mykhailo Melnykovych

Doctor of Philosophy in the specialty 081 Law,

Associate Professor of the Department of Law and Public Administration

Institution of Higher Education "King Danylo University"

35 E. Konovaltsia Street, Ivano-Frankivsk, 76018, Ukraine

SOCIO-RELIGIOUS VALUES OF THE MODERN LEGAL SYSTEM OF

UKRAINE

Purpose

The purpose of the work is a comprehensive theoretical and legal characterization of the influence of socio-religious values on the formation and development of the modem legal system of Ukraine. Method. When conducting the research, a complex of general scientific and special legal methods of scientific knowledge was used, in particular: the formal-logical method; methods of analysis and synthesis; method of comparative analysis; system-functional and method of generalization. The results. This study highlights the role of social and religious values in the formation of the modern type of Ukrainian legal system. In particular, it is substantiated that it is the socio-religious dimension that is important from the point of view of the development of the legal system of Ukrainian society, and therefore their guarantees are important. The state, in turn, determines the possibilities of socio-religious development of the individual and the citizen, enshrining it in the national legislation. In the conditions of integration processes and the total spread of democratic directions of state and legal development, the international legal regulation of social and religious values has acquired special relevance. Scientific novelty. According to the research results, it was established that the social values of the legal system of Ukraine accumulate under the influence of geopolitical, economic, socio-cultural and religious factors. Such an internal, operating within the limits of a specific national culture, the system of transmission of political and legal values can be defined as a national political and legal tradition. In the legislative system of Ukraine, the provisions defining the issue of freedom of religion are quite clearly formed. Therefore, it is possible to state the existence in the Ukrainian system of law of an inter-branch institute of legislation, which is the basis of the legal mechanism for ensuring freedom of worldview and religion. Practical significance. The results of the study can be useful for further general theoretical and applied research on modern problems of the formation and development of the national legal system of Ukraine.

Key words: social norms, religious norms, socio-legal values, legal system, legal system of Ukraine.

Постановка проблеми. Соціальні та релігійні норми здійснюють суттєвий вплив на поведінку людей, на їх внутрішнє переконання й відтак на ту систему принципів і цінностей, що зумовлює їх існування в соціумі та відповідної державно-правової системи. Тому, дослідження соціально-релігійних цінностей сучасної правової системи України сприятиме підвищенню рівня правової свідомості громадян України та загальних засад світосприйняття, які здатні позитивно впливати на процеси гуманізації держави і права, що в свою чергу дозволяє постійно підвищувати рівень ефективності правового регулювання і забезпечувати соціальну стабільність та цілісність української держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми пов'язані з соціальними, релігійними та правовими чинниками вітчизняної національно-правової системи стали предметом наукового аналізу В. Бедя, С. Бостана, І. Дахової, С. Дроботова, І. Коваль, О. Кудояр, І. Луцького, В. Новікова, П. Рабіновича, Г. Сергієнко, О. Скакун, В. Ухача, Н. Штурмак та інших.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає у комплексній теоретико- правовій характеристиці впливу соціально-релігійних цінностей на формування і розвиток сучасної правової системи України.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасному суспільстві право вважається регулятором суспільного життя, що претендує на певний універсалізм, адже кожний на території держави має узгоджувати свою поведінку з правилами, за якими вона визнає значення обов'язкових. Професійні юристи, працюючи в межах такого ефективного типу регулювання, не завжди можуть коректно співвіднести його з іншими типами, здатними ефективно впливати на людську поведінку, діючи одночасно з правом, але по-своєму і не завше узгоджено з ним. Одним із них і є релігія. Потрібно констатувати, що як чинник соціального регулювання остання для представників юриспруденції суттєвою мірою є «річчю в собі». їм загалом відомо, що релігія - важлива форма духовного опанування людиною світу, в якому вона живе, що вона відіграє суттєву роль у житті й збалансованому існуванні людини та суспільства, зрештою, що наявна соціально-релігійна система може відчутно впливати на функціонування системи правової. І все ж особливості цього регулятора, як і різноманітні аспекти його співвідношення з правом, осмислені в юриспруденції, очевидно, недостатньо попри безумовну актуальність цього питання [8, с. 150-153].

В основі вітчизняних теорій виникнення права та держави знаходяться різні концепції праворозуміння, ідеї яких обумовлені впливом цілого ряду факторів: політико - економічними умовами, пануючою ідеологією та релігією, рівнем державно -церковних відносин, використання релігійних норм у регулюванні суспільних відносин, що виникають та не знаходять відповідного врегулювання нормами права, домінуванням певного суспільного стану, чиї інтереси відстоюються тощо.

Процес адекватного регулювання суспільних відносин між людьми здійснюється як правом, так і релігією закріплення прав і свобод людини, їх змісту та обсягу в основних нормативних актах є одним з основних напрямів демократичного суспільства, адже відповідно до Конституції України людина є найвищою соціальною цінністю. І для права - це основне його призначення.

Проте, крім правового регулювання суспільних відносин, провідні релігії також створюють власні соціальні доктрини чи концепції, зокрема стосовно прав людини. Регулювання суспільних відносин на законодавчому рівні здійснюється постійно. Релігійні організації також постійно приймають різні документи, які є відносно обов'язковими для людей, що сповідують ту чи іншу релігію. Людина часом може стояти перед вибором, яких із норм потрібно дотримуватися. Тому варто звернути увагу на місце релігійних норм у системі регулювання суспільних відносин. Адже саме через цю призму здійснюється відображення релігійних засад у галузях публічного права України, що є предметом розгляду цього підрозділу.

Існування різноманітних наукових теорій праворозуміння та специфіка кожної з них пояснюється, з одного боку, особливостями історичного моменту розвитку правових явищ, з іншого - дуалізмом у розумінні феномену «право», протиставлення або співставлення природного та позитивного права, Божого та людського права, права та закону, офіційного права та традиції тощо [2, с. 70--111].

Релігійна основа забезпечує суворе та неухильне виконання правових приписів. Закріплюючи у змісті релігійних норм підзвітність та підконтрольність світської влади, остання діє суворо у визначених межах релігійно -традиційних приписів, відповідно до ідеалу добра та справедливості. Релігійні норми є стримуючими засобами у сфері регулювання суспільних відносин. Взаємодія релігійних та правових норм у процесі правотворення формується на аксіологічний, моральній, гуманній, толерантній, духовній основі, з метою захисту та реалізації прав і свобод особи [4, с. 28-35].

Фактично аналізоване явище є процесом природного зародження та розвитку права, динамічність якого забезпечується за рахунок природних, соціальних, економічних, політичних та інших правостворюючих факторів, його метою є формування права. Правотворення пов'язане з виникненням об'єктивно обумовленої потреби у регулюванні суспільних відносин, тобто правостворюючих чинників [15, с. 840].

Після здобуття незалежності, долаючи тяжкі наслідки тоталітарного минулого, наша держава не тільки визнала й проголосила, але й відповідним чином закріпила релігійну свободу у національному законодавстві, забезпечивши правовий статус церков і віруючих громадян України. Це стало можливим у тому числі й завдяки приєднанню до фундаментальних міжнародно-правових актів, що стоять на сторожі прав людини та відповідної інституціоналізації процесів здійснення цієї свободи [10, с. 59].

Сучасна оптимальна модель правової системи покликана істотно впливати на характер необхідних суспільних змін, сприяти гуманізації держави і права, вдосконаленню законодавчого процесу, підвищенню ефективності правового регулювання, формуванню високої суспільної й індивідуальної правосвідомості. Безсумнівно, правова система є одним з важливих засобів забезпечення прогресивного розвитку політичної та соціальної стабільності, цілісності конкретного суспільства. Тому сучасні процеси демократизації суспільства, доцільно характеризувати через особливості вітчизняного правотворення, щодо формування належного законного статусу Церков та релігійних організацій.

Кожна релігія, в тому числі й християнство, увібравши всю сукупність релігійних поглядів на право, створила свою інтерпретацію права. У зв'язку з цим можна говорити про релігійний тип праворозуміння, який, на думку Н. Штурмак, виступає як узагальнююче поняття відношення до права існуючих у світі релігій та релігійних течій, а основними його рисами є: синтезоване тлумачення права як такого, що походить від Бога право створюється через посередника або пророка для регулювання поведінки людей. На її думку, можна виокремити природне право що має божественне походження і сутність, та позитивне право як засіб здійснення цілей, визначених людині Богом [18, с. 185-189].

У контексті нашої проблематики, стратегічною є стаття 11 Конституції України. У ній, зокрема, йдеться: «Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України» [6].

Відтак, зміст цієї статті свідчить, що в Україні на державному рівні закріплюються можливості для повноцінного розвитку різних релігійних течій і напрямів, при чому державні гарантії дотримання релігійної свободи надаються не лише титульній нації, але й представникам національних меншин, що розглядаються у якості інтегрованих частин українського суспільства. Також, зі змісту згаданої статті випливає, що українська держава виключає будь-які форми дискримінації на релігійному підґрунті та зобов'язується не втручатися у цю сферу суспільного життя. Безумовно, зазначені положення цілком задовольняють ключові міжнародні вимоги, щодо дотримання релігійної свободи.

У сукупності ці чинники є передумовою виникнення права, визначають предмет правового регулювання, позиції суб'єктів правотворчості, стан правотворчого процесу. Зокрема, це соціально-економічні потреби населення та економічні трансформації у суспільстві. Ідеологічний чинник також є наявним у процесі формування права (пов'язаний з визначенням найбільш прийнятної моделі правового регулювання суспільних відносин). Крім того, правотворчими чинниками є звичаї, традиції та релігійні норми, що впливають на рівень правосвідомості та правової культури населення. Формуючись, право відображає потреби ефективного регулювання різних суспільних відносин, тому право є динамічною системою, яка реагує на зміни соціальної дійсності. Релігійні норми у свою чергу в належному їм контексті, так само як і правові, є дієвими регуляторами у механізмі соціально-нормативного регулювання суспільних відносин, визнаються еталоном суспільних відносин.

Проте, на відміну від правових, релігійні норми та засади формуються на підставі релігійних уявлень; є обов'язковими щодо дотримання лише для суб'єктів, що сповідують певну релігію та здійснюють опосередкований вплив на поведінку суб'єктів правовідносин [17, с. 86].

Релігійні засади великою мірою впливають на формування соціальних цінностей, які поступово кристалізуються у суспільній свідомості і пов'язуються з загальною ідеєю права, набувають свого відображення у змісті нормативно-правового припису чинного законодавства, укорінюються у суспільній правовій свідомості і визначають не лише загальне сприйняття індивідами оточуючої їх дійсності, а й їхню діяльність.

Взаємодія правових та релігійних норм у процесі правотворення відображає взаємодію складових частин ціннісної культури держави, об'єднаних причинно -функціональними та логічно смисловими зв'язками. Домінуючою та стійкою формою взаємодії правових та релігійних норм у правотворенні є опосередкована форма впливу на підставі загальних факторів (релігійної політики держави, національних ідей, традицій тощо [16, с. 685].

На думку Г. Сергієнко, яка, на наш погляд, є повністю слушною, «...починаючи з 1917 року можна виокремити три основні періоди розвитку конституційно-правового регулювання взаємозв'язків держави і об'єднань віруючих в Україні: демократичний (1917 - 1920 рр.), репресивний (1921 - 1990 рр.), а з 1991 року розпочався і триває на даний час третій період - лібералізації цих відносин» [14, с. 209].

Конституція визначила ті межі, в рамках яких формувалося і формується поточне законодавство. Саме від нього залежить ступінь реалізації значного соціально -культурного потенціалу, яким володіють церкви, а також забезпечення справжньої свободи і незалежності релігійних організацій. Ефективність законодавства напряму залежить від того, наскільки воно зможе створити належні правові умови для особи, яка бажає реалізувати своє конституційне право на релігійну свободу.

Як було зазначено сучасним дослідником В. Бедєм, у чинному законодавстві України не наводиться конкретного визначення понять «релігія», «релігійна організація», але фіксуються певні види таких організацій (релігійні громади, управління, центри, монастирі, релігійні братства, місії, духовні навчальні заклади тощо), а також формуються мета їх діяльності [1, с. 20-29].

На наш погляд, відсутність у Законі про свободу совісті та релігійні організації чітко визначених дефініцій «релігія», «релігійна організація» доволі ускладнює законодавче забезпечення гарантій на права людини і релігійної свободи. З огляду на це, треба пам'ятати, що у правовому контексті термін «релігія» має доволі широке значення. Отже, під захистом релігійної свободи слід розуміти не лише поширені у суспільстві релігії, але й ті, які мають навіть кілька десятків послідовників [12].

Зокрема, у статті 5 згаданого документа встановлено принцип рівності перед законом усіх релігій, віросповідань та релігійних організацій [12].

Закон встановлює правовий порядок, за яким надання переваги або навпаки - політика обмеження однієї з релігійних течій, організацій, віросповідань, не припустимо. Проте, якщо бути об'єктивним, наявність у вітчизняному законодавстві подібної норми, не відміняє того факту, що держава опосередковано підтримує християнство, а саме його православну течію [3, с. 107-112].

У статті 8 Закону зазначено, що реєстрація релігійної громади та інформування про це відповідних державних органів не є обов'язковим. З нашої точки зору це не є виправданим. Надання інформації про створення релігійної громади не може розглядатися у якості втручання до її внутрішніх справ. Більш того, подібне інформування може сприяти набуттю громадою статусу юридичної особи, а це, у свою чергу, значно розширить доступний для неї спектр правових відносин [12].

Згідно зі статтею 21 Закону: «Командування військових частин надає можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів. Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та осіб з інвалідністю, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії» [12]. За інших обставин проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній тощо, здійснюється у разі отримання спеціального дозволу від представників місцевої влади.

Детальний аналіз Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», дозволяє зробити висновок, що серед його головних завдань - надання державних гарантій щодо дотримання права на свободу совісті громадянам України та вироблення дієвих механізмів для його реалізації. Крім цього, ключового завдання, можна виокремити й декілька інших, а саме: забезпечувати, згідно з відповідними статтями Конституції України, Декларації про державний суверенітет та міжнародно-правовими нормами, які визнає Україна, соціальну справедливість, рівність, захист прав і законних інтересів громадян, незважаючи на те, яку вони сповідують релігію чи не сповідують її взагалі.

У Законі також визначається, як коло обов'язків з боку держави стосовно релігійних організацій, так і навпаки. Безумовно, і тут ми солідарні з деякими іншими дослідниками, що прийняття цього Закону об'єктивно сприяло подоланню деструктивних наслідків державної політики у сфері релігійних відносин, радянських часів [її, с. 26-36].

Законом гарантовано створення і підтримання належних умов для поширення у суспільстві моральних норм, які б ґрунтувалися на гуманістичних засадах. У свою чергу, це буде сприяти громадянській злагоді і співпраці людей незалежно від їх релігійних переконань.

Завершуючи аналіз цього Закону, слід відзначити його засадничий характер. Саме він став орієнтиром для побудови принципово нового правового поля, у якому відбувалося становлення конфесійної політики держави, розвиток представників різних релігій, вже у незалежній державі. Тим не менш, і з плином часу це стає все більш очевидним, унікальність та не прогнозованість релігійних процесів в Україні, не дала змоги творцям Закону у повній мірі передбачити усі нюанси процесу розвитку відносин між різними конфесіями та державою.

На певному етапі, особливо це актуально для 1990-х - початку 2000 х рр., коли відбувався перехід від тоталітарно-атеїстичної держави до демократичної та правової, Закон виправдовував покладені на нього сподівання, заклавши правове підґрунтя для побудови якісно нових алгоритмів державно-релігійної взаємодії. Умови для свобідного розвитку отримали не лише традиційні для України конфесії, але й зарубіжні, що не мали великої кількості прихильників. Втім, з позицій сьогодення, треба констатувати, що концепція побудови державно-конфесійних відносин у дусі лібералізму, не співпадає з українськими реаліями з точки зору стану інституцій політичної демократії. Більш того, окремі положення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», дисонують з базовими особливостями етноконфесійного характеру, що склалися у нашій країні протягом її тривалого історичного розвитку.

На думку П. Рабіновича, свобода віросповідання, яка закріплена у Конституції, є можливістю вільного вибору об'єкта віри, який не можна попередньо обмежувати формальними властивостями, рамками [13, с. 179-183].

Свобода віросповідання, дотримання якої забезпечується передусім важелями конституційного права, як невідчужуване (природне) право людини, є можливістю людини вчиняти певні дії або утримуватися від їх вчинення, за допомогою чого об'єктивується її віровизнання. Це можливість людини вчиняти такі діяння, за допомогою яких приймаються, змінюються та сповідуються релігійні або інші переконання. Можливість сповідування віри у будь-що - ось засаднича, стрижнева ідея коментованого припису [7, с. 142].

Вчений І. Луцький доводить, що конституційне право та релігія виконують практично однакове завдання, оскільки релігія (щодо України - християнство) має на меті виховання морального християнина, а право - законослухняного громадянина. Крім того, на думку цього дослідника, релігія завжди висувала певні норми і вимоги до соціальної поведінки людей, які стосувались не тільки ведення культу, а й особистого та суспільного життя людини, мали імперативний характер і впливали на їхню поведінку [9, с. 179-201].

Висновки

Отже, соціальні цінності правової системи України накопичуються під впливом геополітичних, економічних, соціокультурних та релігійних факторів. Така внутрішня, діюча в межах конкретної національної культури, система передачі політико - правових цінностей може бути визначена як національна політико-правова традиція. В системі законодавства України досить чітко сформовані положення, що визначають питання свободи віросповідання. Можна констатувати про існування в українській системі права міжгалузевого інституту законодавства, який є основою юридичного механізму забезпечення свободи світогляду та віросповідання.

Список використаних джерел

Бедь В. Реалізація свободи совісті в Україні: деякі аспекти (проблеми теорії та практики). Теорія і практика інтелектуальної власності. 2011. № 2. С. 20-29.

Бостан С. К. Проблеми пізнання причин і умов виникнення держави, її поняття та типології. Актуальні проблеми теорії держави та права. Ч. 1 / [С. М. Тимченко, С. К. Бостан, Н. М. Пархоменко та ін]. К.: КНТ. 2007. Розд. 3. С. 70-111.

Дахова І. Зміст права на свободу совісті та віросповідання.. 2016. № 4. С. 107-112.

Дроботов С. Аксіологічна і когнітивна функції права у процесі становлення правової держави. Юридична Україна. 2011. № 1. С. 28-35.

Коваль І.В. Взаємодія церкви та інститутів громадянського суспільства: політологічний аналіз: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 ; Львів. нац. ун -т ім.

І.Франка. Л., 2007. 18 с.

Конституція України від 28.06.1996. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%Do%B2%D1%8o, (зі змінами).

Конституція України: науково-практичний коментар / В.Б. Авер'янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. Х.; К., 2003. С. 142. (зі змінами).

Кудояр О. М. Державно-церковні відносини в Україні (ІХ-ХХ ст.). Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти): матеріали Міжнар. молодіжної науково-практ. конф., 15-16 березня 2001 р.; ред. Л.І.Буряк. К., 2001. С. 150-153.

Луцький І.М. Втілення морально-етичних і релігійних норм у засадничих положеннях Конституції України. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно- видавничий відділ Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, 2012. Вил. 6. С. 179-201.

Мельникович М.С. Сучасна концепція державно-церковних відносин в Україні. Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 15-16 березня 2019 р., Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2019. С. 56-59.

Новіков В., Боровікова В. Гарантованість свободи совісті та віросповідання в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2016. № 4. С. 26-36.

Про свободу совісті та релігійні організації. Верховна Рада УРСР; Закон від

23.04.1991 № 987-ХІІ. Верховна Рада України, офіційний веб-портал URL:

http://zakon2/rada/gov/ua/Iaws/show/987-12.

Рабінович П. Право людини на свободу віровизнання та проблеми його державного забезпечення. Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні: матер. міжнар. наук. конф. К., 1996. С. 179-183.

Сергієнко Г. Л. Роль конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання в Україні: автореф. дис.канд. юрид. наук: 12.00.02.; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Х. 2004. 209 с.

Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс). Харьков: Эспада, 2005. 840 с.

Теорія держави і права: академічний курс: підручник / В. С. Журавський, О. Л. Копиленко, С. В. Бобровник та ін.; за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2006. 685 с.

Ухач В. З. Вплив християнських цінностей на формування деонтологічних компонентів духовної та національної культури юриста. Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: зб. тез доп. ХШ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Тернопіль, 20 квітня 2012 р.). Тернопіль : ТНЕУ, 2018. С. 86.

Штурмак Н. Еволюція (ґенеза) релігійного право розуміння. Право України. 2009. №11. С. 185-189.

References

Bed, V. (2011). Realizatsiia svobody sovisti v Ukraini: deiaki aspekty (problemy teorii ta praktyky) [Implementation of freedom of conscience in Ukraine: some aspects (problems of theory and practice]. Teoriia ipraktyka intelektualnoi vlasnosti, 2, 20-29. (in Ukrainian).

Bostan, S. K. (2007). Problemy piznannia prychyn i umov vynyknennia derzhavy, yii poniattia ta typolohii [Problems of knowing the reasons and conditions for the emergence of the state, its concept and typology]. Aktualni problemy teorii derzhavy ta prava. Part. 1. K.: KNT. Rozd. 3, 70-111. (in Ukrainian).

Dakhova, I. (2016). Zmist prava na svobodu sovisti ta virospovidannia. [The content of the right to freedom of conscience and religion]. Forum prava, 4, 107-112. (in Ukrainian).

Drobotov, S. (2011). Aksiolohichna i kohnityvna funktsii prava u protsesi stanovlennia pravovoi derzhavy [Axiological and cognitive functions of law in the process of becoming a rule of law]. Yurydychna Ukraina, 1, 28-35. (in Ukrainian).

Kova, l I.V. (2007). Interaction of church and civil society institutions: political analysis: PhD thesis abstract. Lviv. nats. un-t im. I.Franka. L. (in Ukrainian).

Constitution of Ukraine (1996, June 28.). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1996. № 30. St. 141. Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80, (zi zminamy). (in Ukrainian).

Constitution of Ukraine: Scientific and Practical Commentary. K., 2003. S. 142. (zi zminamy) (in Ukrainian).

Kudoiar, O. M. (2001). Derzhavno-tserkovni vidnosyny v Ukraini (IX-XX st.) [State- church relations in Ukraine (IX-XX centuries.)]. Khrystyianstvo na mezhi tysiacholit (ekonomichni, pravovi, istorychni ta kulturolohichni aspekty): materialy Mizhnar. molodizhnoi naukovo-prakt. konf., 15-16 bereznia 2001 r. K. (in Ukrainian).

Lutskyi, I.M. (2012). Vtilennia moralno-etychnykh і relihiinykh norm u zasadnychykh polozhenniakh Konstytutsii Ukrainy[The embodiment of moral-ethical and religious norms in the basic provisions of the Constitution of Ukraine]. Naukovo-informatsiinyi visnyk Ivano- Frankivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho. Ivano-Frankivsk: Redaktsiino-vydavnychyi viddil Ivano-Frankivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho, 6,179-201. (in Ukrainian)

Melnykovych, M.S. (2019). Suchasna kontseptsiia derzhavno-tserkovnykh vidnosyn v Ukraini [Modern concept of state-church relations in Ukraine]. Aktualni pytannia rozuytku ta vzaiemodii publichnoho ta pryvatnoho prava: Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii, m. Lviv, 15-16 bereznia 2019 r. Lviv: Zakhidnoukrainska orhanizatsiia «Tsentr pravnychykh initsiatyv», 56-59 (in Ukrainian)

Novikov, V., Borovikova, V. (2016). Harantovanist svobody sovisti ta virospovidannia v Ukraini. [Guarantee of freedom of conscience and religion in Ukraine]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav, 4, 26-36. (in Ukrainian)

On Freedom of Conscience and Religious Organizations. Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR; Law of 23.04.1991 No. 987-XII. Verkhovna Rada of Ukraine, official web portal Retrived from: http://zakon2/rada/gov/ua/Iaws/show/987-i2. (in Ukrainian)

Rabinovych, P. (1996). Pravo liudyny na svobodu virovyznannia ta problemy yoho derzhavnoho zabezpechennia Svoboda virovyznannia [The human right to freedom of religion and the problems of its state provision]. Tserkva і derzhava v Ukraini: Mater, mizhnar. nauk. konf. K. (in Ukrainian)

Serhiienko, H. L. (2004). The role of constitutional and legal regulation of relations between the state and religious organizations in guaranteeing freedom of religion in Ukraine: PhD thesis abstract. Kh. (in Ukrainian)

Skakun, O. F. (2005). Teoriya gosudarstva і prava (enciklopedicheskij kurs) [Theory of State and Law (Encyclopedic Course)]. Harkov: Espada. (in Russian)

Zhuravskyi, V. S., Kopylenko, O. L., Bobrovnyk, S. V. et all. (2006). Teoriia derzhavy і prava: Akademichnyi kurs: pidruchnyk [Theory of the state and law (encyclopedic course)] K.: Yurinkom Inter, (in Ukrainian)

Ukhach, V. Z. (2018). Vplyv khrystyianskykh tsinnostei na formuvannia deontolohichnykh komponentiv dukhovnoi ta natsionalnoi kultury yurysta [The influence of Christian values on the formation of deontological components of the spiritual and national culture of a lawyer]. Formation of the rule of law in Ukraine: problems and prospects: coll, theses add. XIV All-Ukrainian science and practice conf (Ternopil, April 20, 2012). Ternopil: TNEU. (in Ukrainian)

Shturmak, N. (2009). Evoliutsiia (geneza) relihiinoho pravo rozuminnia [Evolution (genesis) of the religious right of understanding]. Pravo Ukrainy, 11,185-189. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru