Правові засади соціальної політики в Україні: вплив європейської інтеграції

Анотація

Purpose. The aim of this research is to highlight the influence of European integration on the optimization of the legal fundamentals of social policy in Ukraine. Methodology. The research is based on the comparative legal method used for comparison of EU social law with the social law of Ukraine. The method of dialectic enables to establish contradictions in the legal norms that regulate the social system of Ukraine and determine its social policy. The systemic and Junctional method was used to study the system of regulation of the sphere of social relations in Ukraine, systems of social policy measures as well as functional interrelationships between them. The method of generalization was used for the systematization and interpretation of the results obtained during the study. Results. The research showed that the main ways of improving social policy in Ukraine and legalregulation in the social sphere include: ratification of the European Social Charter and its implementation plan in Ukraine; creation of a coherent strategy in the field of provision of social services; the accession of Ukraine to the European Code of Social Security; partial reform of the legal regulation of labor and employment of the population; improvement of legal regulation and social policy in the field of social protection, labor and employment of internally displaced persons from temporarily occupied territories of Ukraine. Scientific novelty. During the research, it was established that on the way to the EU, Ukraine has faced the following problems with its social policy and law: problems with the Ukrainian legislation on social security; problems with regulating the labor market, employment and poverty reduction; problems with improvement of the legislation on labor protection; problems with stimulating entrepreneurship as the basis for ensuring social standards and employment of the population; problems with adaptation of socially vulnerable groups of the population. Practical significance. The results of the research can be used in international law.

Key words: EU law, EU social policy, EU social law, European integration, social policy of Ukraine, legal regulation of social sphere, social security right, social protection of Ukrainian citizens.

Основна частина

Постановка проблеми. Питання правового регулювання соціальної сфери та впровадження ефективної соціальної політики завжди стає пріоритетним для будь-якої держави, починаючи з її створення та впродовж усіх наступних етапів розвитку. Саме тому соціальна політика в Україні та засади правового регулювання у цій сфері були сформульовані та системно викладені у нормах сучасної української Конституції. Зокрема, у ст. 46 Конституції України:

1) усі без винятку громадяни України мають право на соціальний захист;

2) основою такого захисту є соціальне забезпечення;

3) підставами соціального забезпечення є передбачені законом соціальні випадки, зокрема повна, часткова або тимчасова втрата працездатності, втрата годувальника, безробіття з незалежних від особи обставин, старість, інші випадки, визначені законом;

4) гарантіями забезпечення цього права є загальнообов'язкове державне страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення і створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними;

5) пенсії, інші види соціальних виплат та соціальної допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом [і].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Актуальні питання впливу європейської інтеграції на оптимізацію правових засад соціальної політики в Україні досліджували В. Близнюк, І. Бутирська, К. Слюсаренко, А. Клименко, І. Ящишина та ряд інших науковців.

Постановка завдання. З урахуванням існуючої проблеми, а також ступеня її дослідження метою даної статті виступають питання правового регулювання соціальної сфери та впровадження ефективної соціальної політики

Виклад основного матеріалу дослідження.Підґрунтям зазначених норм стали положення Європейського кодексу соціального забезпечення, прийнятого іб квітня 1964 року та переглянутого 6 листопада 1990 року. При цьому, держави - члени Ради Європи, які підписали цей Кодекс, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами з метою, крім іншого, сприяння їхньому соціальному прогресу, враховуючи, що одним із завдань соціальної програми Ради Європи є заохочення всіх її членів до розвитку їхніх систем соціального забезпечення, визнаючи доцільність узгодження відрахувань на соціальне забезпечення в країнах-членах, переконані у доцільності піднесення Європейського кодексу соціального забезпечення на більш високий рівень ніж мінімальні норми, що визначені у Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення [2]. Вже з перших етапів проголошення сучасної української державності, правові засади соціальної політики не просто отримализаконодавче закріплення, а й передбачали орієнтацію на загальновизнані європейські соціальні стандарти.

Динамічність соціальної сфери суспільства та змінність соціальних потреб населення відповідно обумовлює і подальші зміни соціальної політики та правові засади її здійснення як на європейському, так і на національному рівні. Саме у зв'язку з цим відбулося впровадження в ЄС Узгодженої стратегії модернізації соціального захисту, прийнятої Радою Європи в Лісабоні 22-23 березня 2002 р. Дана стратегія має за мету забезпечити співпрацю всіх елементів системи соціального партнерства у вирішенні таких питань, як збільшення переваг зайнятості (порівняно із безробіттям) та забезпечення гарантованого доходу працюючих; підвищення ефективності пенсійних систем; доступність послуг охорони здоров'я та запобігання соціальним ризикам; охорона навколишнього середовища [3]. Результатом прийняття зазначеної Стратегії стала зміна парадигми правового регулювання соціальної сфери та подальша оптимізація соціальної політики в Україні у бік наближення соціальних стандартів у 2004 році. Саме у зв'язку з цим 18 березня 2004 року прийнято Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування [4]. Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquiscommunautaireз урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього.

Основними напрямами європейської соціальної політики та права виступають: і) узгодження соціальної політики з управлінськими механізмами. Це проявляється у тому, що ЄС при здійсненні соціальної політики вирішує традиційні питання розширення компетенції своїх органів у соціальній сфері та збільшення числа соціальних інститутів комунітарного рівня, соціально-економічного вирівнювання країн-членів ЄС і зближення національних систем соціального захисту. Попри це, здійсненню ідеї гармонізації умов життя і праці заважають не лише більший розрив між соціальними стандартами багатих і бідних держав-членів, невідповідність кваліфікації робочим місцям, проблеми, зумовлені тривалим і молодіжним безробіттям, але й різниця в методах проведення соціальної політики та небажання деяких країн делегувати повноваження в цій сфері ЄС [5];

2) гармонійне поєднання соціальної політики та правового регулювання з реальними економічними механізмами. У сучасному світі соціальна справедливість і економічна ефективність можуть працювати на єдиний результат, а кращим способом досягнення соціальної згуртованості в суспільстві є забезпечення повної зайнятості. Дієвий ринок праці надає більшості працездатного населення роботу і дохід, дозволяючи державі зосередитися на підтримці соціально вразливих категорій громадян та забезпечити більшу соціальну рівність. Високий рівень зайнятості гарантує не лише стійкість індивідуальних доходів, але й зростання сукупних доходів суспільства, створює можливості для виробництва максимальної кількості колективних благ [5];

3) об'єктивна обумовленість соціальної політики та права соціального забезпечення з фіскальними, міграційними проблемами та проблемами працевлаштування. Режим суворої економії, значне податкове навантаження й міграційні проблеми призвели до втрат робочих місць, нестабільної роботи, погіршення умов праці і скорочення заробітної плати, а також до різкого скорочення державних витрат на соціальний захист та забезпечення, що також впливає на зниження внутрішнього попиту. Це призвело до значних розчарувань серед населення та зростання антиєвропейських настроїв. У результаті Brexitіснує певна занепокоєність через потенційний негативний вплив на рівень безробіття, зайнятість й умови праці для британських та європейських працівників. Між країнами і всередині країн існує значна нерівність і диспропорції, зокрема в країнах Центральної та Східної Європи. Соціальний і зарплатний демпінг та дискримінація у сфері соціальних і трудових прав повинні бути вирішені шляхом створення соціального виміру ЄС, який принесе користь всім європейським країнам. Необхідно продовжувати конвергенцію і подальшу інтеграцію в області прав і систем соціального захисту, оминаючи ефективно функціонуючі національні практики [6, с. 84];

4) активне запровадження інновацій у процесі реалізації соціальної політики та правового регулювання у цій сфері. Тут слід зазначити, що соціальні інновації стосуються не тільки соціальної сфери, а й державного управління, діяльності політичних, правових, економічних, суспільних інститутів. Підвищення уваги до соціальних інновацій обумовлено декількома обставинами: 1) ЄС визнає, що більшість проблем сучасності є соціальними; 2) вирішення цих проблем потребує дедалі більших обсягів інвестицій; 3) через зростання бюджетного дефіциту та державного боргу уряди багатьох країнах ЄС змушені зменшувати соціальні видатки. Тому соціальні інновації пов'язані із новітнім вирішенням нагальних соціальних проблем та більш ефективним використанням наявних обмежених ресурсів [7, с. 9];

5) різноманітність механізмів правового регулювання та соціальної політики ЄС. За стандартами Ради Європи та Європейського Союзу соціальне забезпечення віднесено до системи, яка включає, крім соціального забезпечення (через соціальне страхування), також інші форми соціального захисту, зокрема, державну соціальну допомогу, а також спеціальний і особливий (додатковий) соціальних захист для окремих категорій населення [8, с. 6].

Різноманіття міжнародних стандартів соціального забезпечення дозволяє державам формувати й удосконалювати національні системи соціального забезпечення з урахуванням тих із них, яким відповідають економічні, політичні, демографічні та інші умови конкретної країни. Саме, мабуть, з огляду на це науковці акцентують на тому, що міжнародні стандарти соціального забезпечення можуть поділятися залежно від: а) характеру і ступеня деталізації на загальні і спеціальні; б) сфери соціальної політики, в яких реалізуються ті чи інші міжнародні стандарти, а також рівня правового регулювання (універсальний, регіональний, міждержавний, або всесвітні (універсальні) та регіональні, зокрема європейські; в) особливостей об'єкта правового регулювання (консолідовані і диференційовані, до перших з них належать стандарти, що стосуються всієї системи соціального забезпечення і охоплюють більшість або кілька його видів, а диференційовані мають одиничний об'єкт правового регулювання, тобто йдеться про окрему організаційно-правову форму або вид соціального забезпечення, соціальні виплати деяким категоріям осіб); г) ступеня обов'язковості їх реалізації (рекомендаційні, що містяться в документах «м'якого» права або не ратифікованих державою договорах, з огляду на це носять лише характер рекомендацій, й обов'язкові, зафіксовані в ратифікованих державою договорах і мусять бути реалізовані нею в обов'язковому порядку) [8, с. 10].

До шляхів удосконалення соціальної політики в Україні та правового регулювання у соціальній сфері належать: 1) ратифікація Європейської соціальної хартії та плану її реалізації в Україні. 14 вересня 2006 року Україною було ратифіковано Європейську соціальну хартію (переглянуту). Наша держава приєдналася до 74 з 98 пунктів документа. В європейській соціальній хартії сторони зобов'язалися започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін [9]. 14 травня 2015 р. затверджено План заходів щодо забезпечення виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) на 2015-2019 роки [10]. У подальшому 17 травня 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення зміни до пункту 2 закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)». Метою його прийняття є вдосконалення, розвиток та піднесення системи соціального забезпечення України на більш високий рівень відповідно до європейських стандартів, а саме рівність між громадянами… у сфері соціального забезпечення [11].

2) створення цілісної стратегії у сфері надання соціальних послуг. Так, 08 серпня 2012 р. прийнята стратегія реформування системи надання соціальних послуг. У ній визначено, що на шляху інтеграції України до ЄС одним із пріоритетних завдань держави є забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, визначених Конституцією України, наближення стандартів життя до європейських (Стратегія реформування системи надання соціальних послуг, 2012). Узявши на себе зобов'язання щодо перетворення на соціально орієнтовану державу, Україна спрямувала свої дії на підвищення рівня добробуту населення, приділяючи особливу увагу його вразливим групам. Ця Стратегія визначає цілі та пріоритетні напрями проведення реформи у сфері надання соціальних послуг, передбачає заходи щодо розширення доступу осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, до соціальних послуг, забезпечення їх якості та ефективності;

3) приєднання України до Європейського кодексу соціального забезпечення. 10 листопада 2016 року у Страсбурзі Віце-прем'єр-міністр України П. Розенко від імені України підписав Європейський кодекс соціального забезпечення. Підписання Кодексу є важливим кроком для приєднання України у повному обсязі до статті 12 Європейської соціальної Хартії - «право на соціальне забезпечення», стороною якої Україна є 2007 року. Саме статтею 12 Хартії визначено, що сторони зобов'язуються «підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення» [12];

4) часткове реформування правового регулювання праці і зайнятості населення. Для цього у листопаді 2015 р. ухвалено Закон України «Про зовнішню трудову міграцію», що посилює наші позиції у приєднанні до ст. 19 «Право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист та допомогу. У листопаді 2015 року прийнято у першому читанні проект Трудового кодексу України (реєстр. №1658). Положення Кодексу передбачають імплементацію положень окремих acquisЄС (зокрема, Директив 91/533/ЄЕС, 1999/70/ЄС, 97/81/ЄС, 2001/23/ЄС). 11 квітня 2017 року Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення рекомендовано Парламенту прийняти його в другому читанні та в цілому. З метою імплементації положень Директиви 2001/23/ЄС розроблено проект Закону «Про колективні договори та колективні угоди» (в новій редакції). Законопроект направлено на законодавче закріплення механізму укладення колективного договору фізичними особами, які використовують найману працю, визначення механізму поширення сфери дії галузевої (міжгалузевої) угоди [13]. З метою імплементації положень Директиви Ради 2010/18/ЄС, розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання додаткових гарантій, пов'язаних з поєднанням сімейних і трудових обов'язків)». Законопроект передбачає створення рівних умов та можливостей для реалізації батьками своїх обов'язків щодо виховання і догляду за дітьми, підтримки материнства і батьківства [13];

5) удосконалення правового регулювання та соціальної політики у сфері соціального захисту, праці та зайнятості внутрішньопереміщених осіб з тимчасово окупованих територій України. Починаючи з 2014 року Україна перебуває в стані неоголошеної війни. Частина її території незаконно анексована сусідньою державою, частина тимчасово окупована цією ж державою агресором, на частині ведуться бойові дії. Майже півтора мільйона громадян України вимушені були покинути свої домівки і виїхати на підконтрольну Українській владі територію в пошуках захисту, а часто і просто порятунку. З 24 лютого 2022 року в Україні триває повномасштабна російська воєнна агресія. Декілька мільйонів українців змушені були покинути свої домівки, рятуючись від війни.2 серпня Кабінет Міністрів ухвалив рішення про обов'язкову евакуацію населення з Донецької області. Вона пов'язана з ризиком того, що через інтенсивні ворожі обстріли Україна не зможе забезпечити населення теплом у зимовий період, а тому є ризик для життя людей. Наразі для внутрішньо переміщених осіб в Україні, а також для тих, хто проживає в районах, які постраждали внаслідок бойових дій, є кілька програм допомоги. Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб. Йдеться про збільшення вдвічі суми грошової допомоги в період опалювального сезону власникам житла, які прихистили у себе вимушених переселенців. Відповідний проект постанови, розроблений Мінрегіоном, прийнято на засіданні Уряду 30 вересня.

Розв'язання проблем щодо правового та соціально-економічного забезпечення здійснюється шляхом надання правової допомоги, підвищення рівня правової грамотності серед переселених громадян, удосконалення законів і розроблення чітких інструкцій щодо їх реалізації, напрацювання механізму захисту прав і компенсації переселеним громадянам завданої їм майнової (матеріальної) та моральної шкоди; збереження гарантій державного соціального забезпечення та захисту переселених громадян, надання їм матеріальної підтримки з метою забезпечення нормального рівня життя та недопущення злиденності, сприяння створенню робочих місць, працевлаштуванню та самозайнятості, забезпечення доступності до освітніх послуг, сприяння будівництву постійного, тимчасового та соціального житла, підтримки статутної діяльності громадських об'єднань переселених громадян.

Висновки. Дослідження проблем соціальної політики та правового регулювання соціальної сфери суспільства в Україні дало можливість зробити наступні висновки та узагальнення: 1. Загальні українські та європейські засади соціальної політики та правового регулювання у цій сфері мають багато спільних рис на рівні конституційного та законодавчого закріплення. їх зміст належним чином відображений як у Конституції України 1996 р., так і у Європейському кодексі соціального забезпечення 1964 р. (зі змінами від 1990 р.). 2. Основними напрямами європейської соціальної політики та права виступають: а) узгодження соціальної політики з управлінськими механізмами; б) гармонійне поєднання соціальної політики та правового регулювання з реальними економічними механізмами; в) об'єктивна обумовленість соціальної політики та права соціального забезпечення з фіскальними, міграційними проблемами та проблемами працевлаштування; г) активне запровадження інновацій у процесі реалізації соціальної політики та правового регулювання у цій сфері; ґ) різноманітність механізмів правового регулювання та соціальної політики ЄС. 3. До проблем української соціальної політики та права, які постали перед Україною на шляху до ЄС, можна віднести наступні: а) проблеми законодавства України про соціальне забезпечення; б) проблеми регулювання ринку праці, зайнятості населення та подолання бідності; в) проблематика удосконалення законодавства про охорону праці; г) проблеми стимулювання підприємництва як основи забезпечення соціальних стандартів та зайнятості населення; ґ) проблеми адаптації соціально незахищених верств населення; д) обтяженість соціальної політики та правового регулювання збройним конфліктом на Донбасі. 4. До основних шляхів удосконалення соціальної політики в Україні та правового регулювання у соціальній сфері належать: а) ратифікація Європейської соціальної хартії та плану її реалізації в Україні; б) створення цілісної стратегії у сфері надання соціальних послуг; в) приєднання України до Європейського кодексу соціального забезпечення; г) часткове реформування правового регулювання праці і зайнятості населення; ґ) удосконалення правового регулювання та соціальної політики у сфері соціального захисту, праці та зайнятості внутрішньопереміщених осіб з тимчасово окупованих територій України.

Список використаних джерел

правовий соціальний політика

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996, №30, ст. 141. URL: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Європейський кодекс соціального забезпечення. Страсбург, 16 квітня 1964 року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_329.

3. Близнюк В.В. Соціальна політика України в контексті інтеграції до Європейського Союзу. URL:http://eip.org.ua/docs/EP_02 3 58 uk.pdf.

4. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Закон України від 18 березня 2004 року №1629-IV. URL: http://zakon.rada.gov.ua.

5. Бутирська І. Основні напрями соціальної політики Європейського Союзу. URL: http://zn.wsbip.edu.pl/wydania/zeszyt2/sekcjaA/1.PDF.

6. Слюсаренко К.В. Соціальна політика ЄС: сучасні виклики і перспективи. Економічний аналіз: зб. наук. Праць. Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка». 2017. Том 27. №1. С. 80-90.

7. Ящишина І.В. Соціалізація інноваційної політики ЄС. Наука та наукознавство. 2017. №4 (98). С. 3-18.

8. Клименко А.Л. Соціальний захист і соціальне забезпечення в умовах євроінтеграції України: окремі аспекти. Теорія і практика правознавства. 2017. Вип. 2 (12). С. 1-10. URL:http://tlaw.nlu.edu.ua/article/viewFile.

9. Європейська соціальна хартія (переглянута). Страсбург, з травня 1996 року. URL: http://zakon.rada.gov.ua.

10. План заходів щодо забезпечення виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) на 2015-2019 роки від 14 травня 2015 р. №45. URL: http://zakon.rada.gov.ua.

11. Про внесення зміни до пункту 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)»: Закон України від 17 травня 2017 року №2034-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua.

12. Україна долучилася до Європейського кодексу соціального забезпечення. URL: http://ukrainepravo.com.

13. Звіт про виконання угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2017 році. URL: https://eu-ua.org/sites/default/files/imce/layout_16_02_final.pdf.

References