Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні конституційні основи забезпечення дотримання та відновлення правового статусу громадян у контексті розвитку євроінтеграційних процесів: частина 1

Кириченко Олександр Анатолійович, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри права

Міжнародного класичного університету імені Пилипа Орлика

Запропоновано актуальні в контексті євроінтеграційних процесів інноваційні редак- ції низки статей перспективного Конституційного кодексу України чи іншої країни у час- тині найбільш ефективного, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення та дотримання правового статусу громадян, оперативного попередження порушення цього правового статусу та у разі порушення його максимально можливого відновлення, а також з неминучого притягнення винної особи до відповідного виду, характеру і належного ступе- ня суворості юридичної відповідальності.

У цьому аспекті розкрита сутність права, свободи, обов'язку та інтересу як базисних категорій правового статусу громадян. Підкреслено, що під правом у такому аспекті треба розуміти можливість певного соціосуб'єкта скористатися конкретним позитивним результа- том суспільного розвитку, коли негативний результат у суспільному розвиткові може стати такою можливістю лише за наявності Національної програми з повного викорінення цього негативного результату або, принаймні, максимально можливої мінімізації його рівня.

Запропоновано межі правомірності і трирівневий механізм реалізації конкурентного пра- вового статусу різних соціосуб'єктів.

Наголошується, що під базисним конституційним обов'язком держави доцільно розуміти максимально ефективне, раціональне та якісне знання, визнання, забезпечення, дотриман- ня, негайне запобігання порушенням правового статусу громадян та його по можливості максимально повне відновлення, а також невідворотне притягнення винної особи до відпо- відного виду та характеру і відповідного ступеня тяжкості юридичної відповідальності.

Розкрита сутність кожного з п'яти ступенів неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу громадян та інших соціосуб'єктів. правовий статус конкурентний конституційний

Ключові слова: правовий статус (права, свободи, обов'язки, інтереси) громадян, базис- ний конституційний обов'язок держави, п'ять ступенів неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу громадян, межі правомірності і трирівневий механізм реалі- зації конкурентного правового статусу різних соціосуб'єктів.

The most relevant in the context of European integration processes, innovative revisions of a number of articles of the prospective Constitutional Code of Ukraine or another country are proposed in terms of the most effective, rational and qualitative knowledge, recognition, provision and observance of the legal status of citizens, prompt prevention of violations of this legal status and, in the case of violations, the maximum possible restoration, as well as from the inevitable bringing of the guilty person to the appropriate type, nature and appropriate degree of severity of juridical responsibility.

In this aspect, the essence of right, freedom, obligation and interest as the basic categories of the legal status of citizens is revealed. It is emphasized, that the right in this aspect should be understood as the possibility of a certain sociosubject to take advantage of a specific positive result of social development, when a negative result in social development can become such an opportunity only if there is a National Program for the complete eradication of this negative result or, at least, the maximum possible minimization his level.

The limits of legality and a three-level mechanism for realizing the competitive legal status of various sociosubjects are proposed.

It is emphasized, that the basic constitutional duty of the state should be understood as the most efficient, rational and high-quality knowledge, recognition, provision, compliance, immediate prevention of violations of the legal status of citizens and its restoration as fully as possible, as well as the inevitable attraction of the guilty person to the appropriate type and the nature and appropriate degree of severity of juridical responsibility.

The essence of each of the five degrees of inadmissibility of deterioration of the content and/ or scope of the legal status of citizens and other sociosubjects is revealed.

Key words : legal status (rights, freedoms, duties, interests) of citizens, basic constitutional duty of the state, five degrees of inadmissibility of deterioration of the content and/or scope of the legal status of citizens, limits of legality and a three-level mechanism for implementing the competitive legal status of various social entities.

Актуальність низки запропонованих у цьому випуску наукового журналу сис- темних правових досліджень зумовлена насамперед положеннями ст. 2 розд. І «Загальні принципи» «Угоди про асо- ціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європей- ським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сто- рони» [1], у частині поваги до демо- кратичних принципів, прав людини та основоположних свобод, що, як визначено, зокрема, в Гельсінському заключному акті Наради з безпеки та спів- робітництва в Європі 1975 р. [2], Паризь- кій хартії для нової Європи 1990 р. [3] та в інших відповідних документах щодо захисту прав людини: Загальній деклара- ції прав людини ООН 1948 р. [4], Конвен- ції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. [5] та ін., а також поваги до принципу верхо- венства права [6], що повинні форму- вати основу внутрішньої та зовнішньої політики Сторін, є основними елемен- тами названої Угоди [1] і червоною лінією пронизують як відповідну «Концепцію судово-правової реформи в Україні» [7], так і останні політико-правові доробки у цьому базисному напрямі розвитку української держави [8].

Базуючись на викладених базисних євроінтеграційних принципах, представ- ники наукової школи юриспруденції про- фесора Аланкіра розробили інноваційні редакції тринадцяти статей перспективного Конституційного кодексу України, а рівно будь-якої іншої держави світу, в частині забезпечення дотримання правового ста- тусу фізичних осіб та інших соціосуб'єктів та максимально можливого його відновлення [9, с. 54, 60-66, 79-85; 10, с. 84-103, 455-482; та ін.], що були не лише досить повно євроінтегровані, а й, головне, пре- зентували подальший конструктивний роз- виток відповідних європейських інституцій у контексті вказаних базисних євроінтегра- ційних принципів і фактично демонстру- вали високий рівень супроводження євро- інтеграційних процесів.

Виклад основного матеріалу дослідження доцільно розпочати з урахуван- ням обмеженого видавничого обсягу цієї наукової статті з викладу лише найбільш актуальних у контексті належного супро- водження і розвитку євроінтеграційних процесів інноваційних редакцій ста- тей перспективного Конституційного кодексу України (іншої держави) в частині найбільш ефективного, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення та дотри- мання правового статусу фізичних осіб та інших соціосуб'єктів, опера- тивного попередження порушення цього правового статусу та у разі порушення його максимально мож- ливого відновлення, а також з неми- нучого притягнення винної особи до відповідного виду, характеру і належ- ного ступеня суворості юридичної відповідальності [10, с. 86-89, 89-90,

V. «Межі правомірності та три- рівневий механізм реалізації конку- рентного правового статусу різних соціосуб'єктів»:

«Межіправомірностіреалізаціїпра- вовогостатусупевногосоціосуб'єкта закінчується там, де в той самий час імісціпочинаєтьсяпорушеннябудь- якої базисної категорії правового статусу іншого соціосуб'єкта, коли правотворчі органи зобов'язані уникати та викорі- нюватиконкуренціюправовихстату- сів різних соціосуб'єктів (такого, що не може бути реалізований кожною зі сторін в один і той самий час і в тому ж самому місці), а там, де це неможливо, допус- кати, як виняток, короткочасну конку- ренцію їх правових статусів, застосову- ючи в усіх інших випадках наступні три рівні механізму реалізації конкурентних правових статусів різних соціосуб'єктів: а) на першому з рівнів треба спробу- вати реалізацію конкурентних правових статусів різних соціосуб'єктів розвести за часом та/або за місцем;

б) у разі неможливості досягти вказаної мети переходять до другого рівня реа- лізації конкурентного правового ста- тусу різних соціосуб'єктів, згідно з яким право переважної реалізації такого пра- вового статусу набуває той соціосуб'єкт, який має вищий рівень мотивації до цього, виходячи із загальнолюдських цінностей і принципу справедливості, а одночасна реалізація правового статусу другим соціосуб'єктом уже набуває у такій ситу- ації ознак відповідного правопорушення;

в) третій рівень реалізації конку- рентного правового статусу різних соціосуб'єктів застосовується у разі неможливості реалізації першого із вка- заних рівнів та за наявності приблизно однакового рівня такої мотивації у кож- ного із соціосуб'єктів із конкурентним правовим статусом, коли право переваж- ної реалізації правового статусу набуває той соціосуб'єкт, який першим заявив про намір реалізувати та/або вже приступив до реалізації свого правового статусу.

А якщо ця ситуація з цими ж соціосуб'єктами повториться, то пере- важне право реалізації, виходячи із прин- ципу справедливості, набуває вже другий соціосуб'єкт, незалежно від того, хто з них цього разу першим заявив або вже присту- пив до реалізації свого правового статусу».

VII. «Базисний конституційний обов'язок держави та державних органів»:

«Базисний обов'язок держави та осно- вну спрямованість діяльності державних органів, гарантом неухильного, однома- нітного та точного виконання якого висту- пає президент держави та органи про- куратури як права рука цього інституту у забезпеченні реальності такої гарантії, становить найбільш ефективне, раціо- нальне та якісне:

1. Пізнання природного (заснованого на загальнолюдських цінностях і прин- ципі справедливості) правового статусу (прав, свобод, обов'язків, інтересів) соціо- суб'єктів (фізичних чи юридичних осіб або держави чи міждержавної установи).

2. Правове визнання природного пра- вового статусу соціосуб'єктів (перетво- рення природних прав, свобод, обов'язків та інтересів соціосуб'єктів у суб'єктивний правовий статус фізичних чи юридичних осіб, держави чи міждержавної установи, тобто врегульований певною нормою кон- кретного правового акта).

3. Забезпечення належної реаліза- ції названого правового статусу всіх соціосуб'єктів, які постійно або тимчасово проживають на території держави.

4. Оперативне попередження пору- шення правового статусу вказаних соціо- суб'єктів.

5. Максимально можливе відновлення порушеного права, свободи, обов'язків та/або інтересу певного соціосуб'єкта за допомогою:

5.1. Відшкодування збитків (шкоди та упущеної вигоди): 5.1.1. Фізичної та/чи матеріальної та/або первинної мораль- ної шкоди та вторинної моральної шкоди.

5.1.2. Упущеної вигоди.

5.2. Іншого відновлення порушеного правового статусу соціосуб'єкта.

5.5.Неминучепритягненняособи, винної в такому порушенні правового ста- тусу певного соціосуб'єкта, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворостіюридичноївідповідальності». ХІ.«П'ятьступенівнеприпусти- мості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів»:

«Неприпустимість під час прийняття нових правових актів або внесення до них змін чи доповнень погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів будується на визнанні в державі та неу- хильному дотриманні принципу верховен- ства права та має такі ступені захисту:

1. Перший ступінь абсолютної неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу тих проявів правового статусу людини, що належать до кате- горії найвищих соціальних цінностей, сутність якої полягає в тому, що за жод- них, навіть інших виняткових обставин, не допускається у разі прийняття правових актів або внесення до них змін чи допо- внень, у т. ч. і до Конституційного кодексу та/або Кодексу конституційного судочин- ства України (іншої держави) додаткове погіршення змісту та/або обсягу тих проя- вів правового статусу людини, які визнані статтею Х Конституційного кодексу Укра- їни (іншої держави) найвищими соці- альними цінностями із встановленням вичерпного переліку виняткових обста- вин, за наявності яких тільки і можливе таке погіршення.

2. Другий ступінь відносної непри- пустимості за звичайних обставин погіршення змісту та/або обсягу пра- вового статусу соціосуб'єктів, сутність реалізації якого полягає в тому, що за відсутності належним чином обґрунтова- них виняткових обставин не допускається у разі прийняття правових актів або вне- сення до них змін та/чи доповнень погір- шення змісту та/або обсягу правового статусу фізичних та/чи юридичних осіб, держави та/або міждержавних утворень.

3. Третій ступінь допустимості лише виняткового і лише тимчасового погір- шення змісту та/або обсягу тих про- явів правового статусу соціосуб'єктів, що не належать до категорії вищих соціальних цінностей, сутність якого полягає в тому, що у разі обґрунтування парламентом наявності належних винят- кових обставин допускається у разі при- йняття правових актів або внесення до них змін чи доповнень, у т. ч. до Консти- туційного кодексу України та/або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави), погіршення змісту та/ або обсягу правового статусу фізичних та/ чи юридичних осіб та/або держави та/чи міждержавної освіти з обов'язковою вка- зівкою на тимчасовість такого погіршення та на його обов'язкове послаблення або взагалі припинення дії у міру відповідного послаблення чи припинення дії вказаних виняткових обставин.

У разі своєчасного невнесення змін до правового акта або до раніше внесених до нього змін та/чи доповнень, у т. ч. до Кон- ституційного кодексу та/або Кодексу кон- ституційного судочинства України (іншої держави), які відповідним чином посла- блюють або припиняють дію такого погір- шення, всі соціосуб'єкти повинні засто- совувати первинну редакцію правового регулювання відповідних правовідносин, а Генеральна прокуратура України (іншої держави) зобов'язана негайно за своєю ініціативою та/або на підставі звернення інших соціосуб'єктів обґрунтувати фак- тичну відсутність послаблення чи припи- нення дії відповідних виняткових обставин або скасувати відповідне положення пра- вового акта або зміни та/чи доповнення до нього, в т.ч. до Конституційного кодексу та/або Кодексу конституційного судочин- ства України (іншої держави), що тільки виключно і лише тимчасово погіршувало за наявності певних виняткових обставин зміст та/і чи обсяг правового статусу тих чи інших соціосуб'єктів.

4. Четвертий ступінь абсолютної неприпустимості зворотної дії погір- шення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів, сутність реаліза- ції якого полягає у тому, що навіть у разі обґрунтування наявності належних винят- кових обставин та необхідності внаслідок цього тимчасового погіршення змісту та/ або обсягу правового статусу фізичних та/чи юридичних осіб та/або держави та/чи міждержавної установи у разі при- йняття правових актів або внесення до них змін та/чи доповнень, у т. ч. до Кон- ституційного кодексу та/або Кодексу кон- ституційного судочинства України (іншої держави), забороняється, т. ч. і за наяв- ності цих чи будь-яких інших виняткових обставин, зворотна дія таких погіршую- чих зміст та/або обсяг правового статусу певних соціосуб'єктів конкретних поло- жень правових актів або внесених до них змін та/чи доповнень, у т. ч. і до Конституційного кодексу та/або Кодексу кон- ституційного судочинства України (іншої держави), тобто поширення їх дії на відпо- відні вже розпочаті та триваючі між цими соціосуб'єктами правовідносини.

Таке незаконне поширення дії цих норм правових актів не тягне за собою жодних юридичних наслідків і мають бути засто- сованітіположеннянормиправового акта або змін та/чи доповнень до нього, у т.ч. і до Конституційного кодексу та/ або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави), які існували на момент початку відповідних правовідносин між цими соціосуб'єктами, а прокуратура з власної ініціативи або на підставі звер- нення інших осіб має порушити стосовно осіб, винних у такому незаконному поши- ренні, відповідне судочинство із притягнен- ням їх до належного виду, характеру і сту- пеня суворості юридичної відповідальності. При цьому треба мати на увазі, що умиснепорушеннясуб'єктомвладних повноваженьвимогнормибудь-якого правового акта за відсутності обставин, що виключають антисоціальність такого діяннячивинуцьогосуб'єкта,озна- чає заподіяння істотної шкоди, принай- мні інтересам держави, і, отже, вчинення суб'єктомвладнихповноваженьтаким чином певного службового кримінального правопорушення за ст. ст. 364, 365 чи ін. КК України [11], а скоєння у такій же ситу- ації аналогічних діянь будь-якими іншими фізичними особами - «Самоправство» за ст. 356 КК України» [11].

5. П'ятий ступінь абсолютної неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів порівняно із відповід- ними правовідносинами згідно із пра- вовим актом вищої юридичної сили, сутність реалізації якого полягає в тому, що вона діє за відсутності підстав на застосування будь-якого із перерахованих ступенів і за жодних, навіть виняткових обставин, не допускає у разі прийняття правових актів або внесення до них змін та/чи доповнень подальшого погіршення змісту та/або обсягу правового статусу людини порівняно із відповідними право- відносинами згідно із правовим актом вищої юридичної сили, тобто певних їх поло- жень та/або змін та/чи доповнень до них:

– будь-якого конституційного (органіч- ного) чи поточного закону порівняно із від- повідними положеннями Конституційного кодексу та/або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави);

– будь-якого підзаконного правового акта порівняно із відповідними положен- нями певного поточного та/чи консти- туційного (органічного) закону та/або Конституційного кодексу та/чи Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави);

– підзаконного правового акта певного суб'єкта владних повноважень порівняно із відповідними положеннями підзаконного правового акта суб'єкта владних повнова- жень вищого рівня та/або певного поточ- ного та/чи конституційного (органічного) закону та/або Конституційного кодексу та/чи Кодексу конституційного судочин- ства України (іншої держави);

– будь-яких поточних рішень певного суб'єкта владних повноважень порів- няно із відповідними положеннями підза- конного правового акта, прийнятого цим самим суб'єктом владних повноважень, та/ або підзаконного правового акта суб'єкта владних повноважень вищого рівня та/або певного поточного та/або конституційного (органічного) закону чи Конституційного кодексу та/або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави).

Надання згоди на обов'язковість для України (іншої держави) певних положень міжнародного правового акта, що супер- ечать відповідним положенням Консти- туційного кодексу та/або Кодексу кон- ституційного судочинства України (іншої держави), здійснюється парламентом тільки одночасно із процедурою внесення таких змін та/або доповнень до Консти- туційного кодексу та/або Кодексу кон- ституційного судочинства України (іншої держави), які вже повною мірою узгоджу- ються із положеннями міжнародного пра- вового акта та разом з цим не звужують порівняно із попередньою редакцією Кон- ституційного кодексу та/або Кодексу кон- ституційного судочинства України (іншої держави) зміст та/або обсяг правового статусу відповідних соціосуб'єктів.

Невиконання чи неналежне виконання або виконання не в повному обсязі чи нена- лежним чином вказаних вимог не поширює на національних соціосуб'єктів (постійно або тимчасово проживаючих на території держави громадян, осіб без громадянства та іноземців) дію ратифікованих парла- ментом відповідних положень Міжнарод- ного правового акта.

Представлені найбільш актуальні в кон- тексті реалізації і розвитку євроінтеграцій- них процесів інноваційні редакції статей перспективного Конституційного кодексу України, а рівно будь-якої іншої країни світу, не претендують на завершеність. Вони створюють лише належну доктринальну, проєктну законодавчу та іншу прикладну основу для започаткування широкої корек- тної наукової дискусії з розробки такого загальновизнаного варіанту вирішення цих проблем, що був би не лише досить повно євроінтегрований, а, головне, презентував і подальший конструктивний розвиток від- повідних європейських інституцій у контек- сті базисних євроінтеграційних принципів, насамперед із безумовного забезпечення верховенства права та дотримання і від- новлення правового статусу особи та інших соціосуб'єктів, і таким чином демонстрував би найвищий рівень супроводження євро- інтеграційних процесів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Євро- пейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 16 вересня 2014 р. Zakon.rada.gov.ua : вебсайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011#Text.

2. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, Хель- синки, от 1 августа 1975 г. Zakon.rada.gov.ua : вебсайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_055#Text.

3. Парижская хартия для новой Европы : итоговый документ Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, Париж, от 21 ноября 1990 г. Zakon.rada.gov.ua : вебсайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_058#Text.

4. Загальна декларація прав людини (укр/рос) від 10 грудня 1948 р. Zakon.rada.gov.ua : вебсайт. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.

Zakon.rada.gov.ua : вебсайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.

6. Верховенство права. Доповідь Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії), Венеція, від 26 березня 2011 р. URL: https://www.venice.coe.int/ webformsdocuments/default.aspx?pdffile=CDL- AD(2011) 003rev-ukr.

7. Концепція судово-правової реформи в Україні : Затв. постановою Верховної Ради Укра- їни від 28 квітня 1992 р. № 2296-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 30, ст. 426. Zakon.rada.gov.ua : вебсайт. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2296-12#Text.

8. Напрацювання проєкту ЄС «Підтримка впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» (Association4U). 04/02/2020 18:07. Євроінтеграційний портал : вебсайт. URL: https:// eu-ua.kmu.gov.ua/infografika/napracyuvannya-proektu-yes-pidtrymka-vprovadzhennya-ugody- pro-asociaciyu-mizh-ukrayinoyu.

9. Кириченко О.А., Ланцедова Ю.О., Тунтула О.С. Інновації юриспруденції та законності у сфері транспорту і транспортних технологій : монографія. Варшава : RS Global Sp.z О.О., 2021. 95 с. URL: https://monographs.rsglobal.pl/index.php/rsgl/catalog/book/37.

10. Кириченко О.А., Ткач Ю.Д., Бондаренко І.В. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки : монографія. Варшава : RS Global Sp.z О.О.; Київ : Видавець Назаров О.А., 2022. 2-ге вид. 1012 с.

11. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III. Відо- мості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131, зі змінами згідно із Законом України

№ 2198-IX від 14 квітня 2022 р. Zakon.rada.gov.ua : вебсайт. URL: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/2341-14.

Размещено на Allbest.ru