Історіографія розвитку адміністративної думки щодо категорії компетенції керівника підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет інфраструктури технологій

Історіографія розвитку адміністративної думки щодо категорії компетенції керівника підприємства

Машиніченко О.А.,

аспірант 2-го року навчання, Юридичний факультет

м. Київ

Анотація

адміністративний компетенція керівник

В даній статті розкрито історіографію розвитку адміністративної думки щодо категорії компетенції керівника підприємства. Визначено, що протягом століть управління супроводжувало людство від початку його виникнення. 2. Базою для дослідження компетенцій стала економіка, математика і теорія адміністративного права. 3. Трансформація компетенцій відбувалася разом зі змінами в наукових пізнаннях людини та соціально-економічних умовах існування і мала такий вигляд: індивідуальне управління - економічне управління - державне управління. 4. Поштовхом для розвитку вивчення компетенцій керівника підприємства стала поява капіталістичної форми організації економіки (страхування, морські перевезення, ринок цінних паперів). 5. Науково-технічний прогрес став каталізатором бурхливого розвитку вивчення компетенцій керівника. 6. Творцем, носієм та споживачем компетенцій керівника виступає підприємство як джерело соціальних, юридичних, культурних відносин. 7. Вивченню правових аспектів компетенцій керівника підприємства у вітчизняній правовій науці приділяється недостатня та фрагментарна увага, що не відповідає їх сучасному значенню в суспільстві.

Ключові слова: публічне адміністрування; владні повноваження; компетенція; статус; керівник; посадова особа; суб'єкт владних повноважень.

Abstract

Historiography of the development of administrative thought regarding the category of competence of the head of the enterprise

Oleksandr Mashynichenko

Postgraduate Student of the 2nd Year of Study,

Faculty of Law,

State University of Infrastructure Technologies,

Kyiv, Ukraine

This article reveals the historiography of the development of administrative thought regarding the category of competence of the head of the enterprise. It was determined that throughout the centuries management has accompanied mankind since the beginning of its existence. 2. Economics, mathematics and the theory of administrative law became the basis for the study of competences. 3. The transformation of competences took place together with changes in the scientific knowledge of man and socio-economic conditions of existence and had the following form: individual management - economic management - state management. 4. The emergence of the capitalist form of economic organization (insurance, sea transportation, securities market) became the impetus for the development of the study of the competences of the enterprise manager. 5. Scientific and technical progress became a catalyst for the rapid development of the study of the manager's competencies. 6. The creator, bearer and consumer of the manager's competencies is the enterprise as a source of social, legal, and cultural relations. 7. Insufficient and fragmentary attention is paid to the study of the legal aspects of the competences of the head of the enterprise in domestic legal science, which does not correspond to their modern importance in society. Having conducted a detailed study of the formation of the manager's competence category, the following periods of their development can be distinguished: the first (from the birth of statehood to the middle of the 15th century) - the period of Kyivan Rus and the rule of the Golden Horde; the second (the middle of the 15th century - the end of the 18th century) - the stay of most of the modern territory of Ukraine under the rule of Lithuania, Poland (then the Polish-Lithuanian Commonwealth) and the era of liberation struggles; the third (the end of the 18th century - 1917) - the period characterized by the stay of the territory of Ukraine as part of the Russian, Austro-Hungarian and Ottoman empires; the fourth (from 1917 to the present day) - the period characterized by the Soviet style of management. In fact, the competence of the head of the enterprise can be presented as a model of the behavior of the head of the enterprise, in which the subject tries to remove objective uncertainty with the help of practical actions when it is impossible to predict the development of the situation in the future. Key words: public administration; authority; competence; status; manager; official; subject of authority.

Основна частина

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. У сучасному світі «підвищених економічних небезпек» компетенція керівника підприємства виступає базовим поняттям соціального, правового та економічного управління. Орієнтація на об'єкт або суб'єкт впливу компетенція керівника підприємства дозволяє визначити галузеву, політичну, структурну, системну або цільову спрямованість даної категорії як елементу економічного життя держави. Це пов'язано, насамперед, із великою кількістю сторін й аспектів економічного функціонування сучасного підприємства.

Розвиток економічних систем управління та прискорення науково-технічного прогресу актуалізувало проблему компетенцій у всіх сферах економічного розвитку держави: педагогічній, науковій, соціальній, культурній тощо. На сучасному етапі розвитку держави нагальною є потреба наголосити на підвищенні ролі компетенцій у адміністративно - правовій сфері. Цей процес став результатом підвищення ролі права в сучасному суспільно-політичному житті держави. Поняття компетенцій щодо управління підприємством з позицій економіки та науки адміністративного права стає в один ряд із такими категоріями, як «ризик», «обачність» «вибір», «майбутнє», «конфлікт», «розвиток», «протиріччя», «страх», «криза», «випадок», що визначає його як основний елемент економічної діяльності підприємства. Цей зв'язок фактично визначає категорію компетенції як невід'ємний складник сучасного існування підприємства, держави та суспільства в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. На сучасному етапі проблематикою компетенцій керівника підприємства займаються вчені різноманітних державних установ і навчальних закладів. В умовах сьогодення дослідження правових аспектів компетенцій керівника підприємства в Україні пов'язано з прізвищами В.Б. Аверянова, Н.О. Армаш, Л. Є. Кисіль, М.В. Коваліва, А.О. Долгого та ін. Проблеми професійних компетенцій в спеціалізованих галузях економічної діяльності розглядаються в загальному аспекті.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Історія виникнення й розвитку поняття «компетенція» охоплює великий проміжок часу, який майже збігається з розвитком людства. Трансформація категорії «компетенція» відбувалася разом із підвищенням культури, науково-технічних знань, пізнання природних процесів і вивчення довкілля. В основі фундаментального розуміння цього поняття лежить утопічна ідея, яка протягом століть стимулює науковців, - це ідея можливості створення ідеального суспільства та економіки достатку всього людства.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є дослідження історіографії розвитку адміністративної думки щодо категорії компетенції керівника підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Першими носіями поняття «компетенція керівника» були жерці, які насамперед повинні були вмилостивити природу (поклоніння богам мало конкретні сфери дії - погода, врожай, сонце, полювання та ін.). Таким чином, на рівні підсвідомості людина намагалася управляти окремими процесами з метою економічного ефекту у вигляді зниження можливості втрат від стихій. Отже, перші визначені людиною ризики стосувались погодних умов і стихійних проявів довкілля. Саме намагання захиститися від непогоди і зберегти врожай змушувало людину шукати альтернативні шляхи «спілкування» з майбутнім.

На цьому етапі не існувало навіть поняття «компетенція керівника», а лише використовувалися його замінники. Не існувало практичної потреби в осмисленні управління, оскільки крім землеробства і скотарства існували риболовля, полювання і залишалася можливість здійснення «войовничих» дій щодо інших племен або, навіть, сусіда для силового привласнення його матеріальних благ, тому економічний ефекти вимірявся лише кількісно.

Протягом століть і віків людина навіть подумати не могла, що майбутнє можна передбачити, оскільки основним було поняття волі Бога або доленосності в усіх діях. Людині постійно доводили її безпорадність перед богами, долею, стихіями та іншими природними силами. Основною ознакою цих сил була їх надприродність, тобто неосяжність розумом і відсутність матеріалістичності. Матеріальним був лише результат, все інше - поза межами зрозумілого. Можливість контакту «з майбутнім» надавалась у вигляді жертвоприношень, прохань до вищих сил або «слуг культу». Компетенція при цьому втрачав сенс як складник життя, оскільки всі події були «передбачені долею».

Історія розвитку вивчення компетенції як прикладного поняття різноманітних наук знаходитьсвоє відображення в працях багатьох сучасних науковців. Визначимо основні моменти зародження та розвитку досліджень поняття «компетенція».

Якщо розглянути погляди митців і філософів Азії та Африки на зламі століть між періодом до нашої ери і нашою ерою, а також епохи Середньовіччя, можна побачити, що вони не намагалися визначити поняття компетенцій і не прагнули знайти «рецепти» його ефективності. За нечисленними винятками, мислителі того часу притримувалися описаної вище парадигми «Божої монополії» на майбутнє та «Божественних монополій управління королівських династій» [1].

Винятком можна вважати підняття проблематики боротьби з фаталізмом, волі, свободи, вибору в працях Августина та Епікурата в період Античності та Раннього середньовіччя.

За часів Середніх часів в Європі існували лише церковні закони, наукові дослідження і відкриття каралися «смертним багаттям». Про будь-яке вивчення цього поняття на науковому рівні не могло бути й мови. Достатнім вважалася наявність існування понять «воля короля» і «воля Божа».

Епоха Ренесансу і Відродження дала новий поштовх до розвитку науки загалом і математики та економіки зокрема. Компетенція керівника визначалася на даному етапі як елемент управління певними сферами життя. Вперше за багатовікову історію науковці змогли визначити, що майбутнє хоча й неможливо передбачити в повному обсязі, але можна визначити варіанти розвитку подій і спрогнозувати можливі результати діяльності або наслідки подій, які можуть відбутися. З'явилися думки про можливість реального впливу на власне майбутнє.

У період XV-XVIII ст. відбувається бурхливий розвиток точних наук, трансформація економічних відносин (перехід від феодалізму до ранніх форм капіталізму), поява новітніх і принципово нових фінансових відносин у суспільстві, нових видів зброї, відкриття торговельних і морських шляхів, тобто всього того, що асоціюється з поняттям «прогрес». Ці причини в комплексі обумовили розробку знань у сфері поняття «компетенція керівника» [2].

На початковому етапі компетенції були в основному предметом обговорення капітанів морських суден, які виходили у відкритий океан для пошуку нових земель, торговельних шляхів і складання навігаційних карт. Вони вимагали відповідного винагородження за умови успішно виконаної роботи. Саме в цьому аспекті словосполучення «управління» починає трансформуватися у поняття «компетенція керівника». Логіка міркувань доволі проста і в незмінному вигляді дійшла до нашого часу: чим вище рівень прийнятих рішень капітаном, тим вищу винагороду вимагали капітани суден.

Стрімке зростання кількості банківських і фінансових установ призвело до появи принципово нового виду діяльності - управління підприємством в сфері страхування. Намагання знизити ризики економічних втрат від загибелі товару та суден у морських подорожах змусило судновласників шукати нові елементи управління власними підприємствами.

Хронологія подій ХХ та межі ХХІ століть дозволяє практично висвітлити основні етапи розвиткуадміністративного права, які принципово змінили думку про суспільну безпеку на території України:

1914 рік - у Москві виходить книга вчено - го-адміністративіста А. І. Єлістратова «Основные начала административного права», в якій уперше застосувався термін «адміністративне право», а також приділялася увага компетен - цій управління в державній службі;

1929 рік - приймається перший Адміністративний Кодекс СРСР (у тому числі й в УСРР), в якому на законодавчому рівні закріплюються повноваження народних комісаріатів внутрішніх справ у боротьбі із правопорушеннями у сфері економіки;

1929 рік - у Харкові виходить книга відомого вченого-адміністративіста В.Л. Кобалєвського «Радянське адміністративне право», в якому велика увага приділяється категоріям «управління підприємством»;

1938 рік - в усіх університетах СРСР на юридичних факультетах вводиться обов'язковий курс адміністративного права із вивченням діяльності державних підприємств;

1966 рік - виходить монографія відомого вченого-адміністративіста В.М. Манохіна «Радянська державна служба», в якій уперше розглядалась проблема відповідальності та безпечних умов праці радянських службовців;

1984 р. - приймається новий Кодекс про адміністративні правопорушення УРСР, в якому встановлюється відповідальність за порушення у сфері народного господарства та притягнення до відповідальності керівників підприємств;

1970-1990 рр. - вчені-адміністративісти радянської школи вперше звертаються до аналізу людського фактора управління (А.В. Юсупов), фактора управління (Б.М. Лазарєв) та фактора безпеки (Б.П. Курашвілі) в державному управлінні;

1991 рік - розпад Радянського Союзу, утворення незалежної України, вектори вивчення проблеми компетенцій в Україні набувають нового поштовху у зв'язку зі зміною криміногенної ситуації, активізацією організованої злочинності та іншими негативними факторами економічного та юридичного походження.

У радянській науці проблематика компетенцій керівників підприємств висвітлювалась доволі скупо, обмежуючись лише розробкою в галузях правової відповідальності та ефективності рішень [3-5].

У нове тисячоліття правова наука України вступила зі знаннями, отриманими в XX ст., оскільки вітчизняна наука виявилася не готовою до різкої зміни суспільного життя й економічних відносин (утворення України як незалежної держави, перехід на ринкові моделі економічних відносин). Різке скорочення державного фінансування галузей науки пригальмувало проведення наукових досліджень, що зумовило відставання української науки від світової.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. 1. Впродовж століть від початку виникнення, управління супроводжувало людство. 2. Базою для дослідження компетенцій стала економіка, математика і теорія адміністративного права. 3. Трансформація компетенцій відбувалася разом зі змінами в наукових пізнаннях людини та соціально-економічних умовах існування і мала такий вигляд: індивідуальне управління - економічне управління - державне управління. 4. Поштовхом для розвитку вивчення компетенцій керівника підприємства стала поява капіталістичної форми організації економіки (страхування, морські перевезення, ринок цінних паперів). 5. Науково-технічний прогрес став каталізатором бурхливого розвитку вивчення компетенцій керівника. 6. Творцем, носієм та споживачем компетенцій керівника виступає підприємство як джерело соціальних, юридичних, культурних відносин. 7. Вивченню правових аспектів компетенцій керівника підприємства у вітчизняній правовій науці приділяється недостатня та фрагментарна увага, що не відповідає їх сучасному значенню в суспільстві.

За результатами детального дослідження становлення категорії «компетенція керівника» доцільно виокремити наступні періоди їхнього розвитку:

перший (від зародження державності до середини XV століття) - період Київської Русі та панування Золотої Орди;

другий (середина XV століття - кінець XVIII століття) - перебування більшості сучасної території України під владою Литви, Польщі (потім Речі Посполитої) та доба визвольних змагань;

третій (кінець XVIII століття - 1917 рік) - період характеризується перебуванням території України у складі Російської, Австро-Угорської та Османської імперії;

четвертий (від 1917 року до сьогодні) - період характеризується радянським стилем управління.

Бібліографічний список

1. Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственной власти. Государство и право. 1992. №3. С. 13-20.

2. Евтихиев И.И., Власов А.А. Административное право СССР М., 1946. С. 49 - 50.

3. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. М., 1971. С. 38-106.

4. Костюков А.Н Должностное лицо: административно-правовой статус. Правоведение. 1987. №2. С. 22-24.

5. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. М., 1988. 530 с.

References

1. Bakhrakh, D.N. (1992). Administrativnaya vlast' kak vid gosudarstvennoy vlasti [Administrative power as a form of state power]. Gosudarstvo i pravo - State and law, 3, 13-20 [in Russian].

2. Evtikhiev, I.I., & Vlasov, A.A. (1946). Administrativnoe pravo SSSR [Administrative law of the USSR]. Moskow [in Russian].

3. Kozlov, Yu. M. (1971). Upravlenie narodnym khozyaystvom SSSR [Management of the national economy of the USSR]. Moskow [in Russian].

4. Kostyukov, A.N. (1987). Dolzhnostnoe litso: administrativno-pravovoy status [Official: administrative and legal status]. Pravovedenie - Jurisprudence, 2, 22-24 Moskow [in Russian].

5. Lazarev, B.M. (1988). Gosudarstvennoe upravlenie na etape perestroyki [Public administration at the stage of restructuring]. Moskow [in Russian].

Размещено на Allbest.ru